Развитие личных подсобных и крестьянских /фермерских/ хозяйств в низменных районах Закарпатской области тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Развитие личных подсобных и крестьянских /фермерских/ хозяйств в низменных районах Закарпатской области"

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 631.165.003.232.6 СПАСЬКИЙ Габріел Васильович

РОЗВИТОК ОСОБИСТИХ ПІДСОБНИХ ТА СЕЛЯНСЬКИХ /ФЕРМЕРСЬКИХ/ ГОСПОДАРСТВ В НИЗИННИХ РАЙОНАХ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

еціальність 08.06.01,- економіка підприємства і організація виробництва

' Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук

С

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана в Інституті агропромислового виробництва Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, старший науковий співробітник,

Балян Ануш Валерієвна, Закарпатський ІАПВ УААН, директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України Шестопаль Олександр Миколайович, Інститут садівництва УААН, головний науковий співробітник

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Коновалов Іван Васильович,

Інститут аграрної економіки, провідний науковий співробітник

Провідна установа: Національний аграрний університет,

кафедра економіки АПК, Кабінет Міністрів України, м. Київ.

Зршст відбудеться " 1998 року

о іц °Чодині на засіданні спеціалізоваш/ і&^ної ради К 26.350.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Інституті аграрної економіки за адресою:

252127, Київ -127, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН, м. Київ, Героїв Оборони, 10,2-й поверх.

Автореферат розіслано " ')0 " 3і*-- ОІТИЛ/ 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Пулім В.Л.

Актуальність теми дослідження. Процес реформування сільського господарства в Україні відбувається в складних умовах гострої кризи суспільного виробництва. На фоні обвального зменшення обсягів виробництва всіх видів продукції в господарствах зростає місце і роль приватного сектору у забезпеченні населення продовольством.

Згідно даних державних статистичних органів близько 15% сільськогосподарських угідь країни займають особисті господарства, які виробляють 56% валової продукції сільського господарства, в низинних районах Закарпаття відповідно 40% угідь і виробляють зверх 90% продукції.

Отже в кризовій ситуації невеликі індивідуальні і сімейні господарства, які функціонують на основі приватної власності виявились економічно більш стійкими, а в умовах низинних районів Закарпаття уже відіграють вирішальну роль в аграрному секторі.

Що стосується фермерства, то воно ще знаходиться в стадії становленая і частка його як у землекористуванні, так і в валовій продукції

- поки що невелика. Проте в усьому світі це перспективна форма господарювання і в Україні вона поступово набирає сили завдяки створеній законодавчій базі та набутому досвіду господарювання.

На початок 1998 року чисельність селянських /фермерських/ господарств в Україні досягло 35,9 тисяч, а площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні - 932,2 тис. га, з них ріллі 857,7 тис. та. Неухшіьно зростає і кількість виготовленої ними продукції. Так, за даними Міністерства АПК України в 1997 році, в порівнянні з 1996 роком, площа землі у фермерів зросла всього на 12%, а виробництво основного виду продукції, зерна - в 2,1 раза.

Сказане не означає, що інші форми господарювання в тому числі кращі господарства з найманою працею не прийнятні. Адже вони поки-що виробляють майже половину валової і більшу частину товарної продукції.

Отже, в умовах переходу до ринку, потрібно створити рівні умови для ведення виробництва всім формам господарювання, а право вибору будь-якої з них залишити за виробником-власником.

В той же час у формуванні та розвитку селянських /фермерських/ та в діяльності особистих господарств населення як в цілому по Україні, так і по окремих регіонах є багато проблем, які потребують невідкладного дослідження і вирішення.

Стан вивчення проблеми. Проблемами форм власності і господарювання займались в різні часи такі відомі економісти як А.Сміт,

Н.Кондрат’єв, А.Чаянов, Г.ІПмельов. В останні роки теоретичні, методичні і прикладні питанім реформування аграрного сектору, розвитку різних

форм господарювання на селі і зокрема особистих підсобних та селянських /фермерських/ господарств знайшли відображення в наукових працях українських економістів О.К. Алмаші, А.В.Балян, В.І.Бойко, М.Х.Вдовиченко, П.І.Гайдуцького, І.В.Коновалова, Г.І.Купалової, В.В.Липчука, М.Г.Лобаса, М.Й.Маліка, В.Я.Месель-Веселяка, П.Т.Саблука, М.М.Федорова, О.М.Шестопаля, О.М.Онищенка, В.А.Пуліма, О.М.Шпичака, В.В.Юрчишина та інших.

Однак, проблема пошуку ефективного власника на селі, співвідношення між окремими формами господарювання, обгрунтування їх раціональних організаційно-виробничих структур з врахуванням регіональних особливостей розвитку, обгрунтування напрямів підвищення ефективності їх діяльності в складних умовах переходу до ринкової економіки вивчені недостатньо.

Актуальність вказаних питань, як в теоретичному, так і в практичному аспектах та потреба в їх вивченні і зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота € складовою частиною комплексних програм і гем науково-дослідних робіт Закарпатського інституту агропромислового виробництва, тема: "Ринок продовольства і розвиток форм

господарювання" на 1991-1995 рр.; (ДНТП “Продовольство-95”,тема: "Теоретичне обгрунтування та організаційно-економічні основи розвитку форм госггодарювашія та земельних відноснії на 1996 - 2000 рр." (ДНТП на 1995-2000 рр.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково обгрунтованих пропозицій щодо формування і ефективної діяльності селянських /фермерських/ та особистих підсобних господарств населення з врахуванням регіональних особливостей низинних районів Закарпаття, зарубіжного та вітчизняного досвіду. .

