Формирование фермерских хозяйств в Украине тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Ученая степень
кандидата экономических наук
Автор
Пикус, Руслана Владимировна
Место защиты
Киев
Год
1998
Шифр ВАК РФ
08.00.30
Диссертации нет :(

Автореферат диссертации по теме "Формирование фермерских хозяйств в Украине"

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

Індекс УДК 338.45:63:321.9243 ПІКУС Руслана Володимирівна

ФОРМУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ

08-^0. ЗО

Спеціальність 08.06.01'- економіка підприємства і

організація виробництва

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук.

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, член-кореспондент УААН, заслужений діяч науки і техніки України Месель-Веселяк В.Я., заступник директора Інституту аграрної економіки УААН;

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України ,

Крисальний Олександр Васильович, завідуючий відділом Інституту аграрної економіки УААН;

Провідна установа:

кандидат економічних наук, старшин науковий співробітник.

Єрмаков Олександр Юхимович, завідуючий відділом економіки і маркетингових досліджень Інституту садівництва УААН;

відділ проблем економіки АПК Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України. •

Захист відбудеться “ 25“ березня 1998р. о 14-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.350.02. по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Інституті аграрної економіки УААН (252127 м.Київ.- вул. Героїв оборони,10, конференц-зал,3-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту аграрної економіки м.Київ, вул.Героїв Оборони, 10,2-й поверх.

Автореферат розісланий “24 “ лютого 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук

-¿/ПулімВ.А.

Загальна характеристика роботи

Актуальність темн дослідження. Поглиблення кризи аграрного виробництва зумовило необхідність переходу до ринкової економіки, яка передбачає відхід від монополізованої колгоспно-радгоспної форми організації виробництва до різних організаційно - господарських формувань. Цей процес набирає швидких темпів і сьогодні вже можна констатувати існування фермерства, як окремого самостійного укладу в сільськогосподарському виробництві.

Організаційно-економічні проблеми, з якими зустрілися селянські (фермерські) господарства на етапі свого становлення, у переважній більшості залишаються нерозв’язаними і до цього часу, що вимагає системного наукового підходу до їх вирішення. Це перш за все питання забезпечення- фермерів землею і матеріально-технічними ресурсами, агросервісного обслуговування, соціально-психологічного клімату на селі в умовах реформування відносин власності.

Проблема наукового обгрунтування виробничих напрямів спеціалізації і оптимальних розмірів цих господарств, їх ресурсозабезпеченості, принципів організації виробництва, кооперування та правового забезпечення подальшого розвитку є однією з найскладніших при проведенні організаційно-економічних перетворень на селі і є предметом дискусій та всебічного наукового аналізу.

Теоретична і практична значимість вирішення проблеми розвитку фермерства в сільському господарстві України, як нової і специфічної для наших умов форми господарювання, обумовили вибір теми дисертаційної роботи та її актуальність.

Стан вивчення проблеми. Опубліковані з досліджуваної проблеми матеріали стосуються, головним чином, досвіду зарубіжних країн, який не завжди може бути впроваджений в умовах України.

Проблемам еволюції селянського сімейно-трудового господарства на початку XX століття були присвячені праці М.Д.Кондратьєва і О.В.Чаянова. За останні роки з’явилася значна кількість публікацій, присвячених проблемам розвитку і організації селянських (фермерських) господарств в сучасних умовах. Зокрема: загальноприйняті теоретичні положення і ідеї та практичне обгрунтування становлення і діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні на початку 90-х років знайшли відображення в роботах В.Месель-Веселяка, П.Саблука, О.Крисального, В.Юрчишина, В.Амбросова, Є.Ходаківського, Л.Щепотько, Л.Молдаван. Розвитку фермерства в окремих природно-економічних зонах і галузях сільського господарства присвячені роботи В.Щестопаля, І.Коновалова, В.Криворучка, М.Федорова, О.Єрмакова,

В.Липчука, А.Букреєва та інших вітчизняних вчених. Але комплексний підхід до вирішення проблем ефективності селянських (фермерських) господарств, створення сприятливих умов для їх формування і розвитку, як нової форми господарювання, в існуючих дослідженнях опрацьований недостатньо. Це вимагає наукового обгрунтування необхідності розвитку селянських (фермерських) господарств, як самостійної, альтернативної колективним господарствам, конкурентноздатної на світовому ринку форми господарювання, напрямів удосконалення їх організаційно-господарських структур і законодавчого забезпечення дальшого розвитку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною програм і тем науково-дослідних робіт відділу форм господарювання і продовольчих ресурсів Інституту аїрарної економіки УААН: у Державній науково-технічній програмі “Продовольство-95“ тема “Ринок продовольства і розвиток форм господарювання“ на 1991-1995рр.; тема “Розвиток фермерства в Україні на 1992-1995рр.“, а також тема “Теоретичне обгрунтування та організаційно-економічні основи розвитку форм господарювання та земельних відносин на

