Социальная инфраструктура региона в условиях развития рыночных отношений тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Социальная инфраструктура региона в условиях развития рыночных отношений"

РГб од

5/ ІІЮЛ 1393 Академія наук України Інститут економіїш Львівське відділення

На правах рукопису

КОЛОМ І Є Ц Ь Ігор Федорович

СОЦШБЙА 1Ш=ШГУйГУРА РЕГІШУ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ИШОШХ ВІДНОСИН •

Спеціальність: 08.00.04 - Розміщення продуктивних

сил, економіка районів України

. АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Львів - 1993

Дисертаційна робота виконана уЛьвівському відділенні Інституту економіки АН України.

Науковий керівник - доктор економічїеіх наук, професор

член-кореспондент АН України Долішній М.І.

- доктор географічних наук Писаренко С.М..

- доктор економічних наук, професор

Буркінський Б.В. ■

- доктор економічних наук, професор Козак В.Є.

- Рада по вивченню та розміщенню продуктивних сил України АН України

Захист відбудеться ”30" 1993 р. о " го-

дині на засіданні спеціалізованої ради Д 016.39.03, по'захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора, наук при Львівському відділенні? Інституту економіки АН України за адресою: 290003, Львів - 8, вул.Театральна, 17. '

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Львівського відділення Інституту економіки АН України..

Автореферат розісланий "ИЗ* (їМі-($Л993 року.

Науковий консультант Офіційні опоненти:

Провідна установа

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат економічних наук

В. І.НОВТАНШЬШ

■ І.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

І.І.Актуальність теми. Соціальна інфраструктура в однією з головних складових частин соціальної сфери економіки. Загальна^ природа соціальних процесів полягає в тому, що при всій своїй * різноманітності вони безпосередньо впливають на сферу життєдіяльності людей, а оскільки остання зводиться до умов, які забезпечують перманентне пред"явлення і задоволення різноманітних потреб, то важливішою об"єдауючою рисою соціальних процесів є їх зв"язок із споживанням тих чи інших благ.

В сукупності соціальні процеси утворюють сферу, яка являє собою не просту суму відносин, пов"язаних із задоволенням тих ' чи інших потреб, а складну систему з властивими їй аудитивними і інтегративними характеристиками, взаємообумовленістю структурних елементів, внутрішніми, перш за все економічними, стимулами розвитку. ■

Якщо матеріальне виробництво визначає спеціалізацію регіону, його місце в територіальному поділі праці, тобто зовнішні функції, які виконує регіон в господарському комплексі республіки, то на соціальну сферу, в тому числі і на соціальну інфраструктуру покладені внутрішньогосподарські функції розвитку.

Результатом ’догматизму, пануючого'довгі роки в ідеології і в суспільних науках, стали деформація теоретичних уявлень про притаманні соціальній сфері процеси і явища, відрив їх від об"є-ктиеної реальності і в кінцевому рахунку суттєві недоліки в те- 1 оретичному і методичному апараті, необхідному для вирішення практичних завдань управління соціальною сферою економіки. Соціально-економічний ріст змінився стагнацією, а потім і кризою у всіх сферах суспільного життя.

В Україні із сферою послуг пов°язЕна одна з суттєвих диспропорцій господарського.комплексу, перешкоджаюча як його нормальному функціонуванню, так і формуванню раціональної структури особистого споживання матеріальних благ і послуг. Недооцінка ролі соціальної інфраструктури в 70-х і на початку 80-х рокІБ, залишковий принцип виділення ресурсів на її функціонування привели до суттєвого відставання їх галузей в розвитку і негативно відобразились на темпах економічного розвитку України. .

Процеси, які відбуваються в'економіці України в даний час, визначають нові тенденції в розвитку галузей соціальної гнфра-

структури. Есезростаюча активна їх роль в, прискоренні соціально-економічного розвитку України;у формуванні її трудового потенціалу, в підвищенні рівня життя народу обумовлює актуальність наукових досліджень по проблемах теорії, методології і практики розвитку соціальної інфраструктури. Необхідно досягти не тільки високих кількісних, але й прогресивних якісних змін в складі соціальної інфраструктури.

