Формирование конкурентной среды и механизмы противодействия монополизму в экономике Украины. тема диссертации по экономике, полный текст автореферата
- Ученая степень
- кандидата экономических наук
- Автор
- Игнатюк, Анжела Ивановна
- Место защиты
- Киев
- Год
- 1996
- Шифр ВАК РФ
- 08.00.01
Автореферат диссертации по теме "Формирование конкурентной среды и механизмы противодействия монополизму в экономике Украины."
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ''V
*Ь ' ■
Х' и
На правах рукопису
ІГНАТКЖ АИЖЕЛА ІВАНІВНА
ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ МОНОПОЛІЗМУ в ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
08.0/|.0і - політична економія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Київ - 1996
Дисертацією є рукопис.
ДисєргаціГшу роботу виконано на кафедрі економічної теорії і управління народним господарством економічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка.
Науковніі керівник:
кандидат економічних наук, доцент Ніколенко В. М.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор, завідуючий відділом Науково-дослідного інституту фінансів м. Київ Чсрпяк В. К.
кандидат економічних наук, доцент Сизоненко В. О.
Провідна організація:
Київський державний економічний університет
Захист відбудеться _____________________ 1996 року о ________
годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.01.18 у Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 324.
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою: 252033 м.Київ, вулю Вололдимирська, 58, кім. 10.
Автореферат розісланий “______”_____________1996 р.
Вчений секретар
спеціалізованої ради ;__________:_______________ Леоненко П.М.
1. Загальна характеристика роботи.
Актуальність тши дослідження.
В останні роки в Україні здійснюються докорінні економічні реформи. В основі їх лежить визнання необхідності ринкових відносин та приватного сектору у забезпеченні гфективності функціонування економіки на усіх етапах роз-зитку.
Для сучасного ринку характерне поєднання конкурентних та монопольних тенденцій і цс є об'єктивним фактом. \ле нерегульованих ринків не існує і тому, як свідчить :вітовии досвід, необхідно створювати та підтримувати конкурентні тенденції і обмежувати монопольні.
Особливістю формування ринкових відносин у країнах з іерехідною економікою є те, що монополія тут не була тогічним наслідком дії конкуренції, а виникла штучно.
Україна належала до так званого “єдиного народногосподарського комплексу”, наслідком чого була невиправдана концентрація та спеціалізація виробництв, монопольний та іпертрофований розвиток сектору військово-промислового сомплексу, створення гігантських підприємств, об’єднань, ікі займали пануюче, а іноді навіть монопольне становите іа ринках більшості товарів та послуг. Сприяло цьому також снування фактично єдиної форми власності, яка мала гаслідком монополію державного управління на мікро-, мею- та макрорівнях, а також централізований розподіл ре-іультатів виробничої діяльності.
Якщо у країнах з розвинутою економікою підтримка ба-іансу між конкуренцією.та монополією здійснюється лише іа допомогою проведення антимонопольної політики, то у сраїнах з перехідною економікою на перший план виходить іроблема формування конкурентного середовища.
Створення конкурентних відносин вимагає наявності )ізних типів конкурентних ринків товарів та послуг. Це гюжлмво лише при існуванні достатньої кількості незалеж-ніх суб’єктів господарської діяльності з альтернативними [юрмами власності. Тому головними завданнями на цьому вляху повинні стати: проведення демонополізації, заохо-
чення диверсифікаційшіх процесів, створення нових підприємств, здійснення приватизації, збільшення кількості малих та середніх підприємств як альтернативи та доповнення крупних виробничих одиниць, тощо.
Крім активізації вищезазначених процесів, що спрямовані на структурну перебудову економіки та зміну структури кожного окремо взятого ринку товарів та послуг, велике значення має також вирішення проблем, шо пов’язані із поліпшенням загальної економічної ситуації у країні, активізацією підприємницької діяльності, реформуванням податкової політики, стимулюванням розвитку малого та середнього бізнесу, формуванням інфраструктури ринку, тощо.
Подолання монополістичних тенденцій неможливе також без проведення дійової антимонопольно! політики. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції” був прийнятий у 1992 році, але його застосування почалося значно пізніше: по суті з 1994 року. За цей час існуючі монопольні утворення набули ще більшої сили, а деякі підприємства та об’єднання внаслідок кризових явищ в економіці, зокрема зменшення державного регулювання, зайняли пануюче або навіть монопольне становище на ринку. Завдяки заходам, які стали застосовуватися з кінця 1994 року, в Україні почали відчуватися зміни у напрямку зменшення монополістичних тенденцій. Так, внаслідок створення та функціонування Антимонопольного комітету України, були закладені основи антимонопольного законодавства нашої країни та почав здійснюватися контроль за дотриманням ііого норм.
