Основные направления усовершенствования нормативной базы по труду (на примере предприятий машиностроения, швейного производстваи пищевой промышленности). тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Основные направления усовершенствования нормативной базы по труду (на примере предприятий машиностроения, швейного производстваи пищевой промышленности)."

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ р Г б^ех^о^огічний університет Поділля (м. Хмельницький)

/ б ШО/І Ш8

на правах рукопису

Тюріиа Ніла Марківиа

УДК 658.53:331

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНОЇ

БАЗИ З ПРАЦІ

(на прикладі підприємств машинобудування, швейного виробництва і харчової промисловості)

оХ СО. іо

Спеціальність 08'09;0Ґ-демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Хмельницький - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Технологічному університеті Поділля (м. Хмельницький)

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Ігумнов Борис Миколайович, Технологічний університет Поділля, завідуючий кафедрою організації та нормування праці

доктор економічних наук, професор Крижко Іван Данилович, Одеський державний економічний університет;

кандидат економічних наук, доцент Підгородецька Станіслава Миколаївна, Хмельницький інститут регіонального управління та права

Провідна організація: Херсонський державний технічний університет

Захист дисертації відбудеться «29» ЧйрРіиЯ 1998 року о / і годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К70.052.01 Технологічного університету Поділля за адресою: 280016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 11, 3-й корпус, Зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Технологічного університету Поділля (м. Хмельницький).

Автореферат розісланий «¿¿» травня 1998 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент„

Актуальність теми досліджень. В теперішній час, в зв’язку з розвитком ринкових відносин в нашій країні і погіршенням загальної економічної обстановки, спостерігається значний рівень нерівномірності розвитку різноманітних наукових досліджень з праці. Високий науковий потенціал задіяний в області управління трудовими ресурсами, в демографи; значно менше дослідників займається проблемами нормування праці, хоча і тут досягнуті істотні результати, які переважають за рівнем розвитку теорії багатьох зарубіжних шкіл. Реалізація досягнутих результатів неможлива без синхронного розвитку теорії розробки нормативів з праці і, що не менш важливо, без створення конкретних практичних методик.

Відмінності в рівнях розвитку цих теорій особливо загострилися за останні роки, коли децентралізація виробництва стала неминучою. В результаті перед теорією і практикою виникла необхідність в переосмисленні та удосконаленні нормативів для нормування живої праці; в переході на нормування сукупної праці, а отже, і розробку економічних нормативів різного ступеня укрупнення для робочих місць та їх об'єднань; створення нових видів нормативів для реагування підприємств на вплив ринкового середовища. Є і чисто практичні думки, які зводяться до того, що велике різноманіття числових нормативів (обраховуються мільярдами) і необхідність побудови автоматизованих систем піднімають проблему типізації змістовної частини процесів праці, а також обгрунтованих спрощень, які відображають реальний рівень незнання фактичних процесів.

Необхідність поліпшення і вдосконалення нормування праці підтверджується Постановами Кабінету Міністрів України: від 20.03.95 №197 “Про заходи поліпшення нормування праці в народному господарстві"; від 19.04.95 №2 “Рекомендації щодо нормування праці в галузях народного господарства”.

Все вищевикпадене обумовлює актуальність обраної теми досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Напрямок досліджень пов’язаний з виконанням планів НДР Технологічного університету Поділля і координації міжвузівських досліджень країн СНД.

Об'єкт і предмет досліджень. Об'єктом дослідження є процеси праці працюючих.

Предметом досліджень є структура типової системи нормативів сукупної праці для організації прямого нормування всіх категорій працюючих.

Мета і завдання дослідження. Основна мета полягає в удосконаленні нормативної бази для забезпечення переходу від концепції нормування живої праці до концепції нормування витрат і результатів сукупної праці. Для досягнення поставленої мети необхідно:

створити типову структуру системи нормативів живої і уречевленої праці для підвищення ефективності управління підприємствами в умовах ринкової економіки;

розробити апарат структурних досліджень і відповідні йому методики розробки традиційних і нових видів нормативів;

зменціити загальну кількість існуючих нормативів, для приведення їх у відповідність з помилками методик за допомогою введення допусків на відхилення;

визначити склад вартісних витрат і обгрунтувати методику розробки економічних нормативів для робочих місць різних категорій працюючих;

змінити детерміновані підходи і методики розробки нормативів чисельності, обслуговування і, особливо, керованості в зв’язку з їх ймовірною природою;

розробити практичну систему нормативів для нормування сукупної праці і апробувати її в промисловості.

