Организационные аспекты хозяйственных формирований на селе тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Ученая степень
кандидата экономических наук
Автор
Федиенко, Павел Николаевич
Место защиты
Киев
Год
1998
Шифр ВАК РФ
08.00.30
Диссертации нет :(

Автореферат диссертации по теме "Организационные аспекты хозяйственных формирований на селе"

1993 Інститут аграрної економіки

Української академії аграрних наук

Федієнко Павло Миколайович

УДК 338.109:631.115,

ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ГОСПОДАРСЬКИХ ФОРМУВАНЬ НА СЕЛІ

ЗсГ1

Спеціальність 08.06.01 - економіка підприємства і

організація виробництва

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук. .

Науковий керівник -доктор економічних наук, професор Малік Микола Йосипович, завідувач відділу Інституту аграрної економіки УААН

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Голованов Олексій Миколайович,

завідувач відділу проблем економіки АПК Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України

канди дат економічних наук . Коновалов Іван Васильович,

провідний науковий співробітник відділу форм господарювання та продовольчих ресурсів Інституту аграрної економіки УААН

Провідна організація -Національний аграрний університет, кафедра економіки АПК, Кабінет Міністрів України, м.Київ

Захист відбудеться иЛЗ ” червня 1998 р. о іДуГодині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.350.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 252127. Київ-127, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитесь у бібліотеці інституту. Автореферат розісланий травня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук

1. Загальна характеристика дисертаційної роботи

У забезпеченні суспільно-економічного розвитку України провідна роль належить агропромисловому комплексу і, насамперед, його основній ланці - сільському господарству, яке було і залишається й надалі важливою галуззю в структурі єдиного економічного комплексу країни. Тут виробляється третина національного доходу і формується 70 відсотків роздрібного товарообігу. Агропромисловий комплекс країни охоплює 13,4 тис. сільськогосподарських та 3,4 тис. промислових підприємств, а також 13,5 тис. підприємств і організацій інших галузей народного господарства. .

Починаючи з 1990 року, в агропромисловому комплексі намітився різкий спад виробництва валової продукції сільського господарства. Якщо в середньому за 1986-1990 роки по колективних сільськогосподарських підприємствах, міжгоспах і держгоспах її виробництво становило 36,3 млрд. крб. в порівняльних цінах 1983 року, то в 1996 році - 13,6 млрд.крб. (спад на 62,5 відсотків).

Актуальність дослідження. Паювання майна недержавних та приватизація майна державних сільськогосподарських підприємств, реформування майнових і земельних відносин власності сприяло створенню умов щодо подальшого пошуку нових форм господарювання, ефективного власника майна та землі, підвищення особистої заінтересованості селян до праці та самостійної підприємницької діяльності.

Цей процес активізувався з початку 90-х років, коли на базі реформованих колгоспів та приватизованих радгоспів розпочалося масове створення колективних сільськогосподарських підприємств, спілок селян і кооперативів, акціонерних товариств, селянських (фермерських) господарств та інших формувань.

На порядок денний постало питання забезпечення глибоких соціально-економічних перетворень в аграрній сфері, спрямова-

них на формування реального господаря землі, стабілізацію продовольчого постачання населення.

Важливість питань формування нових організаційно-правових структур, їх недостатнє наукове та практичне вирішення і обумовили вибір теми дисертаційної роботи. Сьогодні в Україні основні аспекти реформування відносин власності на селі

і, на цій основі, розвиток форм господарювання знайшли широке відображення в наукових працях Амбросова В .Я., Андрій-чука В.Г., Голованова О.М., Дем’яненка М.Я., Зіновчука В.В., Коновалова І.В., Крисального О.В., Лупенка Ю.О., Маліка М.Й., Месель-Веселяка В.Я., Молдаван Л.В., Нелепа В.М., Они-щенка О.М., Пуліма В.А., Романової Л.В., Федорова М.М., Шестопаля О.М., Шпичака О.М., Юрчишина В.В. та інших науковців, однак дана проблема в науковому плані й надалі залишається актуальною в умовах переходу до ринкової економіки.

Зв’язок роботи з науковими програмами і темами. Дослідження виконувалися протягом 1992-1998 років і ув’язувалися з програмами досліджень Інституту аграрної економіки у відповідності з Державною науково-технічною програмою “Продовольство-95”, “Розробити теоретичні і методологічні основи формування і функціонування господарських структур АПК на основі приватизації майна і землі” та “Розробити методологічні та організаційні заходи розвитку підприємництва та кооперації в агропромисловому виробництві”.

