Экономико-организационные методы эффективной работы промышленных предприятий тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Экономико-организационные методы эффективной работы промышленных предприятий"

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ РТ8 ОД ЛЬВІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ

На правах рукопису

МІКЛОВДА Василь Петрович

ЕКОНОМІЧНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ МЕТОДИ ЕФЕКТИВНОЇ РОБОТИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність: 08.00.05 -Економіка, планування, організація управління народним господарством та його галузями

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступен: доктора економічних нау

Львів - 1994

Дисертаційна робота виконана в Ужгородському державному університеті

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

БОЙКО С.І. .

Офіційні опоненти:

академік АН України, доктор, економічних наук, професор ЧУМАЧЕНКО М.Г.

член-коресповдент АН України, доктор економічних наук, професор ГЕСЦЬ В.М.

доктор економічних наук, професор ТИВОНЧУК І.О.

Провідна установа:

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України

і (Захист дисертації відбудеться "Л2£_" 1994 р.

о Л{ годині на засіданні спеціалізованої/вченої’Тжди

Д 016.39.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук у Львівському відділенні Інституту економіки АН України за адресою: 290008, Львів-8, вул. Театральна, 17.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського відділення Інституту економіки АН України.

Автореферат розісланий

1994 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук

" Г. ЗАГАЛЬНА ЇАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ. .

1,1. Актуальність дослідженая., * Трансформація екбномі-кя.України в ринкову здійснюється в умовах глибокої кризи, основними ознаками якої б: спад виробництва, галопуючі темпи зростання цін, гіперінфляція, безробіття і, як наслідок, зубожіння основної частини населення. Пошук шляхів виходу країни з кризового, стану е однією з важливих проблем економіки перехідного періоду. Розв'язання такої складної народногосподарської проблема потребув нових нетрадиційних підходів. Досвід показує, що перехід до ринкової економіки - процес не тільки складний, суперечливий, довготривалий, але і такий, що потребує глибоких теоретичних досліджень і узагальнень, обгрунтування нових принципів управління народним господарством, одне з провідних місць в якому посідав промисловість. Слід відзначити, що за останні три роки /І99І-І993/ у промисловості майже в усіх галузях і регіонах України мало місце значне зниаеняя обсягів виробництва*. При цьому, як правило, скорочувався асортимент продукції, погіршувалась якість товарів, збільшувались витрати і падав рівень ефективності праці і виробництва.

Причина низької ефективності функціонування промисловості, запрограмовані адміністративно-командною системою господарювання, поглибили свій вшгив у процесі трансформування економіки в ринкову. .Крім того, на етапі переходу від однієї . економічної системи господарювання до іншої виникли нові суперечності, вже як результат зіткнення різних ідеологій і

концепцій побудови механізмів управління ефективністю виробництва. Намагання уряду розв"язати суперечності зверху без глибокого вивчення нових, економічних процесів, що відбуваються еб етапі переходу до ринкової економіки, не забезпечили відчутної віддачі. Практично жодна програма виходу країни з кризи не була повністю реалізована і не забезпечила очікуваних результатів. •

Слід відзначити, що в. економічкій теорії і практиці перехідні.процеси від однієї системи господарювання до іншої вивчені недостатньо. В працях Л.Безчасного, П.Белєнького,

о.Бойка, М.Бойка, Д.Богині, П.Бунича, В.Гееця, М. Долішнього, М.Козоріз, О.Кузьміна, І.Лукінова, Ю.Пахомова, Ю.Палкіна, Я.Плоткіна, В.Пили, І^Тивончука, Е.Туниці, МЛумаченка та багатьох інших вчених розкриваються різні аспекти економічних та організаційних методів забезпечення ефективної роботи промислових підприємств у процесі ринкової трансформації економіки. У публікаціях висвітлюються в основному недоліки або труднощі, з якими стикаються виробники в процесі організації виробництва і реалізації продукції. Тому вирішення проблеми потребує більш глибоких досліджень. Сьогодні ьсе більшого значення набувають питання, пов"язані із узагальненням власного досвіду, набутого вітчизняною економікою в процесі переходу до ринку, вивченням досвіду світової економіки і можливостей його використання в умовах України. Саме ці вузлові питання недостатньо глибоко вивчені і висвітлені в економічній літературі.

Необхідність поглиблення теоретичних і методологічних основ забезпечення ефективної роботи промислових об"єктів в умовах переходу економіки до ринку обумовила вибір теми, спря-муванняе мету дослідження, сформували структуру дисертаційної

роботи.

1.2. Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка'теоретичної концепції принципів ефективного функціонування промислових об’єктів, формування на їх основі комплексу методичних рекомендацій по забезпеченню ефективної робота промислових підприємств різних форм власності в умовах становлення ринкових відносин.

У процесі досліджень, вирішувались такі завдання:

- обгрунтування основних проблем підвищення ефективності виробництва в промисловості;

- визначення впливу процесів роздержавлення' і приватизації на ефективність роботи промислових об"єктів;

- обгрунтування критеріїв оцінки ефективності функціонування промислових підприємств різних фОЕМ власності;

• - розробка класифікації факторів і умов, що впливають

на роботу суб"ектів господарювання в умовах переходу до ринку;

- вибір системи показників, що характеризують ефективність роботи промислових'підприємств, і методів їх розрахунку;

- визначення особливостей впливу НШ на ефективність роботи промислових підприємств в умовах становлення ринкових відносин;

‘ - розробка методів оцінки впливу екологічних заходів

на ефективність роботи промислових підприємств; ’

- конструювання механізмів адаптації трудових колективів державних підприємств до нових умов господарювання;

' - розробка методичних рекомендацій по удосконаленню

організаційно-економічних форм управління ефективністю виробництва; .

б

- визначення форм і методів стимулювання промислових підприємств державою, регіонами за підвищення ефективності виробництва.

1.3. Предмет. 0бпекти і методологія дослідження. Предметом дослідження е сутність і конкретні процеси забезпечення ефективної роботи промислових підприємств, організацій-ко-економічні механізми управління цими процесами.

Об"ект дослідження - промислові підприємства різних форм власності України і зокрема,Закарпатської області.

Інформаційну базу проведеного дослідження становлять статистичні звіти про діяльність промислових підприємств різних . форм власності за 1990-1993 pp., статистичні й аналітичні матеріали міністерств і відомств, результати робіт вчених економістів з теоретичних і практичних проблем управління процесами ефективності виробництва, опубліковані в монографічній літературі, наукових записках» періодичній пресі, досвід зарубіжних країн <у питаннях забезпечення ефективної роботи фірм, корпорацій, холдінгових компаній та інших форм підприємницької діяльності, адекватних ринковій системі господарювання. . ' ■

В роботі використані сучасні методи дослідження, зокрема: методи системного аналізу, економіко-ііатематичноґо моделю- , вання, програмно-цільового підходу, соціологічні дослідкення, теорії ринкової економіки, включаючи теорії мотивації праці, адаптації до нових умов господарювання, ризику, конкуренції.

В основу дисертації покладені особисті дослідкення автора з питань управління ефективністю роботи промислових підприємств, стимулювання виробничих колективів.за підвищення

ефективності і поліпшення результатів роботи; корпоратизації і приватизації, формування інонаційної та інвестиційної політики за період 1986-1993 рр,, виконані у відповідності з координаційними планами проведення науково-дослідних робіт у Львівському відділенні Інституту економіки АН України і Ужгородському держуніверситеті.

