Современные методы стабилизации валюты тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Современные методы стабилизации валюты"

рго- 03

Л о

УКРАЇШЬШ ІИТГИТУТ ШШШЮДИИХ ШИЮСШІ ПРЙ ЮІІГШШ/ УШВЕГСШ’ЕЇ’І тТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Ш правах рукопису

шюмйш елеоіюрл войздимівіїл

СМШІ ІШ£І ВЛЙСІЙ

Спеціальність 08.00.14.- Світово госпсг?г'ство і нігаародні економічні г1*

АБТОРЕЗЖРАТ .

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук

і

КИЇВ - 1993

Роботу виконано в Інституті світової економіки і міжнародних відносин АН України

Науковий керівник - доктор економічних наук

КІСТЕРСЬКИЛ Л Л.

Офіційні опоценти - доктор економічних наук,

- професор ШИШКО Г. Н.

• кандидат економічних наук

. Фролов а Е

Проріде організація - Київський державний еконо-

Шчний університет .

в

ЗВХКСТ Відбудеться "35" - *' 1693р. о ''/$ гол,

на вас і дздн 1 опеціадівовшюї ради Д. 068.18.20. при Київському УНІїероИтеТі їй. Тараса Щзвчеііка ва адресо»: 252017, М-Київ, бульвар Тараса Шевченка,14, актовий зал.

З дисертацією цогша ознайомитись в бібліотеці Київського університету їм. їараса ¡Швченка.

ш '

Аморефарат роаіслаш ", -^3 11 ь£М7І?ШІ@____________" 1993р.

Вчені#! секретар спеціалізованої ради, кандидат економічних наук

СНІЖКО 0. Е

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Інтернаціоналізація господарського ииття, т посилилася на сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин, характеризується зростанням взаємозв'язку та взаємозалежності національних господарств, в яких міжнародні валютно-кредитні відносини в ай масть одне з провідних місць. Сфера валїгг-но-фіНансобих відносин чутливо реагуе на зрушення у відтворенні, виступаючи своєрідним індикатором, який характеризує стан справ у різноманітних секторах та економіці й цілому 1 суМІсйіотЬ національних умов а мітаародними вимогам».

Актуальність вибраної тематики набуває особливого значений у зв’язку з тим, оо в останні роки у валютно-фінансових відносинах процес інтернатоначізації характеризується, а одного боку, зростанням ролі валютної сфери в зв’язку а розширенням йасштабіЬ і ускладненням характеру зови іиньоекономічних зв’язків, а другого - наявністю вазотно-фінансових дисбаланс їв, які проявляються В значних коливаннях сальдо платіжних балансів, курсів національний валют, зростанні переливу капіталів. Обидві ці тенденції Шякои закономірні, тому пр чим ширші канали взаємодії національних господарств, тим більше вірогідність виникнення диспропорцій* тим сильніше ватяний фактор впливав на пріорітети національної економічної політики. Ця вірогідність реалізується черев: різні рібНі національних економічних структур, а тако» через особливості та специфіку економічного регулювання в кожній країні.

Ступінь стабільнисгі міжнародної валютно-кредитної системи залежить від відповідності відйосин, ор складаться В ній, потребам світового господарства. Для цього система повиина забезпечувати міжнародний обмін відповідною кількістю плат ікно-розрахункових і кредитних коштів, мати можливість гнучкого пристосування До змін в економічній ситуації, забезпечувати збалансованість інтерес 1 з як окремих національних господарств, так і міжнародних економічних відносин в цілому.

Лерлавне регулювання валютних відносин здійснюється на двох

рівнях: національному і міжнародному. Держава приймає активну участь в проведенні валютних інтервенцій, регулюванні платіжних балансів, політиці процентних ставок, операціях на відкритому ринку і т. і. Крім того, вирішуються поточні задачі підтримки стабільності національної, економіки - стимулювання економічного росту, ліквідація заборгованості, підтримка курсу національної валюти. . .

Разом з тим, в сучасних умовах все більшого значення набуває Міжнародний рівень координації валютної політики, тому що тільки спільними скоординованими зусиллями в сфері макроекономічного регулювання можливо досягти однієї з пріорітетннх цілей економічного розвитку - стабілізації валютно-фінансового положення.

В сучасних умовах актуальність досліджуваної теми постійно вростає, внаслідок чого вона знаходиться в центрі уваги вчених, які займаються питаннями розвитку системи міжнародних економічних відносин.

Якісні зміни, шр відбуваються в останні роки в сфері валютних відносин, викликають нагальну потребу не тільки теоретичного їх узагальнення, але й переосмислення деяких усталених в наукових дослідженнях та практичній діяльності положень, їх розвитку в зв’ язку о зростаючою взаємозалежністю як окремих сфер економічного життя, так і окремих країн та їх регіональних об' єднань і економічних угруповань. Всі ці обставини виступили чинником комплексного аналізу сучасних методі» стабілізації валюти і розвитку системи міжнародних кредитно-фінансових відносин як важливої умови інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків.

МЕТОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ є науковий'аналіз сучасних методів стабілізації валютно-фінансових відносин.

Поставлена мета зумовила коло конкретних питань, якими є: дослідження розвитку форм і методів політики стабілізації валютного курсу і грошово-кредитних ВІДНОСИН в цілому як необхідної уюви стабільності еконошки і збільшення темпів економічного росту, вивчення функцій національних органів економічного регулювання і міжнародні« економічних організацій в цьоцу процесі, розробка на основі систематизації проаналізованих методів валютної політики рекомендацій по стабілізації валютно-фінансового подолання в Україні,

- з -

ОБ’ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ е система міетародних валютних відносні!, ко складаються під впливом об’єктивних процесів інтернаціоналізації, пні підсуваються в міжнародних економічних відносинах. '

Важливе місце в дисертаційній роботі приділене загальнотеоретичним питанням вивчення суті і методів валютного регулювання 1 їх специфічних особливостей на сучасному етапі.

методологічні І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВІ дослідження базуються на наукових розробках питань валютної політики, дослідженнях, присв’ ячених впливу методів стабілізації валютно-фінансового положення на економії:’/ окрешх країн та світогоспояарські зв’язки в цілому.

В процесі роботи над дисертацією автор грунтувався на результатах досліджень різних міжнародних конференцій, присв’ячеш« валютним проблемам, як* проводилися Світовим Банком, Міжнародним валютним (фондом, ЮНХТЛД та і якими спеціалізованими установам ООН та при сприянні других мшіародних економічних організацій, а також розробки наукових академічних колективів Інституту світової економіки та міжнародних відносин АІІ України, ІСЕЩм. Москва), ІНЮТм. Москва), Київського- університету їм. Тараса Шэвченка, Київського деркавного економічного університету та інших.

Значну увагу було приділено роботам вчених, що працюють по даній тематиці. Серед них - Г. Н. Анулова, И Барлетта, Б. Баласса, Р. Болдуїн, Л. Берг, С. М. Борисов, Т.Д. Валова, ЕС. Волинський, А. Вуд, А. С. Гальчинський, О. Гаврилишим, С. Е Горбунов, • С. Делл, ■ Р. Дорнбуй, Р. Дуглас, Л. Л. Кістерський, Ф. Коган, Д. Коште, І.С. Ко-рольов, Л. М. Красавіна, Л. Ландау, Р. Лоуренс, Д-Льюїс, Р. МакКінон, Ф. Махлуп, Г. Г. Иатюхін, Д. Мід, А. Маршал, ПЕПапкус, Р. Піндик,

О. Робінсон, Н. Розенберг, Д.ЕСммслов, ЕП. Степаненко, ЕТанці, ЛТейлок, ЕТомас, Р. Фаїні, ЕМ.Фэдосов, М. Фельдстайн, С. Фішер, Р. Харрод, ЕМ.Шэнаев, Д. Шнайдер та їй.

ФАКТОЛОГІЧНУ БАЗУ РОБОТИ склали оригінальні статистичні видання останніх років та офіційні документи мі народних та регіональних економічних організацій - матеріали Комісії СС, документи ООН, міжнародних кредитно-фінансових інститутів - Міжнародного валютного фонду( МВ&), Мі «народного банку реконструюй і та розвитку?МБРР), Організації економічного співробітництва та роз' витку(ОЕСР), Диферент ї ООН з торгівлі та розвитку(ШКТАЛ), а

- 4 -

Також матеріали наукової періодичної преси.

ОСНОВНА НШОВА (ЮВДЗІіА роботи вводиться до таких положень:

- досліджено суть та специфічні риси системи ралрі-Ио-Фіиансовю! Відносин на сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин, обгрунтовано зростаючу роль впливу валютно-фінансової сфери на інтернаціоналізацію світового господарству 1 процеси взаємодії національних економік;

*■ систематизовано методи впливу органів національного економічного регулювання сучасної держави на стабідіваці» валетни* курсів як важливу УМ^ВУ економічного росту;

- узагальнено І проаналізовано колективи} дії країн-членіВ ЄС в області стабців^шї валютних курсів в рамках регіонального угрупування, виявлено їх ефективність як еасоба досягнення мети створення единого валютного простору;

- досліджено досвід країн, ер розвиваються, у стабілізації валютно-фінансового положення і шляхів урегулювання зовніршьаї ваСоргованості, внявлено можливість його застосування до аналог і Чних Проблем в України

-виявлено найважливіші методи управління платіжними балансами нк країн в розвиненою еконоцікои, т°к І країн, де> розвиваються , проаналіооВано вплив цих методів на отабмівашр КУрса Національної Валюту І сцстецу міжнародних платіжних відносин 9

ЩЯОЦУІ • •

- узагальнено досвід міжнародних кредитно-фінансових ор-

ганіеацій по вадиэу На валютно-фінансове цоложеннч окрему Країн, так і усіє»' енотер кредитно-фінансову відносин в світовому господарств» $ тлом/. ' -

' ТЕОРЕТИЧНЕ ? ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РОБОТИ полягає В гоцу, до її реаультати можуц» бути використані в діяльності державних кредитно-фінансових, вовнідаьоекоіюмічниж та ¡нищ установ, 'щ ¿айма-щься ровробкор та реалізацією економічної реформи В Україні, особливо У рфері стабілізації курса національної вадрщ.

