Технические резервы и их роль в обеспечении финансовой надежности страховой компании тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Технические резервы и их роль в обеспечении финансовой надежности страховой компании"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РГ6 од УНІВЕРСИТЕТ ,

£ ■ ■

\М

МУРАШКО Олена Володимирівна

УДК 368

ТЕХНІЧНІ РЕЗЕРВИ ТА ЇХ РОЛЬ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ФІНАНСОВОЇ НАДІЙНОСТІ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ

о££0. /0

Спеціальність О&О^ОІ - Фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Київ - 1998

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів підприємств і страхової справи Київського національного економічного університету Міністерства освіти України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри

фінансів підприємств і страхової справи Київського національного економічного університету Поддєрьогін Анатолій Микитович

Офіційні опоненти: Василик Остап Дмитрович доктор економічних наук,

професор, науковий консультант Президента України з питань фінансової політики, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту Національного університету ім. Тараса Шевченка

Лутак Микола Дмитрович кандидат економічних наук, доцент, заступник Голови Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю

Провідна установа: Інститут фінансів Тернопільської академії народного господарства, кафедра фінансів, Міністерства освіти України, м. Тернопіль.

спеціалізованої вченої ради Д.26.006.02 при Київському національному економічному університеті за адресою: 252057, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 214.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету.

Захист відбудеться “/#* ” червня 1998 р. о /£ годині на засіданні

Автореферат розісланий “/</ ” травня1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент

А.М. Поддєрьогін

Актуальність теми. В Україні відбувається поступовий процес становлення страхового ринку. Розширюється сфера страхових послуг. В цих умовах підвищуються вимоги до фінансової надійності страховика (страхової компанії). Це об’єктивно підвищує необхідність дослідження одного із головних чинників, який забезпечує надійність страхової компанії - технічних резервів. Технічні резерви є основним елементом забезпечення виконання страхових зобов’язань страховика перед страхувальниками. Величина їх достатності залежить в першу чергу від складових елементів та методики розрахунку. Вітчизняна практика свідчить про необхідність додаткового уточнення складових елементів технічних резервів, методів їх формування. В зв’язку з цим актуальним є як введення додаткового складу (складових елементів) технічних резервів, так і вдосконалення методики їх визначення (резерву незароблених премій і резерву збитків). Це вимагає створення науково обгрунтованих і ефективних методик визначення технічних резервів. Тому важливе практичне значення набуває поглиблений аналіз складових елементів технічних резервів та методів їх формування, які діють в країнах з розвинутим ринком страхування.

Визначення ролі технічних резервів в забезпеченні фінансової надійності страхової компанії, як складової комерційного страхування в цілому, потребує накопичення достатнього досвіду та вдосконалення ряду методичних питань.

Питанням розвитку страхування і визначення фінансової надійності страховика приділяється значна увага в наукових публікаціях. Належне місце в розробці вказаних проблем займають роботи українських вчених: БазилевичаВ.Д., Василика

О.Д., ГаманковоїО.О., Грушко В.І., Заруби О.Д., КлапківаМ.С., ЛутакаМ.Д.,Малько В.І., Осадця С.С. та інших. В наукових колах Росії цій проблемі присвячені роботи Алтиннікової І., Коломіна Є.В., Орланюк-МаліцькоїЛ.О., Рейтмана Л.І., Сафронова М., Сухова В., Шахова В.В. Належне місце в розробці цієї проблеми займають роботи західних вчених Д. Бленда, Р. Кілна, Дж. Діксона, Дж. Кілбі, Дж. Мішеля, М.-К. Чеймола, Д. Хервада, Д. Хемптона та інші. В той же час в Україні майже немає досліджень, спеціально присвячених проблемам технічних резервів. Вивчення цієї проблематики з метою визначення обсягу наявних технічних резервів, адекватного прийнятим зобов’язанням страховика, його достатності для виплати страхового відшкодування є, безумовно, актуальними та важливими завданнями. Саме науково-теоретична та практична значимість вказаних питань обумовили вибір теми дисертації, мету, основні завдання, предмет, об’єкт та методологію дослідження.

