Косвенные налоги в системе регулирования экономики тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Косвенные налоги в системе регулирования экономики"

НАЦІОНАЛБНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

Юргелевич Сергій Владиславович

Р Г Б ОД

- 8 І'.ЮіІ 1393 • Ш 336.2

НЕПРЯМІ ПОДАТКИ В СИСТЕМІ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

08.04.01~- Фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ш!

Київ -1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіки НАН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Даниленко Анатолій Іванович Інститут економіки НАН У країни, завідувач відділу фінансово-кредитного регулювання

Офіційні опоненти:

Заслужений діяч науки України,

доктор економічних наук, професор Федосов Віктор Михайлович, Київський державний економічний університет, завідувач кафедри фінансів

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник Онишко Світлана Василівна,

Інститут економіки НАН України, старший науковий співробітник відділу економіки науки

Провідна установа:

Науково-дослідний фінансовий інститут Міністерства фінансів України (відділ податкової політики), м.Київ

Захист відбудеться " 1998 р. о ^ годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.150.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) економічних наук Інституту економіки НАН України за адресою: 252011, м.Київ, вул. Панаса Мирного,26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економіки НАН країни за адресою: м.Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий _________1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М.ЦІаблиста,

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У ринковій економіці важливого значення, крім процесів ринкового саморегулювання, набувають непрямі методи втручання держави в економіку, посередні засоби її регулювання. Серед основних інструментів державного регулювання ринкової економіки чільне місце посідають податки. З допомогою податкової політики держава може впливати на процеси як на макро-, так і на мікроекономічному рівні, визначати темпи економічного розвитку на багато років вперед. .

В умовах перехідної економіки, як показує досвід багатьох країн світу, вагоме місце у податковій системі посідають непрямі податки. З огляду на це, проблеми їх впливу на економічні процеси і використання цього впливу в стимулюючому напрямі набувають особливого значення. Від того, як побудована система непрямого оподаткування, залежить не тільки виконання нею фіскальної функції, але і стимулювання розвитку економіки країни.

Досвід використання податків, і особливо непрямих, в якості регуляторів у нашій країні досить незначний. Пояснюється це, перш за все, фактичною відсутністю ще 5 років тому повноцінної податкової системи, а використання непрямих податків взагалі вважалося небажаним в умовах соціалізму. Закономірно, що податкова політика останніх років проводилася без відповідного теоретичного обгрунтування, виходячи лише з потреб наповнення доходної частини бюджету, що, зрозуміло, породжувало велику кількість проблем. Ситуація погіршувалася тим, що копіювання досвіду розвинутих країн часто проводилося без врахування специфіки перехідної економіки. Тому не дивно, що вітчизняна податкова система в цілому, і непрямі податки особливо, на сьогоднішній день є об'єктом гострої критики.

Між тим, теоретичних досліджень з цих питань в Україні проводиться поки що недостатньо. Що ж стосується непрямих податків, і особливо розгляду їх регулюючої ролі, то з цієї проблеми на сьогоднішній день кількість розробок взагалі дуже обмежена.

Надзвичайна актуальність, теоретична та практична значимість цієї проблеми визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в межах планової теми відділу фінансово-кредитного регулювання Інституту економіки НАН України "Теоретичні основи і механізм фінансово-кредитного та грошового регулювання економіки України", яка завершилася у 2 кварталі 1997 р. Матеріали дисертації були використані автором прц участі у підготовці підрозділу колективної монографії "Фінансо-

во-кредитні важелі регулювання економіки України у перехідний період" по результатам виконаної теми.

Мета дослідження - грунтуючись на узагальненні теоретичних основ і практики проведення податкової політики, аналізі функціонування механізму непрямого оподаткування в Україні, розробити шляхи вдосконалення непрямих податків з точки зору їх регулюючого Впливу на економічні процеси з врахуванням практичного і теоретичного досвіду країн з розвинутими ринковими відносинами.

Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання:

- розкрити сутність податків і їх функції в сучасній ринковій економіці, визначити особливості непрямих податків; .

- проаналізувати процес формування і сучасний стан системи непрямого оподаткування в Україні;

- визначити вплив, який здійснюють непрямі податки на мікро- та макроекономічному рівні у ринковій економіці і обгрунтувати необхідність врахування його при проведенні податкової політики;

- дослідити ефективність дії непрямих податків в Україні як "вбудованих стабілізаторів" економічного циклу, визначити шляхи вдосконалення їх як автоматичних регуляторів; '

- розробити основні напрями вдосконалення вітчизняної податкової політики, виходячи з регулюючого критерію;

- обгрунтувати можливість використання досвіду країн з розвинутою ринковою економікою при проведенні регулюючої податкової політики.

