Внутрипроизводственное управление промышленным предприятием в условиях рыночных отношений тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Внутрипроизводственное управление промышленным предприятием в условиях рыночных отношений"

ї'і о им

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕСОНОМГКО-ЕКОЛОГІЧНИХ

дослідам» -

На правах рукопису

. ПЕРЕСТШ Богдан Васильович

ШТРЇШЬОБИРОШИЧЕ УПРАВЛІННЯ промисловик підаршствсм В УМОВАХ ринкових ВІДНОСИН

Сявцімьвісїь 06.00.05. - Економіка, пханувшня»

організація управлінні народмті господарством та його гмуачм/промимовість/

Автореферат

дисертації иа здобуття наукового ступаю каадшддва вкоистічмж иауи

Одеса - 1933

Робота виконана в Одеському інституті народного господарства.

Науковий керівник - доктор економічних неук,

прсфесор ВАЛУ€® В.І.

Офіційні опоненти - доктор економічних наук

МАРДАРОВСЬКДО і.З. '

*• ¡кандидат моноуічнях наук ОСИПОВ В. М. .

Провідна органівяці« - Одеський політехнічний іпотитут

Захист дисертації відбудеться "-Іі." 1993 р.

о ІУ ^ годині на засіданні спеціалівоваиної Ради Д.ОІб.67.01 по аахноту дисертацій иа вдобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті проблем ринку та еконоуіко-екол'тічниг досліджень Академії наук України за адресо»: Україна, 270044 м.Одеса, Француя-ськяй бульвар, 2*.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту.

Автореферат розісланий *_ ЪО « )О^0рЛлУ^Х.і993 р;

Вчений секретар •

спчціміаоваяої Рад» '

кандидат економічних наук, ?

старший науковий співробітник \/ А / ! '

з

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

1.1. Актуальність тещ» дослішгеїшя. Народна господарство країни зазнав економічної нризн, викликаної переходом до нові« фори та методів управління. Вихід з кризи передова економічна наука бачить у скорішому формуванні ринкових відносин. З пароходом до ринкової економіки промислові ; підпризметва здобудуть реальну економічну самостійність. Підвищення ефективності їх функціонуванню багатьох випадках визначаться тим, наскільки оптимальними будуть їх організаційні форми та економічний механізм внутрішньовиробничого управління, 40 в нових економічних умовах е прерогативою самого підприємства.; •

, Установлення прямої залежності економічного добробуту під-призмства та коцного його робітника від кінцевих результатів їх діяльності повинно забезпечити постачання народному господарству необхідної кількості продукції і як наслідок - отрицания високого прибутку, чому сприяють економія ресурсів та зниження собівартості продукції. . .

Система внутріиньовіфобничого управління, яка являй собо» єдність організаційної структури та економічного механізму, булл об'єктом дг'їлідження багатьох теоретичних робіт. Підходи вітчизняних вчених до рішення одних і тих самих питань виявляться неоднозначними. В багатьох випадках висловлювться суперечні концепції про зміст пріоритетних цілей функціонування підприємств та їх підрозділів. Роз'сднєні також позиції з питання визначення госпрозрахункових; показнихів ефективності функціонування підприємств та їх підсистем.

Внаслідок'рього, у сучасній економічній літературі не досить глибоко вивчені моїливооті удосконалення організаційних та експа-

нічних фори господарчого механізму в умовах: ринково! економіки при різноманітності форм власності

Викладене визначуа вибір теми цього дослідження та обумовлю® його актуальність. ,

І 2. Мата та завдання дослідження. Метою дослідження в рої робка науковс-к,етодичних рекомендацій по удосконаленню економічного механізму вкут ішьовиробничого управління в умовах шрехо ду до ринкових віДНОСЯН. .

У зв’язку з поставленою метою передбачено рішення наступних завдань: .

