Становление и развитие многоукладной экономики в сельском хозяйстве тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Становление и развитие многоукладной экономики в сельском хозяйстве"

лМвСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

,-г.

ГНАТЕНКО ЮРІЇ! ГРИГОРОВИЧ

УДК 338.45:63

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК БАГАТОУКЛАДНОЇ ЕКОНОМІКИ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

О $

Спеціальність 08.07.02' - Економіка сільського

господарства і АПК

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЛЬВІВ -1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту і права Львівського державного аграрного університету протягом 1994-1997 років.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України Галанець Василь Григорович,

Львівський державний аграрний університет, завідувач кафедри менеджменту і права

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Дудар Тарас Григорович,

- Тернопільська державна академія

народного господарства, завідувач кафедри аграрного менеджменту;

кандидат економічних наук -

! Шульський Микола Григорович,

Львівська академія ветеринарної * медицини ім. С.З.Гясицького, доцент

кафедри менеджменту та інформатики

Провідна установа: Інститут регіональних досліджень НАН України, відділ регіональної соціально-економічної політики та територіального управління, м. Львів

Захист відбудеться "•^-7 11 1998 р. о ______годині на засі-

данні спеціалізованої вченої ради К 36.814.02 у Львівському державному аграрному університеті за адресою: 292040, м.Дубляни Жовківського району Львівської області.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного аграрного університету.

Автореферат розісланий " уукьб1990 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент

К.В .Прокопшпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Проблеми розвитку сільськогосподарського виробництва займають один з кардинальних напрямів політики держави. Ця галузь визначає життєвий рівень населення України, забезпечуючи її продовольчу безпеку, і є основою функціонування суспільства. .

Світовий досеід переконує в тому, що народне господарство будь-якої країни може динамічно розвиватися лише в ринкових умовах. Сільське господарство, як і весь агропромисловий комплекс, є невід'ємною складовою частиною економіки країни і не може функціонувати за іншими законами, ніж уся економіка. В розвинутих країнах склався неоднаковий рівень державного втручання у функціонування сільського господарства, але всюди на нього поширюється ринкове регулювання. Тому орієнтація на ринок, проведення в Україні аграрної реформи є об'єктивною необхідністю.

Актуальність темн достдемпнп. Причини кризового стану сільського господарства країни нагромаджувались десятиліттями. Вони були започатковані насильницькою політикою колективізації. Тому аграрна реформа передбачає, в першу чергу, реформу власності, свободу вибору форм господарювання, право розпоряджатися виробничими ресурсами та виробленою продукцією на свій розсуд.

Однак перехід до багатоукладної економіки, приватизація колективної власності не дали поки що бажаних результатів. Продовжується спад виробництва. Незадовільний фінансовий стан нових агрофориувань не дозволяє їм виплачувати власникам майнових паїв вагомі дивіденди. Погіршилися показники використання землі, гальмується розвиток фермерських господарств. Сільськогосподарське виробництво перебуває у стадії стагнації. При збереженні існуючих негативних тенденцій йому загрожує деградація.

Оскільки проблеми становлення і розвитку багатоукладної економіки в сільському господарстві вивчені недостатньо, аналіз сучасного стану та обгрунтування напрямів подальшого розвитку багатоукладності в агропромисловому комплексі є важливими й об'єктивно необхідними. Цим і обумовлюється актуальність теми дисертаційного дослідження.

Стан вивчення проблеми. Питанням проведення аграрної реформи, становлення і розвитку багатоукладної економіки я сільському господарстві присвячена значна кількість праць вчених економістів і практиків України. Серед них слід відмітити роботи П.І.Гайдуцького, В.Г.Галанця, М.В.Гладія, І.Г.Костирка, І.ІЛукінова, О.М.Онвдценка, П.Т.Саблука, ВЗ.Юрчишина. Вони зробили значний внесок у теоретичне обгрунтування і практичне вирішення проблем аграрної реформи, становлення і розвиток багатоукладної економіки в сільському господарстві. Але з точки зору врахування регіональних особливостей і комплексного розвитку села тут залишається ще широке поле для дослідження.

