Эколого-экономические факторы интенсификации общественного воспроизводства в условиях формирования рыночных отношений тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Эколого-экономические факторы интенсификации общественного воспроизводства в условиях формирования рыночных отношений"

РГ6 од

2 1 !ІІ0Г|К,|ЙЗЬКІ!ІГ? УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЧУЛ1АЧЕНКО

Ольга Григорівна

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧН1 ФАКТОРИ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ВІДТВОРЕННЯ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 08.00.01 — політична економія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічнії?! наук

Кк'г'е — 1993

Робота виконана на кафедрі економіки природничих факультетів

Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник — кандидат економічних наук, доцент Євтушевський В. А.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,

чден-коресиондент Української Екологічної

Академії наук Паламарчук В. О.

. кандидат економічних наук,

завідуючий сектором охорони природи Президії Академії наук АН України Волошин В. В.

Ведуча організація — Український Державний аграрний університет.

Захист відбудеться « » 1993 року в год.

на засіданні спеціалізованої ради К.068.18.04 по захисту дисертацій в Київському університеті ім. Тараса Шевченка за адресою: 252017 м. Київ, ГСП, вул. Володіширська 60, аудиторія 324.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій, бібліотеці Київського університету ім. Тараса Шгвчеика. '

Автореферат розісланий « » року.

/

Вчений секретар^

спеціалізованої ради,

кандидат економічних наці:, доцент

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Екологічна проблема соціально- економічного розвитку на сучасному етапі стае всё більш вадливою.

І якщо раніше людство відчувало локальні і регіональні екологічні кризи, які могли прйвести до загибелі будь-якої цивілі-зацїї, але не суперечили подальшому прогресу суспільства в цілену, то нинішня екологічна ситуація характеризується глобальное екологічної) кризоп, оскільки сучасна людина руйнує механізми цілісного функціонування біосфери в планетарному масштабі.

Аналіз сучасної екологічної ситуації приводить до висновку, що загострення суперечностей міх людиною і навколишнім середовищем викликане посиленням антропогенного тиску на середо-еищє при суттєвій відмінності стратегії людської природозмінної діяльності і механізмів розвитку екосистем. За оцінками експер-тів-екологів, масштаби наслідків забруднень такі, що навіть при різкому скороченні о6сягів_шкідлиеих викидів не слід чекати швидких позитивних змін, оскільки ідуть довгострокові процеси, зумовлені генетичними змінами, негативною реакцією екосистем на забруднення. Україна належить до районів з високою ступінню освоєнності території і її ресурсів, еисокою компактністю населення, а такоя високим рівнем концентрації промисловості і сільського господарства. В багатьох регіонах має місце, гостра екологічна криза, яка поглиблюється і охоплює все більші території, а в майбутньому може перерости у загальну еколого-економічну катастрофу.. Погіршується здоров'я населення, скорочується тривалість життя. Так, за даними українсько-канадської групи екологів, у 1964 році середній вік чолоеіків в Україні був 67 років, а у 1980-х роках знизився до 63-х років; середній

г

вік жінок знизився за такий яв період на 4-6 років- Це нижче: у чоловіків на 7-8 років, у жінок на 4-6 років, ніж у високо-розвинених країнах. За тривалістю життя Україна посідає 32 місце у світі. - . .

Деградуюче -та втрачаюче якісні характеристики під впливом забруднення навколишнє середовище негативно впливає і на теши росту і ефективність народного господарства. Б такому середовищі значно погіршуються виробничі відносини по всім параметрам. Крім того, ми маємо досить обмежений, технологічно'І структурно недосконалий виробничий потенціал, який створює велику техногенну нагрузку. Багато основних галузей промисловості /вугільна, залізорудна, металургія/ в результаті зношення матеріальної бази споживають набагато більше ресурсів, чим це оптимально необхідно. На протязі останніх років річний об'єм видобутку мінеральної сировини в Україні складав І млрд.тон, а гірничої маси-3 млрд.тон, тобто з розрахунку на кожну тону мінеральної сировини видобувається 3 тони породи. Тільки 5-8 % компонентів мінеральної сировини використовується для виробництва готової продукції, а решта ідуть у відходи. .

