Кооперация как теория и практика хозяйственной организации тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Кооперация как теория и практика хозяйственной организации"

Ціністеротіго освіти України Київський університет імені Ге.рааа Шезчеяка

На правая: рукогпгсу

ПОКОЖПОМ Ваяєатииа Іванівна

КООПЕРАЦІЯ ЯК ТЕОРІЯ 1 ПРАКТИКА ■ ГОСПОДАРСЬКО’; ОРГАНІЗАЦІЇ.

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 08. 00. 01. - Політична економія

. АВТОРЕФЕРАТ ;

дисертації на здобуття наукового ступеня гададата економічних надк

КИЇВ -1992

Дисертація виконана на кафедрі економічних дисциплін Інституту підвищення.кваліфікації викладачів вищої школи при Київському університеті ін.Тараса Шевченка. «

Науьовий керівник - доктор економічних наук, професор

‘ шдоов А.1. .

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор •• ' ВАСИШВА Р.Х. .

кандидат єконоиічшх наук, доцент '

' ЧАЙКОВСЬКА М.А.

Провідна організація - Інститут екокоиі ки.У країни.

Захист відбудеться " . "__________________ 1992 р. о________годині

на засіданні' спеціалізованої ичкгаї ради в

Київському університеті іи.Тараса Шевченка эа адресою:

252 017, «.Київ, вул. Еолодишрська, 60, ауд.303.

З дизеріаціео ыоЕна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету іи.Тераса Шевченка / вул. Володіашрсь-ка, 58 Л .

. Автореферат розіслано " "_______' 1992

Вчений секретар ■ спеціалізованої вченої ради кандидат еконоііічнкх наук, доцент

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальність і ступінь дослідження проблеми. Кооперативний рух-одна з наймогутніших суспільно-економічних: сил сучасності. Кооперація, започаткувавшись у теоріях соиіалістів-утопістів, викликає пильної уваги.як.з боку вчених-економістіп, істориків, соціологів, політологів, юристів, філософів, так і політиків. Категорію " кооперація " з точки зору теорії і практики народногосподарської відтворювальної діяльності можна розглядини з трьох сторін: яг кооперацію праці, кооперацію виробництва і в формі . ■господарських підприємств.

■Як засвідчує історія розвитку кооперативного руху, станов- . лекня кооперації як системи відгворпвадьної діяльності оргадіч-но поаднуеться з теорією раціоналізації господарсько? організації, спрямованої на піднесення ефективності її функціювання. Кооператив виступао як господарське підприємство, що інтегрувало працю добровільно об’єднаних виробників, котрі спільно здійснюють виробництво і розподіл матеріальних благ.

Вперте як теорія і практика господарювання кооперація сфор- . .мувалась в противагу існуючим капіталістичним підприємствам з метою зменшення експлуататорського гніту й підвищення життового рівня трудового народу. Разом з тим, існування са.чих кооперативів не було спрямоване проти існуючого суспі.льно-економічного ладу. Тім часом, гам, де кооперативний рух насправді, дійсно су- ■ перечив капіталістичному ладу, він нерідко зазнав поразки. Приклад цього - оуеновські комуни, котрі грунтувались на утопічніП ідеї рівності та свідомості людей і які по суті заперечували їх зацікавленність у результатах трудової діяльності тв необхідність одержання підприємством прибутку. Кікговсі,.іі кооперативи, що з’явились, як відомо, пізніше і які були тісно зв’язані з чартистським рухом, теж зійшли з історичної арени. Оуенівська теорія " мирної перебудови суспільства " з допомогою кооперації згодом трансформувалось, переросла в теорію " кооперативного соціалізму ", що грунтувалась на ідеї мирного н«революційного переходу від капіталізму до соціалізму. Вказані теорії так чи інакше були пов’язані більше з політикою, аніж з економікою, вони з часом виявились малоефективними і неконструктивними, оскільки теорія і практика кооперативних підприємств не були підкріплені еконо-

мічними обгрунтуваннями, а базувались головним чином на політичних ідеях. Тим часом, кооперація was враховувати панівне становище державної та приватної власності при наявності різноманітних суспільно-економічних укладів, тому що від реального існування різних форм влазності значною мірою залежить рівень конкуренції, стан внутрішнього і зовнішнього товарних ринків, а також сфера розповсюдження кооперативів.