Радикальна перебудова всієї системи управління економікою передбачає вдосконалення управління галузями соціальної інфраструктури на основі приватизації і впровадження нових методіз господарювання. В більшості робіт українських і зарубіжних авторів широко висвітлюються питаїмя формування і цілеспрямованого . удосконалення розвитку комплексу галузей соціальної інфраструктури. Про те, до останнього часу дані проблеми вивчались, як правило, без достатнього врахування їх регіональної специфіки. Комплексний же підхід до вивчення цих проблем вимагає поглибленого наукового аналізу, дальшого вдосконалення методики оцінки . і системи показників,, які характеризують рівень розвитку соціа- . льної інфраструктури в умовах розвитку ринкових відносин; методів визначення впливу цієї сфери на продуктивність праці; моделювання і прогнозування розвитку соціальної інфраструктури з врахуванням економічної ситуації, в якій він відбувається.

Актуальність проблеми і її недостатня вивченість визначили вибір теми дисертації.

1.2.Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка наукових і методичних основ розвитку соціальної інфраструктури регіону в умовах формування ринкової економіки.

У відповідності із поставленою метою в роботі вирішені наступні'- завдання: • .

- визначена роль соціальної інфраструктури в соціально-еко-

комічному розвитку регіону в умовах становлення ринкових відносин; ’

- виконана класифікація складу соціальної інфраструктури;

- розроблені методичні підходи до оцінки рівня розвитку соціальної інфраструктури;

- проведений аналіз регіональних рівнів розвитку соціальної інфраструктури;

- розроблені методичні рекомендації по комплексній оцінці

розвитку соціальної інфраструктури; •

- запропонований соціально-економічний механізм розвитку соціальної інфраструктури в умовах формування ринкових відносин.

І.3.0б"єкт і предмет дослідження. Об"єктом дослідження с . соціальна інфраструктура регіону, розвиток якої розглядається як фактор забезпечення'умов життєдіяльності населення, підвииен-

1.4.Методологія та методи дослідження. Методологічною осно-

вою дисертаційної роботи послужили сучасні досягнення економічної науки з питань розвитку соціальної сфери, зайнятості і відтворення трудового потенціалу, реформування економіки в умовах розвитку ринкових відносин. .

Автором використані методи системного аналізу, економіко-математичного моделювання з застосуванням ЕШ, статистичний, нормативний, картографічний. . 1 . •

Цри виконанні роботи були враховані публікації українських і зарубіжних вчених і економістів з проблем економічного і соціального розвитку, а також інформація статистичних і господарсь-кйх органів України та Львівської області.

1.5.Наукова новизна дисертації наступна: *:

- у відповідності із предметом дослідження сформульовано визначення соціальної інфраструктури регіону;

- виконана класифікація складу соціальної інфраструктури;

. — обгрунтована необхідність і запропонований метод розра-

хунку соціальної ефективності капітальних затрат в соціальну ін- ‘ фрастоуктуру; . • ■ .

- розроблені методичні положення по комплексній інтегральній оцінці рівня розвитку соціальної інфраструктури регіону; .

- зформовані пропозиції по фінансуванню розвитку соціальної .' інфраструктури в, умовах становлення ринкової економіки;

- запропоновані наукові підходи до управління соціальною

інфраструктурою-вумовах ринкової економіки через підсилення дії економічних регуляторів. . '

1.6.Практична цінність і реалізація результатів дослідження. Подані в роботі наукові підходи і' методи оцінки розвитку соціальної інфраструктури регіону дозволяють підвгсдити науковий рівень економіко-аналітичнох і.прогнозної роботи. територіальних господарських і статистичних органів,, підсилити роль і значення територіального управління в умовах розвитку ринкових відносин. ■

Розроблений принципово новий підхід до визначення регіональних соціальних нормативів і соціальної ефективності капітальних вкладень в соціальну інфраструктуру мож.е • бути* використаний для . визначення основних напрямків розвитку і фінансування соціальної інфраструктури регіону в перспективі. •'

Г.7.Апробація роботи’. Основні’положення і результати роботи доповідались на Республіканських науково-практичних конференціях: • "Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону" /Луцьк, 25-2В травня 1993р./; "Проблеми становлення Української. національної_.соціадьно-економі-' чної моделі" /Львів, 24-25 червня 1993 р./. '

1.8.Публікації. Результати досліджень опубліковані в друкованих працях загальним обсягом 2,1 д^а.

