Совершенствование стимулирования труда в сельском хозяйстве в условиях перехода к рыночным отношениям (По материалам Азербайджанской Республики) тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Совершенствование стимулирования труда в сельском хозяйстве в условиях перехода к рыночным отношениям (По материалам Азербайджанской Республики)"

МИНИСТЕРСТВО СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА АЗЕРБАЙДЖАНСКОЙ РЕСПУБЛИКИ

АЗЕРБАЙДЖАНСКИЙ НАУЧНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКИЙ ИНСТИТУТ ЭКОНОМИКИ И ОРГАНИЗАЦИИ СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА

На правах рукописи

ГУЛ И ЕВ НИЗАМЕДДИН ЛМГОМЕД оглы

СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ СТИМУЛИРОВАНИЯ ТРУДА В СЕЛЬСКОМ ХОЗЯЙСТВЕ В УСЛОВИЯХ ПЕРЕХОДА К РЫНОЧНЫМ ОТНОШЕНИЯМ

(По материалам Азербайджанской Республики)

Специальность: 08.00.05 — Экономика, планирование и организация управлення народным хозяйством и его отраслями) сельское хозяйство

АВТОРЕФЕРАТ

диссертации на соискание ученой степени кандидата экономических наук

Б А К У — 1 Я 9 8

НАУКОВО-ДОСЛЩНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ _

УДК 338.45:629.12

КОБЛОШ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ

АДАПТАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ СУДНОБУДУВАННЯ ДО РИНКОВИХ УМОВ

С.С. Ої спеціальність 08.07.01 • Економіка промисловості

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

КИЇВ-1998

Дисертацією с рукопис.

Робота виконана в Українському державному морському технічному університеті на кафедрі основ підприємництва і управління виробництвом

(м. Миколаїв).

Науковий керівник -

кандидат технічних наук, доцент Федулова Любов Іванівна, Український державний морський технічний університет (м. Миколаїв)

Офіційні опоненти -

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Пашута Микола Тимофійович, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, завідуючий відділом проблем економіки машинобудування;

кандидат економічних наук, доцент Рогов Георгій Костянтинович. Український державний морський технічний університет, кафедра економіки і організації виробництва,

Провідна організація •

інститут економіки Національна Академії наук України, відділ промислового потенціалу (м. Київ)

Захист відбудеться 28 травня 1998 року о 16.00 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по присудженню наукового ступеня доктора економічних наук Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України та Науково-дослідного інституту соціально-економічних проблем м. Києва (252601, МСП, Київ -103, бульвар Дружби народів, 28, 5-й поверх, зала засідань).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці НДЕІ Мінекономіки України за адресою 252601, МСП, Київ - 103, бульвар Дружби народе, 28, перший поверх.

Автореферат розіслано*^*квітня 1998 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, старший науковий співробітник

А. В. Базилюк

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертаційного дослідження. Становлення ринкового механізму висуває нові вимоги до внутрішнього процесу управління промисловими підприємствами активізуючи людський фактор, гнучкість і пристосованість до зовнішнього оточення та забезпечуючи підприємствам ефективність та конкурентоспроможність.

Кризовий стан промисловості України багато в чому пояснюється відсутністю обгрунтованої, чіткої промислової та фінансово-кредитної політики на рівні держави, а також відсутністю механізму функціонування підприємств в умовах адаптації до ринкових відносин.

Серед причин, які викликали кризовий стан промисловості можна назвати: потужний податковий прес, який не враховує інтереси товаровиробника; затратний характер виробництва; плинність кваліфікованих кадрів; невміле управління підприємствами; нестабільне законодавство; відсутність вигідних умов для залучення коштів інвесторів; недолік економічної інформації, необхідної для прийняття позитивних управлінських рішень та ін.

Для підприємств-гігантів, що створювались та функціонували без врахування вимог ринку, характерна наявність великої кількості видів продукції та послуг, які можна реалізувати поза підприємством. Ось чому розукрупнення та рекструктуризація підприємств етапи невідкладним завданням, як на державному рівні, так і на рівні окремого підприємства.

На практиці процес реструктуризації супроводжується великою кількістю проблем: відсутністю досвіду управління підприємством в умовах формування ринку на основі системного підходу; недостатністю капіталу та незначні можливості його отримання від інвестора; відсутністю досвіду в проведенні значних організаційних перетворень та інша. Важливим також є співвідношення процесів “приватизація” та “реструктуризація".

Вирішення цих проблем безпосередньо стосується суднобудування України, становище якого на протязі останніх років постійно ускладнюється. Високі податки на виробництво, мінімальні контрактні ціни на судна, недосконалість системи валютного регулювання, неефективна структура управління та виробництва, інфляційні процеси 19931995 рр., які призвели до підвищення цін на енергоносії, метал та комплектуюче обладнання, підвищення відсоткових ставок за кредити стали причиною того, що починаючи з 1996 року будівництво суден стало збитковим.

Вирішення цих проблем залежить не тільки від регулювання макропроцесів на рівні держави, але і від здійснення програми структурної перебудови промисловості, від адаптації організаційно-економічного механізму функціонування конкретних підприємств в ринкових умовах.

Отже, потреба практичного вирішення цих проблем зумовлює актуальність

дисертаційної роботи.