Теоретичну і методологічну основу дослідження склали: Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України з питань державної економічної політики, дослідження українських та зарубіжних вчених в області економіки та нормування праці. За інформаційну базу слугували матеріали, які є результатом НДР, що велась (при участі автора) і продовжує проводитись на кафедрі ОНП в Технологічному університеті Поділля. Використані теорії масового обслуговування, сто-хастичних процесів, точності; аналітичний апарат встановлення видів функцій і методи статистичної обробки.

Наукова новизна. На захист виносяться результати наукових досліджень, що мають, на думку автора, новизну:

1. Обгрунтовані зміни в структурі системи нормативів з праці для підприємств і організацій в умовах функціонування ринкової економіки за рахунок переходу до концепції нормування витрат і результатів сукупної праці.

2. Аргументовано, що через вплив «зовнішнього» середовища на роботу підприємств, виникає необхідність у створенні таких нових нормативів, як нормативи на стани виробничих систем, в які вони потрапляють, а також нормативи на структурні трудомісткості робіт при переході з стану в стан.

3. Доведено, що організація нормування сукупної праці з врахуванням відхилень від середніх норм праці змінює не тільки характер і методики проведення науково-практичних робіт при створенні нормативів, але і різко зменшує кількість останніх.

4. Аргументовані методи проведення структурних досліджень для виділення типових, на міжгалузевому рівні, нормативів часу по змісту робіт, та впливу кількісних і якісних факторів.

з

5. Обгрунтовані значні спрощення і нові підходи до розробки нормативів чисельності, обслуговування за рахунок цілеспрямованого вибору інтервалів часу, по відношенню до яких співвідносяться частоти виникнення об’ємів робіт в обслуговуючому виробництві.

6. Доведено, що такий важливий вид нормативів з праці, як нормативи керованості, стають найбільш динамічними внаслідок підвищення рівня автоматизації всіх видів робіт, що не враховується традиційними методиками їх розробки.

7. Доведено, що задачі визначення нормативів керованості вирішуються аналітично з застосуванням апарата теорії черг з пріоритетом і без переривання обслуговування.

8. Аргументована необхідність створення нормативів передаточних відношень витрат сукупної праці між основними і обслуговуючими виробництвами.

9. Обгрунтовано склад основних вартісних витрат для робочих місць основних робітників на одиницю часу для визначення загальних витрат за траєкторією руху основних об’єктів виробництва, способи віднесення непрямих видів витрат на виріб всіх інших категорій працюючих для реалізації на практиці концепції сукупної праці.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що впровадження запропонованих автором рекомендацій щодо вдосконалення нормативної бази з праці надасть можливість:

зменшити обсяги нормативної бази з праці шляхом впровадження методик одержання і обробки даних спостережень, укрупнення нормативів, виділення типових елементів трудових процесів, а також проектування нормативної бази для конкретного робочого місця;

покращити систему управління виробництвом за допомогою розробки системи норм та нормативів на становища виробничих систем, яка буде спонукою приведення їх в нормальний стан з небажаних;

підвищити якість і точність нормування шляхом корегування нормативів, а не тільки норм;

створити нормативну базу сукупної праці для організації прямого нормування, яка дозволить одержувати не тільки часові, а й вартісні характеристики трудового процесу;

при встановленні нормативів керованості враховувати сучасний рівень автоматизації всіх видів виробничої діяльності.

Апробація і впровадження результатів досліджень. Основні результати та положення дисертації здобувач доповів на п’яти науково-практичних міжнародних, всесоюзних, обласних конференціях (м. Іваново, м. Іжевськ, м. Кострома,

м.Хмепьницький) і трьох щорічних наукових семінарах з праці для вузів країн СНД (м. Хмельницький) у 1996-1998 рр.

