Взаимосвязь расширения граней продуктивного труда с развитием общественного производства тема диссертации по экономике, полный текст автореферата

Автореферат диссертации по теме "Взаимосвязь расширения граней продуктивного труда с развитием общественного производства"

АКАДЕМІЯ НАУК 5КРАІЙІ ІНСТИТУТ ЕКОНОМШІ

. На правая рукопису

ЄШЛЕНКО

ВалентЕй Дци.'онй'Ч • ' '

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК РОЗіМРЕННЯ Ш ЙРОДУКІИШОЇ .

ПРАЦІ З РОЗВИТКОМ суспільного шробкицтвА 08.00.01 - політична економія

Автореферат

дисертації н- здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

fj)SOfe s? рефодрі езерогЦ?до| ?#ppl| Inarztyij

В|ДВШШ| юмм|Іф|над|І взададачів одах ^чзовахсакягдіЕ прз &jtj)abRouy дврзавиоад ур^ерочтог} Ір.Тараоа Шэвченка.

ОфіЦіЕаі ОПОЦЕЦ'РЦ - До*?ор еяозо^Иикк раук,

. . . - арофєрор ПВВДИЦ}ЄН$0 М.Ц.

' - крядрвї еноаоаі'шиї наук,

• доцеяг Гасанов С.О.

РЭДНА ОЩЯірци* - Ш|?оьки§ дердонв# падагогічаай

' nidtztjt hi. ІїіхаЕла Лрагокоаова

• papa? р|д0?л9т^ой р. в ^ годвь

tig 8Єо)доик[ ?авч$Є4|осіЕвдоІ РадцЛс C|S. ЗЭ.ОЕ do цп^судесщ;» вчацог, Qfjneaa каіідгід^їа uoys Р Iuoiarjtl ерозоміва АК України за адрсооа! ?5$0И, £|£.рщшов fepaoro, 26. -

S ДіїйарїйЩег» *іоад£| оарайо^гиоя в Оіодіогеці iBomjrj

єодзоцізд р Упрйівк* ’ .

АііГОреі^рЧГ Р0ЧІС4&НЙ? *ІМ * [JJ&hiZbl9эЗ?р.

в^ведй рвкрвіар ' •

опв4іаді809§И0і рад, , •

|1#адидвгашриіадц* • ' '

ищ ’ ' . . •

?орвовцтй м. %.

Актуальність теми дослідження.

Масз'тябність зйдзЧ і складність проблем, що постають перед людством на порозі XXI століття породжують необхідність "занурюватися" у більш глибокі структура, помічати і актуалізувати новий рівень природних, соціально-економічних та особисто-індивідуальних процесів і явиц у їх діалектичному взаємозв'язку та взвємо-обумовленості.

Постання не лише неоднозначних, але й вочевидь небажаних рв'* зультатів провокує свідомість людини скинути & себе особисто відповідальність за всі негативні наслідки власної практичної діяльності і вбачати всі причини їх виникненні* і розвитку лиш “поза собою". Зовні це виглядає доцільним. Бо ніхто безпосередньо на ставить собі за мету завдати зло, зашкодити собі, іншим людям або я природі.

Однак така індеферентність не минає без сліду» Негативні результати шляхом ріпних взаємозв'язків та взаємооНоСередкубанНй повертаються до самої людини. Кожна людина починав відчувати і усвідомлювати, що така безвідповідальна хитрість, хоча і спричинена її слабкістю чи нерозумінням проблем, не позбавляє і її особисто від тих чи інших згубних наслідків практичної діяльності і

- не лише гальмує її блзсний розвиток, але Я в перспективі загрояуо самому китта на Землі. Все ца змушує людину до більпі пильного розглдду і аналізу не лише природи і суспільства* але Й себе самої, до пізнання спосї власної природи і відповідної до неї перебудови своїх взаємин .іе люю з природою і суспільством, але й з самою собою, до пошуку і знаходження нової гармонії у своїх стосунках не лише з природою та іншими людьми» але й самою Собою»

Труднощі і склвдність полягають у тому, ідо їдя гармонія має різний хзрчктер і порядок, виступає у просторі і у часі, тобто має свою конкретну послідовність ї ї ієрархію. Ця мінливість гармонії спричиняє до необхідності постійного вибору і надання пріоритетів, які у своїй основі виключають рівність* чо іманентно властива об"єктам, які розташовані поруч себе.

Та обставина, що в проиесі свого розвитку людство змуоене не лише робити вибір і надавати пріоритети, оле й змінювати їх* нікого ке ливає байдуаим. А це» з свою чергу, на моке обійтися без певного "утиску", гнаслідок чого будь-який ерціально-екоио- • нічний процес або явице несе в собі ие протиріччя у самій своїй

Першооснові, а отже, й "на see життя, що залишилось". Надання і вміна пріоритетів породи,ують боротьбу різноманітних "правд життя" Тим самим у дослідженні будь-якого поняття, будь-якої категорії, в т.ч. і в дослідженні категорії продуктивна праця, повинна про-слідковуватись діалектика, суперечливість розвитку.

