Человек и собственность: экономическая сущность взаимодействия тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Человек и собственность: экономическая сущность взаимодействия"

Львівський державний університет їм. Ів.Франка

‘і ,, ^

. На. правах рукопису

ВЕРГЕЛЕС Тетяна Іванівна

і

ЮТА І ВЛАСНІСТЬ:' ЕКОНОМІЧНА СТНІСТЬ ВЗАЄМОДІЇ

Спеціальність С8.00.0І - Політична економія

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук

Львів ~ 1994

Дисертаційна робота виконана на кафелрі економічної теорії Львівського державного університету ім. Ів.Франка

Науковий керівник

- соктор економічних наук, професор МСЧЕРКЇЇ С.Б.

Офіційні опоненти

- доктор економічних наук,

професор, члек-кор.=/Ш Ук-

раїні’ БССіАСГЙЙЙ Л.К.

- в-анякпат економічних наук, доцент ІІАТАЗЕА Т.Ц.

Ведуча організація

- Український державний ліс о т с хн ічі В! Я у; іі з е сси тс т

теорії Д.062.26.01 у Львівському державному університеті

ік. Ів. Станка за адресою: 290602, Львів, вул. Університетська,!,

ауд. 314.

З дксєртацісю кочна ознайомитися у науковій біОліотаці Львівського державного укіиорситету: вул. Драго.манова, 5. -

Автореферат роз і сланні! /у " ¿V ¿/■¿Л' 1994р. '

Вчений секретар спеціалізованої ради яагшйнат економічних наук,

доиент

С-М^ІШЧЙШИН

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

І.І. Актуальність теми дослідження. Головною метою будь-яких соціально-економічних перетворень є, в кінцевому підсумку, людина, створення ефективних умов для найбільш повної реалізації !ї сутктс-них сил. Тому не.випадково саме відповідність тих чи іняих господарських 4орм цілям, інтересам і потребам людини виступав визначальним критеріям їх життєстійкості та ефективного Функціонування.

0 зв"язку з цим особливий інтерес являя собою діалектика взае-коятт людини т такого базового елемента будь-якої економічної системи як власність. Очевидно, до одним з Факторів еволюції відносин власності виступають зміни в характеристиках людини /як працівника, . споживача, особистості/, а відповідно і в її ціннісно-мотиваційній сфері, 3 тгеїого боку, багатоваріантність форм власності і господарювання е однією з умов найбільш повної, ефективної реалізації дійсного розмаїття різних типів лодей /у відповідності з особливостями національних, культуртіх традицій, виховання, освіти, ціннісних орієнтирів і т.п./ та їх інтересів.

Головною особливістю сучасного етапу економічного розвитку в зв'язку з цим е тз, 'до для ефективного функціонування економіки необхідними стають особистісні, духовні якості людини. Це вимагає, з оеного боку, пріоритетного розвитку галузей, чо забезпечують формування якісних характеристик людини, з другого - відповідних змін в господарських структурах та відносинах власності.

В умовах радикальних соціально-економічних перетворень, іцо здіяснетіться в Україні, проблема діалектики людини і власності, порівняльного аналізу характеру і наслідків їх взаємодії в умовах різних Ферм власності, а відповідно і шляхів роздержавлення і приватизації стає особливо актуальной. Зокрема і тому”, що в умовах тотального одзртазлення всіх сфер життя, яке кало місце в нашій країні до недавна та залишилось,в основному,і зараз, у нас склалася ' специфічна концепція :'людиии-трудівкика", "ллжига-гвинкяса", а не активного економічного і соціального суб"якта, ліодини-особистості.

Теоретичне узагальнення нагромадаенного досвіду та сучасних підходів по аналізу взаємодії людини і власності дасть змогу визначити певні орієнтири для здійснення ефективних перетворень в економічній та соціальній естерах. ■

1*2. Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження в аналіз соціально-економічних аспектів взаємодії людини і власності та еволщії відносин власності в процесі розвитку жоно-

нічної сутності людини.

Мета роботи йумоЕИла необхідність вирішення таких завдань:

- на основі узагальнення найважливіших методологічних підходів до аналізу сутності людини, визначити особливості дослідження

її економічної сутності, а також еволпцію поглядів на ц» сутність в різних економічних школах та управлінських парадигмах;

- проаналізувати причини поступової переорієнтації економіки на людину, її якісне вдосконалення і розглянути сучасні її характеристики як економічного суб”скта; '

- дослідити соціально-економічні г|сірг.т діалектики людини і власності та зміни у відносинах власності, цо спричинені новими властивостями в економічній сутності лядини;

- проаналізувати характер взаємодії людини і власності у різних її сгормах і на цій підставі з"яеуватн основні й-ормк і методи роздержавлення та приватизації власності під час яроведення радикальних соціально-економічних перетворень в Україні.

1.3. Пгеамет т об"о;ст лосяігженнк. Предметом дослідження с еволюція відносин власності в процесі розвитку соціально-еяонсміч-ної сутності лвдини. Об’Чкт дослідження - реальна соціально-економічна практика економічно розвинутих країн і проблеми реформування відносин власності в процесі становлення соцтально-орієнтозаної ринкової економіки в Україні.

