Оплата труда в условиях перехода к рыночным отношениям тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Оплата труда в условиях перехода к рыночным отношениям"

РГ6 од

2 1 !!!01і 1393

МІНІСТЕРСТВО ОСЗІТИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІШЙ ТАРАСА ШЕВЧЕШ

Ка правах рукопису

ЛАГУТІН Василь Дмитрович

ОПЛАТА ПРАЦІ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО НШКОВИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 08.00.01 - політична економія

А'В Т0РЕ5ЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня доктора економічних наук

Київ - 1993

, Робота виконана на кафедрі економічної теорії та господарської практики ґСиїбського університету імені їараса Левченка

Науковий консультант: академік лК Українл ЧУХНО A.A. Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор АЦІіРІйИО В.і. доктор економічних наук, професор дЗйЕИл С.Д. доктор економічних наук, професор ШиіКІН 20.1.

Провідна установа - Інститут економіки АН України

по захисту дисертацій на здобуття вченого ступеня доктора економічних наук в Київському університеті імені Тараса Левченка за адресою: 252061, вул. Золсдимирська, 60, ауд. 303.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету .

Захист відбудеться

о______годміі на засіданні спеціалізованої ради д.С68.ІЬ.07

Автореферат- розіслано

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат економічних наук, доцент

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

^^альнгсть_тами^ослідження . Одним з актуальних завдань сучасної економічної науки є всебічне дослідження проблем розподілу і оплата праці в умовах переходу до ринкових відносин. Проблема заробітної плати і доходіб від праці завжди була і залишається однією з найбільш злободенних для економічної теорії, державної політики і господарської практики.

Найважливішою складовою ринкових перетворень в економіці України с реформа оплати праці. Своєю суттю, спрямованістю і соціальними наслідками вона безпосередньо зачіпає корінні інтереси багатьох мільйонів людей - людей праці.

Основний пункт розмежування з приводу змістовного боку реформи оплати праці сьогодні проходить по лінії питання: чи буде вона носити поверховий характер, зводячись лише до ідеї про приведення рівня заробітної плати у відповідність з вартістю робочої сили, чи до чисто прагматичних пропозицій про обмеаення диференціації заробітків на основі єдиної тарифної системи; або ж вона буде дійсно глибокою, яка охоплює всі економічні структури, зв"язані з оплатою праці і розподілом доходів /привласненням результатів виробництва/. Єдино правильним у нинішніх умовах може бути, на наш погляд, лише другий підхід, який виходить з того, шо реформування оплати праці - не одноразовий захід', а довготривалий процес, синхронний у часі загальному ходу ринкових реформ.

. Проблема реформи заробітної плати ускладнюється тим, шо її здійснення проходить в умовах глибокої і всеохоплюючої економічної кризи в Україні. Реально існує надзвичайно несприятливе у всіх відношеннях сзредйв..ше для реалізації рефорш. Після лібералізації цін на початку 1992 року значна частина трудящих опинилась у складному матеріальному становиші. В таких умовах головною метою економічних реформ є, на нашу думку, формування соціального ринкового господарства при підпорядкуванні державної надзвичайної антикризо-вої програми широким заходам по стимулюванню виробництва.

Сучасна дилема будь-яких рефорл, в тому числі і реформи оплати праці, - це вибір між лінією на контроль за поміркованою інфляцією /використанням регульованої інфляції/, з одного боку, і короткою фінансовою політико» - з іншого, тобто в кінцевому під-зумку виоір між двома альтернативами в політиці регулювання сукуп-

ного попиту. '

В нинішніх умовах на перший план виходить завдання наукового обгрунтування реформи оплати праці, розробка її основ, змісту і основних напрямків, прогнозування результатів, шо гимагао глибокого теоретичного аналізу 'проблем заробітної плати. Дослідження змін, шс відбуваються в сфері оплати праці, актуальне, воно має велике теоретичне і прикладне значення.Це тим більш важливо, ао практичне здійснення складних завдань реформування заробітної плати відбувається в досить незвичній для науки економічній системі перехідного типу, в умовах ринково-вартісних відносин, шо тільки формуються. Тому розробка цілісної концепції оплати праці для умов переходу до ринкової економіки становить одне з корінних завдань сучасної економічної теорії.

Питанням оплати праці в 60-80-ті роки був присвячений великий масив політекономічної літератури /Див. праці Б.Ф.Ацдріенко, О.В.Біхляєва, В.М.Ворони.Г.І.Гуляева, Є.І.Капустіна, В.П.Кочикяна, Л.Е.Кунельсьхого, Е.О.Лутохі-ної, В.й.Майєра, М.О.Мальцева, Є.ЛЛЛакевича, В.М.Меліховського, М.Г.Муталімова, П.С.Осіпенкова, Ю.І.Палкіна, Н.С.Рабкіної, Б.В.Ра-китського, Н.М.Римааевської, О.А.Рубака, В.Т.РязаноЕа, Н.О.Смір-нозої, А.А.Чухно, О.М.Шохіна та ін./. Рдд праць з досліджуваного питання з"явилось на початку 90-х років /див. праці Н.В.Владової, Ю.П.Кокіна, І.В.Корнеєвої, Т .І.МухаМбетова, М.І.Шутова, P.C.Яковлева та ін./. Однак вони, як правило, стосувались лише традиційних проблем розподілу і далеко не повною мірою, відображали нозі реалії. По суті, економічна практика опинилась сьогодні без надійної концептуальної і теоретичної основи проведення реформи заробітної плати.

Що стосується останнього часу, то питання, пов"язані з оплатою праці, в економічній літературі майже не обговорюються за винятком лише проблем державного регулювання коштів Hä оплату праці і оподаткування доходів. Заробітна плата негласно оголошена чисто мікроекономічною категорією, тому захономірно, шо на рівні ыакроекокоміки вона почала випадати з предмету досліджень. Такий підхід до проблеми на враховує, на наш погляд, багатьох її сторін. Навряд чи можна погодитись із розумінням оплати праці як явиша лише ринку робочої сили, де остання продається і купується за її вартістю /цінокУ на основі угоди між найманими робітниками /проф-

- з -

спілками/ і підприємцями. Подібний однобічний підхід до заробітної плати як до вартості робочої сили е прикладом недооцінки специфічності і складності самого об"єкта дослідження - оплати праці, її виробничої основи. З економічній літературі недостатньо проаналізовано взаємозв'язок оплати праці /доходу від праці/ з іншими форгами доходів і, насамперед, з доходом еід власності. В цьому зв"язку маловивчеиою залишається проблема поєднання прав зласності із статусом зайнятості. Потреби економічної практики >бумовлюгать актуальність цілісного підходу до дослідження стиму-іюгачої функції заробітної плати, яка має вирішальне значення для розвитку виробництва і підвипекня його ефективності.

Необхідність теоретичної розробки ринкових проблем оплати іраці гостро поставило питання про осмислення наукових досягнень іахідної економічної думки в галузі теорії розподілу і заробітної їлати. В цьому плані важливе значення в дисертації набуло використання класичних моделей оплати праці, розроблених Д.Кларком, [.Хіксом, Д.Кейнсом, Д.Мідом та ін.

Проте дослідження ринкових основ оплати праці в Україні не :оке зводитись лише до простого запозичення західних теорій. Подіб-іе вирішення проблеми ілюзорне; адже одна справа - аналіз розподі-у доходів в умовах розвинутого, відрегульованого і соціально рієнтованого рінку, інше - таке я дослідження в наших специфічних мовах, коли тільки починають розвиватися ринкові відносини, від-увається їх становлення в суспільстві, яке суперечливо переходить

о ринку від майже тотального державного монополізму.

Все свідчить про те, шо в дослідженні сучасних проблем оп-ати праці в в наявності великий простір роботи для економіста-еоретика. Актуальність, недостатня опрацьованість і практична еобхідність вирішення даних проблем визначили вибір теми дисер-аційного дослідження.

0б"єктом_5ослдисертаційної роботи виступає система плати праці в сучасній економіці України.

Предметом^осліеження є економічні відносини, шо пов"язані з роце сами формування і привласнення доходів від праці в умовах шішнього перехідного періоду. Відносини оплати праці дослідиться в теоретичному плані з точки зору практичних завдань здійс-зння реформ заробітної плати в економіці України.

У дисертації поставлена мета - провести системне теоретична

досліджзння оплати праці у взазмозв"язку з товарно-ринковими відносинами, шо формуються і на цій основі показати основні тецден-ції розвитку оплати праці в умовах переходу від авторитарно-бюрократичних до ринково-економічних методів господарювання.

Проблема дисертаційного дослідження є багатоаспектною. В ов"язку з цим нами визначений такий комплекс завдань дослідження:

- на основі аналізу об"єктизних економічних процесів і явиш в перехідній економіці України сформулювати і розкрити зміст ринкової концепції оплати праці: з цією метою побудувати модель ринково-виробничої системи оплати праці /"міра праці - міра винагороди за працю"/ і розглянути прямі і зворотні зв"язки в системі "виробництво - ринок - привласнення результатів виробництва";

- поглибити теоретичне розуміння міри праці і міри грошової винагороди за працю стосовно до ринкових умов, визначити їх суть як системних об"єктів; здійснити структурний аналіз міри праці на основі виділення певних ступенів у пізнанні цієї категорії;

- охарактеризувати ринкову суть заробітної плати, пов"язавши її з процесом безпосереднього виробництва і сферою обміну /ринком/ робочої сили; виходячи з цього розкрити зміст способу оплати за результатами праці, визначити місце категорії вартість /ціна/ робочої сили серед категорій, які характеризують систему оплати праці;

- вивчити ринковий механізм оплати праці стосовно до економічної системи перехідного типу; в зв"язку з цим розкрити особливості формування величини заробітної плати у-сфері виробництва і на ринку робочої сили; проаналізувати взаємозв"язок динаміки оплати праці та інфляції, виявити вплив зміни рівня заробітної плай на стан зайнятості, показати складний характер зв"язку доходу від праці і доходу від власності; виділити і дослідити тецпенцію до посилення гнучкості і ризику в оплаті праці;

- виявити прикладні аспекти проблем, шо досліджуються , в рамках проведення реформи оплати праці і. становлення в Україні нової державної політики заробітної плати, політики цій і доходів, соціальної політики і політики зайнятості.

Методологічною_основою_£исертаіЙї є системний аналіз відносиї оплати праці. Особливу важливість в процесі дослідження набули ключові положення діалектичної логіки про об"єктивність розгляду явиш і процесів, загальний і універсальний зв”язок між ними.роз-

виток і взаємоперехід сторін, властивостей, рис оплати праці та ін.. Метод абстрагування, поглибленої формалізації /а тому числі і математичної/ поєднувався в дисертації з методом аналізу системи оплати праці з позицій інституціональної структури сфер обміну і розподілу.