Неоднозначність результатів праці у часі, з одного боку, а Тако* необхідність вирішувати нагальні економічні проблеми, а ' другого боку, обумовлює необхідність більш всебічного дослідженні, категорії продуктивна праця, що, в свою чергу, надає можливість більш доцільно застосовувати різноманітні фактори розвитку сусПільного виробництва, Водночас, вивчаючи досвід своєрідного розвитку рераїн і народів, необхідна формувати свої власні дкерала вростання, щукати і знаходити власний «лях розвитку, що на ньому лише й можливо конкретно, стосовно до власних обставин оцінити, врахити, пристосувати і в найбільшою віддача» застосувати кожен ; можливих факторів економічного розвитку.

Проблема продуктивної праці і розвитку суспільного виробництва має багатовікову історію. Бона досить повно і різнобічно' висвітлена економічній та філософіській літературі. Значне місце рона посідає В роботах Агабаб"яна 3,М«,‘Анчишкіна О.Х., рагрія П.Л,, Барабанова Ы,ВМ Безчасного Л.К., Громова 6,А,, Медведева р,А,} Козака B.Kf, Кронрода Я.О., Кудрова В.М., Марцинкевича В.й, Солодкова М.В., Олдара П.Г*, Павлишенко Н.М., Певзнера Я.0,, ЧерН/ша В,К., Щербини Б.Ф, та багатьох інших економістів і філософів Водночас,-цілиЯ рад'теоретичних і практичних проблем ще не внайшов ерого вирішення в економічній науці. Так, наприклад, не-еважаючи на виключно важливу роль науки та освіти у розвитку виробництва, методика : ЦСУ г СРСР в минулому повністю виключала прадо у цій сфорі э разряду продуктивної, Держкомстат України і зарає не дає чіткої оцінки праці в цих галузях. Взагалі на визначено характер праці осіб творчих професій. Процес самопізнання, самовдосконалення взагалі було виведено за межі політекономічних досліджень. Навряд чи підлягає сушіву, що саме ця "інтелектуальна" спадщина командно-адміністративної системи багато в чому виз. наУйла сучасний "обвальный" стан нашого суспільства.

Свого часу Л.йвйзрбах докоряв Гегелеві за те, що його система внас дише підлеглість і спадковість, не Т{даючи ані координа-цііЦ ані співіснування. -У ній останньою отупінню розвитку завади

- З -

виявляється цілісність, яка по може включити до себе інших існувань без того, аби не висмоктати з них мозок самостійного життя.

Та не заволодіти тим знанням, що їм Властиве лиш у стані їх безумовної свободи*. Безперечно, що усе це, але з набагато більшими підставами можна сказати й про марксистську парадигму. Сама це може служити ключем до пояснення того факту, що геть усі реформаторські спроби на протязі останніх семи десятиліть зводились врешті-решт до позбавлення "самостійного життя" реалій XX століття. Навіть поставлена Марксом "з голови на ноги" і втілена в практику на І/б частині земної кулі ця система не сприймала жодного живого прояву ні (.ззовні, ані ' 1 зсередини без того, аби не спотворити їх до невпізнаний. •

Експеримент будівництва комунізму зазнав гучного провалу,

Крах настав незважаючи нз Те, що на олтар реалізації цієї утопічної ідеї, були кинуті не лише мільйони загублених життів, напівголодне животіння кількох поколінь людей, незлічені багатства природних ресурсів, але й природне прагнення людини до Абсолюту, Істини, Правди, яке особливо яскраво проявляється у творчості та безкорисній діяльності.

Розвиток суспільного процесу виробництва, як і розвиток соціальної форми руху матерії взагалі, відбувається як шляхом кількісного збільшення елементів, що лежать поруч себе, так і шляхом утворення нових елементів /новоутворень/ та їх розвитку, що врешті веде до змін ієрархічної побудови в системі суспільного виробництва. Результатом цього в процес її ускладнення.. Неоднозначність і мінливість значущості тих чи інших видів людської діяльності або сфер виробництва у часі обумовила те, що серед економістів і філософів не лише не існує сдиної точки зору про ЗМІСТ поняття продуктивна праця, що загалом природньо, але й про загальну скерованість змін у праці і щодо виробничо-економічного статусу Творчої діяльності людини.

При аналізі методологічних проблем продуктивної праці дослідники розділились на дві основні групи. Так, наприклад, Крон-род Я.О., Солодков М.В., Крилов Л.С. і деякі інші автори дотримуються тієї думки, що необхідною і достатньою умовою аналізу категорії продуктивна праця е правильне і вміле застосування тих ме-

I Див. Л.Фейербах Л. К критике философии Гегеля // Избранные философские произведения в 2 т. Т. I. М. 19оЬ. - Ь. Ь4. .

тодоЛогічних підходів, що їх розробили К.Маркс і Ф.Енгельс у . своєму вченні. "А тому відповідь на питання рро те, що таре продуктивна праия дав лише вся система її визначень, яка наведена в економічній теорії Маркса"*.

Внаслідок цього різноголосся, що існуо у трактуванні продуктивної праці ц« група дослідників, як правило, пояснює "прямо або к виходячи а Контексту*1 результатом свідомого відступництва від мар(сеИ8цу В бік ревізіонізму, або ж, у кращому разі, просто наслідком інтелектуальної неспроможності осягнути у всій глибині, рірно інтерпретувати і црарильно застосовувати ті або інші "осно-ЬопсМожні принципи І положенню Маркса і Енгельса".