Мета і завдання досліждення. Метою дослідження є обгрунтування теоретичних та методологічних підходів щодо становлення аграрних формувань, структурних зрушень в них на основі розвитку майнових і земельних відносин власності та прогнозування найбільш ефективних організаційно-правових форм в умовах переходу до ринкової економіки.

В процесі досягнення поставленої мети вирішувалися такі основні завданя:

- узагальнити історико-економічні передумови розвитку

{юрм господарювання в аграрному секторі економіки;

- розкрити роль земельних відносин у формуванні сільськогосподарських виробничих структур;

- виявити основні тенденції розвитку недержавних і державних сільськогосподарських підприємств як організаційно-правових форм діяльності;

- визначити роль особистих підсобних і селянських 'фермерських) господарств в аграрному секторі економіки;

- обгрунтувати основні підходи до формування раціональних організаційних структур на базі різних форм власності;

- обгрунтувати організаційно-економічні засади розвитку нових господарських формувань в аграрному секторі;

- визначити напрямки удосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин в реформованих підприємствах.

Предметом дослідження є сукупність організаційно-жономічних чинників, які складаються в процесі реформування аграрних підприємств на основі удосконалення майнових і земельних відносин власності, створення та функціонування нових господарських структур.

Об'єктом дослідження обрано сільськогосподарські підприємства і об’єднання різних форм власності та особисті підсобні і селянські (фермерські) господарства.

Теоретична і методична база дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень послужили законодавчі та нормативні акти України, праці вчених економістів-аграрників зітчизняної та зарубіжної економічної науки, рекомендації науково-дослідних установ. У процесі вирішення поставлених завдань використовувались різні методи сучасного економічного і статистичного аналізу: метод діалектичного підходу, системний шаліз суспільних процесів, історичний, монографічний, статис-гико-економічний, експериментальний, абстрактно-логічний, порівняльного аналізу та інші методи.

Джерелами інформації в процесі досліджень були дані УІінагропрому, Держкомстату та Держкомзему України, річні

звіти та оперативна інформація щодо діяльності сільськогосподарських підприємств, а також особистих підсобних і селянських (фермерських) господарств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обгрунтуванні перспективних форм господарювання в аграрному секторі економіки, в становленні багатоукладної економіки на основі пріоритету приватної власності на майно і землю для підвищення мотивації праці сільськогосподарських товаровиробників.

Науковою новизною характеризуються (що тією чи іншою мірою доповнюють позиції інших дослідників) такі найбільш важливі результати дослідження:

- розкриття напрямків трансформації державних сільськогосподарських підприємств у недержавні агроформування ринкового типу;

- обгрунтування становлення приватних (приватно-орендних) підприємств та розвитку сільськогосподарської кооперації;

- визначення організаційних підходів щодо подальшого вдосконалення внутрішньогосподарських відносин нових аграрних формувань на основі приватної власності;

- поглиблено визначення етапності розвитку та розробки механізму створення нових формувань на базі реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств;

- визначення паю сільськогосподарських товаровиробників у майні при приватизації державних сільськогосподарських підприємств.

Практичне значення результатів досліджень полягає в розробці методичних підходів до реформування відносин власності на селі та створення нових аграрних формувань в умовах переходу до ринкової економіки, що знайшли застосування при підготовці рекомендацій з реформування підприємств АПК.

Апробація результатів дослідження. Напрацювання автора враховані при підготовці проектів законів України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”

(1996 р.) та “Про сільськогосподарську кооперацію” (1997 р.), інших нормативних актах, в розробці яких автор брав безпосередню участь. Крім того, результати дослідження використані при подготовці ряду методичних рекомендацій, зокрема:

- Рекомендації щодо реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств та організації їх подальшого розвитку (за редакцією академіків УААН П.Т.Саблука і

В.В.Юрчишина, Київ, 1977);

- Методичні рекомендації про порядок отримання майнового паю при виході із колективного сільськогосподарського підприємства його членів (Київ, 1996);

- Рекомендації по удосконаленню організації сільськогосподарського ринку на основі інтеграційних процесів (Київ, 1997) й інші.