Результати досліджень впроваджені на підприємствах швейного виробництва, харчової промисловості (м. Виноградів, Закарпатської обл., м.Хмельницький); в учбовий процес як розділів курсів «Розробка нормативів з праці», «Нормування праці робітників», «Організація і нормування праці службовців».

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 праць загальним об'ємом 3,6 др.арк.

Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатку. Робота містить 149 сторінок основного тексту, 11 рисунків, одну таблицю. Список використаної літератури складає 121 найменування на 11 сторінках, додатки розміщені на 33 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтована актуальність обраної теми, визначена основна мета, завдання, об’єкт і предмет досліджень, виділена наукова новизна і практичне значення результатів.

У першому розділі «Напрямки розвитку нормативної бази з праці і аналіз стану проблеми» розглядаються основні шляхи розвитку теорії і практики нормування, визначаються основні напрямки удосконалення нормативної бази з праці.

В теорії нормування виділяють три основні концепції: нормування живої праці, сукупної праці, витрат та результатів.

Аналіз впливу цих концепцій в поєднанні з проблемами управління і планування роботи підприємств показав, що нормативи живої праці повинні розроблятись з врахуванням допусків на відхилення від середніх величин (вплив третьої концепції); нормативи на уречевлену працю у вартісному виразі в поєднанні з нормативами живої праці дозволяють реалізувати управління розвитком НТП на підприємствах; нормативи на відхилення, як різниця між очікуваними і фактичними витратами, результатами є основним джерелом якості праці працівників всіх рівнів, категорій і професій. Всі три концепції, накладаючи свій вплив на стан науково-практичної роботи з розробки нормативів, породжують дві основні проблеми, які потребують вирішення: типізація елементів процесів праці на міжгалузевому рівні, яка необхідна для зменшення числа нормативних даних (обчислюється мільярдами одиниць) і одержання норм рівної напруги; організація прямого нормування на базі нормативів часу для всіх категорій працюючих. Остання обставина, в поєднані з введенням нормативів на відхилення, змінює

традиційні підходи до створення нормативів чисельності, обслуговування, керованості і об’єднує їх в специфічну, єдину і теж типову структуру.

Аналіз стану проблеми показав,Чцо якщо оцінки витрат живої праці мають ймовірну природу, то і витрати уречевленої праці в вартісному виразі повинні визначатись з допусками на відхилення. Тому нестабільність протікання процесів живої праці в часі приводить не тільки до коливання витрат на заробітну плату, але і впливає на механізм переносу інших витрат виробництва, які віднесені до одиниці роботи. Аналогічно, існують свої механізми взаємозв’язків змін інтенсивності робіт основного і обслуговуючого виробництв. Нормативи передаточних відношень, які виражені в об'ємах робіт, як раз і дозволяють створити єдину систему нормативів.

Удосконалення нормативної бази в перерахованих напрямках з залученням накопичених фактичних матеріалів, а також розробка нових нормативів, визначили основні напрямки досліджень в наступних розділах.

У другому розділі «Структурні і аналітичні дослідження для створення типової нормативної бази сукупної праці» проведені дослідження по обгрунтуванню нових видів нормативів; виділенню типових елементів трудових процесів; визначенню нормативів чисельності, керованості, обслуговування.

В відповідності з запропонованими підходами в проведенні досліджень, система Б (підприємство), її елемент Е (робоче місце) або будь-яке інше об’єднання елементів (дільниця, цех, відділ) можуть знаходитись в декількох станах, наприклад, роботи або відмови. Стани робіт або відмов класифіковані і на кожному окремому рівні закінчені. Сам же процес переходу є дискретним (стрибкоподібним). Але у відповідності з ідеєю оснащення нормативів сукупної праці ще й нормативами на відхилення, процеси функціонування в стані роботи або відмов - це ймовірні процеси. їх розвиток в часі в допусках заданих відхилень описується інтервалом

(1)

де 1« ч - норматив витрат часу;

сер - середня величина витрат часу;

8„ - нормативний допуск на відхилення.

Величина 5н легко встановлюється за величиною нормативних коефіцієнтів стійкості

Кд, =ії-Е2і. 53 (2)

: їн. сер £§н 1

ОД. роботі!

