Инвестиционньй процесс в Украине тема диссертации по экономике, полный текст автореферата
Автореферат- Ученая степень
- доктора экономических наук
- Автор
- Пересада, Анатолий Анатольевич
- Место защиты
- Киев
- Год
- 1998
- Шифр ВАК РФ
- 08.00.10
Автореферат диссертации по теме "Инвестиционньй процесс в Украине"
РГо ОД 2 З НОЙ 1998
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
УДК 336.76 (477)
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ
йЧ.&О.
Спеціальність ^і)8гО4г0і - Фінанси, грошовий обіг і кредит
АВТОРЕФЕРАТ
ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ ДОКТОРА ЕКОНОМІЧНИХ НАУК
Київ 1998
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрах банківської справи та банківських інвестицій Київського національного економічного університету Міністерства освіти України.
Науковий консультант
Офіційні опоненти:
Провідна установа
доктор економічних наук, професор МОРОЗ Анатолій Миколайович
Київській! національний економічний університет, завідувач кафедри банківської справи.
доктор економічних наук, професор ВАСИЛИК Остап Дмитрович Київський університет: ім. Т.Г. Шевченка, завідувач кафедри грошового обігу та кредиту;
доктор економічних наук, професор ШОКУН Валерій Васильович Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, завідувач відділу проблем макроекономічного фінансового аналізу;
доктор економічних наук, професор,
ЮРІЙ Сергій Ілліч
Тернопільська академія народного господарства, директор інстиіуту фінансів, завідувач кафедри фінансів.
Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, відділ проблем економіки будівельного комплексу та інвестицій.
Захист відбудеться ««¿7^» 1998 р. о годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.006.0? при Київському національному економічному університеті за адресою: 252057, м. Київ - 57, просп. Перемоги, 54/1, ауд. Л/У
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету.
Автореферат розісланий:
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент
А.М. Поддєрьогін
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У 1998 році Україна досягла межі кризового стану через падіння виробництва та майже повне призупинення інвестиційної діяльності. Інфляція та гіперінфляція, що спостерігалися протягом майже шести років, призвели до згортання інвестиційних процесів. У суб’єктів господарювання збереглися інфляційні очікування, які стримують їх щодо довгострокових вкладень капіталу. Податковий тиск, який посилюється останнім часом, не дає змоги потенційним інвесторам нагромаджувати капітал для здійснення реальних інвестиційних проектів. Не визначені, навіть на найближчу перспективу, пріоритетні напрямки розвитку економіки країни, гострої кризи зазнала фінансово-кредитна система, що не спонукала до швидкого розвитку ринку фінансових інвестицій, інфраструктура якого перебуває в зародковому стані.
Суттєве падіння доходів населення не дає змоги створювати заощадження, гальмує його інвестиційну активність. Політична воля влади та правове поле держави не спрямовані на створення сприятливого інвестиційного клімату, що перешкоджає процесу приватизації, не заохочує вітчизняного, а тим паче іноземного інвестора до інвестиційної діяльності.
За цих умов необхідні кардинальні реформи для стимулювання інвестиційної діяльності в Україні з боку як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Запорукою цих реформ мають стати реальна законодавча база та високоефективні заходи виконавчої влади.
В умовах колишнього СРСР визначення «інвестиції» не існувало, воно замінялося дуже вузькою категорією «капітальні вкладення». Проте вивченню теоретичних засад планування та ефективності капітальних вкладень приділяли увагу багато вчених, серед яких насамперед слід згадати А.М.Алимова, Е.Р.Бершеду,
В.Ф.Гарбузова, П.Ф.Жердецького, В.П.Красовського, МЛ.Педана,
А.Г.Савченка.
Водночас світова наукова думка представляє багато теоретичних розробок у галузі інвестування, що мають неабияке значення для країни зі стабільною економікою.
Найвідоміші іноземні автори у цій сфері такі: В.Беренс, У.Бестманн, Е.Брігхем, Н.Брук, Бела Баласса, К.Г.Варлавен, Л.Дж.Гитман, М.Д.Джонк, Е.Елтон, Х.М.Маркович, Д.Норкот, К.Рейли, П.М.Хавранек, У.Хирт, П.Чандра, У.Шарп, але їхні праці не можна застосувати для країн перехідного періоду, зокрема й для України, без певної адаптації та врахування національних особливостей.
Останнім часом українські та російські вчені починають приділяти значну увагу інвестиційним процесам в економіці.
У межах макроекономічних проблем різноматні аспекти інвестування висвітлені в наукових працях І.Г.Балабанова, ЛК.Бес-часного, І.А.Бланка, В.М.Бородюка, О.Д.Василика, В.М.Геєця, Б.В.Губського, ІХЛукінова, С.В.Мочерного, А.В.Мергенса, Ю.В.Нико-ленко, ВЛХСеминоженка, Н.С. Симчука та іиших.
Деякі вчені-економісти досліджують окремі аспекти інвестиційної діяльності. Так, у контексті проблем фінансів, грошового обігу і кредиту працюють В.Л.Андрущенко, А.С.Гальчинський, А.Г.Голуб,
A.Ю.Казак, В.В.Ковалев, М.Я.Коробов, А.Г.Куликов, А.М.Мороз, М.І.Савлук, Е.С.Стоянова, В.М.Суторміна, С.С.Осадець, В.М.Федосов,
B.В.Шокун, С.ІЮрій. Проблемам розвитку ринку цінних паперів та фондової біржі присвячені праці М.Ю.Алексеєва, М.А.Гольцберга, В.В.Колесника, Я.М.Міркіна, О.М.Мозгового, В.В.Оскольского; проблемам залучення іноземних інвестицій — праці М.МБогуславського, О.В.Гаврилюка, Д.Г.Лук’яненка, Л.Н.Павлової, А.МЛоручника,
B.МРум’янцева, А.С.Філіпенка.
Інноваційний напрямок інвестування досліджують Л.Водачек,
О.Водачкова, С.Д.Ільєнкова, С.Ф.Покропивний, Д.М.Черваньов. Обгрунтуванню доцільності інвестиційних проектів присвячені праці
C.І.Вакаріна, А.Г.Загороднього, О.В.Кухленка, І.В.Липсиці, М.М.Сквор-цова, А.А.Смирнова, СіЛІуміліна, Є.І.Шихова.
Наукові дослідження окремих аспектів інвестиційної діяльності в Україні обмежуються теоретичними узагальненнями та визначеннями, проте практичних розробок майже немає. Недостатня дослідженісті наукової проблеми в цілому, нагальна потреба розробки практичні» рекомендацій щодо активізації інвестування економіки України зумов тоють актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Дисертаційна робота виконана згідно з планами науково-досліднш робіт кафедри банківської справи та кафедри банківських інвестиції Київського національного економічного університету і стосується та ких тем: «Банківська система України: її становлення та розвиток у пе
з
рехідний період до ринкової економіки» та «Інвестиційна діяльність суб’єктів господарювання України» (номери державної реєстрації відповідно 0196У 023340 та 0198У007171).