Автор також брав участь у роботі науково-практичної конференції власників-керівників приватно-орендних сільськогосподарських підприємств (Київ, 16.09.97). Дослідження знайшли відображення в рішеннях Міжнародної конференції “Активізація підприємництва та міжнародного ділового партнерства в Україні”, що відбулася 15-16 жовтня 1997 року в м.Києві.

Наукові публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано всього 31 наукову працю загальним авторським обсягом 9,34 друкованих аркуша, в тому числі наукових статей - 14, розділи в рекомендаціях -11, монографіях - 4 га довідниках - 2.

Обсяги і структура дисертації. Дисертація викладена на 165 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій.

Бібліографічний список включає 120 літературних джерел.

П. Основний зміст дисертації

У першому розділі “Теоретичні аспекти розвитку форм господарювання” розглядаються історико-економічні передумови

розвитку сучасних господарських формувань в Україні, роль реформована відносин власності в започаткуванні ринкових відносин, методичні підходи до формування раціональних виробничо-організаційних структур на селі.

В основі становлення нових аграрних формувань е сутність форм власності і форм господарювання як економічних категорій, які тісно взаємопов’язані в процесі еволюційного розвитку господарських формувань на засадах приватної власності на засоби виробництва.

Незважаючи на постійну підтримку державою колишніх колгоспів і радгоспів, колгоспно-радгоспна форма господарювання, економічну базу якого становила державна власність на землю, не знаходила вирішення продовольчої проблеми в Україні. Більше того, зазначені форми господарювання виявились безперспекстивними при переході до ринкової економіки.

Як показали дослідження, постійне заохочення господарств суспільного сектора до збільшення виробництва продукції через ціновий механізм, систему заготівель, міжгосподарське кооперування, створення РАПО, агропрому, інші заходи не дали бажаних результатів. 1991-1995 роки відкинули досягнуті обсяги виробництва до рівня другої половини шестидесятих років при спаді валової продукції проти попереднього п’ятиріччя на 37,8 відсотка.

Основними причинами різкого спаду сільськогосподарського виробництва були:

- відчуження виробника від землі, відсутність прав щодо використання на свій розсуд виробленої продукції;

- використання сільського господарства як донора по розвитку інших галузей економіки;

- низька оплата праці в сільськогосподарському виробництві.

І в той же час особисті підсобні господарства, маючи значно вищі показники по інтенсивному веденню виробництва, показали, що усуспільнення власності не витримало конкуренції з при-

ватним сектором (табл.1)

1, Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції в Україні за 1980-1997 роки(тис.т)

Види продукції Роки 1997 р.в % до

1980 1990 1997 1980р. 1990р.

1. Суспільний сектор

Зерно 35354 49564 31419 89 63

Картопля 3280 4794 472 14 10

Овочі 5268 4872 894 17 18

Молоко 15350 18634 5386 ■ 35 29

М’ясо (з.в.) 2320 3099 685 30 22

2. Приватний сектор

Зерно 1271 1445 4053 319 280

Картопля 9853 11938 16229 165 136

Овочі 1918 1794 4274 223 238

Молоко 5762 5874 8313 144 142

М’ясо (з.в.) 1180 1259 1159 98 92

Становленню приватної власності в сільському господарстві сприяла приватизація майна державних підприємств АПК. Прискорення цих процесів забезпечило виділення трудовим колективам радгоспів, включаючи їх пенсіонерів, безоплатної частки майна в розмірі добутку кількості працівників і частки майна, що припадає в середньому на одного члена КСП області, та безоплатна передача майна радгоспів, створених на базі колгоспів або міжгоспів, без викупу його державою, засновникам зазначених формувань, залучення до реформування радгоспів на пільгових умовах членів сімей їх працівників.

При приватизації переробних і агросервісних підприємств сільськогосподарським товаровиробникам надано право на придбання 51 відсотка акцій (з одночасним використанням їх працівниками майнових сертифікатів) своїх партнерів, причому

на безоплатній основі, що можна вважати позитивним явищем у розвитку інтеграційних процесів агропромислового комплексу.

Суть аграрної реформи на даному етапі розвитку виробничих відносин на селі полягає в подоланні сучасної аграрної кризи на основі прискореної ринкової трансформації всього агропромислового комплексу, головними завданнями якої є створення рівних умов розвиткові різних господарських структур, включаючи й особисті підсобні господарства.

