Повышение эффективности производства и реализации зерна в Лесостепной зоне Украины (на материалах Винницкой и Хмельницкой областей) тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Повышение эффективности производства и реализации зерна в Лесостепной зоне Украины (на материалах Винницкой и Хмельницкой областей)"

АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК Інститут аграрної економіки УААИ

На прлвах рукопису

КИіІ Людмила (Миколаївна

УДК 631.16:658.155

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА І РЕАЛІЗАЦІЇ ЗЕРНА В ЛІСОСТЕПОВІЙ ЗОНІ УКРАЇНИ '

/на натеріалах Вінницької і Хмельницької областей/

Спеціальність 08.00.05 - Економіка, плану* організація управління народним

- господарством і його галузями

/сільське господарство/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

,У7

£/IX-ССС с-у

Київ - 1993

Диссертація виконана у відділі аналізу і прогнозування Інституту аграрної егономіки УАА1І.

Науковий керівник Офіційні опоненти

Провідна організація -

каддвдат економічних наук, старший науковий співробітник ЩУР М.І. ’

доктор економічних наук, професор М1ІРТЕНС В.П.

кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник БУЛАВКА О.Г.

Вінницьке обласне управління сільського господарства та продовольства при Вінницькій обласній держадміністрації

. Захист відбудеться 1993 р. о 14.00 го-

дині.на засіданні спеціалізованої ради К.020.06.01 по присудженні) наукового ступеня кандидата економічних наук в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 252022, и.Ииїв-22, ЛП, вул.Героїв оборони, 10.

Автореферат розісланий

■уґь щ1с/Ъ&

7

а993 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради, г//

кандидат економічних наук’ Ц. й. МАЛІК

Актуальність теїш дослідження. В останні 2-3 роки для розвитку зернового господарства характерна нестабільність, істотно аненпення валових зборів і деркавша заготівель, низька якість, мала частка фуражного зерна. Все цэ негативна впяиеас на рівень цін на хлібобулочні та інші хлібні вироби, їх асортимент, обсяги виробництва продукції тваринництва.

У зв"язку з цим особливе значення мас удосконалення структури зернового господарства, зокрема збільшення виробництва зер-нофуралг.гх культур - кукурудзи, ячменю, вівса, зернЬбобсвих та підзі^ення якості зерна. Необхідно звільнити обсягу закупівель зерна силыпи та цінних сортів, впровадити у виробництво досягнення науково-технічного прогресу, науково обгрунтовані зональні системи ведення господарства.

Радіаційно забруднення, ерозія зумовили необхідність розгляду екологічних питань вирощування зернових культур при одночасному збереженні і підвищенні родючості грунтів.

7 зз"язку з широким впровадженням у останні роки інтенсивних технологія Еирочупаннл зернових культур вагливе значення ігас їх економічна оцінка.

Потребує удосконалення розмісення окремих зерновій культур по найбільш ефективних ареалах їх вирощування.

Перехід до ринку зумовлює необхідність не тільки обгрунтування елях ів збільшення виробництва зерна і підвияення його ефективності, а Я псиук найбільа ефективних каналів реалізації.

.‘іета і задачі дослідгення. Іістоа роботи е обгрунтування шляхів підвищення ефективності виробництва і реалізації зерна у Лісостеповій зоні України, де сконцентровано 37,5^ посівіз зернових і 33,9% еолового збору. Це одна з основних зон виробництва озкііої пшениці, проса, .гречки, зернобобових.

Основні задачі дослідження:

- визначення суті, критерія та показників ефективності виробництва зерна; '

- вивчення стану економічної ефективності виробництва зерна на основі корєл.щі.',чо-регресіЯного аналізу залегсюсті основних її показників від питомої ваги зернових в структурі товарної продукції, посівної площі, виробничих витрат на І га посіву зер-

нових;

- обгрунтування шляхів підвищення ефективності виробництва і реалізації зерна.

0б”сктк досл і дбання. 0б"сктом дослідження були господарства Вінницької і Хмельницької областей. Для виявлення окремих закономірностей і аналізу взаємозв'язку факторних і результативних показників більп детально дослідхувались 224 колгоспи центральної зони Вінницької області. Період дослідження охоплоє в основному 1933-1990 рр. та-І99І-І992 рр. Прогнозні розрахунки зроблено на 1995-2000 рр. . .

Методика дослідження. ііотодологічііоя осново» дослідження були постанови уряду з питань економічного і соціального розвитку агропромислового комплексу, праці учених економістів - аграрників.

Вихідною інформаціє» явились дані річних звітів та виробничо-фінансових планів господарств, первинного обліку, Міністерства статистики України, Міністерства сільського господарства і продовольства, державних сортодільниць. 1

У процесі дослідження застосовувались слідуючи методи: абстрактно-логічний, монографічний, розрахунково-конструктивний, графічний, оалансовий, статистичні, епономіко-математичний. При цьоцу використано кокп"втер "Оіліпс" і програми "Статграф" та "Суперкальк". .

Наукова новизно дослідження. Обгрунтовано, прогноз і раціональну структуру зернового господарства, його розміцення, зроблено оціш;у інтенсивної технології вирощування'зернових культур, виявлено вплив основних факторів на ефективність виробництва зерна, визначені найбільа ефективні канали Гюго реалізації.

На захист виносяться слідуючі основні положення;

. - оцінка впливу факторів інтенсифікації на ефективність виробництва зерна;

- оцінка інтенсивних технологій вирощування зернових культур;

- обгрунтування структурних змін у зерновоуу господарстві

на період до 20и0 р.; . '

- прогноз розвитку зернового господарства на 1995-2000 рр. з балансовим узгодженням з обсягами виробництва продукції тваринництва;

- з -

- обгрунтування каналів реалізації зерн.-. на перспективу..