Реформування народного господарства, спроба* переходу до _ ринкової економіки проходять в умовах тяжко: кризи як в Україні, так і в інших державах колишнього СРСР, Для України це спричинено ще й залежністю економіки від енергетичних ресурсів інпих іфаїн. Для того, щоб вийти із такого становища, необхідно повернути економіку на інтенсивний шлях розвитку. Інтенсифікація суспільного виробництва безпосередньо передбачає'такий тип соціально-економічного розвитку, який забезпечується найбільш дос^ коналим і ефективним способом: об’єм технічних засобів росте

з

Веидиє в.'.поріснянні з об’ємом використовуваних трудових і природних ресурсів, об’єм яких, в свои чергу, росте повільніше випуска продукції.Такий непропорпіональний ріст виробничих ресурсів забезпечує умови для розвитку продуктивних сил і удосконаленню іх територіальної організації з метоп збереження і відтвореннс природного середовища для фізичного і духовного розвитку людини. Система "суспільство - людина" повинна функціонувати безконфліктно, що ви* пливає іа двуединої сутності лидини як соціальної і біологічної істоти. Руйнуючи природу,людіша тим самим руйнує себе як частину природи. Тему" всі ті методи, які закладені в систему інтенсивного господарювання,повинні забезпечувати не тільки економічний, аЗе і соціальний аспект.Непомітність соціальних форм ефекту сприяла поступовому витісненню цієї категорії із області "чистої економіки"

• ' , *

і щоб підняті ії статус, необхідно грунтовно проаналізувати есю систему соціально-економічних приорітетів.Передусім це стосується традиційного поділу галузей промисловості на групи ”А"і "Б". Тепер вже, очевидно, не існує в чистому вигляді "виробництва засобів виробництва", оскільки, поповнюючи зепас останніх, це ж виробництво негативно впливає на.баланс і якість природних ресурсів, тип самим заїдаючи прямих збитків споживанню. Другими словами, відтворюючи рукотворні елементи життєдіяльності людей, ми одночасно по-гіриуємо природні умоеи їх існування. При умоеі дотримування нора природокористування, запобігання забруднення і покращення стану навколишнього сереаовшца господарська діяльність в таких галузях виробництва являється одночасно актом ЕІдтЕорення і засобів виробництва, і предметів споживання V вигляді чистої ЕОЦИ, повітря ? т.п. Таким чином, інтенсифікація суспільного відтворення кає чітко вкрадений соціально-екологічниа характер.

1*-922»

В першу чергу, не відноситься до заходів по екологізапії виробництва, яка грунтується на впровадженні мало- і безвідходних технологій, на економії природних?ресурсів, на ефективному використанні промислових відходів і вторинної сировини і т. д. По суті, еколо-гізаиія виробництва повинна стати елементом його інтенсифікації. Сьогодні стає очевидною необхідність врахування екологічних факторів при прийнятті господарських рішень. Еколого-економічні оиінки повинні стати обов’язковими в системі економічних розрахунків, проектних обгрунтувань, матеріальних стимулів.Вирішення таких завдань, як відвернення забруднення біосфери і раціонального їокористання природних ресурсів, можна здійснити тільки шляхом організації виробництва з врахуванням екологічних обмежень і розумного управління всією економічною діяльністю, шляхом прогнозу-ьанкя прями?' і побічних наслідків рішень, які приймаються.

Слід враховувати, що в сучасних умовах формуються ринкові відносини, що вносять свої аспекти в екологічну проблему. Ринкови механізм розширює межі прибуткових вкладень в збереження природних ресурсів з зростанням їх дефіцитності, чим і пояснюється досягнення країн з розвинутою ринковою економікою в галузі зниження природоємкості суспільного виробництва. Разом з тим, екологічні блага по своїй природі являються колективно споживаними : ца відміну від інших ресурсів вони або доступні всім, або, в кінцевому результаті, недоступні нікому. Тому закономірно, що з 60-х років по мірі загострення екологічних проблем у всіх індустріальних країнах почали створюватися і посилюватися, централізовані адміністративні системи управління охороною навколишнього середовища. Спочатку пі системи базувалися перш за все на законодавчому обмеженні шкідливих впливів на природу, державному нормуванню і конт^

ролю за такими вплигали і використанні різного роду санкцій до порушників природоохоронного законодавства, державному субсидуванні природоохоронної діяльності.

Одначе, по мірі зростання витрат на охорону навколишнього со-редоЕИда почала вияелятися іх мала ефективність, низька ступінь сприймання досягнень НТР, недостатність "силових" методів охорони природи і необхідність їх підкріплення системою економічного стимулювання. На порядок дня стала задача зміни існуючої адміністративної системи управління охороною природи в комплексні адміністративно-економічні системи. Відмінна риса таких систем - широка використання економічних регуляторів .для заохочення підприємницьких ініціатив в с±>ері охорони природи при збереженні і закріпленні державного контролю і нормування в пій сфері. Правда, і в цьому випадку дерхавні і урядові структури не намагаються робити більше, чим це диктується інтересам! ринкової економіки; цоб на деформувати ринкових саморегулюсмих процесів. Результатом такої деформації може бути падіння темпів росту ефективності виробництва, виникнення диспропорцій і т.п. А це в майбутньому негативно відобразиться на вирішенні соціально-економічних, науково-технічних і, звичайно, екологічних проблем.