1996-2000рр.“. Участь здобувача у виконанні науково-дослідних робіт з державної тематики відображена у наукових звітах.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обгрунтування та розробка організаційно-економічних основ і практичних рекомедацій щодо шляхів становлення і розвитку фермерства в Україні. У відповідності до поставленої мети в роботі вирішуються такі основні завдання формування і розвитку селянських (фермерських) господарств:

- розкриття організаційно-економічної сутності, встановлення тенденцій формування фермерства, як рівноправної форми господарювання на селі, виявлення особливостей його розвитку в Україні;

- визначення оптимальних розмірів;

- обгрунтування напрямів спеціалізації;

- опрацювання порядку вирішення земельних відносин у процесі формування і дальшого розвитку;

- визначення факторів, які впливають на підвищення ефективності ведення виробництва в сучасних умовах;

- розробка пропозицій по визначенню організаційно-господарської структури виробництва і обгрунтування основних напрямів її раціональної побудови;

- опрацювання пропозицій по їх кооперуванню, як найбільш перспективного напряму подальшого розвитку;

- розробка методики і програмного забезпечення розрахунків виробничо-фінансової програми на ПЕОМ.

з

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і прикладні аспекти проблеми формування селянських (фермерських) господарств. Об’єктом дослідження - селянські (фермерські) господарства України. Інформаційною базою дослідження послужили офіційні матеріали Міністерстві статистики України, дані статистичної звітності, матеріали анкетування та монографічних обстежень, літературні джерела.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження послужили діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних явищ, зокрема проблеми власності, становлення різноукладності економіки аграрного сектору, а також теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених з питань формування і діяльності селянських (фермерських) господарств, законодавчі та інші нормативні документи з питань розвитку агропромислового комплексу.

В процесі дослідження використовувались абстрактно-логічний, монографічний, розрахунково-конструктивний, статистико-економічний, системного та порівняльного аналізу, експериментальний, економіко-математичного моделювання та інші методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Новими результатами є обгрунтування методичних і організаційно - економічних принципів формування селянських (фермерських) господарств, їх оптимальних розмірів, перспективних напрямів розвитку та підвищення ефективності виробництва.

На основі проведеного дослідження одержано такі основні результати, що виносяться на захист:

- наукове обгрунтування особливостей організації селянських

(фермерських) господарств;

- методика визначення раціональних розмірів селянських

(фермерських) господарств рослинницького напрямку;

- напрями формування спеціалізованих селянських (фермерських) господарств рослинницького напряму з врахуванням зональних природно-економічних особливостей України;

- перспективні напрями кооперування фермерських господарств;

- методика і програмне забезпечення розрахунків оптимальної

виробничо-фінансової програми розвитку різних типів спеціалізованих селянських (фермерських) господарств;

В результаті дослідження обгрунтовані виробничі типи і раціональні зозміри селянських (фермерських) господарств рослинницького напрямку І ля основних природно-економічних зон України, визначені принципи

їх кооперування та розвитку економічних взаємовідносин при цьому, визначена організаційно-господарська структура.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання їх для забезпечення подальшого становлення і розвитку селянських (фермерських) господарств рослинницького напряму, а саме: обгрунтування виробничо-фінансової програми, спеціалізації і оптимальних розмірів для різних регіонів України, розвитку кооперування.

Врахування результатів дослідження в практичній діяльності сприятиме становленню багатоукладності в аграрній економіці і розвитку селянських (фермерських) господарств, як однієї з рівноправних і нових для України форм господарювання на селі.

Викладені в дисертації основні положення по формуванню селянських (фермерських) господарств, включені в пропозиції Інституту аграрної економіки, як співавтора, до проекту Закону України “Про селянське (фермерське) господарство“ та проекту Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про селянське (фермерське) господарство“, “Рекомендації по організації селянських (фермерських) господарств в Україні“ (К.:ІАЕ. 1993-357с.), “Методичні рекомендації по визначенню оптимальних розмірів селянських (фермерських) господарств України“ (К.: ІАЕ. 1992-65с.), “Рекомендації щодо реструктуризації колективних та інших недержавних сільськогосподарських підприємств та організації їх подальшого розвитку“ (К.: ІАЕ, 1997- 127), “Рекомендації по формуванню і функціонуванню приватно-орендних підприємств“ (К.: 1997-45с.),

“Положення про організацію сільськогосподарських кооперативів“ (К.: ІАЕ,

1997-90с.).

Особистий внесок здобувача. Проведено комплексне дослідження проблеми формування фермерства в Україні, результати якого направлені на визначення раціональних розмірів селянських (фермерських) господарств, організацію ефективного їх функціонування, розвиток фермерської кооперації. Вперше, за участю автора, розроблено методику і комп’ютерно-програмне забезпечення розробки виробничо-фінансової програми селянських (фермерських) господарств рослинницьких напрямів спеціалізації в природно-економічних зонах України.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження апробовані у наукових звітах відділу форм господарювання і продовольчих ресурсів Інституту аграрної економіки УААН, пропозиціях директивним органам і методичних рекомендаціях, доповідях-аналізах, аналітичних оглядах та на створених і функціонуючих селянських (фермерських) господарствах. Результати дослідження також доповідалися на науково-практичних конференціях міжнародного і державного рівнів з проблем формування і розвитку фермерства (Прага-І997р.,Київ-1992р., Суми - 1997р.).

