Экономические противоречия и пути их решения в период перехода к рынку тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Экономические противоречия и пути их решения в период перехода к рынку"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису ЧЕРЕДНИК Микола Миколайович

ЕКОНОМІЧНІ СУПЕРЕЧНОСТІ ТА ШЛЯХИ ЇХ РОЗВ'ЯЗАННЯ В ПЕРІОД ПЕРЕХОДУ ДО РИНКУ

Спеціальність 08.00.01 - політична економія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук

Київ - 1993

Робота виконана на кафедрі економічної теорії та господарської практики Київського університету імені Тараса Шевченка

Науковий консультант: доктор економічних наук,професор

ЄЩЕНКО П.С.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор РАДІОНОВА І.Ф.

кандидат економічних наук, доцент СТАХОВСЬКИЙ В.І.

Провідна установа - Інститут економіки АН України

Захист відбудеться " 11 л 1993р.

о \Ч годині на засіданні спеціалізованої ради К068.18.04 в Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 60, ауд. 5 *-4

Автореферат розіслано " 11 1993р.

. З дисертацією мокна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету.

Вчений секретар. .

спеціалізованої ради, кандидат, економічних наук, доцент

Чепінога В.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження.Відсутність цілостної теорії перехідного періоду, недосконалість методології її розробки значною мірою сприяє тій кризі та безладдю, в які поринає національне господарство. Ставка реформаторів на сучасні економічні теорії, які зосереджені на фазах і формах функціонування розвинутого ринкового господарства, виявляється безгрунтовною через унікальність ситуації, що склалася в економіці,- стара система розвалена, підвалини нової не вдається знайти. Економічні дослідкення концентруються переважно на прикладних аспектах реформ. Вони характеризуються повним і всеосяжним ігноруванням власного досвіду, аналізом проблем перехідного періоду і оцінкою його результатів методами західної, здебільшого неокласичної, економічної теорії. Все це ’ зумовило емпірічний, імпровізований підхід до економічної реформи, неадекватність прийнятих рішень реальний умовам. Як наслідок

- "перевантаження", "передозування" залишків старої системи ринковими елементами, що веде економіку до стадії розпаду.

Ігнорування або недооцінка внутрішніх чинників саморозвитку соціально-економічних процесів і явищ перетворили управлінську діяльність у набір владних рішень, заснованих переважно на суб"-єктивних уявленнях. В цих умовах об'єктивно присутні в економіці суперечності не здобули відповідних форм прямування і розв'язання, що стало фактором подальшого деформування виробничих відносин. Це призвело до того, що з основу стратегії перехідного період були закладені недостатньо аргументовані припущення про принципову нємоїїлизість еволюції сталих відносин.При такому підході з самого початку провокуються криза,- руйнування економічної

системи, соціальних інститутів і цінностей та створення нових з "чистого аркушу". Ситуація ускладнюється спрощеною уявою про взаємодію економіки та політики: традиційною лінією на безумовний пріоритет політики, випереджуючий характер політичних реформ, з одного боку.^та намаганням відмекувати економічні і політичні перетворення, з іншого.

Надання адекватних форм прямуванню економічних суперечностей як єдиний спосіб їх розв"язання передбачає діалектичне заперечення /а не руйнування/ застарілих і створення нових ефективних форм і методів господарської діяльності. Відповідне відображення в науці об'єктивної суперечливості економічних процесів і явищ виступає вихідним пунктом аналізу, оцінки та прогнозу сучасних і майбутніх тенденцій соціально-економічного розвитку. У цьому зв"язку стає актуальним дослідження та практичне використання методології пізнання і розв'язання економічних суперечностей в процесі проведення реформ, що, в кінцевому рахунку, й визначило особливості теми дослідження.

Структура викладання матеріалу зумовлена демократизацією відносин власності, що супроводжує перетворення: від розгляду деяких найменш розроблених методологічних питань дослідження економічних суперечностей до обгрунтування теоретичних основ і практичних шляхів їх розв'язання в процесі розвитку плюралізму форм власності і форм господарювання, переходу до змішаної економіки.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Проблема суперечностей економічних відносин пироко висвітлювалась у вітчизняній літературі, де вона пройшла шлях від розгляду суперечностей як

аномалії до етапу їх повного декларування.

В різний час було проведено п"ять великих дискусій, присвячених темі економічних суперечностей. Однак активне їх дослідження почалось з кінця 50-х рр. і було зумовлене деякою лібералізацією соціально-економічних відносин в країні. Всі суперечності, в тому числі економічні, пов"язувались з боротьбою нового зі старим, що вижило себе в радянській дійсності або пов"язано з пережитками капіталізму. Учасниками обговорень були Конник М., КронродЯ., Степанян Ц. Згодом проблемами суперечностей економічних відносин займалися Конторович Л., Немчинов В.,Новожилов В.