Наукова новизна роботи. Основні положення роботи, що визначають наукову новизну, полягають у наступному:

- обгрунтовано необхідність широкого застосування механізму непрямого оподаткування у перехідний період, визначено його недоліки в Україні у 1992-1997 рр.;

- розкрито дію прямих податків в Україні як "вбудованих стабілізаторів" і визначено шляхи підвищення їхнього регулюючого потенціалу;

- виявлено вплив непрямих податків на основні макроекономічні показники та на поведінку господарюючих суб'єктів;

- обгрунтовано рекомендації щодо підвищення стимулюючої ролі непрямих податків в Україні, які включають зниження ставок цих податків, обмеження переліку підакцизних товарів, розширення бази оподаткування шляхом радикального скорочення пільг.

Теоретичне та практичне значення дисертації. В роботі

з

досліджено механізм впливу ПДВ, акцизного збору і мита на економічні процеси. Основні положення дисертації мають певне теоретичне та методологічне значення для подальшої розробки наукових основ податкового регулювання економіки. Проведене дослідження спрямоване на активізацію ролі непрямих податків у регулюванні економіки. Матеріали і висновки, які містяться в дисертації, можуть бути використані в процесі розробки податкової політики, спрямованої на стимулювання економічного зростання.

Апробація і публікації результатів роботи. Основні висновки, сформульовані в дисертації, повідомлялися, обговорювалися і одержали схвалення на засіданні відділу проблем фінансово-кредитного регулювання Інституту економіки НАН України та були використані при підготовці відділом Пропозицій щодо стратегічних напрямів грошово-кредитної та бюджетної політики на найближчі 5 років.

Основні положення дисертації знайшли відображення в трьох опублікованих працях загальним обсягом 1,2 д.а., в т.ч. 1,0 д.а. належить особисто автору.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на 9 підрозділів, заключення та списку використаних джерел (157 найменувань). По тексту наведено 7 таблиць і 25 графіків. Загальний обсяг дисертації -215 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

РОЗДІЛІ. Теоретичні основи непрямого оподаткування.

Розглядається суть непрямих податків, їх місце у податковій системі, форми непрямого оподаткування, теоретичні погляди різних економічних шкіл на податки як інструмент регулювання економіки.

Існують два підходи до визначення суті податків: з точки зору їх суспільно-економічного змісту і з точки зору їх матеріального змісту. Згідно другого підходу податкам давали визначення як засобу забезпечення функцій держави, так і примусових і безеквівалентних платежів.

Між тим, давати визначення податкам необхідно, грунтуючись на ком-плесному сприйнятті їх ознак: 1) загальнообов'язковість; 2) безеквівалент-ність; 3) законність; 4) одностороння спрямованість податкових відносин; 5) призначення податків для: а) фінансового забезпечення виконання державою своїх функцій; б) вирішення соціально-економічних завдань.

Податкова система виконує дві взаємопов'язані функції: 1) фіскальну, за допомогою якої забезпечується створення централізованого фонду

фінансових ресурсів держави, необхідного для виконання її функцій; 2) соціально-економічну, завдяки якій податки об'єктивно впливають на економічні процеси, здійснюють перерозподіл національного доходу між верствами суспільства.

Поділ податків на прямі і непрямі ніколи не викликав особливих дискусій, хоча критерій цього поділу встановити досить важко. Він проводився за такими ознаками: 1) перекладність податків; 2) намір законодавця щодо призначення певних податків; 3) спосіб обкладання і стягнення податку; 4) об'єкт оподаткування; 5) ступінь регресивності; 6) спосіб врахування платоспроможності платника.

Останній підхід є найбільш виваженим при класифікації податків.

Але в сучасних умовах, при перенесенні стягнення універсальних акцизів із сфери реалізації до сфери виробництва, відмінності між прямими і непрямими податками розмиваються.

Не дивлячись на регресивність і деякі інші вади, непрямі податки мають багато переваг, зумовлених їх фіскальною ефективністю, надійністю, "непомітністю" для платників, жорсткою "прив'язкою" до цінового фактора; здатністю впливати на обсяг і структуру споживання в необхідному напрямку. Тому непрямі податки мають бути обов'язковою складовою податкової системи.

В структурі податкових систем розвинутих країн питома вага посередніх податків протягом тривалого періоду постійно зменшувалася, що пов'язано з розширенням податкової бази для прибуткового податку з громадян. Але у ряді країн, що розвиваються, існує протилежна тенденція: за низького рівня матеріальної забезпеченості населення неможливо з допомогою прямих податків формувати достатню доходну частину бюджету.

В Україні в умовах перехідного періоду з огляду на низький рівень офіційних доходів більшості населення і одержання громадянами значної частки їх доходів із тіньового сектору економіки, який не підлягає прямому оподаткуванню та невисоку податкову техніку вітчизняної податкової адміністрації, необхідність широкого використання механізму непрямого оподаткування беззаперечна.