Зв 'язикроботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація

виконана як складова частина комплексної науково-дослідної теми “Проблеми управління фінансами суб’єктів підприємницької діяльності” (номер державної реєстрації 0198 V 001577), яка розробляється колективом кафедри фінансів підприємств і страхової справи Київського національного економічного університету.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у вивченні та узагальненні зарубіжного досвіду та методології формування технічних резервів, виявленні можливостей і розробці пропозицій по їх використанню в Україні. У відповідності з поставленою метою визначені і конкретні задачі дослідження:

• комплексний аналіз генезису та еволюції технічних резервів, виявлення основних етапів та тенденцій їх розвитку;

• розгляд та аналіз чинників, які впливають на фінансову надійність страховика;

• визначення місця та ролі технічних резервів в фінансовій надійності страхової компанії;

• дослідження складових елементів технічних резервів;

• аналіз методів формування резерву премій та резерву збитків;

• вивчення особливостей методів формування технічних резервів як ефективного механізму забезпечення їх достатності;

• обгрунтування напрямків вдосконалення формування технічних резервів страховика, розробка підходів до визначення оптимальності їх складових елементів.

Предметом дослідження є специфічна сфера фінансових відносин, які виникають між суб’єктами страхування в процесі формування спеціальних грошових фондів (технічних резервів), необхідних і достатніх для забезпечення страхового захисту їх інтересів.

Об’єктом дослідження є технічні резерви страховика, їх місце та роль в забезпеченні фінансової надійності страхових компаній України та країн Європейського Співтовариства.

Методологічну основу дисертаційної роботи становить діалектичний метод пізнання, який забезпечив аналіз фінансових явищ та процесів у їх розвитку, взаємозв'язку та взаємозалежності. Теоретичною основою дослідження є творче осмислення праць вітчизняних та зарубіжних вчених з питань теорії та практики страхування. В процесі дослідження причинно-наслідкових зв”язків широко застосовувались прийоми групування, статистичного порівняння, аналізу та синтезу, а також графічне представлення результатів дослідження.

Інформаційну основу дисертаційної роботи складають законодавчі та нормативні акти, матеріали Міністерства економіки України, Головної державної

з

податкової адміністрації та Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, що регулюють сферу страхування. Використані офіційні публікації законодавчих актів Великої Британії, матеріали семінарів за програмою “TACIS”, рекомендації міжнародних експертів з проблем формування технічних резервів, довідкова і періодична зарубіжна література.

Наукова новизна одержаних результатів. Виконане дослідження є однією з перших робіт в Україні з питань формування технічних резервів. Основні положення, які складають наукову новизну роботи, зводяться до наступного:

• визначено чинники (величина власних коштів; страховий тариф; страховий портфель; наявність технічних резервів; розміщення тимчасово вільних коштів; перестрахування), які впливають на фінансову надійність страхової компанії;

• досліджено специфіку руху фінансових ресурсів страховика;

• визначено сутність технічних резервів та їх призначення;

• проаналізовано складові елементи технічних резервів страховика (резерв премій; резерв збитків; резерв коливань збитковості; резерв катастроф), країн Європейського Співтовариства та України;

• обгрунтовано основу для розрахунку резерву незароблених премій;

• досліджено методики формування резерву незароблених премій;

• обгрунтовано основу для розрахунку резерву збитків, які сталися, але ще не відомі та запропоновано методику його формування;

• подані пропозиції щодо розширення складових елементів технічних резервів, які мають застосовувати страховики в Україні (резерв збитків, які сталися, але ще не відомі; резерв коливань збитковості; резерв катастроф);

• виявлено недоліки методології формування технічних резервів та обгрунтовано напрямки подальшого її вдосконалення з урахуванням зарубіжного досвіду;

• запропоновано систему показників для визначення фінансової надійності страховика.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження використані в навчальному процесі Київського національного економічного університету при викладанні курсів “Платоспроможність страхових компаній” та “Страхування”. Знайшли часткове впровадження в Українській Фінансово-банківській школі в процесі підвищення кваліфікації керівників та головних бухгалтерів страхових компаній України. Зокрема, при підготовці матеріалів і проведенні практичних семінарів використані методичні розробки щодо: факторів, які забезпечують фінансову надійність страховика; визначення основи для формування