Остання дискусія знайшла відображення на сторінках журналу "Вопросы экономики" в І986-І987рр. і була зумовлена осмисленням необхідності радикальної економічної реформи. В цей період дослідженням суперечностей адміністративного регулювання, старих форм господарювання були присвячені роботи Дбали і на Л., Беляева Ю., Бунича П., Бороздіна Ю., Гримзлюка В., Іохіна В., Колесова М.,Куликова В., Новикова С., Пахомова Ю., Рубіна Ю., Суслова I., Черняка В., Чухно Д., Щербини В. та інших.

Із закордонних дослідників проблеми економічних суперечностей слід виділити таких вчених як Аройо Ж., Корнзї й. та ін.

Початок 90-х рр. характерний прикладним дослідженням проблем, що і викликало недостатність праць теоретичного характеру, в тому числі і з питань економічних суперечностей. Слід відзначити колективну монографію, що вийшла в світ в Інституті економіки АН України, в якій викладені методологічні підходи до вивчення питань формування і розв'язання економічних суперечностей, досліджені рівні системи суперечностей, механізм їх розв'язання;

а такок публікації та учбово-нетодичні посіоники для викладачів вузів з проблем економічних суперечностей і.Радіоновоі.

Мета дослідження полягає в аналізі нзшенш розроблених сторін проблеми економічних суперечностей: генетично вихідної суперечності, фори розвитку суперечностей, багатоманітності суперечностей з точки зору їх як джерел змін, специфічності економічних суперечностей перехідного періоду і особливостей їх розв'язання в процесі трансформації відносин власності. У відповідності з поставленою метою одночасно зпявляється необхідність пошуку адекватних шляхів і методів роздержавлення і приватизації власності, забезпечення соціальної стабілізації суспільства.

Об"ектом дослідження в економічні відносини перехідного періоду від адміністративного до ринкового господарства.

Методологічною основою дисертації є ключові положення діалектично! логіки про суперечності. Метод абстрагування поєднується в дисертації з методом аналізу економічних відносин перехідного періоду з позицій структури відтворювального процесу.

Інформаційну базу дослідження складають вітчизняна монографічна література і періодичні видання,законодавчі акти, статистична інформація, ідо опублікована в республіканській і місцевій пресі, деякі дослідження закордонних авторів, первинні дані міністерств, результати соціологічного дослідження.

Наукова новизна дослідження і особистий внесок дисертанта.

До захисту пропонуються наступні положення дослідження:

І. Виходячи з аналізу вихідної генетичної суперечності між основними спонукальними силами людини - його потребами. - і обме-

кеними спроможностями їх задоволення, сформульована нетрадиційна схема руху суперечностей, що складається з фаз розгортання. кульмінації, згортання та зняття. Це дозволило виділити фази руху суперечностей не з Соку його прямування, а за ступенем зрілості суперечностей; запооігти тавтології, характерної для загаль-новикористовуваноі схеми. Розкритий механізм сполучення протилежностей на кожній із фаз руху.

2. Розкрита діалектика стабільності і мінливості, що виникає на базі того чи іншого способу сполучення протилежностей економічних процесів, на основі їх аналізу в невід'ємності законів єдності і боротьби протилежностей та взаємопереходів кількісних і якісних змін. В підсумку виділені суперечності вимивання. суперечності зростання і суперечності розвитку як джерела екзис-тентних, кількісних і якісних змін, що виражають різні способи поєднання протилежностей і характеризують динаміку руху економічних суперечностей. Виходячи з аналізу суперечностей виживання, конкретизований антагоністичний спосіб сполучення сторін, при якому задоволення потреб веде до руйнування і знищення здібностей.

3. Розкрита взаємодія внутрішніх суперечностей економічних інтересів та суперечностей між суб'єктами економічних інтересів: остзнні виступають як конкуренція.

4. Виділені три групи суперечностей перехідного періоду:

І/ економічні суперечності, зумовлені дією економічних відносин системи господарювання, що передувала сучасній; 2/ економічні суперечності, що виникли завдяки дії реформаторських рішень; 3/ гіпотетичні /прогнозні/ економічні суперечності, поява яких можлива в процесі подальших перетворень. Розкриті основні форми їх

- б -

прояву у відтворювальному ланцюгу: власність - виробництво - обмін - розподіл - споживання.

5. Доведено,що акціонування, приватизація і комерціалізація державної власності виступають як адекватні Форми розв"язання економічних суперечностей одернзвленого господарства. Розкриті шляхи розв'язання суперечностей під час акціонування і приватизації, засновані на зміщенні центру ваги в інвестиційних процесах на мікрорівень. диференційованому підході до об"єктів, суб"ектів та способів реформування власності. На основі аналізу суперечливої взаємодії інтересів державного і недержавного капіталів визначена можлива структура відносин змішаної власності за участю комерціалізованого державного сектора.