Зв'язок роботи з планами наукових досліджень. Робота виконана згідно з темою наукових досліджень кафедри менеджменту і права Львівського державного аграрного університету "Вдосконалення виробничих відносин і управління сільськогосподарським виробництвом при різних формах господарювання (1990-1995 рр.)", номер державної реесг-радії 0193Ш29518. /

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концептуальних основ становлення і розвитку багатоукладної економіки в сільському господарстві, здатної забезпечити населення регіону продуктами харчування в потрібній кількості. Для цього необхідна чітка взаємодія всіх складових частин єдиного виробничого циклу' - від поля і ферми до стола споживача.» Зв'язуючою ланкою системи виробництва продовольчих товарів є діяльність підприємств з переробки сільськогосподарської продукції. Від них залежить кількість, якість, асортимент і ціна продовольчих товарів, які пропонуються населенню.

Реалізація мети вимагає вирішення наступних завдань:

... . -теоретично обгрунтувати необхідність багатоукладності сільського господарства та його комплексного розвитку в період переходу до ринкових відносин; •

- проаналізувати діяльність різних за укладом агроформувань регіонального агропромислового комплексу і підприємств харчової промисловості, визначити форми господарювання, які найбільше відповідають вимогам ринкової еконо,міки;

- обгрунтувати основні напрями дальшого розвитку багатоукладної економіки на основі раціонального використання створеного виробничого потенціалу, включаючи зовнішній сегмент ринкового середовища, рин-

з

кове середовище у сфері агропромислового комплексу, економічні відносини в агроформуваннях - виробниках сільськогосподарської продукції.

Предмет та об'єкт дослідження. Предметом дослідження є виробничі відносини та організаційні основи формування і функціонування агропромислового комплексу обласного рівня в умовах переходу до ринкової економіки. Об’єктом дослідження обрані аграрні формування різних форм власності, фермерські, особисті підсобні господарства селян, підприємства переробної промисловості Львівської області.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основами дослідження є діалектичний метод пізнання, основи економічної теорії і ринкової економіки, іди, закладені в законодавчих актах Верховної Ради України, постановах Кабінету Міністрів, указах Президента України стосовно аграрної реформи.

У роботі використані дослідження українських та зарубіжних вчених, регіональні наукові розробки з питань реформ в агропромисловому комплексі. У процесі дослідження використовувалися методи: економі-ко-статистичного аналізу, абстрактно-логічний, монографічний, розрахунково-конструктивний.

Наукова новизна результатів досліджеппя, положень, висновків, пропозицій, що виносяться на захист полягає в наступному:

- обгрунтована концепція багатоукладності сільського господарства і комплексного, багатопрофільного розвитку агроформувань нового типу в період переходу до ришсових відносин;

- обгрунтовані загальні методологічні підходи до формування і функціонування агропромислового комплексу обласного рівня з багатоукладною економікою, критично оцінений стан агропромислового комплексу Львівської області, виявлені перспективні форми господарювання, які найбільше відповідають ринковим умовам;

- обгрунтовані напрями подальшого розвитку багатоукладної економіки в агропромисловому комплексі області на найближчу перспективу.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що робота сприяє пізнанню особливостей формування багатоукладної економіки та ринкових відносин у регіональному агропромисловому комплексі, включаючи виробництво і переробку продукції, матеріально-технічне постачання і агросервіс. Висновки і пропозиції можуть бути використані при пошу-

ках резервів нарощування виробництва продовольчих товарів, успішного завершення реформи у сільському господарстві та суміжних галузях.

На захист виносяться:

— обгрунтування об'єктивної необхідності багатоукладності сільського господарства, комплексного, багатопрофільного розвитку агро-формувань у перехідний період до ринку;

— оцінка розвитку багатоукладної економіки в сільському господарстві Львівської області та роботи переробних підприємств, аналіз наслідків роздержавлення і приватизації колективної власності господарсько-фінансової діяльності господарств і підприємств суспільного та індивідуального секторів;

— обгрунтування напрямів подальшого розвитку багатоукладної економіки в агропромисловому комплексі Львівської області.