1.4. Наукова нозизна дисертації полягає в дослідженні нових економічних процесів, які впливають на роботу промислових об"ектів різних форм власності на етапі переходу від адміністративно-командної до ринкової системи господарювання і розробці нових методологічних підходів до забезпечення ефективності їх функціонування в умовах трансформації економіки.

На захист виносяться нові теоретичні, методологічні положення, висновки і рекомендації, найватаивіашми з яких в:

• І. Визначення сучасних проблем підвищення ефективності виробництва у промисловості.

2. Аналіз і оцінка процесів роздержавлення, корпорати- . зації і приватизації власності як факторів підвищення ефективності господарювання і розвитку ринкових відносин.

3. Системний підхід у дослідженні процесів забезпечення ефективності функціонування промислових об"єктів різноманітних форм власності і господарювання.

4. Класифікація факторів і умов, що впливають на підви-

щення життєдіяльності суб"ектів господарювання, методів опінки їх впливу на показники ефективності виробництва. ■

5. Економічна та соціально-психологічна адаптація трудових колективів державних промислових підприємств на етапі становлення ринкових відносин.

6. Обгрунтування теоретико-методологічних підходів до

формування економічної стратегії функціонування промислових підприємств. . .

7. Концепція формування інвестиційної та іноваційної політики промислових підприємств в умовах економічної нестабільності.

• 1*5» Теоретична і практична значимість. Теоретичне

значення результатів досліджень полягає у формуванні нових знань, у вирішенні проблеми забезпечення ефективної роботи промислових підприємств різних форм власності в умовах економічної нестабільності, ескалації інфляційних процесів і необхідності їх адаптації до ринкових методів господарювання. Розширення теоретичних знань розкриває і обгрунтовує комплекс організаційно-економічних методів впливу на роботу підприємств з метою стабілізації їх діяльності. Осново теоретичні положення дисертації використані при розробці методичних рекомендацій по удосконаленню форм і методів управління роботою підприємств різних форм власності. .

Практичне значення результатів досліджень полягає в розробці методичних підходів у вирішенні проблеми підвищення ефективності господарювання. Комплексний підхід у дослідженні . процесів підвищення ефективності виробництва на промислових підприємствах різних форм власності дозволяв розробляти економічну й іноваційну стратегію ефективного функціонування їх, виходячи із реальної економічної ситуації і прогнозних оцінок ’ кон'юнктури ринку. * '

Розроблені і запропоновані у дисертації рекомендації спрямовані на підвищення ефективності господарювання дозвсля-

ать використати апробовані іманентні ринковій системі господарювання стимули до праці і на цих засадах реалізувати економічні інтереси товаровиробників у результатах їх діяльності.

Отримані в процесі дослідження результати теоретичного і прикладного характеру використані при розробці науково-дослідних робіт Львівського відділення Інституту економіки АН України та Ужгородського державного університету, зокрема, таких тем: "Вдосконалення госпрозрахункового механізму підвищення ефективності виробництва* /номер державної реєстрації 01850008079/; "Оцінка і планування ефективності робота промислових підприємств" /номер державної реєстрації 0І8800І9І58/; "Формування цін на вироби в умовах ринкових відносин” /номер державної реєстрації 01900068386/; "Розробка автоматизованої моделі аналізу діючих цін в системі конкретного плану випуску продукції по критерію загальної рентабельності підприємства".

1.6. Апробація роботи. Результати досліджень доповідались на науково-практичних конференціях, симпозіумах і семінарах, в тому числі: "Шляхи підвищення ефективності використав-, кя виробничих ресурсів підприємств" /Київ, 1978/; "Удосконалення економічної роботи на промислових підприємствах" /Київ, 1979/; "Проблем удосконалення обліку, економічного- аналізу і впровадження внутрівиробничого госпрозрахунку" /Таакент, 1979/; "Аналіз ефективності науково-технічного прогресу'в умовах удосконалення господарського механізму" /Київ, 1980/; "Планування підвищення ефективності виробництва на підприємствах і у виробничих об"єднаниях" /Київ, 1981/; "Економіка України в умовах державної незалежності" /Львів, 1991/; "Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-

ресурсного дотеяціалу регіону" /Луцьк, 1993/; "Проблеми становлення української нйціональнрї соціально-економічної моделі" /Львів, 1993/; "Карпати - український міст в Європу: проблеми і перспективи" /Львів, 1993/; науково-практичних конференціях і семінарах викладачів і аспірантів Ужгородського державного університету та Львівського відділення Інститут економіки АН України.

1.7. ЇЇУблікапії. За результатами дослідвення опубліковано 63 праці загальним обсягом 79,6 др. арк., з них 59,4 др. арк. налегать особисто автору дисертації. •

1.8. Структура роботи. Дисертація складається із вступу, ппяти розділів, висновків, списку літератури.

2. ОСНОВНІ ПСШОЕЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

2.1. Соціально-економічні проблеми забезпечення ефективного функціонування промислових ’ підприємств

Економічні реформи в Україні, спрямовані на розвиток ринкових відносин, інтеграція країни у світову систему господарювання, відбуваються в дуже складній соціальяо-економіч-кііі і політичній ситуації, супроводжуються кризовими явищами е усіх сферах національного господарства, що в кінцевому результаті призводить не тільки до зниження ефективності їх впровадження, гальмування, але і падіння життєвого рівня переважної більшості населення. • '

На основі аналізу і оцінки економічної ситуації, що склалась в Україні на етапі переходу до ринку, в дисертації виділено три основні групи причин, що обумовили зниженая

ефективності господарювання. .

. Перда група причин пов"язана з кардинальними змінами в зовнішньоекономічній політиці України як незалежно! і суверенної держави, необхідністю формування нових економічних відносин не тільки в межах колишнього Союзу, але практично з усіма країнами сзіту. Гносеологічна природа цих причгя має об"єктавний характер, зумовлений необхідністю утвердження державності, зміцнення якої сприятиме становленню національної економіки. Відмічені причини розглядаються з позиції XX тимчасовості і можливості зниження негативних, наслідків їх дії з подальшою розбудовою держави.

Друга група причин, що зумовила зниження ефективності господарювання, викликана недоліками в розробці економічної стратегії і тактика переходу до ринкової економіки. Дослідження впливу цієї групи причин яа ефективність роботи промислових підприємств мав істотне значення для визначення напрямків удосконалення державної системи управління розвитком економіки в процесі її трансформації в ринкову. .

Третю групу причин генерує психологічна непідготовленість трудових колективів до сприйняття основних економічних важелів ідей ринкової економіки, відсутність глибокого наукового розуміння ролі і місця людина в новій системі господарювання, що призвело до спаду мотивації праці, трудового абсентеїзму на державних підприємствах, апатії, байдужості і'моральної втоми, значної частини людей, які десятиліттями привикли до ритму життя запрограмованого владними структурами і наказами з економічного центру.