1.4. Методологічною т теоретичною основою ЛОРДтпрения е теорія

діалектики і принцип гуманістичного підходу до аналізу соціально-економічних явищ, а також теореткко-методологічні розробки вітчизняних та зарубіжних економістів, сНлосогів, соціологів. -

Ін-їогімацтАну базу проведенного дослідження і обгрунтування висновків дисертаційної роботи склали матеріали офіційних органів України, соціологічних обстежень, а також статистичні дані та матеріали, опубліковані в монографічній літературі і періодичних виданнях. :

1.5. Ступінь наукової тозробленності проблеми. Проблеми люди- ' ни і власності досліджувались в економічній літературі переважно як самостійні. Людина як в вітчизняній, так і в зарубіжній економічній літературі розглядається,в основному,не в якості активного економічного суб"єкта, а як провідна продуктивна сила або ¿•актор виробництва. Це пояснює і відповідний категоріальний апарат, за допомогою’якого відображується роль людини в економіці: "робоча скла", "праця”, "основний фактор виробництва", "трудові ресурси”, "людські ресурси", "трудовий потенціал". Разом з тим слід відзначити, що в західній еко-

комічній науці значно пярзе досл іджугазся вплив людини як спо'ки-гача на розігдток економіки /теорія споживацької поведінки, аналіз механічну та структури политу/, проблеет яілпрлі'ш-:ицт?.а і підприємницької попепікки /основоположник ~ ІІ.Шушетер/, а також і сама робоча сила, аналіз її структури, динаміки не обмежувалися лине сферою матеріального-виробництва.

В економічній літературі країн СНД глибоко дослід-тені роль люпини у виробництві, проблеми відтворення, стиму.тегання і ефективного використання трупових ресурсів. Розгляду даних питань присвячені роботи таких економістів як Д.Богиня, М.ДолгшкпЯ, А. Ільїн, Н-Когосякоиська, Б.Лісовик, І.Маслова, К.Рузавіна, М.Скар'чинсь-киї, І.Ягоздіна та інші. Аналізу зарубіжного посвічу а проблем зі створення робочої сили, сучасних пахтдких концепцій відносно ролі лчяини з економіці присвячені дослідження І.Бушмаріна, Е.Вїль хопчекка, Р.Капелизнікова, З.Мараинкевича, С.Нткітіка, 0.Платонова, В.Сугзгша, 3. Громя к а та інших. ,

Окремі проблеми взаємозв'язку власності, праці і виробництва знайшли відображення в роботах таких вчених як Д.БесчасткиЛ, І.Буян, В.Медведев. Значний вклад у вивчення проблеми власності, її суті, форм, сучасних змін, а також окремих сторін взаємодії людини і власності внесли такі вчені як О.Агеев, В.Афанасьзв, М.Іванов, П.Єщенко, В.Логвиненко, С.дочерний, А.Покритая, З.Радаяз, В.Черковоць, В.Попов, В.Черняк, АЛухно, В.Шкрецов та тни і. Проблеми колективної власності працівників зкайзия відображення в дос-* ліпленнях таких західних вчених як &.Гейтс, Р.Даль, Дя.Лог,

Д.Мід, Д.Суїнні.

Дослідження проблеми л едини і власності, як, правило, здійсни* валося відокремлено: основна увага приділялася або процесу розвитку людини /в основному як робітника/, або аналізувалася суть, Форми реалізації відносин власності, проблеми відчужешялидини вія власності тощо. Дослідження х залежності відносин власності вія розвитку людини як цілісного економічного суб"екта /тобто не тільки як працівника,але й споживача і особистості/, а відповідно і від змін в її ціннісно-мотираціймій сфері практично були від^-сутні. В яв“язку .) цим недостатньо розробленим був і категоріальний апарат /зокрема відносно власницьких повноважень/, за допомогою якого можна більш детально проаналізувати діалектику взаємодії люпини і власності, сучасьі зміни у відносинах власності, зда відбуваються під впливом нових якостей людини як економічного суб'єкта.

„<і& ■ ' ■

1.6. Наукова новизна дисегташйного дослідження полягав у тому, що:

- узагальнені найважливіші методологічні підходи до аналізу сутності людини в цілому та її економічної суті; проаналізовано еволюцію поглядів на місце і роль людини в економіці та об'єктивні основи цієї еволюції;

- дано системний аналіз причин переоріентації сучасної економіки на людину, її якісне вдосконалення і розвиток не тільки як працівника, але й особи; комплексно розглянуті сучасні характеристики людини як робітника і споживача, зміни на цій основі в її ціннісно-мотиваційній сфері;

- досліджені соціально-економічні аспекти взаємодії людини і ' власності, а також сучасні зміни у відносинах власності, ¡цо спричинені новими характеристиками людини як економічного суб"єкта;

- запропоновані критерії, а відповідно і види порівняльно?

ефективності ріпних дчзрм власності, а саме: І/ їх здатність найкращим чином задовольняти вимоги споживача - зовнішня ефективність; 2/ доступність для працівників певної кількості власницьких повноважень /привласнення, управління, контролю/ - внутрішня ефективніші проведено порівняльний аналіз різних форм власності з точки зору запропонованих критеріїв та показано об"сктивну необхідність їх взаємодії, переплетення та інтеграції в сучасних економічних системах; . _ ‘

- розглянута суть та роль процесів-роздержавлення і приватизації з точки зору людини,' активізації її мотиваційних механізмів і самореалізації різних типів людей; систематизовані різні Форми

і методи роздержавлення та приватизації і проведено їх порівняльний аналіз; показані проблеми, ко пов"язані~зі здійсненням в Україні роздержавлення і приватизації та деякі шляхи їх вирішення. ■ ■

1.7. Теоретична і практична значимість роботи. Матеріали та результати дисертаційного дослідження можуть бути використані під час читання курсів економічної теорії та менеджменту і Підготовці спецкурсів та методичних посібників.

