Организационно-методические аспекты подготовки молодежи для предпринимательской деятельности тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Организационно-методические аспекты подготовки молодежи для предпринимательской деятельности"

РГ6 од

ЛКАДЕГЛІЯ НАУК УКРАЇНИ 2 3,ЙШЇТ$2ЙРОБЛЕЛІ РИНКУ і економіко-еколопчних ‘ ' ДОСЛІДЖЕНЬ

На правах рукопису

с в и н ц о в

Олександр Миколайович

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ МОЛОДІ ДО ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність 08.00.05 — Економіка, планування, організація управління народним господарством і його галузями

(промисловість)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Одеса—1993

Робота виконана у Львівському відділенні інституту економіки А«Н України

Науковий керівник

— доктор економічних наук, професор, член-ко.

респондент АН України ДОЛІШНІЙ М. І.

Науковий консультант Офіційні опоненти

— доктор економічних наук БАШНЯНИН Г. І.

— доктор економічних наук, професор КО

ЗАК В. Є., кандидат економічних паук КО

РОВКІН в. п.

Ведуча організація

•— Національний інститут стратегічних дослід

жень, М. К.ИЇІЗ.

Захист дисертації відбудеться «

1993 р. о

годині на засіданні спеціалізованої ради Д '016.67.01 по захисту дисерта ції на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук в Інстпту ті проблем ринку та економіко-екологічц.их досліджень АН України зі адресою: 270044, м. Одеса-44, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту.

Автореферат

1993 р.

Іічений -секретар спеціалізованої ради кандидат економічних наук старший науковий співробітник

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

1.1. Актуальність проблеми. Формування структур ринкової системи господарювання в суверенній Україні тісно пов’язане з якісним перетворенням всіх сфер життя суспільства. Значне місце б цьому процесі займає підготовка молоді до підприємницької діяльності. Адже економічні інтереси, що певного мірою формуються як результат такої підготовки, здатні при вмілому їх використанні сприяти становленню у трудівника почуття господаря, без чого неможливо розв’язати жодного завдання на шляху піднесення І зміцнення нашої державності.

Сьогоді стає все більш очевидніш, що сучасний етап науково-технічної революції генерує корінні, якісні зміни у виробничих силах, зумовлені поєднанням науки, техніки, технології виробництва в єдиний процес, і які охоплюють основні складові цієї системи —і засоби праці, предмети праці, саму працю і підготовку особистості до праці в нових умовах господарювання. Стратегія управління прискоренням науково-технічного прогресу полягає в тому, щоб концентрувати основні механізми управління на розвитку творчості суб’єкта праці, особливо молоді, що включається в систему суспільних відносин.

Зростання ж творчої активності особистості дає не тільки суттєвий економічний, але також і соціальний ефект, оскільки сприяє розвитку і розкриттю природних даних людний, збагачує її духовно, виробляє активну життєву позицію, залучає до управління виробництвом, виконуючи таким чином важливу соціальну функ цію.

Поглиблення зв’язку управління діяльністю особистості та її творчості з економікою відповідає корінним завданням в спраг.і вдосконалення господарського механізму і, в свою чергу, висуває об’єктивні вимоги до організації підготовки освічених, фахово підготовлених кадрів управлінців на всіх щаблях господарської діяльності.

Встановлені наукою закономірності, тенденції і перспективи розвитку особистості дозволяють розглядати їх в якості складної системи, що функціонує в суспільстві і в якій тісно переплітають ся та взаємодіють складні наукові, технічні і суспільні прсцесн і явища. У зв’язку з цим актуальність наукових досліджень сто-

совно організації і управління діяльністю особистості в нових умовах господарювання надзвичайно зростає.

Однак, багато аспектів управління організацією підготовки особистості до нових умов господарювання не знайшли відповідного відображення у науковій літературі.

Соціально-економічні проблеми управління діяльністю людей знайшли достатньо широке висвітлення в працях Л. І. Абалкіна Б. В. Буркинського,, С. І. Бандури, Д. П. Богині, В. І. Бєлоусова. Г. П. Буніча, М. Іг Долішнього, О. П. Зайцева, С. М. Злупка, Ю. М. Канигіна, А. Е. Котляра, С. І, Пірожкова, Я. Д. Плоткіна, Б. В. Ракитського, І. С. Маслової, А. І. Уйомова, В. К. Черняка та інших авторів.

Разом з тим, ряд важливих теоретичних ї методологічних проблем, пов’язаних із новими підходами до управління підготовкою молоді в умовах формування ринкових відносин, аналіз цих підходів як системної діяльності, визначення критеріїв оцінки їх ефек. тивності ще не розроблені на належному науковому і прикладному рівнях. Потребують подальшого дослідження шляхи і методи подолання протиріччя між підходами до підготовки молоді до підприємницької діяльності і вибором оптимального варіанту знаходження свого місця в умовах сучасної економічної системи господарювання, яка є перехідним етапом від адміністративно-командної до ринкової. Поряд з цим, повинні бути підготовлені спеціалісти, які знайдуть можливість реалізувати свої теоретичні надбання в умовах ринкової системи господарювання.

Таким чином, зростаюча наукова і практична значимість вказаних проблем, недостатня їх розробленість, обумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету і завдання, предмет і об’єкт дослідження.

1.2. Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток і конкретизація змісту підходів до управління діяльністю особистості в умовах її підготовки до нових форм господарювання.