. . 2.ОСНОВНІ .ПОЛОЖЕНЕН ДИСЕРТАЦІЇ

- 2.1.Процеси-становлення в Україні ринкових відносин, необхідність вирішення питань", соціального розвитку тісно пов"язані з підвищенням ролі соціальної інфраструктури в розміщанні продуктивних сил і в.створенні сприятливих умов життєдіяльності населення.

Це обумовлю необхідність переосміслення, поглиблення досліджень '• теоретичних питань місця і значення соціальної інфраструктури в розвитку суспільства, визначання і класифікації її складу.

■ ' .Під соціальної! інфраструктуро!! розуміємо комплекс галузей і видів діяльності, об*єднаних функціональним призначенням - наданням послуг по забезпеченню життєдіяльності населення і відтворенню трудового потенціалу. ' “ - ' • '

Розвиток сфери послуг.впливає і на розподільчі відносини, /ріст'і реалізацій доходів/, тобто на задоволення потреб населення в матеріальних і духовних благах. Таким чином, соціальна" інфраструктура є необхідно») складовов частиною процесу Відтворення в регіоні. При цьому характер і рівень її розвитку в 'значній мірі залежить'від особливостей розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. В сучасних умовах становлення• ринкових відносин зростав роль соціального фактору суспільного розвитку, а відповідно стає об"єктивно необхідним пріоритетний розвиток, соціальної інфраструктури.

, В складі господарського комплексу соціальна інфраструктура мас суттєві відмінності від галузей матеріального виробництва: у ггропесі відтворення вона переважно відноситься не до виробництва, • а до розподілу, обміну і споживання; в структурі Балового суспільного продукту в більшій мірі належить ро фонду споживатія; по натурально-речовому складу її продуктом є не матеріальні багатства, а послуги.

Соціальна інфраструктура впливає на відтворення трудового потенціалу безпосередньо через формування фізичних, інтелектуальних здібностей людей ро пралі, : визначає ; підвищення рівня освіти, кваліфікації, ультури, здоров"я, ; покращення умов праці і побуту, організації відпочинку і побутового обслуговуванню. ' .

Соціальна інфраструктура с самостійною ланкою.розвинутої системи суспільного поділу праці.•

Відмінною рисою галузей соціальної інфраструктури є специфічний характер їх продукту, який споживається населенням не у вигляді матеріальних'благ, а у формі послуг. Послуги, як і інизі товари, які мазать речову форму, задовільшгогь ' існуючі* потреби людей. •

функціональне призначення галузей соціальної інфраструктури - надання послуг населенню обумовила наявність у них специфічних особливостей. Так, для послуг характерні співпадання в часі і в просторі процесів їх виробництва і сповивання, неможливість їх нагромадження, нетранспортабельність, невзаємозамінність,ком- • плексність. По своєму складу соціальна інфраструктура являє собою багатогалузева, багаторівневу систему, структура якої визначається відповідними потребами людей, внутрішньо мій собою зв"я-заних. •

Важливою особливістю соціальної інфраструктури є місцевий характер її діяльності. Галузевий склад, рівень розвитку, види і обсяг послуг, які надаються населенню, в більшості визначаються таккьи регіональними особливостями як чисельність, склад і щільність населення, система розселення, рівень розвитку матеріального виробництва, транспортні умови, купівельна спроможність населення, національні традиції та інші.

2.2. Пс мірі розвитку суспільства коло потреб.ладани розширюється і змінюється, шо призводить ДО ВЇДПОВТЕНИХ змін в

структурі наданих послуг, а відповідно, і в галузевому складі соціальної інфраструктури. .

Соціальну інфраструктуру доцільно класифікувати по таких ознаках: формах власності, характеру праці, галузевій каленності, функціональному призначенню, регіональному рівню, способах надання послуг, видах потреб /мал. V.

2.3.Ряд тенденцій, виявлених в розвитку сфери послух' України /сповільнення структурних зрушень і розширення, а іноді і зменшення обсягів послуг, інші/,пов"язан-т з кризовою фазою економічного розвитку і відобрааають явища, які характерні для всієї економіки.