Публікація результатів дослідження. По темі дисертаційної роботи опубліковано 12 наукових праць, підготовлених самостійно та у співавторстві, загальним обсягом 18,1 друкованих аркуша, в т.ч. наукових статей - 4 ( 2,0 друк, арк.), розділів в методичних рекомендаціях і наукових виданнях - 8 (16,1 друк.арк.).

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 150 сторінках комп’ютерного тексту, ілюстрована 17 таблицями, 3 рисунками та 7 додатками. Список літературний джерел включає 138 найменувань.

Структура роботи.

Вступ.

Розділ 1.Теоретичні основи і організаційно-економічні принципи формування і розвитку селянських (фермерських) господарств. 1.1. Аграрна реформа і розвиток нових форм господарювання на селі. 1.2. Реформування земельних відносин і особливості формування селянських (фермерських) господарств. 1.3. Теоретичні основи розвитку кооперування селянських (фермерських) господарств.

Розділ 2. Сучасний стан розвитку і функціонування селянських (фермерських) господарств. 2.1. Аналіз виконання діючих законодавчих актів, які регламентують діяльність фермерських господарств. 2.2. Загальний стан і тенденції розвитку фермерства в Україні. 2.3. Розміри і виробничі типи селянських (фермерських) господарств. 2.4. Досвід кооперування селянських (фермерських) господарств в аграрному секторі зарубіжних країн.

Розділ 3. Обгрунтування раціональної організаційно-господарської структури селянських (фермерських) господарств. 3.1.Оптимальні розміри селянських (фермерських) господарств різних виробничих напрямів спеціалізації. 3.2. Економічні взаємовідносини при кооперуванні фермерів. 3.3. Методика і програмне забезпечення розрахунків виробничо-фінансової програми в фермерських господарствах на ПЕОМ.

Висновки.

Список використаних літературних джерел.

Додатки.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - “Теоретичні основи і організаційно-економічні принципи формування і розвитку селянських (фермерських) господарств“ - розглянуто теоретичні питання аграрної реформи і розвитку нових форм господарювання на селі, реформування земельних відносин і напрями кооперування селянських (фермерських) господарств.

В нинішніх умовах для реальної зміни економічної ситуації в ;ільському господарстві необхідний перехід до нової соціально-економічної

політики на селі, розвитку нових форм власності і господарювання, реформування земельних і економічних відносин. До останнього часу сільськогосподарське виробництво будувалося на основі державної власності на землю та інші засоби виробництва (у колгоспах - колективна власність), централізованого розпорядження виробленою продукцією, її реалізацією, оплатою праці, прибутками. Такі виробничі відносини не сприяли мотивації праці трудівників у прагненні до кращих результатів виробництва. Трудівники села відносилися до виробництва як до чужої справи. В результаті в країні існувала проблема продовольчого забезпечення народу, сільськогосподарська галузь була малоефективною, а продуктивність праці у найкращі роки - нижчою від трьох разів при виробництві озимої пшениці до 31 - при вирощуванні свиней у порівнянні з рівнем, досягнутим фермерами СІЛА.

Такий стан справ вимагає реформування виробничих відносин на селі у напрямі відходу від державної, тобто загальної, нічийної до приватної власності на землю, інші засоби виробництва та вироблену продукцію.

Однією з таких форм є фермерські господарства, які працюють у багатьох країнах світу і забезпечують достатнє виробництво сільськогосподарської продукції. Саме вони найбільш пристосовані до ринкових відносин, оскільки найповніше реалізують інтереси виробника і більш оперативно забезпечують потреби споживачів.

Будь-яке виробництво, дрібне чи велике, реалізує свою діяльність в певних організаційних формах. В процесі земельної реформи створюються умови для рівноправного розвитку різних форм власності і господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, в тому числі і розвитку фермерства.

Формування і ефективне функціонування селянських (фермерських) господарств можливе при дотриманні ряду вихідних принципів:

• економічної доцільності утворення будь-якої нової форми господарювання, яка повинна базуватися на обгрунтуванні можливого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції при підвищенні його ефективності;

• добровільності вибору форм власності і господарювання;

• наділення фермерів землею, засобами виробництва без нанесення втрат інтересам інших селян;

• максимального особистого трудового і фінансового внеску селянина у створення господарства з метою його ефективного використання;

• створення рівних умов господарювання з іншими формуваннями: в ціноутворенні на вироблену продукцію, придбанні техніки і матеріалів, кредитуванні, податках, орендній платі.