Однак економіка України і нині характеризується наявністю сильних монополістичних тенденцій, які є однією з причин її кризового стану. Тому якшо не проводити ефективної політики, спрямованої на розвиток конкуренції у кожній окремо взятій галузі або на кожному ринку, не здійснювати контроль за концентрацією виробництва та анти конкурентки ми діями, які припускають підприємства, то матимемо негативні наслідки не тільки щодо розвитку окремих галузей, але і економіки в цілому.
Ступінь розробки проблеми.
Проблема співвідношення монополії та конкуренції не є новою в економічній літературі. Спроби наукового аналізу категорії' монополії зроблені представниками класичної політичної економії ще у XVIII столітті, хоч ична розглядалася як виключне явище. Розвиток світової економіки та світової економічної думки призвели до створення такої теорії, яка стала класичною у розгляді сучасних ринкових відносин. Головними роботами у цьому напрямку вважаються ‘‘Теорія монополістичної конкуренції" (1933 р.) Е. Чем-берліна та "Економічна теорія недосконалої конкуренції” (1933 р.) Дж. Робінсон. Метою цих праць було дослідження різних ситуацій на ринку, визначення умов існування монополії та з’ясування процесу становлення монопольної ціни.
Окреме важливе місце займають праці економістів неоліберального напряму. В їх дослідженнях постають питання про підтримку конкурентного ладу. Значний внесок у питання співвідношення монополії та конкуренції зробили представники німецьких неолібералів, зокрема висунуте В.Ойкеном вчення про два типи економічних систем, шо, у свою чергу,' грунтується на теорії ладу та політиці ладу. Німецькі неоліберали традиційно розглядають такі актуальні доі сучасної України питання як формування конкурентного ладу ринкового господарства, роздержавлення, демонополізація економіки, неприпустимість недобросовісної <онкуренції, тощо.
Протягом останніх п’яти років на Заході відбувається нтенсивне становлення теорії перехідної економіки, )б’єктом якої є національні народні господарства, що рансформуються із централізованих у ринкові. Однак, на-:амперед, з приводу короткого терміну існування проблеми її складності у світовій-економічній думці немає ще дос-атнього аналізу специфіки формування конкурентних іідносин саме у країнах з перехідною економікою, не ви-юблений також механізм контролю за монопольними тен-енніями при переході до ринку.
Крім цього необхідно підкреслити, що неможливо механічно відтворити ті заходи, які здійснюються у розвинутих країнах, із Україні, тому що специфіка- економічного розвитку вимагає творчого підходу до з’ясування особливостей сучасного періоду та здійснення заходів щодо реформування країни. . .
■ Наукові дослідження у вітчизняній економічній літературі та літературі країн СНД також не мають цілісних розробок з питань формування конкурентного середовища. Головні публікації та праці розглядають наступні питання. По-перше, вивчається досвід проведення антимонопольно!' політики у розвинутих країнах та робляться спроби адаптації цього досвіду до специфіки ринків, що формуються у країнах з перехідною економікою. Це роботи Бокарсвої М., Качалінп Т., тощо. По-друге, аналізується досвід країн Східної Європі? щодо демонополізації, приватизації, роз-. дєржаилення. ( Будкін Б., Єрмошенко М., Назімов К. та інші). По-третє, визначається специфіка рис монополії у країнах з перехідною економікою, зокрема України, причина її створення та шляхи її подолання ( прані Ахмедова A., Гальвановського M., Кудріна Л., Радаєва В., Ентова P., та ін.). Питанням співвідношення конкуренції та монополії у перехідній економіці займаються також такі відомі українські економісти як Ніколеико В.М., Чухно A.A., Бодров В.Г., Мних М. та інш. ,
Але існуючі дослідження не дають всебічного аналізу проблеми співвідношення конкуренції та монополії на сучасному етапі, не визначають головні форми та методи формування конкурентного середовища з урахуванням специфіки кожного, окремо взятого ринку та особливості його регулювання. У той же час саме ці проблеми найбільш гостро постають зараз перед українською економікою та становлять основу для формування державної політики у галузі економіки.
'Мета та завдання дослідження.
Метою дисертаційної роботи є дослідження комплексу питань, які пов’язані з формуванням конкурентного середо-
б
вища та розробкою механізмів для запобігання монопольним тенденціям у вітчизняній економіці. Ця мета вимагає вирішення наступних завдань:
- аналізу світової економічної думки з питань співвідношення конкуренції та монополії, вивчення досвіду запобігання монополістичним діям у розвинутих країнах і використання його в українській економіці;
- визначення змісту категорії монополії та її особливостей в економіці країн з перехідною економікою;
- з’ясування шляхів досягнення підприємствами пануючого та монопольного становища на ринках товарів та послуг;
- виявлення головних факторів, які впливають на розвиток конкурентного середовища в Україні, та аналіз їх дії;
- визначення головних форм та методів формування конкурентних відносин на кожному, окремо взятому рНИН' ку, з врахуванням мого специфіки, стану та можливостей конкурентного розвитку; .
