Научно-методические основы государственного регулирования товарной структуры экспорта тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Научно-методические основы государственного регулирования товарной структуры экспорта"

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

КОНЧЕНКО Костянтин Олександрович

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТОВАРНОЇ СТРУКТУРИ ЕКСПОРТУ

Спеціальність: 08.0$0 5

Організація управління, планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

УДК: 382.6; 330123

Київ - 2000

Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Беседін Василь Федорович Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, заступник директора

Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, професор, член. кореспондент УААН ' Панасюк Броніслав Якович,

Київський національний економічний університет,

■ 7 професор кафедри макроекономіки

та державного управління

- кандидат економічних наук Денисюк Олександр Миколайович Адміністрація Президента України, головний консультант Економічного управління

Провідна організація - Інститут економічного прогнозування НАН України, відділ стратегії міжнародної інтеграції (м.Київ)

Захист відбудеться листопада 2000 року о 16 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України (01103, Київ - 103, бульвар Дружби народів, 28, 5-й поверх, зал засідань).

З дисертацією .можна ознайомитися в науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки України (01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28, перший поверх).

Автореферат розісланий 2000 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради

ґТ1 /7 А.В.Базшпок

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Хоча економічне становище в Україні в останній *іас починає стабілізуватися, однак кризові явища ще продовжують чинити на нього негативний вплив. В значній мірі вихід з кризи гальмується невідповідністю структури та обсягів експорту потребам і можливостям держави. По-перше, слід відмітити, що характерною особливістю зовнішньоекономічних зв’язків України в галузі експорту є його сировинна спрямованість. '' :

По-друге, вітчизняні експортери працюють у надзвичайно складних умовах (високий рівень податків, складна законодавча база, практична відсутність системи страхування і кредитування та ін.). А це викликає скорочення обсягів експорту і надходжень валюти, посилює потяг до використання бартерних операцій, сприяє приховуванню валюти. -

Стан економіки України в основному пов’язаний з неадекватністю її струкіури сучасним умовам відтворення, потребам науково-технічного прогресу, місцю України в міжнародному розподілі праці. Характерною особливістю зовнішньоекономічних зв’язків України є не тільки сировинна спрямованість експорту, але і необхідність імпорту у великих обсягах паливно-енергетичних ресурсів.

Досить обмеженою є і наукова база зовнішньоекономічної діяльності. Відсутні наукові обгрунтування важливіших напрямків державного регулювання розвитку експорту, його спрямованості і ефективності. Тому головними завданнями даної роботи є:

- обгрунтування ролі і місця України в міжнародному розподілу праці;

- моделювання товарної і географічної струкіури експорту;

- дослідження засад і умов підвищення експорту і зниження дефіциту платіжного балансу.

Вирішенню проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності присвячені роботи Бесєдіна В.Ф., Будкіна B.C., Геєця В.М., Гончарова'Ю.В., Денисюка О.М., Панасюка Б.Я., Пили В.І., Пузанова І.І., Сиденка В.Р. та багатьох інших. Проте, залишаються нерозв’язаними такі важливі аспекти проблеми як тенденції, закономірності та причинно-наслідкові взаємозв’язки в зовнішньоекономічній діяльності, визначення і вичерпна оцінка стратегічних засад розвитку експортного потенціалу на етапі виходу з кризи. Невиршіені стосовно етапу переходу до ринкових відносин методологічні та методичні питання стимулювання експорту, підвищення конкурентоспроможності експортної продукції України. Набуває теоретичного і практичного значення виявлення резервів підвищення ефективності експорту, обгрунтування умов для створення сприятливого інвестиційного клімату. Це визначає актуальність поглибленого дослідження проблеми з акцентом на її логіко-струкгурну побудову.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Опрацювання здійснено відповідно з планом наукових досліджень Науково-

дослідного економічного інституту (НДЕІ) Міністерства економіки України по темах: “Розробка науково-методичних рекомендацій щодо факторного аналізу та підготовка щоквартальних оглядів, механізмів попередження негативних тенденцій економічного розвитку” (тема 16-97); "Підготовка методичних рекомендацій з розроблення прогнозу економічного і соціального розвитку України на короткостроковий та середньостроковий період, розробка прогнозу економічного і соціального розвитку України та показників системи національних рахунків на 2001 рік" (тема 05-00 ).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка системи теоретичних, методологічних та практичних основ державного регулювання товарної структури експорту шляхом удосконалення стратегічних засад розвитку експорту, виявлення раціональної його товарної і географічної структури, розробки заходів по стимулюванню експорту та комплексному виявленню резервів і визначенню шляхів підвищення його ефективності.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлені та вирішувались наступні завдання:

визначення ролі і місця експорту в економіці України; обгрунтування стратегічних засад розвитку експорту; розробка заходів щодо диверсифікації товарної і географічної структури експорту;

обгрунтування системи чинників, що зумовлюють об’єктивну необхідність посилення ролі державного регулювання експорту;

обгрунтування основних умов розвитку експорту на етапі виходу з кризи. Наукова новизна дисертації. На основі здійсненого автором комплексу наукових досліджень отримані наступні результати, які можна кваліфікувати ж нові положення:

- обгрунтовано роль і місце України в міжнародному розподілі праці виходячи з її потенціалу та можливостей конкурування на ринках ближнього і далекого зарубіжжя. Маючи великі запаси чорнозему та багаті родовища мінеральних ресурсів, а також кваліфіковані кадри, інноваційний потенціал і невикористані виробничі потужності, Україна повинна орієнтуватися на велику долю експорту, розвиваючи, у першу чергу, експорт продукції АПК та продукції сировинних галузей (надаючи перевагу підвищенню технологічного рівня експорту продукції галузей, що виробляють продукцію на базі існуючих природних ресурсів). Другим напрямком розвитку експорту України у міжнародному розподілі праці повинні бути виробництво і експорт високотехнологічної наукоємкої продукції машинобудування, засобів транспорту таін;