З метою розвитку фермерства в грудні 1990 року був прийнятий Закон України “Про селянське (фермерське) господарство“. Цим законом вперше врегульоване питання приватної власності на землю, визначено порядок формування і функціонування селянських (фермерських) господарств.

Формування фермерства вимагало зміни земельних відносин на селі. Законодавчо прийнято порядок перерозподілу землі. Визначено, що одне фермерське господарство може мати 50 га ріллі і 100 га усіх сільськогосподарських угідь. Для цього передбачено 7-10% сільськогосподарських угідь колгоспів, радгоспів виділити до земель запасу, з яких у розмірі частки, яка визначається на одного мешканця села, передавати фермеру безкоштовно, а решту - у користування з правом викупу.

Особливе значення у забезпеченні високоефективного виробництва мають питання забезпечення оптимальності виробництва. Серед найважливіших факторів, які сприяють її досягненню є кооперація сільськогосподарських товаровиробників, зокрема фермерів.

У другому розділі - “Сучасний стан розвитку і функціонування селянських (фермерських) господарств“ - проаналізовано виконання діючих законодавчих актів, які регламентують діяльність селянських (фермерських) господарств, загальний стан і тенденції їх розвитку в Україні, розміри і виробничі типи, вітчизняний і зарубіжний досвід кооперування.

В Україні йде процес становлення і розвитку селянських (фермерських) господарств, аналогів яким у системі організаційних структур агропромислового комплексу України до останнього часу не було.

Прийняття ряду законодавчих та нормативних документів сприяло формуванню правової основи для розвитку нових господарських формувань і зокрема фермерства, яка в умовах соціалістичного сільського господарства не знаходило підтримки адміністративно-командної управлінської системи. До них відносяться Конституція України (08.1996), Закони України: “Земельний кодекс України“ (12.1990), “Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу України“ (03.1992), “Про селянське (фермерське) господарство” (12.1990), “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” (06.1993), “Про форми власності на землю“ (01.1992), “Про колективне сільськогосподарське підприємство” (02.1992), “Про плату за землю” (09.1996), “Про сільськогосподарську кооперацію“ (07.1997), а також Укази Президента України: “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва“ (11,1994), “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям“ (08.1995), “Про оренду землі“ (04.1997). При цьому набуло особливого значення відношення громадськості, селян і керівників сільськогосподарських підприємств до розвитку фермерства.

Станом на 1 січня 1998 року в Україні нараховувалось 35927 селянських (фермерських) господарств, в користуванні яких було 932 тис.га сільськогосподарських угідь.

Основними тенденціями розвитку фермерства в Україні є: постійне зростання чисельності селянських (фермерських) господарств, розширення розмірів землекористування, нарощування ресурсного потенціалу, частки фермерських господарств в обсягах виробництва і реалізації продукції, що свідчить про надійність та безповоротність процесу становлення в Україні фермерства (табл.1).

Роки Кількість господарств В них сільськогосподарських угідь

всього, на початок Року._ % до попереднього року + і-до поперед, року всього, тис. га %ДО поперед нього року На 1 господарство, га в т.ч. ріллі, га

1992 2098 39,3 18,8 14,6

1993 14681 699,8 12583 292,3 743,8 19,9 17,7

1994 27739 188,9 13058 558,2 191,0 20,1 18,2

1995 31983 115,3 4244 699,7 125,3 21,9 20,0

1996 34778 108,7 2795 786,4 112,4 22,6 20,7

1997 35353 101,7 575 835,0 106,2 23,6 21,6

1998 35927 101,6 574 932,2 111,6 25,9 23,9

Більшість фермерських господарств є дрібними, майже половина з них володіє орними землями до 10 га (табл.2). Це пояснюється тим, що землі запасу використовуються не за призначенням. Лише 12% цих земель виділена фермерам, 37 % - для підсобних господарств населення, 11% - для інших потреб, а решта залишається у власності держави і використовується державними і колективними господарствами - попередніми власниками.

Поряд з визнанням фермерства є випадки, коли окремі керівники громадських підприємств вдаються до необгрунтованих висловлювань про те, що фермерство ще не нагодувало народ України. Такий підхід носить упереджений характер, бо за сім останніх років фермери отримали лише 2,2% загальної площі сільськогосподарських угідь країни, якість яких значно гірша від середньої. Не розроблений реєстр земель запасу для розвитку фермерства, не завершена їх інвентаризація.

Розвиток фермерства має перспективу. Проведене опитування селян показало, що бажають стати фермерами біля 6% мешканців села, тобто може бути сформовано більше ніж 150 тис. селянських (фермерських) господарств. Це відкриває широку перспективу їх формування і розвитку.

2. Групування селянських (фермерських) господарств _______ за розміром земельних наділів *)____________

Групи господарств за розмірами земельних ділянок, га Кількість господарств за земельною площею Питома вага у загальній кількості обстежених господарств за земельною площею

с.г. угідь ріллі с.г. угідь ріллі

Не мають землі, га 73 859 0,3 3,1

до 3 3202 3234 11,6 11,8

4-10 7396 7203 26,9 26,2

11-20 4934 4810 18,0 17,5

21-30 3944 3972 14,4 14,5 .