Практична цінність дисертації полягає б тому, по на оснозі аналізу факторів, які зумовлюють ефективність виробнігцтва зерна, обгрунтовані напрями дальшого розвитку зернового господарства і удосконалення його структури.

Використання на практиці результатів дослідження дасть мо-лливість підвиннти ефективність виробництва зерна, удосконалити економічні відносини при його виробництві та реалізації.

Апробація роботи і впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи оасгухялі і схвалені на міжнародній науково-гргйткч-і і Я конференції "Рійкові* перетворення аграрного виробництва: реформування відносин власності, фори господарювання і економічного механізму їх функціонування" /«„Дніпропетровськ, I9S2 р./; республіканській науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів "Соціально-с-коно-мі'зіі передумови підвищення ефективності агропромислового виробництва в багитоукладній аграрній економіці" /н.Київ, 1991 р./; конференції молодих вчених "Проблеми сільськогосподарського виробництва Карпатського регіону” /м.В.Бакта, 1992 р./; науково-практичних конференціях молодих вчених і спеціалістів"Наукові розробки та досягнення молодих вчених - сільськогосподарському виробництву /м.В.Бакта, 1991 р./; "Вклад молодих вчених з інтенсифікацію сільського господарства УРСР" /м.Чабани, 1991 р./; "Молоді вчені народному господарству" /м.Перм, 1991 р,/; міжвузівській науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів "Вклад молодих вчених і спеціалістів в науково-технічній прогрес сільськогосподарського виробництва" /м.Ставрополь,

І991 р./.

Осиоені положення дисертаційної робота висвітлені d 8 друкованих роботах загальним обсягом 0,47 друкованого аркула.'

Пропозиції по оптимальній концентрації посівів зернових . культур та оцінці інтенсивної технології впроваджуються у колгоспах Лкловецького району Вінницької області.

Структура і об"ем роботи. Дисертаційна робота включає вступ, три розділи, висновки та пропозиції, список літератури, додатки. Викладена на 102 сторінках друкованого тексту, ЕЮіячає 23 таблиць, б малюнків, 5 додатків. .

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтована актуальність таїш, сформульована йота і задачі дослідження, наукова новизна, практична значимість, положення, цо виносяться на захист.

У першому розділі "Теоретичні основи економічної ефективності зернового господарства" розкривається зміст понять "ефективність", "критерій ефективності", а також система показників, до характеризує рівень ефективності.

Ефективність виробництва є історично зумовленою категоріє», вона характерна для всіх соціально-економічних формацій і відображає кінцевий ефект від застосування засобів виробництва та праці. Ця категорія виражає пезні економічні відносини, тобто відносини між людьми з приводу раціональної організації виробництва та ефективного використання ресурсів.

йфокгивність виробництва мас об'єктивний характер і відображає одну з головних складовій частин закону економії часу -БІдколення, пов"нзані з економією затрат праці у сфері суспільного виробництва - економію робочого часу.

.Ефективність суспільного виробництва спирається на ряд категорій. По-перше, це категорії економії окремих вадів праці, по-друге, категорії, ио відображають ефективність виробництва у залежності від масштабів досліджуваного явища.

Категорія ефективності суспільного виробництва охоплює динаміку всіх стадій - /виробництво, розподіл, обмін, споживання/ та елементи процесу відтворення /праця, предмети праці та засоби праці/.

Виділяються слідуючі елементи ефективності виробництва -виробничий та соціальний, які відрізняються лише виробничими результатами.

.Аналіз та оцінка ефективності виробництва потрібні не стільки для того, вдб знати її динаміку за певний проміжок часу, а й для того, цоб можна було керувати цим процесом.

Узагальнення сучасних положень теорії ефективності виробництва дозволяє зробити висновок, ьо на різних його рівнях доцільно використовувати один критерій у сукупності з системою показників.

Критерієм ефективності виробництва е економік суспільно необхідних затрат часу на.виробництво одиниці споживчої вартості.

До показників ефективності виробництва гродовольчого зерна відносяться: урожайність, вихід клейковини з одного гектара, затрати праці на І ц, на 100 крб. валової продукції, прибуток у розрахунку на І га посіва зернових, норма пр/бутку, рентабельність.

ефективність виробництва, зернофураотих культур можна характеризувати урожайністю, виходом кормових одиниць та перевареного протоіну з І га, собівартістю І ц зерна ха І кормової одиниці /кормопротеінових одиниць/, витратами праці на І ц зерна та на І ц кормових одиниць, рентабельністю, нор:.:о-о прибутку.

У другому розділі "Стан виробництва і реалізації зерна” розглядаються природно-економічні умови виробництва .і реалізації зерна, основні фактори і тенденції розвитку зернового господарства, його розмікення.

Вінницька і Хмельницька області розташовані в Лісостеповій зоні "/країни. Клімат тут помірно-континентальний, переважають чорноземні грунти, рельєф рівнинний. Природно-кліматичні умови сприятливі для вироігузанчя всіх сільськогосподарську культур.

У структурі товарної продукції питома вага м"яса становить 20,6%, молока - 20,'?%, цукрового буряка - 20',?, зерна - 14,1%. Тобто господаратва «лають тваринницько-буряківничо-зерновий напрям.

Прото слід відмітити, ао у І99І-І992 рр. у зв"язку з під-вигенням закупівельних і іниих цін реалізації зерна його питона вага у структурі товарної продукції зросла до ЗІ,б£, тобто намітився процес переспеціалізації господарства.