резерву незароблених премій, методів його обчислення; обгрунтування необхідності формування резерву збитків та механізму його впровадження. Окремі пропозиції щодо складових елементів, основи та методів формування технічних резервів і ряд інших пропозицій, можуть бути використані в процесі подальшого вдосконалення вітчизняної методології і практики формування технічних резервів. Відповідні пропозиції подані в Міністерство економіки України та Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри фінансів підприємств і страхової справи Київського національного економічного університету, з міжнародними експертами з питань оподаткування. Результати, отримані в процесі дослідження, доповідались на міжнародній науковій конференції “Європейський досвід страхової діяльності та удосконалення її кадрового забезпечення” (17-18 жовтня 1996 р., Київ), на семінарі з питань бухгалтерського обліку та оподаткування страховиків в Українській Фінансово-банківській школі (м. Київ).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в опублікованих автором трьох роботах в фахових виданнях і двох роботах в інших виданнях, загальним обсягом 1,4 д.а.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів та висновків. У вступі обгрунтовано актуальність теми, відображено наукову новизну та практичне значення роботи. У першому розділі розкрито теоретичні основи фінансової надійності страховика, сутність технічних резервів та їх призначення. У другому дано аналіз методології формування технічних резервів страховиків країн ЕС та можливості її врахування в України. В третьому розділі досліджено питання достатності технічних резервів. Повний обсяг дисертаційної роботи складає 155 сторінок друкованого тексту, включаючи 51 ілюстрацію і таблиці. Список використаних літературних джерел налічує 123.

Основні положення дисертації

Гарантія страхового захисту страхувальників може бути забезпечена лише за умови надійності страхової компанії. Центральне місце при цьому займає один із головних чинників, який впливає наїї надійність - формування достатніх технічних резервів. В першому розділі дисертаційної роботи дослідженні питання щодо сутності та необхідності формування технічних резервів. Автором зроблено висновок щодо місця технічних резервів у фінансових ресурсах страховика (див. рис. 1). Домінування технічних резервів у порівнянні з статутним фондом страховика

Рис. 1 . Рух фінансових ресурсів страховика.

підтверджується їх питомою вагою в сукупній величині статутного фонду і технічних резервів - головних чинників, які забезпечують фінансову надійність страхової компанії. Обсяг технічних резервів в сукупній величині статутного фонду та технічних резервів у більшості страхових компаній України займає більш ніж 85 відсотків. Таким чином, технічні резерви являють собою значні грошові кошти, які акумулюються у страховика для виконання страхових зобов’язань.

Величина технічних резервів, в першу чергу, залежить від їх складових елементів. Декретом Кабінету Міністрів України “Про страхування” (1993 рік) передбачалося утворення страхових резервів з метою забезпечення майбутніх виплат страхового відшкодування. При цьому, порядок їх формування порушував головний принцип - принцип адекватності страхових зобов’язань обсягу страхових резервів.

В той же час в країнах з розвиненою ринковою економікою застосовувалося та продовжує використовуватися поняття технічних резервів з розгалуженою системою складових елементів. Одна частина брутто-тарифу - нетто-тариф, який визначається виходячи із збитковості страхової суми, забезпечує формування резерву незароблених премій та резерву збитків. Друга частина брутто-тарифу - ризикова надбавка - дозволяє формувати резерв ризиків, які не закінчилися, резерв коливань збитковості та резерв катастроф. Складові елементи технічних резервів страховиків країн ЄС визначено Директивами ЄС, що вирішують проблеми: адекватності страхових зобов’язань обсягу наявних технічних резервів; достатності технічних резервів; забезпечення виконання головних зобов’язань страховика - виплату страхового відшкодування за укладеними договорами страхування. При цьому страховиками самостійно здійснюється вибір складових елементів технічних резервів, виходячи з видів страхування.

З прийняттям Закону України “Про страхування” (1996 рік) були встановлені нові вимоги щодо порядку здійснення страхової діяльності. Вперше в Україні законодавчо було введено поняття “технічні резерви”, визначено їх складові елементи: резерв незароблених премій і резерв збитків за відомими вимогами страхувальників.