. Наукова_ндвкзна_дасл ІВ!£§2Ш?_І_2Сц би2тцй_вне сак _дисертанта_

полягають в тому, шо на основі системного аналізу сфери оплати праці і розподілу доходів в умовах переходу до ринкових відносин вироблена рлнхово-вартісна концепція оплати праці.В ній реалізовано чотири нових моменти: ло-перие, суть оплати праці аналізувалась через "мірну" модель - взаємозв'язок міри праці і міри винагороди за працю /заробітної плати, доходу від праці/, яка в умовах ринкових відносин набуває якісно нового змісту; по-друге, відносини в сфері оплати праці розглядалися в єдності відносин безпосереднього виробництва і відносин обміну робочої сили; по-третє, заробітна плата аналізувалась і як мікроекономічна, і як макро-економічна категорія; по-четверте, суть заробітної плати /доходу від праці/ розкрита в її зв"язку -з іншими формами доходів - головним чином, з доходом від власності.

Розроблена концепція оплати праці дозволила отримати нові наукові результати, які виносяться на захист.

1. Доведено, шо формою вираження ринково-виробничої суті оплати праці є її "мірна" модель. Обгрунтовано ехвівалентно-відплат-ний підхід до з"ясування взаемозв"язків між мірою праці і мірою винагороди за працю, шо дозволило математично описати модель оплати праці. Показано, шо залежність зміни міри винагороди за працю / заробітку/ від зміни міри праці характеризує певний коефіцієнт /ілиощиик/, який визначає вплив еластичності заробітної плати на рівень зайнятості, вказує на рівень ефективності оплати праці і визначає параметри дольового розподілу вартості продукту праці.

2. Здійснено структурне розчленування і логічне відособлення складових компонентів об"єкта дослідження: критерію, принципу і способу оплати праці. Зроблено висновок, шо критерій /вартість робочої сили/, принцип /формування трудового доходу на основі праці/ і спосіб /розподіл за кінцевими результатами / оплати праці сі:лр-дають внутрішню незаперечливу цілісність. Визначені закономірності переходу до результатного способу розподілу /за кінцевими, вартісними результатами праці/: розмежування затрат і результатів праці.

розвиток поділу і кооперації праці, особисте привласення робітником свосг частки в продукції. Розкрито ринковий механізм сплати граці і розподілу доходів, регуляторами якого виступають ринок робочої сили /де формується вартість і ціна робочої скли/, безпосередній процес виробництва /де використовується робоча сила і створиться вартість/, ринок продуктів /де реалізуються продукти праці, визначаються кінцеві результати Е;:робництва/.

3. Обгрунтовано новий зміст категорій "міра праці" і "міра винагороди за працю". Мігі праці досліджена з точки зору її системного розуміння в єдності простої /кількість і якість праці з врахуванням як' результатних, так і затратних оцінок /, субстанці -

альної /вартість продукту праці/ і реально? /ціна товару/ міри. Доведено, шо оцінка міри праці в умовах ринкових відносин визначається тим, наскільки результат праці - продукт суспільно корисний і якою мірою /шо встановлюється ціною/ він відповідає ринковим вимоггм. При цьому встановлено, шо найсприятливіші умови для здійснення реформи оплати праці мають місце при еластичності цін в бік їх зниження. Розв"язане питання про зв"язок тенденції до знкгеїшя цін із зростанням доходів від праці /теорія протизат-ратного господарювання/. Міра винагороди за працю досліджена з точім зору її двомірності: по-перше, необхідності відшкодування вартості робочої сили і по-друге, потреб її ефективного використання в процесі виробництва. Доведено, що оцінка міри винагороди за прало визначається насамперед виробничими факторами - рівнем ефективності виробництва і праці. .•

4. Виявлено, шо механізм оплати праці в сучасній економіці України не можна вважати повно» мірою ринковим в силу недостатнього розвитку ринкового характеру економічної системи в цілому, панування в ній державної власності, наявності неконкурентного високомонополізованого виробництва з деформованою структурою. В зз"язку з цим вияснена специфіка прояву в економіці’ перехідного типу постулату класичної теорії, за яким заробітна плата дорівнює граничному продукту праці. Встановлено, шо: а/ в умовах низького рівня продуктивності праці і кризової тенденції до її зниження відбувається зменшення граничного продукту, шо негативно впливає на рівень реальної заробітної плати; б/ при незначній величині граничного продукту праці підвищення заробітної плати неминуче набувся і.4;іяЦійкого характеру при одночасноцу звуженні відтворен-

ня робочої сили.-Зроблено висновок, ио в кризовій економіці посилюється еластичність вартості робочої сили з бік зниження; здатність людини до праці відтворюється прі: значно мен-.ж витратах, ніж це вимагається для нормального її відшкодування і розвитку.

5. Доведено, шо сучасний ринок праці в Україні характеризується майже поєною нееластичністю пропозиції /внаслідок панування профспілок як представників найманих робітників/ і попиту /внаслідок панування державних виробничих структур як голоених роботодавців/. Встановлено, по характерно» рисою ринку є відсутність чітко виражених відокремлених інтересів підприємців /незаінтересованість в зниженні витрат виробництва за рахунок економії на заробітній платі/. Така ситуація, а також гіпертрофований розвиток виробництв з високим рівнем капіталоєккості значно знижують ефективність функціонування ринку робочої сили.

-6. Уточнено положення про зв^'язок динаміки заробітної плати, рівая зайнятості та інфляції. Встановлено, шо вітчизняний ринок праці, по суті, не реагує /з точки зору зайнятості/ на зміну заробітної плати. Зроблено висновок, шо в умовах спаду виробництва і зниження реальної заробітної плати інфляційні процеси обумовлюються не стільки інфляціє» попиту, скільки інфляцією витрат. Необхідність обмеження інфляції витрат висуває на пераий план завдання державного контролю і регулювання собівартості /витрат/ і цін^ в тому числі і регулювання витрат на оплату праці /підвищення ефективності оплати праці/.

7. Дано оцінку ринковій системі доходів робітників, в основі якої лежить поява інституту доходу від власності, тобто участі в ірибутку. Як передумова підвищення трудової мотивації робітника в троцері становлення системи прав власності розглядається поєднаная двох сфер - прівласнення результатів виробництва /доходів/ і іривласнення засобів виробництва, володіння ними /управління виробництвом/. Показано, шо мотивація робітників підвищується, коли )они беруть участь як в прибутку, так і в управлінні виробництвом, [роаналізовано суперечності між доходом від праці ^ заробітної) латою/ і доходом від капіталу в умовах змішаної економіки. Дове-ена неправомірність ототожнення соціально-економічної суті дсхо-у від праці і доходу від капіталу в "дольовій" економіці. Зроб-ено висновок, шо існують дві ^суперечливі тенденції в оплаті пра-і: одна - до взаємозв'язку доходу від праці і доходу від власно-

оті, друга - до їх взаємного відторгнення /відмова від права власності/.

8. Доведено положення про те, їло в умовах нинішньої перехідної економіки посилюється ризик в оплаті праці, гнучкість і невизначеність :г величини.' Виділені основні змістові компоненти заробітної плати як кгтегорії економічного ризику. Проаналізовані дві сторони заробітної плати - стабільність /гарантованість/ і гнучкість /динамічність/. Зроблено висновок, шо ризик в оплаті праці математично можна виміряти а».ялітудою коливань заробітку /від його мінімального до максимального рівнів/. Ризик і диференціація заробітної плати розгледаються як форми реалізації її стимулюючої функції• Разом з тим доведено, шо в економіці об"єктивно існують границі /обмежувачі/ диференціації в оплаті праці: економічного, соціального і політичного плану.

9. Поглиблено розуміння суті оплати праці в економіці України. Змістова сторона реформи оплати праці розглядається як комплекс . взаємозв'язаних заходів еволюційного характеру, шо здійснюються в рамках державної політики заробітної плати на макро- і мікроеконо-мічному рівнях. Визначена послідовність етапів реалізації реформи оплати праці: лібералізація заробітної плати, стабілізаційний етап і етап стимулювання виробництва. Доведена необхідність виділення конкретних об'єктів регулювання оплати праці з врахуванням специфіки різких етапів реформи: на стабілізаційному етапі - грошова . заробітна плата, на етапі стимулювання - міра праці. Виходячи з цього, розмежовуються конкретні державні регулятори оплати праці. Описані особливості реального економічного середовиша, в якому проводиться реформа оплати праці: поглиблення кризи, макроеконо-мічні дисбаланси, низький рівень киття. Обгрунтовано висновок, шо ці особливості обумовлюють необхідність першочергового створення механізму активізації трудової і підприємницької діяльності, стимулювання виробництва.

Вірогідність проведеного дослідження визначається тим, юо в ньому на основі наукової методології проаналізовані реальні процеси, які відбуваються нині в економіці України, і сформульовані такі теоретичні і практичні висновки, які відповідають

ринковим тенденціям економічного розвитку нашого суспільства.

Практична значимість і апробація роботи. Теоретичні розробки в дисертації дозволили обгрунтувати практичні пропозиції і рекомен-

дації стосовно проведення в економіці України реформи оплати праці. Головна увага приділена комплексу антикризових заходів, а також заходів по стимулюванню виробництва і кгиссимальній реалізації стимулюючої функції заробітної плати. Прогнозуються особливості і характерні риси економічної поведінки виробників - підприємств /фірм/ в ході практичної реалізації запропонованих дисертантом заходів по реформувелкю системи оплати праці.

Вироблені рекомендації і пропозиції у вигляді доповідних записок отримали позитивну оцінку і прийняті до розгляду і використання в Міністерстві праці України, в Федерації професійних спілок України, в виробничому об"єднаші "Оснастка" /довідки додаються/.

Результати дослідження обговорювалися і схвалені на засіданнях і науково-методологічних семінарах кафедри економічної теорії гуманітарних факультетів Київського державного університету та кафедри соціології Луцького педагогічного інституту.

Практичні результати дисертаційного дослідження знайшли ві- ' дображення в учбово-методичних матеріалах, підготовлених автором: в експериментальному підручнику "Людина і суспільство" для ІІ-го класу загальноосвітньої школи, в авторському курсі "Економічна антропологія", який впроваджений в навчальний процес на факультеті соціальних дисциплін в Луцькому педагогічному інституті, в науково-технічній роботі "Розробка нового змісту соціально-гуманітарної підготовки педагогічних кадрів" /Договір № 4/44-П Науково-методичного. і навчально-експериментального иентру світоглядної освіти молоді при Луцькому педінституті з Міністерством освіти України/.