Окремі положення та висновки, що містяться в роботі, можуть бути використані при здійсненні процесів роздержавлення і приватизації в Україні. .

1.6. Апробація тоботи. Результати дослідження заслуховувалися на засіданнях кафедри економічної теорії Львівського державного університету. Основні положення дисертації було викладено на науковій конференції "Розвиток виробничих відносин і становлення но-

вих господарський фэрм" /Київ» 1991?./ та науково-теоретичній конференції "Кгіт епрдаміки України та можливості виходу з неї" /Івано-Франкіпсьн, 1393р./.

Основні положення дисертаційної роботи викладені у чотирьох публікаціях. '

1,9. Сггуктугаіроботи визначається специфікою теми, характером та логікою поставленої мети і завдань. Дисертація складаються з вступу, двох розділів, які містять у собі п"ять параграфів, висновків та списку зиидристаної літератури.

н, остшШ ЗМІСТ ДОЕРШІІИШЇ РОБОТИ

2.1. У вступі вбгрунтоаузться актуальність теми дисертації, ■ сформульовані мета та заддадня, предмет і об"ект дослідження, визначені теоретична і методологічна основа, наукова новизна та практична значимість роботи,

2.2. У першому розділі - "Методологічні основи соціально-економічних досліджень лвдийи і власності" - узагальнені наї?важливіші методологічні підходи ДО аналізу сутності людини і власності, розглянуті соціально-економічні аспекти їх зз&єкодії, а також сучасні зміни у відносинах власності, що викликані новими властивостями люпини як економічного суб'єкта.

Людина в процесі своз? життєдіяльності входить у дві системи: прирояну та соцігльну. Тону її природа формується двома загальними суперечностями: мікекстемноо /біологічне-соціальне/ та внут-різньосисгешос /інаивіяуздьне-соціальне/. У відповідності до цього, дослт'Р'Рння сутності люпини вєдрться або на мечі систем, а рамках так пвадог біосоціальної проблеми /соиіобтологія, частково -ФілосоФськд аитто^ологія/, або в межах соціальної системи /в рамках суб'єктивно-антропологічного або об'єктивно-онтологічного нап-гпмкі в/.

Особливістю суб"сятивно-антропологгчного напрямку /персоналізм* Івномянологія, »кзістмціаліям/ о те, -цо його представники

ь людину гуманістично - як вітду ціль і цінність. Крім тоге, жш послі даться як активний суб'єкт, який творить світ і еемагв е<*бе, вистуяас ініціатором соціальних новацій, здійснда осо-вибір, Саме даному напрямку ми завдячуємо аналізом, я оц-нвг?? б$ру, вдтивного впливу людини на розвиток і ефективне функці-онуяччня етіїядг’нт т рковомічних структур /в <гоцу числі і відносин ВЛаВД^Г,/, а 'З ЯГУРОГО - можливостей, що створюються цими струн-

б

турами для більш або менш цілісної самореалізації людини у віповід-ності б її індивідуальними особливостями. Разом з тим, в рамках даного напрямку абсолютизується специфічність, самостійність і незалежність людини бід впливу соціального середовища. Вона розкривається і пояснюються з самої себе, без урахування зовнішніх впливів і тієї соціальної основи, на якій грунтується людська індивідуальність. . ■

Представники об"єктиБно-онтологічного напрямку /марксизм, структуралізм, біхевіоризм/, які виділяють системні /соціальні/ якості людини, розглядають її пери за все як пасивний сб”єкт соціального впливу, який відтворює соціальні норми, цінності, відносини. Кгтм того, не завжди враховується той факт, що сама соціальна система є складною та суперечливою /містить у собі такі підсистеми як економіка, політика, духовна сфера і т.п./, а тому складним і суперечливим є взаємозв'язок відповідних соціальних якостей людини.

У своїй цілісності людина, на наш погляд, може досліджуватися лише як суперечлива єдність соціального і індивідуального, результат діалектичних процесів соціалізації та індивідуалізації. Взаємодія індивідуального і соціально-нормативного в людині суперечлива т ¡сторично конкретна. В сучасних умовах намітилася тенденція якісної зміни соціального: меншої жорсткості соціальних зв'язків, їх бтльігої еластичності, динамічності, що створює можливості становлення і актуалізує новий тип людини - людики-особистості, з активною індивідуальною основою. Ці зміни торкнулися і сфери економіки. .

Б галузі економіки суперечність "соціальне-інцивідуальне" проявляється у тому, ¡до в будь-якій економічній системі людина виступає, з одного боку, як провідний фактор /ресурс/ економічної діяльності, а з другого - їт активний економічний суб"єкт /працівник,- . споживач, власник/, зі своїми потребами та інтересами, а такок кінцева мета Функціонування економіки.