Порівняльний аналіз складових елементів технічних резервів, які утворюються в даний час страховиками України та складових елементів технічних резервів, які застосовуються в країнах ЄС, дає змогу зробити ряд висновків. По-перше, технічні резерви, які утворюються українськими страховиками, не досить точно дають об’єктивні дані про обсяг страхових зобов’язань. Цей недолік може бути ліквідований шляхом розширення складових елементів технічних резервів, а саме: резерву збитків, які сталися, але ще не відомі; резерву коливань збитковості; резерву катастроф. Автор вважає, що можливість досягнення фінансової надійності

страховика залежить від достатності складових елементів технічних резервів, за рахунок яких страховик спроможний своєчасно та в повному обсязі виконати зобов’язання перед страхувальниками за укладеними договорами страхування. Аналіз складу технічних резервів дає змогу зробити висновки про необхідність його розширення з урахуванням досвіду європейських країн.

Редукований склад технічних резервів, визначений чинним законодавством України, обмежує можливості вітчизняних страхових компаній щодо резервування додаткових коштів задля підвищення їх фінансової надійності. В силу того, що страховий захист, як один із елементів соціального захисту, забезпечується в першу чергу за рахунок технічних резервів, держава повинна ефективно використовувати притаманні їй функції регулятора фінансово-господарської діяльності страховиків, в тому числі - розширення складу технічних резервів, створення більш гнучкої системи вибору складових елементів технічних резервів. В дисертації звертається особлива увага на те, що хоча в українському законодавстві кардинально змінився підхід до складу страхових резервів, в той же час в самому підході до визначення складових елементів, залишається невідповідність вимогам Директив ЄС.

В другому розділі дисертації досліджені питання методологічного характеру, які пов’язані з методикою формування технічних резервів. Вирішальну роль при цьому відіграє вибір основи (бази) для розрахунку та методів формування технічних резервів. Це стосується як резерву премій, так і резерву збитків. При обчисленні технічних резервів страховика особливої уваги заслуговує визначення основи для їх розрахунку. Основа для розрахунку - це показники діяльності страховика. Вибір основи для розрахунку резерву незароблених премій пов'язаний з особливостями страхової діяльності. Щоб охопити широке територіальне коло страхувальників, страховики користуються послугами страхових посередників. Уклавши договір страхування (перестрахування) при допомозі посередника, страховик сплачує йому комісійну винагороду. Ці витрати мають місце тільки в момент укладання договору страхування і не можуть брати участь в процесі зароблення страхової премії. У зв’язку з цим, на думку автора, розмір резерву незароблених премій повинен розраховуватися, виходячи із страхової премії за вирахуванням комісійної винагороди.

Страховиками країн ЄС, а також страховиками Російської Федерації за основу розрахунку резерву незароблених премій, на нашу думку, справедливо, приймається брутто - премія, що надійшла в звітному періоді, за вирахуванням фактично виплаченої комісійної винагороди посередникам за укладання договору страхування.

Страховими компаніями Великої Британії практикується обчислювати резерв незароблених премій на основі брутто - премії, звітного періоду, зменшеної

не тільки на фактично виплачену комісійну винагороду страховим посередникам, але ще на частину премії, переданої в перестрахування. Це пояснюється тим, що при передачі ризику в перестрахування передається частина відповідальності страховика і відповідна їй частка страхової премії. При такому підході страховик відокремлює частку своєї відповідальності (чистої відповідальності) у страховому ризику, але він - страховик - продовжує відповідати перед страхувальником у повному обсязі зобов’язань.

На відміну від практики, яка застосовуються страховиками зарубіжних країн, вітчизняні страховики утворюють резерв незароблених премій, виходячи з повного обсягу надходжень страхових премій.

В результаті проведеного в дисертації аналізу основ для розрахунку величини резерву незароблених премій автор прийшов до висновку, що українському чинному законодавстві існує ряд положень, що потребують суттєвого доопрацювання. Так, пропонується розраховувати резерв незароблених премій - на основі страхової премії, за винятком комісійних винагород страховим посередникам. Це дасть можливість як страховикові, так і уповноваженому органу по нагляду за страховою діяльністю реально оцінити страхові зобов’язання.