Колгоспи і радгоспи достатньо забезпечені земельними ресурсами і основними виробничими фондами. На одного середньорічного колгоспника припадає 6,6 тис.га сільськогосподарських угідь, 5,9 тис. га ріллі, 11,2 тис.крб. основних виробничих фондів.Фондозабезпоченість становить 16,9 тис.крб. .

У господарствах має місце ріст рівня інтенсивності виробництва. Про це свідчить збільшення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, виробничих витрат і енергетичних потужностей у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, 50 зумовило підвищення фондо- та енергоозброє -пості праці. .

За досліджуваний період у колгоспах значно підвищилась

ефективність виробництва. Так, продуктивність праці оросла на 11,2^, прибуток у розрахунку на І га сільськогосподарській угідь -на 72,9%, рентабельність - на 11%. У 1991 р. вона становила 24а, у 1592 - 130,1/!, ко пояснюється підвищенням ціни реалізації продукції.

У зерновому господарстві намітилась тенденція зменшення посівних плон зернових культур. Проте їх урожайність у Вінницькій області зросла на 5,1 ц/га, у Хмельницькій, навпаки, відбувся • спад. У І991-1992 рр. вона становила відповідно 26,1 ц/га і 29 ц/га. У розрахунку на І га ріллі було вироблено у Вінницькій області 12 ц зеріа, у Хмельницькій - 13,5 ц.

На ефективність виробництва зерна впливає велика кількість факторів, гіа прикладі колгоспів Вінницької області наш дослід-яено вплив концентрації, спеціалізації і інтенсифікації, використано компнютер "йіліпс" і програм "Суперкальк".

Таблиця І

Вллив концентрації посівів зерновіос на ефективність

виробництва зерна у колгоспах Вінницької області . /1988 - 1990 рр./

І Групи господарств за розмі- :У серед ром посівних площ зернових, ;ньому по га . всіх го-

І І : 2 3 4 ,сподарст ,вах

і 4321 901 і 902-]І370__ 1371- 1839 1840- 1308 ! і 1. ... .

Кількість господарств ТІ 90 47 7 -

у групі

Посівна плоха зернових

у розрахунку на 1 кол- 700,4

госп, га 1092,2 2005,6 2005,6 1105,3

Урожайність, ц/га 34,5 34,6 аз, 6 34,1 34,3

Собівартість І ц зер- 6,79 6,76 6,60 5,74

на, кро. 6,67

Затрати праці на 1 ц 1.2 ІД . ІЛ- 1,0 1,0

зерна, люд.-год

Прибуток з І га зерно-

вих, крб. : 200,78 187,02 ІМ ,55 194,46 187,26

Рівень рентабельное-?І і % 146,1 145,8

Ібб,б 175,0 150,0

В області переважають господарства з посівною площею зернових у розрахунку на один колгосп ІС92,2 га і 700,4 га, які складать 74,всієї кількості колгоспі”; тротл група займає 21%. Є колгоспи нетипові для даного регіону - їх частка становить 1,32 /табл.І/. гіедивлячись на те, до виробництво зерна у них ефективне, такий категоричний висновок ]обнти неможливо тому, по їх кало. Аналогічна ситуація і в господарствах четвертої групи. Слід відмітити, то останнім часом намітилась тенденція розукрупнення господарств. В умовах переходу до ринку це дс~ зеолить їм бути більш мобільними у вирішенні питань виробництва і реалізації продукції. ■

Найбільа ефективне виробництво зерна у колгоспах першої групи. Тут одержано найбільший прибуток з І га посіву ао;;нових -200, ДЗ крб. і найпі'да рентабельність виробництва зерна - 156,6?. Що стосується рівня уро.тайноеті, собівартості і затрат праці на І ц зерна, то вони майже не відрізняються від господарств другої групи.

Вплив рівня спеціалізації зернового господарства на його ефективність показано в табл.2.

ііайбільиа кількість господарств досліджупальної зони мас питому вагу зерна у структурі товарної продукції 17,7? /третя група/. Близькими до третьої є друга і четверта групи - зони становлять відповідно 24,1 і 17,9% усієї кількості господарств.

Ла прикладі четвертої групи видно, ко з ростом рівня спеціалізації зернового господарства зростає його прибутковість.

цьому групуванні с 5 колгоспів, які не типові - 2,2^ від загальної їх кількості. ■

Найбільші відхилення від середнього рівня у колгоспах "Промінь" та "Відродження". При найвидій собівартості І ц зерна тут в той же час найбільший економічний ефект. В даній групі прибуток з І га зернових вилий у,2,1 раза, ніж у середньому по всіх господарствах, а рівень рентабельності - на 37 процентних пункта. ’/рожайність тут вища на 2,2 ц/га, затрати праці нижчі на 15,87, ніж в середньому по всіх господарствах. ■

Периа група складає 9,3% від загальної кількості господарств. іут урожайність зернових на 3,7 ц/га вика, ніж в середньому по всіх господарствах, ало * даній групі найнижчий рівень рентабельності та прибуток з І га посіву зернових.

Таблиця 2

Вплив рівня спеціалізації зернового господарства на ефективність вир^'шіцтва зерна в колгоспах Вінницької області /1988 - 1990 рр./

( : Групи господарств за питомою У середі вагою аеона у структурі то- ньоцу по

Показники вериоГпродукції, X всіх го-

і шпаонкки ------------— ..... - • ; сподар-

I : 1 2 . З 4 іствах

«1,17- 7,7214,25 14,26-|20,79 20,80-і 27,37 ;

Кількість господарств у групі 22 54 103 40

Питома вага зерна в структурі товарної продукції, % 4,5 И.4 17,7 23,4 14,89

Урожайність, ц/га 38,0 34,0 33,7 33,9 34,3

Собівартість І ц зерна, кро. ■ . 6,42 6,77 6,69 6,67 6,67

Затрати праці на І ц зерна, лэд.-год ІД 1,3 1.1 1,2 І,І

Прибуток з І га зернових, крб. 69, £0 152,74 206,00 244,43 187,26

Рівень релтабельнос- 102,0 133,1 155,7 161,3 150,0

На ефективність виробництва зерна впливає рівень інтенсивності ведення галузі /табл.З/. .