Під кутом зору відмічених вище причин у дисертації висвітлено головні напрями розвитку промисловості України, робиться акцент на основні соціально-економічні проблеми, що виникли в умовах трансформації економічної системи, розв'язання яких може забезпечити ефективність функціонування суб"єктів господарювання. їх реалізація вимагає першочергового вирішення таких завдань:

а/ прискорення процесів роздержавлення і приватизації загальнонародної власності з метою зміни умов господарювання в державному секторі економіки, розширення демократичних засад господарювання;

б/ реформування системи державного регулювання роботи промислових- підприємств, включаючи: введення гнучкої системи оподаткування, спрямованої на стимулювання активної іновацій-кої політики підприємств, залучення іноземного капіталу, впровадження ресурсозберігаючої, екологічно чистої техніки і технологій; і ■

в/ переорієнтація промислового комплексу на виробництво високоефективних і конкурентоспроможних видіе продукції;

г/ лібералізація державної політики спрямованої на активізацію зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств /квотування, ліцензування тощо/;

• д/ посилення ролі економічних важелів і стимулів у формуванні конкурентного середовища, що спонукало б виробників до підвищення ефективності виробництва на засадах раціонального використання ресурсів виробництва, зниження витрат, використання досягнень науки і техніки;

е/ зростання ролі регіональних самоврядних структуру.

ІЗ

виробленні політики раціонального використання економічними суб"екташ трудоресурсного потенціалу, забезпечення екологічної безпеки; .

. ж/ стимулювання підприємницької діяльності в галузях промисловості, які здатні оптимізувати,структуру виробництва по трудовому фактору і забезпечити ефективну зайнятість населення; .

. з/ зміщення акценту в діяльності міністерств на реалізації функцій, зв"язанях з координацією посередницької і комерційної діяльності,, по вигідному розміщенню замовлень, консультацій по НШ, по прогнозу розвитку виробництва і кон'юнктура ринку, по кооперації, послугам, підготовці висококваліфікованих кадрів, фінансовому посередництву і т.д.

2.2. Роздержавлення і приватизація як фактори підвищення ефективності господарювання і

• розвитку ринкових відносин

■ Реформування відносин власності виступав вузловим моментом економічної реформи, що здійснюється в нашій країні. Саде ця ключова обставина сьогодні визначав хід, темпи і ефективність економічних перетворень, формує тло на якому розвиваються різноманітні форми власності, ініціює пошук найбільш ефективних форм організації підприємницької діяльності, створює умови для досконалої конкуренції між товаровиробниками. Акцентування уваги на цьому зв"язано з тим, що реформи, які на зачіпають базисні відносини суспільства стрижень яких складають відносини власності,не спроможні вивести країну з глибокої економічної кризи.

У дисертації відзначається, що хоча процеси роздержавлення, приватизації, корпоратизації промислових підприємств . займають чільне місце у проведенні економічних реформ в Україні, їх практична реалізація відбувається надто повільно, а окремі зшсоди уряду, Верховної Ради є половинчаті і непослідовні, що в цілому знижує їх ефективність. Дисертант відзначає, що переважна більшість рішень, які стосувалися практичного здійснення процесів реформування відносин власності приймались в угоду певних політичних кіл, окремих груп, що ставили перед собою мету будь-якими засобами зберегти за собою владу, не дати трудовим колективам реально розпоряджатися результатами своєї праці. Примат, що роками віддавався політиці над економікою став серйозним гальмом на шляху економічних перетворень.

Недивлячись на ці добре відомі факти питома вага промислових підприємств, до функціонують на основі різних форм власності постійно зростає. Відмічене підтверджується аналізом промислових підприємств за формами власності у Закарпатській області за 1992 р. /табл. І/. Із даних, наведених у таблиці видно , що до державної форми власності відносились 143 про- . ¡¿полових підприємства з 249, що становило 58 % від їх загальної кількості. За обсягами виробленої продукції і численністю працюючих'державні підприємства відповідно становили 52,1 % і 50,8 %, Із недержавних форм власності найбільшого поширення у практиці господарювання області набули колективні і змішані фораги. Промислові об"єкти з колективними формами власності забезпечили за досліджуваний період 13,7 % загального обсягу виробництва, промисловості і 15,4 % від чисельності зайнятих..'

' , Таблиця І

Питома вага різних форм власності у промисловому виробництві Закарпатської області у 1392 році

Форми власності : Кіль- кість підпри- ємств Питома вага форм власності

за обсягом продукції :за чисельністю :промислового :пеосоналу .

Промисловість,

всього 249 100 . 100 ,

Державна власність 143 52 Д 50,8

В тому числі:

загальнодержавна 118 50,3 48,6

Колективна власність 41 13,7 15,4

В тому числі:

колективу трудівників II 6,3 10,0

кооперативна ЗО 7,4 5,4

Змішана власність 65 34,2 33,8

3 тому числі:

власність орендного

підприємства' . . 48 19,6 19,9

власність господарських ’

товариств 14 13,9 12,9 .

власність об"єднань

громадян 3 0,7 1,0

Підприємства із змішаними формами, власності відповідно 34,2 % і 33,8 %. Звертає увагу на себе той факт, то в промисловості області повільними темпами йде процес нагромадження критично! маси суб"єктів господарювання, що функціонують на основі приватної форми власності, яка займає домінуюче становище в країнах з розвинутою ринковою економікою.

У дисертації проаналізовано основні причини, що стри- • мують процеси роздержавлення і приватизації власності в промисловості на макро і мікроекономічному рівнях, дано практичні рекомендації по підвищенню впливу здійснюваних заходів на ефективність роботи основної ланки господарського комплексу країни. .

2.3. Критерії і показники ефективності функціонування промислових підприємств різних форм власності .

Під ефективністю функціонування промислових об”ектів макться на увазі процеси забезпечення беззбиткової виробничо-господарської діяльності, коли величина виторгу від реалізації продукції або надання послуг перевищує витрати на їх досягненая. Чим заді темпи випередження результатів виробництва над витратами, тим вищий рівень ефективності функціонування промислових. об"єктів. '

У дисертації обгрунтована система показників, які ха-рактеркзують результати і затрати виробництва, показники, ефективності виробництва і критерії оцінки результатів функціонування промислових підприємств в умовах адаптації економіка до ринкових відносин. . ... .

Залежно від мети і завдань підприємств у системі управ-яікня ефективністю їх роботи автор пропонує три групи показна-

ків.

характеризує результати, затрати вироб-

ництва, основні параметри виробничо-господарського потенціалу промислових осРектів. Такі показники- складають вихідну інформацію для подальших розрахунків, яка акумулюється в бухгалтерській звітності підприємств.

. Даута група показників характеризує ефективність виробництва. їх розрахунок базується на співставленні результатів і витрат виробництва. В основу вибору цієї групи показників покладено ресурсний підхід. Кожен показник характеризуй ефективність використання певного виду ресурсів: продуктивність праці - ефективність використання трудових ресурсів; фондовіддача - ефективність використання основних Фоадіз; матеріаломісткість - ефективність використання матеріальних ресурсів і т.д. У дисертації наведено аовний склад показників, що характеризують ефективність виробництва, розрахункові формули їх визначення і застосування в механізмі управління ефективністю виробництва.

стан промислових об"єктів, що набував особливої актуальності з умовах ринкової економіки. Оскільки такі показники ще не набули широкого застосування у вітчизняній практиці господарювання, у дисертації для цих цілей використано досвід зарубіжних фірм і корпорацій, запропоновано методику розрахунку таких показників як прибутковість роботи, ліквідність підприємства, стабільність економічного стану підприємства.