- розробка класифікації ринків народного господарства України в залежності від їх структури;
- аналіз антимонопольного регулювання в Україні, розробка рекомендацій шодо його вдосконалення.
Предмет дослідження.
Предметом дослідження є теоретичні основи конкуренції, її співвідношення з монополією та особливості формування конкурентного середовища і протидії монополізму і умовах перехідної економіки, на етапі якої знаходиться /країна.
Об’єкт дослідження.
Об’єктом дослідження є окремі галузі, ринки та іідприємства народного господарства, аналіз їх стану, вплив сформування відносин власності на перспективи створення онкурентного середовища та механізми запобігання моно-[олістичним тенденціям.
Методологічна та джерельна база дисертації..
Методологічною основою дисертації є синтез досягнень різних шкіл світової економічної думки у галузі співвідношення конкуренції та монополії в економічних системах.
Теоретичною основою є сучасні теорії конкуренції, теорія ефекту від масштабу виробництва, теорія конкурентного ладу та інш. '
Дисертаційна робота опирається також на антимонопольно законодавство, нормативні акти та документи органів, що займаються антимонопольним регулюванням у розвинутих країнах та країнах Східної Європи, документи Міжнародної групи експертів з питань обмежувальної ділової практики при Раді по торгівлі та розвитку ООН. Використовуються законодавчі та нормативні акти України, зокрема Антимонопольного комітету, Міністерства фінансів, тощо.
Для вивчення та узагальнення інформації використані методи системного, логічного, історичного, математичного, статистичного аналізу досліджень економічних явищ та процесів.
Наукова новизна дисертаційної роботи.
Наукова новизна дослідження та особистий внесок автора полягають у: .
- виділенні певного досвіду при аналізі світової економічної думки з питань співвідношення конкуренції та монополії, а також формування конкурентного середовиша;
- проведенні системного аналізу формування конкурентних відносин в Україні;
- визначенні шляхів сприяння розвитку конкуренції на ринках товарів та послуг, зокрема необхідності регулювання з боку держави економічної концентрації та антиконкурентно дій, яких припускаються суб’єкти економічної діяльності;
- дослідженні шляхів отримання підприємствами домінуючого та монопольного становища на ринку та механізмів запобігання цим процесам в економіці України;
- розробці класифікації товарних ринків з мстою визначення шляхів для формування конкурентних відносин на них та особливостей антимонопольного регулювання;
- систематизації форм та методів для формування конкурентного середошініа на окремо взятому ринку з врахуванням ного специфіки;
- дослідженні питання природної монополії як особливої форми ринку, її специфіки в Україні, та узагальненні методів регулювання таких ринків;
- визначенні особливостей антимонопольно'! політики в Україні, її позитивних та негативних рис, виробленні відповідних рекомендацій щодо її вдосконалення.
Наукове ти практичне значения роботи.
Одержані теоретичні результати можуть бути використані для подальших економічних досліджень у сфері формування конкурентного середовища, співвідношення монополії та конкуренції у країнах з перехідною економікою, а також реалізовані у навчальному процесі при викладанні курсів, спецкурсів з питань антимонопольно)' політики, курсових та дипломних робіт студентів.
Аналізи та висновки дисертаційного дослідження можуть бути корисними при формуванні комплексної економічної політики держави, спрямованої на запобігання монополізму, формування конкуренції, проведення структурної перебудови економіки.
Апробація результатів дослідження.
При підготовці дисертації основні її положення доповідалися та обговорювалися на методологічному семінарі для викладачів та аспірантів економічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка (жовтень
1995), засіданні секції та кафедри економічної теорії та управління народним господарством Київського університету імені Тараса Шевченка (червень, жовтень
1996), республіканській науково-практичній конференції “Національні державні інтереси: історія, методологія і теорія дослідження, механізм реалізації” (жовтень 1996).
За темою дисертаційного дослідження були прочитанії лекції та проведені семінарські заняття на економічному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка (довідка долається). Рекомендації автора були прийняти до уваги Антпмонопольним комітетом України, а також при відокремленні Золотоніської парфюмерпої фабрики у самостійну господарську одиницю (довідки додаються). Наукові публікації.
За результатами дослідження опубліковано 3 ч наукові праці (див. список: у кінці автореферату).
Структура дисертації.
Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та джерел і додатків.
ВСТУП.
Розділі ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ ТА МОНОПОЛІЇ.
1.1. Взаємодія конкурентних та монопольних сил у ринковій економіці.
1.2.Шляхи встановлення контролю на ринках.
Розділ2 ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ВІДНОСИН У ВІТЧИЗНЯНІЙ ЕКОНОМІЦІ. •
2.1.Загальні основи становлення конкурентного середовища в Україні.
