Интенсификация производства в современных условиях хозяйствования (на примере строительной отрасли) тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Интенсификация производства в современных условиях хозяйствования (на примере строительной отрасли)"

л

^ НАЩО ПАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

На правах рукопису

-

//

ОД Л Р ЧЕН К О

Юрій Віталійович

ІНТЄНСІ/ІФІКЯІДЇЯ

ВИРОБНИЦТВН

у сучасних улловпх господарювання

(на прикладі будівельної галузі)

о

Спеціальність: 08.07.01 — економіка промисловості

Автореферат дисертації па здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Одеса 1997

Дисертація є рукописом

Праця виконана в Херсонському індустріальному інституті Міністерства освіти України

Науковий керівник — доктор економічних наук, ирофе

2сор, член-кореспондент Української екологічної Академії наук ДАНИЛІН В. Н.

Офіційні опоненти — доктор економічних наук, професор ОСИПОВ В. І.

Доктор економічних наук БУТЕНКО А. І.

Провідна організація — Одеський державний політехнічний університет.

Захист відбудеться «_____^_» ______ 1997 р.

на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д. 05.12.01 по захисту дисертацій на здобуття вченого ступеня доктора наук при Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 270044, м. Одеса-44, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 270044, Французький бульвар, 29.

^ Ч'ч'~ г'' г-/

Автореферат розісланий «_____» і '*• 1997 р.

в • /^'

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради, . п ,

кандидат економічних наук уґ(І М. Л. ТАРАКАНОВ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАЦІ

1.1. АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ. Перехід до ринкової економіки передбачає подолання економічної кризи, підвищення ефективності суспільного виробництва і переведення народного господарства на переважно інтенсивний шлях розвитку. Це висуває перед економічною наукою і господарською практикою низку складних проблем, важливе місце серед яких займає удосконалення господарського механізму на основі розвитку ринкових відносин, його відповідності новим умовам господарювання, що змінилися. У цьому зв’язку актуальними стають питання, присвячені дослідженню економічної суті екстенсивного й інтенсивного способів розширеного відтворення, інтенсифікації виробництва, її спільності і відмінності з ефективністю виробництва, а також розробці науково обгрунтованих показників її виміру.

У зв’язку із зрослою актуальністю здійснення інтенсифікації виробництва на сучасному етапі необхідно виявити ступінь відповідності розв’язанню названої проблеми діючих показників, а також значення інтенсифікації використання виробничих фондів серед інших напрямів підвищення ефективності. Зазначені питання слід розглядати під кутом зору роботи галузей народного господарства та їх окремих підприємств в умовах переходу до ринку. Важливо також розглянути назрілі питання удосконалення окремих сторін господарського механізму у напрямі посилення їх впливу на інтенсифікацію виробництва.

Дані питання мають не тільки теоретичне, а й велике практичне значення, оскільки той чи інший шлях їх розв’язання безпосередньо впливає на обгрунтування і вибір економічних показників для кількісного виміру вказаного процесу, що в свою чергу зумовлює можливості по визначенню резервів підвищення ефективності виробництва і пошуку шляхів їх реалізації.

Актуальність розгляду цих питань пояснюється також наявністю різних, іноді прямо протилежних точок зору, що існують в економічній літературі.

Названі проблеми розглядалися у працях таких учених-еко-номістів як Абалкін Л. І., Аганбегян А. Г., Баранов А. А., Бусигін А. С., Борщевський П. П., Вальтух К. К., Гребенкін А. В.,

Дронов Ф. А., Задоя А. А., Камаєв В. X., Корягін А. Г., Маврищев В. С., Магомедов М. М., Мальцев В. А., Поткін А. І., Паламарчук В. А., Первушин С. П., Попон П. І., Радаєв В. В., Сичкарьов Б. Н., Смєхов Б. Н., Сорокін Г. М., Хачатуров Т. С., Хейнман С. А., Хряпченков В. Г., Черковець В. П., Чериіков Д. А. та інші.

Разом з тим, і досі не має загальноприйнятих методичних рекомендацій для визначення цього процесу. Ті, що є, — вимірюють його в ретроспективі, а на стадії планування він не є об’єктом управління. Внаслідок наявних недоліків у визначенні рівня інтенсифікації виробництва той самий період у розвитку народного господарства в цілому деякі дослідники характеризують як період переважно інтенсивного розвитку, тоді як інші — переважно екстенсивного розвитку. Це зумовлює необхідність подальшого пошуку науково обгрунтованих методів визначення інтенсифікації виробництва.

Нині у багатьох сферах народного господарства заново йде процес становлення обліку і звітності. Важливо при цьому встановлення як загальних показників, що комплексно характеризують діяльність об’єднань і орієнтують виробничі колективи на кінцеві, а не проміжні результати, так і включення у звітність показників, що оцінюють діяльність окремих галузей і структурних підрозділів, які входять до складу об’єднань.