Положення і висновки дисертації були апробовані на конферен- • ціях, симпозіумах і семінарах, зокрема, на міжнародній конференції "Проблеми соціального захисту молоді в умовах зміни'соціально-економічних відносин "/Київ, 1992 р./, міжнародному науково-прак-гичному симпозіумі "Український ринок: шляхи становлення і перспективи" /Київ,І99І р./, наукових конференціях: "Закономірності інтенсифікації соціалістичного відтворення" /Ленінград, 1983 р./, "Колективність, економічна поведінка робітника і закон про трудові колективи" /Перм , 1984 р./, "Науково-технічний прогрес і ефективність суспільного виробництва "/Душанбе,1934 р./, "Закон економії ?асу та роль фінансово-кредитного механізму в його використанні в іроцесі вдосконалення соціалізі-цг" /Донецьк, 1966 р./, "Особливості виробничих відносин розвинутого соціалізму" /Одеса,1986 р./,"Удос-соналення господарського механізму і прискорення інтенсифікації

- IC -

соціалістичної економіки" /Київ,1937 р./, 'Тинок праці і проблеми соціальної захищеності населення України" /Чернівці, 1991 р./,на звітних наукових конференціях Луцького педагогічного інституту та ін. '

Дисертація є результатом дослідження, по темі якого надруковано більш ЗО робіт загальним объемом понед 25 д.а.

Структура роботи зумовлена логікою дослідження, її зміст викладається в такому порядку:

ВСТУП •

РОЗДІЛ І. РИНКОВО —ВАРТІСНА КОЩеІЩІЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ

1.1. Концептуальна модель "міра праці - міра винагороди за працю”.

1.2. Оплата праці п системі макроекономіки.

1.3. Критерій, принцип і спосіб оплати праці.

1.4. Необхідність становлення результатного способу оплати

праці. '

1.5. Зміст результатного способу розподілу. Оплата праці

і відносини привласнення.

І.гі. Специфіка міри праці в умовах ринкових відносин: е/ Міра праці як системний об"єкт: б/ Проста міра праці і її суперечності; в/ Вартість як субстанціальна міра праці: г/ Ціна товару як реальна міра праці; '

д/ Проблеми редукції праці.

1.7. Міра винагороди за працю /заробітна плата/: суть і функції.

РОЗДІЛ П. НШОШЯ ОПЛА'Щ ПРАЩ /УМОВІ П2РЕХІДН0І

ЕКОНОМІКИ/

2.1. Заробітна плата і вартість продукту праці. Рівень

оплати праці. _

2.2. Заробітна плата і вартість робочої сили. Відтворення робочої сили.

2.3. Ринок робочої сили.

2.4. Заробітна плата і зайнятість.

2.5. Заробітна плата і ціна. Інфляція.

2.6. Заробітна плата /доход від праці/ і доход від

власності. -

2.7. Приватизація як передумова ринкової реформи оплати

праці. .

2.8. Заробітна плата як категорія економічного ризику.

2.9. Етика оплати праці: проблеми диференціації заробітної плати.

РОЗДІЛ Ш. ПОЛІТИКА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ І ЦІН /ПОЛІТИКА ДОХОДІ^

3.1. Суть і послідовність етапів реформи оплати праці.

3.2. Політика регулювання цін.

3.3. Створення інституціональних передумов рінку робочої сили. Політика зайнятості.

3.4. Формування нової системи доходів в ході приватизації і реформи державного сектора економіки.

3.5. Реформування організації заробітної плати на підприємстві /мікроекономіка/. •

3.6. Податкові методи регулювання доходів.

3.7. Специфіка державної соціальної політики. ,

ЩСШШ ’

СПИСОК ШНОШСТАШІ ЛІТЕРАТУРИ

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Методологічною основою дослідження оплати праці служать вихідні принципи аналізу глибинних зв"язків і відносин в сферах виробництва, розподілу і обміну. Системний підхід до концептуального дослідження сутнісних характеристик оплати праці поставив вимогу. конструювання єдиної моделі об'єкта, шо вивчається, яка виражає його внутрішні зв"язяи і залежності, об"єктивні закономірності і тецденції роз- -витку. В даному випадку модель виступає як вихідний пункт концепції, елемент і сторона останньої, як засіб розробки теорії. Побудова теоретичної моделі при всій її абстрактності та бідності виступає першою стадією в пізнанні суті оплати праці, тою ланкою, відштовхуючись від якої можна надалі проникнути в сутність досліджуваного об"єкту, описати закономірності його реформування.

В якості концептуальної моделі в дисертації використовується деяка абстрактна система, в якій відображаються зв^язки між мірою праці, мірою винагороди за працю і мірою споживання. Саме в її рамках в дисертації розглядається ринково-вартісна концепція оплати праці. Отже, модель оплати праці включає дві стадії: формування і одержання доходів /міра праці - міра грошової винагороди

за працю/ та їх реалізацію, або витрачання /міра грошової винагороди - міра споживання/. Робітник дістас доход від продажу своєї робочої сили і участі у виробництві товару, потім цей доход обмінюється ним на споешзчому ринку на життєві засоби /продукти споживання/, які необхідні*для відтворення йога самого та його робочої сили. Цз означає, шо величина оплати праці визначається як вартістю робочої сили, так і вартістю продукту праці. Модель оплати праці набуває, таким чином, такого вигляду:

Робоча сила /вартість робочої сили/ - Праця - Продукт праці /результат праці / - Міра грошової винагороди за працю -Міра споживання.

Оплата праці передбачає еквівалентно-відплатний обмін: по-перше, при прода'ху робочої сили, по-друге, прк продажу товарів - продуктів праці її носія і власника. Подібний еквівалентно-відплатний підхід до вияснення взаємозв'язків між різними мірами оплати праці дозволяє вийти на математичне описання її моделі. Математична формула моделі оплати праці виражається в такому вигляді:

для статичної моделі: А = ¿а - хг

для динамічної моделі: д А = ¿¿а

де: а/ да- приріст/ - узагальнена характеристика міри праці;

А /дА - приріст/ - узагальнена характеристика міри винагороди за працю; .

Л, - коефіцієнт /мнокник/, який показує залежність зміни заробітку від зміни міри праці;•

V - вартість робочої сили. .

Виділення коефіцієнта /множника/ х важливо в силу кількох обставин . По-перше, цей параметр визначає вплив еластичності заробітної плати на рівень зайнятості. Чим више «6 , тим виш заробітна плата і нижче рівень зайнятості. Відхилення параметра Л, в бік збільшення чи зменшення призводить до зміни й* рівня зайнятості - до додаткового залучення робочої сили у виробництво або до її виштовхування з процесу виробництва. По-друге, величина коефіцієнта •(/ вказує на рівень ефективності оплати праці у виробництві даного товарі'; по суті, це характеристика зарплатоємкості продукту праці. По-третє, коефіцієнт <1> визначає параметри до-льового розподілу вартості продукту, тобто пропорцію, в якій вартість продукту праці розподіляється мік безпосереднім виробником

та іншими економі'шими -суб"єкта\'и.

Як системний об"скт оплата праці має досить складну внутрішню структуру. Під впливом формуючих ринкових відносин вона стає все більп багатогранною, змінюються принципи і способи оплати праці, характер її функціонування і просту. Принципово методологічне навантаження в ринково-вартісній концепції оплати праці несе структурне розчленування і логічне відособлення складових елементів

о б " є к т а дослідження, вияснення питання про їх підпорядкованість, виявлення зв"язків мік ними. Одним із загальновизнаних проявів формально-логічного підходу є родо-видова побудова визначень. 1 з даному випадку внутрішня структура системи оплати праці розкривається за принципом виділення зв"язку: рід -тип - форма. В зв"язку з цим автор розрізняє: по-персз, критерій оплати праці, який в умовах ринку виступає як заргість робочої сили; по-друге, принцип оплати праці, ним є форг^увакня трудового доході" ка основі міри праці; по-третє, спосіб оплати праці, під яким в умовах ринкового господарства розуміється розподіл за результатами праці. В такому розумінні критерій, принцип і спосіб оплати праці не виключають один одного, а складають внутрішню цілісність.

Критерій оплати праці - вартість робочої сили визначає родову особливість формування доходів від праці, величина яких об'єктивна для кожного робітника, незалекно від конкретних способів, видів і форм заробітку вона повинна відповідати вартості його робочої сили. Принцип оплати по праці є визначальним в будь-якій економічній системі, тому шо саме праця Еиріиіальною мірою зиступає основою для привласнення результатів виробництва. При іаявності ринкових відносин принцип оплати по праці ке може ісиу-їати інакше, як розподіл за результатам праці. Спосіб розподілу іа результатами праці можливий лиие на тому рівні суспільної коо-іерації, де виробляються відносно /або повністю/ закінчені про-іукти. Оскільки результати праці в умовах ринку ке можуть бути аздалегідь визначені, ймовірність їх невідома, то це обумовлює евизначеність величини заробітної плати, її рлзиковий характер.

Змішана економіка і неоднорідність існуючих в її рамках еко-омічних структур обумовлюють виникнення тенденції до ускладнення заємозв"язків і переплетення різних принципів і фор* розподілу.

Без розуміння єдності двох ринкових принципів розподілу - за працею і за власністю - наукове тлумачення механізму формуваїгня доходів в умовах змішаної економіки позбавляється методологічних основ. Доход від власності становить якісно КовиЯ елемент в механізмі формування доходів1, він вказує на важливий вектор генезису відносин розподілу.

Важливим моментом в ринково-вартісній концепції оплати праці є виявлення специфі ки ринкової міри праці, тобто особливостей праці, яка розглядається з боку її властивості створювати товар і вартість. Міра праці належить до числа основоположних економічних категорій в системі оплати праці. 1

Вихідним пунктом дослідаення міри праці є її структурний аналіз - вивчення внутрішньої структури міри праці як системного поняття, виділення трьох ступенів в пізнанні цієї категорії : простої, с2'бстанціальної і реальної. В дисертаційному дослідженні під простою мірою праці розуміється її кількість і якість з врахуванням як результатних /корисність/, так і затратних /витрати/ оцінок; під субстанціальною мірою - вартість продукту праці як системної єдності її корисності і витрат; а реальна міра праці розглядається як ціна товару, яка відображає всю сукупність економічних відносин виробництва і ринкового обміну. Отже, предметом теоретичного дослідження в даному випадку є значно ширше коло . економічних проблем порівняно з тим, шо традиційно описувалось поняттям "міра праці". Головна ідея тут зводиться до того, шо оцінка міри праці визначається тим, наскільки продукт праці суспільно корисний і якою мірою /шо встановлюється ціною/ він відповідає ринковим ВИМ0Г8М.