2.2.Аналіз структурних перетворень на ринках товарів (послут) України.
РозділЗ АНТИМОНОПОЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ.
З.І.Антіїмонопольна політика як.засіб підтримки балансу між монополією та конкуренцією.
3.2.Здійснення антимонопольного регулювання в Україні.
ВИСНОВКИ.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ.
ДОДАТКИ.
2.Основні положення і висновки дисертації
В дисертації розкрито, що із умовах ринкової економіки конкуренція виступає головним регулюючим механізмом. В основі конкуренції лежить особиста економічна свобода, а також властиве кожній людині прагнення до власної витопи та суперництва. Конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів, за одержання наітишого прибутку.
У галузі позтитвної економічної теорії вона знаходить свій вираз в обгрунтованих класичною політичною економією ( Ф.Кене, А.Сміт та інит.) принципах природного порядку, “невидимої руки” тощо.
Першим економістом, який послідовно відстоював вільну конкуренцію, був класик французької політичної економії П.Буагільбер. Однак теоретично обгрунтував цей принцип відомий англійський економіст Адам Сміт.
. З кінця ХІХ - початку XX століття аналіз поняття вільної конкуренції не набуває подальшого розвитку. У центрі ідеологічних та теоретичних дискусій постають питання аналізу нової ситуації на ринках та завдання підтримки конкурентного ладу.
Економісти розуміли, що треба відрізняти різноманіття форм ринків стосовно того ступеня конкуренції, який здійснюється у рамках кожного з них, і що у сучасному світі немає ринку необмеженої конкуренції. Нові теорії, особливо Дж.Робінсон та Е.Чемберліна, піднесли монопольно-конкурентні, моделі на більш високу ступінь розвитку.
Головне значення досліджень Чемберліна та Робінсон полягає у тому, що вони створили теорії для розгляду співвідношення монополії та конкуренції та надали можливість використовувати їх на мікро- та макрорівні, враховуючи усі особливості сучасної економіки.
Великий внесок у питання співвідношення монополії та конкуренції, а також підтримки конкурентного ладу, зробили представники німецького неолібералізму. Основою їх з* її .
поглядів є теорії економічного л;шу та економічної політики, розмежування та взаємозв'язок цих понять.
Німецькі ордолібералп бачать провідну роль економічної полішки держави у постійному стимулюванні конкуренції, розширенні конкурентного середовища в умовах структури виробництва, кон’юнктури ринку, соціальних пріоритетів, які весь час змінюються.
Сучасна економіка характеризується пануванням не монополії, а олігополії, тобто контролюючими позиціями невеликої кількості крупних фірм у кожнііі галузі, які. як стверджують прихильники "теорії олігополії'', не можуть вважатися монополіями, тому що між ними існує конкуренція.
Засновником "теорії олігополії" вважається французький економіст А.Курно. У 1838 р. він опублікував прашо. у якій поставив проблему олігополістичного взаємозв'язку -необхідності кожній фірмі браги до уваги поведінку конкурентів при визначенні своєї ринкової стратегії.
Часто підкреслюють, що дійсна олігополія - це іра характерів - гра, у якій кожен гравець повинен передбачити дії суперників. Джон (¡»он Нейман та Оскар Моргснштсрн зробили великий крок уперед, тому шо замість того щоб брати за відправну точку реакцію однієї фірми на зміни, які робляться іншою, вони вирішили з'ясувати, яке припущення відносно поведінки конкуренті» оптимальне для ринку. Вони визначили ситуацію, у якій досягається рівновага, і назвали її рівновагою Неша, на честь американського .математика, теоретика гри Джона Неша. Така рівновага визначається як зрівноважуючиіі розв'язок гри, при якому стратегія кожного гравця оптимальна за умови вибору стратегії другим гравцем.
На базі висновків про переваги олігополістичної структури ринку, при наявності на останньому найбільш крупних фірм, у американський літературі з'явився навіть особливий напрямок теорії олігополії - концепція "ефективної конкуренції", помітний вплив на формування якого зробили представники соціально-інституційного напрямку політекономії.
Таким чпиом, економісти будь-якого напрямку визнають конкуренцію головною рушійною силою сучасної економіки. Але монополія є об'єктивною реальністю. Тому головним завданням уряду повинно бути таке поєднання конкурентних та монопольних сил, на основі якого є можливим ефективний розвиток економіки.
Для подальшого аналізу визначається, шо конкуренція -ие економічні відносини, в які вступають учасники господарчого обігу на ринку на основі змагання за одержання максимальних прибутків, розумного ризику та підприємницьких здібностей.