Суттєвим елементом утворення резерву незароблених премій є вибір методики його формування. З огляду на те, що кожний вид страхування мас ризик, який по різному розподіляється в часі, а також, що термін дії договору страхування може значно коливатися в залежності від виду страхування, в країнах ЄС існують різноманітні підходи до визначення зароблених премій і резерву незароблених премій. На вибір тієї або іншої методики розрахунку резерву незароблених премій впливають такі чинники: рівномірність розподілу ризику; види страхування; строк дії договору страхування; збалансованість страхового портфеля; періодичність сплати страхової премії, (див. рис.2).

Згідно з законодавством України, величина резерву незароблених премій розраховується на основі метода “плаваючих кварталів” в такому порядку:

сума надходжень страхових премій в першому кварталі цього періоду множиться на одну четверту;

сума надходжень страхових премій в другому кварталі множиться на одну

другу;

сума надходжень страхових премій в останньому кварталі множиться на три четвертих;

одержані добутки додаються.

■ Розрахунок обсягу резерву незароблених премій за методом “плаваючих

кварталів” можна записати математично:

Рис. 2. Чинники, які впливають на вибір методики розрахунку резерву незароблених премій

NZP = PI * 25% + P2 * 5% + P3 * 750%, (1)

де PI - страхові премії, що надійшли, у першому кварталі, який передує звітному періоду;

Р2 - страхові премії, що надійшли, у другому кварталі, який передує звітному періоду;

РЗ - страхові премії, що надійшли, у третьому кварталі, який передує звітному періоду.

Зазначена методика не враховує термін дії договору страхування. За даних умов доцільно звернутися до досвіду країн ЄС, які використовують ефективний метод вирішення цієї проблеми. Так, в практиці страхових компаній застосовуються декілька методик визначення заробленої частини страхової премії, а також резерву незароблених премій: метод “pro rata temporis” (метод 1/365); метод 1/4; 1/8; 1/12; 1/24 “nayшальні” методи; метод 40%, 36%.

При використанні методу “pro rata temporis” обчислення незароблених премій здійснюється по кожному договору страхування окремо. Незароблена премія визначається як добуток прийнятої для розрахунку страхової премії на відношення терміну дії договору, що не минув (в днях) на звітну дату до всього терміну дії договору страхування (в днях) по такій формулі:

Рі ■ (ті - пі)

ШР =-----------------------(2)

ті

де 1\'2Р - незароблена премія по і-тому договору страхування;

Рі - страхова премія по і-тому договору страхування; ті - термін дії і-того договору страхування; пі - число днів із моменту вступу і-того договору страхування в силу до звітної дати.

На підставі визначеної величини незаробленої премії по кожному договору страхування обчислюється сумарна величина резерву. Перевага цього методу в тому, що він дозволяє страховику на будь-яку дату визначити розмір резерву незароблених премій.

Метод 1/365 є найбільше точним, проте він дуже трудомісткий. Його використання потребує чіткої організації роботи страховика. Необхідне своєчасне відображення: надходження страхової премії по кожному договору страхування; дати

укладання договору страхування; дати, коли договір страхування набирає чинності; дати йога закінчення; строку дії договору страхування. У страховиків, що укладають велику кількість договорів, опрацювання даних без використання сучасних технічних засобів, займає значний час і зусилля. Для швидкого обліку та опрацювання даних необхідно застосовувати системи програмного забезпечення.

Принцип методу 1/24 полягає в наступному: по усіх договорах страхування, що укладаються протягом місяця терміном на один рік, припускається, що страхова премія надходить в середині місяця. Отже, на кінець місяця заробленою страховою премією вважається половина страхової премії певного місяця або 1/24, а розмір резерву, відповідно, складає 23/24 страхової премії. Наприкінці наступного місяця дії договору страхування, укладеного в попередньому місяці, вважається, що договір діє половину попереднього місяця і повний місяць, наприкінці якого здійснюється розрахунок резерву незароблених премій. Тому страхова премія є заробленою і дорівнює половині розміру належної страхової премії попереднього місяця і належної страхової премії місяця, наприкінці якого здійснюється розрахунок резерву. Тобто заробленою страховою премією є - 3/24 (1/24+2/24), а розмір резерву незароблених премій складає 21/24 (24/24-3/24) страхової премії.