У відповідності з метою роботи поставлені наступні основні завдання:

— дослідити проблеми змісту підходів до управління діяльністю особистості в процесі її підготовки до ринкових форм господарювання;

— визначити зміст моделювання діяльності особистості в процесі управління як засіб і форму підготовки її до нових форм господарювання;

— обгрунтувати вибір критеріїв кількісної і якісної оцінки діяльності особистості як фактору обумовленості її ролі в системі управління;

— обгрунтувати методи пошуку прийняття рішень в процесі >озв’язування завдань управління;

— дослідити і обгрунтувати зміст підготовки молоді з марке-'ингу і менеджменту як засіб реалізації економічних інтересів зсобистості в умовах ринкових форм господарювання.

1.3. Предмет :і об'єкт дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є діяльність особистості в системі управління, зорієнтованої на нові форми господарювання, а саме — на ринкові зідносини.

В якості об’єкта дослідження вибрані учнівська, а також вузівська молодь, в тому числі та, що готується до трудової діяльності в системі педагогічних вузів Міністерства освіти України пг спеціальності: «Праця і основи підприємницької діяльності».

1.4. Методологія і методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є відповідні положення економічної науки України і зарубіжних країн, постанови уряду Україна, офіційні методичні та інструктивні матеріали.

В процесі дослідження застосовувалися методи порівняння, групування, логічного, статистичного і техніко-економічного ана лізу роботи підприємств і об’єднань Львівської області, а також інші фактичні матеріали, необхідні для аналізу і вирішення поставлених питань..

В роботі також використані дослідження в галузі визначеної проблематики філософів, соціологів, юристів, представників інших наукових дисциплін.

Інформаційною базою дослідження використані дані статистичної звітності Держкомстату України, матеріали Міністерства освіти, Львівського обласного управління статистики, дані річних звітів ряду промислових підприємств, Львівського відділення інституту економіки АН України.

1.5. Наукова новизна роботи. Проведені дослідження дозволили одержати наступні теоретичні і практичні результати:

— запропоновано системний підхід до управління діяльністю особистості;

— обгрунтовані шляхи розвитку особистості в процесі управління її діяльністю при ринковій системі господарювання;

— зроблена спроба обгрунтувати комплексний підхід вибору критерії кількісної і якісної оцінки діяльності особистості;

—• запропоновано методику оптимізації процесу прийняття рішень в діяльності особистості;

— запропонована система навчання студентів у вищих навчаль-

них закладах по курсу маркетингу і менеджменту як форма реалізації висунутих теоретичних положень. '

1.6. Практична значимість і апробація роботи. Розроблені і викладені в дисертації дослідження дозволяють виявити і використовувати значні резерви підвищення ефективності господарювання при ринковій системі за допомогою підготовки особистості до творчої діяльності.

Основні теоретичні положення і практичні висновки дисертанта знайшли відображення в матеріалах на допомогу вузівським спеціалістам з цієї проблематики, в навчальних планах, розроблених за участю автора і які використовуються в педагогічних вузах України (затверджені Науково-дослідним Інститутом педагогіки України в 1991 році). Зокрема, програма і методичний посібник із основ маркетингу використовуються для студентів фа культетів загальнотехнічних дисциплін педагогічних інститутів.

На основі виконаного дослідження розроблена методика економічного механізму управління діяльністю особистості в нових умовах господарювання, яка використовується для підготовки студентської молоді. Запропоновані в дисертації результати дослідження доповідалися і обговорювалися на республіканський нарадах, які проводило Міністерство освіти України з проблематики підготовки молоді до нових умов господарювання (Київ: 1989, 1990, 1991 рр.), а також на конференціях, що проводилися Дрогобицьким педагогічним інститутом (1690, 1991 рр.) та Львівським відділенням інституту економіки АН України (Львів, 1991 р.).

1.7. Публікації. Результати дослідження опубліковані в 8 друкованих роботах загальним обсягом 30,9 друкованих аркушів (особисто автор — 14,7 др. арк.).

1.8. Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох

розділів, які містять вісім параграфів, висновків, списку використаної літератури. Вона включає: 152 сторінки машинописного

тексту, список використаної літератури (127 назв).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ.

2.1. В першому розділі дисертаційної роботи викладено системний підхід до управління діяльністю особистості. При цьому наголошується на необхідності всестороннього розгляду самого поняття «діяльність особистості». Цей аналіз доцільно проводити на основі системного підходу як методу наукового дослідження. Системний підхід розглядається як прояв діалектичного методу в тих конкретних ситуаціях, коли предметом дослідження виступають системні об’єкти. Стосовно суспільних наук, це будуть, перш за все, соціальний та економічний рівні організованості діяльності людини. Предметний аспект системного дослідження передбачає розв’язання двох завдань: а) з’ясування того, з яких

компонентів складається' досліджувана система; б) визначення того, як ці компоненти пов’язані між собою. Отже, йдеться пр<^ компонентний і структурний аналіз систем. Системний підхід передбачає також дослідження внутрішнього і зовнішнього функціонування системи, органічне поєднання цих аспектів аналізу з аспектом історичним. Останній має два напрями — генетичний : прогностичний, що відповідно пов’язуються з процесом формування системи та з перспективами подальшого її розвитку, очікуваної поведінки.