Практична значимість роботи. Теоретичні розробки в дисертації дозволили запропонувати практичні рекомендації стосовно шляхів розв'язання деяких економічних суперечностей перехідного періоду. Головно увага приділена комплексу заходів по роздержавленню і приватизації власності. Вироблені рекомендації і пропозиції отримали позитивну оцінку і прийняті до розгляду та використання при розробці Програми приватизації об'єктів комунальної власності м.Біла Церкво в листопзді - грудні 1992р., планів приватизації орендного та міжгосподарського підприємств Новоунраїнського району Кіровоградської області та м.Таращі Київської області /квітень - вересень 1993р./.

Теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відоорзкення в процесі викладання спецкурсу "Роздержавлення і приватизація", ряду тем авторського курсу "Ринок цінних паперів" в Білоцерківському сільськогосподарському інституті, при під-

готовці лекцій в школі сільськогосподарського кредиту н. Е"Хар-ла, проведеної спільно американськими /штат Айова/ та українськими викладачами в м.Біла Церква в березні 1993р. матеріали з дисертації можуть бути використані я у відповідних розділах курсу економічної теорії.

Апробація проблеми дослідження. Результати дослідження обговорювалися і схвалені на засіданнях і науково-методологічних оемінарах кафедри політичної економії Київського інституту політології і соціального управління, кафедри економічної теорії І господарської практики Київського університету ім. Тараса Шевченка та кафедри організації і управління виробництвом Білоцерківського сільськогосподарського інституту.

_ Окремі положення і висновки дисертації були апробовані на конференціях і семінарах, зокрема, на науково-практичній конференції з проблем приватизації в Таращанському районі Київської ооласті /січень 1993р./, доповідались на зустрічі за "круглим столом" "Ринок і соціалізм: догми і реальність", проведеної економічними кафедрами Київського інституту політології і соціального управління і редакцією журналу "Політика і час" /Київ, січень 1991р./, в економічній дискусії за участю журналу "Трибуна", кафедр економічного циклу Київського інституту політології і соціального управління, Українського центру ринкових відносин і підприємництва /Центр "Ринок"/, Інституту підвищення кваліфікації при Київському університеті ім. Тараса Шевченка /Київ, травень 1991р./.

Дисертація є результатом дослідження, по темі якого надруковано 4 роботи загальним об"ємом 1,7 д.а.

Структура роботи зумовлена логікою дослідження, І! зміст викладається в такому порядку:

ВСТУП.

РОЗДІЛ І. ВИХІДНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ "ЕКОНОМІЧНІ СУПЕРЕЧНОСТІ". '

І.І. Суть економічних суперечностей.

. 1.2. Класифікація економічних суперечностей.

РОЗДІЛ II. ЕКОНОМІЧНІ СУПЕРЕЧНОСТІ В ПРОЦЕСІ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКУ.

2.1. Особливі економічні суперечності перехідного періоду.

2.2. Економічні суперечності процесів роздержавлення та , приватизації власності.

2.3. Гіпотетичні економічні суперечності в умовах становлення багатоукладного господарства.

РОЗДІЛ III. ШЛЯХИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ В УМОВАХ _ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА. ^

3.1. Акціонування як форма розв'язання економічних суперечностей.

3.2. Місце і роль приватизації у розв'язанні економічних суперечностей.

3.3. Комерціалізація державного сектора в процесі переходу до змішаної економіки.

ВИСНОВКИ.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ.

Вихідні принципи дослідження категорії "економічні суперечності" базуються на аналізі глибинних зв'язків і відносин в сферах виробництва, розподілу, обміну та спониезннн. Дослідженню су-

іеречностей економічних відносин передує аналіз суперечливої су-гі кожної із сторін, що співвідносяться.

Людина як суб"єкт економічних відносин являє собою складну, :уперечливу істоту, яка розгортається через свої внутрішні суперечності. Саме дія останніх є джерелом активної життєдіяльності їюдини і в підсумку для задоволення власних потреб примушує її вступати у відносини з іншими людьми. Виникає "перенос руху" від эдного суб"єктз на інший; зміна і перетворення їх стану є і зміною, перетворенням суперечностей. Поряд із внутрішніми зуперечностями виникають ісуперечності II І І о у б " єктзии відносин. Таким чином, виникнення економічних відносин,зумовлюється вже існуючими внутрішніми суперечностями кожного суб"єктз відносин, які являють собою імпульс для задоволення певної потреби і змушують для цього суб'єктів вступати у відносини між собою. Оскільки ці внутрішні суперечності пов"яззні з вирооництвом і споживанням певних благ, остільки доцільно називати їх економічними з моменту виникнення економічних відносин.