Мста і завдання дисертаційного дослідження. Метою дослідження є визначення шляхів активізації інвестиційного процесу в Україні та розробка системи заходів щодо підвищення ефективності інвестувати. Системний підхід до реалізації головної мети дослідження зумовив вирішення в роботі таких важливих завдань:
• опрацювання методологічних засад інвестування ринкової економіки держави;
• вдосконалення та адаптація до умов України аналітичних методів оцінювання ефективності інвестицій;
• аналіз фінансово-інвестиційного стану економіки України та ринку інвестицій;
• розробка методик техніко-економічного обгрунтування доцільності інвестування (прогнозування інвестиційної стратегії; опра-цюваїшя заходів щодо запобігання інвестиційним ризикам або зменшення їх дії; визначення фінансової, бюджетної та економічної ефективності інвестицій; визначення життєвого циклу та бюджетування інвестицій; оцінки фінансової здійсненності та вірогідності інвестиційних проектів);
• моделювання вартості і структури капіталу, що інвестується;
• визначення фінансових інструментів залучення капіталу до інвестиційних процесів;
• визначення типів і способів інвестування інвестиційних проектів;
• дослідження напрямків капіталізації інвестицій та розробка рекомендацій щодо прискорення цього процесу;
• визначення та ранжування чинників створення сприятливого інвестиційного клімату;
• опрацювання стимулів розвитку ринку фінансових інвестицій;
• розробка заходів щодо посилення впливу фінансово-кредитної системи на інвестиційний процес;
• визначення напрямків прискоренім приватизації з метою розгортання інвестиційних процесів;
• визначення фінансових важелів стимулювання залучення іноземного капіталу до інвестиційного процесу в Україні з метою активізації останнього.
Предметом дослідження є інвестиційний процес в Україні як у перехідному до ринкових умов періоді, так і в подальшому розвитку економіки країни.
Об’єктом дослідження дисертації е інвестиційна діяльність суб’єктів господарювання України.
Методологічну основу дисертаційної роботи становлять загаль-нонаукові прийоми економічних досліджень і напрацьовані наукові положення зарубіжної та вітчизняної економічної думки з проблем інвестування на макро- і мікрорівні.
Інформаційною базою дослідження є закони України, укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи міністерств економіки, фінансів, статистики України, НБУ та інших органів управління. Використані також аналітичні огляди та статистичні бюлетні міжнародних фінансово-кредитних інституцій. Важливе значення для дослідження мали дані Державного бюджету України за останні роки, зарубіжна та вітчизняна монографічна література, періодичні видання.
Наукова новизна дисертаційної роботи та особистий внесок автора полягає у розробці та обгрунтуванні концептуальних основ розвитку інвестиційного процесу в Україні при входженні країни в ринкові відносини. У дисертації вперше виконано комплексне дослідження інвестиційної діяльності в Україні, теоретичних проблем залучення капіталу для інвестування, механізмів розвитку виробництва шляхом інвестування.
У процесі роботи були обгрунтовані й сформульовані нові теоретичні положення та практичні висновки. До них належать:
• теоретичні засади інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання держави, економіка якої трансформується в ринкову;
• система методик техніко-економічного обгрунтування доцільності інвестування;
• напрямки прискорення інвестиційного процесу, а саме: визначення та ранжування чинників створення сприятливого інвестиційного клімату в державі з ринковою економікою; обгрунтування мето-
дологічних аспектів удосконалення інвестиційних процесів в Україні; розробка концептуальних підходів спрямування діяльності фінансово-кредитної системи до істотного розширення участі в інвестиційних процесах; реформування відносин власності суб’єктів господарювання та прискорення приватизації.
Практичне значення дисертації- Теоретичні засади та методичні розробки дисертації є основою системи навчальних дисциплін інвестиційного циклу, що викладаються згідно з навчальними планами підготовки бакалаврів з економіки й підприємництва та спеціалістів і магістрів з економіки й менеджменту. Це програми курсів нормативних дисциплін: ’’Інвестування” та “Фінансово-інвестиційний аналіз проектів” для бакалаврів, програми курсів для магістрів і спеціалістів: “Проектне фінансування”, “Інвестиційний кредит”, “Портфельне інвестування”.
Окремі положення дисертаційної роботи використані у звітах з науково-дослідних тем і доповідних записках до законопроектів стосовно реформування банківської системи (1994—1997 рр.), упровадження грошової реформи (1996 р.); при розробці положень для Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (1997 р); при обгрунтуванні умов одержання інвестиційного кредиту АТ «Оболонь» від Європейського банку реконструкції та розвитку (1997—1998 р.).
Здобуті наукові результати доцільно використати у процесі проведення економічних реформ при розробці законодавчих і нормативних документів різної юридичної сили стосовно активізації інвестийної діяльності на макрорівні. Цими результатами зможуть скористатися також суб’єкти господарювання в Україні, коли прийматимуть інвестиційні рішення.
Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедр банківської справи та банківських інвестицій Київського національного економічного університету. Результати дисертаційної роботи доповідались на вітчизняних та міжнародних конференціях і симпозіумах: “Суспільство у перехідному періоді: досвід ринкового реформування для України”, Київ, 1994; “Соціально-економічні проблеми України, як перехідного суспільства”, Київ, 1994; “Устрій фінансових систем України та Німеччини”, Київ, 1994; “Процес стабілізації і реформ: стан і перспективи”, Київ, 1995; “Структурні реформи та розвиток фінансового
сектору України”, Київ, 1995; “Роль банківської системи в інвестиційному процесі”, Київ, 1996; “Види діяльності, що фінансуються Світовим банком”, Київ, 1995—1997; “Удосконалення змісту і методики викладання фінансово-банківських дисциплін за умов рівневої системи освіти”, Київ, 1997; «Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання», Чернівці, 1997; “Зростання інвестицій в перехідному переоді” у рамках щорічних зборів Европейського банку реконструкції та розвитку, Київ, 1998; Всеукраїнській конференції “ Економічні реформи в Україні: позиція молоді”, Київ, 1998.
Публікації. За темою роботи опубліковано: дві одноосібні монографії, чотири монографії в співавторстві, навчальний та практичний посібники в співавторстві загальним обсягом близько 50 друк, арк., а також статті, тези доповідей, складові частини збірників, методична література, усього 57 назв.
Зміст роботи.
У вступній частині обгрунтована актуальність, постановка проблеми, дана загальна характеристика роботи.
Розділ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНВЕСТУВАННЯ
Цей розділ присвячений розкриттю фінансово-економічної сутності інвестицій як економічної категорії, визначається їх відмінність від капітальних вкладень. Розглядаються форми інвестицій: фінансові, реальні, інновації, інтелектуальні, провадиться порівняльний аналіз стадій інвестиційних процесів за ринковою та командно-адміністративною системами господарювання, виявляються суттєві розбіжності між стадіями, насамперед щодо мотивації інвестиційної діяльності; прогнозування та програмування інвестицій, страхування інвестицій, державного регулювання інвестиційного процесу; планування, фінансування, проектування, забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами; освоєння інвестицій, підготовки до виробництва продукції, попередньої здачі в експлуатацію, остаточної здачі об’єкта в експлуатацію.