. НайОільа типовими є господарства третьої та четвертої груп, які складають 55,4$ від загальної кількості колгоспів.

Перша група значно відрізняється від середніх показників по затратах праці на І ц зерна. Собівартість І ц зерна і прибуток з І га посівів зерюьих наближені до середніх. Рівень рентабельності тут наЯвидий - Вііїв середнього показника на 36,1 •процентних пункта, урожайність при цьому нижча на 2,9 ц/га.

У п"даіЯ групі помітний ріст урожайності і собівартості, ао Й призвело до чнкмення рівня рентабельності на 21,8 процентних пункта, іуг також великі затрати праці на І ц зерна,

У шостій групі господарств урожайність найвища. Но дивлячись на високу собівартість, в даній групі має иісце ріст рівня

Таблиця З

Вплив затрат на ефективність виробництва зерна в колгоспах Вінницької області

/1983 - 1990 рр./

Г

’ Групи господарств по рівне затрат крб. на І га посіву, У серед-ньоцу по всіх господарствах

: Похазники І 2 3 4 5 6

і ‘ ' 152,4- 183,4 183,5214,4 , 214,5- 245,3 245,4- 276,3 276,4- 307,3 307,4: 338,3

Кількість господарств у групі 18 42 67 57 24 16

Затрати на І га посіву, крб. 172,32 200,62 229,31 259,87 293,49 317,29 237,67

Урожайність, ц/га 31,4 31,6 33,4 35,4 33,1 40,9 34,3

Собівартість І ц, крб. 6,79 6,76 6,63 7,07 7,46 7,65 6,63

Затрати праці на І ц зерна, люд.-год 0,9 1,1 1.3 1,1 1,3 1,0 1,1

Прибіток з І га зернових, Крб. 180,39 179,09 175,08 19/,-72 194,76 229,75 187,26

Рівень рентабельності, % 186,1 165,2 150,0 139,3 128,2 152,0 150,0

рентабельності та прибутку з І га посівів зернових. ЗУт низькі затрати праці на І і: зерна.

В цілому ’потібьі) відмітити тенденцію зниження рівня рентабельності з ростом затрат, що свідчить про неповну їх окупність.

Проте з ростом затрат підвищується урожайність. Впровадження інтенсивних технологій, хімізація, меліорація дозволять підвищити рівень інтенсивності і загальні' ефективність виробництва зерна.

Для аналізу комплексного впливу концентрації, спеціалізації та рівня інтенсифікації на ефективність виробництва зерна нами була побудована регрссійна модель показників ефективності, яка показує комплексну дію всіх факторів. Вона вирішувалась на комл"ютері "йіліпс" за програмою "Статграф". Найбільший вплив відібрані фактори мали на прибуток - вони зумовлюють його на 75,73. Залежність урожайності і собівартості від спеціалізації, концентрації та інтенсивності виробництва становить 55,83 і 633. На рівень затрат праці ка І ц зерна названі фактори вплинули лише на 93. •

Тіснота зв"яоку по всіх показниках ефективності різна. По урожайності, собівартості та прибутку вона середня, її розміри знаходяться в чісловому проміжку від 0,3 до 0,6. При виявленні впливу факторів на затрати праці на І ц зерна тіснота зв"язку виявилась малою - нижча 0,3. Залежність показників ефективності виробництва зерна від наведених факторів с досить тісною і достовірною.

Розміщення посівів зернових у Вінницькій і Хмельницькій областях має відміни, хоча пріоритет віддається одним і тим же культурам - озимій пшениці, ярому ячменю і зернобобовим. У першій зернові займшзть 5,7% від їх площі в Україні. Тут сконцентровані пссіви гречки та зернобобових, які займають відповідно 9,83 і 5,6% загальної їх посівної .площі; у другій розміцєно 4,5%' всіх посівів зернових, тобто концентрація посівів тут менша. .

У структурі посівів переважають озима пшениця і ярий ячмінь - відповідно 42,83 і 118,5 и 20,43.

6 відмінності у заготівлях зерна: у першій більші закупівлі куі:урудзи і зернобобових. Значну питому вагу тут займаать таких озима пшениця і просо. -

7 Вінницькій області сконцентровано 6,5^ всіх закупівель зерна України. Звідси реалізується основна кількість гречки та зернобобових; у Хмельницькій зерна закуповується менше, хоча з неї надходить у значній кількості гречка, ячмінь, зернобобові.

У Вінницькій області концентрація посівів зернових віща на 11,8;?, закупівлі зерна на 23,0$. Тут зосереджено виробництво проса та озимого ячменю. Винятком є жито, посіви якого сконцентровані у Хмельницькій.

З 1985 по 1987 рр. у Хмельницькій області мало місце підви-иенля урожайності, проте з 1989 р. намітився спад. В той же час у Вінницькій, як і в цілому по Україні, відбувся новий виток росту урожайності, пік якого припадає на 1937 рік.

Проте зразу я відбувся різкий спад. Найменш відчутним він був по Україні - 2,5 ц/га, а найбільш - у Хмельницькій області -10 ц/га, от зумовлено, в основному, природними умовами. .