Будь-яка діяльність людини являє собою процес реалізації її спроможностей для задоволення власних потреб. Імпульсом діяльності є напруга, суперечність між потребою, що виникає, та наявними ресурсами до їх задоволення. Відносини між потреоою та спроможностями до їх задоволення і є вихідними відносинами, авихідною генетичною суперечністю - суперечність в собі, між власного потребою і здатностями суб"єкта.

Відносини суб"єктз до себе з приводу задоволення потреб доповнюються відносинами суо'Єкта до інших 8 приводу використання їх

ресурсного потенціалу для реалізації власних потреб. Відповідно і структура суперечнос тей складається із внутрішніх суперечностей до себе з приводу задоволення конкретної потреби у взаємодії з іншими потребами та зовнішніх суперечностей до іншого суб'Єкту з питань використання його можливостей. Економічні відносини між суб'єктами за своїм змістом є процеси взаємного задоволення потреб, в ході яких розв'язуються суперечності між потенціями одного суб"єкта і потребами іншого. Таким чином, вихідна суперечність як причина суспільного характеру економічної діяльності на зовнішньому р і в -н і проявляється у співвідношенні спроможностей суб'єктів, які взаємодіють.

При переході в розряд суперечностей взагалі вихідна генетична суперечність існує у будь-якій конкретній суперечності, визначає її життєвість та необхідну специфічність.

Традиційва гегелівська схема прямування суперечнос ті характеризує рух з боку його спрямованості. В ній під суперечн і.сдю мається на увазі лише заключна фаза загострення протилежностей: суперечність в цілому ототожнюється з одним із своїх станів - фазою загострення, що веде до термінологічної плутанини. Пропонується підхід до визначення фаз прямування суперечностей з точки зору ступеню їх зрілості: розгортання -кульмінація - згортання - зняття. Фаза розгортання закінчується фіксацією потреби. На цьому етапі виникає суперечність, що зумовлена новою потребою, як результат взаємодії спроможностей і потреби. Фаза кульмінації характерна суперечливою взаємодією сторін, підсумком якої постає формування об'Єкту потреби в ідеальному образі. Потреба залучає в орбіту своїх внутрішніх сил

потенційні ресурси і тим самим ставить останні в залежність від себе. На етапі згортання відбувається розв"яззння суперечності. Вирішальним моментом етапу є привласнення об"єкту потреби. Остання фаза /зняття/ - фаза споживання, під час якої знімається протистояння сторін. Неоднолінійність проходження фаз зрілості суперечностей зумовлена багатоманітністю потреб, що діють на об"єкт,і тому припускає неоднозначність підсумків будь-якого економічного процесу, варіативність результату, що випливає із співвідношення протидіючих сторін.

Той чи інший спосіб сполучення протилежностей веде до кількісних і якісних змін останніх. Дослідження економічних процесів у поєднанні законів єдності і боротьби протилежностей та взаємо-переходів кількісних і якісних змін дозволяє розкрити діалектику стабільності і мінливості, що виникає в залежності від способу протиставлення сторін.

На рівні окремих предметів закон взаємних переходів кількісних і якісних змін трансформується у закон взаємозв'язку не тільки кількісних і якісних змін окремих предметів, але й їх відносних і екзистентних змін.

При цьому екзистентні зміни /поява і щезнення предметів/ предстають як різновид якісних змін матері! взагалі /стрибків/, а відносні зміни /переміщення/ - як різновид кількісних. Зміна і перетворення речей і їх стану, а також довколишнього середовища є і зміною, перетворенням їх протилежностей. Процеси змін являють собою як елементи причин, тобто суперечності, так і наслідки їх дії, тобто динаміку суперечностей. На ціп основі економічні суперечності по критерію руху класифікуються на: суперечності виживання, суперечності зростання і супереч-

ності розвитку.

Суперечності виживання виникають тоді, коли реалізація потреб обмежується сукупними ресурсними можливостями. Вони характеризують такий спосіб сполучення протилежностей, при якому взаємодія сторін не приводить до їх якісної зміни і має тенденцію до розриву відносин. Можлива і така взаємодія сторін, при якій потреби спрямовані на руйнування або знищення здібностей. Такий зміст взаємодії відповідає антагоністичній с у -т і суперечностей.

Спосіб сполучення протилежностей, що змінює в кількісному і якісному плані сторони взаємодії, зумовлює появу суперечностей зростання.

. Суперечність розвитку виражає собою таке поєдвання протилежностей, ,при якому сторони змінюють свою якісну визначеність і напрямок дії в результаті протиборства з іншою стороною і зовнішнім середовищем, і в кінцевому підсумку трансформують самі відносини.