Уперше обгрунтовано ринкову модель організації інвестиційного проекту (рис.1)
МОТИВАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
РИНОК ФІНАНСОВИХ АКТИВІВ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИНОК РИНОК ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
_ ...| ... т
ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ
1 і
РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ ТЕНДЕРИ
1 т
ФІНАНСУВАННЯ 5НВЕСЛИЦШ
1 т
ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ -« РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЕКТУ - РЕАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ
1
ОСВОЄННЯ ІНВЕСТИЦІЙ
1 *
БУДІВЕЛЬНЕ і МОНТАЖНЕ ВИРОБНИЦТВО •< РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ ► МАТЕРІАЛЬНО- ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
т
ВВЕДЕННЯ ОБ’ЄКТА В ЕКСПЛУАТАЦІЮ
1 т
ІНВЕСТУВАННЯ ОНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА
Рис. 1. Ринкова модель організації інвестиційного проекту
Всебічно досліджуються функції суб’єктів інвестиційного процесу, якими є юридичні та фізичні особи, їхні корпорації, інстагуційні інвестори, фінансово-кредитна система, різного роду інвестиційні уг-рупування та альянси.
Вивчаються основні напрямки та об’єкти інвестування згідно з критеріями визначення видів інвестиційних проектів та відпрацьовується їх класифікація (рис. 2).
Рис. 2. Схема класифікації інвестиційних портфелів
Досліджуються основні напрямки прямого та портфельного інвестування, зазначається, що на відміну від капітальних вкладеш, сутність (економічна природа) інвестицій полягає у тому, що вони неодмінно мають спрямовуватися на прибуткові проекти у межах певного бюджету й термінів виконання.
Основні напрямки інвестування залежать від стану економіки держави та інвестиційного клімату, що створюється за рахунок дії багатьох факторів. Результати досліджень, виконаних в першому розділі роботи, такі:
• обгрунтування на основі критичного аналізу думок вітчизняних та зарубіжних вчених фінансово-економічної сутності
інвестицій; _ .
• визначення мотивів і функцій суб’єктів інвестиційної
діяльності щодо їхньої участі та взаємодії в інвестиційному процесі;
• дослідження інвестиційного процесу в умовах ринкової та командно-адміністративної систем;
• виявлення суттєвих розбіжностей, усунення яких забезпечить активізацію інвестиційної діяльності;
• визначення форм інвестування та можливостей їх упровадження в Україні;
• формулювання критеріїв та розробка за ними класифікацій інвестиційних проектів;
• визначена видів інвестиційних, портфелів та їх групування за різними чішниками.
Розділ 2. ФПІАНСОВО-ШВЕСТИЦІЙНИЙ НАПРЯМОК АНАЛІЗУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Проведення аналізу стану економіки України потребує добору та вдосконалення методів оцінювання ефективності інвестицій, які застосовуються у світовій ринковій економіці. Необхідно вивчити світовий досвід фінансово-інвестиційного аналізу, можливості застосування методів, якими оперує світова практика, їх адаптації або поєднання з методами, що використовуються в умовах України.
Оцінка ефективності інвестиційного проекту є ключовим питанням для інвестора. Проте, нині серед науковців-економістів та практиків немає єдності думок стосовно методології такої оцінки. Головним критерієм оцінки проекту є його фінансова (комерційна) ефективність. Цей метод грунтується на мінімізації витрат, максимізації доходів і забезпечує високі результати при оцінюванні ефективності невеликих проектів з короткими термінами окупності витрат.
Щодо великих проектів з тривалими термінами окупності, то навряд чи застосування критерію комерційної ефективності принесе точні результати. До того ж великі проекти сьогодні не під силу українським інвесторам і вимагають підтримки з боку держави. Критерієм оцінювання ефективності таких проектів мають стати показники загальноекономічної (національної) ефективності, тобто потрібно оцінювати прямий, побічний та повний ефекти.
Пропоновану схему послідовності розрахунків ефективності інвестиційних проектів наведено на рис. 3.
Рис. 3. Схема послідовності проведення розрахунків економічної ефективності інвестиційних проектів
Найважливішими результатами фінансово-інвестиційного аналізу мають бути висновки щодо інвестиційної привабливості об’єктів інвестування та можливостей ринку інвестицій.
З огляду на це теоретичні засади інвестиційного аналізу становлять систему методів і показників обчислення ефективності (оцінки
привабливості) інвестування. ^
Світовий досвід має значну кількість методів та прийом» інвестиційного аналізу, які починають поширюватись і в нас. Найвідоміші методи можна поділити на три групи:
1) методи оцінювання ефективності інвестицій за допомого« співвідношеній грошових надходжень (позитивних потоків) з витрата ми (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними,
2) методи оцінювання ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;
3) методи оцінювання ефективності інвестицій , що грунтуються на теорії часової вартості грошей.
За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, тобто оцінюється і зіставляється інвестиційна привабливість (ефективність) напрямків інвестування, окремих програм (проектів) або об’єктів.
Дослідження методу розрахунку прибутку, методу чистої теперішньої вартості, методу граничної ефективності, методу бюджету-вання інвестицій та інших методів, що застосовуються у світовій практиці для проведення фінансово-інвестиційного аналізу та оцінювання інвестицій, дає підставу говорити про можливість використання цих методів в умовах України при створенні засад ринкової економіки. Так, уже сьогодні можна обчислювати співвідношення позитивних грошових потоків з негативними, застосовуючи внутрішню норму ефективності інвестора.
Методи оцінювання інвестицій за бухгалтерською звітністю можна застосовувати при запровадженні розрахунків показника чистої прибутковості інвестицій, особливо з переходом на міжнародну систему бухгалтерського обліку.
Найістотніші результати дає метод, що базується на часовій теорії грошей, графічну інтерпретацію якого наведено на рис. 4.
Методи оцінювання ефективності інвестицій, що грунтуються на теорії часової вартості грошей, застосовуються при певній стабілізації, але водночас їх можна використати при прогнозах інфляційних процесів.
Щодо інвестиційної привабливості об’єктів інвестування України, то на сьогодні ми маємо майже повсюди річні зменшення обсягів виробництва продукції, що не спонукає до формування ринку інвестицій. Елементи інфраструктури інвестиційного ринку здебільшого перебувають у зародковому стані. Не набув певного динамізму ринок цінних паперів. Суттєвого удосконалення та розширення потребує фондовий ринок, а реорганізації — ринок інвестиційних товарів.
Загалом інфраструктуру інвестиційного ринку унаочнює рис. 5.
Рис. 4. Взаємозв’язок показників визначення ефективності інвестицій
ЧНД — чистий приведений доход; ЧТВ — чиста теперішня вартість;
ВІІЕ — внутрішня норма ефективності; МВ — майбутні витрати;
ПО — період окупності; ПС — інвестований капітал; Т — час (роки)
Виробники та власники інвестиційних товарів
Вексельні та Проектні та
клірингові будівельні
центри фірми
Інвестиційні фонди, компанії га траст
Фірми-девело-пери та про-жекг-менеджери
Рис. 5. Інфраструктура інвестиційного ринку
Результати дослідження другого розділу роботи такі:
• запропоновано методи оцінювання ефективності інвестицій;
• обгрунтовано стадії життєвого циклу інвестиційного проекту;
• розроблено схему послідовності розрахунків ефективності інвестиційних проектів;
• визначено інвестиційну привабливість об’єктів інвестування;
• визначено поняття «ринок інвестицій» і «ринок інвестиційних товарів» та обгрунтовано схему їх взаємодії;
• визначено склад елементів інфраструктури інвестиційного ринку та досліджено їх взаємостосунки.