Особистий внесок здобувача. Проведено аналіз господарсько-фінансової: діяльності в розрізі секторів сільськогосподарського виробництва та роботи переробних підприємств, обгрунтовані напрями подальшого розвитку багатоукладної економіки в агропромисловому комплексі Львівської області. .

У статті, яка опублікована у співавторстві обсягом 0,5 друк.арк., особистий внесок автора становить 0,25 друк.арк. і полягає в обгрунтуванні інтеграції виробництва і переробки сільськогосподарської продукції та формуванні напрямів багатопрофільного розвитку села.

< Аяробащя роботи. Основні положення дисертації і результати досліджень доповідалися на щорічних конференціях аспірантів і викладачів Львівського державного аграрного університету в 1993-1996 рр., на міжнародній науковій конференції "Проблеми кооперації в сільському господарстві" (Львів, 1995 р.). Результати дослідження були використані при підготовці матеріалів Президентові України "Аграрна політика у Львівській області і її наслідки" та при розробці "Концепції розвитку сільського господарства Львівщини у 1997-2005 рр." для обласної держадміністрації. ' ■ '

Пуолікаїш. За результатами досліджень опубліковано 5 наукових робіт загальним обсягом 1,29 друк.1 арк., в г.ч. автора - 1,04 друк.арк.

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних літературних джерел. Повний обсяг дисертації містить 166 сторінок машинописного тексту, в тому числі: 1 рису-

нок - 1 сторінка, 27 таблиць - 26 сторінок та список використаних літературних джерел (145 найменувань) - 14 сторінок.

Структура роботи:

Вступ.

Розділ 1. Теоретичні основи багатоукладності в сільському господарстві в перехідний період до ринку. 1.1. Комплексний розвиток регіонального АПК. 1.2. Об'єктивна необхідність переходу до багатоукладності в аграрному секторі економіки. І.З.Формування продовольчого ринку і регулююча роль держави. 1.4. Методика досліджень.

Розділ 2. Становлення багатоукладної економіки, наслідки реформ. 2.1. Утворення нових організаційних форм господарювання. 2.2. Розвиток індивідуального сектора. 2.3. Стан підприємств з переробки сільськогосподарської продукції. 2.4. Соціальний розвиток села.

Розділ 3. Напрями дальшого розвитку багатоукладної економіки в агропромисловому комплексі Львівської області (концепція). 3.1. Продовження аграрної реформи на рівні регіонального АПК. 3.2.3овнішній сегмент ринкового середовища. 3.3. Ринкове середовище у сфері агропромислового комплексу. 3.4. Економічні відносини в агроформуваннях. 3.5. Розвиток ринкової інфраструктури.

Висновки. Пропозиції. Список використаних джерел. ..

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - "Теоретичні основи багатоукладності в сільському господарстві в перехідний період до ринку" - розкривається взаємозв'язок сільськогосподарського виробництва з економічними та соціальними процесами сьогодення, взаємодія виробництва і переробки сільськогосподарської продукції. Оскільки всі сторони сільського життя тісно переплетені між собою, то реформування сільськогосподарського виробництва повинно супроводжуватись відповідним розвитком соціальної сфери.

Право на функціонування мають різноманітні форми господарювання. Одні з них утворюють індивідуальний сектор: подвірні, селянські, фермерські господарства. В інших зберігається колективна форма господарювання, і вони утворюють суспільний сектор: виробничі та обслуговуючі кооперативи й їх спілки (асоціації), селянські спілки пайовиків,

акціонерні товариства, приватно-орендні підприємства. Яка форма краща - визначить ринок, споживачі продукції і послуг.

Складовою частиною багатоукладної економіки агропромислового комплексу є підсобні селянські господарства, де виробляється сьогодні більше половини валової сільськогосподарської продукції. Але в майбутньому вони не мають перспективи. Орієнтація на розміщення агрови-робництва у невеликих за розмірами, низько-товарних, нездатних для застосування інтенсивних технологій господарства, зле показує світовий досвід, була би помилкою.