- виробити загальний підхід до розвитку системи внутрішньо, виробничого управління;

- розробити принципи формування організаційно! структури внутрішньовиробничого управління;

- уточнити поняття та розглянути елементи економічного механізму управління;

- сформувати систему ціле Я внутрішньовиробничого управління

- виробити пропозиції по удосконаленню оргакизаційної стрїв

тури управління; . •

удосконалити систему оцінних показників госпрозрахункової діяльності окремих підрозділів підприємства;

- розробити цілеспрямований иахннізм матеріального стимулювання . •

- 1*3. Предмет та об’єкт дослідження’. Предмет дослідження —• економічні метод:* ЕЛУГрІтЬОВКрСбі<КЧОГО УПрвВЯІНК'ї,об’єкт- ' підприємства чорно! чслалургі? України.

1.4. Теоретичні основи та ігетояя послі слеш*. Теорестаї ю основою роботи виявлявсь ССНОБОТЮДОгйІ праці еі чизняних та

закордонних вчешгх-економістів з проблем організації уграл^іння та утворення механізму внутрішньогосподарчого розрахунку.

Для рішення поставлених завдань застосовані елементи системного, в тому числі програмно-цільового підходу, методи групування та організаційного проектування.

1.5. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягаз у тому, що:

- розроблено загальний піпхід до розвитку системи внутрішньовиробничого управління в сучасних умовах переходу до ринкової економики;

- зфориульовано принципи форігування організаційної структури внутрішньовиробничого уітргівгіотя;

- уточнимо цілі та завдання окремих підсистем внутрішньовиробничого управління підприємства; •

- розроблено пропозиції по удосконаленню організаційних структур ушзаачіння;

- поглиблено систему госпрозрахункових оцінних показників;

- вироблено методичні основи створювати цілеспрямовянного механізму матеріального стимулввання.

- 1.6. Практична значення роботи. Реалізація пропозицій тд

рекомендацій, які з у дисертації, дозволяв якісно поліпшити практику внутрішньовиробничого управління на рівні основної лглки народного господарства - промислових підприємств. Окремі положення роботи можна використати для доповнення віг-ловідиих курсів економічних спеціальностей зузів.

1.7. Впоовалваннгг результатів достідузкнд. Пропозиції, я:£І торкаються удосконалення системи госпрозрахункових оцідаих показників та системи матеріального стимуливання, запроваджено на

Керченському металургійному заводі ім. Байкова та Камш-Бурун-оькоиу комбінаті ім. Ордяонікідзе. Ряд положень дисертації використовується в учбовому процесі в інституті народного господарства. '

1.8. Апробація роботи. Основніірезультати дисертаційного дослідження викладені на республіканському науково-економічному семінарі "Самофінансування: досвід, проблеми, перспективи".

/м. Сімферополь* 10 жовтня 1969р./,Всесоюзній школі-семінарі передового! досвіду працівників служб металургійних, трубних і из-тизних підприємств Міністерства металургії СРСЗР /м. Керч, 21-22 вересня 1969р./, республіканській конферзнції "Досвід та проблеми розвитку госпрозрахункових відношень на підприємствах" /а. Севастополь, 12-14 квітня 1990р./, а такок на конференціях вчених та фахівців, які’проводилися в Рведуб-іиці Крим,

1.9. Публікації. За результатами дослідження було опубліковано 16 друкованих робіт обсягом 5,4 др.л., з яких 4,9 др.л. належать особисто автору Дисертації.

1.10. Структура роботи. Дисертація складаються о вступу,

двох розділів, списку літератури та додатків. -

2..ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

?.І- Вироблено загальний-підхід до, розвитку системи.' Розроб-лоння загального підходу пов’язане з визначенням цілей та завдань внутрішні ■> виробничого управління, обгрунтуванням вибору його об’єктів, принципів організації та іврархічності організаційної структури управління.

Реалізація загального підходу в конкретних методичних та практичних різаннях складазться у формуванні системи об’вктів,

цілей та показників внутрішньовиробничого управління, розробці організаційної структури,‘комбінуванні функцій і засобів управління; створенні пакету положень, які регламентують діяльність служби внутрішньовиробничого управлінні. Кожен з цих елементів заснований на повні!! групі процедур.