Народногосподарське значення, актуальність даної проблеми і недостатня її наукова і практична розробка визначили вибір теми дисертації.

1.2. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. Мета дисертаційної праці полягає в розробці теоретичних і методичних основ посилення інтенсифікації виробництва і механізму управління цим процесом. Ця мета конкретизується у таких завданнях:

— проаналізувати теоретичну суть економічних категорій інтенсифікація й екстенсифікація виробництва, інтенсивного й екстенсивного типів розширеного відтворення, виявити їх спільні риси і характерні особливості;

— уточнити визначення економічної категорії «інтенсифікація виробництва», показати її взаємозв’язок з ефективністю виробництва;

— на основі критичного аналізу діючих показників інтенсифікації виробництва обгрунтувати оборотність оборотних коштів як узагальнюючий показник для оцінки вказаної економічної категорії;

— обгрунтувати необхідність розширення в цих умовах складу оборотних коштів і показати їх роль у підвищенні ефективності і посиленні інтенсифікації виробництва;

— на підставі обраних економічних показників проаналізувати рівень ефективності й інтенсифікації виробництва, що склався в

будівельній галузі на її окремих підприємствах, й обгрунтувати основні напрями їх підвищення;

— розглянути питання удосконалення господарського механізму у напрямі посилення інтенсифікації виробництва в умовах переходу до ринку і внести пропозиції по їх удосконаленню.

1.3. ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ. Предметом дослідження с процес інтенсифікації виробництва в будівельній галузі та її окремих підприємствах в умовах переходу до ринку, подолання економічної кризи і ліквідація її наслідків.

1.4. ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ. Об’єктом дослідження є будівельна галузь, яка займається створенням основних фондів у різних галузях промисловості, внаслідок чого вони впливають на багато сторін її діяльності, у тому числі на обсяг продукції, що виробляється, науково-технічний прогрес і, в кінцевому рахунку, на ефективність і інтесифікацію виробництва. Будівельна галузь створює об’єкти соціально-культурного призначення, тим самим безпосередньо впливаючи на життєвий рівень трудящих, що має особливе значення у подоланні наслідків економічної кризи.

1.5. МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ.

Дисертаційне дослідження грунтується на ключових положеннях ринкової економіки, наукових принципах, розроблених економічною наукою у галузі ефективності й інтенсифікації виробництва. У дисертації була використана спеціальна економічна література з обраної теми, а також різні методи дослідження, у тому числі статистичних групувань, динамічних рядів, порівняння тощо.

Інформаційну основу дисертаційної праці становлять матеріали статистичної звітності і форм річного звіту окремих підприємств будівельної галузі, статистичних збірників, літературні джерела, результати досліджень, опубліковані у літературі.

1.6. НАУКОВА НОВИЗЕІА РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ.

— Уточнено визначення інтенсифікації виробництва як економічної категорії в умовах переходу до ринку, показані спільні і відмітні особливості інтенсивного й екстенсивного типів розширеного відтворення;

— досліджено умови досягнення ефективності в інтенсивному й екстенсивному типах розширеного відтворення, доведена можливість зростання ефективності в умовах екстенсивного типу розширеного відтворення;

— доведена неправомірність зниження ефективності в умовах інтенсивного типу розширеного відтворення;

з

— досліджено взаємозв’язок ефективності й інтенсифікації виробництва, а також особливості їх обчислення в умовах переходу до ринку;

— на підставі критичного розгляду існуючих економічних показників рекомендовано показник оборотності оборотних коштів у визначенні рівня і динаміки інтенсифікації будівельного виробництва;

— обгрунтовано склад і розмір окремих елементів, що входять в остачу оборотних коштів при обчисленні їх оборотності.

1.7. ПРАКТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ ПРАЦІ.

— розроблена методика обчислення коефіцієнта інтенсифікації виробництва на базі показника оборотності оборотних коштів, застосування якого сприятиме виявленню резервів підвищення ефективності і посилення інтенсифікації виробництва;

— коефіцієнт інтенсифікації виробництва, який є протизатрат-ним за своєю економічною суттю, опробований і рекомендований як оціночний і фондоутворгаючий показник для стимулювання виробничих колективів, що дозволить перетворити управління процесом переходу на переважно інтенсивний тип розширеного відтворення вже на стадії планування; -

— внесено пропозиції по активізації економічних підойм управління інтенсифікацією виробництва в умовах переходу до ринку, у тому числі плати за виробничі ресурси і механізму формування фонду заробітної плати;

— розроблено нормативний метод формування і використання оборотних коштів, що дозволяє забезпечити управління фінансовим оздоровленням підприємств, а також добитися раціональної структури джерел і напрямів використання оборотних коштів, істотно скоротити розмір цих коштів і на цих засадах підвищити ефективність і посилити інтенсифікацію виробництва;

— розроблено пропозиції і методичні рекомендації по створенню сприятливих умов переходу до ринку у будівництві і таким чином визначені основні напрями удосконалення господарського механізму, підвищення ефективності і посилення інтенсифікації виробництва у названій сфері матеріального виробництва.