Друга група рчених - Ьдрабаной М.В., Громов Є.А., Кудров В.М., Царцинкевич В.Й., Медведев В.А», Олдак П.Г. та інші певні того, що в політичній економії, як і в будь-якій іншій науці, головним В рИВЧвнНЯ об*ективних економічних процесів І явищ. Спиратися к у своїх дослідженню рчениА поэинен ЯК НВ всіх мислителів історичного минулого, Так І іш реальний хід розвитку Людства. На мою-думку багато вчених із цієї групи зводили погляди і вчення основоположників марксизму б даної проблеми на високий п'єдестал через ідеологічну тотальність КПРСі а Та кок тому, що переважна маса читачів знайома лише І8 парадигмою 1|аркса. 1 Через це ця частина читачів НІ інтелектуально, ні морально була не готова до сприйняття інших Ідей Та підходів, Але й Самі дослідники не завжди були вільні від ромилок марксистської парадигми, хоча й усвідомлювали, що партійний і класовий підходенесумісні з наукою. Усвідомлювали Вони такой і Те, що В умовах НТР неможливо дати реальну картину процесів відтворення у їх об'єктивній скерованості без інтеАектуальної складової, без фундаментальної науки, тобто всього того, що не ув^йшло до "внутрішнього" кругу'наукового аналізу Маркса, Енгельса.

Теоретична і практична значимість проблем/'нвявність рдцу не-Вйрішених питань та незавершеність методології їх досліджень визначили вибір Теми, цілі і Завданий цього дослідження. -

Головною метою дисертаційної робоїи е дослідження зростання &ШШВУ особисто-індивідуальної, духовної, Творчої складової на _ рййвиток суспільного виробництва.

Відповідно ДО цієї мети рндіявні такі дослідницькі.'завдання:

1 Солодков Ы.В., Крылов И.С. Методология исследования Производи- . ТалШсГО Труда При капитализма. - Й.і Изд. Моск. ун-та, 1974. -С». 59*

- визначмо продуктивну прайм як економічну категорію, дати аналіз її основних елементів та зростання їх ролі на ссобйсїо-

і н д и о і ду а і: ьк сягу рівні процесу сйрсбництва;

- дослідити причини та уноьи виникнення і усаішого розпитку ноію/ттрснь у снгладі наукових зідкриїтів, технічних, організаційних та інших відкриттій та розробок і втілення їх у реальний процес суспільного відтворення?

- розкрити та обгрунтувати необхідність пріоритетного розвитку інтелектуальної, творчої складової у процесі суспільного відтворення, визначити стимулюючу роль у цьому процесі відношень обміну і розподілу.

Об'єктом Дослідження в дисертаційній роботі є людина як мета і кінцевий рззультат суспільного виробництва. . '

Теоретичною і методологічною базою дослідження е "ровширені" концепції продуктивної праці, роботц,в яких аналізуються Специфічні особливості розвитку країн і народів, розвиток особистості»

Наукова новизна роботи та положення, які відстоюються та захищаються. '

Система суспільного виробництва поділяється на трй сфери:

І/ сфера процесу взаємодії людини та природи /обробка людиною природи/. 2/ Сфера процесу обробки людини людиною /виховання* освіта, охорона здоров"я та ін./. З/ Сфера процесу особисто-індивідуального виробництва /самоосвіта, самопізнання* самовдосконалення та ін./. На цьому найбільш "крайньому", особисто-індивідуальному рівні вся система виробництва набуває своєї автентичності, сенсу і змісту. На цьому рівні власна думка, почуття та ін. в найбільш тонкими і точними, а інколи й єдиними інструментами, які дають змогу проникати в найглибші шари Макрокосму і Мікрокосму, що дає надію синергетизувати проходження ритмів природи, суспільства і людини. '

2. Доведено, що ритмічність та циклічність проходження виробничих процесів є необхідною основою для з&родження новоутворень у вигладі наукових, технічних, організаційних та інших відкриттів і практичних рішень, які дозволяють перейти на новий рівень розвитку людини та її виробничої діяльності.

3. Показано, що "відкритість" і "спонтанність" суспільного виробництва, як загалом, і увесь процес творчої діяльності людини досягається за рахунок "позитивності", "переповненості". ?Не-

1 - .6 -

гативність", невдоволені потреби у матеріально-речових благах дають лише можливість "закріплення" процесу розвитку на певному рівні.

•4. Сформульовано положення, згідно з яким ."оьучениИ" підхід до категорії продуктивна праця послужив одним з теоретичних витоків тоталітаризму, в колишньому СГСР.

5. Доведено помилковість спрощеного підходу, згідно з яким система духовного виробництва, люди розумової, творчої прані, існують за рахунок сфери матеріально-речового виробництва людей фізичної праці. Адже творча праця більш інтенсивна, а отже й більш продуктивна, така, що має свій власний інваріант продуктивності .

6. Дослідження своєрідності особисто- індивідуального рівня виробництва показало необхідність більш глибокого вивчення природи людини і "реабілітації" на цій підставі її стихійної, природної сутності, з одного боку, а також більш точного, виваженого визначення негативності її штучної складової, - з іншого.

7. Обгрунтовується необхідність вдосконалення виробничих відношень в такому напрямку, який дав би змогу прискореного розвитку духовних, інтелектуальній, творчих, здібностей людини.

Виробничо-економічна діяльність людини вийшла на рівень "вічних проблем", П0в"я3аних 3 природою ЛЮДИНИ, СсНСОМ її життя.