Залежно від характеру торгівельної діяльності непрямі податки поділяються на дві підгрупи. Внутрішня торгівля пов'язана з використанням акцизів і, в минулому, фіскальних монополій. Зовнішня торгівля характеризується встановленням митних податків на експортовані та імпортовані товари.

Акцизи, в залежності від охоплення товарів оподаткуванням, поділяються на спеціальні та універсальні. Спеціальні акцизи встановлюються на окремі види товарів (як правило, предмети розкошу і предмети не першої необхідності).

Універсальний акциз - непрямий податок, який встановлюється державою у вигляді надбавки до загального обороту реалізованих товарів (робіт і послуг) за єдиною чи кількома ставками. Досліджуючи використання універсальних акцизів у географічному і історичному аспектах, можна .виділити три форми: податок з обороту в однорівневій формі, податок з обороту у багаторівневій формі, податок на додану вартість.

Останній оподатковує додану вартість, тобто вартість, створену на даному конкретному ступені руху товару, що дозволяє уникнути кумулятивного ефекту. ПДВ може використовуватися за єдиною чи кількома ставками. Якщо в Україні на період виходу економіки з кризового стану знизити ставку ПДВ до розміру 10-15%, то недоцільно встановлювати ще одну, понижену, ставку на соціально важливі товари.

В українському законодавстві податковий кредит по ПДВ трактується як скорочення податкових зобов'язань суб'єкта господарювання на величину платежів ПДВ, які сплачені на попередніх стадіях господарського процесу. У світовій практиці податковий кредит полягає у тому, що фірми, які оподатковуються ПДВ, мають право відрахувати від обчисленого у звичайному порядку податку певну суму пільг, які мають цільовий напрям. Доцільно було б узгодити трактування цього поняття у нашому законодавстві із загальноприйнятим.

Митний податок - податок, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон країни, тобто ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом (відповідно до цього розрізняють імпортне, експортне і транзитне мито).

Залежно від мети, для досягнення якої встановлюється мито, розрізняють наступні види мита: фіскальне, статистичне, протекційне, анти-

демпінгове, преференційне, компенсаційне.

Протекційне мито, захищаючи національне виробництво, підвищує ціни імпортних товарів і зменшує їх конкурентоздатність на національному ринку. При запровадженні протекційного мита важливо визначити, які саме галузі дійсно потребують захисту, та його рівень, бо в іншому випадку може постраждати вітчизняний споживач. .

Система регулювання економіки в сучасних умовах характеризується органічним поєднанням ринкового та державного регулювання. Здатність ринку до саморегулювання не виключає необхідності свідомого втручання держави в економіку. Основні економічні школи різняться у визначенні меж такого втручання. Відповідно до цього будуються і їхні погляди щодо податкового регулювання економіки.

Класики політичної економії - А.Сміт і особливо Д.Рікардо ставилися негативно до ідеї використання податків як знаряддя активної економічної політики. А.Вагнер, навпаки, вважав, що податкова політика має переслідувати не лише фіскальні, а і соціально-політичні цілі.

З розвитком монополістичного капіталізму податкове регулювання стає свідомим і постійним, охоплюючи господарство країни в цілому. Початок подібному розумінню податкової політики поклав Д.М.Кейнс. Він обгрунтував, що без державного регулювання економіка позбавлена внутрішньої стабільності. Причина економічних спадів за Кейнсом - недостатній сукупний попит, розширення якого сприятиме і збільшенню обсягів виробництва. Його концепція передбачає державне втручання, в тому числі з допомогою податкової політики, з метою активізації "схильності до споживання". Існує декілька варіантів політики, що стимулює попит під час спаду: 1) зниження податків при стабільному рівні державних витрат; 2) збільшення рівня державних витрат при незмінному рівні податків;. 3) зниження податків і збільшення державних витрат (найрадикальніший варіант).

Пізніше прихильники Кейнса виявили, що бюджетна система має "вбудовану стабільність". В процесі економічного спаду при зниженні обсягу ВВП відбувається автоматичне зниження податкових надходжень, навіть при незмінних ставках податків. В той же чйс, відбувається збільшення державних витрат. Цей же механізм діє і в період піднесення, але у зворотному Напрямі. Але "вбудованих стабілізаторів" недостатньо, щоб підтримати повну стабільність - необхідні дискреційні, свідомо розроблені фіскальні заходи.

На основі цих теоретичних положень виникли дві концепції стабілізаційної бюджетної політики: 1) пасивної (автоматичної) бюджетної

політики, що спирається на "вбудовані стабілізатори"; 2) активної політики, що орієнтована на дискреційні заходи бюджетного регулювання.

В кінці 70-х років економічна думка повернула в сторону лібералізму. У податкових теоріях неоліберали (монетаристи на чолі з М.Фрідманом, прибічники теорії раціональних очікувань, теорії економіки пропозиції)

вимагають значного скорочення загального рівня податків як найважливішу умову стимулювання заощаджень і здійснення нових інвестицій. Обмеження податково-бюджетного регулювання економіки розглядається ними як основна умова економічного зростання.