У роботі розгляцуто суперечності міри праці, насамперед, ті суперечності, які випливають з самої структури міри праці - між її якісною і кількісною визначеністю, між результатами і затратами. Ці суперечності проявляються у ряді більш конкретних суперечностей, з якими повсякденно стикається економічна практика: між вимогою зниження витрат і необхідністю поліпшення корисності /якості/-товару - чи завжди краша якість "купується" обов'язковим підвищенням собівартості; між динамікою затрат праці і низьким технічним рівнем виробництва та ін. .

Як важливу характеристику реальної міри праці в дисертації

виділено еластичність цін в бік їх зниження. Ринкове господарство чітко виділило стимул до зниження цін - конкуренцію між товаровиробниками. Зниження цін похідне від гостроти конкуренції. Еластичність цін в бік їх зниження - результат технологічного прогресу, інтенсифікації виробництва, підвииення його ефективності, економії живої та уречевленої праці, підвищення професійної майстерності персоналу, якісних управлінських рішень. У зв"язку з цим ставиться питання про можливість підвищення рівня оплати праці при зниженні цін на продукція, шо випускається. В якості головного джерела більш високої оплати праці в уиовах зниження цін виступає різниця між ринковою ціною і знижуючими витратами виробництва. Загальна закономірність полягає тут в тому, шо ціна, як правило,знижується із зниженням граничних витрат виробництва; проте знижується не тою мірою, в якій знижуються витрати. Дійсно, ринковим стимулом для товаровиробника є в кінцевому підсумку не величина /або рівень/ ціни, а різниця між ціною товару і витратами на його виробництво. Крім того, за рахунок більш низької ціни товаровиробник завойовує й більш вигідні позиції на ринку /збільшуючи обсяг продажу/ і відповідно одержує . виші доходи.

Аналіз міри праці дозволив провести більш поглиблене дослідження суті і функцій міри винагороди за працю і тим самим конкретизувати концептуальну модель оплати праці. Для дослідження економічної категорії "міра винагороди за працю" /заробітна плата/ вирішальне значення мають дві методологічні вимоги. По-перше, дана категорія може бути пізнана тільки в рамках системи відносин виробництва і привласнення його результатів, поза цієї сфери заробітна плата втрачає свій сенс. По-друге, міра винагороди за працю засновується на ринковому визнанні вартості товару робоча сила; як елемент ринкових від-їосин заробітна плата органічно "вмонтована" в механізм функціо-іування ринку робочої сили. Отже, має місце двомірність структури міри винагороди за працю /заробітної плати/. Модель "міра пра-

іі - міра винагороди за працю", яка розгладається з боку свого імісту, розпадається на два взаємозв'язаних акта:

І/ Т /робоча сила/ - Д / доход/

2/ Т /продукт праці/ - Д /доход/.

Перед тим, як почати працювати, людина із своєю робочою си-ою з'являється на. особливому ринку в сфері обміну. В будь-якому

виробництві авансуються грошові кошти на купівлю необхідних виробничих ресурсів /факторів/, включаючи і робочу силу. Проте, хоча ціна робочої сили й виплачується її власнику, який продав свою ' здатність до праці як товар, характерним для цього процесу є інший акт: Т /продукт праці / - Д /доход/. Проблема розмежування цих двох актів є принциповою; від її вирішення залежить сутнісне розуміння міри грошової винагороди /заробітної плати/ - або вона визначається лише угодою /договором / між власником робочої сили /найманим робітником/ та її покупцем /наймачем, роботодавцем/,або •ж її суть виводиться з процесу виробництва продукту як його результат. Ринок робочої сили /сфера обміну/ сам по собі не здатний впровадити ефективні форми організації заробітної плати. Проблема оплати праці, таким чином, - це, насамперед, виробнича проблема.

Без розуміння цього факту неможливо підійти до питання матеріального стимулювання праці, створення особистої зацікавленості робітника в кінцевих результатах виробництва. За відносинами купів-лі-продаку робочої сили на ринку праці стоять відносини привласнення і розподілу вартості, які визначаються в кінцевому підсумку ефективністю виробництва і праці.

Структурно-функціональний аналіз оплата праці дозволив розкрити такоїк взаємозв'язок двох функцій заробітної плати - відтво-рювальної і стимулюючої. Відтворювальна функція заробітної плати є логічною передумовою дії її стимулюючої функції; недоврахування відтзорювальної функції не дозволяє реалізувати і стимулюючу функцію. Неможливо забезпечити належне стимулювання праці, ягага величина заробітку значно нижче вартості робочої сили, не забезпечує суспільно нормальні умови для її відтворення.

В дисертації приділяється велика увага дослідженню специфіки оплати праці в економічній системі перехідного типу, в умовах ринкових відносин, що тільки формуються. При цьому аналіз ринкового механізму оплати праці побудовано на подальшому теоретичному розкритті виділених в концептуальному плані процесів /або актів/:

Т /продукт праці / - Д / доход/, Т /робоча сила/ - Д /доход/.

В економічній теорії мають місце два, ставші традиційними під х'о ди до оцінки рівня оплати праці: по-перше, розгляд величини заробітної плати в соціально-інститу-ціональному плані як результату взаємодії різних соціальних сил та інститутів на ринку робочої сили, де встановлюється вартість

'і ціна/ цього специфічного товару, по-друге, розгляд рівня за-юбітної плати з точки зору умов протікання процесу виробництва : створення продукту /граничного продукту/ праці.

Основною передумовою зростання ріеіія оплати праці є підви-іення граничної продуктивності праці. Надмірно швидкий ріст за-юбітної плати в сфері виробництва, який перевипує темпи підвн-ення продуктивності праці, обумовлює посилення інфляції. В еко-вміці України, починаючи з І9с<3 року, почався процес зникання родуктивності праці при одночасному прискореному /інфляційному/ ідвишекні заробітної плати. Різкий "стрибок" номінальної заро-ітної плати забезпечувався головним чином зростаючою грошовою місією, а також значними банківськими кредитами. В силу наявно-ті політичних /патерналістська соціальна.політика держави, пос-ійна загроза страйків/ та інституціональних /монопольне стано-оте профспілок, відсутність заінтересованості адміністрації дер-авних підприємств в економії коштів на заробітну плату / фаісто-ів зникла циклічна форла динаміки заробітної плати: незважаючи ї загальне скорочення об"ємів виробництва зниження номінального івня оплати праці не відбувається.

В дисертації обгрунтовується висновок, шо низький рівень оп-іти праці обумовлений малои величиною граничного продукту, який ш місце внаслідок низької продуктивності та ефективності праці, 'руктурної деформації економіки, гіпертрофованого розвитку ви-ібництва засобів виробництва на шкоду виробництву предметів спо-івання. '

Проблема усунення заниженої економічної оцінки вартості і ни робочої сили, значного підвищення реальних заробітків стоїть огодні в економіці України дуже гостро.

Вирішення питання про величину /рівень/ заробітної плати вигас спеціального розгляду закономірностей макроекономічного ру-фонду життєвих засобів, який необхідний для відтворення сукуп-ї робочої сили. Величина вартості і рівень реального за-бітку лімітовані наявним в суспільстві об"ємом предметів спо-вання. Із зміною і розширенням фонду життєвих засобів змінгое-ся вартість робочої сили, а відповідно і рівень оплати праці, гприятливою обставиною є те, шо в результаті довготривалого іоритетного розвитку в економіці України важкої промисловості і знно-промислового комплексу фоца життєвих засобів виявився об-

мекешм надзвичайно низьким! межами. Приросту заробітної плати повинен відповідати структурний поворот в бік виробництва предметів споживання. При цьому слід враховувати, шо існуюча інерційність макроекоиомічних структурних змін /крива сукупної пропозиції к.ае досить стійку властивість зберігати свій вихідний стан/, неминучий в цьому випадку лаг часу /змішенчя кривої сукупної пропозиції вправо вимагає значного часу і суспільних зусиль/ затрудіює досягнення тут реальних поліпшено.

В силу того, во об"є:«і фонду життєвих засобів на макрорівні в кожний момент обмежений, визначення величини оплати праці на мік-рорівні повинно знаходитись під державним впливом, регулюватися державою.

Процес /або акт/ Т /робоча сила/ - Д /доход/ відбувається на ринку робочої сили, проте за своїм змістом він обумовлений насамперед закономірностями відтворення робочої сили. Лібералізація цін та інфляційний характер зростання номінальної заробітної плати привели до звуження відтворення робочої сили. В дисертації підкреслюється, шо ріст роздрібних цін до рівня граничного платоспроможного попиту, який об"єктивно необхідний для досягнення фінансової збалансованості і макроекономічної стабілізації, дає лише короткочасний ефект. Люди не завжди будуть підкорені грошовій ілюзії, не беручи до уваги нових погіршених умов відтворення робочої сили. Основою нормального і постійно розширюючого відтворення робочої сили і, одночасно, стимулом розвитку виробництва і насичення ринку різноманітними товарами виступають високі реальні доходи людей. Рівень реального заробітку прямо зв"язаний з формуванням сукупного попиту як важливого елемента макроекономічного регулювання.

В дисертації відзначається, шо особливістю вартості робочої сили є її значна еластичність. На відмів від інших товарів цей специфічний товар може відтворюватись при значно менших витратах, ніж це вимагається для нормального його відшкодування і розвитку. Загальний спад споживання, погіршення його структури вкрай негативно позначається на відтворенні робочої сили; в результаті вартість робочої сили наближується до її нижчої /мінімальної/ межі. Робоча сила відтворюється все меншою мірою, тим самим заробітна плата втрачає свою відтворювальну функцію.