До числа особливостей сучасного розвитку соціальної іігфра-структури України відносяться: невідповідність о б "ємних і структур. их характеристик сфери послуг досягнутому рівню економічного розвитку} нераціональна структура виробництва послуг з заниженою питомою вагою тих із них, які задовільняють потреби матеріально-побутового характеру; неоправдане з точки зору соціально-економічної ефективності переваження в фонді особистого споживання безкоштовних послуг.

Існує значна диференціація півнів розвитку соціальної інфраструктури по економічних районах і областях України. Визначаються це тим, що рівень розвитку соціальної інфраструктури довгий час відставав від рівня загальноекономічного розвитку, а такоа від потреб населення. Соціальна направленість економіки була значно послабленою, в діяльності багатьох органів управління проявлялась своєрідна німота до соціальних питань. Крім того, було переважання відомчих інтересів, надмірна централізація управління, що привело до зниження ініціативи. . нерівномірного розвитку територій, особливо об"єктів соціальної інфраструктури. В результаті збільаіувався незадоволенні* попит населення на товари і послуги. -

Поряд із загальнім відставанням склалися і певні внутрішні диспропорції даної сфери: необгрунтована територіальна диференціація в забезпеченні населення об"актами і обсягами послуг соціальної інфраструктури, незбалансованїсть між її галузями і інші.

гіова економічна політика з Україні вимагає розробки і впровадження в практику нових наукових підходів і методів до визначення напрямків, темпів розвитку і рогміаенкя соціальної інфраструктури. '

за формами власност і

державна, кооперативна,колективна, акціонерна, приватна, ін-диві.-у -льна

КЛАСИФІ"АЦІН складу соціальної інфраструктури

Соціальна інфраструктура

послуги виробничого, не-виробничого характеру-

у відповідності до галузей народного госпоцарства

торгівля і громадське харчування, побутове обслуго-' вувачнл населення, житлово-комунальне господарство, транспорт пасажирський, яв"язок,

/по обслуговуванню населення/,охорона здоров"я, фізична культура і соціальне забезпечення, освіта, культура, мистецтво ' '

за функціональним призначенням

розподільча, виробнича, споживча, суспільна

п;

зі. територіальним рівнем

державнії.., економічного району. /підрайону/, обласний, міста,адміністративного району

т~

за способом надання послуг

платні, безкоштовні, пільгові

за видом потреб для

відтворення матеріальних благ забезпечення потреб держави в цілому.культурно- ■ побутових, соціальних і особистих потреб

їх можна розподілити на такі основні групи:

- комплексний аналіз існуючого рівня розвитку соціальної інфраструктури на основі програм математич"ого моделювання;

- розробка оптимізаційної моделі розвитку і розміщення інфраструктури з врахуванням ступінчатої структури розміщення, регіональних особливостей /розселення, людності, демографічної.ситуації, параметрів доступності і ін./, мінімізації затрат на розміщення;

- розробка фінансового механізму розвитку соціальної інфраструктури .

Визначений підхід дозволяє диференційовано, з врахуванням регіональних особливостей розробити програму розвитку соціальної інфраструктури ьа рівні області, починаючи з адміністративних районів, на основі типових методичних рекомендацій.

Необхідно зняти елементи стихійності в розвитку соціальної інфраструктури, коли не тільки в кожній області, але і в кожному районі створюються об"єкти інфраструктури на основі суб"єктивних рішень, деколи з врахуванням нормативів, які не відображають реального стану забезпечення населення різними видами послуг і нивелв-ють існуючий рівень розвитку.

2.4.Визнання соціальної інфраструктури самостійним об'єктом управлінської діяльності, яка впливає на ефективність суспільного виробництва, вимагає проведення науково- обгрунтованого аналізу її розвитку. Складність взаємозв'язків регіональних соціальних процесів, необхідність погодження багаточисленних параметрів і показників функціонування соціальної інфраструктури регіону передбачає використання специфічних методів дослідження.

В даний час в практиці аналізу рівня і визначення шляхів розвитку соціальної інфраструктури використовується система економічних показників, які характеризують різні аспекти її стану, і розвитку в цілому і окремих галузей, підприємств, закладів.