Іноді іноземні страховики використовують для визначення обсягу резерву незароблених премій більш простий, але водночас і не такий точний метод - метод “ 40%” і “36%”. Принцип цього методу полягає в тому, що дата укладання договору страхування не має конкретного значення і вважається, що всі договори страхування укладені в середині року, тобто 1 липня. Таким чином, резерв на кінець року повинен скласти половину нетго-премії. Водночас, для більшого спрощення розрахунку визначення величини резерву проводиться не на основі нетто-премії, а на основі брутто-премії. При цьому виходять із допущення, що витрати на ведення справи відповідно складають 20%(28%). Таким чином, половина нетто-ставки дорівнює 40%(36%) брутто-ставки. Тому резерв незароблених премій, обчислений за цим методом на 31 грудня, дорівнює 40%(36%) страхових премій, що надійшли за рік.

В результаті порівняльного аналізу бази та кожної методики формування резерву незароблених премій за даними надходжень страхових премій по страхуванню відповідальності автоперевізника перед митними органами Акціонерної страхової компанії “Остра - Київ”, дисертант дійшов до висновку, що найбільш ефективним є застосування методики “pro rata temporis”. Незважаючи на значно менший обсяг величини резерву незароблених премій, визначений відповідно до зазначеної методики їх формування в порівнянні з результатами, які отримані в процесі застосування інших методик, резерв незароблених премій відображає реальну величину страхових зобов’язань.

. Наступні питання, які розглянуті в дисертаційній роботі, пов’язані з вивченням досвіду методології розрахунку резерву збитків, які сталися, але ще не відомі. Значну увагу приділено визначенню основи для розрахунку цього резерву. Страховики європейських країн обчислюють цей резерв, приймаючи за основу декілька показників: зароблені премії; нараховані страхові премії; сплачені страхові премії по чинних договорах страхування; збитки, що трапилися у попередні періоди; кількість чинних договорів страхування; збитки, що трапилися у визначений календарний рік.

Для визначення розміру резерву збитків, що сталися, але ще не відомі по кожному виду страхування вибирається така основа, яка повинна бути стабільною, тому що різкі її зміни вплинуть на розмір резерву.

На погляд автора, індикатором закінчення страхової відповідальності страховика є зароблені премії. Зароблена премія знаходиться в прямій залежності від надходження страхових премій. Зароблена премія може бути використана для визначення розміру резерву збитків, які сталися, але ще не відомі. Але недолік цієї основи полягає в тому, що страхові премії можуть надходити нерівномірно, а ціна за страхові послуги може змінюватися в залежності від кон'юнктури страхового ринку.

Основа для розрахунку резерву збитків, які сталися, але ще не відомі -нараховані страхові премії, як і зароблені страхові премії, має також недолік. Ця основа може бути використана для розрахунку резерву збитків, які сталися, але ще не відомі, у тому випадку, якщо страховик впевнений, що страхові премії будуть сплачені. Проте, може скластися ситуація, при якій страхові премії сплачені не будуть. Відповідно договір страхування не набере чинність та страховик не буде відповідати по зобов’язаннях. Використовуючи цю основу для визначення обсягу резерву збитків, які сталися, але ще не відомі, страховик завищить свою відповідальність.

При застосуванні як основи для розрахунку резерву збитків, які сталися, але ще не відомі, страхових премій по діючих договорах страхування, виникає той же недолік, що при застосуванні основи - зароблених страхових премій.

Основа для розрахунку резерву збитків, які сталися, але ще не відомі -збитки, які сталися у попередні періоди не враховує: інфляцію; зміну в характері надання страхових послуг; частоту збитків. Використовуючи цю основу, варто робити поправку на інфляцію.