Метою дисертаційної роботи є розробка організаційно-економічного механізму суднобудування та адаптація його до умов ринкових відносин для підвищення ефективності системи управління підприємствами підгалузі.

Відповідно до поставленої мети сформульовані та вирішені такі проблеми:

- зформована система техніко-економічних та організаційно-господарчих зв’язків суднобудування на різних рівнях;

- проведено аналіз розвитку українського та світового суднобудування;

- вивчено стан особливостей структури та проведено системний аналіз функціонування організаційно-економічного механізму суднобудівних підприємств на перехідному етапі до ринку;

- розроблено методологію реструктуризації • підприємств суднобудування та організаційно-економічний механізм їх функціонування в ринкових умовах.

Предметом дослідження є комплекс питань, пов’язаних з реструктуризацією суднобудування і адаптацією його організаційно-економічного механізму до ринкових умов господарювання.

Об’єктом дослідження обрано суднобудування як підгалузь машинобудування України.

Методи дослідження. Поставлені завдання вирішувалися з застосуванням методів системного економічного аналізу, теорії ймовірності, лінійного програмування, експертних оцінок, техніки сценаріїв з використанням інформаційної бази підприємств та її економіко-статистичною обробкою.

Методологічну основу дослідження склали закони України, галузеві та нормативні документи, дослідження вітчизняних та закордонних ві/еиих.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в ;

розробці концепції реструктуризації суднобудування, яка може бути організаційно-методологічною основою для проведення розукрупнення великих підприємств. Обгрунтовано механізм здійснення реструктуризації, який передбачає встановлення мети та засобів цього процесу, виявлення його проблем, вказує на етапи проведення, можливі варіанти і шляхи здійснення, наявність виконавців, що дозволяє чітко визначити терміни проведення і конкретну систему заходів та зробити цей процес реальним, і ефективним.

обгрунтуванні організаційно-економічного механізму функціонування суднобудування в ринкових умовах: розробці холдингової організаційної форми, визначенні конкретних функцій головного та дочірних підприємств, механізму перерозподілу власності при новій формі управління;

розробці методики оцінки ефективності діяльності суднобудівних підприємств в умовах здійснення процесу реструктуризації, яка дозволяє проводити розрахунки,

з

встановлюючи оціночні критерії, складові частини ефекту, що служить дійовим інструментарієм при виборі шляхів і методів реструктуризації та їх техніко-економічному обгрунтуванні та алгоритм рейтингової оцінки фінансово-економічної діяльності та ділової активністі суднобудівних підприємств;

Практичне значення одержаних результатів. Результати виконаної роботи знайшли практичне застосування на різних етапах організації та управління суднобудівними підприємствами, а також при створенні організаційно-економічних інструментів, спроможних пристосувати суднобудівні підприємства до функціонування в ринкових умовах:

механізм госпрозрахунку впроваджений в основних та допоміжних цехах ВАТ “Суднобудівний завод "Океан";

план приватизації та Положення про порядок розподілу акцій, реалізованих керівництву підприємства на пільгових умовах, взяті за основу при проведенні приватизації суднобудівного заводу “Океан”;

методичні та практичні рекомендації стосовно підтримки державою суднобудування України в умовах кризової ситуації знайшли відображення в Постановах Кабінету Міністрів України від 29.02.96 № 254 “Про заходи щодо стабілізації роботи суднобудівних

підприємств", від 17.05.97 № 456 “Про заходи щодо стабілізації роботи суднобудівних

підприємств у 1997 році’, від 20.05.97 № 467 “Про заходи щодо стабілізації роботи

суднобудівних підприємств м. Миколаєва”, від 10.10.97 № 1131 “Про заходи щодо

будівництва балкерів типу “Панамакс";

пропозиції щодо поповнення обігових коштів суднобудівних підприємств за рахунок зменшення відрахувань до державного фонду сприяння конверсії використані в п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.96 № 254;

участь в розробці проекту Закону України “Про державну підтримку суднобудівної галузі України”, прийнятого в грудні 1997 року;

методика визначення обсягів товарної (реалізованої) продукції підприємств з довгостроковим циклом виробництва реалізована постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.96 № 254;

методологія створення організаційно-економічного механізму функціонування підприємств в ринкових умовах застосована при реструктуризації ВАТ “Суднобудівний завод “Океан” та заводу ім. 61-го Комунара (м. Миколаїв).

Особистий внесок здобувача. Усі основні роботи виконані автором особисто. П'ять наукових публікацій разом із співавторами присвячені окремим практичним аспектам розробленої теми. Особистий внесок автора - доповнення до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", а також запропоновано економічний механізм регулювання відносин між суб'єктами реорганізованого підприємства. Подані матеріали комплексного економічного аналізу світового та українського суднобудування.