В сфері природоохорони ринковий механізм ЗЕУЯУЄТЬСЯ до вибору найбільш економічних і надійних засобів досягнення екологічних імперативів. Встановлення а цих рівніє. їх динаміка і розподіл мі а реципієнтами /групами населення, природними об»єктамл/ - задачі, які вирішуються з допомогою адміністративних методів управління. Разом з тим, ефективне вирішення них завдань виявляється немоалд-рим без розвитку спеціальних економічних механізмів досягнення .>г екологічних цілей.

2-9220

б

Б таких умовах завдання управління розвитком суспільного виробництва полягає в виборі оптимальної стратегії економічного росту, виваженої по темпах прискорення науково-технічного прогресу, темпах змін нагрузки на природу, тобто в Еиборі стратегії накопичення як основного джерела економічного росту. При цьому необт хідно враховувати, що в умовах формування ринкових відносин функції управління у значній мірі переходять до господарських ланок. Роль держави зводиться до створення мотиваційного механізму.

Проблеми природокористування, впливу еколого-економічних факторів на темпи і пропорції суспільного виробництва в ті? чи іншій мірі розглядали такі вчені як Балацький О.Ф.,Веснін В.Р., Гофман К.Г., Іванух Р.,Капп К.У.,Коммонер Б.,Лемешев М.Я.,Лукі-нов І.,Мінц А.А.,Мельник~Л.Г.,Олдак П.Г..Паламарчук В.0.,Палмі-зано Д.,Сахаєв В.Г.,Солоу А.Р.,РеРмерс Н.Ф.,Степанов В.М.,

Сміт Ф.Л. Дрегобчук В.М.,-.Туниия Ю.В.

Незважаючи на наявність великої кількості літератури в різноманітних областях теорії охорони навколишнього середоЕИца і природокористування, деякі аспекти проблеми залишаються дискусійними і невирішенними. До таких проблем відносяться:

І/ в умовах взаємодії адміністративних та ринкових елементів господарювання необхідно раціонально розподілити повноваження між державою і господарськими ланками в реалізації природоохоронної діяльності;

2/ визначення частки суспільно необхідних затрат на проведення ресурсозберігаючих і природоохоронних міроприєметс;

З/ включення еколого-економічних оцінок в систему господарських розрахунків;

4/ еиділєнкя частки окремого джерела забруднення в загальній сумі збитків.

Виечєння наукових розробок показало, що існує необхідність всебіч ного дослідження проблеми впливу еколого-економічних факторів на суспільне виробництво. В публікаціях розкриваються різноманітні аспекти цих проблем, одначе, як правило, з позицій галузевих наукових дисциплін.

Предметом дослідження дисертаційної роботи е: роль природних факторів в інтенсифікації суспільного розвитку, сучасне виробницт ео як функціонування складної еколого-економічної системи, створення дієвого механізму природокористування в умовах зародження ринкових відносин на прикладі України.

Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, цоб на осно* ві різноманітних підходів до прблеми виявити взаємозв’язки еколо-го-економічних факторів з темпами і пропорціями суспільного відтворювання народного господарства України в умовах формування рин коеих відносин, а також оптимального поєднання адміністративних і ринкових регуляторів охорони навколишнього середовища і рапіональ ного природокористування.

Досягнення поставленоі мети можливе при вирішенні наступних задач :

- дослідження ноеого об’єкту управління - "еколого-економічної системи", ії місця в системі виробничих відносин;

- виявлення основних факторів, які безпосередньо впливають на ступінь еколого-економічної спеціалізації регіону;

- дослідження економічних стимулів природоохорона і раціонального природокористування;

- з’ясування специфіки виробничих відносин в сфері природокористування.

:Іа\ковоо базою дослідження послухали праці класиків еконо-

2*-022в

нічної науки, а такш широке коло спеціальної, в т.ч. довідкової літератури по проблемі дослідкення. Інформаційною основою дисерта ційного дослідження стали республіканські збірники статистичної звітності, дані Ради по еивчєшш продуктивних сил України. Міністерства охорони навколишнього природного середовица, Деркавного управління Мінприроди України по місту Києву.

Наукове новизна полягає в сдідувчому:

1. Встановлені характерні особливості е функціонуванні пасивних ї активних по.відношення до вирішення екологічних проблем господарських структур в умовах формування ринкових відносин.