Розділ 3. ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ
Необхідність дослідження ринкових передумов розробки інвестиційної стратегії випливає з головішх цілей інвестування: доходності, зменшення ризику, економічної безпеки, зростання капіталу, ліквідності. При цьому вивчаються можливості застосування тих чи інших форм інвестування, тобто особлива увага має приділятися передінвестиційним дослідженням з метою уникнути подальших втрат.
Найважливішими на цьому етапі є дослідження інвестиційних ризиків. Визначення ступеня ризику є передумовою прийняття інвестиційного рішення. Ступінь інвестиційних ризиків потрібно визначати за групами: проектні, фінансові, будівельні та експлуатаційні. Після прийняття інвестиційного рішення опрацьовується техніко-економічне обгрунтування проекту, в рамках якого розробляються заходи щодо запобігання або зменшення дії ризиків, тобто захисту інвестицій. Захист має здійсшоватися протягом всього життєвого циклу інвестиційного проекту. Невіддільною частиною техніко-економічного обгрунтування проекту має бути оцінка вартості відведення земельних ділянок під забудову, що в умовах України потребує суттєвого удосконалення методики оцінювання та порядку відчуження.
Оцінка фінансової здійсненності та вірогідності інвестиційного проекту є узагальюючим етапом обгрунтування доцільності інвестування.
Суб’єкт інвестиційної діяльності відповідно до головних цілей, які він перед собою поставив, визначає власну інвестиційну стратегію (рис. 6)
Рис. 6. Пріоритетність цілей інвестиційної стратегії та форм інвестування
Визначення ступеня ризику є передумовою прийняття інвестиційного рішення. Щодо визначення ступеня інвестиційного ризику потрібно спиратися на оцінку співвідношення «ризикованість-доходність», враховуючи інші стратегічні цілі. Ступінь інвестиційних ризиків пропонується визначати за групами, зумовленими основними стадіями інвестиційного процесу: проектування, фінансування,
будівництво, експлуатація.
У дисертації досліджується кілька методів вимірювання ризиків, які використовуються для вибору варіанта вкладення інвестицій.
• метод аналогій складається з вивчення досвіду інвестування,
оцінки результатів реалізованих проектів та екстраполяції їх на перспективу; и
• метод моделювання грунтується на теорії ігор. Гіпотетичний інвестиційний проект (модель) «програється» з метою визначення реакції конкурентів;
• демонстративний метод дозволяє визначити суспільну думку стосовно інвестиційного проекту та з’ясувати коло потенційних інвесторів;
• методи математичної статистики дозволяють з’ясувати ймовірність настання події. Оскільки ризик є супутником будь-якого варіанта вкладення інвестицій, розрахунки проводяться з метою мінімізації можливих збитків, тобто визначається ймовірність рівня втрат, ймовірність того, що вони не будуть вищими від певного рівня, який є прийнятним для інвестора.
Систему інвестиційних ризиків унаочнює рис. 7.
Інвестиційний
Споживчий
Підприємницький
Проектний
Фінансовий Будівельний Експлуатаційний
Кре-
дит-
ний
Ва-
лют-
ний
Стра-
ховий
Порт-
фель-
ний
Переви-
щення
коиїто-
рису
Несвсеос-ного за-ВершеїПіЯ термінів
Пору-
шення
умов
договору
Падіння
попиту
Реалізації ■
Зниження прибутковості
Менеджменту
Форс-мазкорний
Невико-
нання
поста-
чань
Рис. 7. Система інвестиційного ризику та його похідних
Проектні, фінансові, будівельні та експлуатаційні ризики, у свою чергу, можна поділити на складові, природа яких досліджується в дисертації.
В інвестиційному процесі прийняттю інвестиційного рішення передує розробка техніко-економічного обгрунтування, адже чим більше вірогідної та грамотно оформленої інформації про проект одержить інвестор, тим менше на нього чекає ризику на етапі реалізації проекту. Крім того, до початку інвестування потрібен досить тривалий період переговорів, експертиз, узгоджень, перевірок, предметом яких є техніко-економічне обгрунтування і які здійснюються майже всіма суб’єктами інвестиційної діяльності.
Розробка та реалізація інвестиційного проекту, особливо виробничого, проходить тривалий шлях від ідеї до будівництва та експлуатації об’єкта. Цей період можна розглядати як життєвий цикл інвестиційного проекту, що охоплює три фази (рис. 8).
І. Попередні дослідження до кінцевого прийняття інвестиційного рішення (передінвестиційна фаза), до якої належать: 1) визначення інвестиційних можливостей; 2) аналіз альтернативних варіантів та остаточний вибір; 3) попереднє техніко-економічпе обгрунтування; 4) розробка техніко-економічного обгрунтування; 5) дослідницьке забезпечення проекту.
П. Інвестиційна фаза: 1) проведення узгоджень; 2) укладання контрактів; 3) розробка проектно-кошторисної документації; 4) будівництво, реконструкція або переоснащення; 5) забезпечення керівника проекту; 6) витрати на авторський нагляд та контроль; 7) підготовка експлуатаційних кадрів; 8) пуско-налагоджувальні роботи.
III. Експлуатаційна фаза: 1) введення в експлуатацію; 2) доведення до проектної потужності; 3) витрати на підтримання діючих потужностей; 4) витрати на оновлення основних фондів.
Рис. 8. Схема життєвого циклу інвестиційного проекту
Узагальнюючим результатом обгрунтування доцільності інвестування є оцінка фінансової здійсненності та ймовірності інвестиційного проекту.
Головний інструментарій, що пропонується для використання при обгрунтуванні проектів, такий: фінансові показники здійсненності проекту; показники економічної ефективності; аналіз чутливості; аналіз беззбитковості; оцінка ймовірності; економічна оцінка проекту.
Для прийняття правильного інвестиційного рішення інвестор повинен виконати велику дослідницьку роботу та здійснити значні витрати на утримання інвестиційних менеджерів, консультантів, аудиторів тощо. Ці витрати мають здійснюватись не за рахунок інвестиційного проекту, інакше вони можуть вплинути на достовірність результатів, заважатимуть прийняттю альтернативного рішення.
Таким чином, результатами дослідження, проведеного в третьому розділі можна вважати:
« визначення основних цілей інвестиційної стратегії, можливих форм інвестування та оцінки відповідно до цілей і напрямків інвестування;
• пропозицію та узагальнення системи інвестиційного та похідних ризиків, методів їх вимірювання та заходів щодо зменшення або запобігання як відносно фінансових, так і щодо реальних інвестицій;
• удосконалення методики техніко-економічного обгрунтування проектів; оцінки вартості та порядку відведення земельних ділянок під забудову;
• пропозицію основного інструментарію для обгрунтування інвестиційних рішень.
Розділ 4. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
Інвестиційний процес розпочинається з відносин його суб’єктів на ринку інвестицій. Інвестору звичайно не вистачає власних коштів для запровадження проекту, тому він прагне залучити інші фінансові ресурси. З цією метою визначається вартість і структура капіталу, що підлягає інвестуванню.