Динаміка суперечностей розвитку пояснюється трансформацією здібностей як реакції на зовнішні /екзогенні/ зміни в будь-яких параметрах, з також внутрішніми факторами і суперечностями саморозвитку, в результаті дії яких спроможності змінюють свою якісну спрямованість і вплив нз потреби. Такі зміни зумовлюють нові в економічному відношенні явища, відмінні від інших в якісному плані, які виникають завдяки визначальній ролі сукупності зовнішніх суперечностей, витісняють старий потенціал, перетворюючи його в результаті зміни власної структури.

Суперечливий характер виробничих відносин знаходить свій вираз у суперечностях економічних інтересів. Ця суперечливість

зумовлюється різницею у меті діяльності суо'Єктів інтересів, і як наслідок, різнонаправленістга їх потреб. Зростання кількості суб"ектів власності сприяє збільшенню багатоманітності інтересі в, ускладнюючи структуру економічних суперечностей між ними.

Автор більш поглиблено зупиняється на розкритті с імей-ного економічного інтересу, що зумовлюється зростанням ролі сім"ї в економічному житті, становленням її як суб'Єкта господарювання.

Структура економічного інтересу будь-якого суб"єкту господарювання складається з двох типів відносин: відносини суб'Єкта до самого себе і відносини суб'Єкта до інших. Суперечлива взаємодія потреб кожного суб'Єкта означає в той ке час внутрішню суперечливість його власного економічного інтересу. На практиці внутрішні суперечності проявляються у виборі тих чи інших шляхів досягнення поставленої мети,тактики і стратегії діяльності, приорітеті одних потреб над іншими.

Відносини одного суб'Єкта до інших зумовлюють наявність суперечностей між економічними інтересами господарюючих суб'єктів. Таким чином, подзійнз структура економічного інтересу будь-якого суб'Єкта господарювання припускає наявність двох типів суперечностей: внутрішніх суперечностей інтересів і суперечностей між суб'єктами економічних і її і е р е с і в. Останні проявляються тільки в результаті відносин суб'Єктів мін собою і тому мають тимчасовий характер. Такі суперечності виступзють як конкуренція.

Аналіз сучасного стану економічних перетворень в країні дозволив провести в дисертації поглиблене дослідження економічних суперечностей перехідного періоду. В економічному плані перехідний

період означає рух націонзльного господарства від моноорганізовз-ної, адміністративної до ринкової економіки. Потреба створення економічної моделі, що грунтується на загально прийнятих методах господарювання, вимагає проведення перетворень на тій базі, що залишилась від існування попереднього господарства. Отже, основною економічною суперечністю з точки зору напряму і зрілості реформ перехідного періоду є суперечність між потребою становлення ринкового господарства і успадкованими від попередньої моделі можливостями.

Автором виділені три основні блоки економічних суперечностей перехідного п е р і о д у, в основу класифікації яких покладені вихідні причини виникнення суперечностей: І/ економічні суперечності, зумовлені дією попередньої системи господарювання; 2/ економічні суперечності, що виникли в період реформ; З/ гіпотетичні /прогнозні/ економічні суперечності, виникнення яких ймовірно в процесі подальших перетворень.

Економічні суперечності першого блоку аналізуються у відтво-рювальному ланцюгу: власність - виробництво - обмін - розподіл -спонивання.

Економічні суперечності в ланці ” власність - виробництво". Стала система виробничих відносин характеризується аосолктним пануванням державної власності. Невизначеність в програмі перехідного періоду питань, пов"язапих з формуванням адекватної ринкової поведінки державних підприємств на кожному з етапів перетворень економічної системи, відсутність реформаторських процесів на рівні первинної ланки - підприємства, викликали глибокі суперечності мін ринковим

характером макроекономічних централізованих регуляторів і нериико-вою поведінкою господарюючих суо"єктів. Зовні ці суперечності проявляються в односторонньому шляху руйнування старих фори управління державним сектором без відповідного створення нових фори, що регулюють організацію виробництва; з намаганні прищепити ринковий стиль господарювання в монопольному, поззконкурентному державному секторі, в безвідповідальності держави перед підприємствами. Як наслідок - обвальне падіння виробництва, пасовий вивіз товару і валюти за кордон.

Економічні суперечності в ланці "виробництво - обмін". В основі суперечностей цієї ланки лежать економічні суперечності між ринком як системою організації товарообміну і ринковою економікою як розвинутий товарним виробництвом. Намагання впровадити ринок без відродяення товарного виробництва призвело до суб'єктивістського зміщення акцентів в економічній політиці, при якому ринок став самоціллю. Найяскравішими проявами цих суперечностей стали т.зв. "лібералізація" і криза виробництва при короткому дефіциті товарів, заміна державної системи ціноутворення монопольною.