Досвід формування і подальшого розвитку кооперативного ладу свідчить, що сучасне становище кооперації на Заході достатньо стабільне. Кооперативний рух, як реальна політична, господарська й соціальна сила, вимагає теоретичного дослідження і аналізу.

Він, зокрема, серйозно розглядається в працях таких авторів, як Буздалова І.М., Васильєвої Р.Х., Глушену кого 0.0., Горкіної Л.П., Деревянкіна Т. І,, Жученко B.C., Колесова М.Д., Корнійчук Л.Я., .

Кузіна В.Ф., Логвіненко В.К., Лукінова 1.1., Моісеенко Й.А., Ні-коленко Ю.В., Саблука П.Т,, Смірнова 1.К., Тихонова В.М., Телі-чука П.П., Черненко М.С. Вивчення робіт цих вчених дало змогу автору розкрити загальне й особливе у становленні кооперативів, виділити проблеми розвитку та шляхи їх розв’язнення. Питання вивчення кооперативного руху в центрі уваги і багатьох відомих економістів Заходу - С.Бзтріна, Д.Днсонса, Я.Свейнара, К.Феннінга, В.Каталано, Т.Макхаргі й інших.

Кооперація у високорозвинутих капіталістичних країнах з часів своєї появи зазнала багато змін. Ця форма організації господарської діяльності маа тенденцію до змін і до сьогодення. Нині з’являються й нові види і форми кооперативів: кооперативи школярів, туристичні кооперативи, кооперативи по організації відпочинку, товариства милосердя і т.ін. їх поява зумовлена постійно динамічними інтересами й потребами людей. А оскільки кооперація -це мала форма бізнесу, то вона досить успішно адаптується до змін ринку попиту.

У своїх традиційних видах кооперація в сучазних західних країнах в основному існує в сільському господарстві та торгівлі. Водночас, із-за посиленої конкуренції з боку державних і приватних промислових структур виробнича кооперація не одержала достатньо широкого розповсюдження., Однак, як показує реальна дійсність, виробничі кооперативи все ж прагнуть зміцнювати свов економічне

становище. Для цього застосовується нетрадиційні методи економічного впливу, які пропонуються західними спеціалістами: створення спільних підприємств з приватними фірмами, випуск ак’ій кооперативами, злиття кооперативів. Зокрема, злиття кооперативів здійснено в Іспанії фірмою " Мзндрагон ", яка включила до своєї структури 170 кооперативів і виробляй сьогодні продукцію у сирокому технологічному діапазоні, починаючи від поршневого устаткування^ і закінчуючи корпусами морських суден, гідравлічними пулами і конторськими калькуляторами. Італійська споживча кооперація рішуче пішла на злиття своїх магазинів у крупні супермаркети, що обслуговуються консорціумами - оптовими закупівельниками товарів. Крім того, італійські кооперативні супермаркети застосували ще одну заслуговоючої уваги форми організації - операції э вільними грошовими коптами, що дає змогу ще більше зміцнити їх фінансове становище. Фінська корпорація Е1СА застосовує, наприклад, систему випуску акцій для своїх членів. У перспективі для залучення додаткових грошових ресурсів планується випуск акцій для продажу їх не членам кооперативу.

Разом з тим, стабільне становище кооперативів у західних країнах це не свідчить про відсутність проблем. Одна з них - це фінансові труднощі. Власних коштів, як це нерідко буває, не вистачає, а приватні й державні банки неохоче надають кредити із-за їх невпевненості в господарській ефективності кооперативних підприємств, іп-за практичної неможливості прямого втручання у господарські справи кооперативів у зв’язку з їх сачокерованіств. Крім цього, кредитні кооперативи надають кредиту в основному сільськогосподарським кооперативам, у зв’язку з чим необхідно вишукувати додаткові можливості залучення вільних грошових коштів, Цьому сприяв випуск акцій, злиття кооперативів, створення

■ спільноприватних підприємств.

Дуже вадлива проблема - це підбір кадрів менеджерів. Адже для того, щоб вистояти у конкурентній боротьбі з державним і приватним бізнесом кооперативам потрібні кваліфіковані управлінці.