У другому розділі - "Становлення багатоукладної економіки, наслідки реформ" - проводиться аналіз становлення багатоукладної економіки у розрізі суспільного та індивідуального секторів сільськогосподарського виробництва області, а також стану підприємств переробної промисловості та соціального розвитку села. ,

Львівська область першою в Україні задекларувала перехід до багатоукладної економіки в сільському господарстві і першою завершила роздержавлення радгоспів і приватизацію колективного майна і землі в господарствах суспільного сектора. На 1.01.1996 року суспільний сектор тут представлений 325 спілками селянських господарств, 65 кооперативами, їх спілками та асоціаціями, 40 міжгосподарськими підприємствами, 31 агрофірмою, 29 колективними господарствами. Індивідуальний сектор включає 1189 фермерських господарств, 377,5 тис. особистих підсобних господарств.

У результаті такої трансформації докорінно змінилася структура використання сільськогосподарських угідь власниками землі. Якщо на 1.01.1991 року господарства суспільного сектора володіли 87,2% сільськогосподарських угідь області, а індивідуальний сектор - тільки 1 і ,2%, то на 1.01.1996 року - відповідно 58,2% і 33,3 відсотка. Це привело до зміни структури виробництва валової продукції сільського господарства. У 1990 році господарства суспільного сектора області виробляли (в цінах 1983 року) 54,5% валової продукції сільського господарства, а господарства населення - 45,5 відсотка. У 1995 році вони стали виробляти відповідно 33,5% і 66,5 відсотка.

Ці прогресивні зміни, на жаль, не супроводжуються збільшенням виробництва продукції, як очікувалось, поліпшенням показників використання землі (табл.).

У господарствах суспільного сектора виробництво валової продукції сільського господарства скоротилося більше як у два рази. Особливо різко впало виробництво картоплі (на 93,6%), овочів (на 85,9%), волокна льону-довгунцю (на 70,1%), цукрових буряків (на 50,1%).

Найбільш незахтденою галуззю в умовах економічної кризи виявилося тваринництво. Виробництво м'яса птиці скоротилося за 5 років у господарствах суспільного сектора на 88,9%, яєць - на 75,0%, свинини -на 79,9%, яловичини - на 69,8%, молока - на 53,9 відсотка.

У суспільному секторі катастрофічно зменшилось поголів'я худоби і птиці, тоді як у приватному - підвищилося. Збільшення поголів’я худоби в індивідуальному секторі не компенсує втрат у суспільному. До того

ж, третя частина фермерів зовсім не утримує худоби, тому що виробляти тваринницьку продукцію стало невигідно.

Таблиця - Виробництво валової продукції сільського господарства у Львівській області (в порівняльних цінах 1983 р.), млн.крб.

Валова продукція за формами господарювання і галузями 1990 р. 1993 р. 1995 р. 1995 р. до 1990 р.,%

Валова продукція господарств усіх категорій, всього 1943,3 1625,4 1301,5 87,0

в т. ч. суспільний сектор 1058,3 626,0 436,0 41,2

приватний сектор 885,0 999,4 865,5 97,8

Валова продукція рослинництва 806,8 740,6 603,9 74,8

в т. ч. суспільний сектор 469,2 303,8 214,9 45,8

приватний сектор 885,0 999,4 865,5 97,8

Валова продукція тваринництва 1136,5 848,8 697,6 61,4

в т. ч. суспільний сектор 589,1 322,2 221,1 37,5

приватний сектор 547,4 562,6 476,5 87,0

Валова продукція сільського господарства з розрахунку на 100 га с.-г. угідь, тис. крб. у всіх категоріях господарств 153,8 129,1 111,2 72,3

у господарствах суспільного сектора 93,0 72,7 57,2 61,5

, ' Якщо зробити розрахунок, скільки виробляється валової продукції сільського господарства на 100 га сільськогосподарських угідь, то висновок з проведеного аналізу однозначний: глибоку кризу переживають всі організаційні форми господарювання.

Різко скоротилися капіталовкладення в сільське господарство. У 1990 році в агропромисловий комплекс Львівської області було вкладено, у порівняльних цінах, 600 млн.крб., а в 1995 році - тільки 112 млнлсрб., що складає 18,7 відсотка. В тому числі, безпосередньо в сільське господарство в 1990 році було вкладено 364 млн.крб., а в 1995 році - 21 млн.крб., або 5,6 відсотка.