В процесі реформування відносин власності йде трансформація державної в колективну та приватну власності. Протягом 1991-1996 років кількість недержавних сільськогосподарських підприємств зросла на 20,8 відсотка, в той час, коли кількість радгоспів зменшилася більш як на половину.

В залежності від форм власності на майно і землю, взаємовідносин людей в процесі матеріалізованої співпраці, спрямованої на задоволення відповідних потреб суспільства, розмірів виробничих об’єктів, їх спеціалізації і розрізняють форми господарювання. Зазначені складові є постійними і в процесі розвитку суспільства змінюються, обумовлюючи розвиток форм господарювання або форм підприємницької діяльності.

На основі проведених досліджень встановлено, що по відповідних організаційно-правових формах господарювання статутні складові мають свої специфічні відмінності, на підставі чого можна простежити за еволюційним розвитком господарських структур (рис.1). Кожне аграрне формування може розглядатися як конкретно окреслена самостійна підприємницька система, яка через виробничу діяльність забезпечує отримання .прибутку та розширення свого місця на ринку.

Сьогодні можна простежити такі організаційно-правові форми господарювання в їх еволюційному розвитку: радгоспи, колгоспи, КСП, спілки селян, ВАТ, товариства з обмеженою відповідальністю, приватні підприємства, корпоратизовані формування, фермерські та особисті підсобні господарства.

Особливістю функціонування нових господарських форму-

вань є запровадження орендних відносин, що дозволяє на добровільних засадах власникам паїв, які дійсно бажають і можуть ефективно працювати та отримувати девіденди.

Складові форми господарювання Особливості статутних складових формувань

!татус підприємства бо господарства - державне, колективне, приватне або без юридичного статусу

Статутний фонд - неподільний, розпайований, поділений на акції, або частково поділений, приватний, чи не встановлений

емля - державна, у колективній власності, розпайована, приватна або орендована

[рава власності, гос-одарювання, правління або праці - не розмежовані, розмежовані, розділені, приватні чи контрактні або особисті і приватні

ух паїв, акцій або айна - відсутній, не визначении, в межах товариства або вільний

Рис.1 Складові організаційно-правових форм господарювання

У другому розділі “Форми господарювання в аграрному секторі економіки” досліджуються питання земельних відносин та їх роль у формуванні господарських структур, організаційні форми недержавних формувань та роль і місце державних сільськогосподарських підприємств, розвиток особистих підсобних та селянських (фермерських) господарств.

Земля для розвитку суспільства відіграє чи не найважливішу роль у забезпеченні його існування і життєдіяльності. Дослідження показують, що земельна реформа прискорила посилення гіо-зицій колективного і приватного секторів виробництва (табл.2).

2. Структура земельного фонду України за формами власності (%)

Форми власності на землю Роки (на 1 січня)

1994 1995 1996 1997

Державна 95,8 91,4 60,2 54,9

Колективна 2,7 6,2 36,6 41,0

Приватна 1,5 2,4 3,2 4,1

Впродовж багатьох десятиріч аграрний сектор України б) практично одноукладним, базуючись на державній власності і землю. Вказана одержавленість сільськогосподарського вироі ництва породила зрівнялівку на селі, малоефективне викорі стання землі, виробничих ресурсів і, що головне, праця сільському господарстві стала не престижною, другорядною.

Завершення земельної реформи повинно сприяти розвиті всіх форм господарювання, гарантуючи селянам вільний вибі всебічний правовий і соціальний їх захист. Як показаі дослідження, побоювання, що з отриманням земельних се] тифікатів селяни почнуть масово виходити із колективні сільськогосподарських підприємств і це призведе до руйнувані створеного виробничого потенціалу, не підтвердились. При подальшому реформуванні відносин власності на селі сьогод успішно функціонують колективні сільськогосподарсь підприємства, спілки селян, агрофірми, акціонерні товариств товариства з обмеженою відповідальністю, сільськогосподарсь кооперативи, приватно-орендні, корпоратизовані та інші форм вання.

На основі проведених узагальнень установлено, що тільки 1996 році було зафіксовано більше двох тисяч нових недержа них сільськогосподарських формувань, в тому числі різні спілок -1,5 тис., товариств - 215, асоціацій - 55, кооперативів - З агрофірм - 175, агроторгових підприємств - 24, а всього - біля -найменувань різних формувань.