- встановлені важливіші напрями диверсіфікації структури експорту за рахунок стабілізації його сировинної частини, відновлення обсягів традиційного машинобудівного експорту, використання високих унікальних технологій, що є в Україні, активізації України на ринку озброєння, розширення співробітництва у частині будівництва трансмагістральних нафто- і газопроводів. Одночасно визначені важелі державного регулювання товарної структури експорту і

проведена їх класифікація за характером дії на економічні, адміністративні і організаційно-правові. Серед економічних особливу вагу мають податкові і митні регулятори;

-обгрунтовані умови підвищення експорту та виконаний цільовий прогноз його товарної структури на 2010 рік, який передбачає майже дворазове збільшення в експорті долі машин, устаткування та засобів транспорту і на чверть зниження долі неблагородних металів та виробів з них. Розроблено модель обгрунтування товарної і географічної структури експорту виходячи з боку його ефективності при визначених затратах і цінах по видах продукції і територіальних ринках збуту. Модель дозволяє мінімізувати сукупні витрати експортерів і імпортерів, включаючи конкурентів;

- розроблені пропозиції щодо визначення і освоєння комплексу заходів, що виведуть Україну на належний рівень ефективності експорту за рахунок вдосконалення його товарної структури. Це, в першу чергу, упровадження нових технологій для виробництва наукоємної продукції (здійснення державної інноваційної політики активного типу, збільшення частки бюджетних витрат на наукові дослідження, підтримка малого інноваційного бізнесу, стимулювання інвестицій у впровадження нових технологій тощо), створення сприятливого інвестиційного клімату (розробка довгострокової концепції структурних змін, впорядкування законодавства, підтримка власного інвестиційного комплексу, розширення традиційних та розвиток нових джерел накопичення, вдосконалення амортизаційної політики та ін.), підвищення конкурентоспроможності експортної продукції (формування конкурентоспроможного і потужного експортоорієнтованого потенціалу, підтримка національного товаровиробника, перехід на світові стандарти, підвищення якості і дизайну продукції) та ін.

Практичне значення наукових результатів. Одержані результати дали змогу розробити науково-методичні основи державного регулювання товарної структури експорту та практичні засади раціоналізації стратегії його розвитку на етапі виходу з кризи, довести наукові розробки до рівня практичного використання підприємствами і організаціями у зовнішньоекономічній діяльності, Зокрема це стосується функцій та принципів державного регулювання розвитку експорту на етапі виходу України з кризового стану, обгрунтування основних умов упровадження нових технологій для виробництва наукомісткої продукції, створення сприятливого інвестиційного клімату та підвищення конкурентоспроможності експортної продукції України.

Обгрунтовано, що макроекономічне регулювання соціально-економічних відносин у зовнішньоекономічній сфері має враховувати інтереси не тільки держави, а і підприємств, де реально функціонують продуктивні сили, створюються товари і послуги, реалізуються об’єктивні економічні закони.

На основі рекомендацій дисертації заходи щодо розвитку експорту використані при підготовці доповідних записок в органи державної влади, а також були використані при розробленні програм економічного і соціального розвитку України у частині зовнішньоекономічної діяльності.

Особистий внесок здобувача. Основні дослідження виконані автором особисто. В опублікованій науковій праці разом зі Сторожук І.А. (№ 5 переліку робіт) здобувачеві належать розробки з питань аналізу розвитку експорту та його товарної і географічної структури.

Апробація результатів дослідження. Основні результати досліджень, положення, висновки і пропозиції викладені в рекомендаціях з питань вдосконалення товарної структури експорту повідомлені і схвалені на науково-практичних конференціях: м. Київ ’’Інформація, аналіз, прогноз - стратегічні важелі ефективного державного управління” (2000 р.); м. Суми “Росія-Україна: проблеми і можливості спільного наукового і економічного співробітництва" (2000 р.).

Окремі принципові положення знайшли відображення в доповідних записках, листах та пропозиціях Мінекономіки України, в методичних рекомендаціях щодо розробки прогнозів і програм економічного і соціального розвитку України. ;.

Публікація результатів досліджень. Основні ідеї, положення та результати досліджень висвітлені у 5 опублікованих роботах (з них 1 параграф у колективній монографії), загальний обсяг публікацій - 2.1 д. а., з них 2,0 д. а. належить дисертантові.

Структура і обсяг роботи. Дисертація становить 177 сторінок машинописного тексту, в тому числі 14 таблиць, 20 формул, 6 рисунків, список використаних літературних джерел із 137 найменувань.

Основні положення роботи :

Міжнародне економічне співробітництво на даному етапі економічного розвитку с закономірним результатом суспільного прогресу, важливішим етапом на шляху до світової цивілізації. Інтереси швидкого підйому економіки і підвищення добробуту населення потребують об'єднання зусиль окремих країн та їх угруповань в області виробництва, науки і техніки, більш повного використання переваг міжнародного розподілу праці.