Прибутковість роботи підприємства характеризують два показники: прибутковість інвестицій у компанію і прибутковість

показників дає можливість оцінити фінансовий

продажів. Показник,.що характеризує прибутковість інвестицій у компанію, в ринковій економіці прийнято розглядати як критерій ефективності управління компанією. Розраховується такий показник відношенням величини чистого прибутку до величині: інвестицій у процентах. Показник прибутковості продажів визначається відношенням валового прибутку до величини продажів у процентах. .

Показники ліквідності характеризують платоспроможність підприємств за певний період часу. В ринковій економіці прийнято визначати показники поточної і довгострокової ліквідності. В дисертації обгрунтовані можливі варіанти використання цех показників в оцінці ефективності функціонування промислових об"ектів.

•Показники стабільності промислових підприємств характеризуються рівнем заборгованості кредиторам, акціонерам, зобов'язаннями по облігаціях та інших цінних паперах., їх питомою вггою у загальній величині активів. У дисертації обгрунтовується використання кожного з показників в аналізі стабільності стену підприємств, .

Вибір критерія або кількох критеріїв, на основі яких . визначається ефективність функціонування промислових об'єктів, зумовлюється специфікою виробничих процесів, метою дослідження і завданнями, які стоять перед кожним підприємством в області управління ефективністю їх роботи. ,

В дисертації запропоновані методичні підходи до забезпечення системності розрахункових операцій і методів їх розрахунку. Схема взаємозалежності показників і критеріїв оцінки, ефективності функціонування промислових об"ектїв показана на рис. І. . ' • ■ ' ■ ' ■

Показники і критерії ¿фіктивності функціонування промислових об'єктів .

РмулЬТАТИ ВИРОЄНИЦТ6А і ЛАРАИІТРИ виуювничого процьсу"

Виторг від реалізації' продукції, послуг

Баловий при ьучок

Чистий прибуток

Чисельність працюючих

Активи

Пасиви

Затрати ВИрОВНИЦТВА і ■» т. ч.

Крипрії оц'нкк еаиктивкості чзункціо-пувАпня промислових ов'сктів

Продуктивність прлці

ПриВПКОВІС?» роботи

~гС СТАвІЦЬНІСТз фІНАНСО&ОГО СТАНУ

сі: 1 '

Ліквідність ОБ’ЄКТА

Лого місткість

■с

Матер» а ло місткість

Капіталомісткість

"Н РеНТАВЕЛВНІСТЬ Виробництв* І .--------------------------------------1

4Н

ІНТЕГРАЛЬНИЙ ПОКАЗНИК

На оплату праці

Матеріальні

На екологічні заходи

Процент іА кредит

ІН8{ СТИЦІІ

Рис. І. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ 1 КРИТЕРІЇВ ОЦІНКИ ЬШСГИВШСТІ ФУіащіот'ВАїїіін промислових 0Б"вктн-'

2.4. Класифікація факторів і умов, що впливають на ефективність роботи промислових Об"ЄКТІВ

Питання, пов"язані з визначенням факторів і умов, що впливають на ефективність роботи промислових підприємств, можна віднести до найбільш розроблених у теоретичному і прикладному аспектах. Разом з тим методологію визначення впливу факторів і умов на ефективність роботи промислових об"ектів не можна вважати сталою і кінцево сформованою. Досвід показує, що зміна економічного механізму в країні не тільки потребує відповідної реакції з боку промислових об"єктів, але безпосередньо впливає на склад факторів, їх значимість, пріоритетність fi ієрархічність. Оскільки економічна ситуація змінюється постійно, то і дослідження дії факторів і умов на ефективність функціонування.промислових об"сктів не знижує своєї актуальності. Нова економічна ситуація і процеси, що впливають на роботу промислових підприємств на етапі переходу до ринку, потребують глибоких досліджень. Важлива роль у них належить визначенню сукупності факторів і пріоритетності їх впливу на ефективність функціонування промислових підприємств.

Класифікація факторів, запропонована у дисертації, передбачає їх розподіл за сферою, часом, напрямками дії і характером впливу. .

За сферою і характером вплив/ фактори й умови поділені на дві основні груші: зовнішньоекономічні і 'внутрівиробничі.

ТЧ>улг. г. - -• о ек он ом і чних факторів не залежить від результатів роботи конкретного виробничого об"єкта, характеризує становище в економіці країни, регіонів, ринкове середови-ае і -й.~пґ,середньо або опосередковано впливає на результати

роботи підприємств. Зовнішньоекономічні фактора підрозділи- ■ ються на три основні підгрупи: -фактора впливу державної політики на роботу промислових підприємств; фактори валяну ранкового середовища і фактори впливу науково-технічного прогресу,

В дисертації обгрунтовано склад факторів кожної підгрупи, зазначена сфера і характер впливу кожного з них на ефективність функціонування промислових об"єктіз в умовах переходу до ранку.

Фактори, що характеризують внутрівиробничий потенціал підприємств, класифіковані на засадах поелемвнтної структури виробничих процесів. Структуроутворюючими факторами забезпечення ефективної роботи підприємств прийняті основні елементи виробничих процесів: праця, капітал, підприємницький талант, організаційно-економічний механізм їх використання.

Схема взаемозв"язктв зовнішньоекономічних і внутріаирсб-ничях факторів /рис. 2/ забезпечення ефективного функціонування підприємств свідчить про наявність багатогранних залежностей між показниками і критеріями ефективності.

' У дисертації зроблені узагальнення щодо використання запропонованої класифікації факторів і умов у'моделюванні процесів управління ефективністю роботи промислових сб"зктів.

2.5. Оцінка впливу екологічних заходів на

■ ефективність роботи промислових '

' підприємств '

У процесі організації виробництва економічні суб"акти використовують відновлювальні та невідновлювальні природні ресурси внаслідок чого наносять певної якоди навколишньому середовищу, здороа"ю людей, рослинному і тваринному світу.

Рис. 2. СХЕМА ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКІВ ФАКТОРІВ, КРИТЕРІЇВ 1 ПОКАЗНИКІВ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Загальні втрати від забруднення навколишнього середовища по Україні становили за 1991 р. 1,4 млрд. з яких біля 80 %

припадає на промислові підприємства. Внаслідок, порушення норм екологічно! безпеки зростає захворюваність як робітників окремих підприємств, так. і населення Україна в цілому.

В той же час промислові підприємства внаслідок забруднення несуть збитки, які виражаються у платежах за забруднення, штрафних санкціях, оплаті по захворюваності робітників, причиною яках е екологічно шкідливе робоче середовище. Крім того, підприємство несе і непрямі витрати, пов"язані із прискореним зношуванням основних фондів внаслідок надмірного забруднення шкідливими відходами.

7 зв"язку з цим виникає потреба оцінити роботу промислового підприємства залежно від рівня природоохоронних заходів, визначити ефективність їх впровадження. Оскільки а економічній теорії і практиці питання оцінки ефективності роботи промислових підприємств залежно від екологічної компоненти не знайшли глибоких розробок, у дисертації запропонована методика розрахунку таких показників, як собівартість, прибуток, ціна продукції з урахуванням витрат на екологію.

