Условия и механизм демонополизации экономики при переходе к рынку тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Условия и механизм демонополизации экономики при переходе к рынку"

г ъ

Київський університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

МНИХ Микола Володимирович

УМОВИ ТА МЕХАНІЗМ ДЕМОНОПОЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ ПРИ ПЕРЕХОДІ ДО РИНКУ

08.00.01 — політична економія

Автореферат дисертації на здобуття ученого ступеня кандидата економічних наук

Київ

Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова АН України

1993

Робота виконана на кафедрі економічної теорії та господарської практики Київського університету імені Тараса ІІІев-шенка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік АН України ЧУХНО А. А.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік АН України ЧУМАЧЕНКО М. Г.,

кандидат економічних наук, доцент НАУМЕНКО В. І.

Провідна організація: Інститут економіки АН України.

Захист відбудеться «-------» -----Д-------- 199^ р. о ---------

год. на засіданні спеціалізованої ради Д 068.18.07 при Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

252017 Київ 17, вул. Володимирська, 60, ауд. 324.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці університету.

Автореферат розісланий «-------» ------------- 199 р.

Учений секретар спеціалізованої ради

ЛЕОНЕНКО П. М.

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми і стон їт дослідуєння. Сб"єктипноо необхідність переходу до ринкової системи господаравакия в Україні с демонополізація її економіки. Сш/з демонополізовані виробничі і управлінські структурі; створюють умови для мотивації високопродуктивної праці, виробництва якісної продукції, зумовлюють конкуренцію. Це підтвердаус досвід країн-ринкової економіки, де простір прогресивного розвитку було створено на основі організаційно-правової бази демонополізації, гнучкої антимонопольно'! політіош та необхідних економічних передумов їх реалізації.

Специфічність стартових умов переход/ до рківсу, які складалися в Україні, показала, що механічно використати будь-яку модель демонополізації із зарубіжного, арсеналу кєноїушбо . Необхідні спеціальні дослідження організаційно-економічних передумов демонополізації та фор? рвання антиконопольнох політики в Україні, вивчення ї апробація правового забезпечення цього процесу, мокливостеЯ адаптації до иЬшародних стандартів реалізації антимонопольного законодавства. -

Досліджувати-стан монополізації економіки України почали порівняно недавно, але вже склалося декілька концепція проведення антимонопольно!' політики. Різноманітність концептуальних підходів, критичні зауваження г.рдо концепцій зарубіжних експертів показують, що проблема вимагав поглибленого вивчення, порів-няннлі апробації альтернативних варіантів. Поява останнім часом публікацій по даній проблемі, розробка законопроектів щодо формування антимонопольно! політики не розкрили багатоаспектного

z

Характеру цього явища. Більшість праць вітчизняних авторів, пропоновані концепції рьалізації антимонопольної політики мають декларативний характер, торкаються ліцаа аспектів постановки-самоЗІ проблеми без достатнього обгрунтування механізмів її реалізації.

. Доробок українських учених, у науково-теоретичному обгрунтуванні демонополізації та антимонопольної політики незначний. Для рсзумішш особливостей демонополізації та антимонопольної політики у постсо^іалістичноцу суспільстві вежливого значення набули роботи вчених Росії та інших країн СІ Д, зокрема Богачева В.1., Корнілова Ю.Д., Крилової 1.Л., Покровського В.А., Рубіна Ю.В., Ясіна S.O. та інших..Значний внесок:у вивчеши цієї проблеми зробили опубліковані у зарубіжній'літературі та перекладені у. країнах СВД праці Драмо А. /йршщіяД Бетессі М., Ділоренко Т. /Італія/, Раппа Р., Кінгдона Д.„ Шмідта І., Ліс-нера Д. /СШЛ/, ЯмяаураК., Кіотакі Н. /Японія/,

• Разом а тіш к багато проблем, дов"язажсс із створенням єдиного мобільного організаційJo-C5soí;oi4iinsoro і правового «еха~ ніацу демонополізації та аитткшоаольної політик« э Україні, потребують поглибленого вивчерня, увагелзінашш, практичної штро*» бації. Важливо створити наукову іИфо|шщі®!у базу законодавчих процесів. Де стосується!, насамперед» розукрупнення підприємств, створення. сприятливих умов для функціонування малих і середніх конкурентних підприємств різшіх фори власності, правового забезпечення демонополізації у виробництві і управлінні та перэвагэд-«ої орієнтації на економічні підо’йія забезпечешія цих процесів.

Спектр згаданих проблем і обумовив вибір те ¡.st дисертаційного дослідження, його предмету, об"еятіа, цілей і завдань.

з

Объектом дослідження обрано промисловість України, яка найповніше виражає рівень монополізації її економіки і -о основною сфероо здійснення антимонопольно? політики у виробництві та управлінні. '

. Продмагом дисертаційного доелідтення е організаційно-економіадиП і правовий мзхшіізм демонополізації, антимонопольно політика та формував ¡ня коїпсурентного серодовища у промисловості України. .

йета послі тот п полягає у розробці методологічних та мйтодіпопа полсгіень форедваннл організаційно-економічного маха-нізцу дегянополізації промислового виробництва і управління ним з необхідним правовім забезпочешш його функціонування.

У контексті пробязматиіш дисертаційної роботи були висунуті талі завдання: . ’

-дати оцінку доцільності і передумов демонополізації в промисловості України, кояливостей формування конкурентного середо к:г;а;

- провести глибокий аналіз стану монополізму у промисло-

вому виробництві і управлінні, визначивши об"ективні і суб"єк-тиені. його чишпки та і-гаяливості розукрупнення великих підприємств; . -

• - ♦ . ' .