Розглянута генетично діяльність особистості визначається як двохрівнева біосоціальна система, в якій біологічна життєдіяль ність залишається матеріальною основою, на якій вибудовується соціокультурна діяльність, що, в свою чергу, відображає історичний процес формування потреб особистості як породження соціально-економічних відносин на тому чи іншому етапі розвитку суспільства. Отже, діяльність особистості необхідно розглядати як історичне явище: вона виникає, змінюється і вдосконалюється разом з розвитком соціальних відносин, які вона обслуговує > постійно змінює. Історичний аналіз діяльності створює передумови і для елементно-структурного дослідження, виходячи з якого ді яльність особистості може бути трактована як активність суб’єкта, спрямована на об’єкти або інших суб’єктів, а сама особистість повинна розглядатися як суб’єкт діяльності. Ця точка зору дозволяє виділити три основні елементи діяльності особистості і розглянути їх структурний зв’язок. Такими елементами є: 1) суб'єкт, який відзначається певним рівнем активності; 2) об’єкт, на який спрямовується активність суб’єкту; 3) сама активність, яка характеризується способом оволодіння об’єкту суб’єктом або ж встановленням суб’єктом комунікативної взаємодії з іншими суб’єктами. Суб’єктом діяльності можуть виступати не лише конкретна особистість, але також та чи інша соціальна група і суспільство в цілому. Активність (енергія») суб’єкту виступає в різноманітних формах, в залежності від цілей, які ставить перед собою суб’єкт діяльності. Необхідно розрізняти три види діяльності особистості, можливі в середовищі суб’єктно-об’єктних відносин: пізнавальну, перетворюючу і цін-нісно-орієнтаційну. Що ж стосується відносин між суб’єктами, то вони обумовлюють виникнення ще одного різновиду діяльності особистості, а саме — комунікативної діяльності. Виходячи з цього, визначені основні види діяльності особистості утворюють замкнену систему, в якій кожен вид діяльності як її підсистема пов’язаний з усіма іншими як прямими, так і зворотніми зв’язками. І саме ними визначається необхідність і достатність видів діяльності особистості для її цілісного існування і функціонування як соціальної системи.

При вирішенні завдань управління, в тому числі пов’язаних з економічною сферою діяльності, як суб’єкт даного процесу здебільшого виступає особистість. У зв’язку з цим виникає необхідність проаналізувати поведінку особистості, оскільки процес прийняття і виконання управлінського рішення включає, як прояв діяльності особистості, її поведінку. Запропонований аналіз також базується на використанні системного підходу і дозволяє виробити підхід до розгляду поведінки особистості як до системи цілеспрямованих дій.

Суттєва характеристика цілеспрямованої поведінки полягає в тому, що вона обумовлюється вибором, який, в свою чергу, визначається цілеспрямованим станом. Основними компонентами, що характеризують цей стан, є: 1) суб’єкт, який здійснює вибір, зокрема в певній економічній ситуації; 2) оточення вибору; 3) доступні способи дій; 4) можливі при даному оточенні результати. Можна також окреслити ряд параметрів цілеспрямованого ста ну. Перш за все, це — імовірність вибору, яка відноситься до конкретного суб’єкту, суттєві ознаки якого можуть з часом змінюватися. Завдяки навчанню імовірність вибору якого-небудь способу дій може зростати або зменшуватись. Тому необхідно коректувати можливі зміни, розуміючи, якого роду напрямки необхідні. Далі, це — ефективність способу дій, тобто імовірність того, що деякий спосіб дій буде продукувати певний результат. І, нарешті, питання цінності результату для суб’єкта діяльності.

Аналізуючи цілеспрямований стан, в дисертації використовуються такі поняття як суб’єкт діяльності, можливі способи дій, можливі результати, оточення. Імовірність вибору, ефективність кожного можливого способу дій по кожному можливому результату, питома цінність результату для суб’єкта, спосіб дій і результати залежать від оточення, а також від стану самого суб’єкта. Одночасно, імовірність вибору, ефективність, питома цінність визначаються суб’єктом, однак, на них може впливати ситуація. Пи цій причині індивідуальність суб’єкту, його особистість повинні визначатися так, як його імовірність вибору, ефективність і пи том а цінність залежать від властивостей ситуації. В принципі імовірність вибору, ефективність і питома цінність суб’єкту можуть бути представлені як функції характеристик ситуації вибору. Тобто визначені три функції можна розглядати як свого роду три виміри особистості. Внесок цілеспрямованої особистості в ситуацію вибору повинен проявлятися в тому, в якій мірі особистість впливає на дану ситуацію, тобто на результат.

Для створення завершеного уявлення про особистість додатково вводиться також міра імовірності вибору на основі спостереження виборів, реально відтворених в керованій ситуації. З цією метою в розділі роботи аналізуються поняття: а) міра звичності;

б) міра знання; в) міра спрямованості. Після виділення і розгляду певних компонентів і параметрів цілеспрямованої поведінки, в роботі здійснюється наступний крок — розглядається процес, завдяки якому реалізується цілеспрямована поведінка. Окремі кроки цього процесу — підпроцеси — утворюють цілісну систему. Одне з питань у цьому зв’язку стосується отримання інформації, яка характеризує ситуацію з довколишнього оточення. І тут основну роль відіграють три процеси (сприйняття, усвідомлення, пам’ять), що в своїй сукупності складають модель ситуації або уявлення про неї. При цьому особистість конструює свою модель ситуації (і відповідної поведінки) на основі переконань відносно доступних способів дій, можливих результатів цих способів дій, можливого стану оточення вибору, імовірності того, що кожний стан оточення вибору є істинний і т. п. Отже, створювана особис тістго модель повинна відображати компоненти і параметри ситуації вибору, базуватись на переконаннях особистості, які диференціюються в залежності від того, до яких компонентів цілеспря мованого стану вони відносяться.