н. ч

Так, при Кпн.= 3 .наприклад, одержимо: Кстл =^ = 3 ; Ін ч=6±3 од. часу,

тому якщо реальний процес буде протікати з ^ =9 або Ъ,=3, відповідно і витрати виробництва Св на одиницю роботи складатимуть

Св= С(1н. сер ±5н)=Ссер.і5сЄр ■ (3)

де С - витрати виробництва в одиницю часу.

Аналогічні роздуми справедливі в різноманітних видах відмов. В результаті, фонд робочого часу, в самому загальному вигляді, можна представити як стохастичний процес (рис.1).

Реальні ж процеси, з врахуванням переходу від міжгалузевих, галузевих, місцевих значень Кет. н до фактичних (окремі виконавці) Кст.ф, будуть відображати (рис.1) найрізноманітніші тенденції як по ширині інтервалів невизначеності, так і по розміщенню цих інтервалів відносно нормативних (вище середньої, нижче середньої і т.д.). Таким чином, взаємозв’язок переліку станів, нормативів часу для нормальної роботи, в станах відмов, допусків на відхилення і ймовірностей перебування в різних станах - і є нова підсистема нормативів з праці в загальній системі. ■ ■

Зменшення значень итах в виразі (2), як цілеспрямований вплив на інтенсивність праці або за рахунок проведення організаційних заходів, зменшує значення Ісер, величини 8 І, ВІДПОВІДНО, Св. Отже, мінімізація Кет, н, Кст.ф за рахунок чисельника перетворює цей показник в критерій економи сукупної праці.

Нормативи на відхилення від середніх є новим видом нормативів з праці. Наявність нормативів часу на одиницю роботи, нормативів на відхилення і нормативів на кількість одиниць робіт забезпечують на підприємствах пряме нормування, а нормативи чисельності, обслуговування стануть розрахунковими характеристиками в системі нормування живої праці (СНЖП). Для того, щоб всі види нормативів, які необхідні для прямого нормування, відтворювали структуру єдиної системи, слід передбачити фіксацію виникнення робіт не за календарні відрізки часу, а за час виконання даного виду одиниць роботи. Це твердження спрощує системи нормативів і процес нормування. Якщо відомо, що за період (^ і±6н ¡) виникає (N¡±81*) одиниць роботи, то логіку зв'язку всіх видів нормативів можна представити, перетворюючи стохастичний процес (рис.1), шляхом заміни в другому ряду дерева показника (1« ¡±8Н ¡) на (№±8ічі). 1 в цьому випадку уже стохастичний процес (рис.1) буде макетом нормативів часу, числа одиниць робіт обслуговування, ймовірностей виникнення подій і допусків на відхилення.

Р] и

Р?.. и + 8я

Ъ + бн Яг: --Р, їн

Р2-

¡V и + 8„

и з2-:-

Р2' Іи-5„

Р2. Ь + 8»

и-5н йг: и

рУ- ін ~ 8„

1.Рі-Рг

2. Р> • Р2

9. Р, • Р2

І Рі • Р2 = 1

Рис. 1. Макет структурного нормативу

На основі таких нормативів легко визначити нормативи загальної чисельності, так як вони і нормативи обслуговування, які віднесені до часу нормативу виконання одиниць роботи, збігаються за величиною і передбачають паралельну в часі схему обслуговування. Крім того, в СНЖП потрібно ще мати нормативи неперервності обслуговування, які є похідними від нормативів загальної і фактичної чисельності, а також нормативи суміщення робіт в часі.

Досить важливим в СНЖП є вирішення проблеми типізації процесів праці на змістовному рівні. В роботі проведені структурні дослідження для виділення типових, на міжгалузевому рівні, нормативів часу по змісту робіт,та впливу кількісних і якісних факторів. Методичний підхід до формування моделей трудового процесу передбачав: пошук загального в змісті послідовностей трудових елементів і виділення стабільних конструкцій; визначення можливостей максимальної інваріантності комплексів до застосування в різноманітних виробничих умовах; виділення базової і змінної частин моделі, які корегуються в залежності від варіювання виробничих умов. Розроблені основні правила побудови моделей трудових процесів, які дозволяють створювати ієрархічні системи взаємозв'язаних моделей, що описують сукупність трудових процесів.