Так,формування системи об’єктів пов'язане з процедурами виявлення конкретних економічних об’вкгів та відповівша до них організаційних структур. Розроблення систем цілей передбачав , розгортання генеральної г-ета у більш конкретні, ув’язям цих цілей з снсгемоа еягаомічнік показників, організаційними структурами та необхідними функціями внутрішньовиробничого управління і т.д.

Коуплєис та послідовність ріпень, які складазть спільний процес удосконалення організації внутрішньовиробничого управління, відображені на малшку І.

Мал. I. Блок схема розвитку сиотени внутрішньовиробничого управління

. 2.2. Принципи Астату рання організаційних структур упоач-

ління. На думку автора, треба виділити слідуючі принципи:

- погодденість організаційної структури системи управління з природною структурой об’єкта управління;

- комплексність уяравлінннч відокремленими підрозділами.

. Перший принцип розвивша відомо положення про те, чо ступень складності організаційної структури управління залежить під складності об'акта управління. Оскільки система внутрішііх підрозділів підприємства, яка розглядаються в дисертації, достатньо складна, служба управління повинна відзначитися адекватно складкістп та різноманітністю.

, Комплексність управління в сучасній економічній літературі трасується,по різному. Одні автори розглядавть її як інтеграцій функціональних елементів суб’єкта управління з метоп їх комплексного вгииву на окремі сторони діяльності об’єкта, інші - як організаційну ув’язку відокремлених елементів об’єкта управління для 3(6еа печення їх узгодженого функціонуванню в напрямку досягнення генеральної м&ти.

Перший підхід вважаються най недостатньо цільним, роз'здну-ючим суб'єкт та об'єкт управління. Комплексність повинна поширюватись на них обох. Це означає рішення двох завдань:

- максимальної децентралізації всіх йунхцій управління з

передаванням їх з традиційних економічних служб до місць при-нятта рішень; -

- концентрація загального керівництва окремими підрозділами в єдиному керуючому Лоорди^вчому/ центрі, лхиП иаз нести повну відповідальність за реалізацій загальної чети.

йормузанкя організаційної структури з урас/ванням принципів

е важливою передумовою удосконалення механізму внутріашьовирої ничого управління.

2.3. Поняття економічного механізму внутрішньовиробничо^ упрвління. На думку автора, економічний механізм це сукупності взаяиопов’язаних в просторі і часу методів, які:

- стимулюють колективи на досягнення відповідних цілей, зокрема, скорочення часу розробки нової продукції, огггиміаацію обсягу та структури засобів виробництва, підвищення обсягів. виробництва та реалізації продукції;

- дають змогу встановити виробничі та інші зв’яаки між

окремими частинами підприємства, необхідні для підтримання йог* як системи у такому стані, який відповідав цілям підвищення ефективності'виробництва; •

г П0Е*нзувть розміри особистого стимулювання окремих працівників з кінцевими результатами економічної діяльності підрозділів та підприємства в цілому і таким чином об’єднують зусилля всіх ланок виробництва в справі досягнення економічних цілей.

Сукупність таких методів реалізуються в системах показник! матеріального стимулювання, госпрозрахункової відповідальності.

Організаційні структури, інформаційні систени та інші час-і.інк загальної системи управління безпосередньо не входить до економічного механізму,- хоча і в шредуковами його надійного фшкціюваиня. „ ' ' • . ‘

2.4. Економічні нілі у ¿отагуванрі організаційних структур та механізму внутрішньовиробничого управління. Аналіз існуючих на багатьох підприємствах методів і форм управління показув,

що вони суттєво стримують впровадження елективного економічного

механізму - головним чином через властиву їм функціональну, а не цільову спрямованність. Робота по удосконаленню механізму внутрішньовиробничого управління повинна бути направлена в першу чергу уЛк його цільової орівнтації.