В процесі досягнення цієї мети вирішувались такі основні задачі:

- теоретично обгрунтувати напрями розвитку різних форм власності і господарювання;

- вивчити зарубіжний досвід і використання його для розвитку вітчизняного виробництва на приватній основі;

- виявити соціально-економічні особливості розвитку селянських /фермерських/ та особистих господарств їх місце і роль у вирішенні продовольчої проблеми в низинних районах Закарпаття;

- проаналізувати стан виробництва сільськогосподарської продукції в приватному секторі аграрної сфери;

- уточнити методику обгрунтування раціональних розмірів селянських /фермерських/ господарств з врахуванням їх спеціалізації і регіональних умов;

- обгрунтувати моделі спеціалізованих селянських /фермерських/

з

господарств та визначити їх економічні показники;

- розробити пропозиції по підвищенню ефективності функціонування особистих підсобних і селянських /фермерських/ господарств у регіоні;

- дата прогнозі» оцінки співвідношенню окремих форм господарювання в низинних районах Закарпаття;

- обгрунтувати методичні підходи до складання бізнес-плану для селянського /фермерського/ господарства.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є методичні та практичні аспекти розвитку особистих підсобних господарств населення та селянських /фермерських/ господарств у зв’язку з іншими формами господарювання в процесі їх становлення і діяльності. Об'єктом дослідження є особисті підсобні та селянські /фермерські/ господарства низинних районів Закарпаття.

Інформаційною базою для проведення дослідження стали Закони України, Укази Президента, Постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів, Міністерства агропромислового комплексу, збірники центрального статистичного управління України, Угорщини, Німеччини за 1990-1997 роки; дані обстеження розвитку особистих та селянських /фермерських/ господарств Берегівського, Мукачівського, Виноградівського та Ужгородського районів Закарпатської області; літературні джерела; результати спостережень дисертанта.

Методологія і методика дослідження. Методологічною основою проведеного дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення проблем реформування аграрного сектору, формування і функціонування особистих підсобних і фермерських господарств в процесі становлення багатоукладної економіки України, законодавчі та нормативні акти з цих питань, наукові праці українських та зарубіжних вчених - економістів. Методичну основу складають: аграрно-економічна теорія, наукові праці українських та зарубіжних учених з питань розвитку особистих підсобних та селянських /фермерських/ господарств, відповідні законодавчі акти України, матеріали аналізу розвитку приватного аграрного виробництва в агропромисловому комплексі за 1990-1997 роки.

У процесі дослідження використовувались методи порівняльного аналізу, монографічний, статистичних групувань і розрахунково-конструктивний, графічний, економіко-математичного моделювання з використанням ПЕОМ, експертних оцінок та особисті спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів, полягає у розробці окремих теоретичних, методичних і прикладних положень розвитку фермерства і особистих господарств населення з врахуванням регіональних відмін, а саме:

- теоретично обгрунтовані напрями розвитку в регіоні різноукладної аграрної економіки та визначені особливості розвитку приватного

ц

сектора аграрного виробництва в Закарпатті;

- уточнена методика обгрунтування раціональних розмірів спеціалізованих селянських /фермерських/ господарств інтенсивних напрямків;

- дано прогнозні оцінки шляхів та масштабів розвитку фермерства та особистих підсобних господарств населення в регіоні;

- розроблені моделі спеціалізованих селянських /фермерських/ господарств та їх економічні показники;

- визначено основні напрями вдосконалення діяльності особистих

підсобних господарств населення; '

-розроблені пропозиції по збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції в низинних районах Закарпаття;

- обгрунтовано методичні підходи до складання бізнес-плану для фермерського господарства з розвиненою переробкою продукції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду та проведених досліджень зформульовані пропозиції з питань розвитку селянських /фермерських/ та особистих господарств в умовах низинних районів Закарпаття. Результати дослідження використані органами управління на обласному і регіональному рівнях: селянськими /фермерськими/ та

особистими підсобними господарствами для ефективного

господарювання.

Підготовлені пропозиції та рекомендації з питань розвитку селянських /фермерських/ та особистих господарств населення для впровадження які передані Закарпатському обласному управлінню сільського господарства і продовольства та обласній асоціації фермерів.

Розроблений бізнес-план для конкретного фермерського господарства.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом розроблені пропозиції по формуванню та розвитку фермерства, особистих господарств в низинних районах, Закарпаття з врахуванням регіональних особливостей їх функціонування. Визначено раціональні розміри, організаційно-виробничі структури селянських /фермерських/ господарств, які спеціалізуються на вирощуванні зернових, догляду за плодоносними садами та виноградниками. Розроблено бізнес-план для фермерського господарства.

Апробація результатів дослідження. Наукові положення і результати, одержані в процесі дослідження апробовані в наукових звітах Закарпатського ІАПВ, практичних рекомендаціях Закарпатському обласному управлінню сільського господарства і асоціації фермерів області, а також у практичній діяльності керівників конкретних господарств.

Основні положення дисертаційної роботи доповідались на науково-практичних конференціях міжнародного і державного рівнів з проблем

формування фермерства та розвитку особистих господарств в ЗІАПВ с. В, Бакта ( 1998 та 1997 р.р.), ІЗТЗРУ м. Львів ( 1995 р.), на семінарах та засіданнях вченої ради Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН /1993-1998 рр./, на обласних і районних нарадах з питань розвитку села в низинних районах Закарпаття та викладені у статтях і тезах доповідей.

Публікація результатів дослідження. За темою дисертації опубліковано 4 підготовлених самостійно наукових праць загальним обсягом 2,1 друкованих аркуша і 1 в співавторстві обсягом 0,4 друковані аркуші.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 145 сторінках комп’ютерного тексту, ілюстрована 31 таблицями, 4 рисунками, 19 додатками. Список літературних джерел включає 151 найменування.

Структура роботи.

Вступ.

Розділ 1.Теоретичні аспекти реформування відносин власності і форм господарювання в аграрному виробництві. 1.1. Теоретичні основи розвитку і реформування приватного аграрного виробництва. 1.2. Особливості розвитку індивідуально-сімейного аграрного виробництва в країнах Європи. 1.3. Виробництво продукції в приватному секторі аграрної сфери України.

Розділ 2. Особисті підсобні та селянські /фермерські/' господарства низинних районів Закарпатської області. 2.1. Стан та місце особистих підсобних господарств в аграрному виробництві. 2.2. Формування та розвиток селянських /фермерських/ господарств низинних районів. 2.3. Ефективність виробництва в селянських /фермерських/ господарствах.

Розділ 3. Перспективи розвитку особистих підсобних та селянських /фермерських/ господарств в низинних районах. 3.1. Напрями реформування господарських структур в аграрному виробництві. 3.2. Шляхи підвищення ефективності функціонування особистих підсобних і селянських /фермерських/ господарств. 3.3 Особливості складання бізнес-плану селянського /фермерського/ господарства.