Ця складність спонукує застосовувати як допоміжні докази історичні паралелі, аналогії, котрі хоча й полишають відчуття невдоволеності внаслідок свовї незавершеності, все ж таки переконують у необхідності подолання багато в чому застиглої "чіткості", притаманної здоровому глузду, toe рацію О.Тьері, який з гіркотою писав: "Велике правило... потрібно розрізняти, а не змішувати, бо ж зменшення різноманітності ще не приводить до істини. На лихо, посередні уми схильні до одноманітності. Одноманітність' така зручна! Якщо вона все спотворює, то принаймні сміливо виріщуо всі питання". Процес розвитку людини пов"язаниЯ із зростанням невизначеності, втратою "чіткості" та "довершеності".

Слід також відзначити, що система погледів і вчень К.Маркса і Ф.Енгельса но позбавлена логічнііх суперечностей. Так, наприклад, є критики "казарменого комунізму", з їх висловів про зростанню ролі науки у дослідженні багатьох природно-історичних процесів і

І Цит. по Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земля. Изд. ЛГУ.

1989. С. 239.

явищ однозначно еипливзє, що основоположники марксизму поділяли загальноприйняті поглвди і вважали працю в сфері науки, освіті продуктивною. Одаак, навряд чи такій підхід, ця теоретична парадигма припала б Маркса до висновку про необхідність диктатури пролетаріату. "Наукове" відкриття у вигледі ідеї диктатури*пролата ріату стоїть в одному раду а ідеєю обраної нації. Як та так і інша ідея занадто дорого обійшлися людству.

Слід визнати, що офіційні ідеологи КПРС досконало усвідомлю^ вали несумісність "розширеного1*трактування категорії продуктивної праці і вчення про додаткову вартість, диктатуру пролетаріату та іниих ідей, які визначають зміст "революційного перевороту", що його здійснили основоположники марксизму в економічній науці« Свого часу А.Сміт з приводу теорії фізіократів відзначав, що поза всяким сумнівом шкода праці детально анясовувати помилки теорії, які не призвели і, мабуть, ніколи не призведуть до найменшої шкоди в жодній частині земної кулі* хоча ця теорія висувається нечисленною групою вчених і талановитих людей у Франції^, На жаль цього не можна сказати про теорію Маркса і Енгельсе, Не варто робити вигляду, що й.В.Сталін був таким собі "інопланетянином" серед більшовиків, а В. 1.Ленін не зрозумів теорії Царкса, Утопізм комуністичних цілей, принципів та ідеалів потребував відповідних засобів до їх реалізації. Результати відомі. Разом э тим ідеї, як і люди, вельмі різні і потребують наукового аналізу "виваження”, відповідного розуміння і усвідомлення.

Абсолютне і відносне скорочення долі физичної складової та збільшення духовної, творчої складової в процесі суспільного виробництва зовсім не означав зменшення значущості виробничо-економічної діяльності людини взагалі. Лкше звільнення від утопічних ілюзій та зміна інтелектуальних парадигм минулого надасть можливість економічній науці не ухилятися від важкого вантажу незрозумілого і неясного, а гідно прийняти виклик часу і в міру можливостей вирішувати проблеми,' сприяючи тим подолзнню труднощів, що виникатимуть. .

Основні теоретичні результати дослідження, висновки і пропозиції янайшли відображення у 12 публікаціях за темою дисертаційної роботи загальним обсягом 2,8 д.а.

І Смит А. Исследование о природе и причине богатств народов.

Соц. -ЭП13. М. 1962. С. 4І5. .

Окремі положення дисертаційного дослідження доповідались На республіканських /Київ, 1981, Київ, І9С7, Київ, І9С9/, всесоюзних /Київ, І966| Краматорськ, 1991/ конференціях то розширеному засіданні наукової ради Інституту економіки АН УРСР /Київ, 1966/.

Практична значущість дисертації полягає в тоїцу, до теоретичні узагальнення то практичні висновки можуть бути використані Державним комітетом статистики України при розробці нових . підходів стосовно статистичних досліджень тз звітності, в рекомендаціях по вдосконаленню виробничих відношень в такому напрямку» який забезпечив би пріоритетний розвиток духовних, інтедзк- . туальних здібносте!! людини,

, Положення та висновки дисертаційного дослідження використовуються викладачами кафедри політичної економії Кіровоградського педагогічного інституту» ■

Структура дисертації та послідовність викладення матеріалу обумовлена логікою дослідження.проблем.

Ввтуп, - '

Глава І, Суспільно-економічна природа продуктивної праці та її межі.

$ І. Вмін^ в змісті праці те розвиток суспільного рироб-. ництва. .

5 2. Ритмічність та циклічність процесу праці як необхідна

- основа для нороутрорень та нерівномірного розвитку

країн і народів, .

§ 3. Діалектика інтенсирцого та екстенсивного в розвитку суспільного виробництва. ' . ■

Глава П. Пріоритетний розвиток духовного-виробництво як

реалізація римог розвитку суспільного віфойництва а сучасних умовах. . .

8 І, Суспільно-економічні форми продуктивності праці в умо-

вах НТР.

5 2. Удосконалення розподільних відношень та відношень обміну як необхідна основа вростання продуктивності праці. ' ' -

Виводи та пропозиції.

Література, ■

Основні положення дисертації. ••

Дисертант виходить з того, що предметом дослідження 6 соці- .