Великі можливості для підвищення урожайності зернових е у Вінницькій області. Досягнення у колгоспах такого к рівня урожайності, як на сортодільницях на протязі 1986-1990 рр., дало б змогу отримати додатково б тис.т зернових, то становить 46,4!? від їх фактичного збору.

Особливо потрібно звернути увагу на такі культури як просо, кукурудза, озиме жито і ячмінь. Нкао довести їх урожайність до рівня сортодільниць, можна збільшити порівняно з досягнутим рівнем валові збори цих культур майже у 2 рази.

Найбільш використаний потенціал сортів при вирощуванні гречки - колгоспи досягнули такого ж рівня її урожайності, як на сортодільницях.

7 Хмельницькій області в цілому резерви підвищення урожайності використовуються краде, ніж у Вінницькій: тут рівень урожайності бгіьз наближення до сортодільниць.

Ефективність виробництва зерна вища у Вінницькій області; у Хмельницькій більш високий рівень затрат. При різниці урстлй-ності на 3,8 ц/га затрати на І ц зерна у Хмельницькій області . більші на 0,34 крб., а прибуток у розрахунку на І ц менаий на 2,31 крб., цо зумовило різницю о рівні рентабельності на 34,79 процентних пункта. У Вінницькій області висока якість реалізуе-цого зерна, про ко свідчіггь ціна реалізації.

Проте питома вага цінного і класного зерна у Вінницькій і

Хмельницькій областях нижча, ніж в цілому в Україні, особливо озимої пшениці. Це пояснюється закупівлями у Степовій зоні в основному твердої пшениці, яка у досліджуваних областях не вирощується. Висока ціна реалізації зерна у Вінницькій області зумовлена продаже» цінного зерна проса та ячменю, які відсутні у Хмельницькій. В останній вони були закуплені без надбавок за класність.

Отже, більша концентрація посівів зернових у Вінницькій області зумовлюється вищою ефективністю їх виробництва.

У тратьому розділі "Основні напрями підвищення ефективності виробництва зерна” розглянуто питання підвищення ефективності використання землі, дано оцінку інтенсивної технології вирову ванн я зорнових культур, розроблено прогноз розвитку зернового господарства та його структуру на 1995-2000 рр., обгрунтовано перспективні канали реалізації зерна.

Проблема раціонального використання землі є однією з головних у сільськогосподарському виробництві, особливо у зв"кзку з необхідністю виробництва екологічно чистої продукції. Особливе занепокоєння викликає нагромадження нітратів в продуктах харчування, зокрема в зерні і продуктах його переробки. Необхідно підвищити технологічну культуру виробництва продуктів харчування.

Внесення мінеральних добрив під зернові культури у Вінницькій і Хмельницькій областях недостатнє. У першій під зернові потрібно додатково вносити 28 кг діючої речовини до норми, у другій - 33, під озицу пшеницю відповідно - 28 і 39 кг. Те ж саме стосується кукурудзи, хоча тут до норми потрібно вносити мінеральних добрив дєїо менше. Недостатньо вноситься органічних добрив під цю культуру. В цілоцу ж внесення органічних добрив під зернові культури майке не відхиляється від нормативу.

В останні роки господарства змушені вносити ті добрива, які є в наявності. Це призводить до їх незбалансованості, вони не повністю засвоюються рослинами і в кінцевому результаті забруднюють оточуюче середовище. Значна увага повинна надаватись застосуванню мікродобрив - молібдену, бору, магнію, марганцю.

Оптимальне внесення органічних і мінеральних добрив підвищує урожайність, знижує вплив пестицидів на оточуюче середовище. При внесенні достатньої кількості органічних добрив дози міне-

рольних можна суттєво понизити. До того ж токсичність мінеральних добрив в такому середовиці різке зменшується, скорочується виніс цих добрив водою і вітром, сз зменшуе втрати поживних елементів.

У боротьбі з хворобами і шкідниками у сільськогосподарському виробництві використовують різні лестицади, по також призводить до порушення екологічної рівноваги. Пестицидами у Вінницькій і Хмельницькій областях оброблюють 63,В% посівів зернових, тоді як на Еипадок виникнення масових захворювань і розповсюдження шкідників хімічні засоби повинні становити не більше 1020%.

Все більшого поширення набуває біологічний метод боротьби з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур, цо дас можливість отримувати екологічно чисту продукцію і значно скоротити затрати на її виробництво.

Для підведення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно поліпшити використання зрощуваних і осушених земель, вдосконалювати структуру посівних плоц, підеи'япти культуру землеробства. Урожайність зернових на зрошуваних та осушених землях у Вінницькій та Хмельницькій областях в:гда, ніж на богаршк. Проте приріст її незначний і найвищий він по кукурудзі - у середньому 7,5 ц/га. У Хмельницькій області прирість урожайності в цілому вищий, ніж у Вінницькій. Виняток становить гречка - приріст її урожайності у Вінницькій області вший.

У 1991 і 1992 рр. прирість урожайності зернових на зрошуваних і осушених землях станозив відповідно у Вінницькій області 3,8 ц/га і 2,9 ц/га, у Хмельницькій - 0,4 ц/га і 2,1 ц/га.

Понесені затрати на зрошення та осушення не окупляться урожаєм зернових культур, ео свідчить про низькі технологічну хультуру землеробства, високі втрати води при зрошуванні та дороге зрошувальне і дренажне обладнання. Особлива увага повинна бути приділена поліпшення технічного стану діючих меліоративних систем.