’ - розробити економічний механізм реалізації^ апгшгонсполь-

ної політ;'::!' в Україні, вивчити і узагальнити етапність форну-

вгшл такого і:зханізг<у, враховуючи стартові умови та програло»

переходу України до ринку;

~ визначити параметри правового забезпечення проведення

антимонопольно! політики в Україні;

- обгрунтувати організаційні формі реалізації антимоно-польної політики і визначити функціональний зміст окремих орга-

нізаційних структур.

• . У контексті розв”язешзія цих завдань передбачалось вив-

чити і узагальнити досвід країн ринкової економіки у здійсненні внтимонопольної політики, визначити універсальність 25 основних принципів і організаційних фори з метов адаптації до уков переходу України до ринкової економіки.

' ” ' Теоретичною і методологічною основою дисертаційного до-

слідження стали зраці- класиків економічної науки, а також широке коло спеціальної літератури. При визначенні і обгрунтуванні. елементів антимонопольної політики використовувались програвші документи Верховної Ради і Кабінету Міністрів Україні; 5 закони України з питань’економічної‘політики, матеріали сесій Верховної Ради України, укади Президента України. Вивчено і узагальнено нормативні і законодавчі акти країн ринкової економіки, що стосується питань ентимонопольної політики. Використані праці вітч"зняних і зарубіжних авторів» методичні і інструктивні матеріали та висновки експертних комісій щодо законопроектів Верховної Ради України.

Прн написанні робота були використані звітні статистичні дані Мінстату України, Мінекономіки України, нормативні і звітні матеріали міністерств, відомств та окремих промислових підприємств України. Проведені також спеціальні статистичні оботе» х&мня під час підготовки раду законопроектів Верховної Ради Ук* раїни. •

Наукова новизна дисертаційної роботи і особистий внесок автооа полягавшу комплексному вивченні передумов і визначенні організаційно-економічного механізму демонополізації та здійснення антимоногіольної політики у промисловості України. Доведено необхідність її проведення, визначено етапність формуван-

ня мехалізму її практичного втілення, При цьому досягається адаптація перелічених заходів до мігшародних економіко-правс-аих норм проведення демонополізації та здійснення антишнополь-

НОЇ ІЮЛІТШСк,

Розкрито особливість та природа монополізму в Україні. . Якщо п розвинутих країнах монополізований сектор становить ,яішо частку сфери виробництва та управління., то в на^их умовах абсолютне панування державної власності, надмірна нснцептрація виробництва та централізація управління народним господарством зумовили монополізацій усісї сфери виробництва та управління, тобто тотальний монополізм, що потребус небаченого досі обсягу завдань щодо демонополізації економіки та здійснення антиконо-польної політики.

Обгрунтовано необхідність та пляхи здійснення демонополізації економіки і утворення конкурентного середовища при переході до ринку, що досягається у сфері виробництва - перетворенням деряавних підприємств у акціонерні та колективні розукрупненням великих підприємств і об'єднань„ виділенням технологічно відособлених виробництв у самостійні господарські'одиниці , створенням спеціалізованих підприємств по виробництву продукції загальномасинсбудівного призначення, малих підприємств ти спільних підприємств з іноземним капіталом; в галузі управління

- шляхом усунення централізовано-директивного управління, звільнення господарських суб"єктів від диктату відомств, забезпечення однакової самостійності підприємств у господарській діяльності, запровадження економічних методів управління через систему фінансово-кредитних та податкових засобів, розгортання підприєм-

б

'ішцтва, поширення нових форы організації та управління різного рода асоціацій» концернів, розвитку ршясової інфраструкту-рн, науково-технічних, постачальницько-збутових та ііешх ор-ганівацій, які б сприяли ефективному функціонуванні} підприємств та 06і1 єднань. .

Аргументовано необхідність та визначено основні напршси фо$мувашя игхшіізьгу демонополізації промисловості України.

Це - роздержавлення економіки вляхом комерціалізації підприємств державного сектору, приватизації майна деркавши підприємств, створення альтернативних виробництв, формування ринкової інфраструктури, диверсифікації виробництва, конверсії підприємств військово-промислового комплексу.

* Обгрунтовано доцільність розробки та визначено основні . положення державної програми демонополізації.

Визначено основні напрями та форми реалізації державної антимонопольно! політики, яка иаа обиежузати монопольну діяльність 1 забезпечити розвиток конкуренції сляхсм контролю оа процесами створення» 2лиття, приєднання та ліквідації суб"ектів господарювання» щоб на допустити домінуючого становища «одного з них на ринку і обмежити конкуренцію, а тшгок шляхом заборони укладшшя угод, спрямованими» утримання дефіциту на ринку і нообгрунтовсне ПІДВІВДЄШ1Я цін, поділ ринків і квотуВСНіІЛ продаж. Неприпустима дискримінація суб*сктів господарювання органам« іиіади і управління, їхні спроби надавати правілої одним і ут окувати інтереси інших суб”ектів господарювання, що зава&ае нормативне^ функціонуванню рщп{у„ розвитку конкуренції.

Розкрито Бзаєиозв"язки організаційно-економічного ызха-.ніацу демонополізації економіки і антимонопольно!' політики, да

основи створення регульованого економічними та правоиши методам» ринкового середовища. ■ -

Пректичие значення роботи полягає у тоцу, цо зроблені у ній висновки та пропозиції використані при розробці єдиного ' організаційно-економічного і правового иоханізцу деьгонополіза-ції та проведення антимонопольної політики в Україні при обгрунтуванні програми її формування і реалізації, визначенні пріоритетності і етапів впровадження еконсмічг-шх реформ і систем підтримки конкуренції., •

Основні положення і висновки дисертаційного дослідження Сули покладені в основу при розробці Концепції по приватизації і демонополізації, а такок законів України-"Про обмеження монополізму Га недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", "Про приватизації} майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств /малу приватизаціюЛ, "Про приватизаційні папери", "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво" та ін.