Використання як основи для визначення розміру резерву збитків, які сталися, але ще не відомі - кількості діючих договорів страхування не дає можливість вірно визначити розмір резерву. Це можна пояснити тим, що договори страхування можуть бути укладені на неоднакові страхові суми. Крім того, деякі ризики можуть

бути покриті одним договором страхування. Тому відповідальність по кожному договору страхування може бути різна, а відповідно буде різним розмір збитків. Зазначену основу можна використовувати при укладанні договорів страхування з однаковим обсягом відповідальності і терміном дії договору.

Основа для розрахунку резерву збитків, які сталися, але ще не відомі -збитки, що сталися у визначений календарний рік, має перевагу. Ця основа враховує інфляцію, зростання частоти збитків, зміни в характері наданні страхових послуг. Розмір збитків, які сталися, але ще не відомі у визначеному календарному році, забезпечує стабільну основу для визначення розміру цього резерву. Проте для використання цієї основи необхідний великий масив показників.

Підхід до вибору бази для розрахунку величини резерву збитків, які сталися, але ще не відомі змінюється залежно від сформованого страхового портфеля, часу сплати страхових премій. На наш погляд, основою для визначення величини резерву збитків, які сталися, але ще не відомі повинна бути сума зароблених премій. Варто зважати на те, що для визначення резерву збитків, які сталися, але ще не відомі, необхідно використовувати дані як мінімум - за п’ять років.

У роботі досліджені три методики визначення розміру резерву збитків, які сталися, але ще не відомі.

Аналіз методів розрахунку величини резерву збитків, які сталися, але ще не відомі, а також результатів, які отримані при їх застосуванні, свідчать про ефективність методики, яка базується на застосуванні коефіцієнтів середньовагової величини збитків, які сталися, але ще не відомі. Обсяг резерву, визначений цим методом є найбільш точним. Відповідно, він відображає достатній розмір резерву збитків, які сталися, але ще не відомі.

З метою вибору основи для розрахунку технічних резервів та методики їх формування в дисертації запропоновано систему показників фінансової надійності, які безпосередньо стосуються визначення достатності технічних резервів (загальний показник платоспроможності; показник достатності власних засобів; показник достатності технічних резервів; коефіцієнт технічних резервів; показник участі перестраховика у технічних резервах страховика; показник ліквідності технічних резервів). Вони дозволять більш точно визначити фінансовий стан страховика та прийняти рішення щодо стратегії подальшої його діяльності.

Загальні висновки та пропозиції

На основі дослідження теорії та практики утворення технічних резервів, їх ролі в забезпеченні фінансової надійності страховика в зарубіжних країнах і в Україні

зроблені наступні висновки, що стосуються теоретичних і практичних аспектів цієї важливої проблеми:

• Однією з головних передумов достатності технічних резервів є визначення складових елементів та методик їх формування. Вирішальну роль ири цьому повинен відігравати принцип пріоритетності правової форми організації страхового бізнесу. Необхідно законодавчо визначити складові елементи технічних резервів, методики їх формування, але залишити право вибору їх за страховиком.

• Актуальним на даному етапі розвитку страхових послуг, які пропонують страховики України, є введення резерву збитків, які сталися, але ще не відомі.

• Суттєвим фактором впливу на достатній обсяг технічних резервів є вибір основи та методик для їх розрахунку. Запропоновано як основу для розрахунку резерву незароблених премій приймати суми надходження страхових премій (за винятком комісійної винагороди страховим посередникам); для визначення резерву збитків, які сталися, але ще не відомі - зароблену страхову премію.

• Доцільно запропонувати страховикам практику власного вибору методики формування як резерву незароблених премій, так і резерву збитків, які сталися, але ще не відомі. При цьому при виборі методики, в першу чергу, потрібно враховувати вид страхування, строк дії договору страхування та рівномірність розподілу ризику.

• Пропонуємо запровадити розрахунок резерву незароблених премій методом “pro rata temporis” для тих видів страхування, термін дії договору яких менше року з метою більш точного визначення обсягу страхових зобов’язань та достатності технічних резервів, а також наявності інформації щодо їх обсягу на кожен день. Для страховиків, які укладають договори страхування строком на рік, запровадити методику розрахунку резерву незароблених премій виходячи з методу 1/24.