Таким чішом оцінка може бути дана на основі декількох натуральних і вартісних Показників. їх неспівставленість затруднює отримання загальної характеристики цієї сфери господарського комплексу, В зв"язку з цим виникає необхідність в розробці синтетичного показника, який би міг в цілому охарактеризувати ступінь розвитку соціальної інфвастурктури регіону.

' На напу думку, такий інтегральний показник ріеня розвитку соціальної ів£ра:, уктури повинен відповідати таким вимогам: грун-

туватися ка Існуючій статистичній інформації, кз бути складним при використанні, розраховуватися на основі 15-20 базових індика-торіь, бути рухомим, тобто при необхідності змінлвати кількість індикаторів. Граничний інтервал комплексного індикатора повинен бути в інтервалі від 0 до І.

Підхід до розробки інтегрального показника, який розроблений з участю автора у Львівському відділенні ІЕ АН України для оцінки стану розвитку соціальної інфраструктури, базується на врахуванні того, їо кожна галузь інфраструктури виконує специфічні функції ПО забезпечення окремих сторін 2ИТТЯ населення, з той же час рівень розвитку сукупності елементів соціальної інфраструктури має визначальний вплив на умови життя населення в-цілому.

- Використання узагальненого показника дозволяє вирішити декілька важливих задач: отримати комплексну оцінку розвитку соціальної інфраструктури регіонів; визначити її територіальну диференціацію, по з кікцеьону результаті дає можливість порівняти окремі, стороні! життєдіяльності-населення в територіальному розрізі.

Б той же час рі .ень розвитку сукупності елементів соціальної сфери проявляє визначальний вплив на умови життя в цілому. Для побудови інтегрального показника був вибраний метод Хзльвіга.

Одним із важливіших факторів, які впливаоть на розвиток соціальної інфраструктури,-є система розселення-. Тому дослідження рівня розвитку соціальної інфраструктури необхідно проводити одночасно з типологією по формах розселення. .

Така типологія була розроблзна у Львівському відділенні Інституту економіки АН Україні' по 20 сільських адміністративних районах Львівської області. ■ ■

З результаті проведених досліджень на території області були, виділені порівняно однорідні. І Суттєво ВТЯМІННТ один зтд одного п"ять типів районів по формах розселення /табл.2/. Тйплоогія будувалася на основі мінімізації внутрішньорегіональких відмінностей з метоа одержання уявлення про район як про систему соціально значимих типів тзриторіальних елементів.

Перший тип - найменш заселені райони з рідкою сіткоа крупних і се-'едн’х поселень. Дискретний характер сітки сільських поселень і висока їх ліР-Ність визначає важливість формування і розвитку соціальної інфраструктури безпосередньо в місцях проливання населення. Другий тип *• густозаселені райони з густо» сіткою малих сільських населених пунктів. Здрібненість сітки розселення

Таблиця 2 Осноені характеристики розселення по сайонах Львівської області

Тип району ! і і ! Назва тайону !СєпєдкяІГустота ішількіс!населен-!ть, сіл Іня.чол. !на 1000! кв.км Ікв.км. ! їЛвдність ■!села ! /чол./ і !

І - менш заселені Дрогобицький 58 59,5 1020

райони з рід- Сколівський 36 25,5 720

кою сіткою Радехівський 61 36,6 601

крупних і середніх поселень . Турківський 46 41,9' 910

П - густозаселені Мостиський 134 61,1 452

райони з гус- . Буський 94 43,4 456

тотою сітки , Жидачівський III 57,1 511

малих посе- : ■ лень • : Пегюмиалянс ький 94 50,0 527

Ш - середньозаселені Бродівський 87 36,9 422

райони з серед- Золочівський ' 91 46,9 514 '

ньою сіткою малих поселень Кам"янко-Бузький 79 47,2 578

ІУ- густозаселені Самбірський 112 71,5 '630

райони з густо- Жовківський 115 59,1 542

тою сітки се- Гстоодоцький 106 76,5 720

редніх поселень Дустош-.т івський 112 96,0 Ьо5

У - середньозаселе- Яворівський 88 49,2 962

ні райони з се- Стрийський 63 74,5 852

редньою сіткою Миколаївський 66 63,6 738

крупних і се- Сокальський 63 44,6 655

рєдніх поселень ' Старосамбірський 89 56,2 642

і незначна лвдність сіл затрудите розвиток соціальної інфраструктури в цьому типі районів, так як наслідком такого типу розселення, їіґС правило, с відсутність цілого ряду об"зктїв обслуговування. Третій тчп - середньозаселєні райони з середньою сіткою малих поселень. Особливості розселення цієї грітій районів, які склалися, затруднюють розвиток соціальної інфраструктури у св”язку з невеликою людністю поселень, а такояс їх просторовою ізольованість.