Зв’язок роботи з науковими проблемами, планами, темами. Результати дослідження безпосередньо псї’язані з науковою програмою Українського державного морського технічного університету "Науково-методологічні аспекти підтримки господарських реформ у суднобудуванні”, Програмою по реструктуризації, затвердженою Управлінням суднобудування Міністерства промислової політики України, Програмами підтримки суднобудівних підприємств, які розроблялися і приймалися на протязі 1996 - 1997 років Кабінетом Міністрів України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародних, всесоюзних та національних конференціях і семінарах, нарадах, в т. ч.: конференції “Вдосконалення господарського розрахунку та покращення економічного стимулювання на підприємствах і в об’єднаннях” (м. Севастополь, 1987); засіданні науково-технічної ради Міністерства суднобудівної промисловості СРСР “Вдосконалення системи ціноутворення на судна і кораблі” (м. Ленінград, 1987); науково-практичному семінарі “Перспективи переводу бухгалтерського обліку України на міжнародні стандарти” (м. Миколаїв, 1993); всеукраїнській нараді економістів “Проблеми розвитку економіки України в ринкових умовах” (м. Київ, 1995); ювілейній конференції “Проблеми розвитку суднобудівної науки та освіти” (м. Миколаїв, 1995 р.);засіданні колегії Міністерства транспорту України “Перспективи розвитку морського транспорту України” (м. Одеса, 1996); засіданні колегії Міністерства промислової політики України “Про створення асоціації суднобудівників України" (м. Херсон, 1997); міжнародному науково-практичному симпозіумі “Проблеми суднобудування: стан, ідеї, рішення” (м. Миколаїв, 1997 р.); наукових конференціях Українського державного морського технічного університету (1985 -1998 рр ).

Публікації. Результати роботи відображені у 6 публікаціях, загальним обсягом 13.7 др.арк., з яких 5,9 др.арк. належить особисто авторові, в тому числі одна брошура обсягом

2.1 др. аркуша.

Структура і обсяг роботи.

Вступ

Розділ 1. Теоретичні питання та особливості функціонування суднобудування в умовах ринку.

1.1. Місце суднобудування України в індустріальній структурі та проблеми його розвитку.

1.2. Особливості організаційно-економічного механізму функціонування суднобудівних підприємств в посгсоціапістичний період.

1.3. Методичні аспекти оцінки економічної діяльності суднобудування.

1.4. Висновки

Розділ 2. Дослідження економічного стану та організації управління підприємств суднобудування1 .

2.1. Економічний аналіз виробничої діяльності суднобудівних підприємств.

2.2. Аналіз організації управління підприємствами галузі та його

інформаційного забезпечення.

2.3. Комплексний аналіз та рейтингова оцінка фінансового стану суднобудівних підприємств.

2.4. Висновки

Розділ 3. Адаптація організаційно-економічного механізму функціонування суднобудування до ринкових засад.

3.1 Стратегія реструктуризації суднобудівних підприємств.

3.2 Організаційні принципи побудови структур суднобудівних підприємств в

умовах ринкових відносин.

3.3 Економічна ефективність реструктуризації підприємств суднобудування.

3.4. Висновки

Загальні висновки

Список використаних джерел

Робота має 181 сторінку тексту, 24 рисунки, 26 таблиць, список літератури з 141 найменування, 6 додатків. Загальний обсяг роботи - 196 сторінок.

Короткий зміст дисертації. У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначення мети, завдань, предмету і об'єкту дослідження, наукову новизну і практичне значення дисертації.

У першому розділі узагальнені теоретичні питання, пов’язані з функціонуванням системи суднобудування при адаптації до ринкових умов. Особливу увагу приділено етапам розвитку організаційно-економічного механізму промислових підприємств, як фактору активізації людського потенціалу, гнучкості і пристосованості до зовнішнього оточення. Висвітлені головні проблеми суднобудування України, які призвели підприємства цієї підгалузі до кризового стану, та намічено шляхи його подолання.

У другому розділі розглянуті методичні питання, пов'язані з дослідженням стану суднобудівних підприємств. Викладено аналітичний матеріал, який дозволяє оцінити господарську діяльність та загальну систему організації управління суднобудівними підприємствами. Розроблена методика комплексного аналізу та рейтингової оцінки фінансового стану підприємств та проведені відповідні розрахунки.

У третьому розділі викладено концепцію реструктуризації суднобудування, як основу стратегії його розвитку в ринкових умовах. Обгрунтовано холдингову організаційну форму та розкрито суть організаційно-економічних відносин між його суб'єктами. Розроблена методика оцінки економічної ефективності рестуктуризації підприємств.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

2.1. В історії розвитку світового суднобудування відмічаються чіткі періоди підйомів та спадів суднобудівного виробництва. Після катастрофічного спаду в 1370-1980 p.p. суднобудування вступило в полосу нового буму. Так за даними організації по економічному співробітництву і розвитку (ОЕСР), середній щорічний приріст світових суднобудівних потужностей в 1994-2000 pp. оцінюється в 16-24%. Загальний обсяг замовлень в останнє десятиріччя цього віку, за разрахунками аналітиків, складе приблизно 200 млн. регістрових тон.

Світове суднобудування знову починає відроджуватись швидкими темпами в зв’язку із зростанням обсягів міжнародної торгівлі та необхідністю заміни застарілих суден.

На жаль суднобудування України на сьогодні знаходиться в кризі і тому зайняти своє місце в світовій конкурентній боротьбі на ринку в найближчі часи йому буде не просто.

Причина такого становища не тільки у відсутності сучасної системи менеджменту на вітчизняних суднобудівних підприємствах, але й в неспроможності заводів-гігантів пристосуватись до мінливих умов ринкового оточення, в неефективній структурі підприємств.

На сьогодні відсутні комплексні аналітичні дані про стан суднобудування України, науково обгрунтовані методики оцінки перспектив його розвитку; немає розробпених моделей функціонування суднобудівних підприємств в ринкових умовах.