Переробні підприємства в області також відчувають значні труднощі, зумовлені економічною кризою та інфляцією. Всього на Львівщині функціонує 568 підприємств, кооперативів, виробництв, з яких 219 - у складі колективних агроформувань, 199 відноситься до підсобної промисловості, 32 мають статус малих, спільних підприємств і кооперативів, 118 знаходяться на самостійному балансі. .

Характерною рисою сучасного стану підприємств харчової промисловості є незадовільне використання потужностей з випуску багатьох видів продовольчих товарів. Знижується використання потужностей з виробництва ковбасних та макаронних виробів, плодоовочевих консервів, молочної та маргаринової продукції.

Сумарних потужностей для переробки сільськогосподарської продукції і виробництва тієї кількості продовольчих товарів, попит на які формує платоспроможність населення, в області вистачає. Але коли співставити ці потужності з нормативною потребою населення в продовольчих товарах, ситуація міняється: потужностей для переробки м'яса і виробництва м'ясопродуюів вистачає лише на 57,7%, масла - на 49,4%, продукції з незбираного молока - на 84,8 відсотка. Так що є всі підстави піднімати питання про створення малих переробних підприємств безпосередньо на селі.

Сільське населення області скорочується в середньому на 8 тис. чоловік щорічно. Оскільки основним контингентом сільських мігрантів є молоді люди, на селі відбувається старіння населення, погіршуються умови його відтворення. .

Розрахунки показують, що нормативи розвитку соціальної інфраструктури в селах Львівської області освоєні тільки за двома показниками: за кількістю лікарняних ліжок на І тисячу чоловік (104,1%) та посадочними місцями у закладах громадського харчування (180,8%). У цілому рівень благоустрою житла на селі набагато нижчий, ніж у містах. Центральним опаленням забезпечено лише 5,6% будинків, водопостачанням - 5,3%, каналізацією - 2,6 відсотка. Село моасна "наблизити" до міста, якщо є добре розвинена мережа доріг, але у 40,5% сіл області немає доріг з твердим покриттям.

У третьому розділі - "Напрями подальшого розвитку багатоукладної економіки в агропромисловому комплексі Львівської області (концепція)" - обгрунтовуються (концептуально) основні напрями розвитку багатоукладної економіки в агропромисловому комплексі Львівської області для успішного завершення аграрної реформи, забезпечення виробництва потрібної кількості продуктів харчування для населення.

Ринкове середовище агропромислового комплексу включає три сегменти:

1. Зовнішній (за межами агропромислового комплексу), який охоплює грошовий обіг, фінансово-кредитні відносини, податкову систему;

2. Безпосередньо у сфері агропромислового комплексу, який включає правові та економічні відносини між підприємствами, що здійснюють матеріально-технічне постачання, виробляють і переробляють сільськогосподарську продукцію, здійснюють агросервіс;

3. Економічні відносини в агроформуваннях - виробниках сільськогосподарської продукції та їх підрозділах.

Невирішеність завдань першого (вищого) рівня є перепоною для успішного проведення економічної реформи в агропромисловому комплексі, вирішення завдань другого і третього рівнів.

Вихід агропромислового комплексу з кризи неможливий без створення чіткої системи державного регулювання та посилення державної допомоги шляхом умілого використання фінансово-кредитного та цінового механізмів, податків, субсидій, квот тощо. Державна політика у сфері агропромислового комплексу повинна бути зорієнтована не на безпосереднє управління виробництвом і відносинами між ними, а на

управління макроєконошчними процесами та ка формування середовища, в якому діють товаровиробники.

Поряд із трансформацією державних агропереробних підприємств в акціонерні товариства відкритого типу суттєве місце в подоланні існуючих недоліків агропереробної кооперації повинно зайняти будівництво і введення в експлуатацію в сільській місцевості малопотужних заводів з переробки аграрної сировини. Це дозволить розв'язати низку проблем: подолати надмірну територіальну концентрацію підприємств такого профілю у місті; знизити негативний вплив агропереробних заводів на навколишнє середовище; повніше враховувати економічні інтереси фермерських і дрібнотоварних селянських господарств в агропромисловій кооперації; відкрита на селі нові робочі місця, успішніше вирішувати соціальні проблеми.