Висновки та пропозиції.

Список літератури.

Додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретичні аспекти реформування відносин власності і форм господарювання в аграрному виробництві” -

розглядаються теоретичні питання розвитку різних форм власності та господарювання , досвід Європейських країн в організації індивідуально-

сімейного виробництва, особливості становлення селянських /фермерських/ та особистих господарств населення у Закарпатті, аналізується стан виробництва продукції в аграрному секторі досліджуваного регіону.

Власність, як економічну категорію, найдоцільніше розглядати як систему необхідних зв’зків та відносин між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання і послуг безпосередньо у виробництві, розподілі, обміну та споживанні.

Різноманітність форм власності створює різні умови та способи перетворення людей у господарів особистого і суспільного багатства.

Один з визначних економістів М.Кондрат’єв пропонував замість примусової колективізації інший • напрям розвитку сільського господарства, тобто інтенсифікацію окремих регіонів, де для цього були відповідні умови. О.Чаянов запропонував процес вертикального кооперування в сільському господарстві. Альтернативні пропозиції їх були відкинуті.

Основною вихідною формою методики реформування власності сьогодні є її персоніфікація, кількісним виразом якої є індивідуальний пай. Загальна власність повинна мати конкретного власника, який має право: подарувати, передати у спадок або продати.

Процес економічної реалізації власності передбачає визначення конкретних форм господарсювання.

Багатоукладність в сільському господарстві є однією з найважливіших умов ефективного функціонування ринку.

Проблема розвитку власності з точки зору форм господарювання полягає в тому, що основним осередком формування власників на селі будуть особисті підсобні, селянські /фермерські/ та колективні господарства на приватній основі.

Особисті господарства ще довго зберігатимуть своє соціально-економічне значення, а в деяких регіонах є основними виробниками сільськогосподарської продукції. Структура використання ними земель характеризується високою часткою інтенсивних культур, які дають з одиниці площі відносно більше продукції у вартісному виразі.

Фермери на сьогодні є в основному землекористувачами, а не власниками оброблюваних ними ділянок. Фермерські землі в низинних районах Закарпаття групуються таким чином: у тимчасовому користуванні

- 4,8 %, у довічному успадкованому володінні - 17,5%, у постійному користуванні - 71,4%, в особистій власної - 6,3%.

Надання земельним паям статусу приватної власності з правом вільного розпорядження ними відкриває їх власникам шлях до розширення оброблюваних фермерських земель шляхом взяття ними в оренду земельних часток /паїв/.

Джерелом формування власності фермерських господарств, зокрема

г

тих, які створюються членами колективних сільськогосподарських підприємств при виході з цих господарств, мали б бути належні їм майнові паї. Проте майновий пай з об’єктивних та суб’єктивних причин власникам не вдається отримати. В найближчій перспективі основною формою власності в сільському господарстві України буде приватна.

Приватні форми господарювання, мають значні можливості мобілізувати залишкові елементи виробництва без значної потреби в додаткових виробничих ресурсах. Відмічена особлива здатність приватних форм до досить успішної діяльності в екстримальних виробничо-кліматичних, рельєфних та інших умовах у гірських та передгірських зонах, у районах з несприятливими умовами ведення сільськогосподарського виробництва, які звичайно слабкіші в економічному відношенні.

Питома вага продукції особистих господарств населення у загальному обсязі продукції сільського господарства України становить 56%, у Поліссі 67% , а в Закарпатті близько 90% .

Структура посівів в особистих підсобних господарствах в останні роки змінилась. Збільшилися площі під зерновими, зернобобовими, технічними та олійними культурами, зменшились посіви картоплі, овочевих, баштанних та кормових культур.

Селянські /фермерські/ господарства віддають перевагу зерновим та зернобобовим культурам частка яких у структурі посівів сягає 45%. Менша увага приділяється кормовим культурам, оскільки із-за низьких реалізаційних цін на молоко і м'ясо не вигідно займатися скотарством та свинарством. Порівняно з 1993 роком виробництво тваринницької продукції в 1997 році в особистих господарствах зросло на 2,6%, а в селянських /фермерських/ господарствах на 66,7%. У 1997 році в

особистих та селянських /фермерських/ господарствах спостерігається нарощування виробниіггва, особливо продукції рослинництва. У

виробництві продукції тваринництва протягом останніх років

прослідковується стабілізація.

У другому розділі - “ Особисті підсобні та селянські /фермерські/ господарства низинних' районів Закарпатської області”-

характеризується їх місце і роль в економіці регіону, в залежності від розмірів та спеціалізації виробництва.

В Закарпатті, де суспільному сектору завжди віддавалась перевага, розвитку інших форм господарювання належна увага не приділялась. Той факт, що значна кількість продукції виробляється за рахунок присадибних ділянок, фактично замовчувався або розглядався у контексті додаткового доходу до основної оплати праці у суспільному виробництві. Особисте господарство виникло як тимчасова форма господарювання перехідного періоду, оскільки колгоспи і радгоспи, а також державна й кооперативна

торговельна мережа не задовольняли потреби у продовольстві жителів міст

і сіл як області в цілому, так і низинних районів Закарпаття. За останні роки в низинних районах Закарпаття особисті господарства суттєво зміцніли за рахунок здійснення аграрної реформи, надання в аграрній політиці пріоритету селянам, як господарям / таблиця 1./

1. Місце особистих господарств у загальному виробництві сільськогосподарської продукції

Показник» Україна Низинні райони Закарпаття

1993 1997 +»- 1997 до 1993 1993 1997 1997 ДО 1993

Кількість особистих

господарств, тис. 10761 11547 +786 107,1 137,2 +30,1

Площа ділянок, тис.га 3715 4328 +613 31,0 52,8 +21,8

Середній розмір

господарства, га Валова продукція 0,34 0,37 + 0,03 0,34 0,38 +0,04

особистих господарств,%;

- до всіх категорій 39 56 +17 75 90 + 15

- до громадського

сектору 65 126 +61 135 820 у5,9р

Питома вага у валовому виробництві, % :

м’яса 39 63 +24 72 90 +18

молока 36 61 +25 76 92 + 16

овочів 57 82 +25 76 93 +17

фруктів і ягід 71 76 -5 83 89 + 6

Питома вага у реалізації продукції, %

м’яса 13,7 39,0 +25,3 33,9 44,9 +11,0

молока . 12,1 18,0 +5,9 7,8 3,0 -4,8

овочів 3,2 13,0 + 9,9 23,5 44,8 +21,3

фруктів і ягід 32,9 42,0 + 9,1 42,6 56,0 +13,4

Наведені дані свідчать, що питома вага особистих господарств населення у виробництві валової продукції в останні роки значно зросла, особливо в низинних районах Закарпаття. Тут вона досягла майже 90%, при середньому по Україні - 56% від всієї продукції

виробленої всіма категоріями господарств, й по відношенню до громадського сектору відповідно 820 і 126 відсотків.