Для організації прямого нормування необхідні глибокі зміни і у визначенні нормативів і норм керованості, які будуть враховувати різке підвищення рівня автоматизації всіх видів виробничої діяльності. Склалась об’єктивна ситуація,

коли підвищений динамізм не можна враховувати старими методами обгрунтування нормативів і норм керованості. Задача полягає в тому, щоб за нормами часу керівників на обслуговування підлеглих визначати кількість останніх і відповідну нормативну базу. Потік вимог на обслуговування поступає у випадкові моменти часу від підлеглих і його інтенсивність визначається числом робочих місць та частотою виникнення заявок.

Застосовуючи теорію масового обслуговування, пропонується розраховувати як нормативну величину характеристику X (потік заявок в одиницю часу) наступним чином:

У • к

Х. = —:——, [ число заявок/тривалість зміни], (4)

де У -число підлеглих;

Keep - середня кількість звертань одного підлеглого до керівника;

Тзм - тривалість зміни.

Як витікає з такої постановки, змінюючи величину У, можна розраховувати характеристики системи масового обслуговування і за найбільш раціональними визначати норми керованості.

Результати проведених досліджень показують, що всі основні види нормативів можна звести в систему, яка має єдину структуру, і основоположне значення в ній належить нормативам часу.

Перш за все необхідно створити три рівні системи: рівень диференційованих нормативів часу, рівень укрупнених типових нормативів часу, рівень нормативів на стан.'

Перші два рівні забезпечать інформацією всі види робіт на підприємстві, третій рівень - конкретні стани для не взаємозамінюваних робочих місць.

Для забезпечення прямого нормування по кожному робочому місцю потрібно мати перелік станів, ймовірностей попадання в ці стани і все різноманіття комбінацій нормативів часу на операцію, виробничу функцію.

Для реалізації прямого нормування необхідно створити ще два рівні: комбінації підстанів, кількість яких залежить від конкретного об’єкта виробництва і поєднання станів етапів роботи і простоїв.

- Маючи загальну структуру системи нормативів часу для прямого нормування на рівні окремих робочих місць, можна перейти до наступного рівня: моделювання роботи виробничих підрозділів.

В третьому розділі «Обгрунтування і розробка методик нормативів сукупної праці» дано обгрунтування і розроблені методичні підходи процесу підготовки та обробки даних для створення нормативів; укрупнення нормативів часу і тру-

домісткості; створення нормативів для оцінки уречевленої праці на одиницю часу.

Існуючі підходи до створення нормативів передбачають необхідність виконання великого обсягу робіт з підготовки і обробки даних, необхідних для виявлення характеру емпіричної залежності між значеннями факторів і витратами часу.

В роботі запропонована і обгрунтована методика, яка зменшує трудомісткість робіт по створенню нормативів часу у декілька разів. Згідно цієї методики проводяться спостереження при мінімальних і максимальних значеннях кількісних факторів І визначаються витрати часу; за максимальним коефіцієнтом стійкості визначаються фактичні допуски на відхилення і витрати часу

(Ітах і ^тіп І §0

Задача буде вирішена, якщо ці області перетинаються, в протилежному випадку для визначення напрямків пошуку оцінок важливих і другорядних факторів запропоновано застосовувати метод уступок, причому, використання цього методу повинно передувати подальшому проведенню спостережень для зменшення їх кількості і спрощення за рахунок вилучення незначущих факторів. Ран-жування факторів по їх значущості слід виконувати з врахуванням допусків на відхилення, що дасть можливість визначити ступінь їх впливу.

Крім того, необхідно враховувати і те, що відхилення кількісних і якісних факторів виникають на робочих місцях, тому потрібно задавати не тільки допуски на відхилення витрат часу, але і допуски 5] на відхилення значень факторів Х* тому що в реальній виробничій діяльності вони формують відхилення витрат часу:

Хі = Хсрі І &і При Хмах і... Хтіп і ■

І при. фіксованих значеннях решти кількісних факторів можна проводити спостереження по запропонованій вище методиці.