1.8. АПРОБАЦІЯ ПРАЦІ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. Деякі наукові положення і методичні рекомендації вже знайшли практичне застосування. Акти про впровадження результатів дослідження у навчальному процесі одержані від ректорату Херсонського індустріального інституту, а також від підприємств будівельної галузі: АТ «Херсонкомплект», АТ «Сгіец-буд», АТ «Херсонмеханомонтаж», АТ «Запоріжелектромонтаж ХСУ-467», орендного підприємства ХСУ «Стальмонтаж-130».

-І

Результати дослідження доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції «Економіка перехідного періоду: проблеми і рішення» (м. Херсон, 1996 р.).

1.9. ПУБЛІКАЦІЇ

Основний зміст дисертації опубліковано у п’яти працях.

2. СТРУКТУРА І СТИСЛИЙ ЗМІСТ ПРАЦІ

Дисертація складається із вступу, трьох глав, висновків і пропозицій, списку використаної літератури, викладена на 140 сторінках машинописного тексту, містить 7 таблиць. У списку використаної літератури 86 найменувань.

У вступі обгрунтована актуальність досліджуваної проблеми, визначена мета і завдання дисертації, показано наукову новизну і практичну значимість праці.

У першому розділі «Методологічні основи інтенсифікації виробництва» розроблена концепція визначення суті інтенсифікації виробництва, обгрунтована необхідність конструювання єдиного економічного показника для її виміру, дано критичний аналіз застосовуваних раніше показників інтенсифікації виробництва.

У другому розділі «Визначення інтенсифікації виробництва н сучасних умовах господарювання» досліджуються методичні основи визначення показника інтенсифікації виробництва на основі оборотності оборотних коштів. Запропоновано коефіцієнт інтенсифікації виробництва, який обраховується як відношення оборотних коштів базисного року до поточного. В сучасних умовах розширення прав підприємств доводиться необхідність включення до складу оборотних коштів додаткових елементів для забезпечення нормального кругообігу коштів в умовах переходу до ринку.

Проведена апробація пропонованого коефіцієнта па прикладі будівельної галузі.

В третьому розділі «Основні напрями посилення інтенсифікації виробництва» запропоновані шляхи удосконалення управління процесом інтенсифікації виробництва на стадії планування. Рекомендовано нормативний метод формування коштів, які перебувають в обороті, об’єктом управління с не абсолютна величина вказаних коштів, а їх співвідношення з одержаними результатами.

Вказані основні напрями удосконалення господарського механізму в будівництві.

У висновках викладено основні рекомендації, що випливають з проведеного дослідження.

3. ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1. ДОСЛІДЖЕНА ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА. Подолання економічної кризи, стабілізація народного господарства і створення умов для його розвитку можливе тільки на шляхах переведення економіки країни на переважно інтенсивний шлях розвитку, що передбачає необхідність розробки достовірних, науково обгрунтованих показників і методів виміру інтенсифікації виробництва. Це в свою чергу вимагає з’ясовування економічної суті даної економічної категорії, її спільності з ефективністю виробництва, а також різниці з нею і виявлення спільних і відмітних рис екстенсивного й інтенсивного типів розширеного відтворення.

Спільними рисами обох способів ведення господарства є розширення обсягів виробництва, збільшення затрат виробничих ресурсів і підвищення ефективності виробництва.

До відмітних особливостей слід віднести різний характер наростання затрат і рівень одержуваної ефективності. При інтенсивному способі розширеного відтворення збільшення витрат виробництва здійснюється за рахунок удосконалення виробничих ресурсів на основі, головним чином, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, тоді як при екстенсивному способі це здійснюється шляхом збільшення їх кількості при колишньому рівні якості.

При інтенсивному способі розширеного відтворення досягається найвищий рівень ефективності виробництва, який дорівнюється народногосподарському коефіцієнту ефективності або перевищує його, а при екстенсивному способі рівень нижчий цього коефіцієнта. У цьому зв’язку уявляється неправомірною існуюча в економічній літературі точка зору, згідно з якою зростання ефективності виробництва є лише характерною рисою інтенсивного способу розширеного відтворення, а збільшення ефективності на екстенсивній основі заперечується. Одночасно неправильною уявляється і протилежна точка зору, яка відкидає взаємозв’язок ефективності й інтенсифікації виробництва. Це може мати місце лише як виняток при здійсненні окремих напрямів фундаментальних наукових досліджень з метою одержати віддачу від них у далекому майбутньому.

Таким чином, під інтенсифікацією слід розуміти зростання інтенсивності використання виробничих ресурсів або розвиток економіки в цілому, що приводить до зростання частки інтенсивних факторів у кінцевих результатах виробництва, із збільшенням ефективності виробництва до рівня, не нижче досягнутого в середньому по народному господарству або окремих галузях і сферах матеріального виробництва.