Паралельно із колективними сільськогосподарськими підприємствами було започатковано створення спілок селян. Спілка селян являє собою господарське підприємство, асоціацію її членів, які на засадах добровільності та рівноправності об’єднуються для спільного господарювання. Члени колишнього колгоспу вступають до спілки з власним паєм, визначеним кожному з них у колишньому господарстві.

На наш погляд, до мобільних форм господарської діяльності слід віднести і акціонерні товариства. Проте на підставі проведеного дослідження встановлено, що акціонерні відносини не отримали широкого визнання (табл.З).

Одночасно подальшого розвитку набувають сільськогосподарські кооперативи, приватні та корпоратизовані формування. Як показали дослідження, без глибокого реформування відносин власності колективних сільськогосподарських підприємств перспектива їх розвитку залишається не визначеною.

3. Питома вага ВАТ, створених на базі приватизованих (реформованих) сільськогосподарських підприємств Мінагропрому за 1994-1997 роки (у %).

Підприємства Роки

1994 1995 1996 1997

Радгоспи 6,1 7.2 13,3 27,3

Колгоспи 1,7 3,3 4,9 5,9

Виважені підходи свідчать про те, що на даному етапі розвитку аграрного сектора економіки перспектива залишається за крупними господарствами, які представлятимуть асоційовану форму персоніфікованих власників чи то фермерів, кооперативів або їх об’єднань.

У суспільному секторі аграрної економіки вагоме місце в розвитку виробництва окремих видів продукції сільського господарства належатиме спеціалізованим радгоспам та іншим дер-

жавним сільськогосподарським підприємствам. Серед зазначений формувань є певна група господарств, які не приватизуються аб< підлягають приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрі] України з виділенням частки акцій, що тимчасово залишаються з; державою. Це - дослідні господарства навчальних та науково дослідних закладів і організацій, радгоспи-технікуми, насін ницькі, племінні заводи та підприємства, кінні заводи, іподроми заводські конюшні, селекційно-гібридні центри, сортовипробу вальні станції та дільниці й інші формування.

Вказані об’єкти мають вагоме державне значення, оскількі їх науково-технічний потенціал покликаний сприяти розвитку товарних підприємств, включаючи й селянські (фермерські) т; особисті підсобні господарства, і на даному етапі ці підприємств, ще потребують відповідної підтримки держави. Державна частк; акцій є засобом впливу держави на важливі для суспільстві об’єкти підприємницької та іншої діяльності, які покликані сп рияти подальшому забезпеченню науково-технічного прогресу.

З розвитком ринкових відносин на селі все більшої ваги на буває розширення діяльності особистих підсобних господарст] населення. Як особисті підсобні господарства, так і селянськ (фермерські) господарства- це приватні форми господарюванні на селі. Результати сільськогосподарського виробництва по осо бистих підсобних господарствах свідчать про переваги приват ної власності щодо досягнення значно кращих показників госпо дарювання на землі, виходячи з обсягів реалізації продукції за готівельним підприємствам, споживчій кооперації та на риню (табл.4).

Звичайно, формування селянина-власника справа нелегка як і формування власності фермерів, оскільки є немало проблем пов’язаних із становленням фермерського укладу і формування* власності в ньому, і, в першу чергу, з отриманням стартовог« капіталу, чітким забезпеченням, господарств щодо надання по слуг матеріально-технічного постачання та збуту продукції створенням більш здорового середовища по відношенню до ци:

троцесів на селі.

4. Товарність сільськогосподарської продукції(у %)

Суспільннй сектор Приватний сектор Прива тний се -ктор в % до за гально ї реалізації

Продукція Питома вага реалізованої продукції за Реалізо вано за 1996р. в % до 1991 р. Питома вага реалізованої продукції за Реалізо вано за 1996р. в % до 1991 р.

1996 р. 1991р. 1996 р. 1991 р.

Зерно 35,2 30,1 51,3 27,1 26,6 2р. 9,2

Картопля 12,9 37,8 5,9 12,5 14,4 127,6 95,3

Звочі і ба

•штанні 47,1 82,4 12,1 15,1 26,4 124,2 54,0

Плоди і

ягоди 58,3 81,8 28,4 23,1 32,5 65,4 54,4

Молоко 61,4 94,9 26,5 11,6 1,7 9,6р. 17,0

М’ясо 76,5 94,1 23,1 31,1 12,4 2,5р. 36,3

Вовна 17,9 50,2 7,5 48,6 33,3 1,6р. 64,3

В третьому розділі “Перспективи розвитку і шляхи удоско-

чалення форм господарювання в аграрній сфері” розглядаються зрганізаційно-економічні основи нових господарських форму-зань, кадрові аспекти підприємницької діяльності, відродження сільськогосподарської кооперації, розвиток внутрішньогосподарських відносин в умовах реформування суспільного сектора виробництва.