Відтворення робочої сили розглядається як складний за сеоїм

змістом соціально-економічний процес. Він включав в себе не тільки відносини сфери споживання /задоволення суспільно нормальних потреб людини /сфери обміну/ гронові кодти на відтворення набуг-лять форлу ціни робочої сили/, але А відносини сфери безпосереднього виробництва, по зв"язані з еквівалентним відшкодуванням витратних в процесі праці фізичних та інтелектуальних сил і енергії людини. Суттєвіш моментом з розмежування двох сфер: відшкодування витрат на відтворення робочої сили і відшкодування витрат робочої сили, тобто компенсації робочої сили, яка витрачена в проиесі виробництва. Витрати на відтворення робочої сили визначаюто рівень її мінової вартості - величину номінальної заробітної плати. Витрати ж на відикодування витрат робочої сили визначають рівень мінімальної заробітної плати. В роботі виділяються дсі сторони визначення мінімального заробітку: одна - з точки зоре7 прожиткового мінімуму на відтворення робочої сили, єдиного для всього суспільства; друга - з точки зору відшкодування витрат робочої сили.диференційованого за категоріями і професіями робітників. Отке, категорія мінімуму заробітної плати- набуває більш конкретного економічного змісту, пов"язується з процесом виробництва.

Неможливо розглядати проблему оплати праці без врахування впливу тих процесів, які відбуваються на формуючому ринку робочої сили. Ціна робочої сили відображав стан ринку, співвідношення попиту і пропозиції на ньому. Необхідна передумова ефективного функціонування рлнку робочої сили - гармонізація і максимальна узгодженість економічних інтересів підприємців і найманих робітників. Аналіз показав, шо ринок праці в перехідних умовах є гранично коротким. Пріоритет робітників в особі профспілок обумовлює майае повну нееластачність пропозиції, коли підвищення заробітної плати сприймається як "належне" ,і обов"яз-кове. Графічно це моуна показати прі кривій пропозиції, яка прямує до прямої, шо паралельна вартикальній осі. Одночасно, в силу панування держави як головного і майже єдиного роботодавця-най-мача попит на робочу силу також е, по суті, нееластичним. Графічно це можна показати кривою попиту, яка також прямує до прямої, шо паралельна вертикальній осі. Все це створює досить незвичну ситуацію на формуючому ¿>янку праці: ринок майже не реагує /з точки зору зайнятості/ на зміну величини оплати праці, шо значно ■знижує його ефективність. У цьому зв"язку проблема посилення гчуч-

кості ринку робочої спли, забезпечення більш вагомого його "ринкового" змісту набуває виключно важливого значення.

Ринок праці, визначаючи величину заробітної плати, одночасно формує і певний рівень зайнятості, причому зз"язок між зміною заробітної плати і станом зайнятості носить симптоматичний характер, тобто не є строго причинно-наслідкоізим. З дисертації виділяється мікрсекономічнііЯ аспект взаємозв'язку заробітку і рівня зайнятості. Чим мєнсе зайнятих у виробництві, тим вище продуктивність праці і тим више їх заробіток: тобто реально існує грунт для вивільнення з виробництва робочо: сили. Звичайно, у виробництво мок-на залучити всіх наявних робітників - продавців робочої сили на ринку праці, проте з певного моменту починається прискорене зниження рівня граничної продуктивності праці нового додаткового робітника порівняно з попереднім.

У роботі досліджується взасмозв"язок оплати праці з таким компонентом макроекономічної нестабільності як інфляція. Розлад-некня тросового обігу, значні теміїи інфляції, які стали характерною рисою сучасного економічного розвитку, призводять до підриву механізму оплати праці, знеціненню її стимулюючої функції. Чому в умовах, холи відбувається спад виробництва і зниження реальних доходів, інфляція не тільки зберігається, але й прискорюється ? Відповідь на це питання лежить не стільки на боці інфляції попиту, скільки на боці інфляції витрат. ОбмзЕсуюча грошова політика з ви-, користання!/ "коротких" меж кредитування і рентабельності в умовах високої монополізації виробництва закономірно-підвищує витрати виробництва. Звідси й ріст цін: причому навіть в умовах, коли знижується попит на продукцію, шо випускається. Монополісти не йдуть на зниження цін, шоб продати надлишки товарів, а просто скорочують обсяги виробництва. Проблему стабілізації грошового обігу і обмеження інфляції слід розглядати не саму по собі, а через монополізм державної власності. Без демонополізації виробництва розв"язати проблему інфляції неможливо. Надмонополізація економіки України і відсутність в ній конкурентного елементу в очевидним фактом. В зв"язку з цим підкреслено, шо саме монопольний ринок буде тим реальним і вкрай несприятливим економічним середовищем, в якоцу проводитиметься реформа оплати праці.

У міру приватизації і роздержавлення власності все більш ясно вираженого вигляду набуває процес формування

нової СИС-ТЄМК доходів. Принциповим тут з поява інституту доход/ від власності, тобто участі в прибутку. При цьому на першій план виходить проблема встановлення оптимальних співвідношень а розподілі різних форм доходів і насамперед доходу від праці і доходу від. капіталу.

Розвиток систс-іди прав власності особливо- важливий з точки зору досягнення високої мотивації людини в сфері виробництва. Поки немає майнової відповідальності, а зона виникав у власника, немае й повноцінних стимулів. Найсприятливіші стимулюючі умови створюються в тому випадку, коли робітники ке просто беруть участь в прибутку, а вирішують і виробничі /господарські/ справи підприємств.

У цьому плані з дисертації проводиться різниця між привласненням результатів виробництва і привласненням засобів виробництва.Яісшо перлий процес зв"язаний з формуванням доходів, то другий - з участю в управлінні. Найопяшальніший варіант - їх поєднання. Участь робітників в прибутку гостро ставить питання про необхідність їх особистої участі в управлінні підприємством / фірмою/ при будь-якій формі власності: колективній, приватній або державній.

В роботі підкреслюється, шо в змішаній економіці має місце не тільки взаємозв"язок доходу від праці і доходу від власності, реальними є і суперечності між ними. Аналіз системи розподілу доходів в акціонерному товаристві /акціонування - одна з основних і найефективніших фори роздержавлення/ дозволив зробити висновок . про наявність в ній суттєвих суперечностей: між акціонерами,, різною мірою причетними до власності, між робітниками і акціонерами, між робітниками, у кого акцій багато, і тими, у кого їх мало /хто не володіє акціями/ і т.д. В зв"язку з цим доведено неправомірність ототоанення соціально-економічної суті доходу від праці і доходу від-капіталу. Доход від капіталу завжди є доходом від власності, чого не можна сказати про дохсд від праці. При малій величині дивіденда /для структури доходів робітника - це типовий випадок/ доход від власності втрачає для робітника сенс, зводячись лише до формальних операцій з акціями, відтворюючи відрів заробітної плати від прибутку. Дивіденд на акції в такому випадк'г вис у-пає простим- елементом заробітної платну він не грає ніякої суттєвої ролі.і має навіть дестимулюючий ефект.

Найбільш повний взаєнозв"язок і єдність доходу від праці і доходу від власності проявляється з умовах колективної форяі

власності, яа локааус свої переЕаги, як правило, в трудомісткому виробництві на дрібних і середніх підприємства*.

Характерно» расою перехідного періоду е посилення ринкової .динамічності і ризику в о-пдаті праці. Заробітна плата по мірі становлення ринкових відносин все більше набуваа рис категорії економічного ризику. Проблемі ризику з оплаті праці до сих пір не приділяли особливого -значення, але зона виявляється ваялийою в умовах ринкових перетворень. В дисертації показано, шо в йотивації робітника має .місце .внутрішня суперечність - між прагненням забезпечити ¡гарантованість заробітку і бажанням збільшити його. Найманий робітник, очікуючи заробітну плату, намагається керуватися насамперед ¡міркуваннями стабільності і обачливості. Він, як правило .прагне, до мінімального ризику. .Проте робітник не проти того, шоб отри-¡мати ;й більд високий заробіток, по закономірно підвишуо значимість ризику в оплаті праці. .В .заробітній платі, таким чином, поєд- . нуються дві суперечливі сторони: ризик і стабільність /забезпеченість/. •

Заробітна плата як ¡категорія економічного ризику характери- . • ■гуеться з точки -зору її -кількісних .параметрів як функція від амплітуди -коливань --заробітку., тобто відхилення максимального заробітку -від -мінімального -на даному робочому місці: .

Р -= і ./А/ де:: 'Р — рівень ризику в ^оплаті зірацг;

-А — амплітуда коливання ¡заробітку. ■

.або: ІР = / /Зп --Зп / ;3П - величина ¡заробітної плати.

:Ризик -до.рівіЕзє цулю ,/Р — 0/,, якшо має ¡місце повна гарантованість .заробітку, тобто лсоли А = -0

Кагссретною формою ¡прояву ¡зростаючого ризику з оплаті лраці івиступас .такок .зниження частки .-постійної /тарифної/ 'частини заро-1 бітку гпри .одночасному .збільшенні його змінної частини. ІІкшо прий-:няти ,величицу ¡заробітної плати -умовно :аа І., ото тоді

зп •«= ІП ,+ 3 - .ї -

де: .П - гпостійна ¡.заробітна шлата.,

"З — змінна заробітна ¡плата.

'Постійна’-частина „заробітної ¡плати буде ¡с-.ііниратися в »мекаг.

від 0 до І, тобто 0 < П £ І; а змінна частина - в меаах 0^3<ГІ. Ризик при цьому иогла розглядати як функцію від постійної і змінно: частиш заробітної плати, тобто

р = / /а,а/.

Ця функція повинна мати такі властивості:

І/ / /П ,0/ = 0. Яка о в структурі заробітної плати відсутня змінна частина, то ризик в оплаті праці дорівняє нулю.

2/ ¿¿т, /П ,2/ = ¿іт, /П ,2/ = о-о

П—0 з -*-1

Якио змінна частика заробітної плати зростав і набликазться до загальної величини заробітку, а постійна частина зменшується і наближається до нуля, ризик в оплаті праці різко збільшується, прямуючи до нескінченності. Отке, ризик в оплаті праці характеризується дрифтом заробітної плати, тобто випереджаючим ростом заробітку порівняно з ростом тарифу /ставки/.

3. При П = 0 функція / /П,2/ не може бути визначена, оскільки в реальній дійсності неможливо уявити собі ситуацію, коли б постійна частина заробітної плати дорівнювала нулю. Зменшення частки тарифної частини в загальному заробітку посилює гнучкість системи оплати праці.

Збільшення ризику в оплаті праці проявляється черот диференціацію рівня заробітної плати. Без диференціації в оплаті праці робітників різної кваліфікації і всередині окремих професійних груп не створити достатньо сильних стимулів до праці. Зільп гнучкі шкали заробітків відповідають новим технолог «'чним умовам виробництва, шо вимагають більшої відповідальності і самостійності робітників..РаЗом з тим в економіці повинні існувати границі диференціації в оплаті праці і доходах. Ці границі мають бути такого рівня, шоб , по—перле і стимулювати більш ефективну і кваліфіковану працю; по-друге, створювати у найменш оплачуваних робітників стимули до зростання особистих доходів; по-третє, не викликати надмірно різкої соціальної нерівності, а значить і соціального невдоволення. Необхідність суттєвої диференціації в доходах, з одного боку, і наявність об"єктивних обмежувачів нерівності, з другого, реально існуюча дилема сучасного суспільно-економічного становиша.