Такий підхід дозволяє уникнути впливу типу виробництва на процес одержання нормативів з праці.

Трудомісткість робіт по проведенню спостережень можна різко зменшити, якщо використовувати мікроелементні нормативи в індивідуальному виробництві, враховуючи також допуски на відхилення від значень факторів. Тоді розрахунок часу необхідно виконувати за визначеними мікроелементними моделями з врахуванням допусків на відхилення.

Таким чином, врахування допусків на відхилення, тобто практична реалізація третьої концепції нормування праці, значно спрощує підхід до розробки

нормативів і дає можливість скоротити нормативну базу в інформаційному плані і підвищити її точність. На основі цих досліджень розроблена практична методика і створено програмний продукт одержання нормативів часу. Дані нормативи, у вигляді емпіричних залежностей (90 рівнянь), представлені в додатку дисертаційної роботи.

Потребує вдосконалення і проблема укрупнення нормативів, яка зводиться до вирішення двох задач: укрупнення до рівня норм часу і укрупнення трудоміст-костей від рівня операцій до повної трудомісткості виробництва.

В роботі розглянута проблема укрупнення нормативів з врахуванням впливу кількісних та якісних факторів на витрати часу і трудомісткості. Вирішення проблеми передбачає організацію багаторівневої системи створення укрупнених нормативів неповного штучного часу на базі диференційованих (перша підсистема) і більш укрупнених: на технологічні процеси, деталі і вироби (друга підсистема). Якщо призначення першої підсистеми зводиться до зменшення об'ємів інформації з врахуванням допусків на відхилення, то призначення другої підсистеми має цілий ряд нових особливостей. По-перше, через великі помилки нормування трудомісткостей на виріб (200 - 800% і більше) пропонується запровадити метод експертних оцінок для тих випадків, коли через великі об'єми конструкторської документації для виробництва доводиться приймати «швидкі» рішення при формуванні «портфеля» замовлень. Механізм прийняття «швидких» рішень повинен підпорядковуватись наступній логіці: оцінка значення трудомісткості виробництва нового виробу; визначення витрат на заробітну плату; визначення повної собівартості і орієнтовної ціни на виріб за питомою вагою витрат на заробітну плату і рівнем рентабельності. Друга особливість полягає в тому, що в такому механізмі можна визначити не технологічну трудомісткість, а повну, так як нормативна база більш низького рівня вже має структурні нормативи трудомісткостей. Третя особливість заключається в тому, що організація експертної комісії повинна передбачати в основному залучення своїх спеціалістів. Після прийняття «швидких» рішень вступає в силу техніко-економічна підготовка виробництва з системою більш детальних розрахунків; за цією системою, в ході (і після) технологічної підготовки, повинні використовуватись ще і економічні нормативи для всіх робочих місць, які безпосередньо стосуються траєкторії руху виробів, а також непрямих робочих місць.

Співвідношення витрат живої праці у вигляді повної трудомісткості, а також вартісних витрат виробництва в одиницю часу для перенесення прямих і непрямих витрат на виріб присвячений останній параграф дисертації, в якому запропоновано два підходи до формування собівартості одиниці трудових витрат.

Перший метод передбачає пряме нормування вартісних та трудових витрат. Віднесення витрат на конкретних виконавців, які зайняті у виробництві та

обслуговуванні, відкриває можливість для виконання розрахунків повної собівартості Сп виробництва продуктів праці:

п п

Сп = Ї,НзТЕХіТТЕХі + ^ііЗОЕСіТ06Сі, (5)

де НЗТЕХ|,НЗОБС| - відповідно економічний норматив годинних витрат основного та обслуговуючого і-их працівників;

'і' т іх, > Т о ес, - відповідно технологічна трудомісткість та трудомісткість обслуговування і-го працівника, зайнятого створенням продукту праці.

Маючи повну собівартість, не складно, використовуючи рівень рентабельності або розмір прибутку, визначити ціну даного продукту праці.

Такий підхід дозволяє витрати праці в нормах часу, трудомісткість з нормами на відхилення пов'язати з економічними нормативами,- одержаними для всіх робочих місць працюючих на підприємстві, тобто привести у відповідність структуру повної трудомісткості підприємства із структурою повної собівартості.