31-40 2466 2442 9,0 8,9

41-50 4588 4490 16,7 16,3

51-100 839 441 3,0 1,6

Понад 100 31 22 0,1 0,1

РАЗОМ 27473 27473 100,0 100,0

*) за даними одноразового обстеження Мінстату України на 1 січня 1995 р.

Проте, за останні роки темпи приросту селянських (фермерських) господарств знизилися. Це пояснюється обмеженістю земель запасу. Але після проведення паювання земель колективної власності можливості громадян створювати селянські (фермерські) господарства зростуть внаслідок врегульованого законодавством виходу громадян із своїми земельними частками (паями) з будь-яких господарських формувань. Отже, чинне законодавство дає змогу збільшувати розміри землекористування цих господарств за рахунок оренди земельних ділянок і земельних часток (паїв), а також шляхом кооперування.

Успішна робота нових фермерських виробничих формувань залежить від їх організаційно-господарської структури. Вони повинні бути перш за все спеціалізованими. Різноманітність виробничих типів фермерських господарств в Україні обумовлена природно-економічними умовами, фінансовими ресурсами, професійними можливостями фермера і його сім’ї, історичними традиціями. Головним критерієм при виборі спеціалізації і напрямів кооперування є максимальний доход з одиниці земельної площі угідь, вкладеного капіталу.

У третьому розділі - “Обгрунтування раціональної організаційно-господарської структури селянських (фермерських) господарств“ -визначені оптимальні розміри селянських (фермерських) господарств різних

виробничих напрямів спеціалізації, обгрунтовані економічні взаємовідносини фермерів при кооперуванні, опрацьовано програмне забезпечення розрахунків виробничо-фінансової програми в селянських (фермерських) господарствах на ПЕОМ.

При визначенні оптимальних розмірів селянського (фермерського) господарства застосована методика, розроблена за участю автора у відділі форм господарювання і продовольчих ресурсів Інституту аграрної економіки. Вона враховувала раціональне застосування комплексу технічних агрегатів, які використовуються не на повну потужність при невеликих розмірах земельних ділянок, що приводить до зростання собівартості продукції і, відповідно, до збитковості виробництва.

В залежності від розміру землі в обробітку по кожному сільськогосподарському агрегату визначався коефіцієнт його використання за формулою:

Квта = Зпг : Зпгр, де Квта - коефіцієнт використання технічного агрегату; Зпг - земельна площа господарства; Зпгр -розрахункова земельна площа господарства, при якій агрегат повністю завантажений.

Розрахунки коефіцієнта використання відокремлено по кожному технічному агрегату не дають загальної картини використання всього машинно-тракторного парку.Тому визначався комплексний коефіцієнт використання системи машин у селянському (фермерському) господарстві за формулою:

Кквсм = 2 /Квта х Вта / : £ Вта, де Кквсм - коефіцієнт комплексного використання системи машин; Квта - коефіцієнт використання технічного агрегату; Вта-вартість технічного агрегату.

Крім того, нами проведена економічна оцінка виробництва при різних площах землекористування. Для цього розраховано фондовіддачу, окупність витрат і доход на одиницю виробленої продукції по типах спеціалізації селянських (фермерських) господарств (табл.З ).

Для визначення оптимальних розмірів селянських (фермерських) господарств враховувалася також і потреба в трудових ресурсах.

Отже, обрахувавши комплексний коефіцієнт використання системи машин, фондовіддачу, доходність і потребу в трудових ресурсах, визначено оптимальні розміри селянських (фермерських) господарств (табл.4).

По своїй організаційній структурі фермерські господарства повинні бути спеціалізованими, бо створювати багатогалузеві господарства, розосереджувати кошти і працю, економічно недоцільно. Вони можуть спеціалізуватися на виробництві окремо рослинницької чи тваринницької продукції, або одноразово рослинницької і тваринницької.

3. Показника розрахованої ефективності виробництва продукції рослинництва у спеціалізованих селянських (фермерських) господарствах

Плота ріллі, га Комплексний коефіцієнт використання системи матий Припадає на 1 гри. валової продукції, грн.