Апробація роботи ■ ■

Основні положення роботи доповідалися неодноразово у Комісії Верховної Ради України з питань економічної ре{<?рии і управління народним господарством /18.02.91; 23.04.91; 25.С5.9І і Св.09.91; 24.11.91;’ 12.12.91; 21.01.92/ при підготовці Закону України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції", на кафедрі економічної теорії та господарської практики Київського університету імені Тараса Шевченка /січень 1992 року, червень 1993 року/, на Міжнародному науково-прантичному симпозіумі /вересень 1991 року, м.Київ/, на 1-му

Нікнародноцу конгресі українських економістів /травень 1932 р., м.Київ/, семінарах з питань приватизації і демонополізації, організованих Центром "Екопонікс" Республік,'міського товариства "Знання" /литий, квітень 1992 р., м.Алуц'та* червень 1592 р., м.Київ/, а також на лекціях для спеціалігтів підприємств м.Кисва.

Ряд положень і висновків робота подалі у шести публіка’ ці/ос 'обсягом 5' друкованих аркушів.

Загальний задум і логіка досл імення визначили структуру З зміст роботи.

■ Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаної літератури» .

ВСТУП.' о......... ..............................................

"Роаділ І. 0б"бкз,нЕна необхідність і умови демоно; оліеації

економіки при переході до ринку ...............

ІЛ». Монополі“ з економіці, їх природа та зміст

' 1,2. Необхідність демонополізації економіки при переході

. до ринку ............................. .. .........

Розділ її. Особливості монополізації економіки та аітшоно-

. иольної політики в Україні ........................

2.1. Стан монополізації економіки України ..............

2.2. Оці®а кожливостай демонополізації економіки України

2,3*. Досвід проведення антишнопальної політики у країнах

ринкової економіки і МОЖЛИВОСТІ його використання в

Україні ..................................................

Розділ |Е. Механізм демонополізації прошслового виробництва

і форда його реалізації в перехідний період .

ЗЛ, Дзртаиіа снтимонопольна політ!":а Україні!

і організаційні форт 22 рз&лізсції ..............

3.2. Еаскашвді форми і системи демонополізації

та розпітау конкуренції .........................

3.3. ІЬгтшшиопольні заходи, влякн ї:: здійснення ...

Висновки і пропозиції ......................... ........

Перелік використаної літератури .......................і........

Додатки........................................................

П. Зніс? дксортпнії

У вступі окрзслсні те*:а дослідження, її ентуальність, ступінь розроблс5юсті, Еизначйіоться обисст і предоот дослідження, тоорг?п?о~?зтодологічна основа, наукова новизна і ігошг-

ї!Г-п'.з знадність.

V ПОГГС!? розділі обгрунтовуються ШВСІДНІ положення, цо

СХСЛГ-ДСЗГП* ЇСС|р075Г5гу базу ЯССЛІДТСШШ. ЕйХІДШМ ПОЛОНЄННЯМ у Г!!ЕЧг?!ГІ ІГробЛСГЛ ДЗГОНОПОЛІЗГЦІЇ єзономіки України при переводі до ряяу с творення яро те, по о Україні існуо необхідність і можливість здіЯснзшиї докснополізації економіки. Розпоито • • , 4 суть, прфоду І СПОбЯИЕССТІ дії іянополії в Україні.

Виходячи о того, цо ноно поліз» притаманний усіп суспіль-ио-екокомічншд формаціям, Пого наявність у економіці обумовлена, наси.шорад, відносинатяі власності. Перехід до ринкової еко-аіки з дальшим і глибленням і диференціацією товаровиробників різних форм власності та орієнтаціє» їх інтересів на отримання прибутку сприяє розвитку економічного монополізму. Характерно

3¿значити, що монополізм не може пов"язуватись тільки э концентраціє» виробництва, оскільки монополістом може стати найменше виробництво /навіть кооперативи/. Тут важливі на стільки кількісні,- скільки якісні характеристи, які визначають реальне становище товаровиробника в структурі економіки.

Досліджуючи природу монополії, дисертант приходить до висновку, що найпрогресиЕнішим б природішЯ шлях становлення монополії, при якому остання формується у конкурентній боротьбі виклично економічними методами.’ Як виправдовуючий себе шлях формування монополії можна вважати створення таких важливих систем життєзабезпечення, як системи транспорту,-енергетики, максимальна концентрація яких обумовлена технологічно. Такі монополії, як гіравило„ е державними, оскільки вони моиуть відігравати роль захисника суспільних інтересів навіть у тих випадках, коли зер«-ди останніх господарювання ведеться низькорентабельно, навіть збитково» Така господарство можна веста за рахунок бюджетній дотацій. .

Кваліфікована характеристика монополізму і монополістичної діяльності в Україні,, міра їх впливу на економіку пзредбачае визгіачення понять "мак ринку" і "монополістичного сївновща". На душу дисертанта загальним показником становления і дії товарних ринків була і залишається конкуренція. При визначенні мак ріаасу повинні враховуватись усі конкуренти підприємства, яке ізл наги-ваамо монополістом. Ринок„ в межах якого для даного підприємства складаються дійсно відносини конкурситності і монополії, в спеціальній літературі на Заході назйэазтьсл "ралевантиим*, що в перекладі означає "відповідним". Тому конкурентами підприємства, яце впускає »у Чи іншу продукцію, о всі виробники цієї продукції'.