До четвертого типу відносяться густозаселені райони з густою сіткою середніх поселень, до гГятого - середньозаселені райони з середньою сіткою крупних і середніх поселень, які з точки зору якості середовила існування є найбільа розвинутими.

2.5.Класифікація районів по різню розвитку соціальної інфраструктури може бути проведена на ссію_бі інтегрального.пдяазни- . ». який визначає рівень її розг,кт::у і враховуй особливості систем розселення. -

Результати такої класифікації адміністративних районів Львівської області по рівню розвитку соціальної інфраструктури свідчать, по іенус чотири групи районів /табл. З/.

До першої групи відносяться два райони, які маять відносно високі показники забезпеченості практично всіма видами послуг. По формах розселення ці райони характеризуються першим типом, ознакою якого с середня людність поселень і зрідженість сітки розсолення. Практично, вся життєдіяльність сільського населення цієї групи відбуваються в рипсах свого населеного пункту і, таким чином, на його долю припадає основне навантаження по задоволенню соціальних потреб кителів. Вдосконалення розвитку соціальної інфраструктури иих районів необхідно проводити в напрямку створення багатофункціональних соціальних центрів в мезах окремих населених пунктів, мето а яких з 'реалізація вс*х необхідних еидів і форм обслуговування населення.

Друга група районів характеризується середнім рівнем розвитку інфраструктури. В районах итєї групи склалися несприятливі економічні і демографічні умови розселення. Вся група охоплює райони, які відносяться до другого типу розселення. Середня чисельність населення сіл цього типу складає менше 500 чоловік. Вільність нормативів СІі|Ті /будівельні норми і плавила/ подаються в розрахунку на 1000 чоловік без врахування в .евній мірі специфіки сільської системи розселення. З результаті ця група районів виявляється в невигідному становиш по забезпеченості об'єктами соціальної інфраструктури.

РОЗПОДІЛ районів Львівської області по рівню розвитку соціальної інфраструктури

Рівень ! Назва району ! Рівень розвитку

розвитку ! ! соціальної інфра-

! ! структури

І-вкше серед- Радехівський 0,778

нього Сокальський 0,604

Перємшшіянсь кий 0,587

П - середній . Самбіреький 0,544

Буський 0,502

Жидачівський 0,47?

Мостиський 0,400

Золочівський 0,437

Жовківський" . 0,477

Сколівський • 0,434

1И - нижнє серед- Городоцький . 0,352

нього Миколаївський 0,343

Бродівський . 0,333

' Стрийаький .. 0,299

Старосембірський . 0,236

- Дрогобицький ’ 0,231

ІУ- низький Кам"янко-Бузький 0,ІВ5

Цустоьштівський 0,158

Турківський . 0,145

• Яворівський 0,046

Голосною особливістю демографічної ситуації другої групи районГв є відносно висока ступінь міграції. По характеру економічного розвитку це переважно аграрні райони, при цьому ефективність сільського господарства близька до середнБообласного рівня.

У зв"язку з переважанням малих сіл в районах цієї групи, необхідно впровадити прогресивні організаційні форми обслуговування, дотримуючись раціонального співвідношення стаціонарних форм з виїздними, одиничних /які надають один вид послуг/ з комплексними /декілька видів послуг/. Головна увага повинна бути . приділена розвитку міжпоселенських комплексів, які об"єднують різні види обслуговування. Ефективне функціонування таких комплексів можливе в умовах широкого розвитку місцевої транспортної сітки з регулярним рухом.