Ситуація вибору є свого роду проблемою для цілеспрямованої особистості. При цьому особистість у своєму розпорядженні має три можливі варіанти позбавитись проблеми, а саме її:1 усунення, вирішення і розв’язання. В завершення розділу розглядається методологія пошуку вирішення проблеми особистістю в конкретній ситуації, пов’язаній з розв’язанням завдань, які за своїм зм'с-том можуть бути віднесеш до групи управлінських. Встановлено, що кожна проблема прийняття рішення має свої особливості. Однак, існує і дещо спільне для всіх проблем. Мова йде про такі компоненти проблеми прийняття рішення як: вихідна ситуація, можливі варіанти рішень, наслідки рішень. Важливим моментом в процесі розв’язання проблеми є з’ясування наслідків рішень, що базується на використанні методів прогнозування і дозволяє екстраполювати спостережену в минулому закономірність в май бутнє.

2.2. В другому розділі роботи розглядаються теоретичні аспекти управління діяльністю особистості в умовах ринкових відносин. В процесі управління економікою особливо рельєфно проявляються потреби та інтереси особистості, колективу, всього суспільства і у відповідності до цього формулюються цілі і завдання виробництва, визначаються і створюються ресурси, необхідні для досягнення намічених цілей та завдань. Управління соціально-економічними процесами включає аналіз, прогноз, прийняття рішень, організацію їх виконання, контроль, стимулювання праь'і особистості і групи. Організовуючи і координуючи колективні дії, управління впливає і на їх кінцеву результативність, що і визна чає його продуктивний характер.

Об’єктом системи управління є господарський механізм, а сама система розглядається як механізм управлінських відношень, що включає в себе: а) закон управління, тобто найбільш суттєві взаємозв’язки між елементами системи управління, що забезпечують її цілісність і дійовість; б) функції і методи управління, тобто конкретні форми і прийоми цілеспрямованого впливу органів управління на особистість або групу; в) інформацію як сукупність даних про соціальні і виробничі процеси; г) організаційну структуру, тобто внутрішню будову системи, яка відображає особливості розподілу праці і її кооперації, специфіку виконання конкретних функцій і методів управлінської діяльності; д) кадри управління; е) інструментарій і важелі управління тощо. Методи управління виступають як сукупність способів і прийомів, зорієнтованих на отримання нових знань про дану систему управління та її взаємодію з соціально-економічними процесами, що відбуваються в суспільстві. Важливою складовою всієї сукупності законів розвитку суспільства є закони управління. Це — найбільш суттєві, повторювані зв’язки в системі управління, що обумовлюють її характер, ступінь якості, а значить і результативність впливу на соціально-економічні процеси. Суттєвими зв’язками в системі управління, на нашу думку, слід вважати: а) оптимальне поєднання регулювання економіки і самостійності підприємств чи об’єднань (закон єдності двох підсистем управління); б) узгодженість на основі різноманітних форм власності інтересів групи і особистості (закон загальної зацікавленості); в) залежність реального прибутку від результативності участі в управлінні (закон участі в управлінні);

г) відповідність функцій, відповідальності і самостійності на кожному рівні управління (закон організації управлінської діяльності) ; д) елементи конкурентності в діяльності управлінських кадрів (закон змагання управлінських кадрів). Зазначені закони управління виступають вихідною основою як для теорії, так і для практики. В своїй сукупності вони утворюють структурну основу всієї системи управління і надають їй завершеність, що і повинно забезпечувати регулюючий вплив на соціально-економічні явища в суспільстві. Суть і характер законів управління мають свою специфіку, своєрідно розкриваються в діяльності особистості, яка приймає управлінські за змістом рішення, що і передбачає різні форми їх застосування. Функції ж управління можна охарактеризувати як конкретні види його цілеспрямованого впливу в конкретному випадку на соціально-економічні явища з метою отримання певного кінцевого результату. Кінцеві результати управлінської діяльності — задоволення потреб виробництва і його суміжних ланок — не є тільки економічними. Системний підхід до аналізу явища передбачає також соціальні, політичні, екологічні та інші наслідки управлінських рішень.

Докорінна перебудова багаторівневого управління в умовах, коли ще продовжує функціонувати система планового господарювання, поряд з якою формується система ринкових відносин в економіці, пов’язується з теорією і практикою прийняття рішень як основної форми впливу на соціально-економічні процеси. Управлінське рішення є інструментом чіткої організації і дисципліни, об’єктивно необхідних в процесі функціонування соціально-економічної сфери діяльності людини. Рішення слід розглядати як ди рективний акт, який направляє, координує і стимулює діяльність. Головним об’єктом його впливу є соціально-економічні відносини, процеси і конкретні явища. Орган управління з допомогою рі шення здійснює цілеспрямований вплив, тобто по суті виступає а якості фактора, який визначає напрям діяльності цілеспрямованої системи. Закономірно, що управлінські рішення відрізняються різноманітністю і передбачають різні способи їх підготовки і реалізації. Зокрема, вони можуть класифікуватись за ознаками суб’єкта і рівня прийняття рішення, а також за змістом, формою часом дії рішення тощо.