Переваги даного методу полягають в тому, що для всіх виконавців, які приймають участь в технологічному процесі, можливе застосування прямого нормування вартісних витрат (за виключенням витрат загального призначення: оренда, освітлення, опалення, амортизація будівель та окремі загальногосподарські витрати), для основних працюючих - пряме нормування трудових витрат, і тільки трудомісткість обслуговування визначається непрямим шляхом.

Другий метод, який пропонується нами, передбачає інший підхід до вирішення проблеми визначення собівартості через економічні та трудові нормативи. В загальному вигляді формула для визначення повної собівартості продукту, який виготовляється або проектується, має вигляд

■ п .

. Сп = С-МАТ + £Носн,Т ТЕХ, + ^-'НАКЛ^ТЕХ • (6)

і=1

де СМАТ - вартість сировини та матеріалів, необхідних для виробництва продукту праці;

Носи, " економічний норматив годинних витрат праці і-го основного працівника;

снакл " величина накладних витрат на одиницю часу технологічної трудомісткості;

Т ТЕХ - технологічна трудомісткість продукту праці.

Цей метод передбачає пряме нормування витрат (вартісних і трудових) основних і непряме нормування обслуговуючих працюючих. Він відрізняється від раніше розроблених тим, що пропонується новий механізм розподілу накладних витрат по ставках розподілу на одиницю трудомісткості.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

На основі результатів дослідження зроблено наступні висновки та пропозиції:

1. Розвиток ринкових відносин обумовлює необхідність розвитку теори і практики нормування праці в напрямку переходу від концепції нормування живої праці до концепції нормування витрат та результатів сукупної праці, що дасть можливість більш повно забезпечити процеси управління виробництвом, які вимагають умови ринку.

2. В сучасних економічних умовах підприємства під впливом «зовнішнього» середовища потрапляють в такі обставини, які вимагають постійних змін тактики управління. Для вирішення цієї проблеми в дисертаційні роботі запропоновано і обгрунтовано необхідність створення нових видів нормативів сукупної праці на стани, а також структурних нормативів на перехід виробничих об'єктів з небажаних станів в бажані.

3. Одним з вирішальних напрямків удосконалення нормативної бази з праці є розробка підходів до скорочення об’ємів і підвищення її точності. В роботі доведено, що врахування допусків на відхилення від середніх норм праці змінює методику створення нормативів, значно зменшує їх кількість. Розроблено алгоритм побудови типових, на міжгалузевому рівні, мікроелементних моделей трудових процесів, такий підхід не тільки зменшує об'єми нормативної бази, але й спрощує процес нормування. Вдосконалено процес укрупнення нормативів часу.

.4. Функціонування підприємств в ринкових умовах вимагає створення нових методів розрахунку норм чисельності працюючих. З цією метою в роботі розроблені нові підходи до встановлення нормативів чисельності, обслуговування і, особливо, нормативів керованості, які враховують підвищений рівень автоматизації всіх видів робіт.

5. Система удосконалення нормативної бази, для реалізації на практиці концепції нормування сукупної праці, передбачає розробку методик розрахунку собівартості трудових витрат. Тому в роботі обгрунтовано склад прямих вартісних витрат для основних робітників на одиницю часу для визначення загальних витрат за траєкторією руху основних об’єктів виробництва і способи віднесення непрямих видів витрат на продукт праці для всіх категорій працюючих.

6. Проведене дисертаційне дослідження підтверджує необхідність реалізації запропонованих положень щодо удосконалення нормативної бази з праці.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

1. Тюріна Н.М. Методологічні принципи створення єдиних економічних нормативів// Вісник Технологічного університету Поділля.-1997.-№1 ,-С.79-83.

2. Тюріна Н.М. Розробка нормативів з праці з врахуванням відхилень на витрати часу // Вісник Технологічного університету Поділля.-1998.-№1. -С.93-98.

3. Тюрина Н.М. Задачи получения единых экономических нормативов // Проблеми праці, економіки та моделювання: 36. наук. пр. - Хмельницький.-1997. -С.178-192.