Зважаючи, що податкова політика держави здійснює певний вплив на економічні процеси, не можна не враховувати фактори, які впливають на ефективність податкової політики (часові лаги, політичні чинники). Тому необхідна обережність і наукова обгрунтованість при її розробці для забезпечення досягнення певних цілей в економіці (в тому числі і фіскальних).

РОЗДІЛ 2. Становлення і розвиток непрямого оподаткування в Україні.

В розділі аналізується еволюція і сучасний стан непрямого оподаткування в Україні, а також роль непрямих податків як "вбудованих стабілізаторів".

Дискреційна податкова політика є свідомим маніпулюванням податками з метою впливу на економічні процеси і реалізується через законодавче регулювання умов оподаткування. До найважливіших елементів податку, що визначаються законодавчим шляхом відносяться: 1) суб'єкт; 2) об'єкт оподаткування; 3) ставка податку. Зміна одного з них є дискреційним заходом, тому має бути обгрунтованою і мати довгостроковий регулюючий потенціал. Аналіз змін у вітчизняному законодавстві щодо непрямих податків свідчить про відсутність такого підходу. Зокрема, ставки ПДВ змінювалися 3 рази. Законом "Про податок на добавлену вартість" 1991р. було встановлено ставку ПДВ в розмірі 28%. Через рік, одноіменним урядовим декретом, ставку було знижено до 20%. З 18.05.1993 р., у зв'язку із значним дефіцитом бюджету, вона знову була підвищена до 28%. Але висока ставка ПДВ не сприяла зростанню бюджетних надходжень внаслідок масового ухилення від його сплати, переходу суб'єктів підприємницької діяльності, особливо дрібних, у "тінь". Тому Постановою Верховної Ради України від 31.05.1995 р. ставку ПДВ знов було знижено до 20%.

Справляння ПДВ з імпортних товарів (об'єкт оподаткування - митна вартість товарів з урахуванням сум мита, митних зборів, а по підакцизних товарах - і акцизного збору), встановлене ст. 28 Закону України "Про Державний бюджет на 1994 рік" суперечить природі ПДВ, тому що і мито, і акциз не є доданою вартістю, що призводить до подвійного, а то і потрійного оподаткування одного і того ж товару і зростання його вартості, що сприяє збільшенню тіньового обороту. Така ж суперечність виявляється і при роз-

ширенні суб'єктного складу платників ПДВ та акцизного збору за рахунок фізичних осіб, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, і ввозять (пересилають) товари на митну територію України без мети їх реалізації, а отже, без можливості перекласти суми сплачених ПДВ і акцизного збору на кінцевих споживачів.

Аналізуючи зміни у вітчизняному законодавстві щодо непрямого оподаткування, можна відмітити наступне:

- зміни відбуваються надто часто, носять кардинальний характер, що унеможливлює для господарюючих суб'єктів ефективне планування своєї діяльності;

- в ряді випадків нові законодавчі акти мають силу зворотної дії;

- прийняті закони, урядові рішення, інструктивні матеріали не завжди узгоджені між собою.

Враховуючи таку практику внесення змін у діюче законодавство про непрямі податки, переважно фіскальну спрямованість останніх, дискреційну податкову політику України у сфері непрямого оподаткування можна охарактеризувати як недосконалу.

"Вбудовані стабілізатори" - це податки, надходження від яких поставлені в пряму залежність від величини валового внутрішнього продукту. Економічною наукою доведено, що ефективність дії непрямих податків як "вбудованих стабілізаторів" залежить від двох основних факторів: питомої ваги податків у ВВП і еластичності кожного податку і податкової системи в цілому. В Україні частка податків у ВВП є досить високою, тому вони мають значний регулюючий потенціал.

' Коефіцієнт еластичності розраховується за формулою:

Е = % А П : % А ВВП,

де %ДП = [П2-П,]: [(П2+П,):2];

% Д ВВП = [ВВП2-ВВП,] : [(ВВП2+ВВП,):2],

де Пь ВВПі - величина податкових надходжень і ВВП за базовий (попередній) період;

П2, ВВП2 - величина податкових надходжень і ВВП за звітний період.

Якщо значення коефіцієнта еластичності більше або дорівнює 1, то податок (або податкова система) є еластичним, а отже, має значний потенціал автоматичного регулятора. При значенні коефіцієнта еластичності менше 1, податок (податкова система) є нееластичним і здійснює незначний стабілізуючий вплив.

Були проаналізовані коефіцієнти еластичності ПДВ і акцизного збору, а також еластичність надходжень від акцизного збору по найдоходніших групах товарів за період з 1993 по 1996 рік. Аналіз показав, що протягом 1993-1995 рр. спостерігалася загальна тенденція до зниження еластичності як непрямих податків, так і всієї податкової системи.