Специфічних рис набуває управлінська діяльність в умовах становлення ринкових відносин. Проведений в дисертації аналіз основних ознак ринкової економіки дозволяє зробити наступний крок у вивченні проблем управління. Йдеться про необхідність застосування системного підходу до аналізу дій соціальних систем як об'єкту управління, а також щодо нових підходів до розв’я зання економічних завдань на основі використання нових методів. В умовах сучасної економіки проблема «що, як і для кого виробляється» розв’язується за допомогою системи ринку і цін. В цілому, ефективне розв’язання проблем, які постають перед сучасним суспільством, в умовах ринкової системи ціноутворення вирішується через прагнення особистості до отримання прибутку.

2.3. В третьому розділі роботи висвітлені сучасні проблеми підготовки молоді з основ підприємницької діяльності. Проблеми, пов’язані з необхідністю підготовки молоді до діяльності в умовах ринкової системи господарювання, визначають лише початковий етап оновлення всієї системи освіти. Вони створюють певні передумови для переведення роботи, зокрема ВИЩОЇ ШКОЛИ, НІ] якісно новий рівень, що відповідає вимогам подальшого соціально-економічного і науково-технічного розвитку України. Все більш широке використання можливостей НТР виступає в якості не тільки необхідної, але й достатньої умови революційних змін ві галузі освіти. Необхідної тому, що ці можливості включають в себе принципові зміни в характері професійної діяльності, достатньої — що в надрах самої НТР визрівають передумови необхідності підготовки фахівців в галузі підприємницької діяльності, Природньо, що ці умови виступають лише в своїй потенційній якості. Для того, щоб потенціал, який в них міститься, міг себе виявити, налс-

жить здійснити велику роботу, пов’язану з переосмисленням всіє освітньої практики під новим кутом зору. Врахування нових мож ливостей в рамках старого категоріального апарату, старих схег мислення не сприяє вирішенню завдань, які постають перед осві тою в галузі підприємницької діяльності. Більше того, старе мис лення, навіть якщо воно використовує новітню термінологію здатне лише підсилити невирішеність проблеми.

В цілому, освіта вступає в стадію фундаментальних перетво рень дійсності, основу яких повинно складати принципово нов мислення, зорієнтоване на діяльність особистості в умовах рин кової системи господарювання. Від підготовки шляхом спроб помилок необхідно перейти до випереджуючої підготовки, в рам ках якої не тільки молодь отримує знання від фахівців, але й навпаки, вчиться суспільство в цілому, причому вчиться постійно безперервно.

Специфіка сьогоднішнього стану розвитку освіти полягає і тому, що його функціонування безпосередньо пов’язується з по стійним пошуком шляхів вдосконалення всієї системи освіти. Про те, недостатнім усвідомленням необхідності поєднання знань і пра ктики можна пояснити те, що нині, коли наука в багатьох галу зях соціальної практики виступає в якості безпосередньої продуктивної сили, система освіти, яка безпосередньо повинна відповідати за процес підготовки до життя, часто продовжує керуватися узагальненням біжучого досвіду, йти традиційним шляхом спроб і помилок на основі здорового глузду і побутової свідомості. Сьогоднішній стан вимагає принципово нових ідей і підходіе до вирішення проблем освіти, і культурна складова відіграє всс більш важливу роль: нові ідеї генеруються частіше не системою професійних знань, а саме культурою в цілому. Стосовно проблем підготовки фахівців під культурою слід розглядати не тільки організаційну модель реалізованого в ній процесу здобуття знань але й ступінь усвідомлення змісту своєї праці зі сторони всіх учасників цього процесу, рівень рефлексії по відношенню до навчання, її зв’язку з практикою.

До цього часу вища школа готувала фахівців головним, чином для вже існуючих технологій і виробництв. Тому основним механізмом діяльності системи освіти могло бути просте наслідування знань попередніх поколінь спеціалістів наступним поколінням. По суті система підготовки формувала таким підходом не тільки новий стиль мислення, скільки відтворювала вже існуючий. Сьогодні стало очевидним, що в умовах НТР система підготовки фахівців, в тому числі і з підприємницької діяльності, висувається в ряд ведучих діяльностей інституту соціального успадкування і супроводження соціально - економічного розвитку суспільства, входить в коло факторів, які визначають майбутнє країни. Виходячи з цього, освіта повинна не стільки наслідувати, скільки визначати

майбутнє обличчя суспільства, детермінувати його розвиток. Тому планові моделі майбутнього суспільства повинні знаходити своє відображення в діяльності системи підготовки молоді до умов рин косого господарювання. Зокрема, слід орієнтуватися на заміну традиціоналістсько-виконавської моделі діяльності вищої школи такою моделлю діяльності, якій на всіх рівнях її функціонування буде притаманним проблемно-дослідницький характер. Специфіка завдань підготовки вимагає не тільки опису і пояснення явищ, які відбуваються в самій освітній системі, але, що є головним, прогнозування оптимальних шляхів її розвитку. В сучасних умовах, коли період життя знань в окремих галузях скоротився до 3—5 років, знання в традиційному розумінні вже не можуть виступати в якості єдиної мети підготовки. Отже, виникає проблема пошуку деякого кванту знань, який володіє підвищеною стійкістю по відношенню до змін соціально-економічного життя суспільтва.