Особисті господарства в Україні в цілому, і зокрема в низинних районах Закарпаття відіграють вирішальну роль у виробництві як валової продукції в цілому так і окремих її видів. Недоліком е ще невисока товарність продукції, особливо тваринницької. Це пов’язано не тільки із споживанням цієї продукції в селянських сім’ях, але і з обмеженими можливостями її реалізації: Темпи нарощування виробництва в особистих господарствах у низинних районах Закарпаття і були набагато вищими, ніж в області в цілому. Отже, можна впевнено сказати, що в низинних районах Закарпаття і в області в цілому особисті господарства вже успішно конкурують з громадським сектором (табл.2).

2. Урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби в особистих підсобних та колективних господарствах на одиницю площі

Показники Закарпатська область Низинні райони Закарпаття

Осо- бисті Колек- тивні в % до колективних Осо- бисті Колек- тивні в% до колективних

Урожайність культур , ц/га :

зернових картоплі овочів фруктів і ягід 37,3 125,0 104,3 84,9 24.5 107,8 100,4 44.5 152,2 115.9 103.9 190,8 38,6 146,7 127,3 85,9 25.8 113,8 105,2 54.8 149.6 129,8 121,0 156.7

Виробництво на 100 га угідь:

м’яса худоби і птиці молока 538 42,1 у12,8р 580 І 46,1 у12,6р

109,8 10,0 у10,9р 121,8 і 12,6 У 9,8р

В особистих господарствах низинних районів Закарпаття вищий рівень ефективності використання землі.

Особливості формування фермерського укладу в низинних районах Закарпаття пов'язані з низькою землезабезпеченістю населення, яка в розрахунку на сільського жителя - в три рази нижча, ніж в середньому по Україні. Найсуттєвішою регіональною особливістю фермерського укладу низинних районів є невеликі розміри селянських /фермерських/ господарств, які в 6,3 рази менші, ніж в середньому по Україні. В той же час у них значно вищий рівень забезпеченості трудовими ресурсами та технічними засобами.

На початок 1998 року тут було зареєстровано і діяло 883 селянських

/фермерських/ господарств, загальною площею сільськогосподарських угідь 3656 га, з них ріллі 3346га. В розрахунку на одне господарство припадало; угідь - 4,1 га, ріллі - 3,8 га, постійних працівників - 2,8 чол, тракторів на 100 га угідь - 5,2 шт.

Згідно даних управління статистики Закарпатської області питома вага фермерських господарств у площі всіх угідь низинних районів досягла 1,9 %, а у валовій продукції - 2,1%.

Успішна робота селянських /фермерських/ господарств залежить від їх розмірів, організаційно-виробничої структури і від спеціалізації. При виборі спеціалізації слід враховувати природно-економічні умови, традиції, фінансові ресурси, професійні можливості фермера.

В низинних районах 69,8% фермерських господарств володіють орними землями до 2,5 га кожне (табл. 3).

3. Групування селянських /фермерських/ господарств низинних районів Закарпаття за розміром сільськогосподарських угідь станом

на 1.01.1998 р.

Розміри господарства,га Кіль- кість В % до підсумку Площа,га В % до підсумку Валова продукція на 1 га

всього на одне господарство

Від 1,1 до 5 612 69,3 1445 2,4 39,6 . 2450

5,1 до 10 214 24,2 1235 5,8 33,8 3260

10,1 до 15 35 4,0 425 12,1 11,6 3095

Понад 15 га 22 2,5 551 25,0 15,0 4185

Всього 883 100,0 3656 4,1 100,0 3210

Наведені дані свідчать про те, що збільшення розміру землекористування господарств суттєво впливає на виробництво валової продукції (в цінах 1996 року) з одиниці земельної площі. Більшість фермерів малоземельні, що не дає змоги працювати ефективно.

Наближення розмірів земельних ділянок селянських /фермерських/ господарств до раціональних буде сприяти підвищенню ефективності їх виробництва.

Власники селянських /фермерських/ господарств надають безумовну перевагу зерновим культурам, де ризик не такий великий і технологія гарантує відносно високу прибутковість. Проте розміщення зернових культур майже на 75% посівній площі не завжди виправдовує себе із-за низької врожайності, яка в останні роки становила 15-23 ц/га. В той же час фермерські господарства, які вирощують зернові на площі не менше 40 га -рентабельні.

Фермери низинних районів займаються і тваринництвом. На початок

а

1998 року у 883 селянських /фермерських/ господарствах утримували 1011 голову великої рогатої худоби, в т.ч. 866 корів, 1712 свиней.

Частину виробленої продукції селянські /фермерські/ господарства реалізувались м’яса - 45,3%, молока - 15,4%. Із-за низьких реалізаційних цін останнім часом рівень товарності молока і м’яса в селянських /фермерських/ господарствах регіону знижується.

Фінансове положення фермерів у низинних районах Закарпаття в останні роки погіршилось. Зросла заборгованість по короткотермінових кредитах, зменшилась кількість високо і середньо-прибуткових господарств і збільшилась - збиткових. Зумовлено це головним чином малими розмірами селянських /фермерських/ господарств в регіоні та диспаритетом цін на сільськогосподарську і промислову продукцію. Не створений ще надійний податковий і кредитний механізм для селянських /фермерських/ господарств України, В кредитних відносинах фактор специфіки аграрного виробництва не врахований достатньою мірою. Для кредитної установи немає значення кому надавати кредити, важлива лише гарантія їх повернення та максимальний доход від операції, тобто кредити надають тому, хто за нього більше заплатить і швидше поверне. Потрібно створити такі умови виробництва, за яких селянські /фермерські/ господарства були б конкурентоспроможними на ринку.