Одним із засобів реалізації свого права власності членами сільськогосподарських підприємств на належні їм майнові та земельні паї є їх персоніфікація та забезпечення можливостей фізичним особам в будь-який час за своїм бажанням отримати іалежну їм власність для подальшого більш ефективного її використання шляхом створення нових формувань.

Як показали дослідження, значної актуальності набуває пи-

тання збереження наявного виробничого потенціалу діючих сільськогосподарських виробництв. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є розвиток приватних підприємств з орендними відносинами. Правовий статус таких структур потребує відповідного законодавчого упорядкування. Суть вказаних підприємств полягає в тому, що один із найбільш підприємливих працівників відповідного сільськогосподарського підприємства реєструється як приватне або фермерське господарство, а рештг власників майнових і земельних паїв на добровільних засадам здають в оренду зазначеній юридичнії! особі свої паї на основ договору, продовжуючи працювати за контрактом.

Важливим залишається питання розвитку корпорати зованих сільськогосподарських підприємств. Корпоратизоваш підприємство, як юридична особа, може створюватися на баз недержавного сільськогосподарського підприємства будь-яко організаційно-правової форми (колективне сільськогослодарськ< підприємство, спілка селян тощо). Внутрігосподарськім струк турним підрозділом надається статус юридичної особи з делегу вання цим суб'єктам окремих функцій управління правлінні* зазначеного формування.

Освоєння ринкової економіки неминуче зумовлює не обхідність широкого використання кооперативних принципів ] усіх сферах діяльності аграрного сектору. Кооператив - це та ор ганізаційна структура, яка в змозі забезпечити взаємодовіру мії людьми, створити засіб об’єднання власних матеріальних ре сурсів населення, соціальну взаємодопомогу, наповнити товари сільськогосподарське виробництво мотивацією до праці йог< власників.

Сільськогосподарська кооперація є тією гнучкою формої* господарської діяльності, що максимально дозволяє забезпечив інтереси сільськогосподарських товаровиробників, які створю ють і контролюють необхідну їм недержавну інфраструктур} Нині кооперацію виробництва можна розглядати як ринков форму господарювання на селі (рис.З).

Рис.З. Складові сільськогосподарських кооперативів

Дослідженнями встановлено, що в умовах крупного товарного виробництва є необхідність розвитку внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин. Організація роботи таких формувань на основі внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин потребує чіткого ведення цінового механізму. Принципово новим у ціновій системі є широке застосування, поряд з розрахунковими цінами, - договірних. Валовий доход формування практично децентралізується і переходить у розпорядження виробничих госпрозрахункових підрозділів.

На підставі проведених досліджень можна зробити висновки, що внутрішньогосподарські відносини - це сукупність взаємодії соціально-економічних чинників, що характеризуються

відносинами власності.

Розрахункові, кредитні та фінансові операції між підрозділами, що входять в формування, а також з іншими підприємницькими структурами, фінансовими органами та банками здійснюються внутрішнім банком чи ФРЦ, в якому всі учасники формування відкривають особисті рахунки. Функціонування такого фінансового органу дозволяє максимально мобілізувати фінансові ресурси, маневрувати вільними коштами підприємств, що призводить до їх раціонального використання.

Функціонування внутрішньогосподарського економічного механізму дозволяє ефективно використовувати матеріальні ресурси, підвищувати рівень продуктивності праці, більш раціонально використовувати трудові ресурси.

Висновки і пропозиції

1. Розвиток виробничих відносин на селі відбувається шляхом становлення нових господарських структур ринкового типу, в основі діяльності яких мотивуючим фактором виступає приватна власність на засоби виробництва і землю. Дослідження розвитку господарських формувань на селі підтвердили теоретичне положення про те, що багатоукладність аграрного сектора економіки є закономірним явищем і некомплексне вирішення цього питання стало однією з причин спаду сільськогосподарського виробництва.

Збільшення питомої ваги валової продукції сільського господарства у приватному секторі та її раціональне використання засвідчує більшу його пристосованість до ринкових умов.