Економічні відносини безпосередньо в агроформуваннях та їх підрозділах повинні вдосконалюватися відповідно до вимог ринкової економіки. Слід завершити роботу з визначення показників грошової оцінки та плати за землю, забезпечити органи державної влади, власників землі і землекористувачів вірогідною земельнокадастровою інформацією. З метою належного регулювання земельних відносин доцільно впроваджувати такі важелі економічного стимулювання раціонального використання й охорони земель, як ціна, купівля-продаж землі, плата за її використання, застава землі, земельні аукціони тощо. Це потребує налагодження роботи елеменіів інфраструктури ринку землі (податкова адміністрація, банки, біржі тощо).

Найбільш пристосованими до ринкових умов показують себе виробничі та обслуговуючі кооперативи з наданням їм права юридичної особи, сільськогосподарські акціонерні товариства з обмеженою відповідальністю та приватні агрофірми. Перспективними слід вважати високо-товарні фермерські господарства, які створюються шляхом передачі фермеру земельних та майнових паїв тих селян, що вийшли з колективного господарства, але не можуть або не хочуть господарювати самостійно.

Ринкова економіка передбачає наявність мережі спеціальних установ та організацій, які б забезпечували швидкий рух та перерозподіл товарів, капіталів, праці. Вимагає відповідної інфраструктури і регіональний ринок продовольства: бірж, консалтингових, аудиторських фірм,

інвестиційних банків. З 1995 року одним із елементів інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції стала Універсальна товарна біржа, де проводяться торги майбутнього урожаю, головна мета яких - здобуття неемісійних грошей для проведення весняно-польових робіт. Поки що біржа працює слабо. Багато постачальників продукції не впевнені у вигоді від участі, в торгах, не володіють реальною інформацією про ціни. Аукціонні торги сільськогосподарською продукцією потребують вдосконалення.

ВИСНОВКИ

1. У сучасному суспільному житті немає ізольованих явищ чи процесів. Все перебуває в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. Щоб мати високорозвинений агропромисловий комплекс, треба інтегрувати виробництво і переробку сільськогосподарської продукції, забезпечити високий рівень не тільки економічного, але й соціального розвитку села.

2. Аналіз показує, що підприємства суспільного сектора Львівської області знаходяться у стані стагнації і фінансового краху. Виробництво валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств за п'ять років скороталося на 33,0%, в тому числі в господарствах суспільного сектора - на 58,8%, індивідуального - на 2,2 відсотка. Незважаючи на всі негаразди і труднощі, приватні підприємства демонструють свої переваги перед суспільними. Якщо господарства суспільного сектора скоротали за п'ять років поголів'я великої рогатої худоби і свиней наполовину, а овець - на 82,3%, то фермерські господарства збільшили це поголів'я у 2,5-3 рази, хоча третя частина фермерів не утримує ніякої худоби, тому що виробляти тваринницьку продукцію їм невигідно.

3. Всі агроформування переживають глибоку кризу. Питома вага капітальних вкладень у підприємства агропромислового комплексу в капітальних вкладеннях у народне господарство Львівської області зменшилась з 28 до 10 відсотків. Питома вага сільського господарства в капітальних вкладеннях агропромислового комплексу зменшилась із 60,7 до 18,8 відсотка. Таким чином, найбільш обділеним капітальними вкладеннями серед сфер економіки виявився агропромисловий комплекс, а в його складі - сільське господарство.

' 4. Причини спаду сільськогосподарського виробництва не мають регіонального характеру і лежать, в основному, поза межами галузі. Серед них: загальна криза економіки в цілому, інфляція, диспаритег цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, невигідні для виробників фшансово-кредитна та податкова системи.

5. Виробництво продовольчих товарів в області відчуває значні труднощі, зумовлені економічною кризою. Усі показники виробничої діяльності переробних підприємств погіршуються. Стрімко знижується використання їх потужностей. Молочні заводи, наприклад, використовують свої потужності тільки на 10-35 відсотків. Але це при сучасному рівні споживання продовольства населенням, який обмежується низьким платоспроможним попитом. Для того, щоб забезпечити харчування населення за науково обгрунтованими нормами, потужностей переробних підприємств не вистачить. їх слід створювати безпосередньо на селі.