У перші роки розвитку селянських /фермерських/ господарств в низинних районах Закарпаття вони спеціалізувалися в основному на виробництві продукції рослинництва. Це зумовлюється достатньою освоєністю технології при наявних обмежених ресурсах, а також тим, що нині більші доходи фермери одержують від реалізації саме рослинницької продукції.

Опрацьовані організаційні питання створення селянських /фермерських/ господарств різних виробничих напрямів, які дозволять фермерам раціонально організувати виробництво: визначити структуру посівних площ, встановити науково-обгрунтоване чергування культур у сівозміні, потребу в основних та оборотних засобах виробництва, налагодити кормовиробництво у відповідності з поголів’ям тварин і потребою в кормах, визначити рівень витрат та прибутків у господарстві.

При обгрунтуванні моделей спеціалізованих селянських /фермерських/ господарств та визначенні їх раціональних розмірів за основу була прийнята методика, розроблена у відділі форм господарювання Інституту аграрної економіки УААН.

В той же час методика уточнена з врахуванням особливостей селянських /фермерських/ господарств в низинних районах Закарпаття /малоземелля, густонаселеності, забезпеченості трудовими ресурсами та технікою, високою трудомісткістю продукції. Ці особливості враховані через вищі затрати живої праці в періоди виконання сезонних робіт, низьку вартість застарілої техніки, оренда частини технічних засобів.

іг

В роботі розглядаються три моделі селянських /фермерських/ господарств рослинницького напрямку. На практиці можуть виникнути різні напрями спеціалізації. Найбільш поширеним є і може бути зерновий напрям виробництва /табл.4/.

4.Розрахунок виробничо-фінансових результатів роботи селянського /фермерського/ господарства зернового напряму

Показник Площа ріллі, га

ЗО 40 100

Виробництво валової продукції, тис.грн 40,8 44,7 92,0

Основні фонди - всього, тис. грн. - 50,0 65,0 95,0

Виробництво зерна, ц 1350 1650 3400

Собівартість - всього, тис.грн. 30,2 33,7 65,0

Собівартість без амортизації /сума витрат

оборотних коштів/, тис. грн. 27,6 30,2 61,3

Прибуток, тис. грн. 4,9 7,8 20,0

Рівень рентабельності, в % 17,9 23,2 30,0

Вартість основних фондів і оборотних 70,0 85,0 120,0

коштів, тис.грн.

Норма рентабельності, % 7,1 12,8 25,0

Розрахунки, зроблені для різних площ, дозволяють зробити висновок, що селянське /фермерське/ господарство зернового напряму буде беззбитковим в низинних районах, якщо площа ріллі становитиме не менше ЗО га, а зі збільшенням площі посіву - ефективність зростає. При визначенні типу сівозміни були враховані вимоги кожної сільськогосподарської культури до попередників, системи удобрення, обробітку грунту, тобто встановлено раціональне чергування культур з метою ефективного використання землі в умовах малоземелля.

Згідно уточненої методики введено комплексний коефіцієнт використання системи машин, який, дорівнює 0,265. Однак, надання послуг технікою іншим селянським /фермерським/ та особистим господарствам, дозволить підвищити рівень її використання. В досліджуваному регіоні доцільне формування селянського /фермерського/ господарства по догляду за плодоносним садом яблук. Воно формується залежно від розміру земельних угідь, на основі сімейної оренди яблучного саду, або одержання паю в колективному господарстві.

Визначивши вартісні показники, коефіцієнт використання кожної наявної сільськогосподарської машини та агрегату визначається раціональний розмір господарства, який забезпечував би розширене відтворення в низинних районах Закарпаття. В даному випадку це 3 га плодоносного яблуневого саду. Із збільшенням площ плодоносного саду до

. І2

10 га підвищуватиметься рентабельність виробництва.

Поряд з цим в дослідженому регіоні доцільно вести селянське /фермерське/ господарство, яке спеціалізується по догляду за плодоносним виноградом. Перевагу буде мати вузькоспеціалізоване господарство з одного виду товарної продукції. В такому господарстві не потрібно виробництву утримувати різноманітну техніку та обладнання. Розміри фермерського господарства виноградного напрямку визначають насамперед залежно від трудового потенціалу сім’ї та рівня технічної оснащенность Визначивши загальні затрати та розміри фондів, амортизаційних відрахувань, валового доходу на 1 гривню валової продукції, визначаємо раціональний розмір господарства. Прибутковість селянського /фермерського/ господарства по догляду за плодоносними виноградниками технічних сортів без переробки винограду на вино в умовах низинних районів Закарпаття починається з одного га /табл.5/.

5. Розрахунок виробничо-фінансових результатів роботи селянського /фермерського/ господарства, по догляду та збором урожаю з плодоносного виноградинка

Показники Площа плодоносного виноградника

І 1 2 10

Виробництво валової продукції, грн. 4000 8000 39500

Основні фонди - всього, грн. 12680 20680 46550

Виробництво продукції, цнт 80 160 900

Собівартість виробленої продукції, грн. 3800 6525 30250

Собівартість без амортизації

/сума витрат оборотних коштів/, грн. 3120 5870 27200

Валовий, доход, грн. 750 2130 12000

Прибуток, грн. 200 1475 8200

Рівень рентабельності, % 6,4 22,6 35,5

Вартість основних фондів і

оборотних коштів, грн. 15850 23520 59600

Норма рентабельності, % 1,3 6,2 13,7

Із збільшенням плодових насаджень до 10 га ефективність виробництва зростає.

При можливості переробки технічного винограду на вино, доходність селянського /фермерського/ господарства збільшується більш як у два рази. З добавкою відповідної кількості цукру із 160 цнт винограду можна одержати 8-10 тисяч літрів високоякісного сухого вина при рівні рентабельності 41%.