Міжнародне співробітництво є засобом, за допомогою якого країни можуть здійснювати спеціалізацію виробництва, підвищувати продуктивність власних ресурсів і таким чином збільшувати загальний обсяг і ефективність виробництва. Суверенні держави, а також окремі їх особи і підприємства, можуть мати значний ефект за рахунок спеціалізації на виробництві продукції, яку вони можуть виробляти з найвищою відносною ефективністю, і подальшого її обміну на товари, які вони не спроможні самі ефективно виробляти. '

До міжнародного співробітництва країни спонукають слідуючі обставини. По-перше, економічні ресурси - природні, трудові та інвестиційні ресурси -розподіляються між країнами світу вкрай нерівномірно, тобто країни по забезпеченості економічними ресурсами мають досить великий діапазон. А подруге, ефективне виробництво різної продукції грунтується на відповідних

технологіях, які не завжди є у всіх країнах, та на комбінації ресурсів, які теж обмежені.

Тому для досягнення економічного успіху стратегія економічного розвитку нашої держави повинна спиратись на зважену оцінку слабких та сильних чинників свого потенціалу - економічних ресурсів та відповідних технологій.

Експортна стратегія країн з ринковою економікою спрямовується, у першу чергу, на виробництво виробів з високими техніко-економічними характеристиками, зниження їх ціни, підвищення надійності та безпеки в гксплуатації, сервісне обслуговування, дизайн, екологічність. У той же час вона зрієнтується на наявність широкомасштабного, динамічного внутрішнього ринку, розробку і прийняття законів, що забезпечують необхідні правові норми, на встановлення податкових пільг експортерам, широку підтримку заходів у :фері НДДКР і інновацій, на розвиток малих організаційних форм господарювання, створення спеціальних економічних зон та ін.

Поряд з цим, держави з розвиненою ринковою економікою здійснюють жорстке регулювання експорту, використовуючи головним чином ідміністративні важелі: прямі заборони, експортний контроль і ліцензування, обмеження експорту, встановлення монопольних каналів збуту.

Україна у зовнішньоекономічної діяльності має як значні досягнення, так і це більші резерви.

За даними Держкомстату, загальний обсяг зовнішньої торгівлі товарами в 1999 р. склав 28,1 млрд. дол., в тому числі експорт 15,2 млрд. дол., а імпорт -

12,9 млрд. дол. СПІА. При цьому розміри експорту збільшувалися з 1995 р. зипереджаючими темпами у порівнянні з імпортом, особливо в останні два роки.

До найбільш важливих характеристик розвитку економіки України в зстанній час відносяться надзвичайно високі темпи падіння експорту. Так, два )оки підряд (1998 і 1999 роки) його падіння складало в середньому 13%, що зсобливо відзначається на фоні деякого призупинення падіння виробництва в сраїні. У першу чергу це пояснюється наслідками світової фінансової кризи 1998 )оку, яка охопила країни-партнери України і, в значній мірі Російську Федерацію. \ле як позитивні тенденції слід відмітити зростання експорту у розвинуті країни і іначне зменшення імпорту. Так, частка вивозу в держави "далекого зарубіжжя" товарів і послуг українського виробництва зросла приблизно із 14,6% в 1991 р. ;о 43,1% в 1994 р., до 45,4% в 1995 р. і наблизилась до 50% у минулому році. Ця, Зезумовно, позитивна динаміка є першим свідченням того, що в Україні на ірактиці реалізується модель експортоорієнтованого розвитку - одного із опочових моментів основних напрямків формування ефективної економіки /країни.

В розвитку зовнішньоекономічної діяльності спостерігаються також деякі юзитивні тенденції. Серед них можна назвати скорочення питомої ваги товарообмінних (бартерних) операцій. Процес зменшення частки бартерних шерацій є непрямим свідченням стабілізації кредитно-грошової системи, вдосконалення всього механізму зовнішньоекономічної діяльності.

Проведення виваженої зовнішньоекономічної політики забезпечило скорочення абсолютного рівня негативного сальдо зовнішньоторговельного обороту і з 1997 року Україна має позитивне сальдо, яке у 1999 році склало 2,3 млрд. дол. СІЛА.

Однак, на сальдо зовнішньої торгівлі негативно впливає головним чином незбалансованість торгівлі з Росією і 'Гуркменістаном, дефіцит з якими постійно зростає.

Основними торговельними партнерами українських підприємств і організацій продовжують залишатися держави колишнього СРСР. Разом із тим, з’явилась тенденція до переорієнтації частини зовнішньоторгового обігу на країни ЄС, інші промислово розвинені країни і країни, що розвиваються.

Найважливішим торговельним партнером серед країн колишнього СРСР є Росія, Білорусь. Серед інших країн найбільшими торговельними партнерами стають СІЛА, Німеччина, Китай і Туреччина.

Хоча Росія, як і колись, залишається головним торговим партнером України, частка припадаючих на неї експортних поставок знизилась з 43,78% у 1995 році до 21,0% у 1999 році. Експорт товарів в Росію скоротився також у абсолютному виразі - з 5514 млн.дол. до 2396,4 млн.дол. Частка Росії в імпортних потоках також зменшилась - з 55,9% у 1995 році до 47,2% у 1999 році.

Скорочення від’ємного зовнішньоторговельного сальдо відбулося за рахунок більш коректного обліку вартості послуг трубопровідного транспорту, які надаються Україною.

Відомо, що важливішим показником стану економіки будь-якої країни є співвідношення експорту та імпорту продукції. Розвинені країни, такі як СІЛА, Германія, Японія, Франція та ін. щорічно мають позитивне сальдо в зовнішній торгівлі. Як правило складові експорту цих країн становлять собою високоточну продукцію машинобудування, електроніки та мікросхемотехніки, енергетики та ін. Фактично незначну кількість експорту вказаних вище країн складає поставка сировинних ресурсів, а імпорт цих країн навпаки складений в основному із сировини, матеріалів та напівфабрикатів.

Показовим прикладом імпорту цих країн, особливо в останній час, є прагнення розвинених країн розмістити шкідливі то екологічно-небезпечні виробництва на території інших країн, в першу чергу тих, які мають нестабільну економіку але спроможні забезпечити достатню якість та тих, що мають дешеву робочу силу.