Однак тільки цієї ознаки недостатньо, бо для тієї продукції, яку ми розглядаємо, з точки зору покупця існують замінники, тобто одну продукцію можна замінити іншою /приміром, вироби з металу на вироби з пластмаси/.Тоді виробники тієї чи іншої продукції будуть конкурувати один з одним на задоволення одних і тих га ««потреб приблизно однакового кола споживачів. З іншого боку, в сучасних умовах при посиленні диверсифікації виробництва, впровадженні штучних технологій на одних і тих бш*потужностях можна вицускати різнорідну продукцію і швидко змінювати її. Отже,до одного ринку повинні належати підприєм-ства-виробники усіх товарів, які вони можуть вицускати на одних і тих потужностях без великих затрат на переналагодження обладнання. Ця група, по суті, визначає технологічні межі релевантного ринку. '

Крім технологічних, релевантний ринок має також географічні межі. Виробництво багатьох видів продукції /налрккалад, будматеріалів, продуктів харчування/ переважно орієнтовано на задоволення потреб місцевого ринку. В той же чг.с для автомобілів релевантним буде національний ринок. Взагалі, як правило, географічні можі ринку тим ширші, чим вища вартість продукції і чим складніше її виробництво. З іншого боку, вони звужуються-у разі нетранспортабельності продукції чи швидкого її псування.

У зв"язку з цим у Законі України "Про обмеження монополізму та недопуцення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" географічні межі для всіх видів продукції виробничо-технічного призначежя встановлені в межах території України. Для всіх видів товарів народного споживання, робіт і послуг географічна межа визначається Антимонопольним комітетом

іт правило, цз адоіністратигаш область або- автсіномія.-Крій цього, вадливса характеристика?) релеік-,явного ринку-є ступінь вільного доступу до нього інщіцс підприємств.

-Слід мати на'увазі,- що монопольне стшіовиіцр підприємства на ршіку -і части а. юно поліс вді ї продуїсції того чи іі-сого виробництва задрндть під насичення ркнку ВИробШІ цього підприємства. Це дшз о.догу приводити розрахунок час так виробленої продукції т.і)! чи ікону підприємством. В роботі дане порікшль-ний аналіз привзлихів рівня уонополізоції продукції. Антиіюио-лольним законодавством Ьіиоччшш передбачено використання -шго-Г'' показника,як частка фінансового числа підприємств, черга глу визначається поняття "домінуочого станоеда на ряшу". "Дошнуз-че ‘стєнобищз на ринку" підприємства або груші підприеіісте кш-і;сш тоді, колії на одно підприємство припадає понад І/З всього бороту і,- ршиу або на п"яїь і і-зниз підприємств прлвед&а більша 2/3 обороту.

Не. підставі аналізу антшопольного з лонодасс-тва країн Західної Європи та Америки та вигчешш стену монополізм р Україні днезртентом запропоновано визичити монопольне і гиісвищо на р...ссу за покезпкен кількості продукції /даного в:іду товару/,

*

шт реалізується підприємством на ришу в рознірі 25 відсотків. Ця пропозиція була врахована в Законі України "Про обіїг-женйя ЬіОуОПОЛІВЇ.Ц' ТЕНЗДОПуіД'їШІЯ недобросовісної конхурзнції у підприємницькій діяльності".

Основна увага в дисертаційному дослідженні приділяється аналізу економічної ситуації та причті, які спричинили виник. нення монополіє'. в та супармонопольних структур у народноцу господарстві України. Розглядаючи суть монополізму ь еконоиіці

та необхідність сздіг’сг.еїтя державної антимоиопальноі політики, дисертант робить сиснопро те» пр вони мають спільні рис» нз тільки а різних яраїнед*-' але-Я 9 різних галузях та сферах народного господарства* Ііа основі’ цього дяк .'процедения елективної . еішидонопольної політики' щурорем були .вдізначсні стартові умови і за яких «по здій(?ьовя.тирь де ко но по .ч і оі с і ^ і екоириікн України, проаналізовані стартові у:;овн, об"е!їтипні і оуб"сктнвні особливості монополізму в Україні.

Проаналізована: с?яі монополізації економіки України, аьтор ішгиачпа тглі її с!ор:с»: юнопадіви центральних еконоиіч:-;іх аі-домзтз, зідончнЗ монополізм і монополізм окр£?;.гих ¡-¡¿днриєисть /сб"гДНС31ь/. Т&ЗДЯ СТИІ Ї.ГОНСИОЛІЗЇТу буЗ обуновг.зни.і різні'.!:!! шля-:?тп’ і і:зв прарсдшій та тучний херактзр. Природний характер ио-нсііолії обуиоішоеться концентраціео оапзсіь корисних копалин. иітучпиП їигп.'гїгр монополій гдіПсіаиаьсл внаслідок діяльності жорсткої кошгдио-адмінісїратиЕної системі ¿'правління народним господарстві. В роботі показано, і;о иопополізн міністерств, і зідоігстз завдав иаїїбільпої шкоди діяльності підприємств, оскільки по забгзпзчузав дотримання чесно“ конкуренції при затвердженні індивідуальних економічних нормативів розподілу прибутку та фсрщ*сгіаш фондів економічного стимулювання. Сагле так міністерства і відомства могли реалізувати відомчі інтереси щодо формування дкзрел свого існування, що негативно впливало на розри.ок ЄКОИОІШСИ.