Тільки системний підхід до створення сучасного суднобудівного підприємства, який враховув би усі види діяльності, механізм розподілу власності, загальну організацію управління, внутрішні та зовнішні взаємовідносини, умови дії на ринку, методи економічної мотивації та ін., дозволить розробити ефективний організаційно-економічний механізм та стратегію успішного розвитку.

Глобальною проблемою управління суднобудівним підприємством є забезпечення його гнучкості, яка б давапа можливість найкращим чином пристосувати структуру підприємства до зовнішнього середовища.

За останні роки намгтипись п’ять головних тенденцій в реорганізаційних ініціативах суднобудівних компаній:

компанії змінюються від функціональної організації до організації, заснованої на центрах прибутку;

організації стають ближче до клієнтів; реорганізаційні ініціативи направлені на зменшення витрат; компанії фокусують увагу на виробництві певних “продуктів” - видів обслуговування; при створенні організаційних структур управління враховують розмір організації та її долю ринку.

2.2. Дослідження результатів виробничої та фінансово-економічної діяльності підприємств Управління суднобудування Міністерства промислової політики України показало, що високі податки на виробництво, недосконалість системи валютного регулювання, інфляційні процеси у 1993 - 1995 роках, підвищення цін на енергоносії, метал та комплектуюче обладнання, дорогі кредитні ресурси, а також неоптимальна структура виробництва, надмірна чисельність працюючих призвели до того, що будівництво суден, починаючи з 1996 року стає збитковим. В 1997 році балансовий збиток підприємств суднобудування склав майже 31 млн.грн (рис. 1).

-40300 -30000 -20000 -10000 0 10000 20000

Рис. 1 Балансовий прибуток (збиток) підприємств Управління суднобудівноїпромисловості в 1997 р.

Фактично суднобудівні підприємства за рахунок своїх та державних коштів інвестують замовників суден, серед яких більшість - іноземні.

Слід зауважити, що на величину збитків впливають не тільки вищенаведені фактори, але й недосконалість нормативної бази по обчисленню обсягів реалізованої продукції суднобудування.

Для збереження та розвитку вітчизняного суднобудування при адаптації до ринкових умов, необхідно вирішити цілу низку першочергових проблем, основні з яких виявлені в процесі теоретичного та практичного дослідження.

Основні проблеми: необхідність самостійного пошуку замовлень на будівництво суден і фінансове виживання в результаті відмовлення від централізованого планування і

державного бюджетного фінансування; жорстка конкуренція на ринку, складність завоювання світового ринку; невиправдано тривалий цикл виробництва суден і впровадження нових їх типів; недостатня гнучкість виробництва; відсутність чіткої державної політики суднобудування України; відсутність обігових коштів; неможливість задовольнити запити за якістю, термінами і вартістю суден та інші.

Таким чином, в суднобудівній промисловості України на сьогодні склалася ситуація, коли вітчизняний замовник відсутній, а вийти на світовий ринок українські суднобудівники не в змозі внаслідок названих вище причин. Все це визначає актуальність та життєву необхідність розробки "Національної програми розвитку суднобудування України" - це на макрорівні, та проведення реструктуризації кожного окремого суднобудівного підприємства з врахуванням специфічних характеристик та умов оточуючого ринкового середовища - на мікрорівні.

2.3. Для отримання достовірної інформації щодо характеристики усіх напрямів діяльності суднобудування доцільно використовувати системний підхід, який дозволить встановити його сильні і слабкі сторони та правильно обрати стратегію подальшого розвитку.

В цьому напрямку проведено детальний аналіз фінансово-економічного стану як усіх суднобудівних підприємств, так і окремо ВАТ "Суднобудівний завод "Океан". Встановлено, що в зв'язку з постійною відсутністю надійного джерела фінансування суднобудівні підприємства змушені працювати за рахунок зростання кредиторської заборгованості. Низьке завантаження виробництва не забезпечує зайнятість існуючої штатної чисельності. Виникає необхідність сплачувати вимушені простої. Рентабельність продукції суднобудування склала в 1997 році - -29,7 % проти - -15,2 % в 1996 році

Аналіз дозволив також виявити стан та закономірність розвитку таких видів діяльності суднобудівних підприємств як інноваційна, кадрова, інформаційна, екологічна та організація управління, розкрити їх потенціал та вказати шляхи розвитку з позицій сучасного менеджменту та відповідно до мінливих умов ринкового оточення. Дані такого аналізу необхідні для вибору стратегії подальшого розвитку як окремого суднобудівного підприємства, так і суднобудівної промисловості в цілому.

2.4. В умовах ринкової економіки істотно підвищився інтерес суб’єктів ділових відносин до об’єктивної та достовірної інформації про фінансовий стан та ділову активність підприємств, яка дає можливість оцінити конкурентоспроможність та надійність партнерів.

Підсумкова рейтингова оцінка враховує усі найважпиві показники фінансової та виробничої діяльності в цілому. При її побудові використовувалися дані про виробничий потенціал підприємства, рентабельність його продукції , ефективність використання виробничих та фінансових ресурсів, їх джерела та інші показники. Тому вибір та обгрунтування вихідних показників діяльності повинні здійснюватися згідно теорії фінансів

підприємства, цілей оцінки, потреб суб’єктів управління в аналітичній оцінці.