Вибираючи шляхи і форми покращення житлових умов сільського населення даної групи районів необхідно орієнтуватися на на-' рощування темпів будівництва житла з високою ступеню у благоустрою. ' ■ ' . ...

Третя група районів характеризується порушенням пропорційності розвитку галузей соціальної інфраструктури. Необхідність забезпечення такої пропорційності міх ними “вимагав недопуще-

ння- ' концентрації ресурсів на розвиток окремих галузей на шкоду іншим. • •

Чотири райони, які виділені в останню групу,мають найбільш 'низькі показники рівня розвитку соціальної інфраструктури і потребують прискореного розвитку взіх її сфер- .

■ 2.7.Розвиток соціальної інфраструктури — це в першу чергу територіальна проблема. її вирішення потребує врахування таких методичних ПО.ТО їГсНЬ , які дозволили б визначити певний кількісний і якісний рівень забезпечення населення видами обслуговування і послуг, а також їх доступність незалежно, від місця проживання з найменшими витратами часу на їх придбання.

Головним напрямком в рішенні цих. проблем є вдосконалення ' система обслуговування на основі формування раціональної територіальної сітки об"єктів інфраструктури. В сільській місцевості необхідно перейти від організації обслуговування на базі окремих поселень до формування систем, які б функціонували в масштабах відносно великих територій. . •

Таким вимогам відповідає модель раціонального розміщення

об'єктів'соціальної інфраструктури, яка була розроблена у Львівському відділенні ІЕ АН України. Загальна вимога до такої моделі ЗБОЛИТЬСЯ до того, со кожний сільський населений пункт, який розглядається а моделі', повинен мати широкий комплекс видів обслуговування або знаходитися в зоні нормативної транспортної доступності хоча б одного з поселень, со мас аналогічний комплекс послуг. Побутове обслуговування населення малих сіл.і хуторів, які знаходяться за межами допустимого радіусу обслуговування, доцільно здійснввати за допомогою пересувних майстерень - приймальних пун* хтів. .

2.Є.Важливим аспектом розв"язання питань розвитку соціальної інфраструктури рзгіону заливається проблема оптимального розподілу капітальних вкладень, які виділяються на розвиток соціальної інфраструктури. Постає важлива завдання розробки варіантів галузево-територіального розподілу капітальних вкладень на роз- . виток соціальної інфраструктури.

В основу вирішення такого завдання покладений принцип соціальної ефективності затрат, під яков розуміється зростання задоволення потреб населении віднесекз до суми капітальних вкладень, що затрачені на розвиток інфраструктура.

В задачу розподілу капітальних вкладень в соціальну інфраструктуру вводиться також фактор соціальних переваг, який враховує конкретні особливості даного регіону і являє собов вагові коефіцієнти, з якими кожна галузь соціальної інфраструктури фі- . гурус в завданні розподілу капітальних вкладень. .

Спиравчись на комп"«терну технологів розрахунків, а також, виходячи із названих принципів була створена модель розрахунку . оптимального розподілу капітальних вкладень в соціальну інфраструктуру сільських районів на прикладні Перемишлянсьхого району. .

, Е.9.^^рцеси прискорення, переорієнтації економіки на вирішення'соціальних завдань проходять повільно. Поки шо вони не привели до суттєвих позитивних змін, хоча й відбувається певний перерозподіл ресурсів на користь споживання, тобто, соціальна пере. орієнтація економіки; 3 врахуванням ролі соціальної інфраструктури і- для подолання негативних тенденцій її розвитку в Україні кеоб хінна?*- розробка організаційних вахонів , направлених на розширення обсягу послуг, які надаються населенню.на основі ефективного використання створеного потенціалу, а також залучення б сфе-

ру цієї діяльності додаткових матеріальних, трудоз;іх і фінансових ресурсів, які пов"язані із структурною переорієнтацією економіки, процесами приватизації, розширення прав і повноважень місцееих Рад в питаннях розвитку соціальної інфраструктури на підвідомчих територіях.