Використовуючи моделі, ми можемо визначити раціональний обсяг виробництва продукції в конкретному селянському /фермерському/ господарстві низинних районів Закарпаття. Таким чином, моделі можуть бути використані як інструмент, який дозволяє програмувати різні ситуації, вибирати, варіанти використання земельних і трудових ресурсів, технологій і агрокліматичних умов для організації виробництва з високим виходом продукції, одержання виробниками прибутку від ефективного ведення господарства.

У третьому розділі - “Перспективи розвитку особистих та селянських /фермерських/ господарств низинних районів “ -

обгрунтовано основні напрями реформування господарських структур в аграрному виробництві низинних районів Закарпаття, шляхи підвищення ефективності роботи особистих підсобних та фермерських господарств, методичні підходи до складання бізнес-плану селянського /фермерського/ господарства та розроблено бізнес-план фермерського господарства з розвиненою переробкою продукції.

Одним із завдань реформування відносин власності на селі є створення в аграрному секторі низинних районів Закарпаття ефективних господарських формувань.

Тут має сформуватись мережа невеликих за розмірами землекористування селянських /фермерських/ господарств - до одного -двох десятків гектарів сільськогосподарських угідь. Звичайно ж, при цьому функціонуватимуть і середні та малі за розмірами колективні сільськогосподарські підприємства, як виробнича база науково- дослідних установ, господарські товариства, що формуються на базі економічно розвинутих, високорентабельних колгоспів і! радгоспів тощо. Це зумовлено природно-економічними, демографічними та іншими особливостями регіону, який є густонаселеним та малоземельним.

З об'єктивних причин в низинних районах частку дрібних господарств у землекористуванні треба "втримати" шляхом економічного регулювання на певному раціональному рівні, не допускаючи масового подрібнення, так званої парцеляції землі. Звичайно, ці раціональні межі будуть різні для різних районів, зокрема для рівнинних районів, де дрібні селянські /фермерські/ господарства стануть основними зиробниками продовольства.

Методи економічного регулювання розмірів землекористування мають забезпечити використання найкращих, найродючіших і, порівняно, великих масивів землі в цьому регіоні. їх потрібно зберегти як об’єкт ведення сільськогосподарського виробництва середніми та малими за розмірами селянськими /фермерськими/ господарствами.

З позиції саме цієї перспективи слід підійти до оцінки поступу земельної реформи в низинних районах Закарпатської області, де,

наділяючи сільських і міських жителів землею, передали в їх особисте користування велику кількість орних земель процесе цей продовжується. Таке подрібнення /парцеляція/ землекористування може призвести до того, що не залишиться землі для середніх і невеликих за розмірами селянських /фермерських/ господарств, здатних вести ефективне сільськогосподарське виробництво і бути конкурентоспроможними в умовах ринку. Це може призвести до другої крайності - монополізації ринку дрібними товаровиробникам и.

Суть формування різноукладності в аграрній економіці низинних районів якраз і полягає в тому, що треба відійти від монопольного становища на ринку державних і колективних сільськогосподарських підприємств і не допустити монополізації ринку дрібними товаровиробниками, а створити конкурентні умови функціонування різних господарських структур.

У процесі здійснення аграрної реформи має сформуватись раціональне за формами власності і розмірами землекористування в аграрному виробництві:

1/ крупні і середні господарства площі сільськогосподарських угідь /державні, колективні, акціонерні/. Вони в структурі земельних угідь регіону повинні займати близько 20 %;

2/ невеликі господарства /акціонерні, селянські фермерські/ - по кілька десятків гектарів угідь, частка яких має складати до 35 % землі;

З/ дрібні товаровиробники - до кількох гектарів ріллі - селянські /фермерські/, особисті підсобні господарства, індивідуальні сади й городи міського населення тощо. їм мало б належати до - 45 %

сільськогосподарських угідь.

Таке співвідношення різних за розмірами господарств має своє обгрунтування. Воно виходить із нинішньої ситуації в селах низинних районів Закарпаття, рівня ефективності сільськогосподарського виробництва, потреби у різних формах власності на землю, у функціонуванні різно}тсладноі' економіки.

Саме близько 20 % діючих господарств вже нині інтегруються певною мірою з зарубіжними фірмами вони більш - менш готові до ринку. Тут можливе реформування економічних відносин, перетворення значної частини цих господарств в акціонерні товариства, змішані господарства командитні, ТОВ тощо, при збереженні існуючих досить великих розмірів землекористування.

Враховуючи надзвичайно високий рівень інтенсивності використання землі, напрями спеціаліазації дрібних виробників /овочі і картопля, фрукти і ягоди, виноград, продукти тваринництва^, пов’язані з великими затратами ручної праці, а також великий потяг до отримання землі сільським та міським населенням, доцільно було б під дрібні форми сільськогосподарського виробництва передати 45% сільськогосподарських

& .

угідь селянам, які претендують на одержання здебільшого невеликих земельних ділянок. Формуючи в таких значних розмірах дрібне виробництво, слід подбати про те, щоб це виробництво було переважно товарним, а не натуральним /для власних потреб сім'ї/ і забезпечити передумови його ефективного функціонування.

За умов використання сучасної техніки /яку мають зарубіжні сімейні ферми/, раціональної спеціалізації та розвитку вертикальної інтеграції з переробною промисловістю, торгівлею навіть невеликі селянські /фермерські/ господарства за розмірами землекористування (від кількох гектарів до кількох десятків гектарів) можуть бути ефективними.

Дослідження проблеми формування ефективних за розмірами господарств дали можливість з'ясувати такий важливий для оцінки їх перспектив фактор, як наявність у селах цього регіону прихованого безробіття, зокрема неповної зайнятості працюючих в КСП і держгоспах. Чимало КСП і працівників держгоспів відпрацьовують у своїх господарствах не більше 70 - 100 робочих днів, ато й менше. Частина їх на сезон сільськогосподарських робіт виїжджає на заробітки, інші зайняті на різних роботах, у особистому господарстві тощо.

Отже, для низинних районів, як і в цілому для Закарпаття, дуже важливою проблемою є створення нових робочих місць. Іншими словами, варто було б шляхом забезпечення ефективної зайнятості за межами сільського господарства, звузити коло осіб, які будуть виступати претендентами на отримання землі. Це також сприятиме створенню селянських /фермерських/ господарств раціональних розмірів.