4. Хюріна Н.М. Дослідження по обгрунтуванню нових видів нормативів // Проблеми праці, економіки та моделювання: 36. наук. пр. - Хмельницький, 1998,-С.249-251.

5. Ігумнов Б.М., Тюріна Н.М. Концепції' нормування праці //Вісник Технологічного університету Поділля.-1997.-№1.-С.83-89.

6. Ігумнов Б.М., Тюріна Н.М. Дослідження процесів формування нормативів керованості, очікування обслуговування// Вісник Технологічного університету Поділля.-1998.-№3.-С.104-107.

7. Тюрина Н.М. Особенности процессов автоматизации при разработке нормативов времени// Труды научно-практич. конф. «Автоматизация нормирования труда».-Хмельницкий.-1988.-С.153-155.

8. Тюрина Н.М., Емельяненко Л.М. Некоторые особенности построения программного обеспечения подсистемы разработки нормативов времени // Труды научно-практич. конф. «Проблемы совершенствования организации, нормирования и оплаты труда».-Иваново,1989.-С.87-89.

9. Леппо P.M., Тюрина Н.М., Разработка методики автоматизированного расчета времени выполнения комплексов движений// Труды научно-практич. конф. «Автоматизация нормирования труда».-Хмельницкий,1988.-С.47-49.

10. Спиридонов В.И., Тюрина Н.М., Емельяненко Л.М. Автоматизированная система нормирования труда рабочих : Информационный листок №90-01 Р. Хмельницкий:ЦНТИ.1990.-4с.

11. Ярушевская A.C., Тюрина Н.М. Вопросы совершенствования лингвистического обеспечения в АС проектирования технологии и нормирования труда // Труды всесоюзной практич. конф. «Актуальные проблемы организации и нормирования труда при переходе к рынку».-Ижевск,1991.-С.131-133.

12. Ярушевская A.C., Тюрина Н.М. Вопросы построения диалоговой программы для расчета вспомогательного времени // Труды всесоюзной научнопрактической конференции «Современные проблемы совершенствования организации нормирования и оплаты труда рабочих и специалистов» .-Кострома,1990-С.115-117.

АНОТАЦІЯ ,,

Тюріна Н.М. Основні напрямки удрсконалення нормативної бази з праці (на прикладі підприємств машинобудування, швейного виробництва і харчової промисловості) .-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 - демографія, економіка праці, соціальна економіка та політика. - Технологічний університет Поділля, Хмельницький, 1998.

В дисертації досліджені проблеми та опрацьовані напрямки удосконалення нормативної бази з праці для забезпечення переходу від концепції нормування живої праці до концепції нормування витрат та результатів сукупної праці.

Ключові слова: концепції нормування праці, жива праця, сукупна праця, пряме нормування, витрати, собівартість, трудомісткість, нормативи на стани, нормативи керованості.

АННОТАЦИЯ

Тюрина Н.М. Основные направления усовершенствования нормативной базы по труду (на примере предприятий машиностроения, швейного производства и пищевой промышленности). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученной степени кандидата экономических наук по специальности 08.09.01 - демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Технологический университет Подолья, Хмельницкий,1998.

В диссертации исследованы проблемы и выработаны направления усовершенствования нормативной базы по труду для обеспечения перехода от концепции нормирования живого труда к концепции нормирования затрат и результатов совокупного труда.

Ключевые слова: концепции нормирования труда, живой труд, совокупный труд, затраты, себестоимость, трудоемкость, нормативы на состояния, нормативы управляемости.

SUMMARY

N. M. Tyurina. Principal Directions of Improvement of Labour Standard Ba-sis(on the basis of an example of machine-building, clothing industry and food industry enterprises).- Manuscript.

Thesis for obtaining scientific degree of Candidate of Economic Sciences, in speciality 08.09.01 - demography, labour economics, social economics and politics. -Technological University of Podillya, Khmelnitsky, 1998.

The problems investigated and directions elaborated in the thesis are connected with the improvement of labour standard basis for ensuring transition from the conception of living labour standardization to the conception of standardization of expenditures and results of joint labour.

Key words: conceptions of labour standardization, living labour, joint labour, direct standardization, expenditures, prime cost, labour intensity, conditions standards, standards of controllability.