Все я, у зв’язку з самоуправлінням, кожен кооператор мас право голоса при розв’язяені організаційних проблем. Тому деякі розпорядження управліниів-монеджеріп нерідко просто ігноруються, не беруться до уваги. З другого боку, рівність оплати праці в коопе-

ративах звичайно не отимулюа достатньо ефективної діяльності менеджерів. Менеджери високої кваліфікації не дуже прагнуть одержувати роботу в кооперативах. До неї найчастіше залучаються менеджери середнього рівня кваліфікації.’З-за цього кооперативи найчастіше втрачають свою конкурентоздатні ть. Щоб вирішити дану проблему, кооперативні союзи об’єктивно змушені створювати кооперативні школи для підготовки своїх кваліфікованих управлінців. йкцо ж управлінні залучаються зі сторони, то головний стимул при цьому - постійне місце роботи і в деяких випадках / за

• рішенням ради кооперативу / більш висока оплата праці порівняно

з іншими членами кооперативу. . ■

. Кооперативи прагнуть розв’язувати й екологічну проблему. В минулому кооперативи з нею не зустрічались. Оскільки ба.ато з них тепер у розвинутих державах Заходу створюються передусім за місцем проживання кооператорів, то й вирішують вони проблему захисту від забруднення природного середовища локально, прагнучи створити .екологічно безпечну ситуацію у тому регіоні, де пра^-

• цюють і мешкають члени кооперативу.

Замітимо й те, іцо кооператори за умови специфіки життєдіяльності, самоуправління, рідко є членами профспілок. Тому на передній рубіж висуваються питання реального соціального захисту. Сучасні кооперативи намагаються створити в себе пенсійний та соціальні резервні фонди, кошти яких спрямовуються на підготовку кадрів, оплату відпусток, допомоги по тимчасовій непрацездатності ,та ін. Інакше кажучи, по суті, розв'язуються усі соціальні питання без втручання профспілок.

Відмічені проблеми е основними, які вирішуються кооперативним рухом розвинутих капіталістичних країн на сучасному етапі. Вивчення й осмислення практичного досвіду розвитку цих кооперативів дасть можливість розкрити закономірність їх розвитку, ефективність функціонування і тим самим уникнути помилок у майбутньому при прогнозуванні стратегії соціально-економічного прогресу, визначенні шляхів оптимальної реалізації її цілей.

Не менш актуальним е, на дуику пошукувача, питання про вивчення кооперативного руху в Україні. В дисертаційній роботі за-увазуеться, що після прийняття Закону про кооперацію здійснено поворот до відродження кооперативних принципів у народному гос-

подарстві.

Проте, як свідчить перший досвід функціювання кооперативів, перед ними виникло багато проблем, які вирішуються аналогічно кооперативами Заходу. Отже, необхідно глибого аналізувати зарубіжні джерела інформації й оОиратії найефективніші шляхи виходу з ситуації, ідо виникла у нас в країні. Крім того, конче необхідний постійний аналіз внутрішньої ситуації, що склалась у кооперативному секторі України. Ці проблеми і прагне розглянути автор дисертаційної роботи. Саме недостатня вивченість зазначених проблем визначила оноір теми дисертації, визначила мету та структуру поданого до захисту дослідження. ■

Мета і завдання дослідження. Метою роботи б комплексне по-літико-економічне дослідження теорії та практики кооперативного руху в ракурсі- його історичного розвитку, 3 огляду на це.визначені й у полігико-екокомічному аспекті виріиувались слідуючі завдання: .

- прослідкувати еволюції поглядів, концепцій теоретиків кооперації, аналіз загальноекономічних теорій кооперації від джерел зародження до сучасності, місце кооперативного сектора в нинішній економіці*

- вияснення соціально-економічних причин історичної стійкості кооперативної діяльності", .

- оцінка реального стану розвитку коопфативного сектора в Україні;

- здійснення порівняльного аналізу специфіки розвитку'кооперативів у різних суспільно-економічних системах, зарубіжних прогнозів розвитку кооперативного сектора з кетою практичного застосування його позитивного розвитку і до-

■ свіду Я уникнення повторення помилок минулого.