Коефіцієнт еластичності ПДВ є більш стабільним в динаміці, ніж акцизного збору, що пов'язано із широким об'єктом оподаткування і процентним методом визначення ставки. З врахуванням значної питомої ваги ПДВ у вітчизняній податковій системі, стає зрозумілим його значення як "вбудо,-ваного стабілізатора". .

' Високі коефіцієнти еластичності непрямих податків у 1993 і на початку 1994 р. обумовлювалися гіперінфляцією (податкові надходження зростали більш швидкими темпами, ніж ВВП в діючих цінах). З початком приборкання гіперінфляції в кінці 1994 р. значення цих коефіцієнтів почали зменшуватися.

Це сталося тому, що внаслідок високих ставок податків, і, як наслідок, значного податкового тиску, відбувається виснаження виробництва, ухилення від їх сплати та зменшення доходів бюджету.

Розмита пільгами податкова база теж не сприяє рухові податкових надходжень відповідно до руху ВВП.

Дуже низькі (від'ємні) коефіцієнти еластичності акцизного збору з товарів більшості підакцизних груп на початку 1996 р. можна пояснити також встановленням у 1996 р. фіксованих ставок акцизного збору по значній кількості підакцизних товарів.

Збільшення коефіцієнтів еластичності в середньому за 1996 р. пояснюється посиленням адміністративних заходів щодо стягнення податків, підвищенням відповідальності за ухилення від сплати податків, за рахунок чого вдалося дещо зменшити масштаби ухилення і, відповідно, збільшити податкові надходження.

Для посилення автоматичної регулюючої ролі непрямих податків необхідно настроїти їх як "вбудований стабілізатор", а саме, зменшити "стимули" для ухилення від їх сплати, тобто знизити ставки оподаткування хоча б на період подолання кризи, радикально скоротивши при цьому пільги.

РОЗДІЛ 3. Непряме оподаткування як інструмент регулювання економічних процесів.

Досліджено зв’язок непрямих податків з макроекономічними показни-

ками, вплив непрямих податків на поведінку господарюючих суб'єктів, визначено шляхи удосконалення податкової політики в Україні в напрямку посилення регулюючої функції податків.

На макроекономічному рівні вплив різних видів непрямих податків не буде тотожнім. Вплив універсального акцизу (у вітчизняних умовах - ПДВ), завдяки широкій базі оподаткування, пов'язаний перш за все з підвищенням загального рівня цін. Для з'ясування впливу універсального акцизу на сукупний попит було визначено, як реагують його складові (рівень споживання, інвестиції, чистий експорт) на запровадження або підвищення ставки цього податку. На основі графічного аналізу визначено, що ПДВ викликає скорочення споживання і збільшення заощаджень (оскільки вони не оподатковуються цим податком), зменшення інвестицій внаслідок зростання процентної ставки, і не змінює величини чистого експорту. Зменшення рівня споживання і інвестицій слугує причиною скорочення сукупного попиту, що зменшить обсяг ВВП. Як наслідок, рівень зайнятості в економіці знизиться. Таким чином, запровадження або підвищення ставки універсального акцизу викликає небажані зміни основних макроекономічних показників.

Головна риса економічного ефекту специфічних акцизів і мита - зміна структури сукупного попиту. Ці види непрямих податків впливають на ціни не лише оподатковуваних товарів, а і неоподатковуваних товарів-замінників і доповнюючих товарів. Нерівномірність оподаткування специфічним акцизом і митом дозволяє впливати на споживчі пріоритети. В Україні протягом трьох років, починаючи з 1992 (року запровадження акцизного збору), скоротилося, відносно інших товарів, споживання таких підакцизних товарів, як горілка і лікеро-горілчані вироби, коньяк, шампанське, тютюнові вироби. В той же час, щодо вина і пива акцизний збір не справив суттєвого впливу на рівень їх відносного споживання.

Вплив непрямих податків на загальний рівень цін у країні, а отже, і на інфляційні тенденції, залежить від двох факторів: питомої ваги товарів (послуг), на які запроваджується або підвищується непрямий податок в загальному обсязі товарів (послуг), і розміру ставок оподаткування.

Графічний аналіз показав, що запровадження ПДВ в Україні з початку 1992 р. за ставкою 28% і підвищення його ставки з 20 до 28% з 18.05.1993 р. надали певний інфляційний імпульс. В той час зниження ставки з 01.01.1993 і з 31.05.1995 р. не мало будь-якого помітного впливу на зниження рівня цін, що підтверджує висновок про те, що рівень цін не завжди адекватно реагує на зменшення ставок непрямих податків.

На мікроекономічному рівні вплив непрямих податків залежить від ринкової ситуації.