Товарна структура українського експорту протягом останнього десятиріччя зазнала значних змін (табл.1). Якщо у цілому структура експорту включає тисячі різних видів вітчизняної продукції', то перелік товарів, на які припадають найбільші по вартості обсяги, обмежується лише 5-10 укрупненими позиціями. Це перед усім чорні метали, мінеральні продукти, продукція хімічної промисловості та АПК. Обсяг експорту у 1999 р. склав 15,2 млрд. доларів і зменшилися на 13 % в порівнянні з попереднім роком. Відбулися значні зміни в географічній структурі експорту. Частка промислово розвинутих країн зросла з 60 до 67 %, а країн, що розвиваються дещо знизилась - із 14 до 12 %.

У товарній структурі експорту України перше місце стійке займають чорні гетали та вироби з них (42,1% ВІ999 році). На другому місці (рис. 1) мінеральні родукти (10,1%), далі - продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей ромисловості (9,4%), продукти рослинного походження (9,2%). Машини, статкування, засоби транспорту та прилади разом складають 12,0% експорту.

Значних змін притерпіла динаміка структури експорту (рис.2). Якщо, итома вага експорту неблагородних металів та виробів з них за 1994-1999 роки начно підвищилась, то доля машин, устаткування, засобів транспорту та риладів систематично зменшувалась з 21,9% до 12%.

До того ж в останні роки мало місце скорочення обсягів продаж в Росію іашинотехнічної продукції. Росія поступово відмовляється від української ромислової продукції з високим ступенем обробки.

В результаті, Україна поступово втрачає на світовому і, що особливо еприємно, на російському ринку роль постачальника високотехнологічної родукції.

Оцінюючи структуру експорту, слід відмітити її сировинну спрямованість, [родукція чорної металургії має середньотехнічний рівень технологій і до того ж економічно небезпечною. Спеціалізація України в цьому напрямку призведе не ільки до форсованого вивозу сировини та сприятиме падінню цін на світових инках, але і до несприятливої струкіурної перебудови, бо ресурси будуть ереливатися з обробляючих галузей у видобувні. А це надалі призведе до яровинної спеціалізації і деградації промисловості, до збільшення імпорту родукції обробляючих галузей.

Однак, враховуючи кризовий стан економіки і ту обставину, що чорна еталургія забезпечує 40% валютних надходжень в Україну, слід не стримувати е виробництво (як пропонують окремі фахівці), а надати йому можливість ереозброїтись та задіяти енергозберігаючі технології. Метал ще довго буде зристуватись попитом.

В той же час, орієнтуючись на структуру експорту розвинених країн, треба гамулювати експорт високоточної наукоємної продукції машино- і риладобудування, електроніки, засобів транспорту та ін. По перше, це буде ірияти підвищенню ефективності експорту, а, по-друге, дасть змогу акористати наявні технічні та трудові ресурси.

Аналіз показує, що здійсненню ефективної експортної політики Україні грешкоджає низка факторів, головними серед яких є:

• низька конкурентоздатність більшості готових виробів;

• збитковість продукції більшості підприємств машинобудування, що дображається на її цінах;

• повільний перехід підприємств-виробників на випуск нових видів та іробів машинобудівної продукції;

• відставання технічного рівня промислової продукції від світових іалогів;

• неузгодженість з світовими метричними стандартами і стандартами якості;

• відокремленість від участі в найбільш перспективних програмах виробництва нових виробів на міждержавній основі;

• нерозвиненість фінансової, технічної, інформаційної інфраструктури;

• розпад міжреспубліканських зв'язків;

• відсутність стабільного законодавства і ефективного валютного контролю та ін.

Тому перед українською економікою в найближчий період постають наступні задачі, вирішення яких дозволить збільшити обсяги експорту і утримати позитивне сальдо в зовнішній торгівлі: виробити прийнятні для умов України стратегічні засади розвитку і підвищення ефективності експорту; змінити товарну структуру експорту на користь високоточної продукції; збільшити виробництво і постачання продукції на експорт; здійснювати захист вітчизняних виробників від активної наступальної конкурентної політики з боку іноземного капіталу.

Розробка стратегічних засад розвитку експортного потенціалу України повинна враховувати конкурентні переваги України та слабкості її експорту, які склалися на цей час.

Одночасно слід мати на увазі, що реалізація цих переваг ускладнена низькою ефективністю виробництва, високою енерго- та матеріаломісткістю, високим ступенем старіння основних виробничих фондів, відсталістю технологічної бази більшості галузей народного господарства (що не дозволяє переносити конкурентоспроможні технології, які є в ВПК, у цивільні галузі), залежністю від імпорту енергоносіїв, багатьох споживчих товарів, проміжної продукції, машин і устаткування, відсутністю фінансової, організаційної та інформаційної структури підтримки експорту. .

Стратегічні засади розвитку і підвищення ефективності експорту для умов України пов'язані, в першу чергу, з заходами науково-технічного напрямку, зі змінами в товарній і географічній структурі експорту, з його стимулюванням і з заходами інвестиційного характеру.

На даному етапі першочерговими заходами стратегії розвитку експортного потенціалу безперечно є: стабілізація сировинного експорту; відновлення обсягу традиційного машинобудівного експорту; реалізація переваг, втілених в унікальних високих технологіях; експорт озброєння; інвестиційне співробітництво.

Характерною особливістю зовнішньоекономічних зв’язків України в галузі експорту є його сировинна спрямованість. При цьому проблема України не в самому експорті сировини, а в тому, що вона мало експортує промислових товарів

Таблиця 1.