Монополізм підприємств спричинив вимиття асортименту шевих товарі а з Україні. Особливо яскраво це проявилося після тен зьаиої лібералізації цін у січні 1992 року. Користуючись монопольний стаиовицем на ріпку, підприємства України, маючи

право вільно встановлювати ціни на товари, пйчали різко їх ■ підвищувати, при скороченні вицуску продукції. В результаті ціни на окремі види товарів зросли в декілька сот разів. У роботі показано, що підприємства-монс лолісти молить штучно створювати дефіцит продукції в результаті як непродуманої політики модернізації, реконструкції, так і економічного саботажу чи в інтересах "тіньових мафіозних структур".

Отже, монополізм в економіці України має як об"єктивні, так і суб"єктивні передумови. Тому процес демонополізації буде складним. Одночасно в роботі зроблено висновок, що без реального конкурентного середовища, активізації дій різних підприємств, нових організаційних форм неможливе створення сучасного ринку і, якнаслідок, реформування існуючої економічної системи, її оновлення, зміна традиційної структури виробництва і насичення споживчого ринку. Демонополізація економіки, формування мережі незалежних виробничих економічних структур, малих підприємств мають здійснюватися шляхом таких взаємопов"язаних заходів, як комерціалізація діяльності підприємств, реорганізація діючої державної системи виробництва шляхом її роздержавлення та »іриватизації, створення альтернативних виробництв, нових підприємств і організацій, які формують інфраструктуру ринку, диверсифікація виробництва і зміна галузевих структурних пропорцій.

Реалізація зазначених заходів вимагає усунення адміністративного ти ас у на недержавні структури господарювання, ширшого використання економічних методів управління в державному секторі економіки. З цією метою необхідно, по-перше, розукрупнити адміністративно створені господарські об”єднання /державні концерни, міжгалузеві державні об'єднання, асоціації та ін./, ство-

рані не за критеріями оцінки забезпечення максимуму ефекту, а за формальною ознакоо нібито новизни господарювання. Це дозволить створити економічні передумови дЛл цивілізованої конкуренції на основі розширення товарного ринку. По-друге, слід активізувати, політику диверсифікації капіталу і виробництва для подолання посилення штучного монополізму, в тому числі регіонального. По-третє, необхідно проводити політику оптимізації міжгалузевих структурних пропорцій з поступовим збільшенням частки,'галузей і виробництву економічно найвигід-ніпшх, у першу чергу розвивати малий і середній бізнес, біль-шоо иірою орієнтований на місцевий ринок і взаємовигідний міжрегіональний товарообмін. Досвід країн ринкової економіки свідчить, що лише при дезінтеграції виробництва може формуватись конкурентний ргаюк. По-четверте, необхідно сформувати мережу незалежних структур. Першочерговим, найдоступнішим заходом а переведення підприємств державного сектора на умови роботи в регаті вільного підприємництва. Для цього необхідно в стислі строки сформувати підприємницький сектор малого і середнього бізнесу у вигляді паралельних виробництв т за рахунок нових структур /у тоцу числі інфраструктури рютіу/, так і створення на базі виходу окремих виробництв зі складу діючих підприємств і о5"єдпаш>. Важливу роль у цьому процесі відіграватиме реорганізація діючої державної системи шляхом її роздержавлення і приватизації.

Внаслідок цього, визначає автор,, має бути забезпечений економічно ефективний режим функціонування підприємницького сектора„егкЗ шлючеє:

- усунення економічного закріпачення виробників з боку

господарсько-галузевих, планово-економічних, фінансових, кредитних, постачальницько—збутов ;іх, зовнішньоекономічних відомств і органів; -

- самостійність підприємств при визначені постачальникіо і споживачів, розвиток договірних відносин, які базуються на принципах економічної ти правової відповідальності;

- лібералізацію ціноутворення, реалізації продукції, зовнішньоекономічної діяльності кредитування, придбання сировини, матеріалів, устаткування, встановлення оплати праці, розподілу доходів, залучення інвестицій тощо.

Вирішальна значення мас забезпечення державної протекціП-ної політики всебічної підтримки підприємництва, яка охошжс сукупність заходів організаціЯного, фіналсовов , ултері^шого, соціально-економічного, правового регулнвшсія, а сшо:

- адання правових гарантій вільного підприємництва, лібералізації законодавчого забезпечення підпрпаяшцьхої діяльності /внесення відповідних змін у Закон про підприємництво, які б усунули можливість безпосереднього втручання держави в .ідпри-ємницьку діяльність/; .

- фс-р?-іування позитивної суспільної думки про підприєм-

ницьку діяльність /подолання стєоготипу зрівиюачих тенденцій, виховання Поваги до будь-якої форми власності, підприємництва як важливої соціальної цінності, яка забезпечує створення високоефективної економіки і піднесення життєвого рівня насолен-ня/; .

- встановлення пільгового' /порівняно З іншими країнами, податкового режиму, який забезпечить.Дійові стш^ули для відкриття нових або для модернізації та розширення те діючих

виробництв, що мають пріоритетна значення, зниження митних тарифів, урахувань на соціальне страхування, створення економічної моделі системі оподаткування і страхування підприємців, при якій суки, витрачені на страхування, зменшують розмір прибутку, ідо оподатковується;

- створення систем? фінансово-кредитної підтримки під-

приємництва /організація комерційних і не комерційних фондів сприяння підприємництву, які фінансуються з бюджету, спеціалізованих фірм, нетрі надоять комплексну допомогу підприємництву, акціонерних банків для пріоритетного обслуговування підприємців/; .

- формування ришу цінних паперів і ринку нерухомого маііиа;

- створення ровзиукй інфраструктури підтргелси підприємни-

цтва; централізованих і комерційних служб з експортного, консультаційного „ бухгалтерського, аудиторського, страхувального обслуговування та керзкі дрібнооптовнх магазинів, ярмарків, брокерських місць, дистриб”ютерів; .