Матеріали дисертації цікаві а точки гору оцінки перспектив і можливостей розвитку зовнішньоекономічних вв1 язків України з світовим товариством в цілому і потенціале співпраці в європейськими економічній« органіваційми, зокрема.

АПРОВаШЯ КЩЛ Основні теоретичні ішоюння адсерташйно-

- О -

го досліллошія допотдаспсй п.і шгнародшду семінарі а валют-но-ф1н»;:іг’РМіх проблем ь м. ПраггД 1991р.) .

Підготовлено і порсгячо довідку "Проблеми валютного сп і проб ітіг.іцтва і перспективи створення единого валютного простору в ЄС" для Національного цонтру реалізації мштроднлї технічної допомоги Україні.

З досліддуваної теми опубліковано 2 наукових роботі? загальним обсягом 1,8 друїс. арк.

.Логіка та методолог і чні принципи дослідження зумовили структуру роботи, яга складеються з вступу, трьох глав, що включають сім параграфів, висновків, додатків та списка літератури, яку було вшюриста.то при підготовці роботи.

ОСНОВНІ ПОЖЖЕНШ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕНІЙ.

Центральне місце в зовніеньоєкономічній стратегії практично усіх деркав в останні роки зайняли валютні відносини. Валютна політі’ґл - складова частина регулювання всієї системі зовніпньое-(сономічних зв’язків країни - складається з органічно поз * язаних елементів: політики валютного курсу, що складається з реялму ва-

лютного курсу та режиму конвертовалості; валютного регулювання, яке включає валютні обнегешм, в тому числі ліцензування валютних операцій та регулювання валютного ринку; регулювання міжнародної валютної ліквідності, в тому числі управління офіційними валютними резервами, а такол управління зовнішнім боргом деркави. Відмітною рисою валютної політики с (порівняно з регулюванням інших форм зовнішньоекономічних зв’язків) більш загальний характер її впливу па економіку, тому регулювання у сфері валютних відносин не молена розглядати ізольовано від загальних умов господарського розвитку. Одна а проблем валютної політики полягає в тому, пр навіть в рамках національного регулювання досягнення збалансованості пропорцій у внутрішній економіці вступає в протиріччя з метою вирівнювання зовнішніх розрахунків.'

(.іожливості нерівноваги » незбалансованості закладені в самому процесі інтернаціоналізації господарських зв’язків, але, разои з тим, інтернаціоналізація ж посилює можливості усунення цих дисбаланс їв.

На стадії інтернаціоналізації господарського життя переважна частина виробництва і розподілу здійснюється в рамках дії національних грошових систем. Валютні відносини повинні забезпечувати правильне співставлений різних витрат національної праці при зовнішньоекономічному обміні. Цю важливу функціональну роль вони виконують через валютний курс, який таким чином реалізовує на міжнародному рівні аакон вартості. Чим виде економічний розвиток держави, чим виде ступінь "відкритості" ії економіки, тим більш гнучка ця ланка в системі економічного управління. Оскільки ступінь "відкритості" національної економіки відображає її залучення до світогосподарських зв'язків, то уявлення про неї можна отримати через показники, які характеризують усю сукупність зовнішньоекономічних зв'язків. Ними можуть бути загальні обсяги платежів та надходжень країни в розрахунках а іншими державами, які відображаються в статтях платі«кого балансу.

Проблема регулювання валютної політики мас пряме відношення до питання конвертовалості валюти. Конвертованість не зводиться тільки до купівлі та продажу валюти, вона рівнозначна свободі зовнішньоекономічного обміну. Визначальним принципом в оцінці характеру конвертовакості є ступінь валютних обмежень чи їх повна відсутність, в залежності від чого розрізняють валюти повністю конвертовані і неконвертовані. На практиці велике поаирення має зовнішня койвертоьаність валюти, для якої не потрібне створення додаткових валютних резервів. Для функціонування внутрішньої конвертовано« і потрібно,- щоб умови національного ринку були пов’ язані з умовами світового, рівні та пропорції вйутріЕйіх цін узгоджувалися з міжнародними Цінами та витратами на виробництво. Введення режиму конвертовалості залежить від економічного положення країни. В зв'язку.з цим постає питання можливості введення конвертовано^і в Україні. • •

Аналіз ступеня '’відкритості'’ економіки і можливості введення конвертовакості національної грошової одиниці дозволяє зробити-виояовки про те, що иайб4льш доречним на даному етапі е введення часткової конвертовано«і, шр стимулюватиме приплив іноземного капіталу в Україну. Поступовим повинен, На наш погляд, бути перехід до внутрішньої конвертованості, вю означатиме, в перау чергу, отримання виробничниками права купівлі іноземної валити для

фінансування імпорту товарів та послуг із-за кордону. Повна коа-вертованість валюти більи необхідна на пізніх етапах проведення реформ.