Методологічною і теоретичной оскопор дисертаційної роботи б роботм провівних ' чизняних і зарубіжних дослідників кооперації, постанови уряду, нормативні та законодавчі акти, прийняті на терітсргї суверєної України. Аналізуючи західні концепції, автор реферованої роботи спирался на дослідження провідних зарубіжних спеціалістів, що опубліковані в спеціальній монографічній і періодичній літературі. Дисертанткою гароко внхористшіі офіційні статистичні матеріали й останні фактичні дані з гооп?-

ративного руху, що містяться в конкретних соціологічних дослідженнях . . '

Наукова новизна знайшла відображення в таких одержаних результатах: ’

- здійснено спеціальний аналіз основних поглядів на кооперацію з боку провідних економістів Заходу;

- узагальнено теорії історичного розвитку кооперації на ос' нові вивчення прац> теоретиків кооперації;

- розвито ефективність кооперативного сектора в Україні, розглянуті негативні наслідки кооперативної політики Й запропоновано конкретні .практичні рекомендації для їх подолання;

- зроблено аналіз спільного Я особливого в розвитку коопе- . ративного укладу країн Заходу та України, дано узагальнюючі висновки про иозяливість реального застосування історичного досвіду становлення кооперативного виробництва в умовах ф>рмування економічного і державного суверенітету Республіки України;

. - визначені основні напрямки вдосконалення кооперативного

сектора у процесі послідовного розвитку ринково-регульо-.. вано'і економіки. • ■

Практичне значення. Основні висновки дисертаційної роботи можуть бути базою для розгортання подальших досліджень теорії кооперації. Багато з них формулюються як практичні рекомендації для долання недоліків і упущень, перекосів кооперативної політики і анаходкенкя застосування цих рекомендацій в здійснені господарських рефрм в Україні. '

Основні положення, що містяться в дисертаційній роботі, використовуються в учбовому процесі викладачами кафедри економічної теорії, студентами Херсонського педагогічного інституту,

Апробація робота. Оіновкі положення дисертаційного дослід-кення доповідались на республіканських науково-практичних конференціях " Розвигоч виробничих відносин і становлення нових господарських форм " / Київ, І99І /, " Актуальні проблеми перебудови вузівської економічної освіти ” ( Київ, .1991 /, " Нові підходи до організації самостійної роботи студентів з суспільних наук" / Київ, 1991 /, " Індивідуалізація навчання студентів соціально-

політичним неукам в умовах демократизації віщої школи " / Херсон, І99І /, обговорювались на засіданнях і науко во-методичних конференціях кафедри економічних дисциплін Інституту .'ідшпцєкня ква- . ліфікапії викладачів вищої школи при Київському університеті ім. Тараса Шевченка / лютий 1992, травень І992 /. -

Результати дослідження знайшли відображення в опублікованих, автором статтях і тезах виступів на наукових конференціях.

Структура дисертаційно? робота зумовлена метоп та л&гікод ' доолідженіш, Вона складасться із вступу, трьох глав, в яких роз-гладазться суть і иісцз кооперації у системі виробничих відносин, становище і розвиток форм Кооперації, сучасний етап розвитку кооперації у країнах з різними суспільно-економічними системами, заключения.

II. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ. ■ •

Автор стоїть на тій теа> ~ тико-методологічн^й позиції, що становлення й розвиток ринкових відносин, розмаїття та складність здійснювальних реформ органічно пов'язані з кооперативною формой організації як одиізї із альтернативних фори п;одо монополізованого державного сектора народного господарства. З прийняттям Закона про кооперацію було дано могутній поштовх створений і розвитку нових видів підприомстз - ::ооперативів. З часу прийняття Закона минуло всього лита понад п’ять років _і кооперативний рух нагромадив як позитивний, так і негативний досвід, що вимагав .

всеобічного аналізу ситуації, яка склалась, розкриття причин, ' пошуку можливостей їх реального подолання. З цією метов важливо використати, спираючись як на історію розвитку кооперації, так і на сучасність, рівень кооперативного виробництва, досягнутий передовими іфаїнами Заходу.