В роботі обгрунтовано перелік і розроблена методика розрахунків вихідних показників та загальної порівняльної і рейтингової оцінок суднобудівного підприємства по періодам його діяльності та рейтингової оцінки різних суднобудівних підприємств. Конкретні дані наведені в табл.1.

Таблиця 1

Рейтингова оцінка суднобудівних підприємств за стандартизованими значеннями показників __________

;;; Стандартизовані : : значення показників . ■ ■ ■■ - > ■ Підприємства ' / ; .

1 " 2 - з - 4 5 6

1. Показники фінансової стійкості

Коефіцієнт автономії 0,86 0,89 0,89 0,97 1,00 0,71

Власні обігові кошти 0,37 -0,42 1,00 -3,04 -0,05 -3,55

Ковфіи/єнт маневреності 0,25 -0,25 1,00 -1,25 0,25 -1,25

2.Показники ліквідності

Коефіцієнт покриття 0,90 0,86 1,00 0,56 0,87 0,80

Коефіцієнт загальної 0,30 0,24 1,00 0,28 0,18 0,48

ліквідності

Коефіцієнт абсолютної 1,00 0,12 0,25 0,38 0,25 0,12

ліквідності

З.Показники ділової активності

Фондовіддача 0,23 0,08 0,23 0,17 0,33 1,00

Коефіцієнт обертання 0,33 0,17 0,33 0,17 0,17 1,00

активів

Коефіцієнт обертання 1,00 0,64 0,39 0,33 0,42 0,45

обігових коштів

4. Показники прибутковості

Прибутковість витрат 0,18 0,19 0,22 0,46 1,00 0,11

Прибутковість 0,37 0,37 0,41 0,58 1,00 0,20

вкладеного капіталу

Прибутковість активів 0,08 0,18 0,10 0,20 1,00 0,02

Прибутковість 0,16 0,19 0,21 0,40 1,00 0,12

діяльності

Рейтинг підприємств 2,28 3,00 2,12 4,98 2,11 5,51

Мінімальне значення рейтингу 2,11

Максимальне значення рейтингу 5,51

Розмах варіації 3,40

Примітка. Номерами позначені слідуючі підприємства: 1. ВАТ "Суднобудівний завод 'Океан’ 2. Чорноморський суднобудівний завод, 3. ВАТ ‘Севморзааод’ 4. Суднобудівний завод /м 61 Комунара,

5. ВАТ‘Суднобудівний завод 'Залив", Є. Херсонський суднобудівний завод.

2.5. Для означення шляхів та методів реорганізації і диверсифікації суднобудівних підприємств розроблена концепція їх реструктуризації, яка встановлює, що метою цього процесу є створення повноцінного суб'єкту підприємницької діяльності, здатного функціонувати в умовах ринкового середовища і виробляти конкурентоспроможну продукцію, яка відповідала б вимогам споживачів. Концепція також встановлює організацію

процесу реструктуризації, основні її напрями та етапи, структуру проекту та механізм його впровадження.

На перших етапах реструктуризації мають місце різні форми функціонування окремих підрозділів підприємства, що треба враховувати при розробці стратегії холдингу.

Так продовжують існувати такі підрозділи як цехи і відділи, мотивація праці яких побудована на внутрішньофірмовому господарському розрахунку: критерієм оцінки для них є показники роботи як цеху, так і підприємства в цілому.

В той же час на базі відносно самостійних підрозділів (які слабо пов'язані з єдиним технологічним процесом виготовлення основної продукції - суден) організуються центри фінансової відповідальності (ЦФВ) або дочірні підприємства.

ЦФВ - це структурні підрозділи підприємства, які мають свій рахунок в банку, наділені материнською фірмою основними фондами і обіговими коштами і ведуть свою діяльність згідно з Положенням, затвердженим керівництвом холдингу. Це більш висока форма організації виробництва і мотивації праці, ніж госпрозрахункові підрозділи.

Дочірні підприємства - це юридичні особи, які більш самостійні в економічному і юридичному плані, ніж ЦФВ. Вони можуть бути створені як на базі цеху, так і на базі ЦФВ.

Але в кожному окремому випадку при зміні форми організації підрозділу не повинен порушуватися виробничий процес функціонування підприємства або його зупинка.

2.6. Дослідження процесу управління суднобудівними підприємствами показують, що потрібні докорінні перетворення і, в першу чергу, усвідомлення всіма ланками керівництва потреби в застосуванні підходів сучасного менедженту.

Орієнтована на створення холдингу стратегія вимагає ретельного вибору системи менеджменту.

Для вітчизняних суднобудівних підприємств доцільним буде вибір фінансового і стратегічного менеджментного холдингу (враховуючи економічний стан цих підприємств та напрям на реструктуризацію).

Потенціал можливостей, який дає створення холдингової організаційної структури: заохочення виконання стратегії; чітке формування портфеля замовлень; чітка ринкова концепція; низькі накладні витрати; вивільнення вищого керівництва підприємства від оперативних завдань; ефективність прийняття рішень; свобода підприємницької ініціативи на усіх рівнях; висока інноваційна готовність та інше.