Концепція розвитку сфери послуг України передбачає два етапи. На першому етапі, розрахованому на ближчу перспективу, необхідно ліквідувати диспропорції в розвитку сфери послуг, створити адекватний поставленим завданням господарський механізм. Цільовім орієнтиром другого етапу є досягнення більа прогресивного типу сфери послуг, такого, який склався в даний час в розвинутих країнах. Соціально-економічний механізм розвитку соціальної інфраструктури в уноЕах ринку повинен передбачати значну зміну податкових умов, пошук нових форм діяльності, які б відповідали ринковим умовам. Тобто:

- передачу значної частини сфери послуг в муніципальну вла-

сність, управління якою повинні здійснювати місцеві органи влади. Маючи інформацію про рівень життя населення і його побутове запити, місцеві органи влади можуть сприяти розвитку необхідних видів послуг; , _

_ - регулювання цін на побутові послуги за допомогою бюджет-

них важелів, які сприяли'б позвитку соціальної інфраструктури і робили би їх доступними населенню. На соціально важливі послуги / пральні^хімчистки, лазні, перукарні, фотографії/ слід встановити фіксовані ціни, а перевищення реальних затрат над ціною покри- _ вати за рахунок компенсаційних бюджетних виплат у вигляді субвен-цій або ж місцеві органи влади повинні безпосередньо покривати видатки споживачеві. Це вимагає створення цільозих місцевих фондів по наданню допомоги малозабезпеченим громадянам. їх формування мохлиеє за рахунок засобів, одержаних від приватизації підпри-емств побутового обслуговування і інших галузей соціальної інфраструктури. ■

. Коли ринковий механізм почне нормально функціонувати, бюджетна підтримка може бути замінена іншими формами: •

- необхідно зберегти бюджетні асигнування підприємствам,надати субсидії соціальній інфраструктурі, в першу чергу, службі побуту за ореаду виробничих приміщень, воду, Комунальні послуги,

енергію, ріст цін і тарифів, на які впливає ріст цін на" побутові послуги. ‘ •

ї®

Таке субсидування затрат широко практикується з країнах £ЕС:

- запроваджується .податкове регулювання розвитку соціальної інфраструктури. Місцеві органи влади можуть знижувати ставки податку на прибуток в частині, яка надходить в місцевий бвдже^ і навіть повністо звільняти від таких платежів особливо важливі для населення об"єкти соціальної інфраструктури. Де дозволило би'.зменшити ціни на побутові послуги,.зберегти норму одержуваного прибутку і збільшити попит населення;

"-диференціюється 1 податок на добавлену вартість в залежності від специфіки виробництва і соціальної важливості послуг,

Б соціальній інфраструктурі.необхідна приватизація дрібних підприємств, а великі доцільно реорганізувати в акціонерні товариства, які можуть визначати більш гнучку стратегів розвитку з умовах ринку, поскільки' зможуть'суміщати свою діяльність з іншими видами діяльності. Необхідно також вирішувати питання фінансування соціального розвитку, як в більшості розвинутих країн воно"може здійснюватись такими шляхами: через цільові соціальні програми; систему бюджетів різного рангу ; регіональні фонди соціальної допо-ї моги. Для цього, необхідно спростити систему фінансування соціальних об’єктів, вилучивши з неї ланцюжок міністерств і відомств, і змінити на рівні республіки деякі макропропорції*

• ' Визначення перспзадив розвитку соціальної інфраструктури

безпосередньо пов"язане’ з маркетінговими.дослідженнями, які повинні бути направленими на виявлення потреб і можливостей їх задоволення за рахунок місцевих ресурсів, виробництва,: організації товарообміну і розробки--економічних і організаційних механізмів управління цими процесами. Для цього необхідні розробки прогнозів процесів споживанняі торгової ■ кон'юнктури і стану ринку на різні часові пер і оди, а такси - створення спец іальшпс маркетингових слу жб в обласних економічних органах управління, на об'єднаннях і в асоціаціях підприємств, в інших формуваннях. . .

-■ЗЛЗсновні .положення дисертації відображено в таких публікаціях автора: .................’ ' ' ‘ ' •

І.Коломієць 1.5.., Коробчук Т.У. Проблеми реформування соціального страхування //Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону. Тез.допов. наук.-яракт.конф.. «Зуцьк, 1933; ' . ■ ' ' ■ ' '

’ 2.Коломієць І.®., Шевчук Т.А. Деякі проблеми працевлаштування на Україні в умовах ринкових.відносин //Проблеми раціонального