Товарна структура експорту України (млн, дол. США,)

Частка у загальному обсязі, відс.

1994 1995 1996 1997 1998 1999 2010 прог- ноз

Всього 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0

у тому числі за групами товарів

живі тварини та продукція тварин-аицтва 3.5 4.2 4.1 3.1 2.16 2.4 3.0

продукти рослинного походження 0.8 1.2 6.1 3.9 5.09 6.2 4.0

жири і масла тваринного та рослин-вого походження 0.6 0.8 1.3 0.9 1.04 1.0 1.0

продукція харчової промисловості 5.8 8.5 9.7 4.8 2.63 2.6 5.0

мінеральні продукти 10.5 10.5 9.4 9.0 9.2 10.1 10.0

продукція хімічної та пов'язаних з їєю галузей промисловості 10.5 9.7 11.7 10.6 10.12 9.4 9.0

пластмаси та каучук 3.1 2.8 2.7 2.6 2.5 1.6 2.5

шкіряна і хутряна сировина та вироби і неї 0.5 0.6 0.8 1.0 0.78 0.8 0.8

деревина та вироби з неї 0.2 0.3 0.4 0.4 0.79 1.4 1.4

паперова маса з деревини або з інших золокнистих матеріалів 1.3 0.7 1.0 1.0 1.09 1.3 1.0

текстиль та текстильні вироби 1.6 2.7 2.6 3.2 3.97 3.9 4.0

взуття, головні убори, парасольки 0.3 0.5 0.5 0.4 0.49 0.5 0.6

вироби з каміння, гіпсу, цементу, :кла, азбесту 1.8 1.5 1.2 0.9 0.86 0.7 1.5

неблагородні метали та вироби з них 36.2 36.2 32.3 41.5 42.22 42.1 31.2

машини, устаткування та механізми електричні та механічні) 14.1 11.8 9.8 9.7 8.74 7.9 15.0

засоби наземного, повітряного та юдного транспорту 7.3 6.4 4.4 3.8 4.88 3.6 7.0

прилади і апарати оптичні, фото--рафічні, кінематографічні, шмірювальні, медичні та хірургічні, -одинники, музичні інструменти 0.5 0.6 0.4 0.4 0.51 0.5 0.6

різні промислові товари 1.3 0.5 0.4 0.4 0.35 0.4 0.4

товари, придбані в портах 0.05 0.1

Різне 1.2 2.4 2.53 3.5 2.0

21.9

1994 рік 1999 рік 2010 рік

прогноз

- неблагородні метали та вироби з них

" мінеральні та хімічні продукти

\ І - машини, устаткування та засоби транспорту

с. '*У V»» .

" продукція АПК

Рис. 1. Структура товарного експорту України

7000 6000 -5000 -4000 -3000 - — 2000 1000

о

2129.6

234іг3~“‘ -

2

. --О— 1038

3065.5

-

3038.5

2104.4

2787.3

'972*5* ‘

“"в" ~—

1800.8

4874

-2А4-гаі . — —

'0„‘»У -0 2251.8

0 _ а 1 389 3

1379^36 “

1994

1995

1996 1997

Роки

■Неблагородні метали та вироби з них

1998

1999

——д — Машини, устаткування та засоби транспорту о Продукція АПК - О- Мінеральні і хімічні продукти

Рис. 2 Динаміка експорту основних видів товарів з України

і не адаптувалась до тих процесів “інтелектуалізації”, що мають місце у світовій торгівлі.

В Україні треба створити економічні та матеріально-технічні передумови для вирішення перспективних завдань, пов'язаних не тільки з товарною, але і з географічною диверсифікацією експорту на основі відповідних змін в структурі та матеріально-технічній базі виробництва, подальшого забезпечення процесу регіональної диверсифікації зовнішньої торгівлі, з одночасною інтенсифікацією зовнішньоекономічної політики України щодо країн СНД, передусім Російської Федерації; освоєння нових ринків Азіатсько-Тихоокеанського та Південно-Американського регіонів (Китай, і нові індустріальні країни Азії, країни Близького Сходу, Південно-Східної Азії, Латинської Америки), Африки тощо.

З позиції вдосконалення товарної структури експорту у процесі відбору проектів розвитку експорту для інвестування і реалізації слід використовувати два підходи: за пріоритетністю напрямків нарощування експорту та за критерієм максимальної ефективності проектів.

Проведений аналіз показує, що у якості пріоритетних напрямків нарощування експортного потенціалу слід визначити:

- експортну спеціалізацію в аерокосмічній галузі, суднобудуванні, загальному і точному машинобудуванні, виробництві електрозварювальної техніки, продукції порошкової металургії та виробництві надтвердих матеріалів на світовому або близькому до нього науково-технічному рівні;

- нарощування науково-технічних розробок, патентно-ліцензійної торгівлі, “ноу-хау”, інжинірингу, послуг по підготовці та забезпеченню процесів виробництва і реалізації продукції по обслуговуванню продукції, що експортується, послуг по підготовці спеціалістів, розвитку міжнародного туризму, послуг рекреаційно-оздоровчого характеру тощо;

- збільшення випуску виробів легкої і харчової промисловості, сільського господарства на основі сучасних технологій переробки, зберігання, пакування, транспортування та реалізації продукції;

- розвиток видобувних та металургійних галузей з їх переорієнтацією на виробництво висококондиційної продукції за сучасними енерго- та екологозберігаючими ефективними технологіями;

- міжнародні транспортно-експедиторські послуги та транзитні перевезення (автомобільним, авіаційним, водним, залізничним та трубопровідним транспортом) з урахуванням геополітичних факторів;

- конверсію оборонної промисловості, а також експорт (під державним контролем) військової техніки і майна з урахуванням відповідних міжнародних угод і норм міжнародного права.