Вартість капіталу коливається в межах процентних ставок, що їх пропонує кредитний ринок. Головними процентними ставками, що підлягають аналізу, мають бути такі: реальна, з урахуванням очікуваного рівня інфляції, вільна від ризику, з урахуванням ризику неповернення борг}', бар’єрна, внутрішня норма доходності та інші. Керуючись метою отримання максимального доходу, інвестор прагне під забезпечення власного капіталу залучити якомога більше інвестиційних ресурсів з інших джерел фінансування, оптимізувати структуру капіталу, що інвестується, таким чином, щоб розподілити інвестиційні позики між усіма учасниками проекту. Кредитори та продавці фінансових ресурсів, навпаки, прагнуть якнайдорожче влаштува-
ти свої вільні кошти і при цьому мати певні гарантії щодо
інвестиційного ризику. Отже, інвестиційний ризик спонукає суб’єктів інвестиційного процесу до компромісу (консенсусу), який
закріплюється в підрядних контрактах, кредитних договорах, страхових полісах та інших угодах.
Формування структури джерел фінансування — це дуже складний процес, який залежить від потужності кожного джерела в той чи інший період часу, фінансового стану і перспектив розвитку , а також кон’юктури ринку і актуальності інвестиційного проекту в перспективі. Обгрунтування структури джерел фінансування необхідне з метою забезпечення фінансової стійкості компанії в період реалізації проекту. Оптимізація структури — це вибір найвигіднішого співвідношення внутрішніх та зовнішніх (залучених та запозичених) джерел на кожному етапі життєвого циклу проекту. Формуючи структуру інвестиційних витрат, інвестор користується нормою доходу на вкладений капітал і порівнює її з вартістю запозичених та залучених коштів (позичковим процентом, доходністю облігацій, дивідендами).
Отже, рівень витрат на фінансування інвестиційного проекту вимірюється платою за використання коштів, а саме — загальною нормою доходу, що очікується від інвестицій. Якщо ця норма доходу влаштовує інвесторів, то рішення про фінансування інвестицій буде позитивним.
Загальна норма доходу або позитивних грошових потоків може бути обчислена за формулою:
Нз.д. = АНр.д + АН.к.і + АНр.н + АНк.л + АНі.с + ДНб.с,
де Нз.д — загальна норма очікуваного доходу;
АНр.д — норма реального доходу (щорічні темпи зростання економіки);
АН.к.і — приріст норми доходу, що компенсує очікувані витрати від інфляції;
АНр.н — приріст норми доходу, що враховує ризик неплатежу;
АНк.л — приріст норми доходу, що компенсує недостатню ліквідність фінансових ресурсів інвестування;
АНі.с — приріст норми доходу на стадії інвестування проекту (можливі надходження під час будівництва);
АНб.с — приріст норми доходу до бар’єрної ставки (внутрішньої норми прибутковості, доходності).
Під час передінвестицішшх досліджень перед суб’єктами господарювання постає проблема визначення обсягу інвестицій для фінансування проекту. Перед інвестором постають запитання: яким має бути співвідношення постійних та змінних витрат на виробництво (постійних та поточних активів); яким чином у перспективі формуватиметься основний і обіговий капітал; яким має бути співвідношення власного і акціонерного, акціонерного та позичкового капіталу; за якого співвідношення фінансових ресурсів, що спрямовуються на нагромадження і споживання, доходи від виробництва і реалізації будуть найбільшими?
Допомогти відповісти на всі ці запитання дає економічний аналіз фінансового забезпечення проектів з використанням операційного, фінансового і загального леверіджу.
У дисертації досліджена теорія леверіджу, адаптовані методики обрахування його показників і проведені розрахунки фінансового, операційного та загального леверіджу для підприємств з різним співвідношенням власного та запозиченого капітзлу, основного та обігового.
Визначено, що при збільшенні частки залучених коштів з 25 до 75%, відношення чистого прибутку до власного капіталу зростає з 19 до 28%.
Вплив зростання операційного леверіджу на основні показники підприємства ілюструє табл. 1.
Показники,% Операційний леверідж
Обіговий капітал 20 40 60
Зростання виробництва 10 20 зо 10 20 30 10 20 30
Собівартість 8 16 24 6 12 18 4 8 12
Прибуток 18 36 54 26 52 78 34 68 100
Рентабельність 8 16 24 20 48 52 28 56 80
Після визначення джерел фінансування вибираються інструменти залучення капіталу і визнається тип фінансування. На рис.9 пропонується класифікаційна схема способів залучення капіталу до інветиційного процесу.
Корлоратизація
Самофінансування
АКЦІОНУВАННЯ Грансгинг
Венчурні фірми
Придбання рядового пакета акцій
Кредитування
Кредит з факторингом
ч БОРГОВЕ ФІНАНСУВАННЯ Форфейтинг
с Іпотечний кредит
н Кредит державних установ
с Іноземний кредит
Розміщення боргових зобов’язань
Спільні підприємства
ФІНАНСУВАННЯ Альянси
НА Франчайзинг
к X м КОНСОРЦІЙНИХ Ліцензування
ЗАСАДАХ Інжиніринг
Еккаутинг
Оперативна оренда
>> ОРЕНДА Фінансовий лізинг
Лізбек
Селенг
Урядовий пільговий кредит
со ПІЛЬГОВЕ Гарантування
ФІНАНСУВАННЯ Інвестиційний податковий кредит
Безпроцентний кредит
Дотування
Гранти
СУБСИДУВАННЯ Субвенції
Спонсорство
Донорство
Рис. 9. Способи залучення капіталу
Створення та розвиток будь-якого бізнесу потребує належного фінансування. Існують різноманінті способи залучення капіталу. У західних країнах останніми роками крім традиційних способів (акціонування, боргове фінансування, кредитування, оренда тощо) з’явилися нові, такі як франчайзинг, лізинг, форфейтинг, венчурне фінансування, селенг і т.ін. Вибір найприйнятнішого способу забезпечує інвестору економію інвестиційних ресурсів та запобігає витратам на усіх стадіях життєвого циклу інвестицій.
Упровадження цих способів в Україні потребує суттєвого вдосконалення законодавчої та нормативної баз.
У дисертації визначені типи і способи фінансування інвестиційного процесу. Банк та інші учасники проекту розподіляють між собою
відповідальність за реалізацію проекту, що підтверджується часткою інвестиційного ризику, яку бере на себе та чи інша сторона. У зв’язку з ' цим можна запропопувати чотири типи: без регресу на позичальника; з частковим регресом на позичальника; з повним регресом на позичальника; на консорційних засадах.
Результатами дослідження, виконаного в четвертому розділі можна вважати:
• визначення відсоткових ставок, що віддзеркалюють ціну капіталу залежно від ступеня ризику, які вибирає інвестор, зіставляючи їх з внутрішньою нормою доходності;
• пропозицію моделі очікуваного доходу інвестора з урахуванням ринкових чинників, що можуть впливати на його розміри;
• розробку системи джерел фінансування — внутрішніх і зовнішніх з установленням їх переваг і вад для інвестора;
• розробку методики оптимізації структури джерел фінансування в умовах України із застосуванням теорії леверіджу, з допомогою якої визначається співвідношення постійних та змінних витрат капіталу, а також співвідношення власного і акціонерного, акціонерного і позичкового капіталу.