В конкурентному середовищі у короткостроковому періоді вплив непрямих податків відбувається залежно від еластичності попиту (пропозиція, як правило, досить нееластична). При еластичному попиті вплив непрямого податку полягає у незначному підвищенні ціни і значному скороченні обсягу пропозиції. Якщо ж попит досить нееластичний, ціна зросте значно помітніше, а обсяг пропозиції скоротиться незначно.

У. довгостроковому періоді реакція конкурентної галузі на непрямий податок залежить від характеру довгострокової галузевої пропозиції. У галузі з постійними видатками ціна зростає на величину податку, а обсяг виробництва скорочується. У галузі із зростаючими видатками ціна зростає на величину, меншу від розміру податку, а обсяг скорочення виробництва у такій галузі дещо менший, ніж у галузі з постійними видатками. У галузі із спадаючими видатками ціна зросте на величину більшу, ніж сума податку. Значне підвищення ціни у цьому випадку призведе до більшого скорочення обсягів виробництва, ніж у галузі з постійними видатками.

Використовуючи лінійні рівняння попиту і пропозиції, проведено математичну формалізацію найбільш загальних наслідків непрямого оподаткування на чисто конкурентному ринку:

- підвищення ціни внаслідок оподаткування:

АР = а^ : (а, +Ь|)

- скорочення обсягу виробництва:

А(2 = -(аі*Ь,*0 : (аі +Ь,),

де І - величина непрямого податку; а1; Ь| - коефіцієнти в рівняннях відповідно попиту і пропозиції.

Вплив непрямого податку на монополіста теж залежить від еластичності попиту. При нееластичному попиті монополіст може встановити ціну, яка більша за попередню на величину, що навіть перевищує величину податку. Але, не дивлячись на це, внаслідок скорочення обсягів збуту, монополіст одержує менший прибуток. При еластичному попиті монополіст теж буде змушений підняти ціну, але на величину меншу, ніж розмір податку. Проте і при незначному підвищенні ціни еластичний попит скоротиться, що також вплине на зменшення прибутку. .

Використовуючи формулу найоптимальнішої монопольної ціни, ми визначили, що підвищення ціни внаслідок запровадження непрямого податку на продукцію монополіста становить:

А Р = І: (1 + 1 : Ей), .

скорочення обсягу виробництва:

дд = -а,П:(1 + 1 :ЕД

де Еа - коефіцієнт еластичності попиту на продукцію монополіста.

Якщо галузь є олігополістичною, запровадження (підвищення) непрямого податку не викличе змін на ринку, оскільки підприємство, не бажаючи втратити частку свого ринку збуту, буде змушене весь тягар непрямого податку взяти на себе. При наявності олігополістичної угоди вплив непрямого податку є, по суті, таким же, як і.при монополії.

Критеріями формування податкової політики є:

- фіскальний (достатність податкових надходжень);

- вплив на економічні процеси;

- соціальний.

Критерій фіскальної достатності визначається тим, яка частка валового внутрішнього продукту вилучається з допомогою податків. Протягом останніх років ця частка в України залишалася досить значною. З врахуванням сучасного економічного стану і необхідності стимулювання економічного зростання, частка податків у ВВП України не повинна перевищувати 30% (за умови повноти і своєчасності податкових надходжень).

Врахування другого критерію - вплив податків на економічні процеси набуває особливого значення у зв'язку з необхідністю розробки фіскальної політики, спрямованої на антикризове регулювання економіки.

Основою економічної політики останніх років було проведення жорстких монетарних заходів, які були спрямовані на зниження інфляції і досягнення фінансової стабілізації. Певних результатів в цьому напрямку було досягнуто - в 1997 р. рівень інфляції понизився до прийнятного рівня (близько 10 %)..Але за відсутності структурних реформ та незмінних підходів в проведенні податкової політики, відсутності гнучкості в скороченні бюджетних витрат виник і зворотній наслідок - посилився податковий тиск, поглибилася криза неплатежів, зросла заборгованість по виплаті заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплатах. .

Сталося це тому, що реальний вплив монетарної політики на підйом економіки можливий лише у випадку реформування інших складових економічної політики, чого не існує на сьогоднішній день в Україні. Тому необхідно керуватися не лише монетаристською концепцією, а й кейнсі-анською, основою якої є стимулювання сукупного суспільного попиту шля-

хом проведення активної фіскальної політики. Розширення видатків бюджету як елемент такої політики у вітчизняних умовах непридатний, оскільки вони і так надмірно великі відносно доходів. Але і зниження податків в умовах вітчизняної економіки, яка характеризується значними структурними деформаціями, буде малоефективним і за умови достатності грошей в економіці несе загрозу нового спалаху інфляції. Виробництво не зможе адекватно зрости у відповідь на збільшення сукупного попиту. Тому таку політику необхідно поєднувати із структурними реформами і стимулю-. ванням виробництва, тобто розширювати не лише сукупний попит, а і сукупну пропозицію.