Збитки від забруднення навколишнього середовища промисловими підприємствами в собівартість продукції включаються таким чином: ' ■

а/ по статті попередніх збитків Чпр - витрати, затрачені підприємствами Для попередження збитків з розмірі б/ по статті залишкових збитків іі/за/7 » які мають місце. Таким чином, Збитки від забруднення природи ЬІсер , які включаються в собівартість, розраховуються за формулою:

Ьс ер- * ^з>а/і /I/

Прк сьому збитки від забруднення навколишнього середовище, як попередаені, так і залишкові, розраховуються на основі обсягу вилущеної продукції Q ; показника питомих збитків, які припадають на одинице продукції ^сеР

'Jcep'Oycep /2/

Показник питомих збитків ^сеР визначається за допомогою формули: . ■

п

У“р * Ir *і М ■

де - питоме забруднення навколишнього середовища, яке припадає на одиницю продукції, кг/од. прод,;

- питомі збитки, які припадають на одиницю забруднюючої речовини, крб/кг.

У результаті питома вага забруднення, яка припадає на одиницю продукції, включає вплив суми забруднення речовин /окремих компонентів/ з відповідними їх врахуваннями в питомій вазі збитків на основі оцінки кожного з них за допомогою показника .

Методика включення в собівартість витрат і за поперздже-ішми, і за залишковими збитками розраховується, виходячи з реальних витрат на природоохоронні заходи:

а/ на підприємстві робота по охороні навколишнього середовища не ведеться. В такоцу випадку у собівартість включаються всі непопереджені збитки, які мають місце при виробництві продукції, Нза/7 рівний сумарним збиткам У сер і б/ забруднення навколишнього середовища на підприємстві знижено частково. Тоді у собівартість включаються витрати, які затратило підприємство на зниження забруднення природи і зменшення збитків на величину , а також витрати, зумовлені необхідністю боротьби за зниження залишкових збитків в розмірі Уіа/г і

в/ навколишнє середовище не забруднюється підприємством внаслідок ваиття екологічних заходів. Тоді у собівартість включаються тільки затрачені підприємством витрати на повне попередження збитків в розмірі ЬІсер •

Собівартість продукції / 5 /» виходячи з наведених вище міркувань, визначається залежністю:

г Узол) . .

Ь'—и П - ч /4/

- . ЗУір'Цьал Зсер

де ZR - виробничі витрати.

В дисертації викладені методичні положення по визнячан-. ню ціЕк продукції, прибутку підприємства з урахування?.*, витрат, зумовлених забрудненням навколишнього середовища.

2.6. Принципи і методика формування економічної стратегії розвитку промислових підприємств

У країнах з розвиненими ринковими відносинами розробка стратегії розвитку фірм, компаній, корпорацій займає чільне

місце в системі організаційно-економічних методів управління виробничо-господарською діяльністю. У вітчизняній практиці розробка стратегії на рівні промислових підприємств поки що не набула достатнього розвитку. В той же час розробка стратегії розвитку підприємств в умовах економічної нестабільності є важливим інструментом зниження ризику і забезпечення ефективності їх функціонування. З цих позицій у дисертації на основі узагальнення досвіду зарубіжних фірм.сформульовані, основні принципи формування економічної стратегії промислових підприємств, розроблені методичні основи її формування.

Автор визначає три етапи у формуванні економічної стратегії:

. 'Перший етап. Аналіз перспектив розвитку підприємства /фірми, корпорації/. Основним завданням першого етапу дослід-жевь е визначення основних тенденцій, шансів, а також окремих надзвичайних ситуацій, які здатні вплинути на роботу об"екта, змінити тенденції його розвитку.

Лругий етап. Реальна оцінка можливостей підприємства в конкурентній боротьбі. Головним завданням цього етапу дос-лгджень е визначення можливостей завоювання ринків збуту, підвищення ефективності роботи підприємства, удосконалення відносин з конкуруючими суб"єкташ.

Третій етап передбачає вибір економічної стратегії розвитку підприємства, виходячи з визначених тенденцій і перспектив його розвитку, можливостей конкурувати у завоюванні ринків збуту продукції.

Послідовність і основні завдання основних етапів формування стратегії, а також визначення привабливості стратегічної зони господарювання зображені схематично на рис. 3.

Рис. 3. ІТЕРАЦІЙ ВИЗНАЧЕННЯ ОЦІНКИ ПРИВАБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЧНОЇ ЗОНИ ГОС1ЮДАИВАННЯ

Ефективність розробленої стратегії значною мірою залежить віл достовірності вихідної інформації, яка характеризує зовнілні і внутрівиробничі .фактори, що впливають на результати роботи підприємств. Автор вваяае, що стратегічні напрями розвитку промисловості повинні розроблятись на макро- мезо-мікроекономічному рівнях.

У дисертації визначені основні функції і роль розробки стратегії розвитку регіонів, форми їх взаємодії і взаємозалеж-ностей із стратегічними напрямками розвитку промислового виробництва. '

2.7. Шляхи підвищення ефективності

ресурсосдоживання на промислових підприємствах

Розвиток продуктивних сил вимагав постійне підвищення ефективності використання виробничих ресурсів, у тому числі і матеріально-сировинних. На думку багатьох дослідників нова якість економічного зростання в значній мірі зумовлена ефективністю ресурсовикористання. Економічна сутність якого полягає перш за все у зменшенні витрат всіх видів виробничих ресурсів на одинищ) кінцевого продукту /результату/,

. У дисертації проаналізовані причини низької ефективності використання ресурсів на промислових підприємствах, обгрунтована необхідність впровадження ресурсозберігаючих технологій, запропоновані заходи вирішення проблеми в умовах переходу до ринкової економіки. Автор вважає, що на перехідному етапі до ринку виникає потреба в державному регулюванні процесів ре-сурсоспояивання з допомогою переважно економічних методів.

Економічне регулювання ресурсоспоживання повинно здіЕснпва-тись на принципах локальної системи і маги циклічний характер.

За допомогою економічних важелів здійснюється вплив на процеси ресурсозберегення на всіх стадіях життєвого циклу ресурсу, наслідком чого е конкретні результати ресурсозберо-ження. Щ результати слухать основою вибору характеру дії економічних важелів впливу на суб"екти господарювання з метоп забезпечення ресурсозбереження, який моке бути стимулюючим, компенсаційним або стримуючім. У дисертації визначені умови їх використання. ,

Організаційний механізм реалізації політики ресурсозбереження включає три ієрархічні рівні розв"язання проблем.

Петшй рівень - загальнодержавний - передбачас здійснення господарськими та владними органами відповідної економічної політики ресурсоспожив^ння, виходячи з цілей перспективного . розвитку економіки країни. На цьому рівні визначаються економічні умови споживання стратегічних з точки зору держави видів матеріально-сировинних ресурсів. Ці умови визначаються економічними важелями, які використовуються державними структурами і обов"язкг."і для всіх суб"єктів господарювання - квот, ліцензій, податків, с'идок і надбавок до иін, митних платежів, ренти, умов інвестування і кредитування тощо.

. Другий рівень - регіональний. На цьому рівні визначаються стосунки між територіальними органами управління і суб"вктами господарювання з питань використання місцевих ресурсів, які знаходяться у компетенції цих органів.

Третій рівень - рівень первинної ланки господарювання. Суть функціонування економічного механізму ресурсозбереження полягає у створенні в кожному підрозділі підприємства таких економічних умов, які забезпечували б раціональне ресурсоспожи-

зо

вання.

2.8. Організаційно-економічні стимули виходу підприємств на зовнішній ринок

Вихід промислових підприємств на зовнішній ринок автор вважає початком переходу до якісно нових зовнішньоекономічних співробітництв і внутрівиробничих відносин. Прямий вихід на зовнішньоекономічний простір ставить перед промисловими підприємствами ряд нових вимог, підвищує їх відповідальність за свої дії на світовому ринку, формує нові господарські зв"язки і підходи, впливає на рівень ефективності їх функціонування.