В дисертації відмічається, що аналізуючи політико-економіч-ну природу і специфіку кооперативного виробництва! важливо вихЬ-дити із феномена кооперативного руху як недавнішнього вида об'єднання трудящих. Ідеї кооперації стали з’являтись ще в ХУІІ сторіччі. Бонн виникли в безпосередньому зв’язку з соціалістичним рухом, з можливістю " мі.рної перебудови- суспільства. Основоположники теорії кооперації великі соціалісти-утопісти Роберт Оуен і Шарль Сур'є вбачали в кооперації засіб перетворення несправедливого світу в справедливий, шлях мирного переходу від

капіталізму до світлого майбутнього. В їх розумінні кооперативи / чи комуни / мали являти собою добровільне об’єднання трудівників у господарстві, де все для них необхідне виробляється й повністю споживається. Теоретиками кооперації пропонувались рівне праця, рівна участь в управлінні, однакові умови життя і відпочинку. Однак, спроби практичної реалізації цих ідей призвели, як відомо, не лише до краху самих комун, а й до занепаду раннішньо'і кооперативної теорії. .

В роботі, що реферується, акцентується увага на тому, що в умовах швидкого розвитку капіталізму й лагромадження капіталу готувався грунт для становлення нових форм господарства. За цього часу, зокрема в суспільно-економічній теорії дедалі більше утвердаувться положення про необхідність об’єднання працюючих для колективного Еедення господарства з метою піднесення рівня хиття і захисту своїх прав. Лошукувач дійшов висновку, що еволюція кооперативної теорії привела до розуміння, тлумачення кооперативів як господарських підприємств, що прагнуть одержувати прибуток і за рахунок цього задовольняти потреби їх учасників і поступово розширювати своє виробництво. Така юсподарська організація і орієнтація на її зміцнення в економічній структурі мала стати ефективним конкурентом іншим формам власності, існуючим в суспільстві. Першими кооперативами, як відомо, були споживчі товариства, своєрідні громадські осередки, що стали прообразом сучасних кооперативних господарств.

, У дисертації відзначадться, що процес розвитку кооперативної теорії йшов безперервно. Слідом за споживчими товариствами виникла необхідність в організації не лише збуту, а й виробництва товарів, інакше кажучи, почали з’являтись виробничі кооперативи. З проникненням капіталізму в сільське господарство і укрупненням міст виникла погреба в такій господарській структурі, котра б'змогла взяти на себе функції обслуговування безпосередньо аграрної економіки і чка іде не мала накопиченого капіталу для розвитку. Цю роль почали відігравати кооперативи, що оперативно організували кредитні товариства. їхній капітал стимулював швидкий розвиток фермерства, а розрізненість фермерських господарств зумовлювала створення мережі постачально-збутових кооперативів, а також заготівельних і переробних сільськогосподарських коопера-

тквів. Такою була еволюція кооперативного сектора.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що кооперативний сектор досить розмаїткий і має складну структуру. іЬстійно з’являються різноманітні види кооперативів, оскільки інтенсивно виникають і формуються дедалі нові й нові людські потреби. В дисертаційній роботі відмічається, що історія розвитку кооперативної діяльності показала слідуюче: по-перти, колективна праця - досить ефективна альтернатива приватній власності; по-друге, ні державний; а ні приватний сектори не здатні задовольняти зростаючі потреби суспільства; по-третє, кооперація сприяє більш ті.кому поєднанню особистих, колективних і суспільних інтересів, долаючи суперечності між ними. Завдяки ід>му, кооперація органічно війшла в економічну структуру сусіїільства.

На думку автора дисертаційного дослідження сучасний кооперативний рух немокливо " втиснути " у вузькі рамки уявлення про коо-перцір як про " особливий сектор економіки За усієї неминучої умовності використовуваної термії&логії кооперативні організації дедалі впевненіше проникають у різні сфери повсякденного життя суспільства.

У дослідженні, що реферується, проводиться думка, що кооперативний рух індустріально розвинутих країн Заходу набув величезного досвіду, дуже корисного для осмислення і практичного застосування. Кооперативний сектор у цих країнах займає далеко не провідне місце, але без нього неможливо розв’язувати більшість економічних питань. Самого великого розповсюдження вони одержали в сільському господарстві й торгівлі. Останнім часом зростав їх кількість у промисловості. Відмічається, що в західній економічній літературі велика увага приділяється аналізові кооперативної діяльності. Насамперед, нащо вказують зарубіжні дослідники, так це на здатність кооперативного сектора " відтягувати " на себе безробітну частину населення. При цьому держава моае розв’язувати одночасно дві проблеми: люди знаходять застосування своєї трудової потреби й паралельно йде наповнювання ринку додатково вироблюваними товарами. З другого боку, не зважаючи на більш низьку оплату праі;і порівняно з приватним сектором, людей приваблює робота в кооперативи: у зв’язку з демократичними принципами управління, можливістю розв’язувати ряд соціальних