Головними функціями конкуренції є забезпечення функціонування основних ринкових регуляторів (ціни, норми прибутку, рівня заробітної платні та інш.), а також здійснення відбору найбільш ефективних, пристосованих до потреб ринку капіталів, примушуючи товаровиробника постійно здійснювати економію виробничих ресурсів, знижувати ціни на запропоновані товари та поліпшувати їх нснінові параметри. •
Але як і будь-яке явище, конкуренція містить у собі як позитивні так і негативні риси. Тому розвиваючись, конкурентні відносини створюють умови для свого обмеження, для створення монопольної ситуації на ринку шляхом укладання угод, злиття і поглинання, тобто умови для створення монополії.
У повсякденній мові "монополія" означає неабиякий привілей. У радянськії! економічній літературі терміном "монополія” частіше всього нарікалася крупна компанія, яка заснована на концентрації виробництва або капіталу і на цій основі має можливість диктувати ціни на ринку та забезпечувати собі монопольний прибуток. Підкреслювалося, що монополія - це заміна відносин вільної конкуренції на рнн-ку.
Зміни поглядів на ринок викликали і новий підхід до визначення монополії. У роботі визначається, що монополія не перш за все ситуація на ринку, певна структура ринку, абсолютна перевага на ньому одного постачальника чи продавця. .
Коли кажуть про ступінь монополізації ринку, то мають на увазі силу ринкової влади окремих фірм, які присутні на цьому ринку. Монопольна влада залежить від слідуючих факторів: еластичності ринкового попиту, кількості фірм на ринку (ринкова концентрацій), поведінки фірм на ринку.
У дисертаційному дослідженні визначається, що формування монополістичної ситуації на ринку пов’язане з двома типами концентрації - концентрацією виробництв на рівні підприємств та концентрацією пропозиції на рівні ринку. Перший тип - зосередження виробництва на найбільш ефективних підприємствах, які забезпечують найбільшу прибутковість виробництва. Другий - встановлення контролю над значною частиною ринку. Обидва типи пов'язані між: собою.
Монополізм тривалий час обумовлювали концентрацією виробництва. Але цей процес не можна вважати головною причиною монополізації ринків. Аналіз концентрації виробництва допомогає лише визначити чи є природні передумови для виникнення монополії.
В основі зростання розмірів підприємств лежить ефект "економії на масштабі". Завдяки концентрації виробництва має місце економія енергії, сумісне використання великої кількості працівників та засобів праці, витрати на які не збільшуються у тій самій пропорції у якій збільшується кількість обслуговуючих їх працівників.
Але співвідношення між технічною та економічною ефективністю не є постійним у часі. Статистичний аналіз кореляційних зв’язків між концентрацією у промисловості та еластичністю обсягу виробництва в розрахунку на одного працівника (як показник ефекту, від масштабу) в окремих розвинутих країнах та деяких країнах що розвиваються, показує, що співвідношення між ринковою концентрацією та ефектом від масштабу є відносно більш важливою рисою внутрішніх ринків країн що розвиваються, ніж розвинутих. Порівняння однакових галузей показало, що у багатьох з них спостерігається зворотня залежність між концентрацією, з одного боку, та рівнем промислового розвитку і розміром країни з іншого.
Треба зазначити, що у країнах з ранковою економікою прийнято визначати концентрацію ринкової пропозиції що виникає внаслідок горизонтального, вертикального або конгломератного встановлення контролю за ринками. Форми встановлення контролю містять у собі процеси злиття та поглинання.
Злиття можуть здійснюватися шляхом: 1) передавання акцій або активів, включаючи конверсію боргових за-бов'язань у акціонерним капітал; 2) купівлі компанії) її менеджерами - передавання прав власності на компанії, при якій її співробітники складають значну частину нової групи власників; 3) перехресної участі у радах директорів або взаємне володіння акціями (взаємна участь у капіталі); 4) утворення спільних підприємств (мається на увазі широке визначення, яке передбачає будь-яку угоду, у межах якої операції двох або більшої кількості фірм частково інтегровані у функціональному відношенні, тобто наявність факту участі у акціонерно.му капіталі не потребується і тому тут мова йде про договірні підприємства та “стратегічні спілки”).
Таким чином, встановлення контролю передбачає не зміну законного власника підприємства, а скоріше стосується змін, які торкаються фактичного контролю над відповідними підприємствами. Контроль може передбачати вплив на політику підприємства та фінансовий контроль.
Встановленню контролю на ринку та створенню перешкод конкуренції сприяє також проведення так званої обмежувальної ділової практики (ОДП). Це міри, які використовують підприємства для обмеження конкуренції, встановлення перешкод для вступу нових конкурентів на ринок та здійснення підтримки або зміцнення позицій на ринку з метою отримання пануючого становища на індивідуальній основі або разом з іншими фірмами, які постачають аналогічні товари та послуги.