У системі заходів переходу економіки республіки до. ринку і здійснення демонополізації економіки важливе місце повинно займати роздержавлення. Воно полягає в тому, цоб усунути або, з крайньому разі, суттєво послабити вертикальні зв"язки з ексно міці, тобто зменшити залежність підприємства лк основної ланки економіки від центральних органів управлінняРоздержавлення -це процес демократизації державно? власності, передача функцій управління державною власністо місцевим органи влади та трудовим колективам. Роздержавлення включає процес формування різних форм власності, в тому числі приватної.

Приватизація - складова частіша роздержавлення. Вона полягає у переході об"єктів державної власності у приватну власність, у тому числі з визгористаннжнайманої праці. Тобто, приватизація - це складова частина процесу роздержавлення. Якщо роздержавлення може супроводжуватись як зміною форм власності державної на недержавну, так і зміною лише форм вукористання державної власності, то приватизація характеризується переходом від державної до приватної власності /індивідуальної чи групової/. Це розмежування слід врахувати при обгрунтуванні етапів роздержавлення. .

Кета роздержавлення - створити реальні умови для перетворення підприємств на вільних товаровиробників, формування раціональної конкуренції. Мета приватизації - усунути знеособлення власності, забезпечити господарське ставлення до засобів виробництва, що дозволить їх власнику дбати не тільки про високий поточний результат використання засобів виробництва, а й про їх ефективне самовідтворення.

Досягнення основних цілей роздержавлення і приватизації, зумовлених потребами приведення систем власності у "ІДПОБІДНІСТЬ до вимог сучасного економічного і соціального розвитку республіки, передбачає дотримання певних принципів їх форцування, які встановлюють загальні підходи до визначення с!{сри обиєктів, що підлягають роздержавленню і приватизації, суб'єктів, які беруть участь в організації, здійсненні, регулюванні цього процесу, та їх функцій, а також механізму /форм, методів, засобів, організа-ційно-інституційних структур, техніки/ роздержавлення і приватизації. •

При здійсненні роздержавлення економіки України слід враховувати її специфічність, а саі/е тотальний рівень одер-•кавлення /частка" доряавного сектор понад 90£/, значна частка низькорентабельних підприємств /бя^мМС'// висока питома вага оборонної промисловості, низький рівень доходів населення, відсутність коштів для придбання засобів виробництва. Тому копіювання нагрснадтеного світового досвіду роздержавлення в цих умовах неприйнятне, потрібні оригінальні способи і методи роздержавлення. Б дисертації розкриваються'деяк і з них. .

йоркувзння ринкового механізму розвитку економіки України передбач&о першочергово здійснення заходів щодо демонополізації виробництва і упровліїшл ний з метою створення конкурентного економічного середо вища. Серед них чільне місце займав формування і реалізація антимонопольної політики. Досвід країн ринкової економіки показуо, ¡до при всій різноманітності фори і методів здійснення така політака була залоруков їх динамічності. Особливості переходу до ринку посткомуністичних держав,а т.ч. і України,обумовлюють формування специфічної національної антимо-нопольної поліпши, послідовність і ріноманітність форм демонополізації. Ьа основі аналізу економіки України дисертант зробив висновок, гцо держава має створити всі умови для ліберрлізеції ринкових відносин і цін, розвитку вільної торгівлі і можливостей вільного пероливу но лиш готовій товарів, а й інвестицій, трудових і матеріальних ресурсів у ті сфери, де найбількиЯ дефіцит і наПшіс;а норка прибутку. Сиди слід ізісл»> .ти і залучення іноземних капіталів, а також вивіз власних капіталів за кордон для створення спільних або власних виробництв товарів чи послуг під ринкраі залити. При цьоцу держава ва допомогою урядових еко-

помічних структур через фінансово-кредитну та податкову системи регулює.чероо ринковий механізм макроекономічну структуру, оптимізуючи пропорції міг. добувними і переробними галузями, розвитком енергетики і нарощуванням виробничого потенціалу та його інфраструктури.

Господарські системи, незалежно від розмірів і форм власності, методів господарювання,функціонуючи в умовах ринкового регулювання, змушені будуть постійно стежити за технологічним та організаційним оновленням господарства, бути готовими до застосування новітніхнауково-техиічншс розробок,бо без цього

неможливо вижити у конкурентному, середовищі. Виробництво стає більм -

все'унаукомістки/і Особливу роль у прискоренні економічного

прогресу відіграють ресурсозберігаючі технології і комп"ютериі системи управлііпш виробничими й обіговими процесами руху товарів і грошей, а також розвинена інфраструктура. За рахунок цього забезпечується повне і безпосереднє насичення товарного ринку. Державна науково-технічна політика покликана своєчасно орієнтувати і стимулювати виробничі Я рипсові структури на масове застосування сучасних досягнень науки і техні”и.