Численні соціологічні дослідження, що, починаючи з 60-их років проводились в колишньому Союзі, виявили суттєві недоліки в діяльності системи освіти, в тому числі невідповідність життєвих планів молоді та потреб суспільства в тих чи інших кадрах. А це закономірно вело до небажаних економічних і соціальних наслідків. Ці та інші проблеми виявились і при проведенні нами спіль но з Львівським відділенням інституту економіки АН України дослідження уявлень старшокласників та учнів ПТУ про їх майбутню трудову діяльність, а також їхніх професійних устремлінь Всього в опитуванні, що проводилось в 1989—90 роках, взяли участь 1600 учнів шкіл та 600 учнів ПТУ області. Виявилось, що 65,8% респондентів в майбутній трудовій діяльності орієнтувались на суспільну значимість і зміст праці, відповідність її схильностям і здібностям працюючих; 20,9% — на сприятливі умови праці і на можливість спілкування; 12,4% — лише на розмір оп лати праці, 0,9% опитаних не малн обгрунтованих вимог стосовно майбутньої трудової діяльності.

Трудові орієнтації конкретизувались професійними. Встановлена, зокрема, наступна ієрархія мотивів вибору конкретної професії: а)' робота по цій професії цікава та різноманітна; б) відчуваю себе найбільш здібним, до цієї професії; в) саме ця професія дуже мені подобається; г) ця професія потрібна для суспільства;

д) ця професія користується великою популярністю; е) робота по обраній професії добре оплачується; є) інші особливості. Дослідження висвітлило певні недоліки при проведенні профорієнтацій ної роботи в школі, що пізніше негативно впливало на якість підготовки фахівців в ПТУ та вузах. Так, повністю ознайомлених з майбутньою діяльністю виявилось лише 57,6% від загальної кількості опитаних учнів ПТУ. Значна частина була ознайомлена

частково, а 4,6% — зовсім не знайомі. Крім того, багато учнів були незадоволені професією, якою вони оволодівали в училищі. І ак, лише 34,3% опитаних мали тверді наміри реалізува ти на практиці свій професійний вибір, тоді як кожен дев’ятий респондент заявляв, що в майбутньому обов’язково змінить обра ну професію. Виявлено, що головними чинниками, які обумовили вибір конкретної професії, були впливи сім’ї та товаришів по школі (відповідно: 44,1 % і 32,8% підтверджень). Недостатню роль в професійному самовизначенні, однак, відігравали: засоби масової інформації (19,9%), зустрічі з представниками різних профе сій (14,7%), уроки праці (9,4%), поради вчителів ((3,1%), екскурсії на підприємства (4,5%) і, особливо, зустрічі з представниками профтехосвіти (1,8%).

Аналіз даних свідчить, що середня школа відігравала важливу роль в соціалізації людини, в засвоєнні нею характерної для даного суспільства системи соціальних цінностей і норм. Проте, вона не дозволяла формувати у старшокласників чітких уявлень про всі особливості майбутньої трудової діяльності, роботи по тій чи іншій конкретній професії, в результаті чого орієнтації учнів на працю виявились в значній мірі абстрактними, відірваними від життя. В цілому, традиційна шкільна освіта, сприяюча формуванню в учнів загальних позитивних установок на трудову діяльність, не давала їм повноцінної і достатньої інформації про багатогранний світ професій, про особливості роботи по багатьох з них.

В сучасних умовах, коли комп’ютерна техніка в значній мірі бере на себе функції репродукування знань, фахівець повинен виступати, перш за все, як спроможний до творчої діяльності, до нестандартного мислення. У зв’язку з цим радикально змінюються вимоги до нього і до системи самої підготовки в цілому. На зміну традиційної («разової») підготовки приходить образ системи неперервної підготовки фахівців. Все більше в якості цілей підготовки виступають діяльність особистості, її здатність до перебудови, особистісні якості, які визначають не лише суто професійні характеристики особистості, але й спосіб її життя, рівень культури, інтелектуальний розвиток. Необхідно, поряд із розробкою змісту самої підготовки, шукати шляхи нового підходу до конструювання дидактичної моделі з якісно новою структурою, з новими системоутворюючими факторами. Більшість вимог до якості рівня підготовки фахівця повинні виступати у вигляді похідних від цієї моделі, вони повинні бути притаманними самому процесу підготовки. Очевидним є інформаційно-діяльнісний характер процесу підготовки з основ підприємницької діяльності. Тільки в ході ді яльності студент оволодіває знаннями, інформація про які міститься в різноманітних носіях. Значне місце в цьому процесі від-

водиться узагальненому навчальному тексту, окремі підсистеми якого являють собою сукупність інформаційних носіїв, що забезпечують процес підготовки. Сам текст являє собою джерело дидактичної інформації, яка пред’являється у вигляді певним чином сконструйованих ситуацій, в яких враховані цілі самого процесу підготовки з основ підприємництва та рівень підготовки студентів. Зміст навчального тексту мусить бути спрямованим на особистість, яка здобуває знання в цій галузі. Саме в такій спрямованості міститься вихідний змістоутворюючии фактор, який дозволяє з допомогою навчальної діяльності трансформувати пропоновану інформацію в систему знань особистості.