Найбільш наочними с соціальні обмежувачі диференціації доходів, які зв"язані із зниженням загального рівня задоволення потреб людей. Диференціація доходів неминуче спричиняє гострі проблеми, соціальну і майнову поляризацію людей, шо. викликає погіршення морально-психологічного клімату в суспільстві. Економічні обмежувачі диференціації в доходах зв"язані із зниженням стимулів до праці у низько оплачуваних і частики середньо оплачуваних робітників, чисельність яких досить значна. В результаті у цих людей, по суті, зникають перспективи в трудовій діяльності. Мають місце і політичні обмекувачі диференціації, які зв"язані з можливістю загострення політичної обстановки в суспільстві, зростанням роди-кальних настроїв серед малозабезпечених верств населення.

Переведення теоретичних результатів дослідження в русло практичних пропозицій і рекомендацій здійснюється в дисертації на основі розгляду державної політики заробітної плати і змісту реформи оплати праці. Реформа оплати праці становить комплекс взаємозв'язаних заходів еволюційного характеру, які здійснюються як на макроекономічному /державному/, так і на мікроекономічному /підприємницькому/ рівнях. Завдання реформування заробітної плати вимагають певної послідовності при проведенні самої реформи. Розрізнення етапів реформи оплати праці необхідно для розмежування стадій проведення необхідних економічних заходів, виділення конкретних державних регуляторів оплати праці.

Самий початковий етап /скоріше це ше передреформа оплати праці/ зв"язаний з встановленням вільних цін і заробітної плати, їх лібералізації. Тільки після цього починається вже власне ринкова реформа заробітної плати. Необхідно розрізняти заходи по реформуванню заробітної плати на етапі реалізації стабілізаційних програм і заходи, необхідність яких обумовлена розв"язанням завдань стимулювання виробництва. На стабілізаційному етапі об"ек- и том регулювання є грошова заробітна плата, на етапі стимулювання виробництва об"ектом регулювання виступає міра праці. В основі етапу стабілізації лекить рестриктивна політика в галузі грошових доходів, тобто контроль і навіть заморожування їх росту. Причому формально на етапі стабілізації може зберігатися порядок лібералізації заробітної плати при відсутності прямих державних методів її обмеження /які є обов"язковими як методи антккризових дій/.

Необхідність етапу жорсткої стабілізації викликана поглиблюючою економічною кризою в Україні, неефективною структурою суспільного виробництва. Зрозуміло, то проводити відразу ж стимулюючу реформу в незбалгнсованій дифіцитній економіці неможливо. Проте, розв"язук>чи завдання стабілізаційної програш, дуже важливо не упустити моменту, коли неоОхідно буде активізувати стимули до праці, комерційної діяльності та інвестицій.

Перехід від стабілізаційного до стимулюючого етапу реформи найскладніший б її здійсненні: тут існує реальна загроза того, шо відмова від сбмежеіїня цін і зарплати може викликати мимовільне прискорення темпів інфляції без значних успіхів в розширенні виробництва. Специфіка соціально-економічних умов в Україні така,шо навряд чи можна розраховувати на досягнення реальних позитивних результатів стабілізаційного етапу найближчим часом. Адже заходи, які спрямовані на скорочення попиту, ніяк ье ув"язуються з існуючим низьким рівнем життя переважної частини населення. Пр;і таких обставинах не доводиться чекати закінчення стабілізаційних програм, шоб перейти до наступного етапу реформ. Вже початкові анти-кризові державні заходи повинні праирзати на стимулювання виробництва. Розширення виробництва, його раціоналізація дозволить під-випити заробітну плату, не піддаючи загрозі стійкість цін. Стимулююча функція заробітної плати та інших форм доходів повинна проявитись повною мірою.

. Регулювання міри праці розглядається в дисертації крізь призму регулювання цін, шо важливо як з точки зору формування коштів на оплату праці, так і з точки зору реалізації /витрачання/ номінальних доходів. В залежності зід конкретних умов змінюються форми і методи регулювання цін. В роботі розмежовуються три основні об"єкта регулювання в системі ціноутворення: динаміка цін, рівень цін і структура цін. Більш повний контроль державних органів за діяльністю виробників буде мати місце при державному регулюванні рівня і структури цін, менш повний - при регулюванні їх динаміки.

Весь сенс державного регулювання структури Ціни на відміну від її адміністративного встановлення полягає в тому, щоб звільнити товаровиробників від боязні знижувати собівартість продукції і трудомісткість, без чого неможливо обмежити інфляцію витрат. Державні органи в рамках антикризових заходів можуть визначати

так званий лімітний /граничний/ норматив заробітної плати як верхньої мені заробітку в ціні товару. Мова йде про державна обмеження заробітної плати в структурі ціни у вигляді ліміту, кратного офіційному мінімуму заробітку або його середньому рівню. Підприємства, шо перевищують цю границю, повинні піддягатися штрафові у вигляді підвишенного податку. Встановлення к самим виробником більш низької величини витрат на оплату праці в структурі оптової ціни побинно заохочуватися пільговою ставкою оподаткування.

Універсальним методом регулювання рівня цін с встановлення їх гранично допустимих верхніх рівней, тобто лімітних цін. Використання лімітних цін особливо ефективне для обмеженого кола найважливіших видів продукції /як правило нових їх видів/. Це дозволяє споживачам придбати такі товари /чи послуги/, які б вони не змогли купити при рівноважних цінах. Що стосується багатономенк-латурної продукції, то тут краше використання граничних коефіцієнтів підвищення цін. Контроль за цінами під кутом зору обмеження інфляції витрат ув"язується в дисертації з використанням такого активного інструмента управління ефективністю виробництва як'ме-тод ФВА /функціонально-вартісного аналізу/.На нашу думку, в про- . мисловості України необхідне створення широкої незалежної сітки служб ФВА, насамперед для дослідження машинобудівної продукції; така сітка служб ФВА в умовах нашого монополізованого ринку буде захишати інтереси споживачів.

Однією з головних цілей політики зайнято ст і є досягнення вишеї ефективності функціонування ринку праці на основі підвишення еластичності ринкового попиту і пропозиції на робочу силу. В цьому зв"язку важливе створення ефективних інститу-ціональних передумов конкурентного гнучкого ринку праці. Головним інституціональним інструментом ринку робочої сили є тарифні угоди між підприємцями і найманими робітниками. В дисертації відзначається, шо даний інституціональний інструмент є взаємовигідним, за-1-довільняючим інтереси всіх суб"єктів ринку праці. Підприємці зацікавлені тому, шо через тарифні угоди до робітників заздалегідь доводяться професійні вимоги, шо пред”являються до них. Для робітників тарифні угоди - це соціальна гарантія їх заробітків і участі у виробничому процесі у відповідності із своєю кваліфікацією.

Вирішальним принципом здійснення державної політики зайнятості є принцип упередження, тобто прогнозування ходу розвитку

процесів на ринку робочої сили і прийняття відповідних рішень,які б забезпечували максимально можливий ефект у рамках загальної лінії на проведення ринкових реформ.

Класична економічна теорія розглядає як альтернативу безробіттю політику обмеження заробітної плати. В дисертації обгрунтовується висновок, зо використання в політиці доходів і політиці зайнятості класичного положення про вплив гнучкості заробітної плати на стан зайнятості передбачає врахування рівня ісапіталоєм-кості виробництва. Адке в капіталоємких галузях економіки залежність зайнятості від величини заробітної плати майже не проявляється чи проязляється в малій мірі. Між тим більшість з базових галузей в Україні відзначаються високо».органічною будовою виробництва і значною капіталоємкістю /при загальній низькій частці заробітної плати в структурі витрат на виробництво продукції/.

Реформа оплати праці здійснюється в Україні в ході проведення приватизації і реформування державного сектора економіки. Головне в приватизації - утвердження нового типу власника, зацікавленого в максимально ефективному використанні своєї власності. Основна дилема приватизації: "мати у власності" /наділення правами власності кожного громадянина і бажано на безплатній основі/ чи "бути власником" /ефективне управління власністю, турбота про піднесення виробництва/. Володіти акціями якогось підприємства і отримувати дивіденд на них ше аж ніяк не означає бути власником цього підприємства. Акції в даному випадку виступають для їх власника скоріше засобом захисту грошових заощаджень від інфляційного обез-цінювання, ніж як інструмент стимулювання розві ку виробництва.

В дисертації підкреслюється, шо приватизація державних підприємств повинна здійснюватися поступово і лише при умові досягнення більш високого рівня ефзктивності виробництва. В цьому плані особливу важливість набуває проблема участі адміністрації і управлінців-менедкерів всіх рівнів в процесі приватизації. Продажа вагомої частки акцій керівникам і провідним спеціалістам підприємств буде виступати важливим засобом їх матеріального стимулювання в справі підвишення ефективності управлінської праці як вирішальної для розвитку виробництва ..Такий механізм приватизації як " тшіа^г/bt Son, oui " /викуп державного підприємства його менеджерами/ є конкретною формою поєднання прав власності

із статусом зайнятості для керівників виробництва. Він моне стати одним г основних шляхів становлення національних кадрів підприємців, прямо зацікавлених в розширенні виробництва. Інша ситуація складається для умов колективної форми власності. Тут прі поєднанні прав власності і статусу зайнятості робітники і управлінці-менеджери не виділяються в окремі групи власників, власником є весь колектив підприємства в цілому.

Головно» рисою, шо визначав зміст реформування системи оплати праці на пгдприемст-в а х /мікрорівень/ є делегування підприємствам права організації заробітної плати. В дисертації розглядається ряд елементів системи матеріального стимулювання на підприємствах. Насаілперед, це порядок формування і використання фонду оплати праці як частини валового доходу підприємства /фірми/. Найбільш перспективним методом розподілу валового доходу є вільний безнорлативний метод. Така ліберальна модель розподілу валового доходу на мікрорівні можлива лише при принципових змінах механізму регулювання основних макроекономічних пропорцій. В умовах стабілізаційного етапу реформи, коли ше не сформувались надійні ринкові саморегулятори, дерт.ава повинна встановлювати підприємствам /фірмам/ ліміт - граничний норматив частки фоццу оплати праці /фонду слокивакнд/ в валовому доході.