Механізмові функціонування непрямих податків в Україні властиві суттєві недоліки. Аналіз показав, що для теперішнього періоду ставка ПДВ у розмірі 20% є завищеною і не стимулює сукупний попит. Диференціація ставок акцизного збору і мита та їх значний розмір сильно впливають на структуру ринкових цін, що тягне за собою небажані зміни в структурі сукупного попиту.

Перелік підакцизних товарів в Україні є надмірно широким, сформованим за суб'єктивними ознаками. У багатьох випадках їх стягнення потребує значних витрат і зусиль податкових служб. Тягар акцизних зборів провокує контрабанду, нелегальне виробництво і обіг підакцизних товарів. Недосконалим є механізм застосування акцизних марок - товари часто продаються з наклеєними акцизними марками, але з несплаченим податком.

Податкові пільги викривляють умови конкуренції на внутрішньому ринку - надання пільг одним означає необхідність збільшення податкового навантаження на інші підприємства. Нерідко податковими пільгами користуються не ті суб'єкти господарювання, для яких вони запроваджувалися, а зовсім інші, котрі різними, часто незаконними шляхами здобувають ці пільги, що стає одним із засобів ухилення від сплати податків. Широкі масштаби надання пільг призводять до значного недобору податків, загострюючи проблему дефіциту бюджету.

ВИСНОВКИ

З точки зору матеріального змісту, податки - це частина вартості валового внутрішнього продукту, що вилучається державою у формі загальнообов'язкових, безеквівалентних, односторонньо встановлених державою платежів юридичних і фізичних осіб до бюджету, з метою фінансового забезпечення виконання державою своїх функцій та вирішення соціально-

еконо-мічних завдань.

_ За суспільно-економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою та фізичними і юридичними особами, що є платниками податків, які складаються з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту.

Непрямі податки можна визначити як податки, розмір яких для платника визначається величиною споживання і прямо не залежить від доходів. Зв'язок між доходами і величиною непрямого оподаткування є опосередкованим, оскільки ці податки, як правило, включаються до ціни, платить їх в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає.

Необхідно чітко розмежовувати об'єктивне існування податків з властивими їм функціями і суб'єктивний процес їх використання державою у проведенні податкової політики. Сучасній податковій системі України об'єктивно властива соціально-економічна функція, але діє ця функція не у потрібному напрямі (не стимулює економічне зростання). Податкова політика у 1992-1997 рр. проводилася, насамперед виходячи з фіскального критерію, без врахування необхідності стимулювання виробництва.

Законодавчі зміни щодо непрямого оподаткування мали переважно фіскальну спрямованість, недостатньо враховували вплив податкового механізму на економічні процеси і його стимулюючий потенціал. Податковим законам в Україні бракує комплексності та науково обгрунтованого підходу. Тому дискреційну політику у сфері непрямого оподаткування в Україні можна охарактеризувати як недосконалу.

Умови оподаткування, встановлені або змінені податковою реформою, мають залишатися незмінними протягом досить тривалого часу. Нестабільність в оподаткуванні, що триває вже декілька років, не дає змоги господарюючим суб'єктам ефективно планувати свою діяльність, і тому є суттєвим деструктивним фактором в економіці.

Процеси автоматичного податкового регулювання, що є аксіоматичними для розвинутих ринкових економік, дають збій у вітчизняних умовах. Недоліки механізму непрямого оподаткування перешкоджають надходженню податків до бюджету відповідно до руху ВВП. Тобто спостерігається "ненастроєність" вітчизняної податкової системи як "вбудованого стабілізатора" економічного циклу.

Вплив непрямих податків на окремого виробника або ринки окремих товарів пов'язаний перш за все з проблемою перекладності цих податків, яка залежить від таких факторів:

- тип ринкової структури або моделі. Чим конкурентнішим є ринок, тим складніше виробникові перекласти непрямий податок на споживача;

- еластичність попиту і пропозиції. Кінцевий розподіл податкового тя-гара визначається співвідношенням коефіцієнтів еластичності попиту і пропозиції. Чим еластичність попиту більша від еластичності пропозиції, тим більшу частину податкового тягара змушені взяти на себе виробники. Відповідно, чим еластичність пропозиції більша від еластичності попиту, тим більша частина податку перекладається на споживачів;

- розмір податку. Чим більшою є ставка податку, тим більша частина податку падає на виробників, що скорочує стимули до виробництва;

- часовий фактор. Непрямий податок, що майже повністю перекладається на споживача на короткому відрізку часу, в довгостроковому періоді може значно посилити тягар на виробників, сильно зменшуючи обсяг виробництва у галузі.

Непрямі податки можуть сприяти виникненню інфляції, але вона є результатом багатофакторного впливу і виникає внаслідок дії більш суттєвих причин. Непрямі податки, і особливо ПДВ, хоча самі по собі є інфляційним чинником, здійснюють вплив на ціни одноразово, в момент запровадження, або підвищення ставок.