На внутрівиробничому рівні формуються вимоги до біжьл високої організації виробництва, виникає необхідність у проведенні стратегічного маркетингу та менеджменту. Встановлення прямих зв"язків із зарубіжшши партнерами попри всі іклі переваги створює реальні можливості, зв"язані з доступом до прогресивних технологій, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, що дає можливість кожному підприємству визначити свою економічну нішу для освоєння ринкового середовища і прискореної інтеграції у світогосподарські зв'язки. З цих позицій,. в дисертації обгрунтовані основні форми розвитку зовнішньоекономічних зв"язків промислових підприємств України з іншими країнами світу. Основна увага звертається на визначення пріоритетних напрямів розвитку зовнішньоекономічної діяльності промислових об"єктів західного регіону.

Пріоритетними напрямами розвитку економічних зв'язків підприємств Карпатського регіону з західними фірмами автор вважає:

ЗІ

інтеграцію держави в світову господарську систему; • активне включення через виробничу кооперацію в систему міжнародного поділу праці;

доступ до передових технологій і впровадження науково-технічних досягнень;

розширення можливостей і фора міжнародного співробітництва на засадах спільного підприємництва, лізіягу, ліцензійних угод, залучення іноземного капіталу; .

використання вигідного геополітичного положення західних областей як важливого фактора активного посередництва між західнийи фірмами і партнерами ішшх регіонів України, а також країв СЦД;

використання прогресивних форм організації управління виробництвом, підвищення якості продукції, підготовки кадрів, особливо для зовнішньоекономічної діяльності; .

розвиток зв"язків, спрямованих на включення Україні! в діяльність міжнародних економічних організацій.

Водночас автор звертає увагу на недосконалість чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічної політики, яка гальмує розвиток такої діяльності, знижує її ефективність.

У дисертації запропонована методика оцінка ефективності зовнішньоекономічних зв"язків і їх вшпіву ка ефективність роботи підприємств, використання якої дає можливість обгрунтувати і вибрати найбільш доцільні варіанти і форми зовнішньоекономічної діяльності.

2.9.' Підвищення ролі регіональних структур у забезпеченні ефективності функціонування промислових підприємств

Науково обгрунтована розробка комплексних регіональних проблем в необхідної} передумовою для послідовного вирішення практичних завдань розвитку промисловості в період переходу до ринкових відносив. Це стосується передусім розробки анти-кризових структурних програм з урахуванням багатоваріантності розвитку промисловості і. її територіальної організації. .

. Такі програми є інструментом для реалізації стратегії розвитку територіального господарства яка являз собою систему соціально-економічних орієнтирів,’мета яких "озброїти" виробників, органи регіонального самоврядування параметрами, що характеризують внутрішні і зовніаші умови функціонування регіону, розміщення виробництва і можливості місцевих виробників у задоволенні потреб населення. Виключно ва’клввими є орієнтири, які характеризують основні структурні пропорції і взаємозалежності на перспективу, особливості формування фінансово-кредитних і бюджетних відносин у регіоні, проблеми зайнятості працездатного населення х прогнозовані соціальні наслідки. . • ''

Стратегія регіонального розвитку необхідна для ефективного функціонування промислових підприємств. Промислові, підприємства як суб"єкти господарювання повинні мати наукову концепцію перспективного розвитку ув"язану з розвитком регіону. Методологічною базою розробки стратегії соціально-економічного розвитку, яка містить не тільки перспектиші цілі і завдання, але і адекватні їм соціально-економічні орієнтири, які конкретизуються практичними діями для одержання як проміжних, так і кінцевих результатів.

До найважливіших аспектів регіональної стратегії, які задовільняють вимоги промислових підприємств як суб"єктів

регіонального процесу відтворення і які вшшвавть на формування і функціонування системи регіональних ринків, автор відносить:

- виявлення тенденцій розвитку регіональної економіки, визначення Ймовірних темпів і рівнів структурних і територіальних зрушень у формуванні товарних ринків;

- забезпечення послідовності рішень, які приймаються, і оптимальне поєднання міжпартяерських і міжрегіональних інтересів;

- розробка науково-технічних, соціально-економічних програм пріоритетного розвитку регіону;

- оптимізація економічних інтересів територій і госпо-

дарських суб"єктів у проведенні ефективної політики ресурсо-вякориетання; . .

- сприяння ефективному функціонуванню системи регіональних і міжрегіональних ринків, розвитку їх інфраструктури;

- розробка наукових основ і форм організації управління економічними, соціальними і технічними пропесами;

- розробка довгострокових проектів територіальної організації промислового виробництва, спеціалізації і розвитку міжтериторі&тгьної економічної інтеграції, спрямованої на підвищення ефективності його функціонування;

. У дисертації обгрунтовані концептуальні підходи до формування взаємовідносин територій з господарськими суб"єктами з метою підвищення ефективності функціонування регіонального господарства. .

2.Ю. Механізми адаптації трудових колективів державних підприємств в процесі трансформації економічної системи .

Поступове входження суспільства в ринкове середовище, становлення багатоукладної господарської системи, докорінна зміна форм і методів організації промислового виробництва ' потребують нових мотиваційних механізмів високопродуктивної праці, функціонуючих за допомогою ринково-вартісних важелів. Здійснення цих перетворень кардинально змінює умови відтворення і функціонування людини в новому для неї економічному середовищі, передбачав глибокі зміни у формах і методах управління і використання людських ресурсів. Найбільшою мірою зміни умов праці на етапі переходу до ринкової економіки торкати- . муться трудових колективів державних підприємств. Аналіз роботи таких підприємств за 1990-1992 рр. показав, що найвищі темпи спаду обсягів виробництва, скорочення чисельності працюючих мали місце в державному секторі економіки. Дослідження галузевих змін у народному господарстві.Закарпатської області по чисельності працюючих за 1990-1992 рр. показало, що в середньому по області чисельність працюючих знизилась на 69,4 тис. чол., що становило 10,1 % від загальної чисельності зайнятих у 1992 р. Із загального числа скорочених працівників більш як 50 % припадає на промислові підприємства /табл. 2/. У-перспективі процеси приватизації, конверсії, структурної перебудови у промисловості набуватимуть все більшої ваги і будуть впливати на трудові колективи, державних підприємств, викликаючи пера

за. все скорочення чисельності зайнятих в.сфері матеріального виробництва. Для того, щоб такі процеси відбувались з наймен-

Таблиця 2

.Динаміка чисельності працівників по галузях народного господарства Закарпатської області за 1990-1992 рр., чол.

Галузі

Роки

1590":...1991' :"І952

1Ш'до~

1990

/+ чол./

Всього по народному господарству 755468

В тому числі: промисловість

сільське

734471 ' 686007 - 69461

410223 398537 374496

господарство

лісове

господарство

транспорт

звпязок

будівництво

152820 148330 134992

4820

30979

5295

29554

5423

30932

5373

23471

5307

28450

5266

17299

торгівля громадське

харчування

житлово—комукальне госйодарствс і побутове обслуговування

охорона здоров“я, фізична культура, соціальне забезпечення

апарат управління

іклі види діяльності 6404

14987 15198 13036 - 1930

ЗГ728

6865

32681 33264 *■ 1536

7989 9568 + 2703

5508 5580 - 824

100

- 35727 51,4

- 17828 25,6

+ 487

- 2529 3,6

- 29

- 12235 17,6

61783 61029 55749 - 3034 4,5

2,7

1,1

лими соціально-економічними і психологічними втратами для людини і на знижувала ефективність роботи підприємств, виникав гостра потреба в розробці і впровадженню в практику механізмів адаптації трудових колективів державних підприємств до нових умов господарювання» .