В дисертації аналізуються такок особливості формування індивідуального заробітку робітників. В цьому плані високу ефективність показує система заробітної плати, яка побудована на основі аналітичної оцінки робіт'і робочих місць. Система аналітичної оцінки робіт і робочих місць може служити об"єктивним критерієм при встановленні ставок заробітної плати робітникам різних професій і категорій.

' Можливі два основних способи індивідуального розподілу - через тарифну систему, тобто з використанням тарифів і норм, або на безтарифній основі, тобто без поелементкої розбивки заробітку з використанням таких інстргуменгів, як пай, трудодень, ІЯУ тошо. В міру становлення ринкової економіки стає все більш очевидним, шо тарифоутворюючі фактори оплати праці далеко не єдині. Проте цей факт зовсім не означає, шо слід взагалі відмовитися від тарифу. Тариф повидан використовуватися у відповідності з його ринковим змістом. Тарифи і норми - це об"єктивні економічні форми іцдиві-

дуального розподілу, необхідність яких обумовлена наявними економічними відносинами.

В умовах лібералізації заробітної плати і самостійного визначення підприємствами величини коштів, які спргмозуються на споживання і оплату праці, основнім засобом державного впливу і контрол» за формуванням доходів стає податкова система. Система оподаткування, як правило, повинна спиратися на єдині міжгалузеві ставки податків для всіх типів підприємств. Проте,єдине оподаткування ефективне лише при умові формування в економіці єдиної /середньої/ норми прибутку. В роботі показано, то сьогодні в Україні немає умов для ефективного використання системи єдиного оподаткування в зв"язку з суттєвими відмінностями в умовах господарювання, багатоукладністю технологічного і організаційно-економічного базису виробництва. В цих умовах державні органи не можуть обійтися без введення різноманітних цільових податкових пільг, шо порушує реалізацію однакоеих вимог до податку. Внаслідок слабості фіскальної бази широке використання податкових пільг викликає інфляційний тиск. Крім того, нині в економіці відсутні інстктуціо-нальні умови утворення середньої нор.іи прибутку в силу нерозвину-тості ринкового механізму міжгалузевого переливу коїіталу. В існуючих умовах найбільш прийнятним було б використання групових ставок податків по великих групах підприємств всередині галузі. Групові ставки податків, створюючи для всіх підприємеч незалежно . від їх технічного рівня та інших об"єктивних параметрів приблиьно рівні умови господарювання, будуть більшою мірою стимулювати підвищення ефективності виробництва. Перехід до групових ставок податків можливий на шляху скорочення нинішніх податкових пільг.

Однією з. центральних в державній політиці регулювання доходів о проблема об"єкта прямого оподаткування підприємств: прибуток чи доход? Розв"язання питання на користь того чи іншого об"єкта залежить від конкретних економічних умов розвитку і стадії розгортання ринкових реформ. В роботі показані достоінства такого об"єкта оподаткування яз: валовий доход, зменшений на величину реінвестованого у виробництво прибутку. Це, насамперед,податкове стимулювання інвестиційної активності, заохочення розвитку виробництва в низькорентабельних сферах, зняття штучного конт* ,лю за підвищенням заробітної плати через податок на приріст фоцпу оплати праці. Важливо і те, шо заробітна плата в складі валового

доходу виступає кінцевіш результатом виробництва поряд з прибутком. Головною перешкодою для виділення в якості основного об'єкта оподаткування валового доходу підприємства є значні міжгалузеві коливання частки оплати праці в доходах. Звичайно, суть проблеми полягає не в пошуку якогось ідеального об"єкта оподаткування, такого і не існує. Головне - гнучко видозмінювати систему оподаткування, постійно шукати найоптим&льнішу шкалу податкових ставок.

У міру розгортання процесу приватизації розширюється податкова база особистих доходів за рахунок включення в неї нових категорій доходу, насамперед, доходу від власності. В нинішніх кризових умовах необхідна багатоступінчатість особистого прибуткового податку /"шедулярне" оподаткуванні, при якій використовуються різні ставки податку в залежності від характеру доходу: менша -на доход від праці, більша - на доход від власності, тобто шкали ставок оподаткування цього доходу повинні бути више.

Реформа оплати праці є складовою частиною державно ї соціальної політики. В цьому зв"язку очевидно, шо, по-перше, реформування заробітної плати саме собою повинно мати чітку соціальну орієнтацію; а по-друге, проведення реформи оплати прагі вимагає відповідних корегувань всієї соціальної політики держави. З позицій завдань, які стоять перед Україною по формуванню ринкової економіки, головні цілі державної соціальної політики проглядаються сьогодні вже досить чітко. Бони полягають у сприянні підвищенню вартості робочої сили, зростанню реальних доходів населення; і в кінцевому підсумку - створенню умов для підвищення трудової і економічної активності людей. Що стосується соціального захисту, то прк визначенні його розміру і форм держава повинна проявляти максимальну обережність, шоб не переступити межу, яка обумовлена можливостями національної економіки .Загроза перетворення соціальної політики держави в головний генератор інфляції цілком реальна. і

Підвищення вартості робочої сили неможливе без стабілізації і розширення споживчого ринку за рахунок масованих товарних інтервенцій. Першочерговим завданням стає, таким чином, розширення виробництва товарів, що купуються на заробітну плату, на основі стимулювання інвестицій у галузі споживчого комплексу економіки. Галузі А1Ш, харчову і легку промисловість легше всього переключити на ринок; вони найбільш динамічні і гнучко орієнтовані на

- ЗІ -

Ринковий попит, тут найпвидшє здійсняється оборот капіталу, а терміни будівництва нових підприємств невеликі. Масове, добро налагоджене, елективне виробництво спокивчих товарів і послуг, яке забезпечує розширене відтворення здатності до праці, створлс основу для росту вартості робочої сили і піднесення рівня реальної заробітної плати. Тим самим об'єктивно заздання становлення ринкових відносин, підекшєння вартості робочої скли і поліпшення уїдов киття людей поєднуються в єдине і нероздільне ціле.

Здійснене дослідження оплати праці з умова:-: псрс::оду до ринкових відносин дало змогу в концептуальному плані визначати суть ринкової системи оплати праці, розглянути макро- і міктзозконсмі’ші фактори, по впливають на неї, теоретично виявити механізми, які забезпечують ефективне функціонування процесу виробництва і ринку праці на основі реалізації стимулюючої і відтворювально: функцій заробітної плати, розробити практичні пропозиції і рекомендації □одо вдосконалення державної політики заробітної плат;: /реформ: оплати праці/. От:ке, іажа констатувати, по досягнута мета дослідження і розв'язані його завдання.

Результати дослідження дозволяють зробити такі ^лсндзки_______і_

узагсльнешя.

Ринково-вартісна концепція оплати праці охоплює основоположні принципи аналізу механізму формування і розподілу доходів від праці, правила виведення нових теоретичних знань, інтерпретації нових: явиш і процесів, по відбуваються в сфері сплати; в логічному плані розроблена концепція включає загальні положення, по відношенню до які;х наступні теоретичні знання виступають як її власні висновки. Центральна ланка ринково-вартісної концепції оплати праці -"мірна" ринково-виробнича модель "міра праці - міра грошової винагороди за'працю - міра споживання". Концептуальна модель інтегрує в собі сукупність найважливіших рис оплати праці, які зв'язані з закономірностями сучасної перехідної економіки.

В розробленій концепції чітко розмежовуються: по-перше, історизм /генезис/ традиційних понять - міри праці, міри винагороди за працю, заробітної плати; по-друге, тенденції заперечення зас тарілих понять - розподілу за кількістю і якістю праці; по-третс, закономірності появи нових категорій - розподілу за кінцевими-вартісними результатами праці, вартості /цінзі/ робочої сили тоїю.

На основі концептуального тлумачення оплати праці виязлена

тецценція до синтезу дзох основних принципів розподілу - за працею

і за власністю. Ефективне виробництво неможливе без наявності прав власності кокного з економічних суб"єктів на продукт і доход. Оплата праці пов"язана і базується на особистому привласненні кожним робітником своєї частки в кінцевому продукті. Привласнення здійснюється через вартісні форми доходів /результатів виробництва/ шляхом їх ринкового руху.

Сфера оплати праці - це складна економічна система, яка функціонує і розвивається у двох площинах, шо взаємно перзтинаються,-на ринку робочої сили /в сфері обміну/ і в процесі виробництва,де споживається робоча сила і створюється продукт - товар. Концептуальне полонення про зв"язок оплати праці з відносинами виробництва І Обміну дозволяє теоретично вияснити суть міри праці і міри грошової винагороди за працю стосовно до ринкових умов. Основними характеристиками /атрибутами/ вартісної міри праці є результатні

і затратні оціню: праці в процесі виробництва; вартість продукту праці, ціна товару. Економічний зміст міри грошової винагороди за працю включає дві характеристики - товарну форму робочої сили' і особисте привласнення кожним робітником результатів своєї праці.

Якісний бік.оплати праці пов"язаний з умовами протікання процесу виробництва і створення продукту праці /граничного продукту/, а також соціально-інституціональними аспектами функціонування ринку робочої сили, взаємодією різних соціальних груп та інститутів. Основними регуляторами оплати праці в сфері виробництва є продукт праці, ефективність праці, витрати праці, ціна. Регулятором оплати праці на ринку робочої сили є вартість робочої сили, величина якої визначається закономірностями відтворення цього специфічного товару.

Однією з найважливіших складових системи оплати праці є спосіб розподілу за кінцевими результатами праці, який забезпечує цілісність, завершеність і належну стимулюючу спрямованість ринкоп вого механізму заробітної плати. Стимулююча функція оплати праці має особливе навантаження для умов становлення ринкових відносин з точки зору завдань подоланій кризових явиш в економіці, забезпечення динамічного розвитку виробництва.

Кількісний бік оплати праці включає встановлення рівня заробітної плати і визначення пропорцій розподілу вартості /ціни/ товару.

Реалії перехідної економіки /спад виробництва, макроеконо-мічна нерізновага, інфляція, повільний розвиток ринкових відносин в основних сферах виробництва, збереження командно-дермавких фори, падіння рівня життя значної частини населення/ обумовлюють суттєві особливості механізму оплати праці як з точки зору змісту,так

і по відношенню де функцій і взаємодії його інститутів. Для становлення ринкового механізму оплат праці необхідним є риноК робочої сили, специфікою якого в нашх умовах е наявність двость-ронньої монополії - з боку пропозиції /профспілок/ і з боку попиту /робітників/. Більш повна реалізація ринкового механізму оплати праці досягається на основі посилення гнучкості існуючого ринку праці, обмеження монополізма на ньому,- забезпечення більш вагомого його ринкового змісту. Оплата праці Езаємозв"язана з цінами і процесом ціноутворення; механізм заробітної плати сьогодні реалізується в умовах інфляції, по значно обезцінюс всі йог'о функції. Забезпечення повноцінної і достовірної винагороди за прахда неможливо без стабілізації грошового обігу, обмеження інфляції, ослаблення монополізму виробництва.