® визначення видів фінансових ресурсів, найпривабливіших для інвестування, і рекомендація порядку їх залучення до інвестиційних процесів;
• з’ясування природи капіталу, що інвестується, та розробку рекомендацій щодо фінансових інструментів, які найдоцільніше використовувати при інвестуванні;
• визначення типів фінансування інвестиційних проектів та розробку пропозицій щодо впровадження фінансування проектів на кон-сорційній основі;
• оцінку способів залучення капіталу, що використовується у світовій практиці, і розробку пропозицій щодо їх поширення в Україні.
Розділ 5. КАПІТАЛІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ
Фінансові ресурси, що залучаються до інвестиційного процесу, перетворюються на виробничі фонди (капітал), тобто активи, здатні приносити прибуток.
Процес капіталізації інвестицій потребує певного втручання з боку державних органів через регулювання організації проектування і
ціноутворення, нормування забезпечення ресурсами будівельно-монтажних робіт, порядок введення в дію об’єктів тощо.
В дисертації обгрунтована державна інвестиційна політика, яка має враховувати наступні приоритетні напрямки використання державних та недержавних джерел фінансування: поступовий перехід до спрямування інвестицій тільки у високорентабельні виробництва і максимальне скорочення витрат на підтримку збиткових та малорентабельних виробництв; повна відмова від фінансування соціальної сфери за залишковим принципом; перехід від адміністративних методів управління інвестиційними процесами, у тому числі державними, до ринкових з використанням податків, амортизаційних норм , кредитних ставок та інших фінансових важелів; заміщення повного держбюджет-ного фінансування частковою участю держави; упровадження інвестування великих проектів за рахунок державних та муніципальних позик.
Для ефективного державного регулювання інвестиційного процесу потрібно створити гнучкий податковий механізм, який би стимулював скорочення строків виробництва та підвищення якості будівельної продукції. Податки на інвестиції мають стимулювати інвестиційну активність суб’єктів господарювання, а не стримувати їх.
Суб’єкти інвестування, з метою успішної реалізації проектів, мають застосовувати планування та моніторинг інвестиційної діяльності. Тривалість інвестиційних проектів потребує постійного нагляду з боку інвестора з метою їх коригування та вдосконалення.
Планування інвестиційної діяльності будь-якого підприємства починається після розв’язання питання про те, чи варто вкладати кошти в цей проект, тобто, чи достатній буде позитивний грошовий потік для відшкодування витрат і одержання певного прибутку. Основним документом при плануванні є бізнес-план інвестиційного проекту.
За ринкових умов суб’єкт господарювання складає бізнес-план насамперед для себе, оскільки планування його діяльності не регламентується державними органами, і тому відсутні якісь нормативи щодо складу та обсягу бізнес-плану. Але інвестор обов’язково має також обгрунтувати у складі бізнес-плану заходи, що зацікавлять акціонерів та інших учасників проекту з метою залучення капіталу. .
Узагальнення досвіду роботи іноземних та вітчизняних бізнесменів дозволило запропонувати в дисертації методику складати бізнес-плану, визначити головні вимоги до його розділів та формулярів.
Загальний моиіторінг проекту здійснює замовник або від його імені дирекція підприємства , що будується. Залежно від функцій учасників інвестиційної діяльності можна спеціалізувати моніторинг за видами та відповідно рекомендувати порядок його проведешія (табл. 2). Наприклад, маркетинговий моніторінг проводиться з метою забезпечення своєчасних поставок на будову матеріально-технічних ресурсів, і його здійснюють ті учасники, на яких покладені обов’язки в контрактах з матеріально-технічного забезпеченім будівель.
Табпищ 2. Види моніторингу суб’єктів інвестиційного процесу
Суб’єкти інвестиційно! діяльності Нили моніторингу
маркетинговий фінансовий } технічний
інвестори + +
замовник (дирекція підприємства, що будується) + + +
генеральний підрядник + +
субпідрядні організації + +
постачальники обладнання + +
генеральний проектувальник 4- +
інші проектувальники +•
фірма-девелопер +■ + +
керуючий проектом + 4*
інжинірингова фірма +
фінансуючий банк +
страхова та перестрахова компанії +
інвестиційний консорціум або ПФГ + + +
аудитори +
міністерства та інші центральні та місцеві органи влади (по державних проектах) + + +
Фінансовий моніторінг проводиться інвестором, замовником, фірмою-девелопером за його дорученням, а також іншими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій (проектування та будівництво). За умов України оцінка виконання річної програми може проводитися по місцях, відповідно до прийнятого порядку розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи. Під постійне спостереження підпадають поелементні витрати на відчуження землі під забудівлю, витрати на проектно-дослідницькі роботи, оплата будівельно-монтажних робіт за договірними цінами, розрахунки за обладнення, інші витрати. Моніторинг здійснюється у розрізі використання джерел фінансування: власних, запозичених або залучених коштів. У процесі моніторингу виявляються відхилення від програми реалізації проекту, приймаються рішення про мобілізацію внутрішніх
фінансових ресурсів, додаткове залучення або запозичення коштів. Технічний моніторинг крім інвестора та його представників здійснюють звичайно генпроектувальник, інші проектувальники — у рамках авторського нагляду. Технічний моніторінг проводиться з метою забезпечення відповідності обсягово-планувальних та конструктивних рішень, прийнятих у будівельній та технологічній частинах проекту вимогам ДБН, держстандартам, технічним умовам.
Результатами досліджень, виконаних в п’ятому розділі можна вважати:
• визначення пріоритетних напрямків державної інвестиційної політики;
• розробку показників індикативного планування інвестиційного процесу, обсягів інвестицій, проектно-дослідних робіт, будівельного виробництва, введення в дію потужностей;
• оцінку взаємодії суб’єктів інвестування та розробку рекомендацій щодо удосконалення їх взаємостосунків шляхом регламентації договірної дисципліни;
• обгрунтування рекомендацій щодо удосконалення проектування і ціноутворення в інвестиційній сфері;
• запропонування напрямків вдосконалення системи матеріально-технічного постачання й комплектації будов усіх форм власності та скорочення строків освоєння інвестицій;
• розробку пропозицій по запровадженню показників оперативного планування реалізації проектів та порядку опрацювання формулярів бізнес-планів;
• визначення видів моніторингу інвестиційних проектів та показників, за якими має проводитись моніторинговий контроль;
• обгрунтування рекомендацій щодо удосконалення процедури введення об’єктів до дії.
Розділ 6. ШЛЯХИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ
З огляду на стан економічного потенціалу й обмежені внутрішні інвестиційні можливості протягом усього періоду трансформації економіки у дисертації обгрунтовані основні напрямки активізації інвестиційного процесу в Україні. До них віднесено: поліпшення інвестиційного клімату держави, стимулювання розвитку фондового ринку, удосконалення фінансово-кредитної системи, прискорення процесу приватизації, залучення іноземного капіталу.
У роботі визначені чинники, що формують інвестиційний клімат країни (рис. 10).