2. Обгрунтовано створення цілістного економічного механізму,який базувався б на єколого-економічному районуванні України.

3. Зроблено і обгрунтовано висновок про необхідність створення економічної бази для незалежної екологічної експертизи найважливіших науково- технічних і економічних проектів.

4. Зроблена спроба аналізу співвідношення позитивної і негативної котивапії природоохоронної діяльності в умовах формування ркнкови■

ВІДНОСИН. :

5. Запропоновані окремі положення по удосконаленню механізму економічного стимулювання охорони навколишнього середовица і раціонального природокористування.

Апробація дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на Всесоозній науковій конференції: "Перестройка, кокпыэтер, общество"/ м.Москва,1990 р./; регіональній науково-практичній конференції: "Социальные и экономические условия и последствия перехода к рыночной экономике”/ м.ДніпропетроЕСьк,1991 р/ республіканському науково-практичною» семінарі: "Економічний механізм природокористування і охорони навколишнього природного се-

редовищ в умовах переходу економіки України до ринкових відносин /м.Івано-Зранківськ, 1992 р./; були обговорені і схвалені на засіданні кафедри економіки природничих факультетів /травень, грудень 1992 р./.

По результатам виконаних дослідяень опубліковано 4 роботи загальним обсягом ІД друкований аркуш.

Структура роботи:

Вступ.

Глава І.

§ І.

§ 2.

Глава 2.

Глава 3.

§ І.

§ 2.

Висновки. .

Короткий зміст дисертації. В вступі обгрунтована актуальність теми, визначені ціль, задачі, предмет і об'єкт дослідження, сформульована наукова новизна і практичне значення роботи.

В перяій главі роботи визначені поняття і розкрита суть природних факторів відтворення. Проаналізовано відмінність міх природ- •

Методологічні аспекти дослідження еколого-економічних факторів суспільного виробництва.

Природні фактори суспільного відтворення як об'єкт соці ально-економічного дослідження.

Виробничі відносини в сфері природокористування в умоц*. вах створення ринкового механізму. '

Вплив еколого-економічних факторів на темпи і пропорції суспільного виробництва. ■

Удосконалення господарського механізму природокористування на сучасному етапі.

Макро- і мікрорівнеЕІ аспекти охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів. .

Розвиток економічних стимулів природоохорони.

3-922-в

ниы елементом і відповідним видом природного ресурсу. Показані розроблені економічної) теорією і освоєні господарською практикою методи вартістної оцінки природних ресурсів, досліджено ресурсний, асиміляційний і рекреаційний потенціал України і ефективність його використання. На основі аналізу суті природокористування визначено, що в сфері природокористування виробничі відносини повинні орієнтувати господарські ланки на економічно ефективне використання природних систем при умовах іх збереження, і повинні будуватися на основі інтегральних еколого-еконо-мічних принципів. В дослідженні показано, що іменно динаміка екологи-економічної рівноваги являється предметом політеконо-мічного аналізу виробничих відносин, які змінюються під епливом вимог збереження рівноваги між індустріальним розвитком суспільства і біологічною стійкістю оточуючого людину природного сере-довища.-У першій главі показано різницю між пасивними і активними по відношенню до вирішення екологічних проблем господарських структур, а також у якому співвідношенні ні структури присутні присутні в економічній системі України.

В другій главі проаналізовано економічні проблеми нового бачення екології; основні риси виробничих відносин, характерні для соціально-економічних систем з вектором еколого-економічного оптймуму. Продемонстровано, як включення екологічних благ в систему враховуючих цінностей /матеріалізація так називаємого "соціального ефекту"/ .жімае питання про нульовий ріст.,

На основі фактичних матеріалів проаналізовано структуру промисловості України. Проведений аналіз показав, що ії індустріальний комплекс переобтяжений капітало-.матеріало-,природо-і енергоємними видами продукції. Постійно знижується ефект ії

функціонування. Нинішня економічна ситуація ускладнюється ще й тому, що основні виробничі фонди народного господарства України сильно фізично і морально зношені. І в умовах напруженнозті відтЕорювального процесу, монополізму господарчих одиниць, руйнування економічних зв’язків, енергетичної залежності від інших країн структурна перебудова більш менш великих розмірів затримується. Виходом із такої ситуації може стати створення такого господарчого механізму, який би базувався на заохоченні власників виробничої частини багатства розширювати використання вторинної сировини, раціоналізувати процеси-використання ресурсів.