Проекти з вказаних напрямків не завжди мають високу ефективність і швидку віддачу на початковому етапі, але у перспективі вони стануть не тільки рушіями прогресу, а і високоефективними виробництвами.

Відбір за критерієм ефективності слід здійснювати шляхом ранжування проектів (упорядкування масиву проектів по зростанню питомої ефективності) з подальшим поступовим включенням у програму найбільш ефективних проектів до моменту, коли сумарна величина добутків коефіцієнту ефективності на обсяг виробництва досягне можливої величини інвестицій у дану програму.

Вдосконалення товарної струкіури експорту крім прямого економічного ефекту надасть можливість у цілому оздоровити економічну ситуацію в країні, а саме:

- реалізувати потенційні можливості української науки та високих технологій;

- зберегти теперішній індустріальний та технологічний базис української економіки;

- відновити і розширити перспективи для використання наявних виробничих потужностей, проектно-конструкторських організацій і великих трудових колективів, зайнятості працездатного населення;

-припинити руйнівні процеси диспеціалізації і розпаду коопераційних зв’язків і створити нові умови для формування більш вигідних економічних відносин з іншими країнами;

-сприяти виникненню конкретних матеріальних передумов для залучення високих технологій із зарубіжних країн;

- розвивати вітчизняну базу високого технологічного виробництва і інформаційних послуг, подолати економічне відставання від Западу і сприяти виникненню перспектив ефективного економічного обміну, одержання прибутку, пов’язаного з технологічним лідерством.

Розвиток експорту тісно пов'язаний з його регулюванням з боку держави. Для цього держава повинна використати як економічні важелі, так і адміністративні та організаційно-правові (рис.З).

Найбільш ефективна підтримка експорту з боку держави могла б бути у сфері валютної і кредитної політики, політики страхування і надання гарантій, податкової і митної політики, політики підтримки вітчизняних виробників -експортерів.

Визначенню раціональної структури експорту у значній мірі може сприяти моделювання його товарної і географічної структури. Виходячи з цих позицій автором здійснена постановка задачі моделювання оптимальної структури експорту у наступному вигляді.

Мається п країн (і=1,2,... ,п), що пропонують на ринок товари та послуги /-го виду (ц=1,2,...1). Пропозиція д-го товару (послуг) країною і дорівнює Аіч по ціні ЦЕщ при витратах на виробництво зід. Загальні витрати експортера товару (послуг) складаються з витрат на виробництво (зіц), плюс податки і збори, що сплачує експортер (р^, плюс транспортні витрати виробника до моменту передачі вантажу покупцю (Ця), плюс торгові витрати продавця (*щ), тобто:

■З щ ~ + Рщ + + Ущ 0 )■

З іншого боку, є попит т країн (/=7,2, ...,т) на товари (послуги) виду <?, що складає Ви . Ціна товару (послуг) для покупця (ЦІ ^ складається з ціни

продавця (ЦЕщ), плюс транспортні витрати на доставку вантажу до споживача (Туд) плюс податки і збори (Пуд), плюс торгові витрати покупця тобто:

Ціщ = ЦЕщ + Тщ + Пщ + Ущ (2).

Треба визначити Хуч, тобто обсяги поставок д-го товару з країни / в країну у, які б забезпечили з позиції експортерів максимум прибутку.

Математично задача сформульована наступним чином:

визначити максимум цільової функції

хііКлК-»”10 (3)-

І і ч

при наступиш обмеженнях:

2***4, (4).

Т.Х**В„ (5).

і

***0 , (б).

Обмеження (4) підтверджує ту обставину, що поставки товару (послуг) виду <7 з кожної країни і не повинні перевищувати пропозицію даною країною товару

.

Обмеження (5) підтверджує ту обставину, що поставки товару (послуг) виду

# з усіх країн і не повинні перевищувати попит країни] на цю продукцію.

Обмеження (6) підкреслює невід'ємність змінних.

Головні достоїнства моделі такі: з її допомогою можна здійснювати оптимізацію не тільки експорту, але одночасно й імпорту; вона проста і може вирішуватися за окремими секторами; модель охоплює не тільки зовнішній, але й внутрішній ринок, що дає можливість комплексного вирішення проблеми; в моделі задіяні пропозиції конкурентів, що відображає реальну картину ринка.

Пропозиції щодо державного регулювання товарної структури експорту у першу чергу стосуються інноваційної спрямованості економічного розвитку, нарощування експортного потенціалу у галузях, що використовують новітні технології, створення сприятливого інвестиційного клімату, підвищення конкурентоспроможності експортної продукції.

Регулююча роль держави в реалізації інноваційної політики повинна відображатись в істотному удосконаленні і трансформації функціонуючої структури науково-технічного потенціалу в напрямі посилення міжгалузевого (міждисциплінарного), регіонального (міжрегіонального) аспектів, наближення НДПКР, з одного боку, до освіти, а з іншого - до виробництва.

Нарощування експортного потенціалу є одним з важливих завдань виконавчих органів влади, яке має вирішуватися шляхом збільшення випуску вітчизняної промислової продукції на підприємствах експортоорієнтованих галузей за рахунок технічного переоснащення виробництва на якісно новому

Рис.З Класифікація засобів регулювання структури експорту

ЗАСОБИ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПОРТУ

рівні з урахуванням сучасного зарубіжного досвіду, застосування новітніх технологій виготовлення конкурентоспроможної продукції, перш за все, машинобудівної, легкої і харчової промисловостей, а також закріплення на традиційних ринках збуту та виходу на нові сегменти світового ринку.