Суперечність полягає у тому, що- процче осягнення господарською системою лсдинине тільки як фактора економічної діяльності, але і активного економічного суб'єкта, а також с&моцінної особистості йде нерівномірно. Втн залежить від ріЕня розвитку економіки /а відповідно і тих вимог, які остання ставить до. людини/, та розвитку людини /який економіка, з одного боку, забезпечує, а з другого - змушена враховувати/. . ■

Б зв"язку з цим є показовою еволюція поглядів на роль і місце людини в економіці, яка знайшла відображення в розвитку відповідно-

го категоріального апарату /"праця", "робоча сила", "трудові ресурси", "лепські ресурси", "лядський капітал"/, а також у пміні теоретичних шкіл, :цо оперують ними та управлінських парадигм /"науковий менеджмент", концепція "ліонських відносин”, "соцтотехніч-ний підхід", теорія "інвестицій в лядський капітал"/.

Така еволюція не випадкова і о теоретичним та організаційно-практичним відображенням реальних економічних змін, в тому числі і у властивостях людини як економічного суб'єкта.

Відомо, по економічний розвиток можливий і за умов ігнорування до певних ме^ людини як активного суб'Чкта і особистості. Ает.е відношення по людини як фактора і ресурса виробництва веде до мінімізації витрат на її відтворення і відповідно до здешевлення самого виробництва. Саме такий підхід мав місце і був можливим в умовах того типу економічного розвитку, який склався а рамках індустріальної цивілізації. Дешева сировина, десева енергія, дешева і з достатній кількості робоча сила, переважання в структурі запитів людей матеріальних потреб тощо сформували особливу ідеологію масового, стандартизованого виробництва. Людина як активний економічний суб"ск? визнавалася і враховувалася лиае у сфері споживання. Не випадково мар-едналістські теорії, що виникли у XIX столітті, займалися переважно теорією споживацької поведінки, аналізом механізму попиту і ціноутворення. Але і тут, приймаачн до уваги незабезпеченність основних матеріальних потреб, це визнання часто зводилось до нав"язування стандартів "масового спожизання".

У сфері ж безпосереднього виробництва в ролі активного економічного суб"єкта враховувався лише власник засобів виробництва або менеджер. Досить визначальним в те, що засновник теорії підприємництва Я.Шумпетер відносив по підприємців господарських суб'єктів, які здійснюють нові комбінації факторів виробництва. Вік допускав, що в такій якссті мо*@ виступати не тільки власник капіталу, але й управитель /менеджер/. Однак, рядові робітники у нього е тим фактором /праця/, комбінацією якого займається підприємець.

Таким чином, основна маса населення в сфері трудової діяльності виступала не як активний суб"єкт - працівник, а як носій*"ро-.бочої сили, Фактор виробництва, трудовий ресурс. Витрати на його 8ІД¥Єдр§ння прирівнювались до витрат на основний капітал і як такі природньо, прагнули мінімізувати.

Приблизно із середини XX століття з "являються важливі фактом, ще обмежують можливості подібного типу економічного зростання. Це енергетичне /енергетична криза 70-х років/ та екологічне оомежен-

ня, нестача трудових ресурсів /з ними у 6<Уt•í' рййИ М&ЙЖе у всіх • країнах склалася напружена ситуація/ і зміни в Ці гін і Єно-мотивацій*-ній сфері людей у зв"язку з насиченням основних Ггоййцій масового попиту, іцо склався, підвищенням їх загальнооСВІїньоГо і йульТурко-го рівнів. Нарешті, величезного впливу завдав Новий еїап ЙГР і пов"язана з ним зміна технологічного способу виробництва.

Все це призвело до зміни становища та характеристик ЛЮДИНИ і як працівника, і як споживача, а відповідно і як суб"єкта ВІДнобйН власності. В результаті людина починає і в економіці сприйматися не тільки як об"єкт, але і як суб”єкт унікальної діяльності, са- -поцінність. На зміну суб”єкт-об"єктнкх відносин приходять суб^КТ-суб'єктні відносини. Внаслідок цих змін необхідними і продукїив«-ними в економічній сфері стають гуманітарні, особистісні якості людини. Не випадково в науці есє частіше сучасний етап розвитку характеризується як перехід від техногенної, до антропогенної цйві*-лізації, коли виробництво вимагає максимальної уваги до люпини, коли сама людина стає природнім центром і метою всіх соціальних процесів, •

Що * спричиняв необхідність і можливість переорієнтації еко*-номіки на людину, її якісне вдосконалення? По-перше, це сучасний етап НТР, зумовлені ним зміни у технологічному способі виробНИЦ*» ва, змісті праці, а такоч? умовах і характері самого виробництва /"економія на різноманітності" замість "економії на масштабах виробництва", швидка зміна інновацій, скорочення життєвого циклу їо» варів і т.п./. Це веде до неможливості жорсткої регламентації іродового процесу, розпиреачя 'індивідуальних повноважень сучасного працівника, що.в свою чергу, вимагає від нього не тільки високого професійно-кваліфікаційного рівня, але й таких якостей особи, як самостійність, відповідальність, ініціатива і т.п. По-друге, нас- . лідком сучасного етапу ИГР е ускладнення техніки і технології,' а також збільшення і подорожчання тієї маси праці, яка приводиться е дію сучасним працівником. Це робить останнього активним суб'єктом виробничого процесу, від якого багато залежить, а не просто "знарядпям праці, що говорить”. По-третє, в сучасних умовах значно зростають витрати на. підготовку персоналу до роботи /в тому числі і на рівні фірми/, тому вкладення в "людський капітал" часто п°-

I. Див.: Бузгалин А. Отечественная экономическая теория: от кризиса к новой парадигме? //Вопросы экономики.-1993.-И.-С. 45.