В третій главі розглянуті питання розподілу повноважень між державою і підприємствами в реалізації природоохоронної діяльності. Проведено групування методів і важелів управління природоохороною: тих, які на сучасному етапі використовуються, а також тих, що можуть використовуватися б господарській практиці в перспективі. Показано різні підходи відносно питання державного екологічного регулювання. Запропоновані окремі положення щодо вдосконалення механізму природокористування в умовах незадовільного економічного стану та зародження ринкових методів господарювання..■ •

В заключній частині дисертації викладені основні висновки і пропозиції по результатам виконаного дослідження.

II. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

!іа жаль обсяги автореферату не дозволяють еисвітлити грун-ТОЕНО есі проблеми'розглянуті в роботі, тому зупинимося на основних положеннях.

3*_922В

При визначенні природних факторів як'об'єкту соціально-економічного дослідження слід враховувати, що основною особливістю розвитку продуктивних сил на сучасному етапі являється поступове стирання межі міг природними ресурсами і природними умовами. По-перше, виростають масштаби використання природних факторів в якості природних ресурсів, в результаті чого фактор, який раніше відносився до природних умов, нині перетворився Б природний ресурс. По-друге, значно виростає кількість функцій, виконуемих одним і тим ке природним фактором Б якості природного ресурса. По-третє, значення для людини окремих видів копалин та інших ресурсів змінюється на окремих стадіях суспільного розвитку. . ■ -

В роботі запропонована класифікація природних факторів відтворення: -по їх відношенню до функцій, які вони виконують; .

- з точки зору їх власних розмірів /як величина ресурсу впливає на відношення мін людьми, які виникають в процесі використання/;

- в залежності від відношення до процесу задоволення потреб лю-

дини. На відміну від таких факторів відтворювального процесу,як, наприклад, жива та уречевлена праця, невідновлювані природні фактори являють собою єдиний невідтЕорювальний поеністю елемент виробництва. ’ • - ' • '

Причини,які привели до загострення' еколого-економічної ситуації в Україні можна умовно об'єднати в три групи: особливості історичного розвитку колишнього СРСР і України в тоцу числі; причини, породжені командно-адміністративним типом організації економіки; загальноекономічні причини, які характерні для усіх . країн. Б цілому грунтовний аналіз еколого-економічного потенціалу Україна Ейшгае обов’язкового врахування слідуючих моментів:

- протиріччя між суспільством і природою все більше загострюються: забруднення навколишнього середовища переплітається з дефіцитом енергії, мінеральної сироЕини і продовольчих товарів;

- практика світового господарювання показала, що ні ринкові, ні командні принципи не створюють адекватних передумов для розв’язування протиріччя між суспільством, людиною і середовищем

ії існування. Тому не випадково протиріччя отримало форму кризи;

- порушення рівноваги між виробництвом і навколишнім середо-довищем відображає граничний рівень протирїчь сучасного*науково-технічного прогресу.

Ці нові умоеи потребують докорінних змін в формах і-кетодах господарювання. В першу чергу це відноситься до включення усіх без винятку.природних ресурсів в систему економічних розрахунків. Що стосується вартістної оцінки природних ресурсів, то економічна теорія і господарська діяльність давно відпрацювали методи такої оцінки. .

В дисертації, на основі узагальнення різних підходів, робиться висновок, що в системі "людина-природа" осноеним об’єктом дослідження являється не еплив суспільства на оточуюче'природне середовище, а процеси, породжені оберненим зв’язком -впливом зміненої людиною природи на економіку. В результаті господарської діяльності людей загострюється протиріччя між двома потребами: розвитком виробництва і збереженням нормальних умов життя людей. Загострення цього протиріччя зв’язано з формуванням екологічних МЄЖ'Р03ЕИТКУ виробництва і появою нової закономірності: об’єктивної необхідності відповідності продуктивних сил загальним умоезм збереження природного середовища. Продуктивні сили суспільного виробництва повинні відповідати

14 ,

вимогам раціонального використання і охорони природних ресурсів. Виробничі відносини в сфері природокористування ЕХОДЯТЬ в систему виробничих еідносин соціально-економічного чи конкретно- економічного рівнів. Де означає залежність еідносин природокористування від існуючих фори власності та конкретних форм господарського механізму. При цьому виникають нові вимоги до самих виробничих відносин: через відшвідність екологізованим продуктивним силам виробничі відносини повинні відповідати загальним умовам збереження природного середовища.