Серед заходів, спрямованих ка підведення продуктивності сільськогосподарських угідь, важливе місце зайиає боротьба з ерозісд грунтів. У цих' областях 41,7%- сільськогосподарських угідь зазнасть дії водної та вітрової ерозії. А для того, воб підвищити урожайність озимої пшениці на еродованих землях до

- -

ЗО ц/га, необхідно, за даними науково-дослідних установ, на протязі 10 років щорічно вносити на І га по 100 т гною. У зв"язку з цим важливе значення має впровадження грунтозахисних сівозмін.

У досліджуваному регіоні кислі грунти займають 23,3% сільськогосподарських угідь, тому для їх нейтралізації потрібно щорічно вносити 2,0 тис.т вапна.

У дисертації розглянуто питання освоєння сівозмін в залежності від типу спеціалізації господарств, що зумовлює різну насиченість їх зерновими культурами.

У підвищенні ефективності зернового господарства важливе значення має впровадження у виробництво інтенсивних.технологія. Економічна оцінка нової технології грунтується на порівнюванні її показників з базовою /табл.4/.

Не дивлячись на те, що при впровадженні нової технології грошово-матеріальні витрати на І га посіву зростають, витрати на І ц зерна зменшились на 10,4?. При збільшенні затрат праці на І га посіву на 29,3^, у розрахунку на І ц зерна вони зросли лише на 7,1^. Рівень рентабельності підвищився на 63,8 процентних пункта. Отже, не дивлячись на ріст затрат засобів та праці, вирощування зернових по інтенсивній технології дозволяє господарствам отримувати значний економічний ефект.

У І99І-І992 рр. при інтенсивній технології урожайність становила відповідно 26,5 і 33,9 ц/га; рівень рентабельності у

1991 р. підвищився на 126,9, у 1992 р. - на 400 процентних пункта. Але цей ріст зідбувся за рахунок підвищення ціни реалізації

І ц зерна і використання засобів виробництва вартістю за цінами

1990 р.

Ріст продуктивності праці у 1991 р. становив 22,7%, у

1992 р. - 9046,93. Це також зумовлено підвищенням цін на зерно, внаслідок чого відбувся ріст вартості валової продукції. Крім того, порівняно з 1983-1985 рр. затрати праці зменшились у 5 раз.

Одним з найважливіших факторів збільшення виробництва зерна є удосконалення його структури. Вона дозволяє підвищити ефективність зернового господарства без додаткових витрат.

Виробництвом зерна займаються в основному господарства громадського сектору. На їх частку припадає 97,4* всієї посівної плоді горнових. Такі культури як озимий ячмінь, гречка, горох вирощуються лише у колгоспах і держгоспах.

Таблиця 4

Економічна оцінка інтенсивної технології вирощування зерюгих культур у колгоспах Вінницької області

іехнологп

звичайна

інтенсивна

Показники /19031985 рр./ /1986-1909 рр./ план факт

Урожайність, ц/га 26,7 37,0 33,8

Грошово-матеріальні витрати на І га посіву, крб. 215,28 233,37 232,67

Вартість уроягая, отриманого з І га посіву, крб. 374,12 623,26 552,71

Ріст продуктинності праці, % - 19,50 14,22

Прямі затрати праці 'на І ц зорна, лод.-год 0,84 0,86 0,90

Умовний чистий прибуток, крб. на:

І ц зерна 6,14 11,04 10,25

І га посіву 158,84 384,80 320,0-1

І ЛЙД.-ГОД 6,80 11,82 10,59

Рентабельність, % 73,8 161,5 137,6

Річний економічний ефект на І га, крб. 226,05 161,20

з тоцу числі за рахунок:

приросту врожайності - 99,19 54,55

підвищення якості зерна - 88,54 84,13

зниження собівартості 1 ц зерна - 38,32 22,52

У І99І-І992 рр. наЯбільоу питону вагу у структурі посівів зернових займали озима пшениця /4,2,1%/ і ярий ячмінь /21,4%/, у структурі валового збору відповідно 49,6 і 18,4^. Значка частка припадас такоя на кукурудзу і горох - 14,6 і 10,9# /табл.5/.

Якщо розглянути зернові по групах, то найменша - круп"яні, найбільша - продовольчі. На зернофурагиі культури припадає лише третя частина валового збору зерна, ао стрицує розвиток галузей твариншщтва.

У перспективі у структурі зернового господарства доцільно здійснити, значні зміни - збільшити виробництво зернофуражних

культур за рахунок скорочення продовольчої групи - зернофуражні можуть становити 54,5а, збільшиться виробництво зернобобових. Структура круп"янкх культур майже не зміниться.

Таблиця 5 Структура валового збору зерна, %

ш Всі категорії госпо- у тому числі гро-

Культури дарств мадський сектор

1 !__ 1938, 1990 рр. 2000 р. 19881990 рр. ,2000 р,

Зернові, всього 100,0 100,0 100,0 100,0

в тому числі:

озимі зернові 51,3 28,2 52,5 28,6

з них:

паениця 49,0 25,6 50,8 26,0

жито 1,2 1.7 1,2 1.6

ячмінь 0,5 0,9 0,5 1.0

ярі зернові 40,7 71,8 47,5 71,4

з них:

зернофуражні 34,7 54,5 33,4 53,7

з них:

ячмінь 18,4 23,8 18,8 24,2

овес І,> 2,1 1.7 2,1

кукурудза 14,6 28,6 12,9 27,4

круп”яні 2,4 3,5 2,4 3,6

з них:

просо 0,9 1,1 0,9 1.1

гречка 1,5 2,4 1,5 2,5

зернобобові II,б 13,8 II.7 14,1

Основними виробниками зерна залишаться господарства громадського сектора. Особисті підсобні господарства у 2000 р. будуть займати 2,4%. Розвиток фермерства у цих областях відбувається повільними темпами.