Рівень розвитку Стан та структура виробництва
продуктивних сил та Рівень розвитку робочої сили
стан інвестиційного Стан ринку інвестицій і інвестиційних товарі о,
ринку фондового ринку
н Політична воля Створення відповідної законодавчої і норма-
< влади та правове тивної бази
поле держави Досягнення стабільності національної грошо-
вої одиниці. Валютне регулювання
Забезпечення привабливості об’єктів інвестування
т Стан фінансово-кре- Інвестиційна діяльність банків, її рівень
В дитної системи та діяльність фінансо- Рівень розвитку та функцповання парабан-ківської системи
н вих посередників Інвестиційна політика Національного банку
и ш Статус іноземного Режим іноземного інвестування
СУ X інвестора Діяльність міжнародних фінансово-кредитних інституцій
Наявність вільних економічних та офшорних зон
Інвестиційна актив- Відносини власності в державі
ність населення Стан ринку нерухомості
Виконання державної програми приватизації
Рис. 10. Чинники, що формують інвестиційний клімат держави
Як показує невеликий досвід розбудови незалежної України, чи не найважливішим для активізації інвестиційного процесу є стабільна законодавча та нормативна база та сприятливе правове поле. Випереджувального розвитку потребують виробничі потужності, задіяні в інвестиційній сфері. У зародковому стані перебуває фондовий ринок та в його складі позабіржова фондова торговельна система (ПФТС). Потребує суттєвого вдосконалення, з погляду участі в інвестиційному процесі, фінансово-кредитна система, не дають відчутних зрушень щодо активізації інвестиційного процесу приватизація та іноземні інвестиції.
До результатів досліджень, виконаних в шостому розділі можна віднести:
• визначення та ранжування чинників , що прискорюють інвестиційний процес в Україні. Розробку пропозицій щодо удосконалення законодавчої і нормативної
• бази, що регулює інвестиційний клімат у державі;
• розробку рекомендацій щодо прийнятного розподілу національного доходу на фонди споживання і нагромадження та рекомендацій на найближчу перспективу щодо удосконалення і розвитку
світового досвіду реформування економіки незалежної держави на шляху ринкових перетворень.
Ключовим процесом розбудови економіки є інвестиційний процес, що зумовлює вирішення двох нагальних проблем, які постають перед суб’єктами господарювання України: обгрунтування та прийняття інвестиційних рішень і залучення до інвестиційного процесу фінансових ресурсів та їх капіталізація.
Недостатній теоретичний рівень та відсутність практичних розробок обумовлює необхідність обгрунтування найефективніших шляхів активізації інвестиційного процесу в Україні з метою подолання кризових явищ в економіці та вирішення соціальних проблем держави.
Науковими результатами дослідження можна назвати визначення багатьох інвестиційних категорій; обгрунтування доцільності інвестицій; пристосування до умов України методик, якими оперує світова практика; обгрунтовання пропозицій, які необхідно врахувати при розробці законодавчих та нормативних актів України і багато іншого.
Здобуті наукові результати можуть бути використані:
• при викладанні економічних дисциплін в вищих навчальних закладах за програмами з економіки та менеджменту;
• науковцями при дослідженні теоретичних засад інвестування та прогнозуванні перспектив розвитку ринкових відносин в інвестиційній сфері;
• на макрорівні — при удосконаленні існуючої законодавчої та нормативної бази та розробці регулятивних засад різної юридичної сили, спрямованих на створення сприятливого інвестиційного клімату та активізацію інвестиційного процесу в Україні.
Здобуті практичні результати доцільно використати суб’єктами господарювання України при проведенні передінвестиційних
досліджень; прийнятті інвестиційних рішень; техніко-економічному обгрунтуванні проектів та розробці бізнес-планів; укладанні договорів та контрактів з іншими суб’єктами інвестиційного процесу; ресурсному забезпеченні проектів та освоєнню інвестицій; управлінні та моніторингу інвестиційними проектами; введенні об’єктів у дію.
Для вирішення поставленої в дисертації наукової проблеми застосовані та удосконалені методи фінансово-інвестиційного аналізу, спрямовані на обгрунтування доцільності інвестування економіки України. Розраховані при цьому якісні та кількісні показники, індикатори та нормативи мають науково обгрунтований і цілком достовірний характер, оскільки базою для їх визначення та розрахунків були офіційні
інвестиційної сфери, а також рекомендацій щодо стимулювання ринку фінансових інвестицій та розвитку його структури: фондових бірж, ПФТС, незалежних реєстраторів, депозитаріїв, інституцій спільного »інвестувати, пайових інвестиційних фондів тощо;
• обгрунтування необхідності прискорення міжнародних інтеграційних процесів відносно руху капіталів та розробку проектів положень про порядок надання дозволу обігу акцій або облігацій українських емітентів за межами України та порядок допуску цінних паперів іноземних емітентів на ринок України. Дія цих нормативних актів повинна перешкодити нелегальному відпливу капіталів за кордон;
• розробку напрямків вдосконалення фінансово-кредитної сфери з метою суттєвого розширення її участі в інвестиційному процесі. Найважливіші з них такі: необхідність випереджувального прийняття відповідних нормативних та законодавчих актів; розвиток діючих та створення нових структурних інституцій та інфраструктурних елементів; розширення видів інвестиційної діяльності фінансово-кредитних установ; удосконалення існуючих та впровадження нових фінансових інструментів нагромадження та залучення капіталу до інвестиційного процесу;
• визначення основних напрямків прискорення процесу приватизації як джерела інвестування. У зв’язку з цим розроблені рекомендації щодо вдосконалення законодавства про власність та земельного законодавства з метою врегулювання прав власності та повноважень землекористування; вдосконалення ринку нерухомості, прискорення приватизації малих, середніх та великих підприємств і об’єктів незавершеного будівництва; активізації інвестиційної діяльності фінансових посередників та населення; постприватизаційної підтримки роз-державлених підприємств;
• обгрунтування напрямків залучення іноземних інвестицій до інвестиційного процесу в Україні, рекомендації щодо їх впровадження і збільшення обсягів відносно прямих інвестицій через створення підприємств з іноземним капіталом у тому числі в офшорних зонах; портфельних інвестицій шляхом продажу іноземним резидентам і нерезидентам цінних паперів, кредитів, позик, грантів міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ, міжнародних фондів, експортних агентств, банків тощо, інтеграції України в міжнародний інвестиційний процес.
Загальні висновки: Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні наприкинці XX сторіччя потребують глибокого вивчення
матеріали законодавчих і виконавчих органів влади України, стати-■ стичні бюлетені міжнародних фінансово-кредитних інституцій, статистичні дані функціонувати суб’єктів господарювання України, вітчизняна та зарубіжна монографічна та періодична література.
Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:
Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні.-К.: Лібра, 1998. —
392 с.
Пересада A.A. Основы инвестиционной деятельности.— K.: Лібра, 1996. — 344 с.
Жердецький П.Ф., Пересада A.A. Економіка будівельного комплексу. Навч. посібник.-— K.: Вища шк., 1992. — 271 с.— Автору належить 39 с., розглянуті питати організації та фінансування виробничих фондів будівельного комплексу.
Мороз А.М., Савпук М.І., Пересада A.A. та ін. Банківська енциклопедія. — K.: Ельтон, 1993 — 328 с. — Автору належить 56 с., розглянуті питання інвестування та термінологія інвестиційного процесу.