альнз форма руху матерії, яка вивчається під своїм "кутом зору". •

Неоднозначність підходу дослідників до різних ВВДІВ ЛЮДСЬКОЇ ДІ- :

яльності /продуктивної чи непродуктивної/, ЕИбОру пріоритетів і _

стимулювання її розвитку обумовлюють необхідність покласти нагальну історичну основу, тобто звернутися до витоків людської діяльності. У тваринній діяльності переважає реактивко-пристосовниць-киП аспект, хоча ми все більа переконуємось в тему, що вовка годують не ноги» а все а таки голова. В людській діяльності вирі- . пальне значення мао специфічний рівень "пристосовницької" активності - рівень творчої діяльності. •

Процес зародження власне людської діяльності вельми складний Через сгої "прості" взаємозв'язки та взаємоопосередкування, до них іманентно входять і моменти випадковості, через які прокладають собі шлях закономірюсті у розвитку людини. Початковий процес використання побічних результатів, випадкових предметів як засобів праці, а по тому й цілеспрямованого їх виробництва проходив, звісно, не лінійко, а ритмічно й циклічно, через заперечення. Ддвв раніше,кік побічний результат міг бути помічений, а потім поступово міг. бути пристосований як знаряддя праці, необхідні численні повторення, різні "зигзаги" та •’відходи", за якими йшов "девпя'їий вал" у сприйнятті, осмисленні та використанні тієї чи іншої закономірності у практичній діяльності. При цьому, ритмічність і циклічність входять до безпосереднього процесу зародвення людської діяльності і стають внутрішньо*) основою подальшого її розвитку, залишаються іманентною властивіств на "все аиття, що залипилось1*, Зростання могутності лвдської діяльності визначається насамперед ланками, ідо її опосередковують. •

Розвиток виробництва неможливий без розширення та поглиблення суспільного поділу праці і, Таким чином, без збільшення числа моментів, 40.'його опосередковуюсь. В цьому розумінні діалективний процес опосередкування виступає як посилення безпосередності.

Відокремлення процесу праці від процесу безпосереднього сповивання нз слід розглядати у його збетрактній протилеаності, оскільки цей розрив запоЬнрєтьед кегнии ланхами опосередкування.

Ладина в процесі свого розвитку повинно була набрата певний "запас міцності" на одному рівні сесох діяльності аби дати змогу хо

• - 10 - . ча б окремим своїм представникам відійти від первинної безпосередності і зважитись на таку форму діяльності, яка за своєю породою збільшила ризик витратити дарма працю обо хсчз б І{ частину.

Звісно, було зручні ас "схопити" оЗц2«’иеьу реальність мнттє-‘ . во, без того аби витрачати сили, засоби і час на дарємниГ відхід. Але ка кадь так не буває. Внаслідок цього необхідно до людської праці підходити системно. У такоі^у підході "відхід* виявиться но випадкове зайвим вро індеферентним, але вже одним із необхідних елементів, що "переривав поступовість", виявиїься тим ареалом, де зароджуються, {армуються і нагромаджуються сили "спонтанності".

В роботі обгрунтовується положення, згідно з яким першопричину людської активності, її трудової діяльності і особливо її творчих проявів неможливо пояснити "негативним" кругом у простому Лого розумінні Інужденність, брак засобів до існування та ін./. Льдина стала людиною не стільки в силі' своєї слабкості, "зовнішньої" необхідності, своїх"недоліків" типу того, шо природа кинула голу людину на голу землю" абЬ "біда його усьому вчила", скільки в силу "внутрішньої" необхідності, пов"язаної з її самореалізацією, самоутвердженням, самопізнанням. Продукування, генерація ідей, -творчість виникав від "переповненості".""Завдяки надмірно розвинутому, постійно активном!' мозкові, - відзначає Л.І'емфорд, - людина володіла більшою розумовою енергією, ніж їй було необхідно для виживання на суто тваринному рівні. І вона була, природно, змушена давати вихід цієї.енергії не ліие при добуванні їки та розмноженім: але (і у тих способах життєдіяльності, котрі перетворювали цю енергію безпосередньо і творчо у відповідні кулцгурні, тобто емболічні форми. Культурна робота; яка розширювала межі життя заГняла більш важливе становіте ніж утилітарна праця*. На кожному історично^ відтінку, для кожної людини, нації або .народу між "зовнішньою" та "внутрішньою" необхідностей складається свіР суперочли-вкГ і водночас конкретний взаомозв"ягок і взаємозалежність, які включають свою конкретну.приГнртність і конкретне заперечення.

Ступінь активності людини як-раї і є основним вододілом, йо поділяє дослідні.кіі і категорії продуктивна праця. Дискусії точаться наьколо Еирсбничо-ькононічіюго статусу саме тих сфер і виді трудової діяльності, у і:і:иу. переважає власне активний, творчиР

І Негорд Л. Техника и при;ода человека / Н.вая технологическая волна на Западе. - Прогресс, І0ЄС, с. £~С.

підхід або ж, ідо призводить до ще більших ускладнень, результат праці відображає індивідуальну неповторність особистості людини. Так, зокрема, тирчеузанкя непродукцій картин художника відносилося статистичними органами до продуктивної діяльності, тоді як творчий пронес її створення таким статусом начебто повністю й не наділено.

В роботі обгрунтовується необхідність дослідкення систем» суспільного виробництва як суперечливої єдності трьох великих сфер. Пру! такому підході до першої сфери діяльності відноситься еся система взаємодії людини із зовнішньою природою /обробка людино») зовнішньої природи/. Кінцевим результатом цієї сфери суспільного виробництва є весь обсяг матеріально-речових благ.