Оборотність валюти новинка бути підкріплена обмеженням всіх нетарифних бар єрів а торгівлі, встановленням реального валютного курсу і проведенням пря необхідності девальвація національної валюти.

На нал погляд, після введення конЕертованості національної грошової одиниці необхідною с фіксація курсу і підтримка його на певному рівні, а не можливість вільного коливання для нього -частково в зв язку з тим, ідо кут складко спланувати і спроваджувати незалежну валютну політику, яка є необхідним доповненням до плаваючого валютного курсу, і частково тому, що в перехідний період "плаваюча" валета дуте знеціниться на протязі короткого періоду, що підриває довіру до неї.

Інтеграційний процес сприяє тому, ир, з одного боку, національні ринки все більше відкриваються один одному, з другого

- виробництво стає Есе більш інтернаціональним 1 регіональні гроші беруть на себе функцію міри вартості, витісняючи національні гротові одиниці.

В останні роки інтернаціоналізація почала переростати в інтеграцію, яка розвивається за схемою регіональних утворень. На відміну від інтернаціоналізації, інтеграція можлива тільки між країнами, іцо досягли більи-менш рівного ступеня економічного розвитку. В цих /групуваннях відбувається певне вирівнювання зовнішньоекономічного обміну, зближення національних рівней цін, виникає спільність і.^оцентних стаЕок. В зв* язку э цим для країн-учасниць тих чи інших інтеграційних груп виникає потреба у власних регіональних валютних системах, які б враховували їх особливості і специфіку розвитку та ступінь взаємопроникнення їх економік. . .

Найбільш інтенсивно регіональні інтеграційні процеси відбуваються в межах Європейського Співтовариства, тому великий інтерес викликають процеси функціонування Європейської валютної системи (СВС).

Стабілізація валютних курсів країн-учасниць даного угрупу-вання е головною метою і в той же час основною ланкою в механізмі

валютного союу. На шляху до цієї йети сонь проходить декілька ступенів, які можна ранжувати таким чином : і) усунення коливань курсі? валют країн-учасниць по відношенню одна до одної при повній конвертованості;2) створення єдиного валютно-фінансового інституту для координації валютно-фінансової полі тики;3) емісія нових міжнародних грошей, які 0 на протязі певного часу функціонували, паралельно з національними;4) вішова від національних грошей, створення гройової одиниці, єдиної для всієї групи країн.

Підтримка валютної єдності вимагав створення системи господарської взаємодії. Якісно новий характер і поглиблення валютно-фінансового та економічного співробітництва взагалі виник в ЄО а створенням Європейської валютної системи(ЄВС), головною цатос якої є формування європейської вони валютної стабільності.

Одним з головних елементів функціонування ЄВС є створення європейсько'} валютної одиниці (ЕКЮ), вартість якої розраховується ва певною формулой на базі так званої "корзини валют". Головна Перевага ЕКЮ полягає в тому, ер вона є середньої величино» і тому ноже эыеииувати кон'юнктурні коливання тої чи інші' валюти па валютних ринках, На базі ЕКЮ виявляється ступінь відхилення ринкових курсів національних валют від центрального курсу і визначається момент для прийняття зацікавленими сторона1.« відповідних заходів у сфері економічної та'фінансової політики ЧИ валютній інтервенцій. •

В зв яаку а цим необхідно зауважити, цр введення Україно» власної грошової одиниці потребує вибору реюшу та методів розрахунку оптимального валютного курсу. Необхідною, їй най погляд, е на першіх етапах економічної реформи "прив'язка" курсу національної валюти до однієї а сильних валют. Б політиці взаємовідносин э міашародно» валотно» системою більш доречною уявляється прив'язка до ЕКЮ, враховуючи, ср переважно зовнішньоекономічні зв'язки України здійснюються з Європою. Тому таїш вирішення такого питання с більа зручним як з точки аору иікроекономічної політики, так і 8 точки зору перспеїстИв всїупу Україна до ЄВС. А величина економічно обгрунтованого курсу української валюти ыоаэ роврахсвува-тися на базі розрахунку ЕИІ України еа цінами в ЕКЮ та національній валюті.

Сучасний механізм регулювання валютних відносин являє собою сукупність різноманітних методів впливу з матою забезпечення їх нормального функціонування. Він е взаємозв’язком дії стихійних ринкових сил та цілеспрямованого впливу на валютні відносини. Сучасний період характеризується систематичним 1 постійно посилюю-чимся втручанням держави у валютно-кредити1 відносини.