Для низинних районів Закарпаття, з урахованням малоземелля, реальний і ефективний шлях формування селянських /фермерських/' господарств - це створення їх на базі особистих господарств. Розвиток останніх представляє інтерес з кількох аспектів, а саме: як майбутня база для створення селянських /фермерських/ господарств; вирішення проблеми самозабезпечення сільського населення значною частиною продовольства; виробництво і поставки на продовольчий ринок частини товарної продукції /овочів, баштанних, фруктів, ягід, винограду, картоплі, м'яса, молокопродуктів/. Тому особисті господарства, як менш капіталомістка форма господарювання, заслуговує на підтримку .

Темпи нарощування виробництва в особистих господарствах низинних районів Закарпаття досить високі. Інтенсивний рівень розвитку виробництва продукції в них супроводжується високим рівнем товарності окремих видів продукціїі.

Однак зрослі обсяги виробництва в особистих господарствах, порівняно з КСП і держгоспами, не можна ще сприймати однозначно. Треба визнати, що в незначній мірі "прихованою базою" розвитку особистих господарств залишається громадський сектор.

Поряд з функцією самозабезпечення сільських сімей особисті

ії

господарства низинних районів набувають більш вираженого товарного характеру. Однак на шляху подальшого збільшення виробництва

сільськогосподарської продукції в особистих господарствах виникло ряд перешкод. З розширенням площ обробітку цих господарств зросло навантаження на членів сімей, тоді як резерви їх ручної праці в основному вичерпані, засобів малої механізації не вистачає, не створена і сервісна система обслуговування особистих господарств.

Основні шляхи підвищення економічної ефективності особистих господарств на основі сервісного обслуговування по кооперації пропонується визнати налагодження обліку затрат і продукції;

розширення випуску промисловістю малогабаритної техніки; поліпшення постачання запасними частинами, набором навісних і причіпних знарядь; постачання якісного посадкового матеріалу, мінеральних добрив та препаратів захисту рослин; організувати переробку продукції і її перевозку; організація надання консультацій; організація реалізації

продукції; організація племінної справи.

Подальший розвиток фермерства в низинних районах Закарпаття має грунтуватись виключно на добровільному волевиявленні селян щодо здійснення своєї господарської діяльності, всебічному створенні гарантій та наданні підтримки з боку органів державного управління.

Виходячи з аналізу соціально-економічної ситуації в аграрному секторі та прогнозу її розвитку, в низинних районах Закарпаття в найближчій перспективі матимуть місце такі етапи і напрями розвитку селянських /фермерських/ господарств;

- На базі земель державного запасу й резерву до 2000 року в низинних районах може бути сформовано близько 20 селянських /фермерських/ господарств. За цей час землі державного запасу для створення селянських /фермерських/ господарств практично будуть освоєні.

- На землях низькорентабельних колективних підприємств на основі їх реорганізації в селянські /фермерські/ господарства до 2000 року можливе створення ще близько 50 ферм.

- На основі економічно міцних підприємств селянами - колишніми колгоспниками і працівниками держгоспів, які побажали вийти з підприємств зі своїми земельними та майновими паями і організувати до 2000 року до 100 високоінтенсивних /фермерських/ господарств.

- На базі особистих господарств населення шляхом приєднання до них земельних паїв та орних земель в низинних районах можна створити до 2000 року ще ЗО селянських /фермерських/ господарств.

Держава повинна всебічно сприяти розвитку фермерства, зокрема надавати правову, організаційну, фінансову, науково-технічно-технологічну, соціальну та інші види підтримки.

Фермерство є одним з видів агробізнесу і тому ще на стадії

л .

створення господарства фермери повинні мати план своєї діяльності на перспективу, по етапах та розрахунки'економічних показників роботи. Таким документом може стати бізнес-план, який підсумовує ділові можливості і перспективи підприємства і показує, як ці можливості можуть бути реалізовані. Нами сформульовано методичні підходи до розрахунку бізнес-плану і розроблений бізнес-план для селянського /фермерського/ господарства «Ковач».

В основу організації виробництва покладено принцип, що забезпечує єдність технологічного циклу вирощування і переробки частини зерна, що створює матеріальну заінтересованість селянського /фермерського/ господарства у виробництві високоякісного кінцевого продукту.

Згідно проведеним розрахункам, уже в 1998 році прибуток господарства становитиме біля 40 тисяч гривень, що дозволить фермеру своєчасно розрахуватись за кредити на придбання технологічного обладнання для переробки зерна і вести виробництво на розширеній основі.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В процесі реформування аграрного сектору створюється ринкова економіка, при якій всі форми господарювання повинні мати рівні можливості для свого розвитку і в умовах конкуренції мусять довести існування більш ефективних з них, які забезпечать вирішення продовольчої проблеми і отримання їх власниками доходів достатніх для розширеного відтворення виробництва і задоволення їх матеріальних потреб;

1. Оновним осередком формування власників на селі є особисті підсобні, селянські /фермерські/ та колективні господарства на приватній основі.

2. Зростає соціально-економічне значення особистих господарств як в цілому в Україні, так і особливо в Закарпатті та його низинних районах, де їм уже сьогодні належить вирішальна роль в аграрному секторі ( 90% валової продукції).

3. Основними особливостями формування і діяльності особистих та фермерських господарств в низинних районах’Закарпаття є малоземелля /0,53 га на одного мешканця при 0,8 га по Україні/, густонаселеність /101 чол. на кв.км /, малі розміри землекористування /відповідно в особистих та селянських /фермерських/ 0,38 та 4,1 га /, вищі рівня розвитку тваринництва та частка інтенсивних культур у структурі посівів, недостатнє кооперування з колективними господарствами, низька товарність продукції, нечітко виражена спеціалізація, тісні економічні зв’язки із сусідніми Європейськими країнами, зокрема з Угорщиною.

4. В низинних районах Закарпаття найближчим часом не слід

розраховувати на створення великих селянських /фермерських/ господарств. Переважна більшість їх матиме до 20 га. Збільшення розмірів землекористування господарств буде відбуватись за рахунок оренди.