2. Надання селянам прав власності на майно і землю, вибору напрямків діяльності та господарювання є реальним фактором посилення їх мотивації до праці, підприємливості, появи нових ефективних форм господарювання, формування реального господаря на землі.

3. Перспективними напрямками реформування колгоспів,

колективних сільськогосподарських підприємств, радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств є створення на їх базі сільськогосподарських кооперативів, товариств, приватних та корпоратизованих формувань, виробничі відносини яких базуються на приватній власності на майно і землю при сумісній організації виробництва.

4. Створення нових господарських формувань на селі повинно здійснюватися в рамках державного регулювання на основі санації підприємств, реструктуризації боргів, поліпшення кредитної політики тощо.

5. Становлення нових аграрних формувань повинно розглядатися у тісній взаємодії з реформуванням галузей, які обслуговують сільське господарство, при забезпеченні пріоритетності інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

6. Приватизацію окремих сільськогосподарських підприємств, а саме: насінницьких, племінних, селекційних центрів, :ортовипробувальних станцій доцільно проводити шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства з визначенням частки майна (акцій), що тимчасово залишається за державою їля забезпечення виконання регулюючих функцій державними структурами. Розмір такої частки повинен бути не менше 26 відсотків від статутного фонду товариства.

Ті державні сільськогосподарські підприємства, які покли-сані забезпечувати науково-технічний прогрес на макрорівні, і в і,іяльності яких є потреба держави, повинні залишатися у дер-кавній власності.

7. Посилення позицій особистих підсобних і селянських фермерських) господарств як формувань, альтернативних ^спільному сектору є реальним фактором прискорення іідприємницької діяльності на селі.

8. З метою збереження цілісних майнових комплексів і кру-іних сільськогосподарських підприємств необхідно сприяти ро-витку приватних та корпоратизованих формувань, становлення іких потребує подальшого вдосконалення їх правового статусу,

чіткого визначення прав і обов’язків орендарів і орендодавців з одночасним забезпеченням соціального захисту селян.

9. Проведені дослідження становлення аграрних форм господарювання підприємницького типу свідчать, що розвиток нових організаційних структур пов’язаний з відродженням кооперації, як реального захисника інтересів товаровиробників. Основними перевагами кооперативів є вигода їх участі у великих за обсягом операціях, доступ до ринків збуту, можливість отримувати прибуток і поділ ризику, отримати прибуток з подальшого руху сільськогосподарської продукції.

10. Перспективними напрямками розвитку господарських фьормувань і підвищення ефективності їх функціонування слід вважати реалізацію наступних заходів: формування та розвиток інтегрованих підприємницьких структур, розробка державної стратегії сприянню і підтримки підприємництва.

Список опублікованих праць по темі дисертації:

1. Федієнко П.М. Через приватизацію - до мотивації праці /Економіка АПК, 1996 - №6. -С.79-82.

2. Онищенко О.М., Молдаван Л.В., Федієнко П.М. та інші. Приватизація землі і майна та реорганізація сільськогосподарських підприємств у Нижньогородській області Російської Федерації /Економіка АПК, 1996. - №1. - С.71-77, в т.ч.автора с. 74-77 (особисто автору належить розкриття підходів по розподілу майна і землі при реорганізації підприємств).

3. Федієнко П.М. Створення нових аграрних формувань у процесі реструктуризації сільськогосподарських підприємств /Бухгалтерскій облік і аудит, 1997. - № 9. -С. 38 - 40.

4. Федієнко П.М. Радгоспи на шляху приватизації /Пропозиція, 1996. - №1. -С. 46-47.

5.Федієнко П.М. Паювання - шлях реформування відносим власності на селі /Пропозиція, 1996. -№2. - С.15 і 17.

6.Федієнко П.М. Державний сектор АПК у ринковій еко

номіці/Пропозиція, 1996. -№10.-С.12-13.

7. Федієнко П.М. Про поглиблення ринкових відносин на селі /Пропозиція, 1996. -№10. -С.18-19.

8. Федієнко П.М. Чому контрольний пакет акцій повинен належати селу? /Пропозиція, 1996. - №3.-С. 41 - 42.

9. Федієнко П.М. Агрофірми на селі /Пропозиція, 1996.-№3. -С.46-47.