Головним завданням податкової політики повинна стати переорієнтація податкової системи з чисто фіскальних цілей на стимулювання економічного зростання. Здійснити це можливо, перш за все, шляхом встановлення помірного рівня податків по відношенню до ВВП.

Основними напрямами удосконалення податкової політики, які сприятимуть розширенню сукупного суспільного попиту, є:

- зниження ставок непрямих податків (зокрема, ставки ПДВ - до 1015%). Крім найважливішого ефекту - розширення сукупного попиту, це призведе до пожвавлення підприємницької активності, що в кінцевому рахунку не зменшить, а навпаки, збільшить податкові надходження до бюджету. Зниження ставок акцизного збору і мита сприятиме усуненню небажаних деформацій структури сукупного попиту;

- обмеження переліку підакцизних товарів найдоходнішими групами (спирт і лікеро-горілчані вироби, виноматеріали і виноробна продукція, цукор, тютюн і тютюнові вироби, пиво, автомобілі, бензин). Необхідно запровадити упереджувальне оподаткування - марки акцизного збору мають продаватися тільки після внесення повної суми податку;

- захист вітчизняного виробництва не встановленням або підвищенням

протекційних мит на імпортовані товари, а шляхом зниження податків, що призведе до підвищення конкурентоспроможності його товарів на внутрішньому ринку;

- розширення бази оподаткування шляхом радикального скорочення пільг, що також встановить справедливість в оподаткуванні і зменшить можливості для ухилення від податків. Як показав досвід багатьох країн, стабільність і помірність системи оподаткування мають більший довгостроковий стимулюючий ефект, ніж податкові пільги.

Таким чином, необхідна зміна пріоритетів у податковій політиці щодо непрямого оподаткування. Зміст цих змін повинен полягати в переорієнтації податків з переважно фіскального інструменту на інструмент активного регулювання економіки. Сприяння економічному відродженню України і забезпечення довгострокового економічного зростання мають стати важливим призначенням податкової системи України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ:

1. Юргелевич С.В. Вплив непрямих податків на поведінку .господарюючих суб'єктів II Проблеми фінансово-кредитного регулювання в перехідній економіці / НАН України. Інститут економіки.- К., 1996,- С. 39-46.

2. Загуменнов М., Юргелевич С. Реформування податкової системи - в її переорієнтації із суто фіскальних цілей на регулюючі // Вісник Національного Банку України.- 1998.- №1.- С. 12-13.

Особистий внесок автора: запропоновано рекомендації щодо підвищення стимулюючої ролі непрямих податків в Україні.

3. Юргелевич С.В. Непрямі податки в Україні як "вбудовані стабілізатори" // Фінанси України.-1998.-№2.-С. 89-93.

АНОТАЦІЯ

Юргелевич Сергій Владиславович. Непрямі податки в системі регулювання економіки,- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит.- Інститут економіки НАН України, Киш, 1998.

У ррбот| розглянуто вплив непрямих іюдатків на економічні процеси, їх родь як "вбудованих ртабілізаторів" економічного циклу. Метою дослідження є розробка теоретичних і методологічних засад податкової політики, спрямованої на підвищення стимулюючої ролі непрямих по-

датків. Автором висвітлено основні проблеми механізму функціонування непрямих податків в Україні,- обгрунтовано шляхи вдосконалення вітчизняної системи непрямого оподаткування. t

Ключові слова: непрямі податки, економічні процеси, податкова політика, вбудовані стабілізатори.

, АННОТАЦИЯ

Юргелевич Сергей Владиславович. Косвенные налоги в системе регулирования экономики.- Рукопись. .

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - финансы, денежное обращение и кредит.-Институт экономики НАН Украины, Киев, 1998.

В работе рассмотрено влияние косвенных налогов на экономические процессы, их роль как "встроенных стабилизаторов" экономического цикла. Целью исследования является разработка теоретических и методологических основ налоговой политики, направленной на повышение стимулирующей роли косвенных налогов. Автором освещены основные проблемы механизма функционирования косвенных налогов в Украине, обоснованы пути совершенствования отечественной системы косвенного налогообложения.

Ключевые слова: косвенные налоги, экономические процессы, налоговая политика, встроенные стабилизаторы.

ANNOTATION

Yurhelevych Serhiy Vladyslavovych. The indirect taxes in the system of regulation of economy.- Manuscript.

The dissertation for candidate's degree by speciality 08.04.01 - finance, money circulation and credit.- The Institute of economics of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 1998.

The work has been focused on effect of indirect taxes on economic processes, their matter as "built-in-stabilisators" of economic cycle. The aim of study is to elaborate theoretical and methodological fundamentals of tax policy directed to increase of stimulate matter of indirect taxes. The author has elucidated main problems of functioning indirect taxes in Ukraine, ways to improve home indirect taxation system are substantiated.

Key words: indirect taxes, economic processes, tax policy, built-in-stabilisa-

tors.