Економіка України на початку економічних реформ являла собою адміністративно-командний тип, де поєднувалася монополія ринків, монополія централізованого прийняття рішень та монополія власності. Ці
монополії пс були ринковими, які існують у розвинутих країнах. Насамперед поняття монополії передбачає існування дійсно ринкових відносин - це суто ринкове явище. Більш того, конкурентні відносини у схемі дослідження монополії є вихідними. Монополія ж, яка існувала у вітчизняній економіці, не передбачала конкуренції за винятком конкуренції на ринку споживчих товарів серед покупців в умовах дефіціту них товарів.
Існування суспільної власності у вигляді державної її форми було причиною глибокої монополізації радянської економіки. Фактично не суспільство в цілому, а його певні представники розпоряджалися державною власністю. Господарчим суб'єктом був економічніш центр (система державних установ), а підрнємствам були доручені лише виробничі функції.
Взагалі, монополія та власність ніколи не можуть жити одна без одної. Власник весь час прагне досягнути монопольного становища (хоча і досить скромного в умовах конкурентного середовища) та ного зміцнити.
Негативно вплинуло на розвиток економіки також те, що економічна політика нашої країни не відображала оптимального співвідношення між крупними, середніми та дрібними підприємствами, а орієнтувала господарчу практику на крупне вузькопрофільне виробництво і це сприяло тому, що той чи інший продукт вироблявся одним-двома підприємствами, не було товарів-замісників та, як наслідок, вони займали монопольне становище. Крім того, економічна політика, яку здійснював уряд колишнього СРСР, була спрямована на розташування в Україні висококонцен-трованих підприємств з незавершеним циклом виробництва та посилення монополістичних тенденцій на ринках країни. Таким чином, слід визначити, що попередній стан розвитку економіки сформував таке явище як монополізм окремого крупного підприємства на ринку.
На наш погляд для подолання монополістичних тенденції! у вітчизняній економіці необхідно, по-перше, формування таких ринків товарів (послуг), де можлива конку-
рениія і, по-друге, контроль за діями підприємців, які пе-решкоджують конкуренції.
. У роботі визначаються фактори, які складають так би мовити загальні умови для розвитку конкуренції. Цс такі загальноекономічні параметри як: загальний рівень виробництва, темпи його зростання; рівень інфляції; процент за кредит тощо. В Україні, крім інфляції попиту, існує інфляція витрат, яка стимулюється високим рівнем монополізації; сильною-залежністю України від імпорту, особливо внаслідок розпаду колишнього СРСР; втратою Україною господарських зв’язків з іншими республіками колишнього СРСР; збільшенням цін на енергоносії, шо викликало зростання цін. Виникає майже замкнуте коло. З одного боку, підприємства, що займають монопольне становище, стимулюють зростання цін та, відповідно, підвищення інфляції. З іншого боку, саме високий рівень інфляції сприяє подальшому зростанню ‘цін та не дає можливості піприємствам працювати ефективно. Ми спостерігаємо ланцюжкову реакцію.
Уряд зробив акцент на проведення антиінфляційної політики монетаристськими методами, зокрема обмеженням грошової маси в обігу. Це призвело до невистачання платіжних засобів. Внаслідок - скорочення виробництва. На ;учасному етапі, навпаки, потрібно не скорочувати виробництво, а його стимулювати. Першочерговими в цьому на-трямку повинні стати засоби подальшої демонополізації їкономіки, проведення приватизації, використання більш короткої антимонопольної політики, регулювання окремих ■гонопольних структур, тобто заходи по обмеженню моно-юлізму. Крім того, необхідні заходи, які б сприяли формуванню конкурентного середовища шляхом подальшого роз-іитку підприємництва
Аналізуючи загальні фактори для розвитку конкурент-іого середовища, у роботі робиться висновок, що внаслідок іагатьох причин підприємства України не можуть працюва-и ефективно. Крім того, в цих умовах підприємствам бажа-[о поєднуватися, укладати різні угоди для того, щоб вижити шоб руйнуюча сила конкуренції не торкалася їх. Чи є
доцільним заважати цим процесам? До цього питання треба підходити диференційовано, враховуючи стан кожного ринку та галузі, наявності на них конкуренції з боку іноземних товарів та фірм, стратегічні напрямки економічного розвитку та пріоритети, які повинен виробити уряд. Але слід зробити висновок, що подальше падіння виробництва, підвищення інфляції та фінансової нестабільності не сприяє розвитку конкурентного середовища, а викликає посилення монополістичних тенденцій. Для їх подолання необхідні заходи заборонного характеру, а також непрямі аитимоно-польні заходи, такі як зменшення податків, надання пільг при відокремленні, тощо. :
Для формування конкурентного середовища необхідна, перш за все, наявність такої кількості господарюючих суб’єктів, щоб була можливою ефективна конкуренція між ними. Створення достатньої кількості підприємств може здійснюватися у двох формах: реформуванням уже існуючих виробничих структур (об’єднань) та шляхом створення нових конкурентоспроможних підприємств.