До другої сфери відноситься вся діяльність, пов’язана з "об- -робкою лодей людьми". До неї відносимо працю в освіті, вихованні, охороні здоров"я та ін.

Особливу складність становить дослідження ще слабо опрацьованої іі політекономії діяльності, що пов"яоана з обробкою самого себе - самовдосконалення, самовиховання, самопізнання та ін. Адже саме на ньому крайньому, найбільш конкретному особисто-індивідуальному рівні система суспільного виробництва набуває своєї реальної автентичності й сенсу. '

Кінцевим результатом системи суспільного виробництва є людина. Тахт! підхід дає можливість позбутися викривлення об"єнтивної реальностізумоияеного існуючою "точкою зору", оскількі міняє місцями головне і другорядне. Розвиток цих трьох сфер відбувається нерівномірно, у суперечливій формі ритмічності та циклічності, що неминуче приводить до змін у ієрархічній побудові цих трьох основних сфер людської діяльності, всередині яких, своїм чином, відбуваються значні зміни.

Внаслідок розширення та поглиблення суспільного поділу праці наука відокремлюється в самостійну сферу виробництва. Продуктом наукової діяльності є інформація, яка, пронизуючи усі види і сфери діяльності, формує новий т:Ла цілістності виробничої діяльності, що й дав дослідникам підставити для порівняння її з своєрідною нервовою системск виробництва.

Розвиток промисловості був свого часу основой інтенсифікації як для сільськогосподарського виробництва, так і для всього суспільного виробництва. Проблеми переводу суспільного виробництва на сучасний інтенсивний тип відтворення поі5"язані з Лого переходом на наукові осноги. Якщо не на науковій, то на якій іншій основі мов-

‘ - 12 -

ливиК розвиток ииасївв взагалі рос вирішення проблеми виходу України а глухого куте?

Вухо б ПОМИЛКОЮ йМ’В8ТИ, кр ДуХС8НО ДІАЇ.ЬНІСЇЬ, ЇРОрЧІСГЬ в чакось на гразок "легко* зебеви". &Іиьн5, ігог»» ьркчл е чейИші * інтенстюю і найбільш пропуктивною ,і то^у не мозю існувати зе рахунок додатког.ого продукту працівників фізичної прсці. Якло ж порівняли фізичну і розумову праці®і то розумове, за інших ціпких умов, зеьдди Сула $ а більш проективною. ’

Досягнуьяи високого рівня в сферах духовного виробництва інтенсивність трудової діяльності "розтікається", розповсюджується і накладає свій відбиток на всі сфери суспільного виробництва, на всі види ді яльності.

• Кожний значниГ, крок о розвитку суспільного виробництва, по-в"язаний із зародженням, розвитком і, по суті, з вичленувянням того чи іншого виду вирббкицтза у самостійну сферу. Між системо» діяльності та її новоутвореними ланками виникає невідповідність.

1 це зрозуміло, оскільки нова с$єря не яииє несе, але й об"єктив-но набиязуе як усіГ системі суспільного виробництва, так і кожному окремому видові трудової діяльності свою внутрішню ритміку розвитку. Протиріччя "самості" різноманітних сфер виробництва стають додатковою руші йног силою суспільного розитку. Рівень, сила “напруженні сть* новоутворень кінцевим чином диктують темп змін. .

Більш інтенсивного тицу виробничої діяльності можна досягнути лиша через формування нових розумових стереотипів, вироблення нових стиі^улів і зміни пріоритетів, то вжо само по собі нікого не лишає байдужим та бездіяльним шодс цього процесу. !!аука в цій справі грає основну роль вже на протязі кількох століть. Звідси В можливі рецидиви воіожого або, в кращому випадку, недоброзичливого ставлення до науки і вчених. Ідеології ШІРС стели ’’достойними" спадкоємцями інквізиторі в.Єретики, псевдовчені", "носії буржуазних ідей, які чужі пролетаріату" - всі ці ярлики виплигають з одного джерела з відповідною поправкою на час. В економіці ця вбро-жість проявляється у більш "м"якіГ." формі;- у своєрідному виробничому "лунатизмі", тобто наукова діяльність може набувати начебто дише видимості -виробничої, шо знаходиться в реальні і! дійсності у сфері матеріально-речового виробництва, точнісінько як і місяць можз світити лине відбитим від сонця, як справжнього генератора, світлом. У численних дискусіях, по проводилися, науці була відведена роль ягняти біля водопою, сскількі зарані було відомо, ис

- ІЗ - •

праця в науці ссе сушо Суде визнань непродуктивною, із усіма соціальними наслідками, шо випливали із цього висновку для самих вчеш!Х. Звісно, не з великого розуму й не від творчої атмосфери Ршло це визнання, а від усвідомлення тієї обставини, шо визнання продуктивності праці в науці підривало класовий, партійний підхід до суспільних процесів і явил, "наріжним каменем" якого е диктатура пролетаріату. Захланне честолюбство ідеологів утопічної ідеї комунізму знаГшло гарячу підтримку у інтелектуально збідяенкх людей та різноманітних авантюристів, що Й привело країну '“спочатку до кр-лвазої драми, а потім зіштовхнуло в провалля брехні, насильства та корупції. 1 ми являємось свідками того, ео, кн і попереджав В.Г.Плеханов більшовиків в 1917 році, вибиратися з цієї ями ми будемо на протязі десятиліть із величезним напруженням і тяжки-ііи втратами.