Балансові розрахунки показують, оо у ближчій перспективі господарства зможуть реалізувати зерно, задовільнивши свої внутрішні потреби. Більші можливості у Хмельницькій області /табл. б/.

Таблиця б

Баланс зерна /псі категорії господарств, тис.т/

Області

Показники і Вінницька Хмельницька

; 1995 р. 2000 р. 1995 р. 2000 р.

Валовий збір 3168,6 3533,6 2365,3 2532,1

Па харчуваїшя населення 212,7 201,8 170,5 163,2

С^ршх 2253,8 2347,1 1447,6 1482,4

На насіння 238,8 238,8 174,8 174,8

Промислова переробка 95,1 106,0 71,0 76,0

Втрати 158,4 176,7 118,3 126,6

Про^а^ /+/, купів- • +209,8 +463,2 +383,1 +509,1

Товаріість зерна у колгоспах Вінницької області становить

60,3'?, питома вага у структурі товарної продукції - 14,6%.

Основний джерелом прибутку від реалізації зерна с прода.гл Пого державі. Держзамовлення займає 73,4% грошової виручки, одержаної від реалізації зерна, забезпечує ‘<’2,3% усього збуту зорна і 83,6^ прибутку.

При реалізації зерна державі виаий рівень Ного рентабельності. Висока'ефективність реалізації зерна по держзамовленню зумовлюється ціною реалізації, яка на 5,49 крб. виша, ніж по інших каналах. .

Значну питому вагу V структурі проданого зерна державі займає пшениця - 54,6$, ячмінь - 26,2%, горох - 8,8%.

Найбіл’-п рентабельні - гречка і горох. Не дивлячись на високу собівартість, рентабельність гречки становить 300,1;?, со зумовлено ціною реалізації.

Серед інших каналів реалізації продаж зерна колгоспника*! зайкас 39,8$, громадське харчування - 24,8&. Інзі канали /спо-яявспілка, ринок /мають незначну частку. По бартеру, на бірглх, аукціонах, зарубіжним країнам зерно не реалізовувалось. Це по-в"язано з ризиком. Отже, збільшення реалізації зерна по інших каналах е значним резервом підвищення ефективності зерювиробни-цтга.

Основною причиною низької ефективності продала зерна по інших каналах е низька ціна реалізації, тому &Ю в ній назавжди враховується якість зерна, пільгоьа його реалізація колгоспникам, висока собіваргість.

Позитивно зарекомендувала себе конкурсна система отримання держзамовлення.

Значно можуть розширитись об"єми реалізації чероз біржі, адже зерно в усьому світі є одним з найтиловіших біржових товарів. Бірна моке запропонувати підприємству значно кращі умови реалізації, ній воно може забезпечити собі саме, або передбачені по централізованих закупівлях. . •

Перспективним каналом є продака зерна споживчій кооперації. При скороченні централізованих ресурсів кооперація мас перебрати на себе значну частину турбот по забезпечений селян хлібом, хлібобулочними виробами, крупами, комбікормами.

Останнім часом помітно збільшилася продана зерна населенню. Реалізація зерна робітникам с компенсацією сільському працівникові за низький рівень оплати праці і своєрідним стимулом для збільшення продукції у суспільному виробництві.

Бартерні угоди у перспективі поширення не матимуть.

Збільшення кількості каналів збуту і їх розаирення с нор-мольною умовою для росту товарного пропонування зерна.

Конкуренція дозволить забезпечити необхідну якість зерна, оскільки замовник безпосередньо буде визначати ступінь придатності продукції.

Крім того, конкуренція буде сприяти зменшення ціни реалізації, адже при умові низьких цін на продукцію зростають гарантовані можливості її збуту.

Вадливою умовою для розвитку конкуренції у сфері виробництва є розвиток системи зберігання зерна виробниками у сховищах, со дозволяє підтримувати певний рівень пропозиції зерна і не допускати монополізації його запасів посередницькими фірмами, зниження конкуренції і завищення цін, а також ліквідації всіх перепон на шляху руху потоків зерна.

Висновки і пропозиції

І. Вінницька і Хмельницька області маять сприятливі грунтово-кліматичні умови для розвитку зернового господарства. Існуючий виробничий потенціал забезпечує стабільність цієї галузі.

Сільськогосподарські підприємства достатньо забезпечені земельними, трудовими ресурсами і виробничими фондами. Основне виробництво зерна сконцентровано у громадському секторі - 97,4£, у тому числі у колгоспах - 87,4%; на підсобні і фермерські господарства припадає 2,6^.

2. 11а ефективність виробництва зерна впливає велика кіль-

кість факторів, зокрема спеціалізація, концентрація та рівень інтенсивності ведення галузі. Залежність показників сфективнос-ті використання зерна від названих факторів с досить тісною і достовірною. Найбільший"вплив відібрані фактори маять на прибуток - вони зумовлюють його на 75,7 процентних пункта. Залегаїість рівня урожайності і собівартості від спеціалізації, концентрації та інтенсивності виробництва становить відповідно 55,8 і 63 процентних пункти. На затрати праці на І ц задані фактори вплинули лкае на 9%. ' "

3. Розміщення зернових у Вінницькій і Хмельницькій областях має відміни, хоча пріоритет віддасться одним і тим г.е культурам. У Вінницькій області зернові займачть 5,7# від їх плоді в Україні, у Хмельницькій - 4,5%.

У структурі посівів зернових переважають озима гиениця /42,8!? і 47,2%/ і ярий ячмінь /18,5 і 20,4/. У Вінницькій області сконцентровані посіви гречки та зернобобових, які займають відповідно 9,8^ і 9,6% посівної плоді цих культур в Україні.