У стратегічному курсі економіки України пріоритет слід надавати гарантуванню енергетичної, продовольчої і екологічної безпеки народу.ОураХуь&тп мізерна заласіь нафти на власній території, особливо гостро шстае проблема з рідким паливом і мастилами. Нафту доведеться закуповувати за конвертовану валюту на суму 7,7 і газу на 7 млрд.доларів при сьогоднішніх витратах цих енергоресурсів на існуючі обсяги, структуру і надзвичайно високу енергомістісість виробництва і обігу. Крім того, гостродефіцитними для економіки України є деревина, бавовна і деякі

кольорові метали.'Для. загального імпорту потрібен пошук відповідного еквівалента, продану.власних товарів ка досить значні валютні суш. Зараз, на експорт ідуть метал і металеві вироби, виторг за які мозз складати. бгіїіїйб млрд.доларіз, енергетичне обладнання, деякі матий, залізні і марганцеві руди, ртуть, графіт, сірка, каолін, сіль* будівельні матеріали, олія, цукор та іклі продукти харчування. Проте ціни світового ринку на ці пєрзвагшо сировинні ресурси нижчі аа ціни на нафту і газ, ба-боену і деревину, тобто ринкова конкштура на на нашу користь, що усхладкоз економічну ситуацію. Для виходу з неї, на душу дисертанта, необхіднії .

- застосування жорсткої політики енерго- і ресурсозбереження з радикальною структурною- переорієнтацією економіки;

-- поступовіш перехід від експорту сировини до виробництва і експортудорогих, даукомістких товарів кінцевого споживання;

- широко використання /там, де це можливо/ відновлпваних

місцевих енергоддерел /сонячної, вітрової, енергії термальних вод, малих річок, біоенергетики/; .

- пошук і введення в господарський обіг принципово нових, екологічно чистих енергоносіїв, зокрема газової енергетики,-джерел водневої енергії, гарантій безпеки атоліної енергетики.

Одночасно мають бути закладені умови для формування оптимальної структури інвестиційного машинобудування для створення власного потенціалу, який був би спрямований на переорієнтації) використання ресурсів маапшобудування в інтересах соціального комплексу. Зараз у машинобудуванні, що обслуговує споживчі галузі /за розрахунками на основі міжгалузевого балансу/, працює лиив 6% зайнятих у виробництві і виробляється тільки 556 валової

продукції. Така структура інвестиційного машинобудування не забезпечить необхідні зміни у структурі економіки України.

Ще одним 11 апрямк ом,роз битау інвостиційного машинобудування є введення потужностей, які б забезпечили глибоку переробку сировинних ресурсів і кардинальне зниження єнорго- і матеріаломісткості національного доходу. Це вдалішій крок на шляху зниження енергетичної і сировинної залегзіосїі від зовнішніх факторів, а також інтенсифікації економіки і, в кінцевому підсумку, один із головних вал:елів досягеїшя справжньої незалежності України. . . ' ' ‘

Слід також врахувати, що в Україні вїйз існує великий потенціал структурної перебудови в оборонній иалузі, цо входить в основному до машинобудівного комплексу., У Галузях мгаишобу-дування, що обслуговують оборонний комплекс і де зайнятий найбільший у порівнянні з іншми агрегованіши підголузяки мапцюбу-дування загін робітничого класу та інженерно-технічних працівників, значна частина продукції вивозиться за межі України. В цілому обсяги ввозу і вивозу продукції машинобудування балансуються. Але через невідповідність ввозу і вивозу продукції у різних підгалузях і під впливом становища, Яке склалося г обо- , ронному комплексі, питома вага інвестиційного машинобудування, від якого вирішально» мірою залежать технічний процес і структурна перебудова, не перевищує 50$ валової продукції машинобудування. . .

Власне, до інвестиційного машинобудування належить та частіша валової продукції, що використовується для нагромадження тч заміни вибуття основних фондів і їх капітального ремонту. Інша частина продукції й£б на матеріальні витрати все-

радних галузі, невиробниче споживання та вивіз за межі республіки. Внаслідок'стагнації саме інвестиційного машинобудування в Україні розміри нагромадження основних виробничих фондів скоротилися з 5,7 млрд.кр0. у 1970 р. до 5 млрд.крб. у 1990 р., що з урахуванням цінового фактора означає реальне скорочення обсягів виробничого нагромадження основних фондів у декілька разів. . ; ’ ' ; ' '

Конверсія оборонного комплексу, враховуючи сучасне розуміння її доцільності, можз стати вирішальним. внеском у підвищення віддачі інвестиціПногб мазмнобудувагіня України. Попередні розрахунки свідчать, ідо конверсія шжз забезпечити подвоєння щорічного обсягу ЧИСТИХ інвестицій у цивільне машинобуду-ваїшя.' Вирішення цієї .проблемі цілком можливе. Одночасно треба приблизно у два рази підвищити частку мсл vu іс б уду с ш щ'я у виробництві товарів народного споживання. Без цо - необхідна пере-дукогл політики прогресивних структурних зрушень в економіці.

Ьагромадяуваиа частина національного доходу України довгий час витрачалася без урахування структурній особливостей - розвитку eitOKtміки, ігнорувалися вимоги теорії амортизації при організації відшкодування.. Відомо, що протягом остадшіх 25 років потреби народного господарства у відновленні основних фондів задовольнялися приблизно наполовину. Внаслідок цього шникли ГЛПбСКІ якісні деформації-щодо відтвореїшя, розміщення, технічного стану фондової бази неродного іосподарства.

У стратегічному плані нзебхідна передбачити перерозподіл інвестиційнії* ресурсів для.усунення наявних диспропорцій, зокрема,- на користь рогацення реноваційної заборгованості. Це ті’ коеґГи, які свого часу були вилучені з аедргизаційного фонду і,

Zi

замість відновлення парку основних фондів, направлені на його розширення. Тепер ці кошти треба вилучати з національного доходу і передавати на реноваціГші цілі. Практика залучення амортизаційних коштів до нагромадження мас бути припинена.