На основі проведеного аналізу робиться еисновок, що найбільш теоретично обгрунтованим являється визначення природокористування, як сукупності продуктивних сил, виробничих БІДНО-, син і відповідних організаційно-економічних, форм і установ, зв'язаних.з первинним привласненням людиною об’єктів навколишнього природного середовища. Відмінною прикметою есього цього комплексу відношень являється безпосередній контакт з природними ресурсами, природними силами і процесами при умові нероз-. ривності їх зв’язків з природним середовищем, в діалектичній єдності з яким вони створюють продуктивні сили. ' '

Дисертант виходить з того, що "еколого-економічна- рівновага" мас на увазі таке співвідношення структури суспільного виробництва і темпів його розвитку з природним потенціалом,яке б забезпечувало б можливість функціонування розширенного суспільного відтворення і збереження його природних передумов. Економічні підсистеми можуть бути пасивними і активними в вирішенні екологічних проблем. Пасивне пристосування полягає в тому, що суспільство іде як-би "на прив’язі" у природних руйнівних сил: закінчився той чи інший ресурс, виробництво без есяко.ї. внутрішньої перебудови просто закінчує випуск продукції. Це

екстенсивний шлях розвитку, в результаті якого консервуються старі економічні відносини. Активні по своєму відношенню до екологічних підсистем економічні підсистеми перебудовуються таким чином щоб не вступати в протиріччя з природними силами, і ефективність їх функціонування не тільки не падає, але і зростає.

На прикладі України показано, як складна екологічна ситуація, яка формує в рамках еколого-економічної системи природні руйнівні сили, впливає на економічну підсистему. Б масштабах України об’єм відходів видобувної, енергетичної, металургійної промисловості по мінімальним оцінкам досягає 12 млрд.т і продовжує щорічно виростати приблизно на 1,7-1,9 млрд.т. Виснажуються невідновлювані мінерально-сировинні ресурси, інтенсивно забруднюється грунт і водоймища, есє більшою кількістю хімічних сполучень насичується повітряний басейн. У 1936-1990 роках е повітряний басейн всими джерелами забруднення було викинуто, більше 80 млн. т шкідливих речовин. Стан забруднення атмосферного повітря досягнув критичного РІЕНЯ у всіх 55 містах і промислових центрах України, де ведуться спостереження. Положення ускладнюється тим, що із року в рік значна кількість придбаного підприємствами пилогазоочистного обладнання не встановлюється,- а накопичується на складах. За. данини Міністерства статис-' тики України на І січня 1991 р. кількість такого обладнання склала 907 одиниць на суму‘5,4 млн.крб. Велику тривогу викликає стан зберігання, транспортування і використання засобів хімізації сільського господарства. В багатьох господарствах склалася неблагоприємна ситуація з зберіганням і утилізацією невідомих, заборонених і непригідних для використання добрив і хімі-

катів. В Україні накопдено 12 тис.т непригідних і заборонених до використання пестицидів. ' . '

Погіршення якості навколишнього середовища в Україні в значній мірі пов'язано з структурою економіки, методами господарювання в, так називаємих, екокризових промислових регіонах. До таких регіонів відносяться території, де в наслідок надмірної концентрації населення, урбанізаційних зон, виробництв галузей Еажкої промисловості, незбалансованого використання природно-ресурсного потенціалу спостерігається супервисока техногенна і антропогенна нагрузка, що привело до виникнення стійких

л

неблагоприємних змін е екосистемах, значного рівня захворювання населення внаслідок токсації, деградації природного середо-ЕИі^а. . ' ' ’

Вдосконалення виробничих відносин природокористування пов’язане з зміною господарського механізму з урахуванням введення в його дію елементів ринкового регулювання. Більш конкретно пі проблеми розглядаються в третій главі.

В .другій главі: "Вплив еколого-економічних факторів на темпи і пропорції суспільного відтворення" показано, що тривалість циклу- відтворення залежить від забезпеченності природними ресурсами і іх раціонального використання: по-перпе, достатня кількість природних ресурсів дозволяє постійно постачати виробництво ПерЕИННОП сировиною і енергією;по-друге, дозволяє вивільнити ресурси для інтенсифікації і розширення виробництва. Вплив природного середовища на процес відтворення засобів виробництва не обмежується пасивною функцією джерела ресурсів; активно гплиьаючи на пролукгиині сили, природне середовище -являється фактором, ЯКИЙ ЕИЗИЕаЄ якісні зміни в процесі БІДТВО-

рення засобів виробництва. Саме природний Фактор накладне на продуктивні сили ті обмеження, які стримують іх кількістний ріст і стимулюють якісні зміни і е продуктивних силах і е виробничих відносинах. Система виробничих відносин природокористування повинна бути підпорядкована цілесообразності суспільного розподілу праці, принципам раціонального функціонування продуктивних сил. ■