ревищуоть витрати на основний капітал. Внаслідок цього навіть у чисто прагматичному плані людина стає центром економічно; діяльності. . '

. В результаті змінились вимоги, які ставить сучасна економіка

до людини і характеристики останньої як працівника. Вона п-*е, я;, правило, ие є частиною виробничого процесу, а кег.уг. ним. Вььслі-док цього в структурі витрат праці сучасного трудівника меняться доля фізичної, ручної, «кваліфікованої праці, бідбуза^тьпя її ускладнення та інтелектуалізація. Сучасному працівникові п^итакан-ні високий професійний, загальноосвітній і культурний рівень, по-ліфункціональність та динамізм кваліфікації, різнобічний розвиток особистості. При цьому особливе значення набувають гуманітарні, особові якості людини: ініціатива, творчість, відповідальність, ' самостійність, оригінальне мислення, незалежність судг.ень тощо.

Зміни торкнулися людини і як споживача, а також її цікнісно-мотиваційної сфери: відбувається диференціація, індивідуалізація і поступова переорієнтація на "постматеріальні" потреби /в творчій праці, змістовному дозвіллі, гуманних відносинах, екологічно чистому природному середо вит? і, самореалізації в різних сферах життя/. Зміни ціннісних орієнтирів торкнулися поведінки людини і як працівника. Все частізе праця розглядаються не лише і не стіль-

- ки як засіб до життя, але перш за вса як олях до саморозвитку і самореалізації. Саме тому зростають вимоги до автономності трудової діяльності,- більшої свободи і незалежності в її організації, самостійності вибору її місця та часу. .

‘ Ці зміни в економіці, характеристиках ляяини як працівника і споживача, а на їх підставі - в її ціннісно-мотиваційній сфер* Викликали необхідність вдосконалення - і відносин власності, їх комплексного'аналізу, а також розгляду соціально-економічних аспектів взаємодії людини і власності. ■

З економічної точки зору значення власності для людини полягав у тому", що, по-перше-, власність е матеріальним забезпеченням, основою економічної свобопи і незалежності особи. Відповідно до характеру об"єктів власності змінййться'розміри і ступінь цієї свободи. В більи широкому плані власність /Пера за все приватну власність/ часто вважають осново» не тільки економічної незалежності, але і політичної свободи» а такох демократичного процесу в. цілому. По-друге, власність /яюцо Еласннк виступає як "працюючий власник", тобто власник і Трудівник одночасно/ о наймогутніиим стимулом до ефективної, якійної праці, тобто не просто напруженої пра-

ці, але до праці раціональної, творчої, господарської. В зв"язку з цим можна говорити про те, що власність має не тільки господарсько-виробниче, але Я духовно-творче значення. По-третс, власність тісно поа”язана з проблемою влади. Людина /і відповідні соціальні групи/, з;о мають значку економічну владу, яку дає власність, як правило, масть змогу впливати і на політичну владу. В свою чергу політична влада завчиш прагне спертися на економічну силу, яку дає власність на засоби виробництва та на частину національного доходу. Каретті, власність в економічною базою задоволення сукупності потреб, інтересів і запитів людей.

В свою чергу людина завдає активного зворотнього впливу на характер відносин власності. Зворотньою стороно» свободи, що пов"я-зана '3 власністю, е відповідальність. Тому аласкиком-підприямцем моае -бути лише цілком певний тип людини - людина-особистість, яка будує свої взаємовідносини з суспільством на основі вільного вибо— ру і відповідальності." В зв"язку з цим можна говорити про існування власників двох видів: власника-підприемця /ним моче стати лиие . обмежена кількість людейі що Івавть відповідні здібності/ і власника-громадянина, тобто людини, яка має нагромаджене. багатство, розмір якого достатній для задоволення її потреб і може бути гарантією її соціальної захиценності. Таким власником.» принципі,мо-т.е стати кожна людина. ■

Однак це положення не можна абсолютизувати в тому розумінні, що кількість лидей, які бажають бути самостійними власниками у виробничій сфері, не підлягас циклічним коливанням /бодай навіть у , відносно вузьких межах/. Зокрема, дослідження західних вчених свідчать, що із зростанням професійно-кваліфікаційного і загальноосвітнього рівня працівників підвищується, з одного боку, їх знатність до самостійної (формалізації роботи, її організації, а з крутого - зростає потреба в більшій автономії, роботі на спій розсуд. Певним чином впливають на характер і зміст відносин власності та організацій виробництва і праці національно-культурні особливості даного народу. Відзначимо з цього приводу зауваження відомого українського етнографа та юриста П.Чубинського: "Корінна риса малоруського племені, яка мав величезне значення в його економічному житті, - сильний розвиток особи. Ідея особи проходить через всі відносини, починаючи з годинних."^ ,

І. Чередниченко Д. Павло Чубинськиї. Есе. //Київська стаповина.-1952.-» б.-С. 59. '

' и

В сучасних умовах з”являетьск ряд факторів, які роблять необхідною передачу частини власницьких повноважень /привласнення, управління, контролю/ безпосереднім працівникам. По-перше, це інноваційний характер сучасного економічного розвитку, при якому вирішальними умовами конкурентоспроможності бізнесу стаоть ініціатива, новаторство, підприємливість. Вони можуть ефективно р*алізук.-тись лише в умовах значно: автономії' їх носіїв. По-друге, н сучасних умовах зростає питома вага і значення творчої, висококЕалі* ;-кованої праці і на цій основі лідзк'дусться загальноосвітній, професійний і культурний рівень трудівників. Наслідком цього є їх прагнення до вільної самореалізації у праці. Поступово, з наростанням даних процесів, посилюється суперечність мі» статусом підлеглості препставників найманої праці і ролло творчості, що зростає в сучасній економіці. Таким чином, інноваційний розвиток економіки і культурно-освітній, професійний,та особистісний рівень працівників, 'до зростає, вкмагавть передачі хоч би частини прерогатив власника особам найманої праці, перетворення їх у співвласників та співунравителів.