ОСНОВНІ« фондів амортизаційних відрахувань витрат всього вало- вого дохода-

Зерновий напрям спеціалізації

20 0.065 11.41 0.89 1.80 -0.79

50 0.162 4.57 0.36 0.90 0.11

100 0.301 2.58 0.19 0.63 0.38

200 0.550 1.55 0.10 0.49 0.52

300 0.730 1.28 0.08 0.45 0.56

400 0.861 1.16 0.07 0.43 0.58

500 0.748 1.22 0.08 0.44 0.57 -

800 0.910 1.00 0.06 0.42 0.59

1000 0.866 1.10 0.07 0.43 0.58

Зернобуряковий напрям спеціалізації

20 0.058 10.94 0.91 1.83 -0.82

50 0.146 4.37 0.36 0.94 0.08

100 0.274 2.44 0.19 0.66 0.35

200 0.506 1.45 0.10 0.52 0.49

300 0.671 1.20 0.08 0.48 0.53

400 0.822 1.06 0.06 0.46 0.55

500 0.706 1.12 0.07 0.47 0.54

800 0.928 0.87 0.06 0.44 0.57

1000 0.868 0.97 0.06 0.45 0.56

Спеціалізація лише на виробництві продукції рослинництва тепер найбільш розповсюджена і зумовлюється більшою доходністю рослинництва, ніж тваринництва. Тому і надалі відбуватиметься поділ праці, за якого одні фермери вироблятимуть продукцію рослинництва, а інші-розвиватимуть тваринництво на покупних кормах, як це має місце в зарубіжних країнах.

Нами розраховано варіанти виробничо-фінансових програм сеянських (фермерських) господарств, спеціалізованих на виробництві продукції рослинництва по природно-економічних зонах України. Приклад таких розрахунків

4. Раціональні розміри фермерських господарств

Напрями спеціалізації Степ Лісостеп Полісся

Зерновий 300-400 300-400 250-350

Зерновий з вирощуванням соняшнику 300-400

Зернобуряковий 300-400

Картоплярський 100-150

Зернольонарський 150-300

Овочівничий 25-50 25-50 25-50

для зернового напрямку в Лісостепу України приведено в таблиці 5.

Проведене в роботі обгрунтування виробничих типів фермерських господарств, спеціалізованих на вирощуванні рослинницької продукції, дозволяє встановити доцільні пропорції між окремими виробничими складовими, забезпечуючи за конкретних умов мінімальну капіталомісткість продукції і, відповідно, найбільший доход. Багатоваріантність розрахунків дає можливість співставити ресурсні можливості та оцінити перспективи діяльності всіх типів і розмірів фермерських господарств.

Досягти раціональних розмірів можливо шляхом оренди земельних ділянок і земельних часток /паїв/ у держави і приватних осіб, а також кооперування власників і користувачів земельних ділянок, земельних часток (паїв), окремих фермерських господарств.

На підтвердження висновків, як приклад високоефективного ведення селянського (фермерського) господарства, можемо навести досвід роботи об’єднання фермерів “Хлібодар“ Городоцького району Хмельницької області, кооперативу “Мрія“ Здолбунівського району Рівненської області. В них урожайність сільськогосподарських культур на 30-35% вища, ніж у сусідніх колективних сільськогосподарських підприємствах.

Найважливішим організаційно-економічним заходом, здатним суттєво підвищити ефективність діяльності селянських (фермерських) господарств є розвиток фермерської кооперації. Причому, мова повинна йти насамперед про розвиток кооперації в обслуговуючих галузях. Цей тип кооперативів має абсолютну перевагу у всіх країнах. Його сутність зводиться до того, що фермери, зберігаючи свою юридичну і економічну незалежність, об’єднують одну або декілька функцій своїх господарств з метою більш ефективного їх здійснення. Наприклад, спільно закуповують засоби виробництва, переробляють продукцію, використовують сільськогосподарську техніку і т.д.

У цьому випадку оптимальність розміру господарства досягається не шляхом об’єднання земельних ділянок, а шляхом

5. Розрахунок виробничо-фінансових результатів роботи фермерського господарства зернового напряму в Лісостепу України

Показники Варіанти, в залежності від площі ріллі, га

20 50 100 200 300 400

Виробництво валової продукції, тис.грн. 18,8 46,7 93,4 187,0 280,3 374,5

т.ч. на 100 га ріллі 94 94 94 94 94 94

Основних фондів -всього, тис.грн. 328 328 370 446 553 669

в т.ч. на 100 га ріллі 1639 656 370 223 184 167

Виробництво зерна, ц 692 1730 3460 6920 10380 13840

в т.ч. на 100 га ріллі 3460 3460 3460 3460 3460 3460

Собівартість, тис.грн. 55 65 91 141 194 249

Прибуток, тис.грн. -36,2 -18,3 2,4 46,0 86,3 125,5

в т.ч. на 100 га ріллі -181 -36,6 2,4 23,0 28,8 31,4

Рівень рентабельності, % -65,8 -28,2 2,6 32,6 44,5 50,4

забезпечення більш ефективного використання спільних технічних засобів. Проте така кооперація в сучасних умовах розосередженості фермерських господарств по району не дає змоги широко її розвивати.

Отримані нами результати досліджень дають змогу оцінити можливості і величину економічної вигоди при міжфермерській кооперації в залежності від конкретних умов як для фермерів, що володіють технікою, так і для фермерів, які користуються їх послугами, а також при спільному придбанні технічних засобів.

Створення кооперативних формувань вимагає взаємовигідної побудови економічних взаємовідносин між фермерами - членами кооперації.