У першому випадку використовуються слідуючі методи: демонополізація; приватизація; залучення вітчизняних та іноземних інвестнцііі для структурної перебудови підприємства; диверсифікація; часткова передача контролю за діяльністю державного підприємства або його управління приватному сектору, зокрема шляхом передачі активів у оренду, видання контрактів на управління підприємством; видання приватному сектору дозволу па надання послуг, які здійснювалися раніше державними або муніципальними установами. .
Методами створення нових конкурентоспроможних підприємств є: залучення вітчизняних та іноземних
інвестиції! для створення нових підприємств; зменшення бар’єрів для вступу на ринки певних товарів; сприяння розвитку малого та середнього бізнесу; створення у процесі конверсії нових підприємств, здатних конкурувати з існуючими монопольними утвореннями; надання підприємствам, що вступають на монополізовані ринки, податкових пільг, а також пільг при одержанні кредитів, дер-
ій
жавних замовлень, у забезпеченні ресурсами, які централізовано розподіляються держаною. • .
. Ринки України в залежності від структури можна поділити на: ринки з явно вираженою потенційно
атомістичною структурою; ринки потенційно молекулярної ринкової структури, де загальний рівень пропонування концентрується п руках певної кількості фінансово або адміністративно незалежних підприемств-конкурснтів; ринки з потенційно олігополістнчного структурою з порівняно диференційованого продукцією; ринки з : потенційно ояігополістичпої структури з однорідною товарною масою;, ринки потенційно моиолітарної ринкової структури, при якій вся або майже вся галузева пропозиція концентрується в руках одного виробника, тобто це ринки, де існує природна монополія. .
В залежності від цієї класифікації у дисертаційному дослідженні визначені методи, за допомогою яких можна формувати конкурентні відносини на певному ринку та здійснювати контроль за діяльністю, тих підприємств, які виробляють продукцію для цього ринку.
Враховуючи цю класифікацію, робиться висновок про недоцільність галузевого регулювання та управління в умовах формування конкурентного середовища. Тому иго окремі галузі містять в собі ринки, які знаходяться як у стані триродної монополії, так і ринки, які є потенційно конкурентними. Механізми контролю та розвитку конкуренції на іих відрізняються. Доцільнішим було б здійснювати регулювання, враховуючи цю класифікацію, галузеві особливості та гтимулюючп розвиток конкуренції па кожному ринку у іідповідності з його станом, спрощуючи бар’єри для вступу, іе це можливо, застосовуючи залучення інвестицій та інші і столи, що сприяють зменшенню монополізму та. іідвищеншо рівня конкуренції.
Велике значення для обмеження-монополістичних тен-енцій у вітчизняній економіці має антимонопольно дер-савне регулювання, методи якого умовно можна поділити а прямі та непрямі. До прямих методів відносяться пміністратипні заходи, які усувають або попереджують ви-
никнення монопольного становища суб’єктів на ринку. До непрямих належать переважно фінансово-кредитні заходи попередження та подолання монопольних явищ у економіці.
Особлива роль у подоланні монопольного становища та створення умов вільного функціонування ринкової економіки належить бюджетному регулюванню, як одному із засобів непрямого антимонопольного регулювання. Податкова політика має також безпосередній вплив на інтереси, ділову активність ринкових суб’єктів, на розвиток або обмеження конкуренції між ними, на підтримку рівноваги між структурами, які мають різний потенціал конкуренції, наприклад, крупними, середніми та малими підприємствами.
Стимулювання ділової активності за допомогою податкових пкгьг відноситься до методу так званої організованої конкуренції. Підприємства мають право самостійно вибирати напрямок використання податкових пільг, але стимули створюються таким чином, щоб, з одного боку, виконувалися вимоги держави, а, з іншого, щоб це відповідало стратегічним та поточним інтересам підприємства.
Головну роль у протидії монопольним зловживанням та недопущенні займання пануючого становища на ринку мають антимонопольні закони або закони про конкуренцію. У багатьох країнах ці закони визначають певну частку ринку, володіючи якою підприємство вважається займаючим пануюче становище, також визначаються дії або поведінка, які вважаються зловживанням пануючим становищем на ринку.
Особливу увагу було звернуто на регулювання природних монополій. Існують різні методи регулювання цін природних монополій, а саме регулювання прибутку таких монополій або допустимої норми прибутку на активи (відоме як регулювання норми прибутку); регулювання на основі “цінових обмежувачів”, відоме як “регулювання стимулів”; метод “еталонної конкуренції”, який являє собою порівняння витрат та ціни різних регіональних природних монополій. .