В міру становлення ринкової економіки відбувається ускладнення відносин оплати праці, перехід від одноманітності до багатоманітності форм доходів. Важливим фактором, шо забезпечує підвищення мотивації робітників у сфері виробництва, є синтез доходу від праці і доходу від власності. Реформа оплати праці здійснюється одночасно з приватизацією державної власності, шо накладає суттєві особливості на її хід. Мова йде про формування різноманітних рівноправних форм доходів, взаємозв'язків між заробітно» платою і доходом від власності /участі робітників у прибутках підприємств/. .

Визначальним фактором реалізації стимулюючої' функції заробітної плати є посилення ризику в оплаті праці, забезпечення її гнучкості і динамічності. Заробітна плата як категорія економічного ризику включав три складових - дрифт зарплати /випередження зростання їх змінної, надтарифної частини порівняно з тарифом/, диференціацію, амплітуду коливань заробітку. Фактор ризику /невизначеності/ посилюється такок у зв"язку з можливістю безробіття, втрати робочого місця і джерел доходу.

. Соціальна справедливість в оплаті праці визначається економічними, соціальними, етичними і політичними межами диференціації

заробітку. Проблема справедливості і несправедливості в оплаті праці є конкретним вираженням фундаментальної суперечності мім 7 економічною ефективністю і рівністю /нерівністю/ доходів.

Проблеми здійснення реформи оплати праці повинні бути включені в загальний контекст економічних реформ. Саме відповідність перетворень у сфері заробітної плати тенденціям і напрямкам рінко-вих реформ обумовлює ефективність їх реалізації.■ Альтернативи ринковим принципа! організації оплати праці не існує.

Головна мета реформи оплати праці полягає в тому, шоб максимально задіяти стимулюючу функцію заробітної плати, створити ефективний мотиваційний механізм, який би забезпечив піднесення виробництва. Реформа оплати праці включає такі етапи: початковий /передрефорла/ - лібералізація заробітної плати і відмова від командно-бюрократичних методів управління доходами; стабілізаційний

- державний контроль за рівнем грошової заробітної плати з метою обмеження інфляції і досягнення магроекономічної і фінансової ста-білізаціїі етап стимулювання виробництва - державне сприяння розвитку виробництва, посилення мотивацій до праці і підприємницької діяльності. Отже, об'єктом державного контролю на етапі стабілізації є сфера грошового обігу, грошові доходи; на етапі стимулювання - сфера виробництва товарів, міра праці. Найскладніїяій період у здійсненні рефор-м - перехід від стабілізаційного до стимулюючого етапу. В нинішніх конкретних умовах цей перехід перетворюється в стадію реалізації антикризової програми. Основним завданням поточного економічного моменту е підвищення реальної заробітної плати, піднесення добробуту всього населення, забезпечення належного рівня життя на основі передових життєвих стандартів. .

Результати дослідження дали змогу сформулювати ^йКОМйНЛйНіі. для державних органів, професійних спілок і підприємств /трудових

тевїішіа'?

У галузі регулювання цін: найефективні- , шим об'єктом контролю є структура цін; в цьому плані етап стабілізації передбачає державне використання лімітного /граничного/ нормативу заробітної плати і рентабельності в ціні товару, етап стимулювання - налагодження ефективного обліку витрат на підприємствах, зміну калькуляції собівартості, впровадження в усі ланки виробництва функціонально-вартісного аналізу /ФВА/» важливо налагодити загальнодержавну систему статистичного визначення дина-

МІКИ ЦІН І ре&'т ї!ИХ доходів населення, забезпечити повну імфорио-гакість трурш;Л про величину їх реальної заробітної плати.

В галузі політики зайнятості і формування ринку праці: необхідно найближчим

часом створити ;■ • іві інституціонзЛьні структур;! ринку робочої сили, в цьому плані центральне місце займав підготовка і підписання тарифних угод; на «талі стабілізації державним органам слід сприяти підписання генеральних і галузезих угод /вони дозволяють забезпечити більший контроль за рівнем заробітної плати/; при переході до етапу стимулювання державі слід сприяти підписанню колективних тарифних угод та індивідуальних контрактів /вони дозволяють точніше врахувати результати праці робітників, підвищити стимулюючу роль оплаті', праці/; перехід від генеральних і галузевих до колективних та індивідуальних угод призводить де значних змін в діяльності профспілок.

В галузі вдосконалення системи оподаткування: перейти до групових ставок податків, тобто єдиних ставок для великих груп підприємств всередині галузі □ приблизно рівними техніко-еяономічними умовами виробництва; як антикризовий і дефляційгс:П захід встановити державпй граничний норматив частки фонду оплати праці /фонду споживання/ підприємств у валовому доході, цей норлатив може вводитись на рік, півроку чи квартал і фіксуватися в доповненнях до тарифних угод; перейти від . прирісних до рівневих податків; знизити ставки податків з усіх сферах виробничої діяльності, шо буре створювати передумови стимулюючого етапу реформи; заробітна плата трудящих повинна обкладатися податком лише один раз як частина фонду оплати праці /фонду споживання/ підприємств; необхідно повністю відмовитись від оподаткування заробітків у так званих бюдяетнпх галузях, які на займаються комерційною діяльністю.

В галузі вдосконалення організації оплати праці: для стимулювання виробництва слід законодавчо встановити мінімальні ставки заробітної плати за І годину праці, оо буде відігравати роль "ефекту шоку" для підприємців; профспілкам важливо не допустити, шоб уряд вирішував стабілізаційні завдання тільки оа рахунок людей праці, повинен реалізовуватись принцип рівного розподілу тягаря стабілізаційних ■грудноаів пік всіма вереївкаї і ссціальнюп групеги населення;

як антикризовий захід слід розглядати відміну комерційної таємниці стосовно величини ояр;імуваних доходів для есіх підприємств і фірм; кокне підприємство повинно мати свою власну програму реформування організації заробітної плати., яка б включала всі елементи системи матеріального стимулювання.

Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях: Монографії, підручники і брошури

Оплата труда в рыночной экономике. - Луцк: Министерство образования Украины, Луцкий пединститут, 1992. - 9,0 д.а.

Социально-экономические факторы повышения производительности труда. - Луцк, 1990. -Деп. в ИНИОН АН СССР 23.08.90, № 42 757.

- 11,0 д.а. /у співавт./.

Людина і суспільство. Том І. Частина перша і друга. - Київ: Міністерство освіти України, 1992. - 15,0 д.а. /у співавт./.

Використання речових і особистих факторів соціалістичного виробництва в одинадцятій п"ятирічці. - Луцьк, 1982. - 1,0 д.а.

Основные пути и узловые проблемы дальнейшего развития производительных сил страны. - Луцк, І9БЗ. - 1,0 д.а. '

Ускорение научно-технического прогресса - основа интенсификации общественного производства. - Луцк, 1986. - 1,0 д.а.

Економічна творчість трудящих. - Луцьк, 1969. - 1,0 д.а.

Развитие внутрипроизводственного хозрасчета. - К.: Об-во "Знание" Украины, 1989. - 1,0 д.а. •

Статті та наукові доповіді на конференціях

О содержании процесса интенсивного социалистического производства // Вопросы политической экономии. - К.: КГУ, 1983. - Вып. 168. - 0,5 д.а.

К характеристике технического уровня интенсивного социалистического производства // Деп. в ИНИОН АН СССР 3.03.86, № 24 362.0,5 д.а. ’ '•

Совокупная рабочая сила в условиях интенсивного социалистического производства // Деп. в ИНИОН АН СССР 3.03.86, № 24 351.0,5 д.а.

Качество труда и творческая инициатива трудящихся // Деп. в ИНИОН АН СССР 15.10.86, № 27І02. - 0,5 д.а.

Взаимосвязь экономии рабочего времени, интенсификации и эффективности социалистического производства // Вопросы политической экономии. - К.: КГУ, 1987. - Вып. 190. - 0,5 д.а.

Затратность производства и эффективность труда // Плановое хозяйство. - 1968. - № 10. -0,5 д.а.

Эффективный труд и некоторые вопросы его стимулирования // Вопросы политической экономии. - К.: КГУ, 1989. - Был. 204. -0,о д.а. .

Эхономические нормативы и проблема гармонизации интересов // Плановое хозяйство. - 1990. - .¥ 4. - 0,8 д.а. /у спізавт./.

Проблеми економічного розвитку // Трибуна. - 1992. - і.» II. -0,5 д.а.

Ринково-результатний спосіб оплати праці // Питання політичної економії. - К.: КЦУ, 1993. — Вяп.220. - 0,5 д.а.

Совершенствование стимулов и мотиеов укрепления трудовой дисциплины коллективного работника // Коллективность, экономическое поведение работника и закон о трудовых коллективах. - Тез. науч.-практ. яон$. - Перль, 1984. - 0,2 д.а. '

Интенсификация производства к повышение уровня социалистического обобществления труда // Особенности производственных отношений развитого социализма. - Тез. науч. конф. - Одесса, 1986. -0,1 д.а.

Хозяйственный механизм и совершенствование отношений планомерности // Совершенствование хозяйственного механизма и ускорение интенсификации социалистической экономики. - Тез. науч. конф.Ч.1,-К., 19(37. - 0,1 д.а. /у співавт./.

Экономия рабочего времени и эффективность социалистического производства // Закон экономии времени и роль финансово-кредитного механизма в его использовании /сборник научных трудов/. - М., 1967. - 0,1 д.а. ,

Приватизація власності як умова формування суб"єктів ринкових відносин // Український ринок: шляхи становлення і перспективи. -Тез. мікн. наук.-практ. симпозіуму. - К., 1991. - 0,2 д.а. / у співавт./.

Ценообразование в условиях рынка труда // Рынок труда и проблемы социальной защищенности населения Украины. - Тез. науч.- ппакт. конф. Вып. I. - К., 1991. - 0,1 д.а. /у співавт./.

Деякі теоретичні проблеми реформи оплети праці на Україні // Тези наук. кон$. - Луцьк, 1992. - 0,2 д.а.

Соціально-інституціональні аспекти приватизації // Тез . наук, конф. - Луцьк, 1993. - 0,2 д.а.