Тут зосереджено 6,5^ всіх закупівель зернобобових і кукурудзи, у Хмельницькій - ячменю і гречки. У південно-східних районах регіону доцільно розмістити посіеи озимих зернових і зернобобових, у центральних - ярих зерновік і кукурудзи.

4. Необхідно зменпити питому вагу посівів зернових, оброб-ляємих пестицидами /до 20;?/, впровадити біологічні методи захисту рослин від икідників, бур”янів, збудників хвороб. Господарствам слід дотримуватись встановлених норм внесення пестицидів.

На повністю використовується потенціал зрозуваннх земель.

Це поясняється низькою ефективністю техніки, її високою вартістю. Необхідно впровадити малогабаритні поливні малини з низької) інтенсишіістп дощу.

Своєчасне гіпсування та вапнування грунтів дасть можливість повернути значну їх кількість /28,3% сільськогосподарських угідь/ для вирощування сільськогосподарській культур, в тому числі

зорнових. .

5. Подальаа інтенсифікація виробництва зерна пов"язана з впровадженням інтенсивних технологія. Необхідно вирокувати зернові культури по інтенсивній технології на всій плозі їх посіву, со є значним резервом підвищення ефективності зершвого господарства.

Не дивлячись на ріст грошово-матеріальних витрат та затрат праці, рівень рентабельності при вирощуванні зорнових по інтенсивній технології вітає на 63,8 процентних пункта.

Вирощування зернових за інтенсивними технологіями дасть можливість підвищити культуру землеробства, досягнути сільськогосподарськими підприємствами рівня урожайності сортодільниць, значно збільшити об"ем:! і «кість зерна.

6. У 1995 р. виробництво зерна у Вінницькій області може бути доведено до 3168,6 тис.т проти 3032,1 тис.т у середньому за 1998-1990 рр. /ріст 4,5^/, у 2000 р. - 3533,6 тис.т /16,55^, у Хмельницькій - у 1995 р. - 236-5,6 тис.т проти 2121,2 /II,Ь%/, у 2000 р. - 2532,1 тис.т /19,42/.

Це дасть можливість задовольнити потреби у продовольчому і фуражному зерні і реалізовувати у 1995 р. Вінницькій області за її меяі 209,3 тис.т /6,6* валового збору/, Хмельницькій - 333,1 /16,2# валового збору/; у 2000 р. відповідно 463,2 /13,1?/ і 509,1 тис.т /20,І?/.

7. У структурі валового збору доцільно збільшити питому вагу зернофуражних культур до 54,5^ замість 3/,7 у даний час, оскільки продовольчим зерном області себе забезпечують. Передбачається майхо у 2 рази зменшити питому вагу озимої гіаениці і за рахунок цього збільшити об"єми виробництва зернобобових і кукурудзи.

У даний час основні канали реалізації, за винятком держзамовлення, слідуючі: колгоспникам - 39,8^; на громадське харчування - 24,8#, По бартеру, на біржах, аукціонах, зарубілшим країнам зерно не реалізовувалось. Збільшення реалізації зерна по інших каналах с значним резервом підвищення ефективності зерновиро-бництва.

При переході до ринкових відносин кількість каналів реалізації значно розшириться, зміниться їх пріоритетність. Зросте питома вага таких каналів як біряі, споживспілка, ринок. Господарства - виробники будуть мати значну господарську самостій-

ність і мобільність. Конкурентна боротьба буде сприяти встановленню рівноправних відносин між господарствами-виробниками зерна і споживачами. Отже, при переході до ринкових відносин можливості більа ефективного розвитку зернового господарства значно зростуть.

Основні положення дисертації опубліковані в слідуючих роботах:

І. Повышение эффективности производства и рсгиіизации зерна в 'Лфапнской ССР // Вклад молодых ученых и специалистов в научно-технический прогресс сельскохозяйственного производства: Тезиси докладов мехвузовской научно-практической конференции молодых учених и специалистов. - Ставрополь, 1991 г. - С.175.

і;. Конкуренція при реалізації зерна // Тези доповідей ниуко-во-практичної конференції молодих вчених та спеціалістів "ііауко-ві розробки та досягнення молодих вчених сільськогосподарської.^, виробництву". - В.Бакта, 1991 р. - С.85.

3. Развитие зернового хозяйства в условиях перехода к рын-

ку // Вклад молодых ученых в интенсификация сельского хозяйства ’-'ССР: Тезиси докладов научно-практической конференции молодых ученых и специалистов. - Чабаны, 1991 г. - С.99. '

4. Земельные отношения и эффективность производства зерна // Земельные отноиения в условиях перехода к рыночной экономике: Тезисы докладов на научно-практической конференции. - Харьков,

1991 г. - С. 97.

5. Возможности реализации зерна в условиях рынка // Социально-экономические предпосылки повышения эффективности агропромышленного производства в многоукладной аграрной экономике: Тезиси докладов республиканской научно-практической конференции молодых ученых и специалистов. - Киев, 1991 г. - С.114.

6. Вопросы экологии при выраиивании зерновых // і.іолодие ученые - народному хозяйству: Тезисы докладов научно-практической конференции молодых ученых и специалистов.-Пермь,1991 г.- С.35.

7. Оцінка виробництва зерна по різних технологіях // Матеріали конференції молодих вчених "Проблеми сільськогосподарського виробництва Карпатського регіону".- В.Бакта,1992 р. - С.76.

0. Реализационные факторы эффективности зернолроизводства // Рыночные преобразования аграрного производства: реформирование отношений собственности,форм хозяйствования и экономического механизма их функционирования. Материалы международной научнопрактической конференции. - Днепропетровск, 1992 г. - С. 177.