Відповідно під екстенсифікацією (деіитенсифікаціею) слід розуміти зниження інтенсивності використання виробничих ресурсів або розвитку економіки в цілому, що призводить до зменшення частки інтенсивних факторів у кінцевих результатах виробництва, до встановлення екстенсивного способу розширеного відтворення із властивим йому підносно невисоким рівнем ефективності виробництва, нижчим, ніж у середні,ому гіо народному господарству або окремих галузях і сферах матеріального виробництва.

3.2. ОБГРУНТОВАНА НЕОБХІДНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ І РОЗГЛЯНУТІ ОСНОВНІ ВИМОГИ, ЩО ПРЕД’ЯВЛЯЮТЬСЯ ДО ПОКАЗНИКА ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА. Широке впровадження у практику господарювання переважно інтенсивних методів розвитку виробництва передбачає необхідність кілі.кісного виміру даного процесу. Разом з тим до останнього часу стан справ у цій галузі продовжує залишатися незадовільним, хоча точне знання існуючого співвідношення екстенсивних і інтенсивних факторів і їх вплив на кінцеві результати виробництва дозволить виявити наявні невикористані резерви підвищення ефективності шляхом переведення підприємств і цілих галузей на переважно інтенсивний шлях розвитку і намітити конкретні заходи по їх реалізації. Про це свідчить аналіз економічної літератури з цього питання.

Донині не розроблені загальноприйняті методичні рекомендації по визначенню інтенсифікації виробництва, по кількісному визначенню екстенсивних і інтенсивних факторів на результати виробництва, а існуючі піддаються критиці.

Це в свою чергу передбачає обгрунтування економічних показників, що регламентують господарську діяльність. Причому постає завдання з їх допомогою не тільки виміряти рівень інтенсифікації виробництва у ретроспективі, але вже на стадії планування врахувати в економічних показниках дію факторів, які сприяють посиленню названих процесів і тим самим зробити їх об’єктом цілеспрямованого впливу з боку виробничих колективів.

Показник інтенсифікації виробництва повинен бути антизат-ратним за своєю суттю і будуватися на інших принципах, повинен не послаблювати, а навпаки, посилювати увагу виробничих колективів до ресурсів, що витрачаються. Більше того, під здійснюваний режим економії повинна підводитися ширша економічна основа з тим, щоб поряд з традиційною економією коштів підприємства могли піти на певне удосконалення і, відповідно, збільшення витрачання виробничих ресурсів, якщо це має за мету ще більше зростання кінцевих результатів. Такий підхід відповідає здійсненню інтенсифікації виробництва. Крім того, у потрібному показникові повинні знайти відображення не тільки спожиті, але й, що особливо важливо, усі застосовані виробничі ресурси.

3.3. ЗРОБЛЕНО КРИТИЧНИЙ ОГЛЯД ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА. Існуючі недоліки у виміру інтенсифікації виробництва значною мірою обумовлені відмітностями у розумінні економічної суті інтенсифікації виробництва. В економічній літературі існує багато точок зору на суть інтенсифікації виробництва. При цьому найчастіше розрізняють, як правило, дві форми її прояву, або дві стадії здійснення, у тому числі фондомістку, за іншою термінологією, капіталомістку, ресурсомістку, частково або переважно інтенсивного розвитку, особливістю якої є економія живої праці при одночасному зростанні фондомісткості. Друга форма, що має назву фондозберігаюча, або ресурсозберігаюча, або всебічно інтенсивного розвитку, характеризується одночасно економією як живої, так і матеріалізованої праці.

Є і трнетапна характеристика інтенсифікації виробництва, деякі інші. Спільна риса існуючих точок зору — описовий характер використання різних виробничих ресурсів. Залишається поза увагою кількісний вимір їх економії або перевитрачання, а також виведення загального результату.

До нинішнього часу в економічній літературі переважає якісна характеристика інтенсифікації виробництва, що пояснюється відсутністю досить достовірних, науково обгрунтованих методик і показників для її кількісного виміру. У цьому зв’язку кожен з показників, що пропонуються в економічній літературі, такі, як продуктивність живої праці, частка продукції, одержуваної за рахунок її збільшення, питома вага трудящих, зайнятих механізованою працею, фондовіддача і матеріаловіддача, не можуть використовуватися як узагальнюючі показники з причини односторонньої характеристики ними цього процесу.

Здійснені в економічній літературі спроби виміряти ефективність й інтенсифікацію виробництва з допомогою сукупності названих та деяких інших показників також не увінчалися успіхом, бо звелися до цифрової ілюстрації динаміки використання окремих виробничих ресурсів і деяких сторін діяльності підприємств, не характеризуючи даний процес повністю, цілком. Причина цього — у різиоспрямованій динаміці окремих економічних показників, а також їх несопоставленості внаслідок різної розмірності виробничих ресурсів, які вони відображають.