Економічні суперечності в ланці "обмін - розподіл". Особливими економічними суперечностями у цій ланці виступають суперечності міес стихійно-адміністративним обміном і розподілом як сферою, що формує соціальну диференціацію суспільства. На відміну від ринкової системи господа-^ рювання розподіл залежить не від результатів виробництво і обміну, а від сталої в нинішній ситуації ієрархії суб"єктів господарювання. Перевагу в розподільних процесах одержує можливість швидкого залучення капіталу' у зиглпді дотацій, пільгових кредитів, від

спекулятивних операцій. Проявами цих економічних суперечностей стали: "проїдання" прибутку на шкоду розвитку підприємств, скорочення відносних доходів працівників бюдкетних установ та не -працездатних осіб, перекачування капіталу в торгово-посередницькі та фінансові організації, структурна криза економіки, спотворена диференціація суспільства.

. Економічні суперечності в ланці "розподіл-спокивання".В ринковій економіці ця ланка завершує відтворювальний процес і характеризується пануванням інтересів споживача. В умовах, що склалися в Україні, інтереси сповивача вступають у суперечність з інтересами суб'єктів, що контролюють і направляють перерозподільчі процеси. Відтворювальний процес не завершується ні пануванням інтересів сповивача, ні зисками виробника. Як наслідок - доступ до благ переважно лише з боку посередницьких і фінансових структур, надзвичайна поляризація доходів з вимиванням середньодоходних верств населення.

В умовах економічної кризи суперечності перестають бути джерелами поступальпого розвитку і все більше одержують характер суперечностей виживання, дія яких не здатна скорегувати і автоматично повернути господарство у стан рівноваги. Вихід із кризи можливий шляхом суперечливого поєднання стабілізаційних заходів, завдяки яким держава відновлює управління і контроль над власним сектором економіки, та заходів перетворювальних, одним з елементів яких є делегування державою частини своїх функцій потенційним суб"єктаи господарювання. В результаті такого зовнішнього впливу па економічні процеси і явища суперечності здобувають форму свого розв'язання.

Дослідженням встановлено, що такою формою розв'язання економічних суперечностей е роздержавлення та приватизація власності. Останні дозволяють ліквідувати надмірне одержавлення господарства і сприяти становленню багатоманітності фори власності, створенню господарського механізму, адекватного ринковим відносинам, формуванню умов для розвитку підприємництва. Доведено, що конкуренція між новими суб'єктами господарювання, між різними формами власності являє собою іманентні суперечності, що складають механізм саморегуляції, самооновлення.

Роздержавлення і приватизація супроводжуються суперечливими процесами як з точки зору умов і техніки реалізації, так і їх результатів. Основні економічні суперечності процесів.роздержавлення і пр-ива-т и з а црі ї лежать в протиставлені головних цілей перетворень: підвищенні ефективності економіки та забезпеченні соціальної справедливості реформ, що проводяться; в невідповідності структури вподобань потенційних покупців сталій структурі державної власності; в неадекватності вартості державної власності, що підлягає приватизації, та ємкості всіх сегментів ринку потенційних покупців; в не інвестиційному характері роздержавлення і приватизації, що суперечить основним цілям цих перетворень, тощо. Криза платежів, порядок продажу об"єктів власності, закладений в прийнятих законах, нинішні дії регіональних органів приватизації при визначенні способів викупу ведуть до загострення суперечностей, пов'язаних з розміщенням коштів, до диференціації стартових умов для різноманітних верств поселення.

Суперечності між цілями структурної і кон'юнктурної політики визначили пріоритети уряду в виборі оо"єктів першочергового про-

даку, до числа яких практично не ввійшли господарські структури, що мають вплив на нзйскоріие наповнення товарного ринку.

Уніфікований підхід до всіх об'єктів зумовив появу суперечностей, пов'Язаних з оцінкою державного майна. Одержані таким чином показники е не ринковими, а штучними, ведуть до суб'єктивного заниження або завищення ціни в залежності від інтересів, уподобань і сумління експертів та чиновників.

Доводиться, що суб'єктивізм в механізмі розв'язання суперечностей, закладений в законодавчих актах, відкриває широкі можливості для нової спіралі хабарництва, корупції, зрощення владних структур з "тіньовим" капіталом.

Акціонування в умовах моноорганізованого господарства являє собою найбільи оптимальну форму роздержавлення велико! власності і забезпечує розв'язання економічних суперечностей, що викликані надмірним одержзвленняи господарства. Акціонерна форма стає інтегратором перетворення різноманітних власників у власника колективного, поєднує індивідуалістичні та колективістські засади, утворює специфічну власність - приватно-колективну. В ак-ціонуванні певної частки створеного продукту находять розв'язання суперечності між індивідуальними і колективними потребами. Одна частина прибутку перетворюється в спільну власність компанії в цілому й нзправляється на розвиток виробництва, а інша розподіляється між акціонерами по капіталу у вигляді дивідендів на акції. Ак-ціонування сприяє такос розв’язанню цілого ряду суперечностей в функціонуванні особистого фактору виробництва /підсилення зацікавленості працівників у кінцевих результатах роботи підприємства, зміна відношення до використання засобів виробництва, до результа-

тів діяльності інших підрозділів компанії, розвиток нової, особли вої форми привласнення, стимулювання творчої, ризикової підприємницької діяльності/.