Одним з основних етапів підготовки з основ підприємницької діяльності слід вважати розв’язання проблем цілей і змісту здійснюваної підготовки, змісту і класифікації принципів та методів підготовки, відповідності організаційних форм і методів навчальної діяльності, розвитку різноманітних форм активізації та індивідуалізації діяльності тих, що навчаються. За основну проблему в розв’язанні завдання підвищення ефективності і якості підготовки фахівців в галузі підприємницької діяльності необхідно прийняти проблему активізації і управління здійснюваною підго товкою з опорою на розвиток елементів самостійності, самоуправління і самоконтролю, а також на потреби і мотивацію особисто сті. Гносеологічно діяльність по підготовці фахівців у визначеній галузі діяльності базується на певних факторах, явищах, їх порівнянні, співставленні з раніше відомим. В цьому процесі відбувається вичленування галузі невідомого, постановка пізнавальної проблеми. Метою діяльності по підготовці з основ підприємництва є оволодіння змістом до рівня вміти застосовувати отримані узагальнення до різноманітних проявів реальної дійсності в сфері економіки. Без свідомого співставлення абстрактного і конкретного на всіх етапах підготовки неможливе повноцінне засвоєння навчаль ного матеріалу, його співвідношення з практикою, в результаті чого у майбутніх фахівців не виробиться пізнавальна потреба як необхідна передумова орієнтувати свої майбутні дії на динамічні зміни економічного життя. В цілому, процес підготовки з основ підприємницької діяльності нами розглядається як багатогран на і взаємообумошіена діяльність, в якій здійснюються: а) відбір, систематизація і представлення у відповідних текстах навчальної інформації; б) сприйняття, усвідомлення, переробка цієї інфор мації; в) організація самостійної, свідомої, раціональної, активної, цілеспрямованої, результативної діяльності тих, що навчаються, по оволодінню навчальною інформацією та її використанню. Проведений в дисертації аналіз методичних аспектів з основ підприємницької діяльності дозволив підготувати методичне забезпечення окремих курсів, оволодіння якими становить етапи здійсшо-

ваної підготовки. Прикладом цього, зокрема, є запропонована нами навчальна програма з основ сучасного маркетингу.

В заключній частині роботи на прикладі відношення часу життя тієї чи іншої технології до часу діяльності спеціаліста пропонуються шляхи оптимізації підготовки кадрів з основ підприємницької діяльності. Заслуговує на увагу варіант ситуації, коли час життя технології менше часу діяльності спеціаліста. Умовою професійної діяльності стає уміння перебудовувати систему своєї професійної діяльності з врахуванням соціально обумовлених ці лей та обмежень. Ведучою формою підготовки повинні бути, перш за все, активні форми діяльності. Але, якщо в попередніх варіантах головними були професійно-діяльні ігри, то в останньому варіанті в цій якості повинні виступати організаційно-діяльнісні ігри. Метою підготовки при цьому є не тільки формування методологічних навичок, але й формування певних особистісних характг ристик фахівця. Перехід до даного варіанту підготовки супроводжується переходом від цілі навчання у вигляді системи знань — умінь — навичок в їх.класичному розумінні до особистісних характеристик майбутнього спеціаліста, які у все більшій мірі виступають в ролі безпосередніх показників рівня професійної підготовки. Мова по суті йде про необхідність вироблення динамічної дидактичної моделі, що забезпечує процес становлення особистості фахівця. Ключовим поняттям в ній є образ планованого майбутнього, який в ході підготовки спеціаліста повинен багаторазово коректуватися в бік збагачення і ускладнення, просування до реальної професійної діяльності, яка і становить собою кінцеву мету підготовки спеціаліста. З точки зору змісту процесу введення неперервної професійної підготовки потребує перебудови зміст і зміна спрямованості навчальних дисциплін. Ці останні значною мірою повинні бути переорієнтовані на динамічну модель професійної діяльності. Зміст цієї моделі повинен з необхідною повнотою обгрунтувати об’єм і глибину вивчення тих чи інших дисциплін. Паралельно з цим необхідно прийняти певні критерії оптимізації процесу підготовки (напр., досягнення міцності засвоєння навчального матеріалу і можливості отримання знань, умінь і навичок у навчальній і практичній діяльності у відповідності до вимог, що пред’являються до моделі підготовки спеціаліста). В цілому, підготовка фахівця в галузі підприємницької діяльності формується на основі: довузівської підготовки; вивчення дисциплін макро- і мікроекономіки у вузі; закріплення і розвитку отриманих знань, навиків у процесі вивчення загальноосвітніх, загальнокультурних і загальнонаукових дисциплін; практичної діяльності спеціаліста після завершення підготовки у вузі. Підсумо-ючи розглянуті проблеми підготовки з основ підприємницької діяльності з точки зору системно-структурного підходу, можна від-

значити, що цей процес являє собою суперсистему, що достатньо повно відповідає принципам ефективності функціонування. Теоретичне обгрунтування цілей підготовки з основ підприємницької діяльності необхідно розглядати в контексті цілей підготовки з окремих дисциплін, що виступають як один з видів дидактичного прогнозування, яке дозволяє виділити необхідні для розглянутої спеціальності компоненти відповідної вузівської підготовки. Результатом цього процесу виступають знання, навики і уміння, які визначають рівень підготовленості фахівця з основ підприємницької діяльності, і в свою чергу пов’язуються із знаннями, навиками, уміннями з загальноосвітній, загальнонаукових, загальнокультурних дисциплін, макро. і мікроекономіки, а також з практичною підготовкою. Така всебічна підготовка сприятиме розкриттю набутих якостей фахівця з основ підприємництва в його практичній діяльності.