Розміри спеціалізованих фермерських господарств в низинних районах Закарпаття, які в нинішніх умовах забезпечать рентабельне виробництво: садівницькі (плодоносні насадження) -3-10 га,

виноградарські (плодоносні виноградники) - 2-10 та, зернові - 40-50 га орних земель. Із збільшенням розмірів землекористування ефективність виробництва зростає.

5. Основні напрями формування нових селянських /фермерських/ господарств в низинних районах Закарпаття до 2000 року: за рахунок державного запасу може бути організовано близько 20 господарств; на землях низькорентабельних та збиткових колективних підприємств шляхом їх реорганізації в селянські /фермерські/ господарства ще 50; на базі економічно стійких підприємств селянами, які побажали вийти з підприємств зі своїми земельними та майновими паями і створити власні господарства, 100 невеликих високоінтенсивних господарств; на базі особистих господарств - 30. Таким чином, в регіоні до 2000 року може бути організовано ще близько 200 селянських /фермерських/ господарств.

6. Шляхи підвищення економічної ефективності особистих господарств: надання допомоги в реалізації виробленої продукції, особливо тваринницької шляхом організації в селах пунктів здачі -приймання від переробних підприємств; надання кредитів для будівництва та придбання матеріально-технічних засобів; розширення випуску промисловістю малогабаритної техніки та інвентаря; поліпшення постачання необхідними знаряддями та інвентарем, якісним посадковим насінням та молодняком худоби і птиці, мінеральними добривами та засобами захисту рослин, організація переробки продукції, в тому числі на давальницьких засадах, її транспортування, ветеринарного обслуговування, кооперація особистих господарств між собою з фермерськими та іншими господарськими формуваннями, поліпшення обліку продукції і затрат, надання консультацій.

7. Для уникнення монополізації ринку дрібними виробниками

прогнозується таке співвідношення між землекористувачами в низинних районах Закарпаття: середні /державні, колективні та акціонерні/

господарства будуть обробляти близько 20% землі; малі /акціонерні, селянські /фермерські/ господарства займуть до 35% землі; дрібні товаровиробники /селянські /фермерські/, особисті підсобні/, які будуть домінувати і займуть до 45 % землі в регіоні.

8. Потребує вдосконалення законодавча база, яка регламентує розвиток приватного виробництва на селі. Зокрема, необхідно прийняти Закон України “ Про особисте підсобне господарство населення”.

го

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ПОЛОЖЕННЯМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Спаський Г.В. Особливості розвитку індивідуального сільськогосподарського виробництва при переході до ринку в Угорщині. //Економіка АПК, 1995. - N 4. - С. 9297.

2. Спаський Г.В., Алмаші Е.К. Розвиток індивідуально-сімейних господарств селян в низинному регіоні Закарпатської області. //Економіка АПК, 1996. - N 12. - С. 68-72. , в т. ч. автора 68,70-72 ( теоретичні та методичні питання, визачення ефективності розвитку особистих і фермерських господарств).

3. Спаський Г.В. Особливості реформування сільськогосподарського виробництва низинних регіонов Закарпаття. // Економіка АПК, 1997. - N8. - С. 12-15.

4. Спаський Г.В. Про розвиток селянських /фермерських/ господарств населення Закарпаття. //Економіка АПК, 1997. - К 10. -С. 10-15.

5. Спаський Г.В. Досвід ведення фермерських господарств ФРН. //Проблеми агропромислового комплексу Карпат. Міжвідомчий тематичний науковий збірник. Зак.ІАПВ, 1996. - N 5. - С. 26-28.

АНОТАЦІЇ

СПАСЬКИЙ Г.В. Розвиток особистих підсобних та селянських /фермерській господарств в низинних районах Закарпатської області.

Дисертацією є рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка підприємства і організація виробництва -Закарпатський інститут агропромислового виробництва УААН, В. Бакта, 1998.

Викладені основні результати дослідження теоретичних, методичних організаційних і економічні аспекти формування в низинних районах Закарпатської області багатоукладної економіки, становлення фермерства та розвитку особистих підсобних господарств населення в умовах малоземелля, переходу до ринку, посилення конкуренції.

Ключові слова: особисті підсобні господарства населення, селянські

/фермерські/ господарства, приватна власність, оренда, спеціалізація,регіональні особливості, різкоукладність, бізнес-план, раціональні розміри, витрати, прибуток, рентабельність.

СПАССКИИ Г.В. Развитие личных подсобных и крестьянских /фермерских/ хозяйств в низменных районах Закарпатской области.

Дисертацией является рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности : 08,06.01 - экономика предприятий и организация производства, Закарпатский институт агропромышленного производства, В.Бакта. 1998 год.

Изложены основные результаты исследования теоретических, методических организационных и экономических аспектов формирования в низменных районах Закарпатской области многоукладной экономики, становления фермерства и развития личных подсобных хозяйств населения в условиях малоземелья, перехода к рынку усиления конкуренции.

Ключевые слова: личные подсобные хозяйства населения, крестьянские /фермерськие/ хозяйства, личная собственность, аренда, специализация, региональные

и

особенности, многоукладность,бизнес-план, рациональные размеры, издержки, прибыль, рентабельность.

SPASSKY G.V. Development plot of land attached to the house and Farm Enterprises districts of Zakarpatian region.

The thesis is a manuscript.

The thesises for seeking the Scientific Degree of Candidate Economical Sciences on Speciality N 08.06.01 - Economy ofEnterprises and Organization of Production. Zakarpatian Institute of Agroindustrial Production, v.V.Bakta, 1998.

In the conditions of land shortage, transitions to market and increasing of competition it is necessery to elaborate organising and economical aspects of forming different modes of agricultural production, restoration of farms and development plot of land attached to the house.

Kej words: plot of land attached to the house, farm enterprise, private property, lease, specializition, region aspecially, businees-plan, type of production, expenses, profit, profitableness.

Підписано до друку 26.10. 1998р. Формат 60x84 1/16 Папір друк. Обл.-вид. арк. 1,0 Ум. Друк. Арк. 1,0 Тираж 100. Зам. НУ.

ДОП Інституту аграрної економіки УААН 252127, Київ - 127, вул. Героїв оборони, 8