2.7. Запропоновані організаційно-методологічні аспекти реструктуризації

суднобудівних підприємств визначають алгоритм проведення процесу реструктуризації, постановку цілей та завдань, вказують на можливих суб'єктів здійснення, встановлюють профіль вимог до професійної, соціальної та методичної компетенції осіб, які займаються процесом реструктуризації. '

Усі проблеми, пов'язані з успішним існуванням холдингової організаційної

структури, можна умовно поділити на три групи:

1) розподіл функцій та повноважень головного і дочірніх підприємств;

2) система взаємодії між головним підприємством та дочірніми;

3) система взаємодії між дочірніми підприємствами '

Функції дочірніх підприємств наведені на рис. 2.

розробка виробничого календарного плану і забезпечення Лого виконання

— закупівля невеликих (одноразових) партій сировини, матеріалів, напівфабрикатів; -

___внутрішнє управління товарними

запасами (“вхід - виробництво-вихід”);

— координація дій із службою логістики

— набір кадрів;

— вибір системи оплати праці;

— вибір системи мотивації праці;

— нормування праці

___розрахунки потреб в трудових ресурсах відповідно до плану виробництва;

— облік виконання робіт за робочими нарядами

___розрахунок планової та технологічної

трудоємкості робіт за основними професіями;

___аналіз виконання встановлених норм

виробітку;

— впровадження заходів щодо підвищення продуктивності праці;

___управління комплексною продуктивністю підприємства

(структура - інформація - технологія -кадри - організація)

аналіз якості виконаних технологічних операцій;

— поточний статистичний облік браку;

___облік та аналіз сумарних втрат від браку;

___виконання завдань загальної політики холдингу в галузі якості.

Управління

якістю

продукції

Управління

продуктивністю

Управління

трудовими

ресурсами

Управління

товарними

ресурсами

Оперативне управління виробництвом (технологічним процесом, наданням послуг)

Рис. 2. Функції дочірніх підприємств.

Загальні функції керівництва холдингу: розробка стратегії, менеджменту і координація діяльності.

Функції за напрямом діяльності холдингу: розробка політики в галузі техніки та технології (технічне управління), розробка фінансової та інвестиційної стратегії (фінансово-економічне управління), розробка маркетингової стратегії(улравління маркетингом), розробка кадрової політики (управління кадрами), організація та координація виробничої діяльності холдингу та безпосередне управління суднобудуванням (управління виробництвом), розробка політики підвищення якості (управління якістью).

2.8. Центральним при створенні організаційно-економічного механізму холдингової компанії є питання перерозподілу власності. Відсутність єдиної методології' розподілу власності потребує окремих підходів до кожного об'єкту при проведенні реорганізації.

Враховуючи аналітичні дослідження та висновки, отримані в ході проведеного ретроспективного аналізу суднобудівних підприємств, запропонована процедура розподілу власності при новій організаційній формі підприємства, яка розпочинається прийняттям рішення про виділення дочірніх підприємств і закінчується розподіленням статутного фонду між акціонерним товариством (підприємством) та дочірніми підприємствами. Така процедура побудована на підставі чинного законодавства, яке регулює питання приватизації та права власності.

2.9. Аналіз поточного фінансового стану підприємства повинен бути доповнений прогнозом його роботи, що визначає перспективи її покращення при: зберіганні тенденцій, які склалися; вірогідних змінах зовнішнього середовища; незначних корегуваннях внутрішньої політики без використання значних зовнішних джерел підтримки; реалізації тих чи інших можливих інвестиційних проектів.

Метод бюджетного управління найбільш придатний інструмент для регулювання фінансових потоків холдингу саме в умовах спаду виробництва (кризового стану). Подальше функціонування фінансового механізму передбачає утворення ЦФВ (центрів фінансової відповідальності), як реалізацію принципу самостійності дочірніх підприємств.

Система управління фінансами холдингу показана на рис. 3.

Бюджетування дає можливість сконцентрувати фінансові ресурси: сукупний зали-

шок коштів усієї компанії можна використати для активізації фінансової діяльності; організувати внутрішнє кредитування ( це важливо у відношенні суднобудівного виробництва ); виникає можливість проведення великих програм, що вимагають концентрації фінансових ресурсів.

екаунтинг

Рис. 3. Система управління фінансами холдингу.

Головне, чого потрібно уникати - щоб система обліку не призводила до втрати

господарської самостійності дочірніх підприємств. Саме в цьому повинно проявитися

мистецтво фінансового менеджменту.

2.10. Запропонована методика оцінки економічної ефективності впроваджених

результатів дослідження, яка грунтується на розрахунку економічного ефекту

реструктуризації шляхом зниження витрат допоміжного виробництва. Суть цього зниження

- відокремлення цехів допоміжного виробництва від основного та переведення їх в дочірні

підприємства, центри фінансової відповідальності, фінансового обліку.

Зміна економічних показників суднобудівного підприємства в процесі реструктуризації

наведена на рис. 4. Найважливішими з них являються:

а) агрегатний індекс рентабепьності реалізованої товарної продукції Уя), який

розраховується по формулі 1.

Рі.

Б,і

Лі*-

п Рої

2 ------------

в™

де: Ра , Рц - прибуток від реалізації товарної продукції до і після реструктуризації; За , Єіі - собівартість реалізованої товарної продукції до і після реструктуризації.

Означення: ДО після

Товарна продукція V*/ \Л/

Собівартість Зо в.

Прибуток Ро Рі

Рентабельність Ио Яі

Рис. к. Гоафік зміни економічних показників підприємства в процесі реструктуризації’

н + н и

б) індекс собівартості реалізованої товарної продукції Уг), який розраховується по формулі 2.