6. Соціальна інфраструктура села відстає від міста. Демографічна ситуація ускладнюється. Причинами є міграція молоді і скорочення природного приросту. Відбувається постаріння населення, погіршуються умови його відтворення. Оплата праці працівників сільського господарства набагато нижча, ніж в інших галузях. При збереженні цих та інших негативних тенденцій село може перетворитися в джерело політичної нестабільності, а Україна - втратити продовольчу безпеку.

ПРОПОЗИЦІЇ

1. Розпочату аграрну реформу, яка з багатьох причин не дала очікуваних результатів, слід розглядати як початковий етап більш глибоких перетворень у відносинах власності. Її треба продовжити і довести до логічного кінця. Реформа повинна мата комплексний характер. П треба проводити на всіх рівнях одночасно: у зовнішньому сегменті ринкового середовища (за межами АПК); безпосередньо у сфері агропромислового комплексу, включаючи виробництво, переробку сільськогосподарської продукції, матеріально-технічне постачання та агросервіс; в агроформу-ваннях та їх підрозділах.

2. З метою налагодження фінансових відносин між різними сферами агропромислового комплексу, між агропромисловим комплексом і

бюджетом, як по лінії платежів у бюджет, так і по лінії фінансування з бюджету, слід направляти фінансову політику на створення умов рівно-вигідності виробництва у різних сферах агропромислового комплексу та в агроформуваннях, які працюють у різних умовах. У податковій системі, замість численних видів податків, у вигляді експерименту (погодити з урядом) варто було б перейти до єдиного земельного податку дня сільськогосподарських товаровиробників.

3. На місце розрізнених видів аграрної і промислової діяльності на

село повинна прийти система інтегрованого агропромислового виробництва продовольчих товарів, яка сприятиме комплексному, багатопрофіль-ному розвитку села. Формування такої системи повинно відбуватися як за рахунок розвитку малих переробних підприємств, так і через участь виробників сільськогосподарської продукції у приватизації великих переробних підприємств. -

4. Вища ефективність приватних форм господарювання обумовлює необхідність розвитку фермерських господарств. Але світовий досвід показує, що ефективними можуть бути тільки високотоварні ферми. Тому не треба орієнтуватися на розміщення сільськогосподарського виробництва у низькотоварних, непридатних для освоєння інтенсивних технологій, невеликих за розмірами фермерських, тим більше, особистих підсобних господарствах. Це було б безперспективним напрямом розвитку аграрної сфери. Краще орієнтуватися на приватні агрофірми.

5. Варто підтримувати створення агросервісних товариств з обмеженою відповідальністю на засадах угоди між підприємствами - власниками! цілісних майнових комплексів та інших підприємств й організацій із залученням їх власних засобів і коштів та орендованих паїв інших власників. Мета таких товариств - надання матеріально-технічної та аг-росервісної допомоги, посередницьких послух приватним власникам, в тому числі фермерам, іншим юридичним та фізичним особам на селі. Оскільки утворення таких підприємств може бути не під силу окремим господарствам, то вони можуть об'єднувати свої зусилля і кошти.

6. Нарощування виробництва сільськогосподарської продукції і. продовольчих товарів вимагатиме зміни політики у сфері доходів населення, підвищення його платоспроможного рівня. В іншому разі продукція не знайде споживача, буде розвиватися штучна криза надвиробниц-

тва. Отже, необхідною умовою піднесення сільськогосподарського виробництва повинен стати комплекс заходів зі стимулювання попиту на продовольство: істотне підвищення заробітної плата, пенсій, відкриття нових робочих місць.