Визначення мети підприємства як постійно діючої системи триПнято в дисертації як досягнення такого Його стануі який максимально аадовольняв потреби суспільства, зокрема, потреби надсистеци. . '

Зважаючи на то, що підривметво в цілому та його окремі підрозділи можуть мати різні цілі - наукові, технічні, соціальні, економічні та інші - в дисертації пропонуються шляхи рішення проблеми цільопокладакня стосовно до внутрішньовиробничого управління. В ній розглянуті можливі варіанти декомпозиції генеральної цілі і обгрунтовано, що найбільш ефективним в варіант формування ^дерева цілей*в-'їх'якісній інтерпретації. Пропоновано два рівні деталізації: на першому визначаються найбільш важливі цілі, на другому - вони розгортаються в окремі підцілі, які і являють собою підставу для розробки системи економш..« показників діяльності виробничих та інтіх підрозділів підприємства.

Вігходячи о того, що генеральна ціль підприємства складається в досягненні необхідних суспільству матеріально-речових результатів виробництва в умовах економії усіх видів ресурсів, на першому рівні деталізації визначені такі дві групи приорнтет-ннх цілей: І/ забезпечення виробництва засобами праці, предка-тами праці, трудовими ресурсами, виробництво продукції з необхідних обсягах, ії реалізація споживачам, З/ досягнення зкоко-мії витрат на забезпечення засобами праці, предметами пуаці, ■ трудовими ресурсами, гіе. виробництво та реалізацій продукції. •

Визначені цілі покладені в Лснову пропозицій, спр ямо ванних на удосконалення організаційних структур і економічного механізму внутрішньовиробничого управління.

■ -2.5. Удосконалення організаційних структур управління. Най-

більш сі гтеві недоліки організаційних структур, які використовуються в системі внутрішньовиробничого управління, полягають в тому, цо, по-перше, вони орієнтовані не на цілі економічних об’єктів, а на виконання окремих функцій - планування, обліку, контролю. В цих умовах неможлива чітка цільова спрямованність управляючих підрозділів, без яко! важко вирішувати економічні проблеми виробництва. По-друге, функції планування обліку, контролю, аналізу, регулювання виконуються у відокремленнях в організаційному відношенні підрозділах, що виключав можливість комплексного управління економічними об'єктами. Це веде до парале-лизму, дублювання функцій* ’втрати відповідальності за стан об’вк-тів управління, По-трете, розривається цши управління окремими • економічниіяі об'єктами, а це суттєво знижує взаємозв'язки між його функціями. Нарешті,необгрунтована їх централізація ство-

• рш гостру, інформаціііну недостатність у місцях прийняття рігнь, послабляє процес управління безпосередньо з виробничих підрозділах.

Вихід з цього становища автор бачить у використанні програмно-цільових структур, які дають можливість уникнути зазначених недоліків і якісно покращити систему внутрішньо-виробничого управління. Два типи таких'структур доцільно впровадити в-практику: постійно діючі, та тимчасові.

В дисертації розглядаються можливі варіанти формування пр т-рамно-цільоркх структур постійного фушціоггураяня.Перший перй,н'>-

ІЗ

чае інтеграцію функцій управління в единому економічному відділі

і ліквідацію самостійних підрозділів планування, обліку, фінансів, праці та заробітної плати. Сукупність функцій виконується в секто ■•'ах, орієнтованих на комплексне управління засобами праці, предметами праці, трудовими ресурсами, виробництвом продукції, реалізацією,грошовими ресурсами. Варіант буде ефективним в підприємствах середнього масштабу виробництва з відносно нескладною організаційною структурою цехів, відділів, служб.

Другий варіант передбачав, з одного боку, введення функцій планування, обліку, контролю в діяльність відділів постачання, виробництва, реалізації, фінансів та інш, з другого, - обгрунтовану їх децентралізацію в виробничі підрозділи. Варіант буде ефективним в крупних підприємствах з складною структурою виробництва та управління. '

Не зваиаючи на несхідніеть варіантів, вони вирішують головну проблему - створюють умови для чіткої цільової орієнтації організаційної структури управління. Можливості рішення структури доповнюються тимчасовими оргаїгамн управління, орієнтованими на реалізацію окремих програм.