Процес докорінних перетворень пог."язаний із зміною орієнтирів, критеріїв і багатьох уявлень. Все це неминуче породжує дегку розгубленість серед певної частини населення. Часом ця розгубленість переходить у істерику із закликами до "твердої руки". Моменти істерики характерні на всьому протязі розвитку людства, але ж із плином часу виявляється, шо замість "твердої руки" виявляється все я таки завжди бракувало розуму.

Відносно позитивна роль"твердої руки" полягає в тому, що, покладаючись на неї можна легко "підтягнутися", вчасно позбутися віджллих моментів у суспільному житті і т.ін. Однак не СЛІД не заслужено вихваляти "тверду руку"; оскілі.::и в її потенційні можливості ни закладено ані можливості правильної постановки діагнозу, оні опрацьввішя рецептів, які сприяли б вирішенню складних проблем.

Водночас, створюючи певну видимість сприятливого розпитку на деякий час, вона може скерувати розвиток суспільства на хибний шлях, де паростки нового не отримають належних умов для свого розвитку, тому що цей розвиток, &к правило, 'несумісний с потребами та інтересами "твердої ру.си". Історія є свідхсм того, шо "тверда рука", говорячи словами Ю.Лермонтова, но здатна кинути вікам"ни мысли плодовитой, ни гением начатого труда".

МенталыюП стереотип "твердої руки" - шаблон» стандарт. А тому все, то виходить за його межі - випадкове, суперечливе, інше, нове і не зрозумілу - сприймалося як ечнее, шо підлягає знищенню.

В політекономії цей ментальнийістереотип знайшов втілення у пла-

* - 14 -

помірності, у планах ІШРС, де геть усе шиебїа абсолютне вмвчено і зрозуміло, і вся складність полетаз у тому,гоб втілити абсолютно пізнані закономірності виробництва у життя. З щ:х позицій стихійність, ймовірність, як і все п рис орне', зарйні затавровані як властивість тих ареалів, де панують "закони джунглів", н^іротивагу планомірності, як ідеалу. Планомірність асоціюється з гуманізмом, справедливістю і прогресом. Стихійність постає ТТ повним .антиподом і асоціюебься з, природним і злим. Метафізичність такого підходу очевидна, оскільки природне е єдиним джерелом життєдайного різноманіття, несумісне з шаблоном і виголошує свій мудрий і суровий вирок усім тим, хто не "узгоднює" свої дії із цією "своєрідністю" і "свавіллям" природного.

Водночас, не все, ио створено за допомогою розуїлу е благодатним для людини. Як і раніш актуально звучить мудра думка Гете, вкладена до уст Гумункула і звернена до Вагнера про неминучість зворотного боку, у якому природному Всесвіт тісний, штучному ж замкнутість потрібна*. У кожному разі природне в людині несумісне із застоем, догматизмом і бюрократизмом, плід яких е безвідповідальність. Надання більшого простору свободи і самостійності, дотримання суверенності індивіду дадуть можливість очистити наше суспільство від різних віджилих нашарувань. •

Однак сказане не означає, шо "зворотні" результати є зовнішніми, такими, поминають і скоро, лцезнуть назавжди.. "Зворотні" результати "виходять" з об'єктивного ходу розвитку людини, а тому вимагатимуть до себе пильної уваги і величезних зусиль для їх' адекватного сприйняття, вивчення та засвоєння.

- Загальна скерованість змін у суспільному виробництві характеризується тим, шо на початкових етапах матеріальні, фінансові то людські ресурси концентруються в первинній сфері. В середині п ст. ці ресурсі! стали переміщуватися до другої сфери, а зараз це переміщення проходить на особгсто-індиЕідуальннй рівень виробництва. Це зумовлено тим, по зростає значимість новоутворень у вигляді наукових, технічних і організаційних відкриттів і рішень, зародження котрих відбувається на особисто-індивідуальному рівні. До того ж, наприклад, розвиток системи освіти все більшою міроя залежить не стільки від знань, які потрібні для отримання гоьніш-ніх результатів, скільки від внутрішньої необхідності, яка пов"я-

I Див. Гете І’.їауст. Избранные произведения в 2-х томах. Т. 2. -

' Ц. Прглда, 1905, с. 4Г7. .

- ІЬ -

заяа із саиопізнання*. Власні думки і почуття надають більш "чутливі" і точні, а на певному рівні і єдині, інструменти, що дозволяють проникати до найглибших і найпотаємніких пластів людської особистості, надаючи можливість більш точного пізнання об"екту, а отже й можливість пошуку і вмілого застосування більш ефективних форм не стількі його обробки, скільки самообробки, самоосвіти, самовдосконалення.

йдке механічне збільшення асигнувань на освіту саме по собі недостатнв для вирішення багатьох проблем. Якщо немаа особистості людини, немае гострого сприйняття дійності і необхідності нсватор7 сьних перетворень, то знання у принциповому плані ні до чого не ведуть. Вони або болісно "приіиваються", або "повисають" в повітрі, даючи дуже малу віддачу.