Регулювання валютного курсу е способом зовнішнього пристосування економіки країни в умовах посилення інтернаціоналізацї виробництва, високої міжнародної мобільності капіталів. Регулювання паритету національної валюти має важливі наслідки для економіки країни. Державне регулювання курсових співвідношень переслідує наступні основні цілі: послаблення різких коливань валютних

курсів і на основі цього забезпечення збалансованості зовнішньоекономічних позицій країни. До методів національного державного» регулювання процесу курсоутворення відносяться заходи як загальноекономічного, так і валютно-фінансового характеру. Валютно-фінансові операції включають валютні інтервенції, встановлення різного роду валютних обмежень, операції з позичковим процентом, розширення кредитів та гарантій по експорту, випуск державних позик на закордонних грошових ринках, операції на відкритому ринку цінних паперіб. .

Валютний курс е ціною однієї валюти в другій в статиці, в динаміці ж це - постійно амінісшася ціна грошового капіталу, виражена в тій чи іншій сумі валюти, яка приносить внаслідок такої аміни поаитивний чи негативний процент. Іншими словами, рух валютного курсу капіталізує національні валютні ресурси за кордоном. Аналіз залежності валютних курсів від ставки позичкового проценту показує, що зміна довгострокових ставок викликає більші зміни валютних курсів, ніж зміна короткострокових.

З проблемою регулювання курсових співвідношень пов’язане питання способу оцінки оптимального рівня валютного курсу та економічно виправданих і об ’ єктивно- припустимих межах коливання валютного курсу навколо цього рівня. В умовах відсутності золотого парітету оптимальний рівень повинен відображати цілі внутрішнього та совнішньоекономічного регулювання. Один із варіантів, який виявляє необхідність введення в дію механізмі курсового регулювання, базується на аналізі еластичності, яка відображає чуттєвість ок-

ремих компонентів платіжного балансу до змін валютного курсу. Другий варіант базується на оцінці змінень конкурентоспроможності країни, які погребують відповідних змін відносних цін через валютний курс, Найбільш часто як такий показник використовується індекс "реального ефективного валютного курсу", який показує зміни валютного курсу, виваженого по торговим операціям 1 скоректованого на рух внутрішніх та зовнішніх витрат та цін. Наприклад, зріст індексу порівняно з базовим показником, коли зовнішні позиції країни були задовільними, означає, ер конкурентоспроможність поменшилася і регулюючі органи повинні або знецінити курс своєї Башти, або прийняти заходи щодо зниження внутрішніх Нін та витрат відносно других країн.

Валютний курс і показники цінової конкурентоспроможності розвиваються у протилежних напрямках. Це свідчить про те, ар а подальшою інтернаціоналізацією господарського життя ускладнюється вплив валютного курсу на зовнішньоторгові відносини.

Традиційним і одним з найважливіших інструментів валютної політики, який використовується для впливу на курси, е офіційні валютні інтервенції. Спектр цілей інтервенцій досить широкий -від урегювання наслідків впливу неекономічних факторів на валютні курси до протидії довгостроковій тенденції зниження курсу валюти. Для інтервенцій, як правило, використовуються офіційні валютні резерви і зміна їх рівня виступає найбільш доступним показником інтенсивності державного втручання в процес формування валютних курсів. З точки зору ефективності впливу валютних інтервенцій на к/рси і внутрішню економіку ці операції діляться на "стерилізовані", тобто такі, які залишають грошову масу в обігу незмінною, і "нестериліеовані”, в результаті яких грошова маса значно змінюється. Очевидно, № більш довгостроковий вплив на валютні курси, а звідси і більшу ефективність, мають інтервенції другого типу. Цілі, переслідувані інтервенціям», можна поділити на короткострокові (протидія хаотичним коливанням курсу на протязі декількох днів) та довгострокові (послаблення впливу на національну грошово-кредитну систему стану міжнародних валютно- фінансових відносин, протидія тенденції зниження курса національної валюти для перешкодження інфляційним тенденціям чи його підвищення при запобіганні зниженню національної конкурен-

- и -

тоспроможності). Але самі по собі валютні інтервенції, незалежно від того, проводяться вони окремою країною чи узгоджено декількома країнами, не можуть систематично впливати на валютні курси, для цього необхідне проведення заходів загальноекономічної політики. Підвищенню ефективності інтервенцій сприяє також проведення підсилюючих заходів грошово-кредитної політики.

В даний час держава володіє численими методами кредитного регулювання економіки. Державне регулювання направлене на досягнення шлей стабільного розвитку внутрішньої економіки, укріплення грошового обігу, підтримки національних експортерів на зовнішньому ринку. Тобто, вплив на кредит дозволяє досягти більш глибоких задач розвитку економіки.