Не відповідають вимогам оцінки інтенсифікації виробництва і такі показники, як рівень виконання плану виробництва і реалізації продукції з урахуванням договорів поставок і показник нормативно чистої продукції. У цьому зв’язку пропонуються численні методичні ПІДХОДИ І показиники, деякі з НИХ мають лише теоретичне значення. До них належить, наприклад, коефіцієнт, обчислений як відношення фактично одержаного результату до максимально можливого при даному рівні розвитку виробничих сил. Серед інших показників

пропонується використовувати відношення фактичної собівартості до планової. Однак у ньому відбито лише спожиті виробничі ресурси і не знаходять відображення застосовані. Крім того, не враховуються кінцеві результати роботи підприємства.

3.4. ВИЯВЛЕНО НЕДОЛІКИ ІНДЕКСНОГО МЕТОДУ І ВИРОБНИЧИХ ФУНКЦІЙ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА. Використання як узагальнюючого показника виробничих функцій типу Кобба Дугласа, а також індексного методу має цілу низку вад. При використанні названих показників формалізується залежність обмеженого числа факторів, тоді як фактично на одержувані результати діє набагато більша кількість умов. Показники, що розглядаються, мають на меті автоматичну зміну результатів виробництва в залежності від зміни обмеженого числа складових процесу виробництва матеріальних благ. Однак при цьому до уваги не беруться інші умови виробництва, які істотно впливають на кінцевий результат.

До інших вад діючих методів визначення інтенсифікації виробництва слід віднести їх ретроспективний характер, тоді як досить важливо планувати названий процес з метою освоєння наявних резервів підвищення ефективності виробництва. Спільний недолік застосовуваних методів у тому, що всі вони не враховують швидкості здійснення виробничого процесу і відтворення в цілому, що є найважливішим додатковим фактором інтенсифікації виробництва. Наявність цих недоліків у визначенні інтенсифікації виробництва має передумовою необхідність пошуку інших, достовірніших способів виміру цього процесу.

3.5. РОЗРОБЛЕНІ МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА. На

нашу думку, інтенсифікація с вищою формою прояву ефективності виробництва, внаслідок чого вимірювати її слід з допомогою ефективності. Однак зростання ефективності виробництва може досягатися і при дії екстенсивних факторів. Ознакою, за якою ділиться дія екстенсивних і інтенсивних факторів у загальних показниках ефективності виробництва, є досягнутий середній рівень народногосподарської ефективності, який знаходить відображення у народногосподарському коефіцієнті ефективності.

На випадок значних відхилені, умов відтворення в окремих галузях чи сферах матеріального виробництва критерієм для оцінки може стати аналогічний показник, обчислений окремо по кожній з них.

При цьому досягнення і перевищення даного рівня слід вважати результатом дії інтенсивних факторів, і навпаки. Показник, який

комплексно характеризує інтенсифікацію виробництва, повинен відповідати народногосподарському критерію соціально-економічної ефективності виробництва, під яким, на нашу думку, слід розуміти відношення національного доходу до суми використаних виробничих ресурсів і затрат у невиробничу сферу. Крім того, означений показник повинен відбивати фактор часу, найбільш повно враховувати використані виробничі ресурси з приведенням їх до єдиної розмірності.

3.6. ОБГРУНТОВАНО КОЕФІЦІЄНТ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА. На нашу думку, при конструюванні показника інтенсифікації виробництва за основу можна взяти оборотність оборотних коштів. Для найбільш повного обліку здійснюваних затрат і одержуваних результатів уявляється доцільним до складу поточних витрат виробництва, крім спожитих основних фондів, у вигляді амортизаційних відрахувань включати витрати від використання в обороті їх застосованої частини. Аналогічний підхід повинен бути застосований і щодо виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей. Крім того, у складі коштів, що беруть участь в обороті, слід враховувати також грошові кошти і фонди економічного стимулювання.

Коефіцієнт інтенсифікації виробництвавизначається як відношення коефіцієнта оборотності оборотних коштів планового (поточного) року до аналогічного коефіцієнтабазисного року, що характеризує даний процес у динаміці. Відношення названого показника до народногосподарського коефіцієнта у процентах показує ступінь досягнення фактичної ефективності, рівня інтенсифікації виробництва. При цьому результат, одержаний у розмірі до одиниці, означатиме зниження ефективності виробництва, до 1,15 — зростання ефективності виробництва, характерне для екстенсивного способу розширеного відтворення. Перевищення зазначеної нижньої межі означатиме досягнення ефективності виробництва, характерної для інтенсивного способу розширеного відтворення, тобто інтенсифікацію виробництва.