Отже створення і ефективне функціонування механізму залучення іноземного капіталу з метою всеосяжного реформування і реконструкції промислового комплексу України, розвитку експортного потенціалу має спиратися на:

1) відокремлення і врахування позитивних і негативних сторін залучення іноземних фінансових коштів;

2) прогнозну оцінку (з подальшим її уточненням) необхідних для України обсягів іноземних інвестицій за основними напрямками їх використання;

3) узагальнення існуючих в інших країнах систем залучення іноземних інвестицій в розвиток (реформування) національних економік та їх провідних секторів задля можливого використання в Україні окремих ефективно діючих елементів запропонованої системи.

Висновки

1. Тактика проведення економічних реформ в Україні дозволила у деякій мірі загальмувати спад виробництва, знизити дефіцит бюджету, значно скоротити темпи інфляції, дещо стабілізувати обмінний курс гривні. Але практично зупинився процес інвестування, відчувається падіння попиту населення і підприємств, погіршується збирання податків, зростає приховане безробіття, швидко зростають зовнішні і внутрішні борги, загрозливої ваги досягла “тіньова” економіка.

2. Згідно експертних оцінок подальшому розвитку ефективності експорту у першу чергу заважає надмірно тяжка податкова система (її доля складає 20%), велика собівартість і невисока якість продукції (25%), різке падіння' інвестицій (25%), відсутність обігових коштів, важкий фінансовий стан (15%), неспроможність і непідготовленість ряду керівників працювати у ринкових умовах (10%), інші фактори (5%).

3. Уряди всіх країн світу в більшій чи меншій мірі здійснюють регулювання зовнішньоторгових операцій, керуючись політичними, економічними, соціальними, екологічними, моральними, релігійними міркуваннями. При цьому для регулювання широко використовуються як економічні, так і адміністративні інструменти, такі, котрі діють через механізм цін або прямим чином обмежують поставку і закупку товарів. Тому Україні слід більш рішуче теж використати цій важіль у відповідних умовах.

4. Орієнтирами експортної політики України повинна стати поміркована лібералізація руху товарів на зовнішні ринки при забезпеченні стабільності правового режиму, суворому державному контролі за стратегічними ресурсами, а також попередження демпінгового продажу товарів українського походження. Це передбачає сумісне використання у необхідних випадках тарифних і нетарифних обмежень експорту, активізацію протидії необгрунтованим санкціям ряду інших

держав проти вітчизняних виробників і експортерів, прийняття відповідних нормативних документів, здійснення необхідних організаційно-управлінських, договірних заходів.

5. Процес лібералізації національної економіки має здійснюватися поетапно

і зважено з урахуванням особливостей України та окремих її регіонів. Головний критерій при цьому - рівень конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Його ігнорування може призвести до того, що під тиском сильних іноземних конкурентів вітчизняні виробники будуть витіснені з внутрішнього ринку.

6. З метою забезпечення економічної безпеки України, зниження її експортно-імпортної залежності від інших держав доцільно щороку розробляти і приймати у складі Державної програми економічного і соціального розвитку України більш детальний розділ зовнішньоекономічної діяльності. Він має включати: оцінку сучасного стану торговельних стосунків з іншими країнами; прогноз торговельного балансу; план експортних кредитів, що надаються під гарантії уряду або з використанням бюджетних коштів; план зовнішніх позичок та обслуговування зовнішнього боргу; перелік засобів державного зовнішньоторговельного регулювання; митні ставки та межі їх можливих змін; кількісні обмеження експорту та імпорту; перелік заходів щодо захисту внутрішнього ринку; заходи валютного регулювання, захисту торгових інтересів України у випадках дискримінації її суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на ринках окремих країн.

7. Покращання товарної струкіури експорту передбачає виробку чіткої програмно-цільової політики макроекономічного впливу на формування кардинальних напрямків і параметрів геоекономічної моделі України, враховуючи як галузевий, так і національно-територіальний аспект. При цьому метою повинно бути підвищення технологічного рівня експорту, перехід від експорту продукції головним чином сировинної групи до розвитку експортного виробництва на базі існуючих в Україні природних ресурсів.

При цьому проблема України не стільки в самому експорті сировини, скільки в тому, що вона мало експортує промислових товарів і не адаптувалась до вимог і стандартів, що діють у світовій торгівлі.

8. Визначенню раціональної структури експорту у значній мірі може сприяти моделювання його структури. Виходячи з цих позицій автором розроблено модель обгрунтування товарної і географічної структури експорту виходячи з боку його ефективності при визначених затратах і цінах по видах продукції і територіальних ринках збуту. Модель дозволяє мінімізувати сукупні витрати експортерів і імпортерів, включаючи конкурентів.

9. Уряду необхідно ініціювати створення міністерствами та відомствами на комерційній основі центрів досліджень кон'юнктури товарів на внутрішньому і світових ринках, проведення кваліфікованої цінової експертизи зовнішньоторговельних контрактів з наданням відповідних рекомендацій та аналітичних матеріалів суб’єктам господарювання, структурам виконавчої влади. Слід також створити науково-дослідну базу для системного вивчення стану світових ринків товарів (продукції, послуг) та маркетингового забезпечення

діяльності українських експортерів. Активно залучати до цієї роботи торговельно-економічні місії, відповідні підрозділи посольств України за кордоном, представництва різних українських фінансово-промислових структур, повніше використовувати можливості Торгово-промислової палати України.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Конченко К.О. Головні напрями збільшення експорту // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник статей молодих учених. Вип. 5. (Наук. ред. ІХБондар.) - К„ 1998. с.112-121.