Центральний банк, який є провідником державної кредитно-грошової політики, ке обмежується підтримкою тільки внутрішньої стабільності національної гронової одиниці, току що купівля-продаж валюти прямо відображається на ліквідності банківської системи і пов’язана з емісіє». Розрізняють "вузьку** і "широку" грооо-во-кредитну політику. Під первою розуміють досягнення оптимального рівня валютного курсу а допомогою інтервенцій, позичкової політики та других інструментів, які впливать на короткострокові ставки проценту. Широка політика направлена на боротьбу а інфляцією через вплив на грошову масу в обігу. За допомогою прямих та непрямих методів кредитного контроля регулюється ліквідність банків та довгострокові ставки. На практиці задача вводиться до маневрування мія проблемой стимулювання економічного рооту(низькі станки проценту) та боротьбою з ікфляцією(високі ставки). '

Арсенал методів Державного регулювання кредитно-грошових Відносин досить широкий. Використання їх значно змінюється в залежності від країни, економічної політики, конкретних обставин, ступеня відкритості економіки. Игтою Даного аналізу є схематичне викладення методів кредитного'.регулювання та детальний аналіз деяких з щя, які, на каш погляд, мають найбільшій інтерес 8 точки оору стабілізації валютних та гройово-кредитних відносна.

Одним а методів е надання позик центральнім бантом комерційним банкам, яко відбувається рівнини пляхаии. ШйИльа типовими є дисконтна політика та операції на відкритому рюгку. Зміна

офіційної процзнткої ставки на кредити комерційним банкам під векселі їхніх клієнтів впливає на ліквідність кредитних установ.

В сучасних умовах дисконтна політика використовується державою не тільки як метод регулювання кон’юнктури, але й як метод валютного регулювання. Зниження позичкового проценту, як правило, призводить до послаблення припливу іноземного капіталу у країну, а підвищення - до їх заохочення. Тим самим здійснюється вплив на стан платіжного балансу та рух валютного курсу. За рахунок припливу іноземного капіталу в формі позик або прямих інвестицій може вирішуватися проблема ліквідності.

На даному етапі головним методом рефінансування банків стали інтервенції центрального банку на грошовому ринку, відомі як операції на Відкритому ринку цінних паперів. Цей метод полягає в наданні грошових коштів Санкам, яке відбувається постійно шляхом купівлі державних облігацій та векселів на суму, яка залежить від рішення центрального банку та ва ставкою, яка постійно змінюється. Головно» рисою даного методу є використання більш гнучкого регулювання, тому ер за допомого» цих операцій можуть збільшуватися або зменшуватися ресурси комерційних банків, а центральний банк може блокувати або вивільнювати (в залежності Від потреби)кошти комерційних банків.

' Політика обов’язкових резервів як метод кредитного регулювання являє собою заощадження частини ресурсів комерційних банків в центральному на безпроцентному вкладі. В залежності від економічної ситуації в країні центральний банк змінює норму обов'яа-. кових резервів, при цьому її підвищення означає заморожування більшої, ніж раніше, частини ресурсій банків, а і» зниження -підвищує ліквідність банків і розширює кредитні Можливості і гро* сову касу. *

Поряд з вищеназваними методами, держава використовує і такі як фіксація дебіторських та кредиторських процентів, контроль руху капіталів, лімітування кредиту шляхом прямих обмежень. Останній метод досить ефективний з точки зору антиінфляційної політики. Кількісні обмеження впливають безпосередньо на кредити других банків, а не на їх ліквідність, як у попередніх випадках, ар дає можливість швидкого і ефективного впливу на процес діяльності банків, а через це на емісію без зміни процентних ставок.

Деряавво рэгулшання кредиту еикликав -падаї вміии В кредитній сфері і в економіці в цілому. В сфер) державного кредиту держава виступає р роді одерлувача позики, заохочуючи грошові ' копт« для покриття Свдгетних дефіцитів. Державні цінні папери, попадати на рийок, продаються і купляться на рівні акцій та облігацій промислових компаній, мають свій ринковий курс. Св’яаок державного кредиту з банківською системою підтримується шляхом купівлі та розміщення облігацій. Центральний банк, шшхом придбання ¡зобов'язань казначейства, надає позику державі I стає безпосереднім її кредитором. Комерційні Сшод купляють державці облігації і зараховують певну суму на рахунок казначейства. Такім чином, чим більша буде обсяг операцій комерційних банків а державними цінникц паперами, тим більше Коптів передаватиметься а розпорядження деряави на умовах повернення а сплатою процентів. Шляхом встановлення норма обов’язкового інвестування в держанні цінні папери державою проводиться політика керування державним боргом.

Авалів даного методу регулювання (підвищений або зіштешш дисконту, купівля та продаж державних цінних паперів, шдвиазтщ або знамення норци обов'язкових резервів) показує, ю держава з розвинутою ринковою економікою спрокюжна достатньо ефективно впливати на балони курси, розвиток виробництва та стан кон'юнктури. '

Валютно-кредитиі відносини повинні створювати фінансове забезпечення вовніиньоторгових операцій. Тісний зв'язок платіжних відносин з господарськім розвитком окремих країн 1 з функціонуванням міжнародної валютної системи в цілому зумовлює ваялийз значення цих відносин в системі прйорітетій державного регулювання сучасної економіки. Тенденція до поляризації поточний платіжних балансів, яка проявляється а утворенні у одних країн сталих дефіцитів, а у других активних сальдо, висунуло питання Иезбалансрваноеті зовнішіх' розрахунків в імла основних економі чних проблем,

очевидно, що з причини нерівномірності економічного розвитку платі лі і баланси нз-можуть перебувати в стані рШюгаги на протязі яоггого часу. Навпаки, періодичні колавайна цілком закономірні. Аналіз і'отодіп вирішення проблеми сумісності рівноваги

зовнішніх роврахунків та абалаксоБаного росту економіки, на наш погляд, е кзобкідшв ланкою в дослідженні державного регулювання пдатшшк баланс is.