у дисертації в основу розробки таких механізмів покладені дослідження соціально-психологічних та організаційно-економічних факторів, що визначають поведінку людини в процесі виробництва, соціологічні опитування працівників промислових підприємств. . . * ' , ' .

З матою вивчання ставлення працівників до різного роду-проблем, породжених переходом до ринку, з участю автора в 1992 р. було проведено спеціальне соціально-психологічне дослідження, в якому взяли участь працівники кількох промислових підприємств Львова, Івано-Франківської та Закарпатської облас- . тей. Серед опитаних 73 % становили робітники, 23 % - інженерно-технічні працівники, 4 % - службовці та представники державних адміністрацій. За статевою структурою респонденти розподілялись такі чоловіки - 38 %, кінки -,62 $. За віком: до 20 років -9,7 %, від 21 до ЗО років - 33,7 %, від ЗО до 50 років - 53,3 %, більше 50 років - 3,3 %. Серед опитуваних домінували особи, що працювали на даних підприємствах на меняв 5 років /понад 62 %/. Здійснена в дослідженні вибірка в цілому відповідала загальним соціально-демографічним особливостям працюючого, контингенту /перевакання робітничих кадрів, осіб жіночої статі, представників молодших і середніх вікових категорій тощо/.

У результаті досліджень виявлені найбільш небезпечні, на думку опитуваних, обставини перехідного періоду /табл. З/.

з?

Таблиця З

Оцінка респондентами особливо небезпечних для них обставин перехідного періоду, %

: Весь

• контингент Чоловіки :

ЛІНКИ

1. Загроза втрати місця

роботи 39,0

2. Зубозіяня, обумовлене

. зростанням цін та •

знеціненням гролей 38,0

3. Неможливість вирізання

своїх квартирних проблем 10,0

4. Щоденні труднощі з

придбанням продуктів, промтоварів тощо 9,0

5. Ризик втрати здоров"я через надмірне

навантаження 3,0

6. Інзі обставини ■ 0,5

7. Особливої небезпеки для свого благополуччя не

чекаю • 0,5

27.0

43,3

13.0

12.0

2,5

2,2

45.0

36.0 8,0

7.0

3,2

0,3

Наведені у табл. З дані яскраво свідчать, що найбільшу небезпеку працівники вбачають у можливості втратити місце роботи.. І вони мають рацію, оскільки в найближчій перспективі для деяких-підприємств, мсшшве значне скорочення робочих кадрів /понад 20 % від їх загальної чисельності/. Всього на загрозу безробіття вказали більше чверті опитаних чоловіків і близько половини осіб жіночої статі. Це підтверджується аналізом темпів скорочення чисельності пращтчих у народному господарстві Закарпатської області за 1990-1992 рр. /табл. 2/.

Майже чверть опитаних працівників головку небезпеку для себе пов"язують із зубожінням, зумовленим невпинним зростанням цін та зниженням купівельної спроможності населення.

Всі інлі альтернативи не дістали помітної кількості підтверджень. Однак це зовсім не означав, що позначені ними проблеми втратили свою значимість для працівників. Скоріше всього ми в даному випадку маємо справу зі своєрідним психологічним феноменом, що проявляється в екстремальних умовах, до яких, безумовно, і відносяться процес переходу до ринку з усіма його наслідками. Сам же феномен реалізується в надмірній акцентації уваги суб"екта діяльності на певних обставинах цієї діяльності при ігноруванні всіх ікпих, хоча об"єктивно вони зберігають свою актуальність для індивіда або групи і при зміні умов діяльності можуть зайняти зовсім інзі місця в ієрархії вказаних тут ачьтернатив. Про вірогідність суттєвого переструкту-рування значущості для працівників різних обставин перехідного періоду додатково свідчить факт мізерної, кількості /мекде І %/ підтверджень альтернативи "особливої- небезпеки для свого благополуччя не чекаю*.

Проведені дослідаення дозволили автору визначити наступні напрямки формування механізмів адаптації працівників державних підприємств на етапі переходу до ринку:

підготовка і перепідготовка кадрів у відповідності з потребами підприємства в робочій силі в перспективі;

підвищення ефективності використання кадрового потенціалу в процесі переходу на нові форми господарювання;

удосконалення умов оплати і стимулювання праці залежно від ефективності функціояузакня промислових підприємств;

' соціальний захист працтчих.

у роботі запропоновані механізми реалізації цих напрямків.

. 3. ОСНОВНІ П0ЛСЕ2ШЯ ДиСЕРТАЩЇ

ОЯШШВАКІ В ТАКИХ РОБОТАХ:

І. Монографі!

1. Мікловда В.П. Госпрозрахункове стимулювання ефективності виробництва. - Ужгород: Карпати, 1988. - 92 с.

2. Шкловда В.П., Дітюлич XI. Формування економічного механізму регулювання зайнятості в умовах становлення, ринкових відносин. - Ужгород: Карпати, 1994. - 155 с. .

3. Оксанич O.S., Войцеховська В.П., Шкловда В.П. та ікях. Організаційно-економічні методи управління ресурсозбереженням. - Київ: Інститут економіки АН України, депоновано в ДНТБ 6.12.1993, а 2406, 1993. - 191 с. /автору належить

І др. арк./.

4. Бойко ІЛ.’Л., Шкловда В.її. Лісові ресурси: ефективність їх

використання і відтворення. - Ужгород: Карпати, 1994. -10 др. арк. /у друці/. ,

5. Долізній М.І., Здупко С.М., Мікловда В.П. та інші. Соціально-трудовий потенціал: теорія і практика» - Київ: Наукова думка, 1994. З? др. арк. /автору належать 3 др. арк./ /у друці/.

' 2. Препринти, бродури

5. Уіклоаяа В.П., Пітшич У.І. Маїфоекономічне регулювання

■ зайнятості в нових умовах 'функціонування економіки. -

Львгв: Львівське відці-лення Інституту економіки АН Украї- -ни, 1992. - 54 с. .

7. Беленький П.Е., Дычко С.М., Микловда В.П. Собственность

. и управление: проблемы преобразования и тенденции разви-

/

тия. - Львов: Львозское отдаление Института экономика АН Украины, 1993. - 51 с.

8. Мікловда З.П., Пітюлич М.І. Формування соціально-економічного механізму стимулювання ефективної зайнятості населення в регіоні. - Львів: Львівське відділення Інституту економіки АН України» 1993. - 74 с.

9. Бойко G.I., Мікловда В.П. Основні напрямки підвищення ефективності інвестиційної діяльності. - Львів: Львівське відділення Інституту економіки АН України, 1994. - 48 с.

10. Мікловда В.П., Козоріз М.А. Економічне стимулювання підвищення' ефективності виробництва. - Львів: Львівське .відділення Інституту економіки АН України, 1993. - 43 с.