проблем, а основне - це надання роботи. Сучасний етап розвитку кооперативного руху характеризується іде й можливістю вирішувати екологічні проблеми. Ці пріорітетні напрями розвитку сучасного кооперативного руху Баходу дисертанткою аргументовані на основі розгляду джерел запвдної економічної думки. .

Разом з тим, підкреслюється в дисертації, перед кооперативним рухом Заходу стоїть багато невирішєних проблем. Особливо гострими залишаються проблеми фінансування кооперативної діяльності, оплати праці, підготовки управлінських кадрів. Могутній вплив на функшювання кооперативів справляють зміни ринкової конюктури, які ведуть до того, цо держава підтримує їх діяльність. Саме фінансова і організаційна підтримка держави, а також місцевих органів влади дає змогу кооперативному рухові країн розвинутого Заходу витримати зростаючу конкуренцію з боку приватного сектора. Пошук шляхів розв’язнення назрілих проблем засвідчує, на думку . дисертантки, стабільність кооперативного сектора в еокноміці розвинутих країн Заходу, його мобільність і зрослі можливості.

Водночас, акцентує автор дисертаційного дослідження, відродження кооперації у нас в країні викликало численні дис.кусії і судження. В яіому б разі ми не зустрічались зараз із кооперативами, відразу ж виявляються як позитивні, так і негативні риси цього питання. Так, перші підсумки роботи кооперативного сектора показали, що,не дивлячись на значні труднощі в організації діяльності, продуктивність праві в ньому, як правило, в вищою, ніж на державних підприємствах, а непродуктивні витрати і втрати - мш-ші. Причиною, як вважає дисертантка, є більш обмежений ступінь усуспільнення кооперативного майна. Адже прибутки кооперативе безпосередньо відбиваються на добробуті всіх членів, оскільки також і непродуктивні витрати ущемляють їх матеріальні Й духовні інтереси. Тому за своєї економічної природи ш ратин змушений працювати прибуткова, тобто бути зацікавленим у швидкій реалізації вироблюваної продукції, слідкувати за змінами коїтктури ринку. Б реферованій роботі проводиться думка про те, що на сучасному етапі роль кооперативної діяльності полягає,можливо,не тільки в тих порівняно скромних поки цо обсягах товарів і послуг, які во-ііа дао, скільки в тому, що розкриваються шляхи і складнощі роздержавлення економіки, відновлення становища трудящих як справж-

ніх господарів виробництва, пробудження їх ділової активності, заінтересованості, підпризмливості. Кооперація формуз потребу і необхідність докорінного оновлення усісї системи економічних відносин суспільства. .

Одночасно, слід зазначити, що основна ціль Закона про кооперацію - забезпечення споживчого ринку товарами народного споживання - залишилась нереалізованою. Існуючі економічні та правові умови не дозволяють це зробити. На початку свозї діяльності, при відсутності ринкових відносин, жорсткій системі матеріально-технічного постачання кооперативи не мали змоги нормально функцію-вати, придбати необхідне устаткування, сировину, матеріали, орендувати чи купити приміщення. Крім того, відсутньою була й чітка система реалізації кооперативної продукції. Кооперативи змушені були звертатись за допомогою до державної торговельної мережі за досить великий процент від реалізації. Цо ж стосується нааої республіки, то до 1991 року на Україні діяла Постанова Ради Міністрів СРСР від 29 грудня І98Б року, яко» були закріплені основні види діяльності, котрими можуть займатися кооперативи, а також і ті, які мають право на існування лише на основі договорів з державними організаціями. Внаслідок дії згаданої постанови багато кооперативів припинили існування. В результаті, формулює висновок дисертантка, частина кооперативів, що залишилась, розійшлась по двох напрямків. Більша їх частина стала діяти спільно з державними підприємствами в їх складі чи при них, користуючись їх системою матеріально-технічного постачання, виробничими приміщеннями й устаткуванням. Цьому сприяла зокрема та обставина, до ті види діяльності, якими ноша займатись при за-ключені договорів з держлідприемствами, якраз 'зачіпали самі до- ' ходні сфери. Державним підприємствам, як показав досвід, таке співіснування також вигідне із-за можливості одержання додаткової продукції, що входить до плану, без понаднормативних затрат, а також реалізації продукції, виробленої на своїх потужностях за підвищеними цінами. 'Таке становило до недавнього часу влаштову-пувапо рбидві сторони. Неабияке значення мала й та обставина, що керівники та інші працівники державних підлриомств були од єнами даних кооперативів і мали досить реальну можливість за рахунок