Кредит*-грошова політика 80х років пристосувалася до бвд- ■ латної, підкріпляти Оадкетну окопанеію розширенням кредитно-гро-иових пропозицій, в бюджетне стримування - обмеженням останніх. Головною кэтои такої політики була підтримка сталих процентних ставок. Використання держбюджету, в тому числі дефіцитного фінансування, припускало, ер бюджетний дефіцит матиме циклічний характер.

В сучасних умовах проведення політики заохочення економічного росту мзтодами кредитно-грошової та бодлаїйаї, експансі ї неможливе, в зв’язку а виникненням {акторів, які йакладахтгь серйозні обмеження на ці катоди - інтернаціоналізація Ькономіки та високі темпи інфляції.

Змінився підхід до питання рівноваги платіжних балансів.Тепер висувається вимога усунення різких Відхилень сальдо окремих статей, вирівнювання структурних співвідношень.

Події останніх років продемонстрували зниження ролі деваль-ваційкого-механізму в виправленні дефіциту поточного платіжного балансу. Це не означає, во падіння курсу валити, яке стимулюс експорт та знидує імпорт, а в підсумку - активізує баланс поточних операцій, перестало грати свою роль. Мова про те. Ер такого впливу недостатньо для стабілізації або скорочення дефіциту плат і якого баансу.

Сальдо платіжного балансу по поточних операціях і сальдо руху капіталів відповідних країн можуть виступати кількісними Показниками, які характеризують попит та пропозиції валюти на валютному ринку. Разом з тим, в умовах "плавання'" валют саме валютний курс е одним з найважливіших інструментів, які регулюють рівновагу платіжного балансу. Сальдо балансу поточних операцій в коротко- та середньостроковому аспекті є відносно сталим показником, тому один з основних методів балансування поточних платежів та надходжень в відповідних валютах пов ’ язаний з експортом та імпортом капіталу. Валютний курс відіграє в цьому процесі важливу роль. Иапиклад, слабкі позиції валети зменшують приплив капіталу в країну І навіть провокують їх відток.

• - 15 -

Кінцевим методом урівноваження платіжного Салансу е використання офіційних золото-валютних резервів, причому головним засобом покриття дефіциту платіжного балансу виступають резерви іноземної конвертованої вашги. Надзвичайним джерелом покриття пасивного сальдо також виступає "офіційна допомога розвитку" в різних формах. Від ефективності використання усієї сукупності цих заходів залежить стабільність Валютного курсу країни.

В результаті вивчення сучасних методів стабілізації валют ( сучасного стану системи міжнародних валютно-фінансових відносин зроблено такі висновки.

Формування валютної політики тісно поз ’ язане з глибинними процесами, адз відбуваються не тільки в вашгно-фіналсовій сфері, але й в економіці в цілому. Серед них потрібно виділити інтернаціоналізацію виробництва та капіталу на якісно новому рівні, який означає інтеграцію господарського життя країн з розвинутою економікою. Під впливом їда процесів валютна політика все більие перетворюється на загальний інструмент державного регулювання економиш внаслідок посилення ії взаємодії практично в усіма різновидами внутрішньої економічної політики.

іізїою валютної політики є стабілізація як економічного положення з країні, так і зовнішньоекономічних Позицій держави, тому держава приймав активну участь в міжнародному валютному співробітництві та роботі міжнародних економічних організацій.

З останні роки чітко виявилася необхідність посилення державного втручання в Діяльність валютних ринків, активізації міжнародного регулювання валютно-фінансових відноснії. При сучасному стані розвитку валютних ршшіз і міжнародного ринку позичкових капіталі» довгострокова стабілізація курсових співвідношень на відносно реальному рівні може бути досягнута тільки внаслідок узгодженого впливу на базисні економічні фактори, в свою чергу, балетні показники набувають особливого значення як індикатор- стану національних,господарств та світової економіки в цілому. '

Узгоджені дії на валютних ритих (зміна офіційної Дисконтної ставки,, валяні інтервенції) являють собою нсйу форму валютної політик»: - наднаціональну, з уйз сформованим меканіамом прийняття рішень, визначеним колом заегосозуваш інструментів, однак,

різяиця в шиоздльяш інтересах, міждержавні протиріччя иоки в» перевкодлагаь дозягкоиап оіт&ального рівня наднаціональної' ПОЛГГКГ.ГІ. Аго, ііззгатаочп на цс, участь в міждержавному валютно-кредитному співробітництві , в міжнародних валютно-фінансових . організаціях (MBS, ИБРР, W та ін.) являє собою один з найвая-лдаших елемент і в валютної політики. Така участь визначає умови, На яких держава користується послугам« міжнародної банківської системи і ш^народного ринку позичкових капіталів.