' Досягаються таке "делегування власності" різними шляхами. Найголовнішими з них в сучасних умозах ч : І/ пкрокий розвиток колективної власності працівників; 2/ різні форми участі робітників „ у власності і привласненні доходу /наприклад участь робітників з акціях, а також у прибутках компанії/; 2/ участь працівників в управлінні -/в основному ча внутріиньпфірмовому рівні - на рієні бригад, дільниць, цехів, а частково - в представницькій формі - на рівні фірми/ і.контролі /в основному - в виробничо-трудовій сфері/; 4/ в науково-технічній сфері перерозподіл власницьких повновагень набув таких специфічних форм як внутріфірмове інтрапренерство, створення 'внутрішніх /фірми "епін-офф" і "хєндс-он"/» а також зовнішніх /фірми "спін-аут"/ венчурів; 5/ бурхливий розвиток дрібного підприємництва, різних ферм субпідряду, френчайзінгу.

Кожну форму власності, таким чином, ножна проаналізувати не тільки з точки зору зовнішньо: ефективності /тобто здатності підприємств, що засновані на тій чи іншій формі власності, найкращим чином задовольняти вимоги споживача/, але і з точки зору якутзтч-ньої ефективності /доступності для безпосередніх працівників .максимально ефективної кількості власницьких повноважень. Саме цій проблемі присвячений першій параграф другого розділу.

За критерієм внутрішньої ефективності найбільші переваги ма-

вть при ратна власність, з\о грунтується на власній праці господаря, те колективна власність працівників. Організаційно.ці форди власності представлені в сласних умовах в основному дрібними та середнім!! підприємствами. Для саких форм власності характерні: найвя-”

'і«і концентрація власницьких повноважень /привласнення, управління, коптролс/ в гуках власника, а також поєднання власності з працеч / то сто уласнмх одночасно о і трудівником/. Цим пояснюються тая і пс-глиаги підприємств, ч;о засновані на даних формах власності, я« ґЦ.іь:;: сприятлитіЯ соціальний клімат, менша плинність кадрів, нез« начна кількість прогулів і страйків, більш високі стимули до праці т ступінь задоволення роботою. Внаслідок цього вони часто пере-вачалть інші підприємства, по прибутковості, продуктивності праці і ккссті продукції. Що ж до ікиіх переваг в галузі зовнішньої ефек-; жирності, то підприємства, ідо грунтуються на трудовій приватній власності, характеризується більшою гнучкостю, швидкістю реакції на зміни ринкових умов.

Однак поряд з перевагами даним формам власності притаманний і ряд недоліків, в основному У в галузі зовнішньої ефективності. Найголовніший з них - обмежешість джерел фінансування, На віпмі- , ну віл великих акціонерних компаній, підприємства, 40 грунтуються на даних формах власності, можуть розраховувати лише на внутрішні джерела фінансування інвестицій /прибуток плюс амортизація/, на банківський кредит та облігаційні позики. В той час як акціонерні ' компанії мають змогу збільшувати'свій капітал ще й за рахунок випуску акцій. Крім того, малі підприємства /дані форми власності представлені в основному малими та середніми- підприємствами/ Поступаються великим у можливостях зовнішніх комунікацій /обпечені єднали зв'язків, складність залучення зовнішніх джерел послуг, інформації, контактів/, в матеріально-технічній базі, можливостях ' прямого виходу на урядові установи. Колективні пілприємстпа у власності працівників менш мобільні в галузі ризикових інновацій і структурних зрушень. Слід враховувати і складності, чп пов"язані

з браком досвіду і. відсутністю попередньої підготовки у працівників", яка необхідна для кваліфікованої та ефективної участі з управлінні та контролі за роботою менеджерів, яких наймаз колективне підприємство.

Переваги і недоліки даних форм власності визначають і відповідну нішу, яку вони займають в сучасній економічній системі: ц>з галузі, де потреби в капіталі невеликі /трудоміські виробництва/.

а попит відносно великий, ризикові виробництва і виробництва, по працюють на локальний, специфічний, а також надзвичайно диференційований і роздріблений ринок.

Провіяною формоо власності в сучасних умовах є акціонерна.

Крім інвестиційних переваг є і інші причини. 40 стимулюють розвиток великих акціонерних компаній. Це можливість економії на масштабах виробництва, сфері діяльності’/економія на різноманітності/, траксакиійних витратах, а також можливості одержання конкурентних герГіРаг на галузевому, національному або світовому ринках. Таким чином, основні переваги великих акціонерних компаній пов"язані з зовнішньою ефективністю на великомасштабному, з часовим попитом ринку.