10. Рекомендації з подальшого реформування колективних та інших недержавних сільськогосподарських підприємств. За редакцією П.Т.Саблука. -К.:ДОП ІАЕ, 1996. -101 с., в т.ч. автора с.43-44,48 (особисто автору належить визначення основних характерних рис командитного товариства та корпоративного підприємства).

11. Рекомендації щодо реструктуризації колективних та інших сільськогосподарських підприємств та організації їх розвитку. За редакцією П.Т.Саблука. -K.: ДОП ІАЕ, 1997. -128 с., в г.ч. автора с.2б-27,54 і 61 (особисто автору належить визначення іідходів по вилученню паїв при реструктуризації підприємств та розкриття особливостей корпоративних і приватних їідприємств).

12. Саблук П.Т., Месель-Веселяк В.Я., Федієнко П.М. та ін. оложення про організацію сільськогосподарських кооперативів.

C.: ДОП ІАЕ, 1997. -91 с., в т.ч. автора с. 16-18 і 86-91 (особисто »тору належить визначення підходів по створенню кооперативів >и реорганізації сільськогосподарських підприємств та вимог одо прийняття установчої угоди про створення об’єднання іьськогосподарських кооперативів).

13. Рекомендації щодо створення приватного сільсько-сподарського підприємства з орендними відносинами та ор-нізації його розвитку. За редакцією П.Т.Саблука та В.Юрчишина. -K.: ДОП ІАЕ, 1998. - 130 с., в т.ч. автора с.57 юбисто автору належить визначення передумов по забезпечен-) ефективного розвитку підприємств).

14. Федієнко П.М. До розвитку приватно-орендних

сільськогосподарських підприємств або Приватно-орендні відносини на селі /Пропозиція, 1998. -№3. -С.57-58.

Анотації

Федієнко П.М. Організаційні аспекти господарських формувань на селі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.0б.01-економіка підприємстві і організація виробництва. - Інститут аграрної економіки УААН Київ, 1998.

Дисертація висвітлює питання розвитку господарський структур ринкового типу.

В дисертації розроблено методичні підходи до реформуван ня сільськогосподарських підприємств та створення на їх баз нових аграрних формувань на засадах приватної власності н; майно і землю при сумісній організації виробництва з одно часним розвитком особистих підсобних та селянськи. (фермерських) господарств.

Основні результати дослідження знайшли застосування пр: розробці законодавчих актів та нормативних документів з ш тання реформування підприємств АПК.

Ключові слова: приватизація, власність, реформування, паї кооператив, приватне підприємство.

Федиенко П.Н. Организационные аспекты хозяйственны формирований на селе. - Рукопись.

Дисертация на получение научной степени кандидата эк< номических наук по специальности 08.06.01- экономика пре; приятия и организация производства. - Институт аграрной эк< номики УААН, Киев, 1998.

Дисертацию посвящено вопросам развития хозяйствен-нь структур рыночного типа.

В дисертации разработано методические подходы к рефо] мированию сельськохозяйственных предприятий и создание і их базе новых аграрных формирований на основе частной со

ственности на имущество и землю при совместной организации производства с одновременным развитием личных подсобных и крестьянских (фермерских) хозяйств.

Основные результаты исследований нашли применение при разработке законодательных актов и нормативных документов по вопросам реформирования предприятий АПК.

Ключевые слова: приватизация, собственность, реформирование, пай, кооператив, часное предприятие. .

Fedienko, P.M. Organisational Aspects of Establishing Agricultural Enterprises in Rural Areas. - Manuscript. -

Dissertation written to apply for a degree of Candidate of Science in Economics. Speciality 08.06.01 - Economics of Enterprise and Organisation of Production. - Institute of Agrarian Economy, UAAN, Kyiv, 1998.

The dissertation describes different issues of the development of market-oriented business structures. .

It proposes methods for reorganising agricultural enterprises and subsequent establishment of new agricultural enterprises based on the right of private land and property ownership involving the development of family farms and individual plots.

The results of this research were used for drafting laws and regulations about reorganisation of the enterprises belonging to Agro-Industrial Sector.

Key words : privatisation, ownership, reform, share, co-operative, private enterprise.

Підписано до друку “18 “ травня 1998 р. Формат 60 х 90 /16. Папір друк. Обл. вид. арк. 1. Ум. др. арк. 1. Тираж 100 прим. Зам.Л'^. ДОП Інституту аграрної економіки УААН. 252, Київ-127, вул. Героїв Оборони, 8.