його прибутків поповнювати особистий бюджет. Негативними наслідками подібної практики є не заь*щи обгрунтовані підвищення розмірів ставок і тарифів заробітної плати керівникам й іншим пра--Півникам державних підприємств, можливість для підприємства перетворювати безготівкові кошти в наявні з допомогою передачі їх кооперативу, минаяад контроль банка й фінансових органів за рухом цих коштів.

Друга група кооперативів, що значно менша, ніж перша, продовжує продавати традиційним способом, тобто займається,випуском продукції і організацією послуг. Есе ж вона відчуває значні труднощі з придбанням устаткування, сировини, матеріалів, одержанням приміщень, реалізацією своєї продукції. Тому члени цих кооперативів непродуктивно витрачавть великі кошти на організацію постачання й забезпечення збуту продукції. За існуючого законодавства така діяльність часто е протиправною.

Однійв з особливостей кооперативної форми організації виробництва, як відмічається у реферованій роботі, е залучення до кооперативів найбільш кваліфікованих і підприємливих людей. Як-іцо на Заході виникає питання про залучення подібних ішдрів, то у нас усі функції управління знаходяться в руках вмілих підприємців, Ці люди рідко беруть участь у самому процесі виробництва. Навпаки, спостерігається поява негативної тенденції, за якої ’ іначна частина робіт у кооперативі виконується найманими працівниками, які по суті не беруть участі в розподілі прибутку коопе-раї..«у, тим часом як caj.fi кооператори безпосередньо виконують 'Ї^нкпії управління, збуту, постачання.

З огляду на сказане, варто зауважити, що підприємництво у нас в країні тільки зводиться на ноги. Тому великого досиіду роботи немае. Від цього страядав і кооперативи’''' рух. У зв’язку з цим, автор дисертаційного дослідження обгрунтовує необхідність' організації мережі кооперативних шкіл, які б змогли допомогти кооператорам не лише в процесі їх навчання, шіе й у роботі/ консультації, аналітична робота, правові акти /. На думку покуку-ча, нестабільність правового становища веде до того, що найактивніші підприємці прагнуть організувати малі підприємства у вигляді приватних установ, або ж товариств з обмеженою юридичною відповідальністю. Почастішали випадки перетворення коопера-

тивів у акціонерні товариства.

Однак, слід відмітити, що при всіх своїх недоліках, кооперативний рух набирав силу. Нинішній етап характеризується неспри ятлиеоп зміною структури діяльності.кооперативів. Так, наприклад, скорочується кількість кооперативів по виробництву товарів народного споживання і послуг і водночас збільшується чиоло будівельних кооперативів, кооперативів по розробленню програмних засобів забезпечення, наданню інформаційних послуг, з’явилась і широка мережа посередницьких' кооперативів. Це негативне явище, оскільки головна функція кооперації на сучасному етапі полягає у наловнен-ні споживчого ринку, й саме ця функція виявилась недієздатною. Автором дисертаційної роботи пропонується ряд мір для врегулювання цього становища: фінансова і матеріальна допомога держави, зміна податкової політики, вдосконалення законодавчих норм, створення мережі крегитних кооперативів і кооперативних банків.

У дисертації акцентується увага на тому, цо тепер кооперативи мало зацікавлені в появі конкурентів. Цьому сприяють органи місцевого керівництва, котрі не утруднюють себе наданням допомоги новим кооперативам. Існуючі кооперативи стають монополістами, цо часто негативно відбивається на якості кооперативних товарів і послуг, сприяє підвищенню цін. Все це нерідко призводить до негативного відношення до кооперативів з боку населення. Крім того, розвиток кооперативного руху висвітив і загострив проблему соціальної справедливості, труднощів економічного управління суспільством, показав слабу теоретичну підготовку суспільства в питаннях " кооперативного бізнесу ", цо значною мірою веде до перекосів у кооперативній політиці.