Тому дані компанії прагнуть доповнити їх перевагами в галузі внутрішньої ефективності. Це досягається змінно організаційних і управлінських структур, їх децентралізацією, пироккм розвитком ін-трапрочерства, френчайзінгу, субпідрядних відносин. Такі форми дозволяють використовувати підприємницький і людський потенціал майже настільки ж ефективно, як це робиться в 'невеликих незалежних компаніях. Але найгало виіае - це активне залучення до прийняття управлінських рішень безпосередніх працівників, надання їм більшої автономії у виробничо-трудовій сфері,

ч Такий комплекс організаційно-економічних та соціально-ексно-мічних заходів дає змогу частково перерозподілити власницькі повноваження на нюті рівні, створюючи таким чином дієві стимули і можливості для ефективної реалізації людського потенціалу.

' Особливістю державної форми власності є те, 40 на відміну від іняих форм власності, елементом державної власності е розпорядження державним бюджетом. З використанням державної власності пов"язані такі суспільно-необхідні функції держави як соціальний захист непрацездатних та малозабазпечених проиарків населення, розвиток со~

< ціальної інфраструктури, проведення екологічних та природоохоронних заходів, здійснення-антимонопольної, короткострокової /стабілізаційної/ і перспективної /структурної, науково-технічної/ політики тощо. Зокрема, держава виступає і як власник засобів виробництва. Позитивними моментами державної форми власності і підприємств,

1 а?о на ній грунтуються, в галузі зовнішньої ефективності є значні інвестиційні можливості, як правило нижчі ціни на товари і послуги, що надаються, часто - більш висока продуктивність гтраці.

В сфері внутріаньої ефективності державним підприємтсвам властиві більші.соціальні гарантії /зайнятості, пенсійного забазпечен-

ня, перекваліфікації/, а також значні можливості перерозподілу власницьких повноважень на користь безпосередніх працівників.

Поряд а цими перевагами державній фор.(і власності притаманні такі недоліки, як напмірка бюрократизація під час прийняття рішень, відсутність чіткого розмежування відповідальності мі* парламентом, керівниками міністерств і державних підприємств, швидка зміна цілей розвитку /з приходом а.о плапи нової партії/ і відсутність наслідування у ядіЯсн .нні прийнятих рішень, не завжди ефективне використання капітальних вхладень тощо. '

Таким чином, жодна форма власності не мас абсолютних переваг одночасно за критеріями пнутріаньої і зовнішньої ефективності. Цим обумовлене їх співіснування, взаямодоповнення, а також переплетення г інтеграція в сучасній економічній системі розвинутих країн.

В яв”яаку з тотальним переважанням державної форми власності для нашої країни об"яктивно необхідним стає здійснення процесів роздержавлення і приватизації власності..

Роздержавлення в наЯширтому розумінні означає посилення процесів саморегулювання в економіці і таким чином включає до свого складу процеси стимулювання розвитку недержавного сектору, переадресування частини ьласницьких повноважень державних органів іншим економічним суб”єктам, зміни форми господарювання державних підприємств, а також перетворення державної власності у різні недержавні форми /в тому числі і шляхом приватизації/, У вузькому розумінні відмінність роздержавлення від приватизації полягав у тому, :цо під приватизаціє» розуміється перехід державної власності у приватну, максимум - в сімейну, а роздержавлення передбачає перетворення державної власності насамперед у різні форми колективної. Спільним для процесів роздержавлення і приватизації з точки зору лйцини та її інтересів є кінцева мета їх здійснення - створення соціально-економічних умов для формування прошарку недержавних власників,, як основи ахтиЕІзації трудової мотивації ї самореалізації різних типів людей.

У вигляці форм роздержавлення можуть виступати: І/ відокремлення у складі державної власності муніципальної та загальнодержавно г; 2/ оренда державних підприємств; З/ залучення приватного бізнесу для виконання підрядних робіт по замовленню держави та на об"-єктах державної власності зі збереженням за державою функцій управління і контролю /контрактували, субпідряд/; 4/ часткова зміна форми господарювання державних підприємств, надання їм більшої самостійності; 5/ законодавча зміна юридичної форми державних під-

приємств /корпоратизація/. Важливим напрямком роздержавлення є також створення сприятливих умов, підтримка і стимулювання розвитку недержавного і, перш за все, дрібного підприємництва.

Становлення і розвиток приватного підприємництва пов''язані такоч зі здійсненням процесів приватизації. Слід виділити такі її форми як велика, мала, часткова майнова, реприватизація та спонтанна /стихійне/ приватизація.

З останньою ^ормоо пов"яйані такі негативні наслідки, як посилення соціально-економічного розшарування суспільства, незаконне та недемократичне зосередження в руках певного пропарку людей /які t/ачть доступ ло контроля державної власності/ знячної економічної влади. Тону є необхідним створення ефективного механізму /<tejs за все законодавчого/ регулювання процесів роздержавлення і приватизації, який би пєр.агоцчаз зростанню' подібних явищ.

Конкретний набір форм і методів роздержавлення і приватизації залечить від критеріїв, якими керуються під час здійснення даних процесія. Такт.’и критеріями, мочна назвати: І/ витрати на організацій; 2/ простота організації і здійснення контрол» за процесами роздержавлення і приватизації; 3/ відповідність наміченим економічним, політичним та соціальним цілям: одержання .максимального доходу, забезпечення економічного підйому, створення ефективних власників, дотримання принципу соціальної справедливості; 4/ строки і темпи перетворень; 5/ забезпечення політичної та економічно? стабільності. .