Аналіз із зазначених позицій коефіцієнта інтенсифікації виробництва показує систематичне зниження ефективності виробництва у будівельній галузі. В об’єднаннях та підприємствах, обраних для аналізу, в окремі роки спостерігалося зростання ефективності виробництва, однак її обсяг, як правило, не сягав рівня, характерного для переважно інтенсивного способу розширеного відтворення, або інтенсифікації виробництва. Лише в окремі роки траплялося перевищення розрахованого показника інтенсифікації виробництва над народногосподарським коефіцієнтом, що свідчить про інтенсифікацію виробництва. Однак наявність загальної несприятли-

вої тенденції у темпах зростання кінцевих результатів відносно зростання використаних виробничих ресурсів свідчить про необхідність пошуку шляхів розв’язання даної проблеми. Особливо показово це простежується на прикладі корпорації «Укрбуд» (колишнє Міністерство промислового будівництва) та інших будівельних об’єднаннях. (Табл. 1).

Тавл. 1.

ОБОРОТНІСТЬ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ЗЛ ДІЮЧИМ СКЛАДОМ І КОЕФІЦІЄНТ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ПО ОБ’ЄДНАННЯХ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ ЗА МЕТОДОЛОГІЄЮ І ЦІНАМИ ВІДПОВІДНИХ РОКІВ

Корпорація «Укрбуд» АТ «Черніговбуд» Фірма «Тернолільбуд”

1— О О О о О Ь— О о о о о і— о о о о о

X 1— X ^ х с О - X п: й х о . ^ X о .

Роки О- ° £ -о 5- X <— а> а. ° 5 -о ї. X и ІС Оі о. о ° о; X а> £ £ ш

43 о -е- ■й» пЗ . »— X . аз -в-? х -0* а> о ■>о о -є- ї= « о 'Є “ СП . т а. ь- X - аз -0- сп х -0-а> о 43 о -е- І» 03 . гл п_ X - гв ■В-9 х -0-ш о

з: о О) о. а> о ш а. а> а> о. О)

*— о >* 2 (— о >. § Ь- о ^ т >» 2

1 2 3 4 5 є 7 8 9 10 11 12 13

1991 0,953 375,7 0,87 75,6 0,989 364,0 0,99 86,0 0,987 364,7 1,03 89,5

1992 0,813 442,8 0,84 73,0 0,907 396,9 0,91 79,1 0,839 429,0 0,85 73,9

1993 0,774 465,1 0,95 82,6 0,656 548,7 0,72 62,6 0,733 459,7 0,93 91,8

1994 0,650 553,8 0,83 72,1 0,687 524,0 1,04 90,4 1,126 319,7 1,43 124,3

1995 0,590 610,1 0,90 78,2 1,027 350,5 1,49 129,5 1,138 316,3 1,01 87,8

3.7. РОЗРОБЛЕНО НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕНСИФІКАЦІЄЮ ВИРОБНИЦТВА НА СТАДІ! ПЛАНУВАННЯ. В удосконаленні господарського механізму з метою підвищення ефективності і посилення інтенсифікації виробництва важливе місце відводиться активізації економічних підойм управління цим процесом. Нині механізм управління коштами, що беруть участь в обороті, склався в умовах переважно екстенсивного способу розширеного відтворення і не відповідає новим умовам господарювання. Його основною вадою є встановлення абсолютної суми коштів, тоді як об’єктом управління повинно бути їх співвідношення з кінцевими результатами виробництва. У цьому зв’язку при побудові механізму формування і використання оборотних коштів повинен використовуватися нормативний принцип, що грунтується на встановленні відношення оборотності оборотних коштів планового періоду до аналогічного показника базисного періоду або, що одне і те ж, співвідношення темпів зростання кінцевих

результаті!) і темпів зростання виробничих ресурсів. Досягнення прн цьому зазначеного співвідношення па рівні народногосподарського коефіцієнта ефективності означатиме створення умов для переходу па переважно інтенсивніш тни розширеного відтворення. Другою умовою повинно стати встановлення на рівні цього коефіцієнта співвідношення між одержуваним прибутком і авансованими оборотними коштами. Доцільно, щоб указані показники стали оцінними і фондоутворюгачішн. Пропонована методика відповідає принципам інтенсифікації виробництва, оскільки дозволяє не тільки скорочувати виробничі витрати, але й збільшувати їх шляхом удосконалення виробничих ресурсів, якщо це супроводжується іце більшим зростанням кінцевих результатів. Прн впровадженні пропонованої методики формуваня і використання оборотних коштів нормування, що нині застосовується, може мати допоміжне значення.

Ретроспективна перевірка пропонованої методики управління коштами, що беруть участь в обороті, па прикладі Херсонського А'Г «Будмеханізація» дає змогу стверджувати, що її застосування з освоєнням лише поверхових резервів дозволить істотно підвищити ефективність і посилити інтенсифікацію виробництва. (Таблиця 2).

Табл. 2.