Акція розмиває традиційні кордони мік власниками і найманими робітниками, мік робітниками підприємства і зовнішніми особами. Як елемент системи стимулювання робітників акція пом"якшуе суперечності мік довгостроковими і поточними потребами працюючих. Залучення зовнішних інвесторів переносить центр ваги на завдання максимізації обсягу виробництва, довгострокового розвитку, більш ефективного розподілу валового доходу.

Широкі можливості для нагромадження коштів роблять акціонерні підприємства більш конкурентоздатними по відношенню до інших фори організації виробництва. Створення відкритих систем виробництва і розподілу, більшість ланок яких не захищена від ринку і конкуренції, веде до ефективності, не породжуючи побічних наслідків, пов"язаних з монополістичними деформаціями.

Обгрунтовується, що функціонування великого виробництва втрачає динамізм і стає неефективним без відповідного рівня і розвитку малих підприємств. Сектор малого підприємництва за рахунок своєї гнучкості і кивучості, орієнтації на дрібносерійне виробництво, конкурентноздатності забезпечує розв"язання економічних суперечностей, пов"нзаних з незграбністю, неповороткістю виробництва, дефіцитом товарів і послуг. Малий бізнес сприяє розв"язанню суперечностей між. власником і підприємцем, завдяки одночасній реалізації власницьких інтересів і підприємницьких спромопностей в результаті поєднання в одній особі власника і підприємця.

11а основі аналізу реформ в країнах Східної Ввропи, сталої структури економіки України, суспільного менталітету народу автор

доводить, що приватизація держаної власності являє сооою найбільш адекватний шлях становлення і розвитку дріоного

і середнього підприємництва. Виділені три напрями приватизації: І/ створення нових підприємств з використанням приватизованих засобів виробництва тих структур, що ліквідуються або підлягають конверсії; 2/ розукрупнення і виділення фрагментів виробництв підприємств - гігантів з проданем їх приватному капіталові;

З/ продаж невеликих підприємств у недержавну власність.

Аналіз діяльності малих підприємств в Україні дозволив визначити найбільш вразливі моменти, що здатні загальмувати приватизаційні процеси, загострити суперечності та спотворити їх прояв: І/ обмеженість правової бази підтримки підприємництва; 2/не-ефективність діючої податкової політики; 3/ відсутність фінансово-кредитної допомоги з боку банківської системи; 4/ відсутність матеріально-технічної бази; 5/недосконалість інформаційно-методичної і консультативної допомоги підприємцям; 6/ недоліки кадрового забезпечення підприємницької ДІЯЛЬНОСТІ.'

Темпи переходу до ринку визначаються не швидкістю скорочення державної власності, а масштабами створення в ринковому секторі підприємств, здатних в найстисліші строки наповнити країну конкурентоздатною продукцією. Метод конкуренції ставить державний і недержавний сектор»: економіки в рівні умови функціонування, примушуючи вести між собою економічну конкуренцію і одночасно здійснювати взаємовигідне співробітництво.

В умовах формування сильного приватного сектора розмивається перегородка иік ним і держсектором. Утворюється змішана економіка, складна система інтересів, що надає цьому явищу супереч-

ливий характер, зумовлює його певну гнучкість і розширює мокли-вості пристосування до сучасної дійсності. З цієї точки зору комерціалізація державного сектора виступає як умова переходу до змішаної економіки і форма розв'язання економічних суперечностей одеркавленого господарства.

Аналіз можливих способів сполучення інтересів державного і недержавного капіталів в умовах відокремлення і здобуття самостійного значення функціональних прав володіння, контролю та управління дозволив визначити можливу структуру відносин змішано! власності: І/ змішані підприємства, що об'єднують взаємодоповнюючі економічні ресурси партнерів у вигляді грошового і продуктивного капіталів; 2/ підприємства, що діють під контролем номерційного__банку" або великої приватної корпорації; 3/ державні підприємства, що управляються приватним підприємцем; 4/ змішані підприємства з заставленою держвласністю; 5/ лізінг і оренда державної власності; б/ держконтроль над приватним сектором.

Дослідження економічних суперечностей сучасного періоду реформ доповнюється в роботі прогнозом майбутніх тенденцій процесів трансформації власності. Гіпотетичні суперечно-с т і дозволяють на підставі змін потреб і можливостей економічних суб'єктів спрогнозувати форми реалізації управлінських рішень, внести до них відповідні корективи.