№5 та МВРР падають рекомендації' по стабілізації валот-ко-фінансового положення країнам, які потребують цього та кредити, спрямовані на виконання певних програм - "стабілізаційних" та "структурного пристосування". Стабілізаційні програми передбачають тросово-кредитні обмеження, податкові реформа, девальвацію національної валюти, омзквеиня дефіцитності фінансування деркав-иого бюджету і т. ін. В програмах структурної адаптаці ї рекомзнту-югься заходи па вдосконаленню внутрішнього ціноутворення, фінансової системи, стимулюванню внутрішніх заощаджень, раціоналізації держсектору в економіці.

Проведене комплексне дослідження сучасного механізм/ валют-ію-кредитннх відносин в системі світового господарства дозволяє обгрунтувати використання найбільш ефективних методів для урегу-дпвання сучасного кризового стану валютно-фінансових відносин в Україні.Особливості перехідного періоду, пов'язані з утворенням регульованого ринку, зміною відносин власності, зумовлюють необхідність і мояливість використання методів валютного і грошово-кредитного регулювання в країнах в розвинутою економікою в уетвах наоої країни.

В валютно-фінансовій сфері при переході до ринкових методів господарювання об'єктивним е проведення таких'реформ:

- створення системи регулювання валютних курсів і процентних ставок;

- лібералізація валютного ринку і системи розрахунків; "

- реформа фінансового сектору;

- податкова реформа а точки зору лібералізації валютного регулювання;

- впровадження валютної конвертованості;

- проведення жорсткої бюджетно-фінансової політики, тому вд

- 17 - • •

JMCspñJüasnt¡3 торгівлі а уіюіш спаду ЕйрэСннцтва I ниэь-ко і кошг/рентоспроможаості призведе до значної девальвації національної валети.

Тягар "контролпемої інфляці і*' в основному ляю иа валютний куро. звідси, він повинен бути встановлений і підтримуватися на рівці, достатньому для підтримання експортно* конкурентоопродож-НОСТІ на ПРОТЯЗІ ЩОТО періоду, ПО^ОІ рівень інфляції буде ВИЩИМ, ніж в середньому ва кордоном. Валютний куро мою змінюватися при необхідності регулювання стану платіжного балансу.

Питання вирівнювання плат і иного балансу масть першочергова значення а точки вору фзрмуваяня валютних кураю. Омі ни р наліпному курсі, « свою чергу, моауть стимулювати експорт чи імпорт капіталу і відновлювати рівновагу ЦІ* потребами внутрішнього ринку в фінансових ресурсах і потребами, ов'язаниш а урегулюванням сальдо роточного балансу, в тему випадку, коли розрив мія цим потребами великий, мою статися різка зниження чи підвищення куроу.

При прогнозуванні курсів Вракоэурть також встановлювані національними оргадамц економічного регулювання орієнтири темпів вростання гройової даси 9 обігу, котрі в також важливими факторами активності в фінансовій сфері.

Більш гнучкий підхід до проблемі? урегулювання зовнішнього боргу, який р одним з факторів стдйшності валютного положення, передбачає участь у боргових обмінних чи конверсійних операціях. Це иоха прискорити повернення в національну економіку "ааіврожв-. них'* у вигляді кредитів країнам, m розвиваються, коштів 1 знизити кредитні РИЗИКИ шц нааюї Країни. Використання практики конверсії боргу в інвестиції можливо і у тих країнах, а якими пера-пектнвн0 створювати спільні підприємства, в тому числі Я орієнтовані на лаш ринок.

■ До виде названих реформ може бути додана грошова реформа. У разі необхідності її проіедчння вона повинну впроваджуватися одночасно я. усіма розглянутими шляхами стабілізації ваетг-' Но-фіНаисового Положенні!« а впровадження саюї нової грошової одиниці повинно відбуфцся, по можливості, після проведення веьогг, комплексу заходів по стабілізації гроооьої систем* в країві.

ОСіШШІЇ ІіШО££ШЩ ДйСЕРТЩІЇ ВІДОаРАШІІ В ТАКИХ . ■ ПШІКДЦЇЯХ'

►

І. Влияние валютной полйшзд США ВО-х годов на экономику капиталистических 1 стра1і//3арубеюіій иир. ?есп. мегшед. со.-К.,,1Є31. Ьзп. 20. -0. Сп. £.

8. Влияние интеграционных процессов на вадлно-фииансову» Пр4;1г}1ку//Ирвыв тенденции вквостициояиой политики в услосияк ш-рояозяйствевкой Интеграции. Препринт научного доіглада. -{С .ИСЭПЗС Дії Украины, *891. -1.2п. л.