Економічні взаємовідносини фермерів, які об’єднують землю, технічні засоби, працю для спільного виробництва продукції рослинництва, тваринництва доцільно будувати на основі розподілу одержаного прибутку залежно від кількості та якості землі, технічних засобів, розмірів оборотних

коштів, переданих у спільне користування, а також їх трудової участі у виробництві.

З метою прискорення опрацювання різних варіантів виробничо-фінансової програми, за участю автора у відділі форм господарювання і продовольчих ресурсів Інституту аграрної економіки розроблена методика і особисто програмне забезпечення їх розрахунку на ПЕОМ (рис. 1).

Рнс.1 Схема розрахунку виробничо-фінансової програми фермерського господарства

Методика розрахунків і комплекс комп’ютерних програм дає можливіс автоматизувати розробку різних варіантів проектів виробничо-фінансов програми селянського (фермерського) господарства і зокрема можуть бу використані при розробці їх бізнес-планів.

. Висновки і пропозиції

1. Реформування сільського господарства України, розвиток виробничих відносин ла селі має відбуватися шляхом формування нових господарських структур ринкового типу. Серед них важливу роль займуть селянські (фермерські) господарства, як новий тип підприємництва в Україні, який будується на основі приватної власності на землю та інші засоби виробництва.

2. Становлення фермерства в Україні передбачає такі три етапи: перший - виникнення і розповсюдження фермерських господарств, наділення їх землею та первинне формування матеріально-технічної бази за рахунок власного та залученого капіталів, значне зростання їх кількості; другий -розширення ресурсних можливостей фермерів, створення “критичної маси” фермерських господарств для розгортання масових кооперативних процесів; третій - формування конкурентоздатних, високотоварних та високорентабельних селянських (фермерських) господарств з чітко вираженою спеціалізацією, сформованим ресурсним потенціалом, передбачуваними параметрами виробничо-фінансової діяльності, створення кооперативних об’єднань.

3. Ефективне функціонування селянських (фермерських) господарств можливо забезпечити при дотриманні таких вихідних принципів, як економічна доцільність утворення будь-якої нової форми господарювання, добровільність вибору форм власності і господарювання, а також рівноправність різних форм господарювання.

4. Характерними рисами сформованого фермерського укладу є: наявність різних типів селянських (фермерських) господарств, переважно приватна форма власності на землю і засоби виробництва, повна економічна, фінансова і виробнича самостійність і відповідальність селянина за результати господарювання.

5. Раціональні за розміром та оптимальною організаційно-економічною структурою фермерські господарства слід формувати шляхом оренди земельних ділянок, земельних часток /паїв/ громадян; кооперації власників земельних ділянок, земельних часток (паїв), окремих фермерських господарств, а також у напрямку створення кооперативних формувань по їх сервісному обслуговуванню.

Раціональні розміри фермерських господарств в нинішніх умовах становлять: 300-400 га для господарств зернового і зернобурякового напрямів, 25-50 - овочівницького.

6. Всебічний розвиток фермерства в Україні має здійснюватись через зміцнення існуючих селянських господарств, формування сучасної їх матеріально-технічної бази, розширення землекористування, розвитку

системи фермерської кооперації, а також шляхом створення оптимального морально-психологічного середовища для формування фермерського господарства кожним громадянином, здатним господарювати самостійно.

7. Державна політика відносно фермерського укладу повинна сприяти його рівноправному становленню поряд з іншими формами господарювання в Україні; удосконаленню діючих та розробки нових законодавчих актів з питань, що гарантують фермерам отримання у власність землі, середньої за якістю, в одному масиві та в оренду земельних ділянок і земельних часток (паїв), надання державної підтримки в придбанні техніки, проектуванні і будівництві, захисту приватної власності, створення системи підготовки і перепідготовки фермерських кадрів для роботи в селянських (фермерських) господарствах.

Список публікацій за темою дисертації:

1. Месель-Веселяк В.Я., Лук“янчук О.Ф., Пікус Р.В. та інші. /Нормативи витрат на вирощуванні сільськогосподарських культур селянськими (фермерськими) господарствами. -К., ІАЕ. 1992.- 125 с., в т.ч. автора с. 138 (технологічні карти по зернових, технічних культурах, картоплі).

2. Месель-Веселяк В .Я., Пікус Р.В. / Методичні рекомендації по визначенню оптимальних розмірів селянських (фермерських) господарств України.-К.гУААН, ІАЕ, 1992.- 70с, в т.ч. автора с.9-40 (по рослиницьких типах господарств).

3. /Рекомендації по організації селянських (фермерських) господарств в Україні (Месель-Веселяк В .Я., Федоров М.М., Дем’яненко МЛ., Коновалов І.В., Пікус Р.В.). -К.: УНДІЕАПВ, 1993.- 355 с., в т.ч. автора с.5-

8, с.77- 81, с.116- 149 (по рослинницьких типах господарств: напрями спеціалізації, раціональні розміри, кооперування ).