2. Конченко К.О. Основні напрями входження України до світового економічного простору. // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник статей молодих учених. Вип. 7. (Наук. ред. І.К.Бондар). - К., 1999. с. 22-26.

3. Конченко К.О. Питання аналізу і прогнозу підвищення конкурентоспроможності експортної продукції України // Мат-ли Всеукраїнської науково-практ. конф. "Інформація, аналіз, прогноз - стратегічні важелі ефективного державного управління". К., УкрШТЕІ, 2000. с.126 -131.

4. Конченко К.О. Товарна структура експорту в Україні і основні напрямки її вдосконалення // Росія - Україна: проблеми і можливості наукового та економічного співробітництва. Збірник наукових праць. - Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 2000. с. 240-247.

5. Конченко К.О., Сторожук І.А. Динаміка і струкіура експорту // Прогнозування і розробка програм (методичні рекомендації) / В.Ф.Беседін та інші; за ред. В.Ф.Беседіна. - К.: Наук. світ. 2000. - с. 278-279.

Анотація

Конченко К.О. Науково-методичні основи державного регулювання товарної структури експорту. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук з спеціальності 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою. Київ: Науково - дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, 2000.

Робота присвячена розробці науково-методичних основ державного регулювання товарної структури експорту та створення на цій базі науково обґрунтованих основ регулювання товарної структури експорту.

В дисертації викладені теоретичні принципи і розглянуті умови міжнародного розподілу праці, проаналізована експортна стратегія країн з ринковою економікою, показані сучасна роль і місце експорту України в її економіці. Розглянуті стратегічні засади розвитку експорту в Україні, обгрунтована необхідність і розроблена модель диверсифікації товарної і географічної структури експорту та наведені заходи щодо його стимулювання. Обгрунтована і показана необхідність і можливість впровадження нових технологій для виробництва наукомісткої експортної продукції, розроблені заходи щодо створення

сприятливого інвестиційного клімату та підвищення конкурентоспроможно експортної продукції України.

Ключові слова: експорт, товарна структура, ринки збуту, моделюват стимулювання

Аннотация

Конченко К.А. Научно-методические основы государственно регулирования товарной структуры экспорта.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук специальности 08.02.03 - Организация управления, планирование и регулирован экономики. Киев: Научно-исследовательский экономический инстит

Министерства экономики Украины, 2000.

Работа посвящена разработке научно-методических основ государственно регулирования товарной структуры экспорта и создания на этой базе науч обоснованных основ регулирования товарной структуры экспорта.

В диссертации изложены теоретические принципы и рассмотрены услов международного распределения труда, проанализирована экспортная стратег стран с рыночной экономикой, показана современная роль и место экспор Украины в ее экономике.

Обоснованы роль и место Украины в международном распределении тру исходя из ее потенциала и возможности конкурирования на рынках ближнего далекого зарубежья. Имея большие запасы чернозема и богатые месторожден минеральных ресурсов, а также квалифицированные кадры, инновационш потенциал и неиспользованные производственные мощности Украина долж ориентироваться на больший объем экспорта, развивая, в первую очередь, экспо продукции АПК и продукции сырьевых отраслей (предоставляя преимущест повышению технологического уровня экспорта продукции областей, которі вырабатывают продукцию на базе существующих природных ресурсов). Вторь направлением развития экспорта Украины в международном распределении тру, должно быть производство и экспорт высокотехнологической наукоемю продукции машиностроения, транспорта и прочее.

Рассмотрены стратегические основы развития экспорта в Украиі обоснована необходимость и разработана модель диверсификации товарной географической структуры экспорта и приведены мероприятия по е стимулированию. Определены рычаги государственного регулирования экспор и проведена их классификация по характеру действия на экономически административные и организационно-правовые. Среди экономических особ значение имеют налоговые и таможенные регуляторы;

Модель обоснования товарной и географической структуры экспор разработана исходя из его эффективности при определенных затратах и ценах і видам продукции и территориальных рынках сбыта. Модель позволя минимизировать совокупные затраты экспортеров и импортеров, включ конкурентов.

Показана необходимость и возможность внедрения новых технологий для производства наукоемкой экспортной продукции, разработаны мероприятия по созданию благоприятного инвестиционного климата и повышению конкурентоспособности экспортной продукции Украины.

Разработаны предложения относительно определения и освоения комплекса мероприятий, которые выведут Украину на надлежащий уровень эффективности экспорта за счет усовершенствования его товарной структуры. Это - внедрение новых технологий для производства наукоемкой продукции, создание благоприятного инвестиционного климата, повышение конкурентоспособности экспортной продукции и пр.

Ключевые слова: экспорт, товарная структура, рынки сбыта,

моделирование, стимулирование.

The summary

К. A.Konchenko. Scientific - methodical bases of state regulation of commodity structure of export.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a specialty 08.02.03 - Organization of management, planning and regulation of economy. Kyiv: Institute of economic research of the Ministry of economy of Ukraine, 2000.

The work is devoted to development of scientific - methodical bases of state regulation of commodity structure of export and creation on this base of the scientifically proved bases of regulation of commodity structure of export.

In the dissertation the theoretical principles are stated and the conditions of the international distribution of work are considered, the export strategy of the countries with market economy is analyzed, the modem role and place of export of Ukraine in its economy is shown. The strategic bases of development of export in Ukraine are considered, the necessity and developed model of diversity of commodity and geographical structure of export is proved and the measures on its stimulation are given. The necessity and opportunity of introduction of new technologies for manufacture of export production is shown and proved, the measures on creation of a favorable investment climate and increase of competitive export production of Ukraine are developed.

Key words: export, commodity structure, markets of selling, modeling, stimulation.