З точки зору даних критеріїв можна оцінити різні методи роздержавлення та,приватизації, як то: І/ аукціони; 2/ конкурси;

З/ продаж акцій відкритих акціонерних товариств, в які перетворюються державні підприємства; 4/ викуп підприємств трудовими колективами /в'тому числі і за допомогою оренди з викупом/; 5/ продач підприємств в кредит і з відстрочкою платежів.

Крім перелічених вище критеріїв, для вибору способів роздержавлення і’ приватизації має значення розмір підприємств, а також відсутність у більшості громадян засобів, які можна було би використати для проведення роздержавлення і приватизації державної власності.

' Останній фактор обумовлює необхідність використання в процесі роздержавлення і приватизації спеціальних документів - приватизаційних майнових сертифікатів, китлових чеків та земельних бонів, їх використання потрібне, зокрема, і для того, до б частково повернути населенню нагронаптске багатство, що. створене працею багатьох

\

поколінь.

З Еикористаиням в процесі роздержавлення і приватизації майно- . вих сертифікатів лс£"язаний ряд проблем і суперечностей. В звиязку я цим, на кал погляд, необхіцно здійснити такі заходи: ‘ •

- чітко розподілити підприємства па глибиноя і тривалістю дер-*аяної піптримки на категорії і на цьому грунті забезпечити їх поетапні1 роздержавлення і приватизацію;

- стгорлти відповідну інформаційну систему про хід та етапи роздержавлення і приватизації;

- розробити механізм індексації приватизаційних сертифікатів пля того, цоб органи приватизації могли самостійно індексувати їх рарттсть; при цьому кількісні характеристики індексації приватизаційних сертифікатів повинні визначатися не абсолютними цифрами, а математичними спізвідноаенняьи /відносно збільпення вартості фондів, цо приватизуються/1,

- визначити пільги для трудових колективів в конкретній долі акцій /звичайних та привілейованих /, які можуть бути придбані за номінальною вартістю, зі зниклої) та відсгрочаоо платтів або за підвищенноо ціною, а тако* умозй їх придбання та частку,/.яка оплачуватиметься в приватизаційних сертифікатах;

- розширити можливості застосування майнових сертифікатів для

безпосередніх власників /під час купівлі списаного устаткування, сировини, сплати за оронцу плоц або земельних ділянок під виробничі потреби/; . • .

. - зняти обмеження для інституційних посередник і з, а також розширити можл’-<уості с.уб"єктів, >до-господарюють,' під час придбання акцій державних підприємств; . - -

- забезпечити надання пільг керівникам та /Адміністрації під-

приємств, що роздержавдюоться, при купівлі акцій лише на умовах оп-ціону; '

- встановити чітке законодавче визначення термінівпрода;.^ контрольних пакетів акцій підприємств, що роздер'кавлиютьая та реалізацію цих контрольних, пакетів тільки через аукціони і конкурси. •

Під час проведення роздержавлення і приватизації великих дер-чсавних підприємств, науково-виробничих комплексів особливого значення- набуває проведення активної антимонопольної політики, що не лав-дая, однак, збитків їх економічній ефективності та технологічній цілісності. Це передбачає синхронізацію процесів роздержавлення і приватизації підприємств, іцо випускають проміжні та кінцеві види продукції, законодавчу заборону виділення з структури складних вироб»

І?

ничих комплексів важливих піпрозділі', якзо це вєле до нааіннн ефективності та конкурентоспроможності комплексів.

Створення умо.1- в процесі розяеркавленнч і приватної;!ї пли ефективного функціонування ріпних форм власності напасть моу-Пні-тсть кожній долині реалізувати спот інторрси і на«ти стос місце в економічній системі, яка формується и Україні.

2.5. У яисц0Рках писс-ртац ійчої роботи піпбояяться пілс;я«и проГ'бййкного гс-сліл^ення, узагальнено гяхглпччо тчорітнчкі висновки і практичні пртоакції, і;з значили срос відображення в арторг— сераті.

Оснм-ит аол^-ння гиосггаційнот^ г.т літ*";!»? ру-ят у таиих публікаціях:

1. Зег.гелес Т.И. разгосупарстслеїтс экономики и соотношение различных форм собственности //Развитие производственных отноаенкП и становление коркх хозяйственных форд: Тезисы докладов конференции. Киев, 12-13 гекабря 1991 г. - Киев, 1991.- С. 130-132.

2. Варгелес Т.Н. Экономическая модель человека: теории и реальность //Сучасний стаи та пр,облеки розвитку економічної науки в Україні. Збірник наукових праць, Випуск ® 2. Роза.2, - Тернопіль:

^"Ікфотер", 1993.- С. 15-20. *

3. Еаргелес Т.І. Трудова мотивація: сучасні проблеми та тенденції //Криза екаиоміки України та можливості виходу а неї: Тази ло-повілей 'та повідомлень на всеукраїнській каухово-теоретичиіЗ конкуренції.- Івано-Франківськ, 1593.- С. 90-92.

4. Вергєлес Т.І. Сучасні управлінські стратегії та гтробЛгка активізації людського фактору // Ро а Супова .перчаннасті Україн:.. 'Збірник наукових яраа-ь. - Дчп. в ДНІЕ України 14.10.1933 р. !? Ь'2^

УК-93.- С. 94-95. ' ,, '

' і

Здано в набор 3.1.94.'Підписано до пруку 4.1.84. Фзо>/ат 60x84/16. Ззу. 10. Т'-ігт 100 01 ТВ'Н "Збруч" м.Тернопіль, вул.Ж'геова.ІІ