Зараз, коли у відношенні більшості елементів природи, натуральне відтворення замінено економічніш, затрати на збереження і покращення природних ресурсів майже у бсіх країнах ростуть набагато пеидшє, німе загальні капітальні вкладення і національний доход. Ці затрати не слід сприймати просто як неминучу плату природі за ту шкода, яку ми їй нанесли. Виділяючи все більше засобів на природоохоронні заходи, суспільство створює умови для прискорення свого розвитку. Значення раціонального природокористування підвищується не тільки з точки зору затрат на нього, але і з точки зору корисної віддачі від цих затрат для суспільства. Звідси вігаикає дуае Еажлива проблема розробки довгострокової стратегії екологізації суспільного виробництва. Нова технологія повинна відмовитися від виробництва продуктів і виробів, які в процесі ВЗШЕаННЯ, чи після нього не монуть бути освоєні навколишнім середовищем. Екологічні обмеження розвитку виробництва стають об’єктивною необхідні сто. *

. В умовах нестабільності економічних процесів, розвитку приватного підприємництва, необхідно переглянути багато виробничих програм для того, щоб наділити ресурси на пошуки огстіму-ііу в Ейрішенні економічних і соціальних проблем. Державі слід

зважено підходити до фінансування збиткових підприємств, особливо тих, які забруднюють навколишнє середовище. Основну частину коштів потрібно направляти на розробку маловіцходної і безвідходної технології. На першому етапі такого розподілу економічних, можливостей слід чекати спаду виробництва. Це не набагато погіршить економічну ситуацію /вона складка в силу інших причин, пояснюваних нашим минулим командно-адмінізтратиЕНИМ розвитком і нинішніми недосконалими методами господарювання/, але дасть можливість нагромадити кошти на фінансування прогресивних галузей, розробку комплексних програм. Неможливо омти-мізувати систему по двох несумісних критеріях. В напій економічній політиці це називається "складністю оптимального вирішення", бо з одного боку продовжується зростання потреби в еле-

у

ктроенергії, а з другого - тим, що на сучасному етапі намічається зміна структури топливо- і енергозабезпеченності республіки. '

Стратегія розвитку продуктивних сил України повинна передбачати розробку і ЕпроЕадаєння Генеральної схеми охорони • природи і раціонального використання ії ресурсіє, створення загальнодержавної природоохоронної системи і еколого-економіч-ної експертизи проектів нового будівництва, вдосконалення розташування галузей промисловості і сільського господарства з врахуванням екологічної ситуації, яка склалася в Україні.При цьому пріорітетне значення повинен мати розвиток еидів діяльності, які б дозволили в багато разів зменшити споживання енергоресурсів, значно б збільшили кількість робочих місць при очікуваному і нинішньому безробіттю.

Структурно- інвестиційна політика, направлена на перебу-

дову економіки, яка забезпечить її ресурсозберігаючий характер і спроба перейти до ринкової інфраструктури, сьогодні могли б бути більш успішними при умові залучення іноземного капіталу. Але при використанні іноземного капіталу в умови договору необхідно включати зобов’язання по впроЕадженш передових, екологічно чистих технологій.

Третя глава присвячена проблемам вдосконалення господарського механізму природокористування в умовах переходу до ринкових методів господарювання. Питання полягає в тому» які завдання в області охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування поеинні вирішуватися на рІЕнї державних органів і які віддати господарським ланкам. Існує безліч думок щодо співвідношення централізованих і ринкових методів захисту навколишнього середовища. Проаналізувавши їх, автор схиляється до думки, що механізм природокористування не може бути тільки адміністративно-управлінським. Державні ланки повинні створити мотиваційний механізм охорони навколишнього природного середо-Еища і раціонального природокористування, але ні в якому разі не брати на себе всіх функцій по екологічному управління.

Навіть зараз, коли так багато зроблено в сфері охорони навколишнього середовища /створено Міністерства охорони навколишнього природного середовища, працює екологічна експертиза, подекуди діють елементи економічного механізму природокористуД вакня, з’явився ряд суспільних організацій "зеленої" напраЕЛен-ності/ реальних досягнень майне немає. Відповідь на ге запитання заключається в тому, що у нас немає коптів ні для перебудови Еиробнттв високої токсичності; ні для структурної перебудови економіяи;ні для будівництва природоохоронних об’єктів, а

також не задіяні стимули природоохорони на мікроекономїчноцу рівні. В умоєах, коли б нашій країні почала відроджуватися при Батна Еласність, необхідно, враховуючи перевагу "пізнього розвитку”, будувати цілістний механізм екологічного регулювання економіки, віддаючи перевагу економічним регуляторам. Приватний бізнес і дерааЕНІ підприємства повинні нести всі витрати по компенсації збитків від використання ресурсів та запобіганню забруднень. При цьому, звичайно, розвиток деяких галузей уповільниться, зміняться рішення по розміщенню, виробництву і розподілу продукції. Виникнуть стимули для впровадження скорочуючих забруднення іноЕацій. Екрномічні агенти почнуть враховувати екологічні цінності.