Пересада A.A. Инвестиционная деятельность банков в кн. Основы банковского дела / За ред. А.М.Мороза. —К.: Лібра, 330 с. — Автору належить 11 с., розглянуті особливості інвестиційної діяльності банків, розбіжності між кредитними та інвестиційними операціями.
Мороз А.М., Пересада А.А. Заработная плата в условиях хозрасчета.— K.: Вид-во при Київ, ун-ті, 1990. — 96 с. — Автором підготовлено 48 с., розглянуті питання оплати праці в інвестиційній сфері.
Пересада A.A., Степанкова Т.М. Економічний потенціал та інвестиційна політика в Україні в кн. Україна на перехідному періоді. Політика, економіка, культура. — K.: Видав, центр «Академія», 1997.
— 280 с. — Автору належить 12 с. українською мовою та 6 с. англійською мовою, обгрунтовуються напрямки покращення інвестиційного клімату.
Пересада А.А., Зулпас К.Г. Проектне фінансування. Практичний посібник.— K.: Вид-во КНЕУ, 1996. — 36 с. — Автору належить 30 с., викладається методологія обгрунтувати інвестиційних проектів.
Пересада А.А. Економічний клімат в Україні // Наукові доповіді міжнар. наук.-практ. конференції «Інвестиційна діяльність в Україні:
проблеми розвитку та регулювання». Частина І. — Чернівці: МКП «Склавія», 1997.— С. 40—45
' Пересада A.A. Інвестиційна діяльність підприємтсв і організацій будівельного комплексу України різних форм власності (в співавторстві з П.Буряком, О.Смірновою): Збірник наукових праць. Інститут регіональних досліджень НАНУ. -— K.: 1994. — С. 141—145.
— Автору належить 3 с.
Пересада A.A. Резервы повышения эффективности капитальных вложений по стадиям инвестиционного процесса (в соавторстве с П.Ф.Жердецким) // Организация и планирование отраслей народного хозяйства. Сб. науч. тр. — К.: Вища шк., 1988. — С.48—55. — Автору принадлежит 5 с.
Пересада A.A. Эффективность инфраструктурного звена СПК (в соавторстве с МЛ.Педаном) в кн.: Педан М.П. «Строительнопроизводственные комплексы». — К.: Вища шк., 1980. — С. 139—162.
— Автору принадлеясит 22 с.
Пересада A.A. Совершенствование управления процессом инвестирования в инфраструктуру // Создание республиканской автоматизированной системы управления развитием науки и техники и проблемы ее дальнейшего развития. Сборник научных трудов ГлавНИИВЦ Госплана УССР, 1981. — С. 48—50.
Пересада A.A. Совершенствование территориальной организации сельского строительства // Материлы всесоюзной конференции «Повышение эффективности сельского строительства и качества строительных работ на основе интенсификации производства». — Полтава, Изд-во «Полтава», 1981. —С.34—35.
Пересада A.A. Программно-целевое планирование инфраструктуры территориально-производственных комплексов. Сборник научных трудов. — К.: ГлавНИИВЦ Госплана УССР, 1984. — С. 38 — 42.
Пересада A.A. Некоторые вопросы повышения эффективности капитальных вложений и определение их удельных показателей (в соавторстве с П.Ф.Жердецким) II Организация и планирование отраслей народного хозяйства. Сб. науч. тр. ЭНИИ Госплана УССР. — К.: Вища шк., 1987. —С. 58 — 62.
Пересада A.A. Опыт внедрения нормативного планирования учета и контроля затрат в строительстве (в соавторстве с В.В.Бабичем). Сб. науч. тр.ЦСУУССР.—К., 1987. — С. 15—18. — Автору принадлежит 3 с.
зо
Пересада A.A. Структура капитальных вложений в промышленности строительных материалов (в соавторстве с И.Г.Куличкиной) // Пути повышения эффективности капитальных вложений и основных фондов УССР. Сб. науч. тр. ЭНИИ Госплана УССР. — К., 1988.
С. 127—134. —Автору принадлежит 6 с.
Пересада A.A. Экономическая эффективность централизации производственной инфраструктуры // Труды научной конференции «Проблемы формирования народно-хозяйственных и территориальнопроизводственных комплексов. — М.: СОПС при Госплане СССР, 1979, —С. 40 — 43.
Пересада A.A. Факторингові операції в кн. Збірник виробничих ситуацій з навчальної дисципліни «Банківські операції». — K.: КНЕУ, 1998. — С. 300—304.
Анотація
Пересада A.A. Інвестиційний процес в Україні.— Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.04.01 — фінанси, грошовий обіг і кредит. -Київський національний економічний університет, Київ, 1998.
У дисертаційній роботі розкрито сутність фінансово-економічних та організаційно-правових відношень між суб’єктами інвестиційної діяльності в ринковій економіці та розроблені рекомендації щодо формування ринку інвестицій, його інфраструктури, розвитку різноманітних форм інвестиційної діяльності.
Досліджені методологічні основи обгрунтування доцільності інвестицій в різних формах, їх капіталізації, фінансового забезпечення інвестиційних проектів.
Пропонуються та обгрунтовуються напрямки активізації інвестиційного процесу в Україні шляхом поліпшення інвестиційного клімату, розвитку фондового ринку, вдосконалення фінансово-кредитної системи, прискорення приватизації та залучення іноземного капіталу.
Ключові слова: інвестиції, інвестиційна діяльність, ринок інвестицій, інвестиційний клімат, інновації, ефективність інвестицій, інвестиційний ризик та інші.
Анпотацнп
_ Пересада A.A. Инвестиционный процесс в Украине.— Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.04.01 — финансы, денежное обращение и кредит. — Киевский национальный экономический университет, Киев, 1998.
В диссертационной работе раскрыта сущность финансовоэкономических и организационно-правовых отношений между субъектами инвестиционной деятельности в рыночной экономике и разработаны рекомендации по формированию рынка инвестиций, его инфраструктуры, развитию различных форм инвестиционной деятельности.
Исследованы методологические основы обоснования целесообразности инвестиций, их капитализации, финансового обеспечения инвестиционных проектов.
Предлагаются и обосновываются направления активизации инвестиционного процесса в Украине путем улучшения инвестиционного климата, развития фондового рынка, усовершенствования финансовокредитной системы, ускорения приватизации и привлечения иностранного капитала.
Ключевые слова: инвестиции, инвестиционная деятельность, рынок инвестиций, инвестиционный климат, шшовации, эффективность инвестиций, инвестиционный риск и другие.
Peresada A.A. The process of investment in Ukraine.— Manuscript.
Thesis for a doctor’s degree by speciality 08.04.01 — Finance, Money circulation and Credit, Kyiv National University of Economics, Kyiv, 1998.
The dissertation determines the essence of financial, economical, organisational, and civil relations between investors and objects of investment in market economics and the recommendations for the formation of the market of investment capitals and its infrastructure, to the development of various forms of investment activities, to the behavior of investors in the market of investments elaborated.
Methodical basis of the substantiation of the investment expediency in different forms. Its capitalisation, financial ensuring the investment
projects researched. The trends of investment process intensification in Ukraine by means of investment climate improvement, development of stock exchange market, financial and credit system perfection, privatisation process acceleration and foreign capital investment suggested and substantiated.
Key words: investment, investment activity, the market of investment, investment climate, innovations, the efficiency of investment, investment risk, etc.