7. Здійснити перехід до ефективної конкурентноспооможної ринкової економіки, до того ж в умовах економічної кризи, важко без залучення прямих іноземних інвестицій, без налагодження стійких зовнішньоекономічних відносин. Налагодження таких відносин хоч і пов'язане з труднощами, тому що світовий ринок насичений сільськогосподарською продукцією, може дати велику віддачу, сприяти нарощуванню виробництва сільськогосподарської продукції. Але розраховувати на успіх можна лише тоді, коли на ринку буде представлений конкурентоспроможний товар. Вирішенню цієї задачі сприятиме створення спільних із зарубіжними партнерами підприємств, в рамках яких сторони домовляються про об’єднання фінансових ресурсів, про спільне здійснення виробничої діяльності.

За темою дисертації опубліковано робото:

1. Гнатенко Ю.Г. Проблеми розвитку фермерських господарств на Львівщині // Економічний вісник N 1. - Львів: Львів.держ.с.-г. ін-т, 1995. -С. 40-41.-0,12 друк.арк.

2. Гнатенко Ю.Г. Кооперація як шлях розвитку багатоукладної економіки в сільському господарстві Н Вдосконалення виробничих відносин і управління сільськогосподарським' виробництвом різних форм господарювання: Зб.наук.пр.- Львів: Львів.держ.с.-г. ін-т, 1996. - С.53-55. -0,18друк.арк.

3. Гнатенко Ю.Г. Становлення і розвиток багатоукладної економіки // Економічний вісник N 2.- Львів: Львів.держ.с.-г. ін-т, 1996. - С.106-108. - 0,19 друк.арк.

4. Гнатенко Ю.Г. Комплексний характер аграрної реформи // Вісник Львівського держ. агроуніверситету: економіка сільського господарства № 4.- Львів: Львів, держ. агроуніверситет, 1998.- С.68-73. - 0,3 друк.арк.

5. Галанець В.Г., Гнатенко Ю.Г. Регіональні особливості аграрної реформи // Вісник Львівського держ. агроуніверситету: економіка сільського господарства № 4.- Львів: Львів, держ. агроуніверситет, 1998,-С.5-13. - 0,5 друк.арк. (в т.ч. автора 0,25 друк.арк.).

Гнатенко Ю.Г. Становлення і розвиток багатоукладної економіки в сільському господарстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Львівський державний аграрний університет, Львівська облаість, Жовківський район, м.Дубляни, 1998.

Теоретично обгрунтовано об'єктивну необхіднісь розвитку багатоукладної економіки в регіонально?лу агропромисловому комплексі. Здійснено оцінку стану багатоукладної економіки в агропромисловому комплексі Львівської області. Проаналізовано результати приватизації колективної власності і землі, підсумки роботи переробної промисловості. Запропоновано напрямки подальшого розвитку багатоукладної економіки і завершення аграрної реформи.

Ключові слова: аграрна реформа, багатоукладна економіка, продовольчий ринок, форми господарювання.

Гнатенко Ю.Г. Становление и развитие многоукладной экономики в сельском хозяйстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. -Львовский государственный аграрный университет, Львовская область, Жовковский район, г.Дубляны, 1998.

Теоретически обоснована объективная необходимость развития многоукладной экономики в региональном агропромышленном комплексе. Осуществлена оценка состояния многоукладной экономики в агропромышленном комплексе Львовской области. Проанализированы результаты приватизации коллективной собственности и земли, итогов работы перерабатывающей промышленности. Предложены направления дальнейшего развития многоукладной экономики и завершения аграрной реформы.

Ключевые слова: аграрная реформа, многоукладная экономика,

продовольственный рынок, формы хозяйствования.

Gnatenko Yu.G. The formation and development of the multibranched economics in agriculture. - Manuscript.

Thesis for a Candidate of Sciences by speciality 08.07.02 - Economics of Agriculture and AIC. - The Lviv State Agrarian University, the Lviv Region, the Zhovkva district, Dublyany, 1998.

The objective necessity of the development of the multibranched economics in the regional agroindustrial complex is theoretically grounded. The evaluation of the condition of the multibranched economics in the agroindustrial complex of the Lviv region is realized. The results of the privatization of the collective privacy and land, the results of the activity of the processing industry are analysed. The directions of the further development of the multibranched economics and completion of the agrarian reform are suggested.

Key words: agrarian reform, multibranched economics, food market,

forms of farming. ,

Відповідальний за випуск

доктор економічних наук, професор

М.М.Павлишенко