П

--------- (2)

П

2 Ба 1=1

За результатами розрахунків ^ = 0,9625 (зниження на 3,75 %).

Прогнозуючи майбутнє і обираючи засоби реанімації' українського суднобудування, потрібно мати на увазі, що незалежно від обраних методів оздоровлення і складу учасників цього процесу, зниження собівартості виробництва, скорочення термінів побудови суден та їх стабільна якість - головна мета, досягнення якої може забезпечити успіх процесу адаптації до ринкових умов.

Результати дослідження впроваджені в практику реструктуризації суднобудівних підприємств. Загальний економічний ефект складає 15,8 млн.грн..

2.11. Організаційно-методологічні аспекти управління промисловими підприємствами в умовах створення ринкових відносин використані при розробці навчальних програм і методичного забезпечення курсів “Економіка та організація виробництва” та “Виробничий менеджмент (промисловість)” в Українському державному морському технічному університеті (м. Миколаїв).

3. ВИСНОВКИ.

3.1. Загальним підсумком роботи є розробка принципів та підходів функціонування організаційно-економічного механізму суднобудівних підприємств при адаптації до ринкових умов. Це стосується вирішення слідуючих проблем:

розробка довгострокової стратегії розвитку підприємств відповідно до умов ринкового оточення;

створення ефективної структури підприємства, як прогресивного інструмента для досягнення цілей;

визначення умов для функціонування економічно самостійних підрозділів; розробка механізму взаємовідносин в галузі кредитно-фінансової політики як усередині суднобудівного підприємства, так і з державними структурами та зарубіжними фірмами і компаніями; '

проведення докорінної реорганізації системи управління через зміну свідомості працівників підприємств;

розробка оціночних критеріїв функціональної діяльності підприємства, як результуючих показників;

структурування організаційно-економічного механізму управління підприємством з позицій горизонтально-вертикальної підлеглості.

3.2. На основі дослідження становища світової системи суднобудування виявлені загальні закономірності та перспективи її розвитку: суднобудування розвивалось по зростаючій лінії; портфелі замовлень судноверфей заповнені, прогнози на найближчі роки досить благодатні.

Все це дає можливість розробити стратегію розвитку суднобудування України, тенденції подальшого функціонування з тим, щоб кожне підприємство змогло знайти свою ‘нішу на ринку суднобудівної продукції і виробити інструменти поведінки на ньому.

З точки зору того, що Україна являється морською державою на долю якої дісталося 30% морського торговельного флоту колишнього СРСР, який сьогодні має вік 20-30 років суднобудування України повинно дотримуватися стратегії будівництва балкерного, танкерного, рибопромислового флоту для вітчизняних замовників.

Високий науковий потенціал, непогане технічне оснащення українських судноверфей і слабкий доступ до капіталу направляють українських корабелів саме в ту галузь суднобудівної номенклатури, де випускають технічно складну продукцію - наукові судна, гідрографічні, геофізичні, тобто судна, які не кожна судноверф може побудувати.

Для успішної роботи за такими видами стратегії необхідна інша структура галузі і окремих підприємств.

3.3. Проведений аналіз проблем розвитку суднобудування України показав, що дана підгалузь знаходиться в кризі і тому знайти своє місце в конкурентній боротьбі на ринку в найближчі часи буде дуже важко. Головними причинами такого становища є відсутність сучасної промислової політики, системи менеджменту на суднобудівних підприємствах, а також неспроможність заводів-гігантів пристосуватись до мінливих умов ринкового оточення.

Для вирішення проблем суднобудування як на макро-, так і на мікрорівні необхідно: забезпечити законодавчу і правову базу, не втручаючись в організацію виробництва. Організаційною формою посилення державного впливу в суднобудуванні може бути неурядова структура типу асоціації, корпорації чи холдингової компанії, якій може бути передано державний пакет акцій (в тих випадках, коли це буде доцільно і реально);

передбачити розробку механізму взаємовідносин в галузі кредитно- фінансової полгтики як в середині суднобудівних комлексів, так і з державними структурами та зарубіжними фірмами і компаніями;

враховуючи значимість та важливість розвитку флоту для економіки України, доцільно стимулювати залучення інвестицій в суднобудівну промисловість, а також створити і постійно оновлювати фонд проектів конкурентоспроможних суден;

вдосконалювати організаційну структуру суднобудування шляхом створення конкурентоспроможних горизантально та вертикально-інтегрованих виробничо-технологічних комплексів, які охоплюють увесь науково-виробничий цикл виготовлення

суден;

докорінно реорганізувати систему управління підгалуззю. В центрі всіх реформ повинна знаходитись людина;

створити правові, економічно-самостійні бізнес-одиниці, іншими словами, ефективні структури підприємництва як прогресивний інструмент досягнення цілей.

3.4. Вперше проведено ретроспективний аналіз суднобудівних підприємств за усіма напрямами їх діяльності: виробничої, маркетингової, інноваційної, інформаційної, екологічної та загальної організації управління, який дозволяє врахувати складний економічний та соціальний стан суднобудування і вказує на необхідність застосування системного підходу до управління виробництвом, відносинами між людьми в процесі виробництва та управління зв'язками з партнерами на ринку.