3. ОСНОВНІ ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ.

1. Системний аналіз діяльності особистості дозволяє відзначити, що виявлені чотири основні її види (пізнавальна, перетворююча, ціннісно-орієнтаційна, комунікативна) утворюють замкнену систему, в якій кожний вид діяльності як її підсистема пов’язаний з усіма іншими прямими і зворотніми зв’язками, тобто виявляє із них потребу, ними підтримується і опосередковується.

2. Виділяючи поняття «ціль» із структурного поняття детермінованої причинності і тим самим показуючи їх сумісність і додат-ковість, отримуємо можливість пояснити концепцію ситуації, яка породжує в свою чергу множинність переконань, з яких складається модель відповідної ситуації або ж уявлення про неї. Спираючись на цю модель, нами були проаналізовані цілеспрямовані системи, в яких були виділені два фундаментальних компоненти функції діяльності, відповідних в свою чергу особистості та її контакту з оточенням. Для цих компонентів побудовано спільні міри та визначено зміст проблеми вибору цілеспрямованої діяльності.

3. Управління як цілеспрямований вплив на соціально-економічні процеси з метою отримання певного кінцевого результату визначається, перш за все, ефективністю як відношенням корисного результату до об’єму використання ресурсів, або співвідношенням якості до витрат. А спосіб цілеспрямованого впливу к«° об’єкт управління і здійснення контролю за ним розглядається як метод управління.

4. З умовами економічної реформи пов’язані три основні проблеми (що саме повинно бути вироблено з великої кількості товарів і послуг, і в яких кількостях; як повинне суспільство поєднувати різноманітні продуктивні фактори для виробництва това-

ру; для кого виробляються товари). В умовах сучасної («суміщеної») економіки ці проблеми розв’язуються через систему ринку і цін. Ефективним способом розв’язання проблем, які постають перед суспільством, в умовах ринкової системи ціноутворення слід вважати прагнення особистості до отримання прибутку.

5. В організованій соціально-економічній системі різноварі-антні вибори, пов’язані з її функціонуванням, або повинні здійснюватися різними її частинами (розподіл праці), або ж різні її частини повинні нести індивідуальну відповідальність за різні параметри вибору всієї системи. Саме організована система дозво ляє реалізувати можливість вибору, особливо в ситуаціях, коли постає проблема моделювання поведінки системи з метою пошуку найбільш сприятливого рішення.

6. Будучи організаційно оформленою у вигляді діяльності навчальних закладів, освітня діяльність виходить за межі інститу-ціоналізованої, державної системи освіти. Це — передумова переходу від сучасних освітніх структур до неперервної системи підготовки фахівців. Зокрема, в процесі підготовки з основ підприємницької діяльності необхідно працювати переважно з навчальними текстами, враховуючи при цьому не лише зміст підготовки, але й специфіку самої навчальної діяльності особистості, діяль-нісний характер походження наших знань. Підручник, методичні розробки повинні виступати засобом, що сприяє підвищенню ефективності процесу підготовки фахівців в розглянутій галузі діяльності.

7. Метою підготовки молоді до діяльності в умовах ринкової системи господарювання слід вважати необхідність оволодіння навчальним змістом'певного циклу дисциплін до рівня уміння застосувати отримані узагальнення до багатозначних проявів реальної дійсності. І в цьому процесі тільки комплексний, системний підхід до врахування всіх його сторін дозволяє правильно помітити і запропонувати шляхи розв’язання певного кола завдань теорії і практики такої підготовки.

4. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛІКОВАНІ В НАСТУПНИХ РОБОТАХ:

1. Основи сучасного маркетингу. Посібник для вузів. — Київ НДІ педагогіки АПН України, 1992 (в співавторстві — 16,5 др. арк.).

2. Товарні знаки. Посібник. — Львів, 1992 (в співавторстві — 4,5 др. арк.).

3. Тематичні плани для підготовки студентів педвузів по маркетингу і менеджменту. — Львів, 1992 (в співавторстві — 2 до арк);..

4. Економіка, планування, організація і управління промисловим та сільськогосподарським виробництвом. Навчальна програма. — НДІ педагогіки АПН України, 1993 (а співавторстві — 1,9 др. арк.).

5. Підготовка вчителя підприємницької діяльності для загальноосвітньої школи. — Рідна школа, № 3, 1993 (в співавторстві — 0,2 др. арк.).

6. Основи фермерської діяльності. Програма. — Київ, 1993 (б співавторстві — 5,6 др. арк.).

7. Проблеми підготовки молоді в умовах ринку до підприємни-

цької діяльності. Тези доповідей науково-практичної конференцій «Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону» (Луцьк, 1993. — 0,1 др. арк.). '

8. Елементи теорії становлення ринкових відносин в системі управлінської діяльності. І ези доповідей науково-практичної конфе ренції «Проблеми становлення української національної соціально-економічної моделі» (Львів, 1993. — 0,1 др. арк).

Здано до набору 14.05.93. Підписало до друку 17.05.93. Формат 60x84 1/16. Папір друкарський. Гарнітура літературна.

Друк високий. Ум. др. арк. 1,16. Ум. фарбовідб. 1,39.

_______________Тираж 100. Зам. 2286. Безплатно.__________________

Дрогобицька міська друкарня Львівської обд.

293720, м. Дрогобич пул. І. Мазепи, 7.