4. Месель-Веселяк В .Я., Пікус Р.В .Формування раціональних спеціалізованих селянських (фермерських) господарств// Ж. Сільські Обрії. №3-4 1995. с.7-

9, в т.ч. автора с.7 (рослинницькі типи).

5. Месель-Веселяк В.Я., Пікус Р.В. Оптимальні розміри селянських (фермерських) господарств // Ж. Сільські Обрії. №3-4 1995. с.13-17, в т.ч. автора с.13-15 (рослинницькі типи).

6. Месель-Веселяк В .Я., Пікус Р. В.Удосконалення внутрішньогосподарських організаційно-економічних відносин в умовах реформування громадських господарств.// Ж. Сільські Обрії. №5-6 1995. с.8- 13, в т.ч. автора с.10-13 (розрахунки по рослинництву).

7. /Рекомендації щодо реструктуризації колективних та інших недержавних сільськогосподарських підприємств та організації їх подальшого розвитку.( Саблук П.Т., Месель-Веселяк В .Я., Малік М.Й., Юрчишин В.В.,

Пікус Р.В. та інші.) К. ІАЕ УААН. 1997., 128 с., в т.ч. автора с.14-15 (фермерські господарства).

8. //Положення про організацію сільськогосподарських кооперативів.За ред. П.Т. Саблука (Саблук П.Т., Месель-Веселяк В.Я., Малік М.Й., Зіновчук В.В., Пікус Р.В. та інші) К. ІАЕ УААН. 1997. 91 с., в т.ч. автора с.7-8 (організаційно-економічні основи кооперації).

9. /Рекомендації по формуванню і функціонуванню приватно-орендних підприємств. (Саблук П.Т., Месель-Веселяк В.Я., Малік М.Й., Федоров М.М., Пікус Р.В. та інші) К. ІАЕ УААН. 1997., 130с., в т.ч. автора с. 100105 (оптимальні розміри господарств).

10./Агропромислове виробництво: стан і тенденції (1990-1997).( Саблук П.Т., Месель-Веселяк В.Я., Малік М.Й., Федоров М.М., Пікус Р.В., та інші) К., ІАЕ УААН, 1997., 327 с., в т.ч. автора с. 112-113 (аналітичні матеріали по розвитку фермерства).

11./Про стан реформування і створення умов для стабілізації та економічного розвитку агропромислового комплексу України.( Саблук П.Т., Месель-Веселяк В.Я., Малік М.Й., Федоров М.М., Пікус Р.В., та інші) К. ІАЕ УААН, 1998, 115с., в т.ч. автора с.57-60 (напрямки розвитку фермерських госйодарств в рослинництві).

12.Пікус Р. В. Напрями спеціалізації селянських (фермерських) господарств // Формування, розвиток та розміри фермерських господарств в Україні. Матеріали науково-виробничої конференції. Жовтень 1992 р.

Анотації

Пікус Р.В. Формування фермерських господарств в Україні.

Дисертацією є рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук а спеціальністю 08.06.01 - економіка підприємства і організація виробництва Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 1998.

Викладені основні результати дослідження проблеми формування і озвитку в Україні селянських (фермерських) господарств рослинницького апрямку, розкриті теоретичні, методичні і практичні аспекти ефективного функціонування фермерських господарств, формування їх раціональних иробннчих типів і оптимальних розмірів по природно-економічних зонах країни. Розроблене комп’ютерно-програмне забезпечення обрахунку яробничо-фінансової програми фермерського господарства.

Ключові слова: селянське (фермерське) господарство, земельні

дносини, виробничі типи, оптимальні розміри, ефективність, кооперація.

Пику с Р.В. Формирование фермерских хозяйств в Украине.

Диссертацией есть рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01. - экономика предприятия и организация производства. - Институт аграрной экономики, УААН, Киев, 1998.

Изложены основные результаты исследования проблемы формирования и развития в Украине крестьянских (фермерских) хозяйств растениеводческого направления, раскрыты теоретические, методические и практические аспекты эффективного функционирования фермерских хозяйств, формирования их рациональных производственных типов и оптимальных размеров по природно-экономическим зонам Украины. Разработано компьютерно-программное обеспечение расчета производственно-финансовой программы фермерского хозяйства.

Ключевые слова: крестьянское (фермерское) хозяйство, земельные отношения, производственные типы, оптимальные размеры, эффективность, кооперация.

Pikus R. V.. Farm organization in Ukraine.

Thesis is represented as the manuscript.

Dissertation for scientific degree of Candidate of Economical Sciences (specialty 08.06.01 - Economics of Agricultural Enterprises and Management of Production ) - Institute of Agrarian Economics of UAAS, Kyiv, 1998.

In the thesis are developed the main results of the formation and development of crops-growing peasants farms in Ukraine, created theoretical, methodical and practical aspects of efficient farming, formation of their rational productive types and optimisation of sizes according to natural-economic zones of Ukraine.

The software for calculation of the production and finance programme have been designed.

Key words: peasant farm, land relations, type of production, effectiveness, co-operation