Драматизм реалій нашого часу обумовлений ду*е малим "запасем міцності * індивідуального начала, браком особист ості у людей колишнього СРСР»

Помилкове трактування категорії продуктивна праця на могла на призвести до викривленого розуміння скерованості змін у суспільному виробництві, а отяе, в наданні пріоритетів. Класовий підхід у відношеннях розподілу не міг не привести до "інтелектуального паразитизму" з усіма наслідками, що витікають звідси. Панівні пріоритети, оа яких заробітна плата талановитого вчителя, викладача університету, лікаря або іняенера, вихователя дитячого садка та ін. часто нижче фактичного доходу вантажника або сантехніка, не цегли на привести до порушення "обміну речовин" у суспільстві. Підвищувати свій освітній рівень економічно невигідно.

Таким чином, без наукового визначення поняття продуктивна праця неможливо вірно визначити як загальний напрямок змін, що відбуваються в процесі суспільного виробництва, так і правильно оцінити і зваяити конкретний вклад кожного виду праці, кожної ' сфери виробництва.

ВдоскЬналення виробничих'відносин повинно проходити в такому напрямку, який забезпечував би все більший простір і умови для ройвитку творчих здібностей людини. Адже ні у кого на виКликас сумніву те, що проквітання досягне та країна, яка стиорюе найбільаь сприятливі умови для розвитку лвдини, прояву її універмальних,. творчих здібностей. І вке на цій основі інтенсивність ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ досягне такого рівня, який дасть змогу певним чином дати можливість справитись з глобальними проблемами сучасності.

Лздкни з Іудлен эа"аяку* прі;рЗД;оі’о, суспільного і бсойисто-індивідуального. А теку в пропесі вкроО’нкцтда ри'.ми у них трьох стихіях певніші ставати все йільа сшЕЗгуччичи, сходити у стан "фін'-евучного резонансу". Необхідність такої форми розвитку по-в"язана з тим, що порушення ииїтсбогс ригму в одній іа них трьох стихій вед© до загальної аритмії і врешті до загальної деградації, незввкапчи на осліплюючу дів кон"пктурних результатів у'таких чи ікйих формах і видах. 1

ОСНОВНІ ГОЛОІЕНВД МСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ РЕЗУЛЬТАТИ '

дослідання шсвітЖні в наступних пушкацШх

. І. Исследование объективных основ социальной активности как предпосылка ее возрастания в условиях социализма // Развитие экономической теории и усиление ев практической функции. - Тез. докл. и сообщений на Республиканской науч. конференции. Ч. 2. - Киев, 1980. -0,1 п.п.

2* Взаимосвязь расширения границ производительного труда и процесса социалистического производства // Политико-экономические проблемы социалистического воспроизводства. - Тез. выступлений 113 Республиканской научно-теоретической конференции. Киев, І9ВІ, -0,1 п.л.

3. Вплив НТР на мекі_продуктивної праці при капіталізмі. // Економіка Радянської України •, 1992, № 10, 0,8 д.а.

4. Проблема перевода общественного производства на научнув основу /обзор/ // Актуальные экономические проблемы внедрения достижений НТП в производство. - Теэ. докладов иа Всесоюзной научнопрактической конференции. Ч. Ш. Киев, 1966. - 0,1 п.л.

.5. Обгективные основы возрастания роли личного фактора производства. // Совершенствование производственных Отношений социализма: критерии, факторы, механизм, показатели. Ч. Ш. Материалы расширенного заседания Научного совета. Н.Э. АН УССР. Киев, 1986. -0,1 п.л.

6. Взаємозввязок розширення меж продуктивної праці з підвищенням ефективності суспільного виробництва // Економіка Радянської України. І9У5, 5? 10.-І д.а. /обзор/.

7. Экстенсивное и интенсивное в общественном производстве /обзор/ // Совершенствование хозяйственного механизма и ускорение интенсификации социалистической экономики. Тез. выступлений на Республиканской нвучной конференции. Ч. I. Киев, 1987. - 0,1 п.л.

- I? - '

8. Развитие индивидуально-личностного уровня производства -основа активизации человеческого фактора. // Демократизация хо-эяйственной вязни и активизация человеческого фактора. - Материалы конференции. Ч. П. Киев, 1969. - 0,1 п.л.

9. Преодоление догматизма как необходимое условие формирования нового экономического мышления. // Экоиомичзехие науки,

1989.- № 6 , 0,8 п.л. /обзор/.

■ 10. Преодоление командно-административной системы как необхо-

димое условие активизации Человеческого фактора, // Социальные . проблемы труда. Тез. докладов на республиканской научно-практической конференции. Секция I. Киев, 1969. - 0,1 п.л.

11, Диалектика экстенсивного и интенсивного в общественной развитии. // Человек. Мировоззрение НТП. Всесоюзная научно-теоретическая конференция. Секция 3. Теэисн выступлений. Краматорск, 1991. -0,1 17.Л.

12.-Структурные изменения в производстве и развитие человека. // Развитие производственных отношений и установление новых хозяйственных форм. Тезисы докл. Республиканской конференции. Киев, 1991. - 0,1 п.л.

nfnn.no яру*у 2.02.63. '

Формат БОхМ/10. Папір офс. Офс.дру*.

Ум.яруг.лре. 0,9. Обл.-вид.ар*. 1,0. Тираж ІОО прим, , Безплатно.

Поліграфічна яїяишпя Інс^тугу» ежовом їм АН Укргію. 2520Н м.КиГЄ 11, вуп.Панаса Миряого,28.