2.6. Загальні наш токи розвинення економічного цаханізяу управління. & звичайних виробничих структурах підприємство -це сукупність цехів, відділів та служб, які реалізують окремі

• цілі в системі внутрішнього' розподілу праці. Навіть цехи з замкнутим циклом виробництва вирішують тільки частину проблем 'л ' багатоскладній його діяльності. Кокструктсгрська та техн шогічна підготовка, виробництва, матеріально-технічна постачанні'* виробниче-обслуговупання, управління - іде ті сфери, які безпосэ'Хдньо реалізують велику групу цілей і таким чином обумовлюють мояли- •

вість досягнення цілей виробничими підрозділами І ПІДПРИЄМСТВО!! у цілому.

Як відомо, в умовах глибокого розподілу та кооперації праці . окремі частини системи не мають адекватних їй властивосте1 і можливостей, дозволяючих їм реалізукіїи'вода сукупність цілей системи. Тому иіід визнати необгрунтованим використання в управлінні виробничими д'.ірозділами товарно-грошового механізму. Для них потрібен механізм* який відображує не нздумані, а реальні економічні процеси виробництва. А реальність така: цехи не вирішують, яку продукцію виробляють, не мають стосунків з зовніщ-' ній середовищем, реалізують тільки ті цілі, які пов’язані з виробництвом продукції, ефективній» витрачанням усіх видів ресурсів, економією сукупних витрат виробництва. Інші цілі їм не властиві через викладені вище обставини.

формування в таких структурах механізму внутрішньовиробничого управління, який дав змогу направити їх діяльність на досягнення властивих їм цілей, передбачав: .

- упорядкування норм витрачення усіх видів ресурсів; '

- планування і оцінку діяльності цехів по показних, конкретизуючу реальні цілі;

, - створення системи довгочасних нормативів розподілу сум

коштів матеріального стимулювання підприємства поміж усіма його підрозділами з урахуванням реальних результатів госпрозрахунком вої діяльності;

- госпрозрахункову орієнтацію визначеної групи відділів та служб т відповідні економічні цілі, які дозволять поліп- . шити становище справ у віднесених до їх компетенції сферах , діяльності;

- формування для кожного підрозділу інтегрального показника реалізації цілей за допомогою введення в нього значень тих конкретних показників, на основі яких будуються floro госпрозрахункова діяльність;

- утворення у госпрозрахункових підрозділах фондів стимулювання шляхом виділення кожному з них тізї частини спільних коштів, котра залежить від вихідних довгочасних нормативів розподілу цих коштів та значень їх інтегральних показн.лів реалізації цілей.

Така спрямованність рішень виключав' всілякі ''мовнооті, що створюють ніби-то ефективну систему внутрішньовиробничого госпрозрахунку, вона дозволяв ув’язати цілі та стимули підрозділів, реально зацікавити колективи у їх досягненні.

2.7. Система госпрозрахункових показників. Вирішуючи проблему становлення виробничим підрозділам конкретних госпрозрахункових показників, -треба мати на увазі, що вони реалізують тільки ті цілі, яяг- розглянуті в попередній частині автореферату. Відповідно до них слід виділити три групи показників: перша - це результати виробництва - обсяг і якість продукції та послуг; друга - це обсяг основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів, які викориотані на виробництво продукції; третя - витрати на виробництво, які безпосередньо залежать від підрозділів.