11. Мікловда В.П, Удосконалення господарського розрахунку і аналітичної інформації на деревообробних підприємствах. -Київ: Знання, 1979. - 20 с.

12. Мікловда З.П. Удосконалення системи стимулювання працівників підрозділів об'єднань. - Київ: Знання, I960. - 24 с.

13. Мікловда В.П. Рекомендації по організації преміювання і. ефективному використанню фонду матеріального заохочення у виробничих об"єднаннях, на підприємствах і в організаціях. - Ужгород, 1978. - 16 с.

14. Микловда В.П. Научно-технический прогресе - основа роста производительности труда. - Ужгород: Ужгородский гос-унйверситет, 1983. - 18 с.

3. Статті в журналах, збірниках

15. Мікловда В.П. НОЯ - важливий резерв // Госпрозрахунок і

ефективність виробництва. - Укгород: Карпати, 1975. -С. 89-93. ■

16. Мікловда В.П., Надобенко П.І. Ефективність економії живої праці // Економіка Радянської України. - 1975. -

^ 7. - С. 59-62. ,

17. Мікловда В.П. Реалізація взаємних претензій та її роль у зміцненні внутрігосподарського розрахунку // Проблеми підвищення ефективності суспільного виробництва. - Львів:

. Вища щкола, 1977. - С. 26-30.

18. Мікловда В.П. Про систему показників внутрівиробничого господарського розрахунку меблевих підприємств // Еконо-міко-математичні методи в управлінні виробництвом. -Київ: Знання, 1977. - C. 15-17.

19. Мікловда В.П. Про використання фонду матеріального зао-хоченяя виробничих об"єднань при внутрівиробничому госпрозрахунку // Проблеми підвищення ефективності суспіль- • ного виробництва. - Львів: Вища школа, 1978. - С. 22-26.

20. Мікловда В.П. Роль внутрігосподарського розрахунку в мобілізації резервів виробництва ІІ Шляхи підвищення ефективності використання виробничих ресурсів підлря-

. емств. - Київ: Знання, 1978. - С. 20-24.

21. Мікловда В.П. Матеріальне стимулювання працівників

внутрішніх підрозділів виробничих об"еднань // ВДосконалення соціально-економічного планування й управління народним господарством. - Львів: Вища школа; 1979. -

С. 42-44. •

22. Мікловда В.П., Надобенко П.І, Головна підойма господарювання // Економіка Радянської України. - 1979. - 6. -

С. 91-92.

23. Микловда В.П., Данькиа И.Я. Вопросы учета и аналитичес-

кой информации во внутрипроизводственном хозрасчете // Проблемы совершенствования учета, экономического анализа и внедрения внутреннего хозрасчета: Тезисы докладов республиканской научно-производственной.конференции. - Таз-кент, 1979. - С. І09-ІІІ. .

24. Мікловда В.П. Деякі питання матеріального стимулювання працівників за результати виробничої діяльності // Проблеми підвищення ефективності суспільного виробництва, -Львів: Вища школа, 1980, - С. 16-18..

25. Микловда В.П. Вопросы материального стимулирования повышения качества продукции // Проблемы повышения эффективности производства и управления качеством продукции: Научно-технический сборник. - Ужгород, 1981. - С. 10-13,

26. Мікловда В.П. Винагорода за річні підсумки роботи // Вдосконалення соціально-економічного планування і управління народним господарством, - Львів: Вища школа, І98І,> С. 45-46,

27, Микловда Б.П. Система стимулирования работников хозрасчетных подразделений и ее ¡эффективность // Пути совершенствования влияния финансовых рычагов на повыление эффективности производства. - Киев: Знание, 1981. - С. 16-20.

28. Микловда В.П., Фантич С.М. Некоторые актуальные вопросы повышения качества продукции в одиннадцатой пятилетке //

. Проблемы повызения эффективности производства и управлення качеством продукции: Научно-технический сборник» -Уягород, 1982. - С. 65-68.

29.. Микловда В.П. Вопросы материального стимулирования роста производительности труда // Проблемы повызения эффектив-

: ности производства и управления качеством продукции: .

; Научно-технический сборник. - Уягород, 1982. - С. 23-26.

30. Микловда В.П. Развитие хозяйственного расчета в производственных объединениях // Новые экономические показа- _ телй а оценка хозяйственного расчета на предприятии. -Киев: Знание, 1982. - С. 5-7.

31. Микловда В.П. Вопросы влияния организации труда на рост

. его производительности // Проблемы повышения эффективности производства и управления качеством продукции: Научно-технический.сборник. - Ужгород, 1983. - С. 3-5.

32. Микловда В.П. Вопросы повызения эффективности специальных систем премирования в промышленности // Проблемы повышения эффективности производства я управления качеством продукции: Научно-технический сборник. - Ужгород, 1985. -С. 54-58.

33. Микловда В.П, Вопросы эффективности бригадной формы орга- ’ низации труда // Интенсификация - фактор снижения себестоимости продукции: Тезисы докладов научно-практической

-конференции. - Ужгород, 1986. - С. 13-17.

34. МикловдаВ.П.Хозрасчетное стимулирование конечных результатов в условиях бригадной организации труда // Дробле-

. мы повышения эффективности.производства и управления

качеством продукции: Научно-технический сборник.. - Укго- ■; род, 1986. - й 5. - С. 31-33. •

35. Миклоада В.П. Вопросы стимулирования повышения эффективности работы хозрасчетных бригад // Интенсификация эконо-мякл: опыт и практика йспользозания ресурсов: Научнотехнический сборник. - Ужгород, 1987. - С. 65-70.

36. Микловда В.П. Стимулирование рационального использования

. материальных ресурсов // Влияние научно-технического

прогресса на эффективность производства: Тезисы докладов научно-практической конференции. - Ужгород, 1987. - С. 23-29. , ... - У . . ' ; '

37. Микловда В.П. Организация аттестации рабочих мест и еа

• роль в повшюнка эффективности,производства // Проблемы •повышения эффективности, производства и управления качеством продукции: Республиканский научно-технический . ' сборник. - Ухгород, 1988. - № б. - С. 41-45.

38. Миклоэда В.П* Перестройка системы премирования и.ее роль а. повышении конечных результатов производства // Проблемы повышения эффективности производства и управления

' качеством продукции: Республиканский научно-технический • сборник. - Киев-Укгород, 1989. - $ 7. - С. 58-63.

39.. Микловда В.П. Вопросы реформы заработной платы в уело- ' виях полного хозрасчета и самофинансирования // Проблемы совершенствования производства в отраслях народнохозяй—

ственного комплекса: Республиканский научно-технический . сборялк. - Киеа-Ужгород, 1990. - Л 8. - С. І2І-І29.

40. Козоріз М.А., Шклоада В.П., Люткевич О.М. та іяиі. Розробка економічних стимулів підвищення ефективності ЙИ-робництва. Науковий звіт. - Львів: Львівське відділення Інституту економіки АН України, 1993. - 93 с.

41. Шкловда В.Л. Стимулювання праці при переході до рішко-вої економіки // Проблеми економічного та соціального розвитку регіону і практика наукового експерименту: Республіканський науково-технічний збірник. - Київ-Уагород, 1993. - Ге 9. - С. 29-33.

42. Шкловда В.П. Питаная перебудови оплати і стимулювання

праці в умовах переходу до ринкових відносин // Науковий вісник Уягородського державного університету. - Уггород, 1993. - С. 9-17. •