Найважливішим елементом дераавної макроекономічної діяль-

(

ностіпо охороні навколишнього середоЕКца являється регулювання, яке служить головним інструментом реалізації екологічної політики і основним каналом ії впливу на господарську діяльність, на теши економічного росту, інвестиційну активність.

До основних елементів державного регулювання можна віднести:

- безпосереднє виконання державою різноманітних заходів по охороні навколишнього середовкца/встаноЕлення очнстних споруд і виконання мїроприємств по окремим об'єктам, виконання обов’я зків в рамках міжнародних програм, організація і фінансування НДДКР, підготовку спеціалістів/;

- дерікавнд економічне стимулювання і підтримка природоохоронної діяльності приватного сектору /непрямі субсидії, позики і кредити пі..; низький процент, прискорена амортизація екотехні-ки, податкові пільги/;

- нормативне регулювання і штрафні санкції /екологічна експер-

тиза, екологічні нормативи і обмеження, державне інспектування підприємств, плата за забруднення, штрафи за порушення природоохоронних законів/;,

- заходи держави, стимулюючі природокористувачів до охорони навколишнього середоЕИца / стимулюючі відрахування за забруднення, купівля-продад права на забруднення/.

Ринковій елементи макроекономічного управління природокористуванням, можна класифікувати слідуючим чином: а/ оподаткування доходів господарських ланок, у т.ч.:

- податкові ставки, основані на оцінці соціально-економічних

збитків; ,

- податкові ставки, організовані так, щоб досягалися намічені стандарти якості навколишнього середовища;

б/ субсидії, у т.ч.:

- виплати на одиницю скорочення викидів;

- субсидії для купівлі очистного обладнання;

в/ випуск обмеженної кількості "ліцензій на забруднення", у т.ч.:

- продаж ліцензій тим, хто запропонує найбільшу ціну;

- рівномірний розподіл ліцензій з можливістю послідуючої перепродажі;

г/. повернення вкладів за відвернені збитки;

д/ перерозподіл прав власності для створення зацікавленності

в покращенні навколишньяго середовища.

Основні висновки і рекомендації по роботі можуть бути зведені до слідуючого:

2. В умовах, коли використання кожного елементу природного середовища в суспільному виробництві позначається на його

економічних, екологічних і соціальних функціях, стас очевидним по-перяе, що якість природного середоЕИїда повинна відтворюватися, як і матеріальні блага, суспільним виробництвом; по-друге, екологічний фактор повинен включатися б систему економічних розрахунків. . '

2. Сьогодні неможливо вирішити екологічну проблему без

нової економічної політики, яка б чітко возначала стратегії) і тактику вдосконалення взаємовідносин суспільства, виробництва і природи, оптимальне співвідношення екологічних і економічних критеріїв розвитку продуктивних сил і функціонування територіально-галузевих і міжгалузевих комплексів. .

3. Процеси децентралізації управління, перехід до ринко-

вих умов господарювання вимагають, щоб,вся діяльність в сфері екології бу^а переведена на правову і фінансово-економічну основу• - ■

4. Оптимальне поєднання єлємєнтіе негативної і позитивної

мотивації економічного стимулювання передбачає створення цілісної системи, яка б визвала у господарських ланок безпосередню зацікавленість в проведенні міроприсмств природоохоронного характеру. • ' .

По темі дисертації опубліковані слідуючі наукові праці:

1. Экологические аспекты интенсивного экономического рсс-

та//тези доповіді всесоюзній науковій конференції "Перестройка, компьютер, общество".- Москва,1900.-О,I д.а. ■

2. Экологизация производства в условиях интенсификации экономики //в сб."НоЕые формы економическоЯ жизнедеятельности прсхпрятиг, и рьнок’1.Деп. в УкрІІДІНТІ.03.10.9І.И307 - Ук 91,0,7 д.а.

3. Проблемы совершенствования хозяйственного механизма

охраны окружающей среды в условиях перехода к рьмочной экономике //тез* конференції "Социальнке и экономические условия и последствия перехода н рыночной экономике".- Дніпропетровськ, 1991. - 0,2 д.а. .

4. Роль держави в регулюванні природоохоронної діяльності в умовах вдосконалення розвитку народногосподарського комплексу України // тези Республіканського науково- практичного семінару "Економічний механізм природокористурання і охорони навколишнього середовища в умоЕах перехода економіки України цо ринкових відносин".- Івано-Франківськ, 1992. - 0*1.д.а.