СТРУКТУРА ОБІГОВИХ КОШТІВ ЗА НАПРЯМАМИ ВИКОРИСТАННЯ У ХЕРСОНСЬКОМУ ЛТ «БУДМЕХАНІЗАЦІЯ*

ІіА КІНЕЦЬ 1995 г.

Елементи коштів Фактична структура Рашснзльна структура

Гісп-р едня Остаточна

іАчн. грн. у с-= до П:ЛС7МА' у/тн. грн. У ‘о до і.ілч. грн. у % до підсумку

Виробничі запаси 3!910 61,2 Зі 159 £9,5 31169 71,7

інші активи 627 1.1 1731 4.0 627 1,5

РАЗОМ 25537 £2,3 32950 73,6 31793 73,2

У сфері виробництва

РАЗОМ ' 35537 62,3 32950 73,8 31796 73,2

Норме вані оборотні кошти

Грошові кошти 3479 6,1 1159 2,6 1159 2,6

Кошти у розрахунках 1В025 31,6 1С511 23,0 10511 24,2

РАЗОМ 21504 37,7 11670 26,2 11670 26,8

У сфері обігу

РАЗОМ 21504 37,7 44620 26,2 11670 26,8

Ненормовані оборотні кошти

ВСЬОГО 57041 100,0 44620 100,0 43466 100,0

Конструювання раціональної структури обігових коштів проведено в два етапи. На першому розмір цих коштів як у цілому по підприємству, так і в розрізі його окремих елементів розраховується за умови, іцо співвідношення оборотності планового року до попереднього повинно бути не менше 1.15. На другому етапі проводиться коригування по елементах, де фактично досягнутий рівень перевершує розрахований, що означає більший рівень ефективності виробництва і в кінцевому варіанті структури залишена досягнута сума. Крім того обігові кошти зменшуються на величину, викликану порушеннями у проведенні кругообігу.

3.8. ВИЗНАЧЕНІ ОСНОВНІ НАПРЯМИ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА В БУДІВНИЦТВІ. Ефективне функціонування механізму формування і використання коштів, що беруть участь в обороті, залежить від низки факторів, які створюють необхідні сприятливі умови для досягнення випереджаючих темпів зростання кінцевих результатів виробництва у порівнянні із збільшенням використовуваних ресурсів. Серед них важливе місце відводиться усуненню хиб, що є в організації будівництва; у тому числі: понаднормативне подовження строків будівництва, збільшення обсягів незавершеного будівництва, орієнтація проектних розробок на застарілі технічні рішення, роз’єднаність учасників будівельного комплексу, яка позбавляє їх відповідальності за здійснення інвестиційного проекту в цілому, розпорошення виробничих ресурсів і потужностей будівельних організацій по численних будовах тощо. Усе це підвищує необхідність розробки нового господарського механізму у будівництві, що відповідає новим умовам господарювання.

Важливе місце у структурі господарського механізму, на пашу думку, повинен зайняти обгрунтований коефіцієнт інтенсифікації виробництва, рекомендований нами як оцінний і фондоутворюючий. Крім того, його використання дозволить управляти процесом підвищення ефективності виробництва вже на стадії планування. Інші напрями удосконалення господарського механізму повинні включати організаційні, технічні й економічні аспекти. Серед них слід відзначити необхідність розробки заходів, спрямованих на усунення зазначених хиб, у тому числі ліквідації фондованої системи розподілу капітальних вкладеш, й усунення ажіотажного попиту на них. З метою скорочення строків будованих об’єктів доцільне поєднання проектних і будівельних робіт, для чого необхідно скасувати існуючий порядок їх окремого фінансування і здійснення його на основі єдиного титульного списку. Крім того, споруджувані об’єкти слід вводити в експлуатацію окремими чергами.

Створення нового господарського механізму повинно здійснюватися в умовах розвитку ринкових відносні!, створення ринку інвестицій, будівельної продукції і робочої сили. У цьому зв’язку необхідне забезпечення свободи підприємства, здійснення антимоно-польних заходів і розвиток вільної конкуренції. Щоб досягти цієї мети слід роздержавлювати і приватизовувати державні підприємства і створювати на їх основі дрібні і середні.

Для успішного розвитку ринкових відносин і підвищення на цій основі ефективності виробництва необхідно усунути хиби, що існують у ціноутворенні. Об’єктом ціноутворення повинна бути кінцева будівельна продукція, а не окремі її складові елементи, як це заведено нині.

Впровадження у практику господарської діяльності рекомендованого коефіцієнта інтенсифікації виробництва і пропонованих заходів по удосконаленню господарського механізму на підприємствах будівельної галузі сприятиме підвищенню ефективності виробництва і впровадженню переважно інтенсивного типу розишреного відтворення у цій сфері матеріального виробництва.