Значна частіша реноваційних коштів має сприяти конверсії військово-проїДїслового комплексу. Б умовах крайньої обмежснос-ті ресурсів це буде одним о провідних шляхів поступового переходу підприємств цього комплексу до виробництва цивільної продукції» Тут потрібна розробка відповідної державної програмі, для чого, перш за все, необхідно розкрити дерт.авну статистику щодо оборонних підприємств. Перспективи покращення економічної ситуації .s Україні будуть ті:« сприятливішими, чим швидке бу- . дуть проходити конверсія та погасення реноваційного боргу.

У першій половині 90-х років майже все введення осноених фондів, яке буде здійснене, треба направити на заміну зноеєних. Розрахунки показують, що до 1995 р. коефіцієнт ліквідації застарілих фондів було б доцільно залишити на рівні кінця 60-х років, збільшити при цьому частку заміни до 80-9Сг. Надто різке збільшення обсягів щорічних списувань здатне ліспе поглиблювати економічну кризу.

Надалі, в міру подолання кризи і загального оздоровлення економіки, щорічні нагромадження будуть збільшуватись, відповідно збільшиться й частка розширення у відтворавальній структурі капіталовкладень. У ряді промислових виробництв, особливо це стосується харчової промисловості, частка розширення могла б зберігатися трохи вищою порівняно з іншими галузями. Інвестиційна діяльність, не виправдана оновленням діючих підприємств і конверсією, має бути на- якийсь час припинена.

Як свідчать розрахунки, при чіткому дотриманні структурних вимог до проведення реновації традиційні джерела відшкодування покриють не більше 70% потрібної суми, а 30% коштів, яких не вистачає, можна одержати тільки за рахунок перерозподілу ресурсів національного доходу і відповідного скорочення витрат на оборону.

Реальний вихід України на нормальний режим відтворення фондових нагромаджень безпосередньо пов’язаний з подоланням негативної динаміки фондовіддачі і суттєвим підвищенням ефективності основних фондів, які будуть введені на зміну зношеної частини парку. Якщо цього не станеться, будь-які програми, будь-які нові нагромадження не дадуть результату. Витрачаючи навіть менше коштів, ніж у минулому, але виконуючи структурні вимоги та спираючись на зростання фондовіддачі, протягом 10 років цілком можливо оновити 3/4 фондових нагромаджень і вийти на нормальний режим відтворення. Цьому стриятимуть також необхідні зміни в капітальному будівництві.

Однією з найважливіших форм демонополізації і розвитку конкуренції є податкова політика держави. Враховуючи значний монополізм державних підприємств-виробників, державну політику демонополізації слід спрямувати, насамперед, на її здійснення через економічні методи. У цін системі податкова політика займає одне з найважливіших місць. Суть здійснюваної податкової політики.має бути спрямована на діяльність підтриємств-монополістів. При визначенні відповідними антимонопольними органами підприємств-монополістів для них повинні встановлюватися вищі податки, ніж для тих підприємств, які конкурують між собою. Враховуючи такий підхід, виробничі об’єднання, а також великі підприємства-ви-робники, продукція яких займає монопольне становище на ринку, повинні були б визначитися в тому, чи їм надалі залишатися в складі того чи іншого об’єднання, продукція якого займає монопольне становище на ринку, чи краще вийти з його складу і сплачувати платежі за меншими ставками. Аналогічним чином підприємства-монополісти також повинні провести аналіз і визначитись, чи потрібно надалі залишатись підприємством у такому вигляді, чи доцільніше розділити його на декілька самостійних підприємств, якщо їх виробництва мають самостійний закінчений технологічний процес, тобто чи платити податки за високими ставками для підприємств-монополістів, чи за нижчими ставками.

На думку дисертанта, такий підхід дозволить глибоко вплинути на діючу структуру підприємств, об’єднань, трестів, концернів, асоціацій.

Основні положення дисертації викладені в таких опублікованих працях:

1. Мних М. В. Загальна концепція роздержавлення власності в Україні— «Голос України», 5 жовтня 1991 р.,-№194.

2. Миих Є. В., Мішх М. В. Аналіз використання матеріалів у вироб-

ництві в умовах ринку//Матеріали наук.-практ. семінару «Фінанси, облік, контроль і аналіз господарської діяльності в умовах формування ринкових структур», 11—12 жовт. 1991 р., Львів.— Львів: «Гротеск»,— 1991.—

С. 12—19. '

3. Мних Є В., Мних М. В. Энергетическая специализация республик в условиях экономической самостоятельности//Тез. выступлении участников междунар. науч.-практ. симпоз. «Украинский рынок: пути становления и перспективи». — Киев: — Центр «Ранок»,— 1991. — С. 60—62.

4. Мних М. В. До питання про утвердження незалежної економічної політики України//Матеріали Першого конгресу Міжнародної Української Економічної Асоціації «Економіка України: минуле, сучасне і майбутнє».

— Донецьк: Ін-т економіки промисловості АН України, 1992. — С. 86—89.

5. Мних М. В. Від монополізму до ефективного розвитку економіки II Там же. — С. 152—156.

6. Мних М. В. Монополізм та антимонопольна політика // Проблеми теорії і практики менеджменту: 36. наук, праць.— Київ : ііі-т економіки АН України, 1992.— С. 96—105.

7. Мних М. В. Монополізація економіки України і можливості проведення антимонопольної політики//«Економіка України».— 1993. — №3.

— С,—18—24.

Підп. до друку 22.07.93. Формат 60X84/16. Папір кн. журн. Офс. друк. Ум. друк. арк. 1,51.Ум. фарбо-відб. 1,63. Обл. вид. арк. 1,0. Тираж 100 прим. Зам. 1154.

Редакційно-видавничий відділ з поліграфічною дільницею Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова АН України 252207 Київ 207, проспект Академіка Глушкова, 40