. В дисертації обгрунтована доцільність використання елементів госпрозрахункового механізму в управлінні діяльністю провідних відділів і сяукб. Зв’язок їх цілей з генеральною ЦІЛЛЮ під-аМйвиства може бути досягнений через такі економічні показники:

- у відділах матеріально-технічного постачрння, комплектації та інш . -

- оптимальність обсягів гапуаднкя ресураів, транспорт-

* їй -

ні, складські та інші витрати, обсяг ресурсів на складах;

- у конструкторському і технологічному відділах - витрати

засобів праці, предметів праці та трудовий ресурсів на вироблення нової продукції в порівнянні з витрата и на аналогічну продукцію; *■

- у відділі головного механіка - оптимальність складу засобів праці, витрати, пов’язані з їх утриманням та експлуатацією, витрати на ремонт;

- виробничо-диспетчерському відпілі - обсяг продукції та неоакінченого:'виробництва, витрати на виробництво, ритмічність виготовлення продукції;

- у відділі реалізації - обсяг реалізованої продукції, невиробничі витрати, обсяг продукції на складах.

2.8. Механізм матеріального стимулювання. Найбільш суттаві важелі механізму, пропоновані в дисертації, складаються в слідуючому.

Джерелом матеріального стимулювання мав бути вдиний заохочувальний фонд підприємства, який являв собою сукупність коштів, що сформована за рахунок як собівартості, так і прибутку. їх слід використовувати пляхом розподілу поміж підрозділами залежно від ступеню досягнення властивих цілей.

Базою розподілу доцільно обрати систему стабільних, довгочасних нормативів. Для утворення кожному підрозділу рівних "стартових" можливостей в основу її формування иаз бути покладена структура фонду заробітної плати, яка склеїлася на час впровад-кення механізму.

Нормативи давть можливість розподілять стимулюючі кошти паміаі підрозділами, якщо кокон о них досяг власних цілей з рів-

іти ступенем ефективності. Лло реально такг. ситуація практично неможлива, тому нормативну, базу необхідно коректувати залежно від ступеня досягнення цілей.

Коректування виконуються з допомого» інтегральних показників ефективності, відображаючих найбільш важливі результати госпрозрахункової діяльності і маючих особистості конструкції залежно від змісту їх показників.

Дня виробничих підрозділів можна використати інтегральний показник ефективності /Ко/, п якому окремі його складові /Ко,ІСя та інш/ вяступзкть як відношення фактичних значень госпрозрахункових показників до планових. Формула мав такий вигляд:

Ке » Жл£я— , '

Кф х Кч х Кв

де: Ко - обсяг виробництва; .

Кя - якість продукції;

Кф - наявність виробничих фондів;

Кч - чисельність працівників;

Кв - витрати виробництва. ,

Така конструкція інтегрального показника оріентуо цехи на підвищення результатів виробництва /значень чисельника формули/, скорочення обсягів инхернстовуззнго: ресурсів та зниження витрат виробництва /значень знаменника форігуяя/. Для посилення ваги тих чи ііших його показників в формулу можуть бути введені відповідні вореьтуші значення. Наприклад, готпни:; обсягу гиробилгзгл допоміжних цехів, зв'язаного з послугами основним цехам, м^кн-: обмежити ЗІШІЗІШЯМ ІСо рівним оптиці. Стосовно послуг ЗОЦГІВПЇН замовник?«. .'сткщ'лзтатїг їх рбпяги не доцільно, точу і г.,актувати

показі-,як не треба.

В діяльності допоміжних виробництв включно важлива значення мач виконання замовлень основних цехів, тому в інтеграль ний показник доцільно ввести коефіцієнт ритмічності.

Інтегральний показник ефективності дозволяо формувати стн мулсючі кошти в бригадах і виробничих дільницях, він конструк тувться на базі пс..азників, через які оцінюється їх діяльність його конструкція розроблена в дисертації.

Інтегральний показник слід використовувати для узагшіькш характеристики та стимулювання тих відділів і служб, діяльніст; котрих безпосередньо пов’язана з форму вашіям економічних резулі татів і цоже бути оцінена кількісно відповідний;! показниками. І дисертації розроблені інтегральні показники , які дозволяють коректувати нормативний <їонд зарабітної плати і формувати власні стимулюючі кошти в відділах головного конструктора, технолога, механіка, матеріально-технічного постачання, реалізації та іт. .