4. ОСНОВНІ ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

На основі розгляду економічної суті інтенсивного й екстенсивного способів розширеного відтворення обгрунтовано критерій їх класифікації, яким є рівень ефективності суспільного виробництва. При цьому інтенсивний спосіб розишреного відтворення забезпечує найвищий рівень ефективності виробництва не нижче досягнутого в середньому по народному господарству, галузі або групі однорідних підприємств. При цьому визнана необгрунтованою позиція, згідно з якою зростання ефективності є характерною рис'мо лише інтенсивного способу виробництва, а також протилежна точка зору, яка заперечує взаємозв’язок ефективності її інтенсифікації виробництва.

Обгрунтовано положення, згідно з яким інтенсифікацію виробництва слід вимірювати з допомогою показників ефективності виробництва. На підставі їх критичного розгляду рекомендовано показник оборотності оборотних коштів для оцінки рівня інтенсивного розвитку і сконструйовано на його основі коефіцієнт інтенсифікації виробництва. Він визначається як відношення оборотності оборотних коштів поточного періоду до аналогічного показника базисного року.

У відповідності з розширенням прав підприємств в умовах переходу до ринку обгрунтовано розширення складу оборотних коштів через необхідність співрозмірного відображення в їх складі спожитих і застосованих ресурсів у вигляді виробничих основних і оборотних фондів.

На основі рекомендованого коефіцієнта інтенсифікації виробництва проведена оцінка рівня інтенсифікації у будівельній галузі на прикладі корпорації «Укрбуд» і на окремих підприємствах, обраних для дослідження. Проведений з названих позицій аналіз показав несприятливу тенденцію у темпах зростання кінцевих результатів відносно збільшення використання виробничих ресурсів, іцо свідчить про необхідність пошуку шляхів розв’язання цієї проблеми. Критичний аналіз діючого механізму управління коштами, що беруть участь в обороті, дозволив рекомендувати нормативний принцип їх планування, в основу якого покладено обгрунтування пе абсолютної величини названих коштів, як це мас місце зараз, а їх співвідношення з кінцевими результатами виробництва.

Запропоновано рекомендації по удосконаленню господарського механізму у напрямі розвитку ринкових відносин.

5. ПУБЛІКАЦІЇ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Одарченко 10. В. Ресурсозбереження в умовах інтенсифікації виробництва і переходу до ринку. //Ресурсозберігаючі технології/ Тематичний збірник наукових праць. — Київ, 1996, 0,4 др. ар.

2. Одарчепко 10. В. Зростання ефективності і підвищення

інтенсифікації виробництва в будівництві. //Проблеми економіки перехідного періоду/ Збірник наукових праць. — Одеса, 1997, стор. 75—81. '

3. Одарченко Ю. В. Удосконалення управління інтенсифікацією виробництва на стадії планування. //Проблеми економіки перехідного періоду/ Збірник наукових праць. — Одеса, 1997, стор. 98—105.

4. Одарченко 10. В., Данілін В. Н. Економічна суть інтенсифікації виробництва. //Економіка перехідного періоду: проблеми і рішення/ Матеріали міжнародної науково-практичної конференції.

— Херсон, 1996, 0,1 др. ар. (у співавторстві).

5. Одарченко Ю. В., Данілін В. Н. Оцінка інтенсифікації виробництва в умовах переходу до ринку. — Херсон, ЦНТІ, 1996, 0,2 др. ар. (у співавторстві).

SUMMARY

Odarchenko U. V. «The Intensification of Production in the Modern conditions (on the Basic of Building branch.). The dissertafion is seekind for the candidate of Science in Economics degree on the speciality 08.07.01 — Economics of Industry — Odessa: Institute of Market Problems and Economics — Ecological Researches NAS Ukraine, 1997.

The defended typescript containinq the reasearch of theoretic and methodic basics of the improvement and intensification of production. It was precised the economical substance of the named economical categories and substantiated the named economical cateqories and substantiated the coefficient of intensification of production on the enterprises of buildinq industry. It was elaborated normative method of forminq and using of the circulating means. It was inserted the proposal for makinq circumstances which proceed to the market.

. On tnis basement were tound the basic directions of the increasing of efficency of production in the building.

АННОТАЦИЯ

Одарченко Ю. В. «Интенсификация производства в современных условиях (на примере строительной отрасли)».

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических паук по специальности 08.07.01 — Экономика промышленности. — Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. 1997.

Защищается рукопись, содержащая исследование теоретических и методических основ роста эффективности и усиления интенсификации производства. Уточнена экономическая суть определения указанных экономических категорий. Обоснован коэффициент интенсификации производства в строительной отрасли. Разработан нормативный метод формирования и использования оборотных средств. Внесены предложения по созданию условий перехода к рынку. На этой основе определены основные направления роста эффективности производства в строительстве.

Ключові слова: інтенсифікація виробництва, ефективність виробництва, ефективність оборотних фондів, інтенсивний спосіб розширеного відтворення.