3.5. Розроблена концепція реструктуризації підприємств суднобудування з визначенням принципів, методів та форм виділення повноцінного суб'єкту підприємницької діяльності, здатного ефективно діяти в умовах ринкового оточення і виробляти конкурентоспроможну продукцію.

Обгрунтовано принципи створення і функціонування в суднобудівній галузі господарсько-фінансових підприємств типу холдинг з визначенням організаційно-економічних відносин між суб'єктами господарювання, які входять до його складу.

Удосконалена методика оцінки економічного ефекту процесу реструктуризації, що дозволяє ще на стадії створення проекту визначити ефективність, форми та методи того чи іншого варіанту структурної перебудови підприємств.

Розроблена методика, найважливіші показники та алгоритм рейтингової оцінки фінансово-економічної діяльності та ділової активності суднобудівних підприємств.

Запропоновано механізм організаційно-економічних відносин реструктуризованого підприємства, а саме: перерозподілу власності при зміні організаційної форми господарювання, що створюються; розмежування функцій керівництва холдингу та дочірніх підприємств.

3.6. Розроблений організаційно-економіний механізм, впроваджено в практику ВАТ "Суднобудівний завод “Океан”, а також взято за основу при розробці комплексної програми рестуктуризації підприємств суднобудівної галузі України. Окремі теоретичні положення та практичні розробки і методики впроваджені в навчальний процес. Загальний економічний ефект від впровадження розробок дисертанта склав 15.8 мпн.грн.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

1. На траверзе рыночных отношений / П. В. ГІолтаруха, М. А. Коблош, Б. П.

Кузьменко, В. А. Воробьев. - Спб.: Судостроение, 1991. - 87 с.

2. Коблош М., Федулова Л. Суднобудівний завод "Океан": шляхи виходу з кризи // Економіка України. - 1997. - №11. - С. 37-41.

3. Гурченков О. П., Коблош М. О,, Парсяк В. Н. Группа Т' - надежда на

справедливость / Економіка. Фінанси. Право. № 2 - К.: АФ "Аналітик", 1997. - С. 9-14.

4. Коблош М. О., Федулова Л. І. Розукрупнення і диверсифікація на конкретному прикладі // Український журнал "Економіст". -1997. - № 3. - С. 28-29.

5. Федулова Л. І., Коблош М. О. Проблеми суднобудування: економічний аспект. -Донецьк: ІЕП НАН України, 1997. - 60 с.

6. Коблош М. О. Підходи до розробки організаційно-економічного механізму функціонування суднобудівного підприємства в ринкових умовах. - Донецьк: ІЕП НАН України, 1997. - 38 с.

АНОТАЦІЯ

Коблош М. О. Адаптація організаційно-економічного механізму суднобудування до ринкових умов. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук по спеціальністі 08.07.01 - Економіка промисловості. - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України.

Дисертацію присвячено питанням формування організаційно-економічного механізму суднобудівної промисловості при адаптації до ринкових умов. В дисертації подано результати комплексного аналізу стану світового суднобудування та виявлено проблеми суднобудівних підприємств України. Розроблено концепцію реструктуризації суднобудівних підприємств та обгрунтовано холдинг як організаційну форму їх функціонування, що може бути результатом реструктуризації та новим типом ефективної організації. Запропоновані напрями становлення організаційно-економічних відносин між суб'єктами холдингу. Основні результати роботи знайшли практичне впровадження при реструктуризації суднобудівних підприємств.

Ключові слова: організаційно-економічний механізм, холдинг, реструктуризація, суднобудування, комплексний аналіз.

АННОТАЦИЯ

Коблош М. А. Адаптация организационно-экономического механизма судостроения к рыночным условиям. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 - Экономика промышленности. - Научно-исследовательский экономический институт Министерства экономики Украины.

Диссертация посвящена вопросам формирования организационноэкономического механизма судостроительной промышленности при адаптации к рыночным условиям. В диссертации представлены результаты комплексного анализа состояния мирового судостроения и выявлены проблемы судостроительных предприятий Украины. Разработана концепция реструктуризации судостроительных предприятий и обосновано холдинг как организационную форму их функционирования, что может быть результатом реструктуризации и новым типом эффективной организации. Предложены направления становления организационно-экономических отношений между субъектами холдинга. Основные результаты работы нашли практическое внедрение при реструктуризации предприятий судостроения.

Ключевые слова: организационно-экономический механизм, холдинг,

реструктуризация, судостроение, комплексный анализ.

ANNOTATION

Koblosh М. A. The adaptation organized-economic mechanism of the shipbuilding in market conditions. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciaiity 08.07.01 - Industrial economy. - Research economic institute of Ministry of economy of Ukraine.

The dissertation is devoted to questions of formation of the organized-economic mechanism of a ship-building industry with adaptation to market conditions. In the dissertation the results of the complex analysis of a condition of world(global) shipbuilding are submitted and the problems of the ship-building enterprises of Ukraine are revealed. The concept of re-structuring of the industrial enterprises is developed and is reasonable cholding as the organizational form of functioning of the ship-building enterprise, that can be result of re-structuring and new type of effective organization. The directions become of the organized-economic attitudes(relations) between the subjects colding are offered. The basic results work have found practical introduction with re-structuring the industrial enterprises.

Key words: the organized-economic mechanism, cholding r, re-structuring, shipbuilding enterprises, complex analysis.