• Для забезпечення виплат страхового відшкодування пропонуємо при визначенні величини резерву збитків, які сталися, але ще не відомі, методику, яка розраховується виходячи з коефіцієнтів середньовагової величини збитків, які сталися, але ще не відомі.

• 3 метою перевірки достатності технічних резервів, вибору основи та методики їх розрахунку, пропонуємо застосовувати показники фінансової надійності страховика (показники достатності технічних резервів) визначені цим дослідженням.

Основні положення дисертації відображенні в таких публікаціях:

1. Система страхових резервів страховика. // Економіка та підприємництво: Збірник наукових праць молодих вчених та аспірантів. Вип.1,- К.: КНЕУ, 1997. - С. 155160.

2. Формирование резерва убытков и его влияние на финансовую надежность страховщика. // Финансовые услуги. - 1998. - № 3-4. - С. 52-56.

3. Визначення фінансового результату страховика від страхової діяльності (в співавторстві з Поддсрьогіним А.М.). // Бухгалтерський облік та аудит. - 1996. -№ 11. - С. 10-12. - особисто автора - 0,2 д.а. (вплив величини технічних резервів на базу оподаткування прибутку страховика).

4.Основні характеристики фінансової стійкості страховика. // Матеріали Міжнар. конф. “Європейський досвід страхової діяльності і вдосконалення її кадрового забезпечення”. - Київ: КНЕУ. - 1996. - С. 114-117.

5. Управління активами страхової компанії. // Наукові доповіді міжнар. науково-практичної конф. “Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання”. - Частина 2. - Чернівці: МКП “Склавія-94”. - 1997. - С. 1-2.

АНОТАЦІЯ

Мурашко О.В. Технічні резерви та їх роль в забезпеченні фінансової надійності страховика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит, Київський національний економічний університет, Київ, 1998.

В дисертації визначено чинники, які впливають на фінансову надійність страховика. Визначено роль технічних резервів в фінансовій надійності страховика. Визначені складові елементи технічних резервів, досліджено їх сутність та призначення. Обгрунтовано базу для розрахунку резерву незароблених премій. Проаналізовано методики розрахунку резерву незароблених премій. Запропоновано методику розрахунку резерву збитків, які сталися, але ще не відомі. Визначено показники фінансової надійності страховика.

Ключові слова: страховик, фінансова надійність страховика, технічні резерви, резерв незароблених премій, резерв збитків, які сталися, але ще не відомі.

АННОТАЦИЯ

Мурашко О.В. Технические резервы и их роль в обеспечешп финансовой надежности страховой компании. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономически; наук по специальности 08.04.01. - Финансы, денежное обращение и кредит Киевский национальный экономический университет, Киев, 1998.

В диссертации определены факторы, влияющие на финансовук надежность страховщика. Определена роль технических резервов в финансово! надежности страховщика. Определены составные элементы технически: резервов, исследовано их сущность и назначение. Обосновано базу для расчет; резерва незаработанных премий. Проанализированы методики расчета резерв; незаработанных премий-. Предложена методика расчета резерва случившихся но не заявленных убытков. Определены показатели финансовой надежност) страховщика.

' Ключевые слова: страховщик, финансовая надежность страховщика

технические резервы, резерв незаработанных премий, резерв случившихся, m не заявленных убытков.

Murashko O.V. Technical provisions and it‘s role in insurance of th financial reliability of insurer. - Manuscript.

The thesis for the scientific degree of Candidate of Economic Sciences i speciality 08.04.01 - Finance, Money circulation and Credit, Kyiv National Universit of Economics, Kyiv, 1998.

The thesis estimates the factors that have influence on financial rcliabilit of the insurer. The role of technical provisions ensuring the financial reliability of th insurer was considered. The constitutive elements of the technical provisions, it1 essence and purposes have been investigated. The base for calculation the provision for unearned premiums was substantiated. Techniques of the calculation of provision for unearned premiums have been analyzed. The techniques of the calculation of claim outstanding have been proposed. The indicies of financial reliability of the insurer ar described.

Key words: insurer, financial reliability of the insurer, technical provision; provisions for unearned premiums, claims outstanding.