Автор реферованого дослідження намагається дати об'єктивну оцінку п’ятирічному розвитку кооперації після прийняття Закона про кооперацію і окреслити деякі перспективи подальшого розвитку. За умов ринкових структур можливе послаблення перешкод перших років розвитку, а згодом відійдуть взагалі такі труднощі, як матеріально-технічне постачання, придбання приміщень, реалізація продукції.' Викладене дає підотаву прогнозувати зменшення загального числа виробничих кооперативів, діючих при або ж у • складі державних підприємств. Це - позитивне явище.

В той ке час в дисертації відмічається, що за ринковими

відносинами мояе зростати безробіття. Кооперація ж з її принии-, пами самоуправління, рівноправності, можливості особистої трудової участі буде приваблювати людей, які втратили роботу, до себе- Держава у виграші від такого " притягання Ринок, на думку пошукувача, має стати регулятором, за якого " паразитуючі " кооперативи швидко зчезнуть. Замість них з’явиться мережа кооперативів, що виробляють реальні товари і послуги. Кооперативи, як мобільні господарські підприємства, будуть прагнути заповнити ті вільні " економічні н'ті ", які виявляться не вигідними державному й приватному бізнесу. Для залучення працівників кооперація буде займатися питаннями соціального захисту своїх членів. Як і в усьому цивілізованому світі, кооперативи можуть згодом зосередитись і на питаннях організації відпочинку й дозвілля, туризму, виховання школярів, організації дитячих садочків і т.ін.

Особливо велика робота, яка вважав автор дисертаційного дослідження, має бути виконана в справі організації сільськогосподарських кооперативів. Аграрна сфера в цілому нині знаходиться у стадії занепаду, коли існув не мало економічно слабких колгоспів * водночгз з’являються нові структури, зокрема такі як арен-дні підпризмсгва, фермерські господарства. З розвитком фермерства в Україні, як і в інших регіонах СНД, назріваз необхідність появи постачально-заготівельних кооперативів і кооперативних переробних підприємств.' Фактично потрібно знову створити мерелу безпосереднього обслуговування сільськогосподарського вирс'іш.ц-т. Де зможе допомогти розв’язати в повному обсязі продовольчу проблему. -

Завершуючи, підкреслимо, що сучасний етап людської історії переходить від епохи протиборства, воєн, класових антагонізмів до епохи всебічного співробітництва народів і . цьому зв’язку кооперативне виробництво уособлює в собі цінність для сьогодення х майбутнього цивілізації. Це реальна політична, економічна і соціальна сила, здатна вплинути на процеси, що відбуваються у світі. Тому значення кооперації не варто як перебільшувати, так і недооцінювати. За кооперативним рухом - майбутнє; і це слід враховувати при виробленні справи оновлення Й подальшого розвитку цивілізованого суспільства. '

Основні положення дисертаційної роботи і результати дослідження відображені в слідуючих авторських публікаціях:

1. Нарис історії розвитку кооперації. // Питання політичної еко-

номії. - Республ. Міжвід. наук. зб. - Вип. 212. - Київ: Ли-бідь, 1991. - 0,5 друк. ар.;. . .

2. Кооперация: итоги и противоречия развития. // Развитие про-

изводственных отношений и становление новых хозяйственных форм. - Тезисы респ. наук.-прак. конф. - Киев, І99І. - 0,1 . п.л. ■ '

3. Индивидуальное собеседование - фэрыа активизации самостоятельной работы студентов. // Новые подходы- к организации самостоятельной работі студентов по общественным .наукам. - Тезисы науч.-прак. конф. - Киев, І99І. - 0,1 п.л. •

4. Світоглядне значення вивчення питань історії кооперативної думки в процесі вивчення курсу політичної економії. // Індивідуалізація навчання студентів соціально-політичним наукам

в умовах демократизації вищої школи. - Тези наук.-практ. конф.

- Херсон, І99І. - 0,1 друк. арк.