Проаналізувавши стан антимонопольно! політики в Україні, можна зробити висновок, що у 1995 році практично завершена робота по створенню антимонопольного законо-
давства України. Але це було зроблено лише у 1995 ропі, тоді, коли реформування країни продовжується вже п’ятий рік. За цей час ті монополії, які існували, мали можливість використовувати своє становище, концентруючи у своїх ру-' ках все більше і більше ресурсів, як то грошових, так і матеріальних. Завдяки цьому їх імперія стала майже недоступною і залишається і зараз такою. Інші підприємства, завдяки, перш за все, реформуванню відносин власності, яке відбувалося раніше ніж були здійснені антимонопольні заходи, набули за цей час пануючого становища на ринках. їх становище постійно стверджувалося, і до того часу, коли було прийнято та стадо використовуватися антимонопольно законодавство, ці підприємства та підприємниці мали можливість добре захиститися від цих заходів.
Антпмонопольне законодавство України охоплює зараз майже всі галузі економіки. Деякі сфери діяльності регулюються як антимонопольним законом, так і спеціальними законодавствами. Але слід зазначити, що прийняття законів, проекти яких вже існують, ідуть з великим запізненням. Слід пам’ятати, що державна політика у частині антимонопольного регулювання і так вже дуже відстала, і внаслідок цього, було зроблено багато помилок. Тому прийняття таких важливих законів як “Про природні монополії”, “Про захист економічної конкуренції” повинно здійснюватися якомога швидше.
Негативний вплив має той факт, шо у країні відсутня єдина чітка лінія реформування. Крім цього, на наш погляд, роботі Антимонопольного комітету заважає його залежність від Кабінету міністрів. Ця структура, яка має галузевий характер, сприяє тому, шо у тих галузях, де існує висока концентрація виробництва, міністри настільки пов’язані з керівниками підприємств та зацікавлені у великих прибутках, шо реформування та контроль за діяльністю підприємств у цих галузях здійснюється з постійно виникаючими перешкодами.
У дисертаційному дослідженні було зроблено висновок, що стан багатьох ринків України характеризується наявністю монопольних тенденцій. Тому головним завданням
уряду повинна стати політика, яка спрямована на розвиток конкуренції в Україні.
3. Основні публікації автора по темі дисертації
1. Ігнатюк А.І. Формування конкурентного середовища та механізми протидії монополізму в економіці України.-Збірник робіт студентів та аспірантів Київського ун-та імені Тараса Шевченко Гуманітарні науки (випуск 3) .- Київ. Ун-т.-Київ, 1996
2. Ніколенко В.М., Ігнатюк А.І. Проблеми протидії монопольну та формування конкурентного середовища при переході до ринку.- Нона політика, 1996, №2
3. Ігнатюк А. Антимонопольна політика як засіб
підтримки балансу між монополією та конкуренцією.- Шляхи вдосконалення праці педагогічних працівників: Збірник молодих вчених,- Бар, 1996 . •
ЛШІОТАЦИЯ
Иікапок Л.И. Формирование конкурентной Среды и механизмы противодействия монополизму в економике Украины.
Диссертация на соискание ученоіі стспеми кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - политическая экономия. Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1996. ■
Диссертация посвящена исследованию пробьем :оотношения конкуренции и монополии в условиях перехода к рыночной экономике. Проведен системный анализ формирования конкурентных отношении в экономике Украины. Изучены формы и методы создания условий для конкуренции на отдельно взятых рынках с. учетом их специфики. Сформулированы особенности проведения антимонопольной политики в странах с переходной экономикой. Определены эсновные направления антимонопольного регулирования в Украине.
ANNOTATION
Ignatyuk A.I. Forming of competitive environment and mechanism af preventing monopolism in the economy of Ukraine. .
Ph.D. thesis (economic sciences), speciality 08.01.01 - political economy. Kiev Taras Shcvchenco University, Kiev, 1996.
The dissertation deals with research of problems of relation 3etween competition and monopoly in the conditions of transition to market economy. The systematic analysis of competitive relations forming in the Ukrainian economy has been conducted. Forms and methods of creation the competitive conditions at separate markets kVith respect to their specificity are researched. The main peculiarities 3f antimonopoly policy in the countries with transitional economies ire stylized. The basic directions of antymonopolÿ regulating in Ukraine are determined.
Ключові слова: монополія, конкуренція, обмежувальна
іілова практика, перехідна економіка, антимонопольна політика, природна монополія, державне регулювання.
Підп. до друку 2Формат 60х84'/к. Папір друк. № і . Спосіб друку%офсетний. Умови, друк. арк. X • Умови, фарбо-відб. ґ, . Обл.-вид. арк. ¿О . *
' Тираж ‘ґОО'^-р- . Зам, № 6 - $
Фірма «BIF10J1»
252151» Київ, вул. Волинська, 60.