Умови і середовище проведення реформ, сталі метода і способи їх здійснення спричиняють появу специфічних гіпотетичних суперечностей, властивих особливостям акціокування і приватизації в Україні. Не інвестиційний характер роздержавлення і приватизації в умовах кризи цілих галузей господарства, неспроможності величезної

кількості підприємств працювати нормально без державних субсидій, граничної зношеності основних фондів веде до подальшої стагнації підприємств, розвалу фондового ринку, що тільки народжується, від-тверенню сталої ситуації під дзхои нових власників.

Дослідження гіпотетичних економічних суперечностей приватизації дозволяє виділити основні форми їх прояву: однобічний шлях приватизації, спрямований, передусім, на викуп цілісних майнових комплексів, не сприяє значному розширенню кола власників, і як наслідок, обмежує конкуренцію; переважно зукціинии спосіб продажу викреслює з числа потенційних покупців більшість населення; активізація продажу підприємств торгівлі і харчування задовольняє, передусім, бюджетні інтереси, не впливаючи при цьому на насичення споаивчого ринку, тощо-.

Стала соціальна ієрархія суспільства, могутній криміногенний сектор зумовлюють ваявві можливості доступу до державної власності в процесі приватизації і дозволяють спрогнозувати соціальні наслідки становлення багатоукладної економіки: переплетіння основних джерел приватизаційного капіталу - "тіньового" бізнесу та чиновницького крісла владних структур, - і Формування могутньої плутократичної власності; спотворені розшарування і диференціація суспільства в результаті перерозподілу власності і концентрації надприбутків у обмеженої кількості осіб; протистояння інтересів в конкуренції за присвоєння прав контролю за власністю, в цих умовах дія гіпотетичних суперечностей веде до деградації продуктивних сил, стрійного зростання маргінальних верств населення, успадкування бідності на рівні сіи"і, соціально-політичної напруги в суспільстві.

на основі аналізу гіпотетичних економічних суперечностей

- га -

в дослідженні запропоновані рекомендації щодо шляхів іх розв'язання в процесі акціонування і приватизації, що грунтуються на наступних засадах:

- на загальноекономічному рівні - зміщення центру ваги в інвестиційних процесах на мікрорівень, диференціація способів і об'єктів роздержавлення і приватизації, з цією метою пропонується: І/заміна прав на безоплатну купівлю частки державного майна рівними правами на гарантоване придбання частини акцій або паїв по номінальним цінам з певними пільгами для працівників підприємств, що приватизуються; ¿/вибір акціонерним товариством стабільних анционерів - юридичних осіб з проданеи їм пакетів акцій на позаконкурсних засадах; З/ перехресне акціонування; 4/ диференціація вибору способів роздержавлення та приватизації підприємств та визначення вартості їх майна. При такій диференціації державі повертаються кошти, витрачені на створення майна, у межах

від залишкової їх вартості для низькорентабельних підприємств до відновної вартості - для основної частини прибуткових підприємств. Кошти, одержані від реалізації майна понад визначену його вартість, спрямовуються на розвиток приватизованих підприємств. Позабюджетний фонд приватизації формується за рахунок конкурсного та ауціонного продажу підприємств, що забезпечують швидкий обіг капіталу, надвисоку рентабельність. Платний, інвестиційний, диференційований по галузям харзктер акціонування і приватизації спрямований на підвищення ефективності роботи новоутворених господарств, наповнення товарного ринку, забезпечення фінансових умов проведення приватизації;

- на півчі підприємства - диференціація частки працівників у приватизованому майні. В основу запропонованої методики роз-

рахунків долі кожного робітника в установчому фонді новоутворе-'-них господарських товариств або прав на пільги при купівлі акцій корпорацій покладені: період обороту основних фондів, стаж роботи кожного робітника на підприємстві та затрати праці, виражені через і! оплату. Відсутність потреби у визначені коефіцієнтів перерахунку заробітної плати, пов"язаних з неодноразовий зростанням цін і тарифів, зумовлює простоту розрахунків і сприйнятливість результатів для всіх категорій працівників.

Результати дослідження викладені в таких публікаціях:

1. Ринок і соціалізм: догми і реальність//Політика і час, 1991, їй І - 0,Ід.а.

2. Роздержавлення економіки: проблеми,ріпення//їрибуна, І99-І,

№ 5 - 0,1д.а.

З» Економічні суперечності інтернаціоналізації виробництва в умовах переходу до ринкових відносин//Пиіання політичної економії, 1992, № 221 - 0,5д.а.

4. До чого веде зміна структури власноиїі//ькономікз України, 1992, їй 5 /з співзвторитві/ - і,Од.а.