Сформовані відповідно з розглянуто» вище методикою стішу-люючі кошти цехів, відділів і служб прл необхідності збільауать СН' або змзкзуються в зв'язку з задоБІлькенннм внутрішньовиробничих госпрозрахункових санкцій. Цэ може бути досягнено трьома шляхами: •

- виключенням сум з витрат виробництва підрозділів, які

понесли матеріальні витрати, та вклшенняа їх у вгнати підрозд: лів, які ь цьому повинні; , •

- виключенням сум з витрат підрозділів, які понесли витрати, та змєньешшям стимулюючих коштів підрозділів, які в цьому повинні;

- виключенням сум з витрат підрозділів, які понесли виграти, та включенням їх у загальиогосподарські витрати.

3. ПУБЛІКАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

1. Якою мав бути контрольно-ревізійна олужба./Б.В.Пзрес-тюк та ін./ //Бух.облік. 1968, № 2 с,27-29 - 0,1 др.л.

2. Перестюк В.В. Змагання та облік //Бух.облік. 1938,

№ б, 0.43-44 - 0,05 др.л.

3. Алтер Я., Перестюк Б. Премія чи привид // Екок.галета.

1988, № 41, с.8- 0,1 др.л. .

4. Впровадження госпрозрахунку на підігриамстві /Б.В.Перестюк/ /Днформ. листок Кримського МТЦНТІ, І? 88-0098, 1988

- 0,14 др.л.

5. До питання калькулювання собівартості иеталопродукції /Д.І.Вайсман, Б.В.Перестюк, А.І.Ковальов, С.С.Аптокар/

//Сталь, Х989, № 10, с.92-96 - 0,о др.л. .

6. Госпрозрахунок на заводі /Б.В.Перестек// Інформ.листок Кримського ІГЩЦТІ, № 09-0097, 1984 - 0,14 др.л.

7. Аренда - модель на завтра /Б.В.Перестюк // Інформ листок Кримського МТЦНТЇ ,'Г- 89-0024 //, 1989 - 0,14 др.л.

. 8. Перестюк о.В. Госпрозрисунок, практичний досвід освозк-

ня. Симферополь, Тазріч, 1990, 48с. - 2,61 др.л.

9. ІЦе раз про суперзчність другої моделі госпрозрахунку /ІБ.В.Перестюк// Економічні науки. 1990, № 2 с.121-123 - 0,2др.л.

10. Парестюк Б., Орлоз А. Складний шчх //Г сподарство та право. IS90, № 5 с.29-35 - 0,35 др.л.

ІІ_ Аренда: законодавчий иіт прийнято, неясність зтли-шавться /Б.В.Перестюк// Економічні науки. Ї990, .V 7 с.137-138

- 0,2 др.л.

12. Аренда: крок вперед чи назад? /Б.Перестоя// ЕКО, 1990, № 7, с.137-139 - 0,2 до.л.

13. Колективна власність в Умовах арндаих підношень /Б.О.Пэресткж// Інформ листок ласток Кримського МТЦНТІ,

» 90-0092, 1990 - 0,13 др.л. ■

14. Перестш Б. Про арендиі відношення: парші підсумки //Економіка Рад.України, 19Э0, № 12 с.56-61 - 0,5 др.л.

15. Нормативний метод утворення фонда оплати праці /Б.В.Перестюк// Інформ. дисгок Кримського ЫТЦНЙ № 0006-91, 1991 - 0,12 др.л.

' 16. Акції в умовах арендних відношень Б.В.Порестюк//

Інформ листок Кримського МТЦНТІ, !? 0007-91, 1991 - 0,14 др.л.

Підпивано до Г 60x64 1/16 обадр ^ ЛІ"?

3«мові«нмл 9 ^ Тиоам /СО примірникіа. Вігділ опер* ти»-

мої зддігрдфі! ОІпГ. 270100, цуж, РідянсьхоІ Армії,8